Житія Святих - Березень - читать бесплатно онлайн полную версию книги автора Данило Туптало (Місяця березня в 15-й день) #15

Місяця березня в 15-й день

Святих мучеників Агапія, Пуплія, Тимолая, Ромула, і двох Олександрів, і двох Діонисіїв

Ці святі багатостраждальні мученики були за царювання Диоклитіяна Агапій — із Газькогограда, Тимолай — із ПонтаЄвксинського, два Діонисії — із Триполя Фінікійського, Ромул ж був піддиякономДіоспольської церкви, Пуплій і два Олександри — з Єгипту. Постраждали ж у Кесарії Палестинській від ігемона Урвана у другий тодішнього гоніння рік, коли даний був по всіх краях і градах нечестивий наказ царський, аби християн до ідолопоклоніння і нечистих жертв переконувати. Коли ж свято якесь богомерзенне в Кесарійському граді відбувалося і люду із навколишніх сіл незліченно зібралося, приготоване було видовище, на якому християн, яких тримали в путах, мали мучити. Зійшовся на те видовище весь зібраний там незліченний еллінський люд, де ж першим святого мученика Тимотея (якого 19-го серпня і 19-го вересня вшановуємо) після багатьох мук у вогні спалили. Тоді святих мучеників Агапія і Теклю звірам на поїдання віддали (не цього ж Агапія, якого нині вшановуємо, але иншого того ж імени, який перед тим разом зі святою Теклею постраждав. Пам'ять про нього — із вищезгаданим святим мучеником Тимотеєм у серпні). Коли таке криваве видовище відбувалося, шість мужніх юнаків, християн вірою, нині вшановуваних мучеників: Пуплій, Тимолай, Ромул, два Олександри і один Діонисій — ревністю за Христом розпалилися, зв'язали собі самі назад руки на знак того, що без страху добровільно хочуть за Христа страждати і готові хоч у вогонь, хоч на поїдання звірам за любов Христову. І, швидко вибігши на середину видовища, перед ігемономУрваном встали, велегласно взиваючи: "Ми християни!" Ігемон же, бачачи їх, молодих тілом, не хотів зразу страчувати їх, але спершу ласкою довго вмовляв поклонитися ідолам і не губити себе самих в такій красі юности. Тоді звелів вкинути їх до в'язниці. Через кілька днів приписаний був до числа їхнього — в'язнів Христових — святий Агапій — муж, шанований серед християн і славний через подвиг свій страдницький, бо раніше в різний час велику відвагу в ісповіданніімени Христового показав і різні муки перетерпів. Його в той час знову схопили зі слугою Діонисієм Єгиптянином і до святих шести юнаків вкинули, і стало їх числом восьмеро. Довго їх в путах тримали, і багато допитували, і всіляко мучили. Коли від Христа не відвернулися — всі ж муки доблесно перетерпіли, — на страту мечем були засуджені. І всі одного цього дня поклали голови свої за Голову Церкви — Христа Господа, Йому ж святі свої душі в руки передали, вінці переможні від Нього прийняли у торжествуючій на небесах Церкві.

