Конституційне право України

Тема 11 Правовий статус депутатів

Статус депутата — це його правове положення в представницьких органах державної влади, яке визначається сукупністю правових норм, що регулюють суспільні відносини, пов’язані з політико-правовою природою депутатського мандата, його виникненням, припиненням і терміном дії, повноваженнями депутатів, гарантіями їхньої діяльності, а також їх підзвітністю, підконтрольністю та відповідальністю.

У конституційному праві окремо розглядають правовий статус народних депутатів України та правовий статус депутатів місцевих рад.

Статус народного депутата України визначається Конституцією України та Законом України «Про статус народного депутата України» від 17 листопада 1992 р. (зі змінами й доповненнями, внесеними до нього пізніше законами України).

Народні депутати України є повноважними представниками народу України у Верховній Раді України та відповідальними перед ним. Вони покликані виражати й захищати суспільні інтереси та інтереси своїх виборців, брати активну участь у здійсненні законодавчої (установчої) та контрольної функцій Верховної Ради України.

Виконуючи свої функції та повноваження, народні депутати України керуються Конституцією, законами України та загальновизнаними нормами моралі.

На підставі частини другої статті 76 Конституції України та пункту 5 статті 3 Закону України «Про вибори народних депутатів України» від 24 вересня 1997 р. депутатом може бути обраний громадянин України, який має право голосу, на день виборів досяг 21 року та проживає в Україні протягом останніх 5 років. Частина третя статті 76 Конституції України та пункт 6 статті 3 Закону містять застереження, що депутатом не може бути обраний громадянин, який має судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена й не знята у встановленому законом порядку.

Стаття 1 зазначеного Закону встановлює, що народні депутати України обираються громадянами України на основі загального, рівного та прямого виборчого права шляхом таємного голосування за змішаною (мажоритарно-пропорційною) системою.

На виборах народних депутатів України, які відбулися в березні 1998 р., обиралося 450 народних депутатів, із них 225 — в одномандатних виборчих округах на основі відносної більшості, а 225 — за списками кандидатів у депутати від політичних партій, виборчих блоків партій у багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі на основі пропорційного представництва.

Основні характеристики статусу народного депутата України:

здійснення депутатських повноважень на постійній основі;

несумісність статусу депутата із зайняттям будь-якої іншої виробничої чи службової посади, за винятком викладацької, наукової та іншої творчої роботи;

непорушність депутатських повноважень;

гарантування державою необхідних умов для здійснення депутатських повноважень;

недоторканність;

рівноправність.

Повноваження народного депутата починаються від дня відкриття першої сесії Верховної Ради України з моменту складення ним присяги (зміст якої викладений у статті 79 Конституції України) і закінчується в день відкриття першої сесії Верховної Ради України наступного скликання.

Відмова скласти присягу на вірність Україні має наслідком втрату депутатського мандата. Проте ні Конституція України, ні закони не регулюють відповідальності народного депутата за порушення складеної ним присяги, особливо в частині зобов’язань «боронити суверенітет і незалежність України».

На підставі Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус народного депутата України»» від 25 вересня 1997 р. повноваження народного депутата України за рішенням Верховної Ради України припиняються достроково:

у зв’язку з особистою заявою народного депутата про складання ним депутатських повноважень;

у разі визнання народного депутата судом недієздатним, безвісно відсутнім;

у разі припинення народним депутатом України громадянства України чи виїзду його на постійне проживання за межі України;

у зв’язку з набранням законної сили обвинувальним вироком щодо нього;

у разі смерті народного депутата.

Рішення про дострокове припинення повноважень народного депутата України приймається більшістю від конституційного складу Верховної Ради України за поданням комітету, до компетенції якого входять питання діяльності народних депутатів.

Повноваження народного депутата України можуть припинятися також на підставі рішення суду. Подання до суду мають право подавати Голова Верховної Ради України за власною ініціативою чи ініціативою не менше 25 народних депутатів України у зв’язку з обранням або призначенням народного депутата на посаду, зайняття якої не сумісне з виконанням повноважень народного депутата України, якщо депутат не виконує вимоги щодо несумісності депутатського мандата з іншими видами діяльності, а також у разі, якщо протягом місяця після визнання повноважень народний депутат не залишив попереднє місце роботи й не передав трудову книжку із записом про це до апарату Верховної Ради України.

