Засвіт встали козаченьки

Дощик, дощик

Крапає дрібненько...

Я ж думала, я ж думала —

Запорожець, ненько!

Коли б знала, коли б знала,

Відкіль виглядати,

То б найняла, заставила

Стежку промітати.

Аж він іде, аж він іде,

Ступає дрібненько,

То ж то милий, то ж то любий,

Дивітеся, ненько!

Дощик, дощик

Аж із стріхи капотить...

Розсердився мій миленький,

Аж ногами тупотить.

Розсердився, розгнівався

Мій милий на мене,

А як гляне — серце в’яне

І в його, і в мене!