Кремлівський плагіат. Від "шапки Мономаха" до кепки Ілліча

Звідки “прилетів” орел?

У Конституції Російської Федерації записано, що “Державним гербом Російської Федерації є чотирикутний, із закругленими нижніми кутами, загострений у кінці червоний геральдичний щит із золотим двоголовим орлом, який підняв угору розпущені крила. Орел увінчаний двома малими коронами і над ними — одною більшою короною, з’єднаними стрічкою. У правій лапі орла — скіпетр, у лівій — держава. На грудях орла, у червоному щиті — срібний вершник у синьому плащі на срібному коні, який уражає срібним списом дракона, перевернутого горілиць і потоптаного конем”.

Сучасний російський Державний герб, затверджений восени 1993 року, був складений “за мотивами” Малого Державного герба Російської імперії. Але коли і звідки він з’явився?

Звернімося до історії Державного герба Росії. Треба зазначити, що до XVI століття в Росії взагалі не було герба. Його функції на той час виконували княжі гербові печатки. Причому спочатку на таких печатках був зображений не орел. У XIII столітті одним зі знаків влади князів владімірських був лев, який встав на диби, що, до речі, нагадувало герб Галицько-Волинського князівства. На рубежі XIV–XV століть у символіці Московського князівства з’являється зображення вершника, що вражає списом дракона, яке згодом стало асоціюватися зі святим Георгієм Побідоносцем.

Двоголовий орел як геральдичний символ Московського князівства вперше з’явився у 1497 році за князя Івана III. Тоді орел прикрасив Велику державну печатку. На її лицьовому боці, як і раніше, був вершник, що вражає списом дракона, і напис: “Иоанъ б(о)жиею милостию господарь всея Руси и велики кн(я)зь”. А ось на звороті вперше було зображено двоголового орла під двома коронами, який був оточений написом — продовженням лицьового: “и великыи кн(я)з. Влад. и Moc. и Нов. и Пск. и Тве. и Уго. и Вят. и Пер. и Бол.”.

Час правління Івана III, з 1462 по 1505 роки, відзначився об’єднанням земель навколо Москви і перетворенням її на центр єдиної держави. Тоді ж почали зароджуватися й імперські амбіції московських правителів.

Московський князь Іван III та його печатка (1497 рік)

Однак насправді двоголовий орел до московитів жодного стосунку не має і був просто запозичений.

Зображення орла як символу могутності, емблеми царської влади траплялося у прадавні часи в різних народів. Усьому давньому світові був відомий римський орел. Однак римський орел спочатку був одноголовим.

Щодо двоголового орла, то він має східне походження. На сьогодні найдавнішою знахідкою вважається печатка з шумерського міста Лагаш, датована серединою III тисячоліття до н. е. Шумерська цивілізація залишила після себе безліч загадок, і що насправді міг означати орел з двома головами для шумерів, залишається лише здогадуватися.

Наступними за часом створення (орієнтовно XIII століття до н. е.) є наскальні барельєфи, що їх знайшли археологи в Туреччині, на місці колишнього Хетського царства. Це було зображення двоголового орла, що схопив двох зайців. Хети вважали двоголового орла супутником бога грози Тішуба, і вже на той час він був символом правлячої династії. До речі, римського бога Юпітера також супроводжував орел.

Пізніше двоголовий орел з’являється в Мідійському царстві — державі на території Передньої Азії, за часів правління царя Кіаксара (625–585 роки до н. е.).

Нарешті, сліди двоголового орла трапляються на емблемах Давнього Риму. У 293 році римський імператор Діоклетіан провів адміністративну реформу і створив так звану тетрархію — форму управління державою, коли країна ділилася на дві частини — східну і західну, — в кожній з яких було по два імператори: старший — Август і молодший — Цезар. У той період орел з двома головами символізував єдність двох частин імперії. А 330 року імператор Константан Великий, який переніс столицю імперії до малоазійського міста Візантій, згодом названого на його честь Константинополем, офіційно визнає двоголового орла своєю емблемою.

Звідки ж “прилетів” двоголовий орел на Державний герб Росії? З цього приводу існує кілька різних версій. Розгляньмо деякі з них.

Візантійське “придане”

Згідно з офіційною версією, вперше висловленою російським істориком В. Татіщєвим, двоголовий орел потрапив до Московії з Візантійської імперії, і його поява пов’язана з одруженням московського князя Івана III на візантійській принцесі Зої (Софії) — небозі останнього імператора Константина XI Палеолога, яка нібито й принесла цей геральдичний знак як “придане”.

Перша достовірна згадка про використання цього символу, на думку іншого російського історика Н. Карамзіна, який прийняв версію В. Татіщєва, належить до 1497 року, коли Іван III поставив печатку із зображенням орла на мінову грамоту.