Народний депутат України здійснює свої повноваження на постійній основі. Він не може мати іншого представницького мандата чи бути на державній службі. Статус депутата не сумісний з виконанням будь-якої іншої діяльності за сумісництвом з отриманням матеріальної винагороди, за винятком викладацької чи наукової роботи та літературної, художньої й мистецької діяльності у вільний від роботи час. Закон встановлює й інші обмеження на позадепутатську діяльність народного депутата України.

Зазначений Закон від 25 вересня 1997 р. вніс зміни й доповнення до Закону України від 17 листопада 1992 р., проте не вніс ясності до його статті 7, яка регулює взаємовідносини народного депутата України з виборцями. Так, частина друга цієї статті встановлює, що «депутат відповідальний перед виборцями свого округу і їм підзвітний», а частина третя — що «депутата, який не виправдав довір’я виборців, може бути відкликано ними на підставах і в порядку, встановлених чинним законодавством». Водночас нова редакція статті 3 Закону від 25 вересня 1997 р. вже не містить положення про те, що повноваження депутата достроково припиняються також відповідно до Закону України «Про відкликання народного депутата України», яке було в редакції статті 3 Закону від 17 листопада 1992 р. Такі положення відсутні й у Конституції України.

Непорушність депутатських повноважень означає, що ніхто не має права обмежувати повноваження народного депутата, за винятками, передбаченими Конституцією України та Законом України «По статус народного депутата України». Депутатські повноваження народного депутата України не обмежуються навіть у разі запровадження надзвичайного та військового стану.

Недоторканність народного депутата України полягає в тому, що він не може бути притягнений до кримінальної відповідальності, заарештований або підданий заходам адміністративного стягнення, яке накладається в судовому порядку, без його письмової згоди чи згоди Верховної Ради України. Не допускається догляд, обшук, затримання депутата, огляд його особистих речей і багажу, транспорту, жилого чи службового приміщення, а також порушення таємниці кореспонденції, прослуховування телефонних розмов і застосування інших заходів, що обмежують свободу депутата. Кримінальну справу щодо народного депутата України може бути порушено тільки Генеральним прокурором України.

Необхідно зауважити, що на проголошеному Президентом України Всеукраїнському референдумі за народною ініціативою, що відбувся 16 квітня 2000 р., громадяни України висловилися за обмеження недоторканності народних депутатів

України, тобто фактично за внесення відповідних змін до Конституції України (вилучення у зв’язку з цим частини третьої статті 80 Конституції України). Верховна Рада зобов’язана розглянути волевиявлення громадян України за встановленим Конституцією порядком.

Гарантування державою необхідних умов для здійснення народними депутатами України депутатських повноважень полягає в забезпеченні їх непорушності; недоторканності народного депутата; встановленні законом процедури одержання згоди Верховної Ради України на його притягнення до відповідальності; забезпеченні його інформаційними матеріалами та юридичною допомогою; можливості використання ним засобів масової інформації та технічних засобів; відповідальності посадових осіб за невиконання обов’язків щодо забезпечення умов для депутатської діяльності та його законних вимог; захисті трудових прав народного депутата; належній оплаті праці; відшкодуванні йому витрат, пов’язаних із депутатською діяльністю; обов’язках виконавчих органів рад і органів місцевої державної адміністрації забезпечувати належні умови для виконання народними депутатами депутатських повноважень; створенні належних житлово-побутових умов; наявності штатних помічників-консультантів і таких, які працюють на громадських засадах.

Народний депутат України має депутатське посвідчення й нагрудний знак, які видаються йому після визнання Верховною Радою України його повноважень.

Закон України «Про статус народного депутата України» детально визначає права та обов’язки народного депутата, зокрема у Верховній Раді України та її органах, у виборчому окрузі та за його межами.

