Кайфологія

Коли ти шукала свого коханого,

чекала його у прозорій зливі,

з тобою просто спали охайно,

з часом забувши про презервативи.

Коли ти хотіла чіткі стосунки,

спільні прогулянки і вечері,

кожен збирав свої речі до сумки

і зачиняв перед носом двері.

Коли ти ходила на дискотеки

знімати собі одноразових хлопців –

дещо зникає після аптеки,

дещо можна попрати у хлорці.

Коли тебе покидали саму

і від таблеток ставало шумно,

ти виживала лише тому,

що хтось промивав тобі шлунок.

Хтось задивлявся в твою мовчанку,

хтось тобі дав ще ковток води.

Ось чому те, чого прагнеш спочатку

варте того, щоб чекати завжди.

я б зміг набити морду якомусь генію

не без причин звичайно і його геніальність це не причина

наприклад геніальному росіянину перепрошую

за тавтологію єврею

хоча в дитинстві я думав що після отримання нобелівки

люди не какають і їм не треба митися

і це була єдина причина хотіти отримати цю нагороду

після вечірнього намазу нам із колегою захотілося відлити

нам було холодно і тісно як у кишені таємного агента

під безлюдним деревом зайшла мова про Бродського

і струсивши і блаженно зітхаючи мій брат по джихаду заявив:

«геніям можна все»

я з ним не погодився мовляв геній не повинен посилати

тим більше цілу незалежну націю тим більше у віршованій формі

за це навіть шевченківську з натяжкою отримують

ми довго сперечалися але зробили ще кілька намазів і добряче намазалися

і після дискусії обійнявши шорохуваті як вуста своєї нації дерева

у кишені таємного агента

ми заріклися не какати до отримання нобелівки

Літо починається там, де твоя долоня,

з рухом якої дихає зграя, що вибухає,

зігріває своїм теплом прохолодну

лінію горизонту від краю до краю.

Я іду по траві, яка проростає так швидко,

що, ступивши кілька кроків

піднімаюсь так високо, що видко

події, які стануться за кілька років.

І якщо серце згоряє, прорізаючи простір

до твого тіла, як астероїд земну

атмосферу, то тобі варто просто

подмухати на мою клітину грудну.

І тоді всяка присутність стане удаваною,

крім нашої із тобою мовчанки, слова

у якій вільні, ніби розляглися диванами,

і минають тільки, коли абетка сплива.

Мовчатимемо, поки дві пари наших вуст

не зіллються з голосами внутріутробних

дітей, які пальчиками умовну криву

креслять – поганих подій і добрих.

Я помру, бо втоплюся в твоєму морі,

у якому розкішне, як хвилі, намисто.

Ти вмиратимеш там, де пускає корінь

зернина, як усе необхідне і ненавмисне.

погостюють і підуть в домовину перепрошую додому

у ліфті ще доп’ють останню пляшку і зникнуть

сни з декоративними рибками на їхніх постелях

відбитки пальців які формуються від натискання певних літер на клавіатурі

і вранішня вода яка вмиваючи їхні обличчя лягала на них прозорою маскою

всі ці нашарування

зникатимуть з кожним поверхом

хоч усі гості і помістилися в один ліфт

деякі з них попрямують не вгору а вниз

обтяжені закуреними легенями

недоречними монологами

і поцупленими у хазяїв срібними виделками

є час збирати, є час розкидати рис,

головне, щоб долоні були, ніби вікна, прочинені й вимиті –

що більше живеш, то більше ти терорист, –

береш у заручники більші об’єми пам’яті.

стан чистоти пам’яті – одна з ознак якості здоров’я,

на рівні з бухлом, стресами чи наркотиками.

пам’ять – засіб масової інформації твоєї крові,

і щоб не ставати невротиками – ніжними дотиками

треба лікуватися і найкраще підходить жінка.

ось із-під покривала виглядає її ніжка.

любов розслабляє твою пам’ять, ніби пружинку.

є час застеляти, є час розстеляти ліжко.

щоби щось почати – не треба знайти лінію старту

а зрозуміти всю її умовність.

от коли мій п’яний приятель впав посеред Окружної траси

це був старт оскільки

я зрозумів усю його умовність

і старту і приятеля і Окружної.

