Засвіт встали козаченьки

Iшов козак потайком(2)

До дівчини, серденько, вечірком.(2)

«Ой, дівчино, відчини,(2)

Своє-моє серденько звесели!»(2)

«Ой не буду відчинять,(2)

Бо ти будеш, серденько, жартувать».(2)

«Ой не буду, не буду,(2)

Пожартую трошечки та й піду».(2)

Жартували до зорі,(2)

Поки стало виднесенько надворі.(2)

«Ой, козаче, утікай (2)

Та й на мене славоньки не пускай».(2)

«Ой, дівчино, шумить гай,(2)

Кого любиш, серденько, забувай».(2)

«Нехай шумить, хай гуде,(2)

Кого люблю змалечку, мій буде».(2)