До першої групи прав народного депутата України згідно зі статтями 10–15 Закону України «Про статус народного депутата України» належать такі:

мати ухвальний голос під час розгляду всіх питань на засіданнях Верховної Ради та її органів, до складу яких він входить. Цього права він набуває з моменту визнання його повноважень Верховною Радою;

мати один голос у Верховній Раді та її органах, членом яких він є;

брати участь у роботі будь-якого органу Верховної Ради, членом якого він не є, з правом дорадчого голосу;

обирати й бути обраним до органів Верховної Ради України;

пропонувати питання для розгляду Верховною Радою України чи її органами;

право законодавчої ініціативи у Верховній Раді України;

ставити питання про визнання законопроекту терміновим та про винесення його на народне обговорення чи референдум;

вносити проекти постанов, інших актів, а також поправки до них;

вносити пропозиції та поправки до проектів законів та інших законодавчих актів, а також пропозиції щодо порядку голосування;

висловлювати думку щодо персонального складу органів і кандидатур посадових осіб, які обираються, призначаються чи затверджуються Верховною Радою України;

звертатись із запитами, брати участь у дебатах, ставити запитання доповідачам і головуючому на засіданні, вимагати відповіді на запит;

виступати з обґрунтуванням своїх пропозицій із мотивів голосування, давати довідки;

ставити питання про недовіру складу органів, створених Верховною Радою України, а також посадовим особам, яких обрано, призначено чи затверджено Верховною Радою України;

порушувати питання про перевірку діяльності підприємств, установ та організацій, розташованих на території України, щодо яких є дані про порушення ними чинного законодавства;

брати участь у перевірках додержання законів державними органами та органами об’єднань громадян, підприємствами, установами та організаціями;

брати участь у депутатському розслідуванні;

передавати головуючому на засіданні Верховної Ради України текст свого виступу, окремої думки, заяви, пропозиції та зауваження з питань, що розглядаються Верховною Радою, для включення до протоколу та стенографічного звіту засідання;

одержувати по одному примірнику офіційних видань Верховної Ради України, текстів виступів, що не підлягають опублікуванню, інформаційних матеріалів Верховної Ради та її органів, інформаційні й додаткові матеріали, які офіційно розповсюджуються урядовими та іншими державними органами та органами об’єднань громадян, а також знайомитися з матеріалами архівів, текстами своїх виступів у стенограмах і протоколах засідань Верховної Ради України та її органів до опублікування;

оголошувати на засіданнях Верховної Ради та її органів, за попередньою згодою головуючого, тексти звернень, заяв, резолюцій, петицій громадян або їх об’єднань, якщо ці документи мають суспільне значення, а також безплатно користуватися засобами зв’язку, розмножувальною технікою у Верховній Раді України;

вносити до Верховної Ради та її органів пропозиції з будь-яких питань, що входять до відання Верховної Ради та її органів, крім випадків, коли право внесення пропозиції закріплено Конституцією України за певним органом чи посадовою особою.

Поправки, пропозиції та зауваження, внесені депутатами на сесії Верховної Ради, розглядаються та враховуються під час опрацювання та прийняття законопроектів або рішень Верховної Ради. У разі їх відхилення депутату за його зверненням надається мотивована відповідь відповідним комітетом Верховної Ради України.

Порядок реалізації зазначених прав встановлюється Законом України «Про статус народного депутата України», Регламентом Верховної Ради України, Законом України «Про постійні комісії Верховної Ради України», який після внесення до нього змін Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про постійні комісії Верховної Ради України»» від

липня 1998 р. отримав назву «Про комітети Верховної Ради України», іншими законодавчими актами.

Право законодавчої ініціативи народного депутата України у Верховній Раді реалізується у формі внесення проекту нового закону або закону про зміни чи доповнення до чинного закону або про його скасування; обґрунтованої пропозиції про необхідність прийняття нового закону, закону про зміни чи доповнення до чинного закону або про його скасування (законодавчої пропозиції); пропозицій і поправок до документа законодавчої ініціативи, що розглядається Верховною Радою України.

Дуже важливим є право народного депутата України на депутатський запит — заявлену на сесії Верховної Ради України вимогу до підконтрольних і підзвітних Верховній Раді органів і посадових осіб дати офіційну відповідь із питань, віднесених до їхньої компетенції, якщо його попередні депутатські звернення до них не було задоволено.

Депутатський запит вноситься депутатом або головуючим на сесії Верховної Ради до Президента України, Голови Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, керівників органів, призначених Верховною Радою України, щодо фактів порушень або невиконання Конституції України, законів, постанов та інших актів, прийнятих вищими органами влади та управління України, а також із питань, що мають загальнодержавний характер.