У сучасній російській історіографії появу нового державного символу прийнято пояснювати приблизно так: “Двоголовий орел був давнім гербом Візантійської імперії і дістався у спадок Росії після одруження Софії Палеолог, небоги останнього візантійського імператора, з Великим князем московським Іваном III, що відбулося в 1472 році. Велика імперія, що розпалася, немовби передала естафету іншій православній країні, що набирала сили і могутності...”

Чи це так насправді?

Почнемо з того, що, як вважають багато дослідників, Візантійська імперія не мала державного герба як такого. Його заміняв родовий знак правлячої династії. Остання правляча візантійська династія Палеологів, справді, мала родовий герб у вигляді двоголового орла (до речі, під однією короною). Однак, повторимо, що це був герб династії, а не багатовікової Візантійської імперії.

Візантійський орел (над входом до резиденції Константинопольської патріархії). Орел на монеті золотоординського Великого хана Джанібека (1341–1357)

Імператори Візантії користувалися іменними монограмами. За тисячоліття свого існування монограми базилевсів традиційно залишалися вписаними в коло першими буквами імені порфіроносця та його династії. І тільки останні імператори з династії Палеологів стали розміщувати іменний медальйон на грудях двоголового орла, що знов-таки не зробило його візантійським гербом.

Однак цей факт і послугував відправною точкою міфу про герб Візантійської імперії у вигляді двоголового орла.

А тепер щодо “спадщини”. Візантійська імперія ніколи не розглядала Московське царство як свого наступника. За часів Київської держави було кілька випадків, коли руські князі брали в дружини візантійських принцес із різних династій. Причому, якщо перший “візантійський зять” — Володимир Святославович допомагав своїм порфірородним шуринам військовою силою, то про пізніших “зятів” цього сказати не можна. Перше падіння Константинополя у 1204 році в Русі сприйняли практично байдуже, а потім, після Батиєвого нашестя, було вже не до візантійських справ. Та й напередодні турецького нападу знекровлена Візантія вважала за ліпше звернутися по допомогу до географічно й культурно ближчих “латинян”, а зовсім не до єдиновірної Московської держави.

Варто зазначити, що після взяття турками Константинополя 1453 році Фома, брат останнього візантійського імператора Константина XI Палеолога і батько Софії, разом із родиною знайшов прихисток у Римі. Софія була наймолодшою з-поміж дітей Фоми Палеолога — народилася близько 1456 року. В Римі вона виховувалася в католицькому дусі. Та й сам Фома на той час прийняв католицтво. Ще дівчинкою Софію видали заміж за римського аристократа з дому Караччоло, але дуже скоро вона овдовіла.

Римський папа Павло II, який розробив план одруження Івана III з донькою Фоми Палеолога, розраховував за допомогою цього шлюбу утвердити свою владу над православною церквою та навернути в католицтво московського правителя і його підданих. Шлюб Івана III і Софії був укладений вже за папи Сикста IV, який направив разом із Софією Палеолог свого посла, легата Антонія.

Не виключено, що в багажі папського легата була і королівська корона, призначена для Івана III. Антоній спробував увійти в Москву, несучи перед собою католицьке розп’яття. У відповідь московський митрополит Філіп заявив Івану III, що “як тільки він (тобто легат. — Авт.) ввійде у міські ворота, я, прочанин твій, вийду іншими воротами з міста”. Тому, коли папські посли пішли з Москви, а Софія залишилася, зосталася й недовіра до нової великої княгині. Як ви гадаєте, скільки підданих залишилося б у Івана III, якби Софія Палеолог зробила свою емблему символом Московії?

Крім того, чому орел як “придане” з’явився на державній печатці майже через 20 років після одруження Івана III і Софії Палеолог?

Нарешті, у візантійської принцеси не було ні земель, ні військ, її не представляла жодна політична сила, а після невдалої спроби католицького хрещення Московії від неї відвернувся і Папа Римський.

Отже, навіть побіжного розгляду обставин укладення шлюбу досить, щоб зрозуміти, що жодних “законних” династичних прав на “візантійську спадщину” не було. Попереду Софії Палеолог була ціла черга “більш законних” претендентів — особливо якщо врахувати, що право це передавалося по чоловічій, а не по жіночій лінії.

Віртуальний трон Візантійської імперії вона могла отримати лише в разі смерті двох старших братів Андрія і Мануїла, сестри Олени, її чоловіка і племінників. Мануїл утік із Риму до Костантинополя і прийняв там іслам. Андрій Палеолог пропонував усім самодержцям християнського світу купити у нього права на престол Візантії і навіть зміг їх продати, спочатку королю Франції, а потім — Іспанії. Одне слово, успадковувати було нічого, зате можна було отримати потужного ворога в особі Османської імперії. До прикладу, для турків шлюб Олени Палеолог і сербського деспота Лазаря Бранковича став одним із приводів для анексії Сербії в 1459 році.

