Гімн

Привіт тобі, мій друже вірний, гаю,

повірнику моїх найкращих дум!

Все чисте, ясне, що лиш в серці маю,

надихав свіжий запах твій і шум.

На твóїх пóлянах, в відлюднім плаю

я розсипав свій жаль, губив свій сум;

у твоїх запахах, неначе в раю,

окрилювався молодечий ум.

Під скрип могутніх кóнарів дубових

складались першії мої пісні,

слабії відгуки твоїх пісень чудових.

А в бурі рев, як грóми навісні

ламали твоїх велетнів корони,

у твоїх криївкáх шукав я охорони.