Народні депутати мають право об’єднуватися в депутатські групи (фракції). Порядок їх утворення та особливості діяльності у Верховній Раді визначаються Регламентом Верховної Ради України та іншими законодавчими актами України, що регулюють депутатську діяльність. Депутатські групи (фракції) мають право обнародувати інформацію про свою діяльність в офіційних виданнях Верховної Ради. Їм надається можливість мати консультантів, правовий статус і умови діяльності яких визначаються Положенням про консультантів депутатської групи (фракції), що затверджується Верховною Радою України.

Обов’язки народного депутата України у Верховній Раді та її органах регулюються статтею 16, а його відповідальність за невиконання депутатських обов’язків у Верховній Раді та її органах — статтею 17 Закону України «Про статус народного депутата України».

Народний депутат України зобов’язаний:

бути присутнім та брати участь у засіданнях Верховної Ради України та її органів, до складу яких його обрано, виконувати їх доручення, додержуватися Регламенту Верховної Ради України та інших нормативних актів, що визначають порядок діяльності Верховної Ради та її органів; у разі неможливості прибути на сесію чи засідання він повідомляє про це Секретаріат Верховної Ради та голову відповідного комітету Верховної Ради;

брати участь у контролі за виконанням законів та інших актів Верховної Ради України та рішень її органів;

інформувати Верховну Раду України та її органи, до складу яких його обрано, про виконання їх доручень.

У разі невиконання депутатом своїх обов’язків у Верховній Раді чи її органах, порушення ним встановленого порядку їх роботи питання про поведінку депутата може бути розглянуто Верховною Радою чи відповідно створюваними нею органами.

Народний депутат України може бути виведений зі складу комітету чи тимчасової комісії Верховної Ради за систематичну неучасть у їх роботі.

До другої групи прав народного депутата України згідно зі статтями 18–22 Закону України «Про статус народного депутата України» належать такі:

брати участь у розгляді в органах державної влади будь- яких питань, що зачіпають інтереси громадян і організацій;

звертатися до державних органів і органів об’єднань громадян, до підприємств, установ і організацій, посадових осіб з питань своєї депутатської діяльності;

відвідувати будь-які державні органи й органи об’єднань громадян, підприємства, установи та організації з питань своєї депутатської діяльності;

невідкладного прийому керівниками та іншими посадовими особами державних органів і органів об’єднань громадян, підприємств, установ і організацій з питань депутатської діяльності;

брати участь із правом дорадчого голосу в сесіях сільських, селищних, міських, районних у місті, районних і обласних рад;

перевіряти за власною ініціативою (із залученням у разі необхідності представників державних органів і органів об’єднань громадян) відомості про порушення закону, прав та інтересів громадян і організацій, що охороняються законом;

вимагати від відповідних органів і посадових осіб припинення порушень закону, прав та інтересів громадян і організацій, що охороняються законом;

одержувати повну й достовірну інформацію з питань, пов’язаних зі здійсненням депутатських повноважень, від усіх державних органів і органів об’єднань громадян, підприємств, установ, організацій і посадових осіб;

проводити збори виборців округу, зустрічі з виборцями, трудовими колективами, об’єднаннями громадян;

брати участь у засіданнях об’єднань народних депутатів, виборців, органів громадського самоврядування, зборах трудових колективів, громадян за місцем проживання, військовослужбовців у військових частинах.

Народні депутати мають право об’єднуватися в депутатські клуби, інші депутатські формування.

Важливим правом народного депутата України є депутатське звернення — викладена в письмовій формі пропозиція депутата, звернена до посадових осіб державних органів, керівників підприємств, установ і організацій, виконати певні дії, дати офіційне роз’яснення чи викласти позицію з питань, віднесених до їхньої компетенції. Своє звернення депутат може безпосередньо передати відповідній посадовій особі чи надіслати поштою.

Якщо депутат не задоволений відповіддю на своє звернення та якщо, на його думку, посадова особа ухиляється від вирішення порушеного у зверненні питання, він має право внести депутатський запит.