У той самий день страждання святого священомученика Олександра, єрея із Сіду

Коли царював Авреліян і гоніння на християн посилилося, був у краю Памфилійськомуігемон Антонін. Він, у Сід, град Памфилійський, прийшовши, взяв пресвітера градського Олександра і перед судом своїм поставив, багатьма випробуваннями і муками гнітив служителя Христового. Коли його спочатку спитав: "Хто ти?", відповів святий: "Християнин, єрей саном, пастир Христового стада". Спитав знову ігемон: "Де Христове стадо?" Відповів святий: "По всій землі є люди, яких Христос Бог створив, з них же такі, що вірять у Нього, — вівці паші Його, а ті, що відпали від Творця свого й підкорилися творінню і ділу рук людських, ідолам бездушним, як же ви, ті — вдічужені стада його спасенного і будуть поставлені з козлами ліворуч у день Страшного Суду". Сказав ігемон: "З двох причин маю тебе мучити: щоб ти показав мені тих, що вірять у Христа, і щоб приніс богам нашим із поклонінням жертви". Знову ж Антонін-ігемон спитав святого Олександра: "Хто є Христос?" Відповів святий: "Христос — Спаситель світу, світло і життя для тих, хто на Нього уповає". Сказав ігемон: "Як може спасителем бути Той, Хто на дереві був розіп'ятий і гірко помер?" Сказав Олександр: "Це ж і дивним є, що хрест і смерть плоттю підняв, як же Сам захотів, божеством зруйнував пекло і в ньому звільнив тих, що путами були зв'язані, умертвив смерть і воскрес із гробу. Не лише Сам із мертвих воскрес, але й инших мертвих воскресив, багатьох спочилих святих тіла встали й увійшли після Воскресення Його у святий град Єрусалим. І цілий рід людський зі Собою оживив і воскресив". Сказав ігемон: "Злословиш, безумче, як-бо зміг помогти иншим, коли Собі не поміг, від жидів мучений". Сказав святий: "Ти безумний, осліплені маєш душевні очі і навіть поглянути не можеш на таїнство спасення нашого, яке Христос Господь сподіяв". Тоді звелів ігемон мучити Олександра святого: спершу-бо жилами його били, і на кіл садили, і в бочку киплячої смоли та оливи кидали, і в печі вогненній палили, — проте у всіх тих муках без ушкоджень бережений був благодаттю Христовою. А коли в піч, розжарену вельми, вкинули його нечестиві, видно було в полум'ї вогненнім инших два лиця, юнаків предивних, які зі святим мучеником ликували. Були ж то ангели Божі, які полум'я печі охолоджували для святого. І дивувався люд, що одного вкинули в піч, а трьох у ній було видно. Ігемон же й ті, що були з ним, такі дивні чуда волхвуванню зараховували: не вірили-бо у всемогутню Христа, Бога нашого, силу. Лише один зі слуг катових, увірувавши, припав, кланяючись здалеку святому, і просив, щоб його прийняли до Христа. І зразу ігемон слугу того мечем убив, Олександра ж святого, який із печі неушкоджений вийшов, звелів повісити і кігтями залізними обдирати. І доти обдирали його, допоки ціле його тіло не виглядало як одна рана. І дивувалися ті, що дивилися, із жахом казали: "Як він такі терпить муки?" Вже-бо самі лише кості нагі були. Тоді і вдруге у вогні великому його палили — і не зазнав шкоди. Після того вудилами залізними прокололи живіт його, геть вивернули утробу його. Ще ж і звірам на поїдання віддали святого, проте і звірі не торкнулися його. Й иншими лютими муками мучили Христового страждальця, і у всіх муках був він непереможним і нездоланним, що всі чудувалися з подиву, дивлячись на його страждання і дивуючись такій у ньому силі терпіння, що природу людську і розум перевищувала. Врешті голову відтяли Христовому священомученикові Олександрові. А ігемон Антонін у ту ж годину, ще на суді сидячи, вражений був біснуванням, і мучили його боги — дияволи, яким він служив, і несли його слуги в дім із зойком гірким. Не досягнувши дому свого, погано викинув окаянну душу. Святий же Олександр у небесній світлиці оселився з Христом Господом і святими Його ангелами, а ігемон на муку вічну із сатаною і слугами в пітьму були вкинені. Після усікновення святого Олександра один муж чесний Євстафій, християнин вірою, взяв багатостраждальне тіло мученикове і поховав його з шаною, славлячи Христа Бога.

У той самий день святого мученика Никандра

Никандр святий був у Єгипетському краї, за Диоклитія-нового" царювання, мужем благородним, лікарем за фахом. Його ж ділом було відвідувати завжди тих, кого утримували за Христа в путах, — мучеників святих, і зцілювати їхні рани, і подавати їм необхідну їжу. І тіла святих він ховав. Якось, бачивши тіла мученицькі, які після убивства на поїдання псам, і звірам, і птахам у поле викинули, не смів наблизитися до них вдень, щоб самому не бути схопленому: боявся-бо лютих мук чоловік цей немічний, допоки ж не був на те покликаний і укріплений Богом. Коли ж ніч настала, пішов сам до тіл святих і, по одному беручи і на плечах носячи, клав десь у таємному місці і, чистим полотном обвиваючи, в землю ховав. Побачив, як він те робив, один ідолослужитель, пішов і доніс на нього князеві. Взяли Никандра святого і люто й довго мучили. Він від Христа не відвернувся і ті муки, яких спершу боявся, укріплений зверху, мужньо і радісно терпів за Господа свого і більше мучений бути бажав. Тоді кат, бачивши його стійкого у вірі, як стовпа непохитного і гору непорушну, звелів обдерти з живого шкіру й обезголовити. І так святий мученик скинув старого чоловіка земного, одягнувся в нового — небесного. Після відрубання голови приєднався як чесний член Голови найчеснішої до Христа, Господа свого, і з Ним, після тимчасового свого страждання, співцарює вічно, з ликами святих мучеників славлячи Святу Тройцю.