Якби...

Якби само великеє страждання

Могло тебе, Вкраїно, відкупити, —

Було б твоє велике панування,

Нікому б ти не мусила вступити.

Якби могучість, щастя і свобода

Відмíрялись по мірі крови й сліз,

Пролитих з серця і з очей народа, —

То хто б з тобою супірництво зніс?

О горе, мамо! Воля, слава, сила

Відмірюються мірою борби!

Лиш в кого праця потом скрань зросила,

Наверх той виб’єсь з темної юрби.

Та праці тої, мамо, в нас так мало!

Лежить облогом лан широкий твій,

А кілько нас всю силу спрацювало,

Щоб жить, без дяки, в каторзі чужій!

Загрузка...