Обов’язки народного депутата України у виборчому окрузі регулюються статтею 23 Закону України «Про статус народного депутата України». Він зобов’язаний:

підтримувати тісні зв’язки з виборцями, регулярно інформувати їх про свою роботу у Верховній Раді України та її органах, про роботу Верховної Ради та її органів, виконання їх рішень, а також про реалізацію своєї передвиборної програми (платформи);

брати участь у здійсненні контролю за виконанням законів, постанов, інших актів Верховної Ради та її органів;

вивчати громадську думку, потреби й запити населення; у разі необхідності повідомляти про них Верховну Раду та її органи, вносити пропозиції та вживати інших заходів щодо їх урахування й задоволення;

вести регулярний прийом виборців.

Після затвердження Верховною Радою України повноважень депутата він зобов’язаний передати текст своєї передвиборної програми (платформи) місцевим органам влади, на території яких знаходиться його виборчий округ, для опублікування в газеті — органі місцевої ради.

Незважаючи на те що Закон України «Про вибори народних депутатів України», прийнятий 24 вересня 1997 р., встановив, що народні депутати України обираються громадянами України за змішаною (мажоритарно-пропорційною) системою, тобто половина депутатів обирається в одномандатних виборчих округах на основі відносної більшості, а половина — за списками кандидатів у депутати від політичних партій, виборчих блоків партій у багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі на основі пропорційного представництва, а Закон України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус народного депутата України»» був прийнятий 25 вересня 1997 р., ним не передбачені обов’язки депутатів, обраних від політичних партій і виборчих блоків.

Право та обов’язок народного депутата — розглядати одержані ним пропозиції, заяви та скарги виборців, уживати заходів щодо їх законного та обґрунтованого вирішення; вивчати причини, що породжують скарги, і вносити відповідні пропозиції до Верховної Ради України та її органів, місцевих рад, інших державних органів і органів об’єднань громадян, підприємств, установ і організацій.

Народний депутат має право із залученням, у разі необхідності, своїх помічників-консультантів, представників об’єднань громадян, контрольних органів здійснювати контроль за розглядом одержаних пропозицій, заяв і скарг у державних органах та органах об’єднань громадян, на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, а також брати особисту участь у їх розгляді.

25 вересня 1997 р. Верховна Рада України прийняла Закон України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус народного депутата України»», а 10 травня 2000 р. Конституційний Суд України своїм рішенням у справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень цього Закону визнав деякі з них неконституційними.

Статус депутата місцевої ради визначається Конституцією України, Законом України «Про статус депутатів місцевих Рад народних депутатів» від 4 лютого 1994 р. (зі змінами й доповненнями, внесеними до нього пізніше законами України). Необхідно підкреслити, що зазначений Закон не приведений у відповідність до Конституції України. Є також суперечності з Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 р.

Конституція України та прийнятий на її основі Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлюють, що до місцевих рад належать сільські, селищні, міські, районні та обласні ради, а їх депутати є депутатами рад.

Із Конституції та інших законів України випливає, що депутат місцевої ради набуває повноважень у результаті обрання його до ради на основі реалізації загального, рівного та прямого виборчого права шляхом таємного голосування. Вони починаються від дня відкриття сесії відповідної ради й закінчуються в день відкриття першої сесії ради наступного скликання (якщо їх не було припинено достроково).

Депутат місцевої ради здійснює свої повноваження, не пориваючи з виробничою або службовою діяльністю. Він підтримує зв’язки з виборцями, колективами й об’єднаннями громадян, які висунули його кандидатом у депутати, а також колективами інших підприємств, установ, організацій, державними органами, органами самоврядування та об’єднань громадян, розташованими на території його виборчого округу. Депутат є відповідальним перед виборцями свого виборчого округу та підзвітним їм. Якщо він не виправдав довір’я виборців, то в будь-який час його може бути відкликано ними у встановленому законом порядку.

Діяльність депутата місцевої ради поділяється на діяльність у раді та її органах і діяльність у виборчому окрузі. Відповідно до цього він має як певні права, так і певні обов’язки.

Депутат місцевої ради користується правом ухвального голосу з усіх питань, що розглядаються на засіданнях ради та її органів, до складу яких він входить. Він має один голос. Депутат, який не входить до складу будь-якого органу ради, може брати участь у його роботі з правом дорадчого голосу.

