Засвіт встали козаченьки

Ой і зійди, зійди, ти, зіронько та вечірняя,

Ой вийди, вийди, дівчинонько моя

вірная! (2)

Рада б зірка зійти, — чорна хмара та

й наступає:

Рада б дівка вийти, так матуся, ой,

не пускає! (2)

Ой зірочка зійшла — усе поле та й освітила,

А дівчина вийшла — козаченька та

й звеселила. (2)

«Ох і ти, козаченьку, ти, хрещатий,

ой барвіночку!

Хто ж тобі постеле у дорозі та

постілечку?» (2)

«Ой стелеться ж мені широкий лист та

все бурковина,

А під головоньку голубая та жупанина!» (2)

Ой що через межу та зелений горошок

поплівся,

Козак до дівчини через люди, ой, та

й уклонився: (2)

«Ох і поклоніться, ой ви, добрії та люди,

Нехай моїй милій та легенько буде!» (2)