щоби не обпектися, я до цього не торкався заходу сонця

я давно не торкався гарячих як Захід тем –

не виробив закордонного паспорта – не заводив непевних знайомств

завжди йшов із дому від коханої вкотре

я виривав нестабільні як гарячі точки

сторінки зі свого життя і запускав із них паперові літачки

мутив самокрути затулявся від сонця розпалював багаття

перемальовував на них чиїсь обличчя стерши своє і попередні

але вони повертаються мов перелітні авіарейси

вони проявляються на втрачених територіях пам’яті

чавлячи звідусіль ти ніби засушений листок між сторінками

книги яка здавалася втраченою як зір чи слух

поміж комп’ютерними сексуальними та алкогольними іграми

які розмили лінію старту.

так високі хвилі розмивають піскові замки

на березі від якого я не відійшов далі ніж по горло

мені завжди цього житя вистачало по горло

і лише тепер я бачу –

дивлячись на приятеля який валяється серед швидкісної траси –

що якщо відірвати ноги від мулу і поплисти у горизонт

то життя продовжуватиме бути по горло.

і я поплив

углиб Окружної траси щоби вийняти приятеля

не врахувавши похибки що мене може збити будь-яка чотириколісна

хвиля яка постійно збивала мої

піскові як годинники замки і

лінію старту.

Ти боровся з собою, а варто було з іншими у собі.

Кожен з таких інших насипає насіння сумніву до кишень.

Якщо ти не помічаєш інших себе у внутрішній боротьбі,

то на всіх перехресних вогнях ти власна і єдина мішень.

Вони вміють заволодіти тобою, як викрадачі – чужим автом,

їздити на «гастролі» містами, побити бампери, порізати сидіння.

І згодом своє найближче минуле сприймаєш, ніби фантом,

ніби тебе не було, а з голови досі не вивітрились чужі видіння.

Незрозумілий секс, тижневі забухи, туман у ребрах молодика –

так згадуватимеш себе через розмагнічені, ніби плівка, роки.

Як нашатирний спирт, пробуджує і освіжає ніжна мелодика,

яку шелестить волосся дощу і підказує жити ще трохи.

Підказує, що входження в сутність речей облагороджує.

Відчуваєш приємний присмак мислення в ротовій порожнині.

Трупи внутрішніх голосів прокладають шлях до народження

кількох бедриків, які хитаються в серці, як на траві-жердині.

друг пізнається в біді

а подружка в ліжку

хоча в біді подружка теж може пізнаватися

про пізнання друга в ліжку – не знаю

і якщо доведеться пізнавати подружку в біді

потопі карієсі будуні нездачі аборті обчитавшись Кафки

коли у неї на рахунку нуль гривня три копійка

то проблема стає тріумфом так би мовити - метаморфозою

перевтіленням. і подружка оновлюється як ікона

і кровоточить поруч з тобою на тебе через тебе

мить буває потріскана з волосинками суха шорохувата

як шкіра або як шкіра хамелеона

але інколи всупереч нашим бажанням

шкіра потерпає від опіків порізів ранок

лишаїв прищів вугрів хвороб

страждання так само можуть бути миттєвими

як різкі порізи які швидко загоюються

або довготривалими як мігруючі хвороби

які ти не взмозі вивести ніякими мазями

але до шкіри можна прикладати подружку

натирати її до світанку

лежиш закутаний тижнями

як халатиками або коциками

і відчуваєш що процес йде окремо від тебе

Америка окремо від тебе

і замок окремо

остання любов забрала її на Домінікану.

перед тим у неї був солдат із Москви і танцюрист із Сочі.

працювала у голосіївській райгазеті фотографом на мінімальну

зарплату, але мешкала у редактора, як секстамагочі.

її найближчим другом був ВІЛ-інфікований,

якого, відповідно, ніде не хотіли брати на роботу.

хоч його постіль і була розмальована підковами,

та йому не щастило, не було сили боротись.

щосуботи вони зустрічалися в парку на Дорогожичах,

підбадьорювали одне одного невеличкими подарунками.

в одну із субот, коли він саме вибирав найдорожчий

подарунок, отримав смс про її виліт у домініканському керунку.

він піднявся на останній поверх недобудованого

корпусу Павлівки і довго дивився на місто і самоту.

ввечері він, як звичайно, заснув під підковами

і уві сні працював танцюристом у Сочі та їхав служити в Москву.