Депутат місцевої ради має право:

обирати й бути обраним до органів відповідної ради;

пропонувати питання до розгляду радою та її органами;

вносити пропозиції й зауваження щодо порядку денного засідання ради та її органів, порядку розгляду обговорюваних питань та їх суті;

вносити для розгляду проекти рішень, інших документів, що приймаються радою чи її органами, а також поправки до них;

висловлювати думку щодо персонального складу створюваних радою органів і кандидатур посадових осіб, які обираються, призначаються чи затверджуються радою;

порушувати питання про недовіру органам, утвореним радою, особам, які входять до їх складу, а також особам, яких обрано, призначено чи затверджено радою;

брати участь у дебатах, звертатися із запитами, ставити запитання доповідачам, співдоповідачам, головуючому на засіданні;

вносити пропозиції про заслуховування на пленарному засіданні ради звіту чи інформації будь-якого органу або посадової особи, підзвітних чи підконтрольних раді, а також із питань, що входять до компетенції відповідної ради, інших органів і посадових осіб, які діють на її території;

виступати з обґрунтуванням своїх пропозицій і з мотивів голосування, давати довідки;

оголошувати на засіданнях ради та її органів у встановленому радою порядку тексти звернень, заяв, резолюцій, петицій громадян або їх об’єднань, якщо ці документи мають суспільне значення.

Депутат з обговорюваного на сесії ради питання може передати головуючому тексти свого невиголошеного виступу, пропозицій і зауважень для включення до протоколу засідання ради чи її органу, у якому він бере участь.

Пропозиції та зауваження, висловлені депутатами на пленарному засіданні ради й передані в письмовій формі головуючому на засіданні, розглядаються радою чи за її дорученням комісіями ради або надсилаються на розгляд відповідним органам і посадовим особам, які зобов’язані розглянути ці пропозиції й зауваження не пізніш як у місячний строк, якщо інший строк не встановлено радою, і про результати розгляду повідомити безпосередньо депутатів, які внесли пропозиції і зауваження, а також голову ради.

На пленарних засіданнях депутатів періодично інформують про хід виконання рішень, прийнятих радою, реалізацію пропозицій і зауважень, внесених депутатами, наказів виборців, а також із інших важливих питань діяльності ради та її органів.

Депутати можуть об’єднуватись у депутатські групи, які створюються та діють відповідно до регламенту ради.

Порядок реалізації зазначених прав депутатів визначається Законом України «Про статус депутатів місцевих рад народних депутатів», іншими законодавчими актами України, які регулюють діяльність рад і їх органів, а також регламентом відповідної ради.

Депутат місцевої ради має право на депутатський запит і депутатське запитання.

Депутатський запит — це заявлена попередньо чи на пленарному засіданні ради вимога депутатів до голови або його заступника, виконавчого комітету, керівників відділів, управлінь та інших органів виконавчого комітету, до керівників підприємств, установ і організацій, розташованих на території ради, незалежно від форм власності, а також до глави відповідної місцевої державної адміністрації, його заступників, керівників відділів, управлінь та інших служб місцевої державної адміністрації вирішити питання, дати офіційне роз’яснення чи викласти позицію з питань, що мають суспільне значення й належать до відання ради. Запит може бути внесено депутатом або групою депутатів у письмовій або усній формі; він підлягає включенню до порядку денного пленарного засідання ради, по ньому може проводитись обговорення та приймається рішення.

Депутатське запитання — це засіб одержання депутатом інформації чи роз’яснення з тієї чи іншої проблеми. Відповідь на запитання може бути оголошено на сесії ради чи надано депутату в індивідуальному порядку. Депутатське запитання не включається до порядку денного сесії, не обговорюється, і рішення по ньому не приймається.

Депутат місцевої ради має право порушувати в раді та її органах питання про необхідність проведення перевірок (у межах компетенції відповідної ради) діяльності розташованих на її території підприємств, установ, організацій, незалежно від форм власності, а також державних органів і органів об’єднань громадян. За дорученням ради чи її органу, а також голови ради депутат може брати участь у перевірках, що проводяться за їх рішенням. Про результати перевірки та пропозиції щодо них він доповідає раді, або її органу, або голові ради, за дорученням яких здійснювалася перевірка. Він також має право вносити пропозиції щодо усунення виявлених недоліків і порушень керівникам (власникам) підприємства, установ, організацій і органів, діяльність яких перевірялася, а також органам, яким вони підпорядковані, порушувати питання про притягнення до відповідальності осіб, з вини яких сталося порушення, а в разі виявлення порушень чинного законодавства України може звернутися з цього приводу до відповідних державних органів.

Депутат місцевої ради зобов’язаний брати участь у роботі ради, її постійних комісій та інших органів, до складу яких він входить, всебічно сприяти виконанню їх рішень, виконувати доручення ради та її органів. Він зобов’язаний додержуватися регламенту ради, інших нормативних актів, що визначають порядок діяльності ради та її органів, бути присутнім на пленарних засіданнях ради, засіданнях постійної комісії та інших органів, до складу яких він входить. У разі неможливості бути присутнім на засіданні депутат повідомляє про це керівника відповідного органу.

Рада та її органи сприяють депутатам у їхній діяльності шляхом створення відповідних умов, забезпечення депутатів документами, довідково-інформаційними та іншими матеріалами, необхідними для ефективного здійснення депутатських повноважень, а також організують вивчення депутатами чинного законодавства, досвіду роботи рад.

Рада, до якої обрано депутата, має право заслуховувати його звіти про виконання рішень і доручень ради.

У разі невиконання депутатом своїх обов’язків у раді та її органах, систематичного порушення ним встановленого порядку їх роботи рада за попередніми висновками мандатної комісії та комісії з питань депутатської діяльності та етики може прийняти рішення про часткове чи повне позбавлення його на певний період щомісячних виплат як депутату, повідомлення виборців про ставлення депутата до виконання своїх обов’язків або про призначення голосування щодо відкликання депутата.

У виборчому окрузі депутат ради підтримує постійний зв’язок зі своїми виборцями, регулярно інформує їх про роботу ради, а на території ради, до якої його обрано, може брати участь із правом дорадчого голосу в роботі інших рад і їх органів. У своєму виборчому окрузі депутат може брати участь із правом дорадчого голосу в зборах колективів підприємств, установ, організацій, а також у засіданнях громадських комітетів, рад самоврядування та зборах громадян за місцем проживання. Він має право звертатися до всіх державних органів, органів самоврядування, об’єднань громадян, до підприємств, установ і організацій (незалежно від форм власності), посадових осіб із питань, пов’язаних із депутатською діяльністю, і брати участь у розгляді порушених питань. Зазначені органи та посадові особи зобов’язані розглянути його звернення й дати відповідь негайно, а в разі необхідності додаткового вивчення чи перевірки — не пізніш як у місячний строк.

У питаннях депутатської діяльності депутат місцевої ради користується правом безперешкодного відвідування на її території державних органів, органів самоврядування та об’єднань громадян, підприємств, установ і організацій (незалежно від форм власності), а також правом невідкладного прийому їх керівниками та іншими посадовими особами. Керівники підприємств, установ і організацій, розташованих на території відповідної ради, на прохання депутата надають йому довідкові матеріали та іншу інформацію, необхідні для здійснення депутатських повноважень.

У разі виявлення порушень прав громадян або інших порушень законності депутат має право вимагати припинення порушення, а в необхідних випадках звернутися до відповідних органів і посадових осіб з вимогою припинити порушення.

Посадові особи державних органів, органів самоврядування і об’єднань громадян, адміністрації підприємств, установ, організацій, незалежно від форм власності, а також працівники міліції, до яких звернуто вимогу депутата, зобов’язані негайно вжити заходів до усунення порушення, а в разі необхідності — притягнення винних до відповідальності з наступним інформуванням про це депутата. У разі невжиття заходів посадові особи, до яких звертався депутат, несуть дисциплінарну, адміністративну або кримінальну відповідальність у встановленому законом порядку.

Для спільної роботи зі здійснення депутатських повноважень у виборчих округах і трудових колективах депутати можуть на основі їхньої взаємної згоди об’єднуватися в депутатські групи. Депутатська група складається не менш як із трьох депутатів. Вона може бути утворена в будь-який час протягом строку повноважень ради даного скликання за рішенням зборів депутатів, котрі виявили бажання ввійти до її складу. Депутати, які входять до складу депутатської групи, обирають її керівника. За поданням керівника групи депутатська група реєструється відповідно сільською, селищною, міською (міста без районного поділу), районною у місті радою.

Діяльність депутатської групи припиняється в разі вибуття

з неї окремих депутатів, якщо в її складі залишається менше трьох депутатів, у разі прийняття депутатами, які входять до її складу, відповідного рішення, а також після закінчення строку повноважень ради даного скликання. Рада сприяє діяльності зареєстрованих нею депутатських груп, координує їх роботу й може заслуховувати повідомлення про неї.

Депутат місцевої ради періодично, але не менш як один раз на рік, зобов’язаний звітувати про свою роботу й роботу ради, до якої його обрано, перед виборцями та перед колективами й об’єднаннями громадян, які висунули його кандидатом у депутати. Звіт депутата може бути проведено в будь-який час на вимогу колективу чи об’єднання громадян, які висунули його кандидатом у депутати, а також на вимогу зборів виборців.

Звіт депутата проводиться на зборах виборців відповідного виборчого органу, а також на зборах (конференціях) трудових колективів, об’єднань громадян, які висунули його кандидатом у депутати. Про його проведення депутат інформує раду чи її органи.

Закон України «Про статус депутатів місцевих рад народних депутатів» містить норми про накази виборців — доручення, які мають суспільне значення й даються кандидату в депутати під час зустріч із виборцями в ході виборчої кампанії зборами виборців відповідного виборчого округу. Наказами вважаються доручення, реалізація яких належить до відання відповідної ради та її органів. Кандидат у депутати має право не прийняти як наказ пропозицію, внесену зборами виборців, якщо вона суперечить його передвиборній програмі.

Накази, дані кандидатам у депутати, які в результаті виборів не були обрані, ураховуються як пропозиції виборців, узагальнюються виконавчим комітетом або секретаріатом ради і направляються головою ради відповідним органам і посадовим особам для вжиття заходів.

Узагальнення й попередній розгляд наказів виборців депутатам здійснюються постійними комісіями, виконавчим комітетом і секретаріатом ради разом з відповідною місцевою державною адміністрацією. Підготовлений ними проект плану заходів щодо реалізації наказів виборців вноситься на розгляд ради.

Рада приймає рішення про прийняття наказів виборців до виконання та затверджує план заходів щодо їх реалізації. Вона має право прийняти мотивоване рішення про недоцільність виконання окремих наказів. Рішення ради щодо наказів виборців доводиться нею та депутатами до відома населення відповідної території. Накази виборців ураховуються під час розробки планів і програм економічного й соціального розвитку відповідної території, місцевих екологічних програм, складання бюджету, а також підготовки рішень з інших питань.

Реалізацію наказів виборців, прийнятих радою до виконання, забезпечують її виконавчі органи чи інші органи, які відповідно до чинного законодавства здійснюють функції виконавчо-розпорядчого характеру, передані їм радою. У реалізації наказів беруть участь підприємства, установи й організації, розташовані на території ради, відповідно до доручень, які даються їм радою в межах її повноважень. Контроль за виконанням наказів здійснюється відповідними радами, їх органами та депутатами. Органи, які забезпечують реалізацію наказів виборців, у строки, визначені радами, але не рідше одного разу на рік, доповідають радам про хід їх виконання. Депутати регулярно інформують виборців своїх виборчих округів про хід виконання даних ними наказів. Хід виконання наказів виборців депутатам висвітлюється засобами масової інформації.

На час сесії ради, а також для здійснення депутатських повноважень в інших передбачених законом випадках депутат місцевої ради звільняється від виконання виробничих або службових обов’язків.

У разі обрання на виборну посаду у відповідній місцевій раді депутат звільняється з попередньої посади й переводиться для постійної роботи до цієї ради. Обраний на виборну посаду у відповідній раді депутат, який є військовослужбовцем чи працівником міліції, прикомандировується до місцевої ради із залишенням на військовій службі (службі в органах внутрішніх справ України).

Зазначений Закон України передбачає підстави для відкликання депутата місцевої ради:

порушення положень Конституції та законів України;

незадовільне виконання депутатських обов’язків, визначених цим Законом;

невідповідність практичної діяльності депутата основним принципам і положенням його передвиборної програми;

використання депутатського мандата в особистих і корисливих цілях;

систематичне порушення норм етики та моралі.

Виборці мають право порушувати питання про відкликання

депутата також з інших підстав, які вони вважають суттєвими.