Відповідь щодо міфу про “візантійську спадщину” криється в ідеологічних сенсах. Москва потребувала серйозних державних символів (тепер це називають брендом) для міжнародного визнання, а двоголовий орел давав московським князям можливість створити цивілізованіше позиціонування на міжнародній арені, продемонструвавши західному світові блискучу “генеалогію” — спадкоємність влади з Риму та Візантії.

За зразком Габсбурґів

Існує також версія, що двоголовий орел потрапив до Москви не з Візантії, а від Габсбурґів, які використовували цей символ за півстоліття до появи фантастичного пернатого на державній печатці Івана III.

Саме на Заході, у середньовічній Європі двоголовий орел уперше став справжнім гербом. Зображення двоголового орла з’явилося у Західній Європі в результаті хрестових походів — хрестоносці, які завоювали Палестину, ознайомилися там з цією емблемою і привезли її додому. Вона ввійшла в герби багатьох знатних західноєвропейських родів, зокрема правителів багатьох європейських держав — Баварії, Чехії та інших.

Уперше двоголовий орел з’явився там на монетах і печатках Людвіґа Баварського у 1330 році, а потім і на гербах бургграфів Вюрцбурзьких і графів Савойських. Із того часу його зображення модифікується за законами європейської геральдики. Двоголовий орел з’явився на баварських монетах, на монетах короля Сицилії, а згодом імператора Священної Римської імперії Фрідріха II Штауфена; він відомий у геральдиці рицарів Нідерландів і Балканських країн. Однак як постійний герб імператора емблему утвердили в XV столітті за імператорів Сиґізмунда I і Фрідріха III Габсбурґа (зазначимо, що всі орли і леви західноєвропейської геральдики символізують не держави, а правителів), і саме до їхніх печаток подібна печатка Івана III 1497 року.

Зображення двоголового орла в Європі — на одязі, плитках, монетах, печатках

Зауважмо, що у Візантії з’явився двоголовий орел відразу білого кольору, в той час як у гербі Священної Римської імперії орел був чорний. Деякі дослідники вважають, що візантійський орел був білим саме на противагу імперському, чорному.

З такою печаткою Іван III ознайомився, коли наприкінці 80-х років XV століття встановив контакти і дипломатичні відносини з династією Габсбурґів — найваговитіших монархів тодішньої Європи, внаслідок чого почався обмін посольствами, грамотами, угодами. Очевидно, в одній із таких грамот або угоді й “підгледів” Іван III орнітологічний знак як печатку і вирішив його наслідувати.

Іван III як людина прагматична розумів, що для утвердження державності потрібні зовнішні атрибути, які б підтверджували могутність і силу його влади в очах “світової спільноти”. Звідси й нове написання на західноєвропейський манер титулу на печатці, та нова символіка, аналогічна європейській.

Свідоцтва про прагнення Івана III поставити себе нарівні з першим монархом Європи загальновідомі. Ще в XVII столітті хорватський учений і письменник Юрій Крижанич, який побував у Московії, припустив, що двоголового орла московити запозичили у Європи, а не у Візантії. “Цар Іван вчинив недобре і неправильно... А знаковиною своєю зробив орла двоголового — римський чи, радше, німецький герб”, — повідомляв він.

Російський історик, спеціаліст у галузі джерелознавства, дипломатики та сфрагістики М. Ліхачов, писав із цього приводу, що великий московський князь “хотів у всьому взоруватися у титулах і у формулах грамот, і у зовнішності булл (металева печатка. — Авт.) — цесарю і королю римському”.

Сучасний американський дослідник Г. Ейліф справедливо пов’язує час появи двоголового орла в Московській державі з початком дипломатичних відносин із династією Габсбурґів: “Незважаючи на наслідування візантійської моделі, двоголовий орел, імовірно, не став би основною емблемою московського герба, якби Іван III не знав, що та сама емблема визначає державний ранг імператора на Заході”.

Нестримне бажання стати рівним з усіма європейськими монархами спонукало Івана III прийняти чужий герб як геральдичний символ своєї держави. Перетворившись з Великого князя московського у “господаря всієї Русі” й узявши для своєї держави новий герб — двоголового орла, — Іван III кладе на обидві голови цісарські вінці, а незабаром після цього встановлює собі новий статус самодержця. У лапи орла домальовують меч і православний хрест.

Очевидно, основною причиною запозичення Московією зображення двоголового орла стало те, що ця емблема була гербом німецьких імператорів. Це підтверджено тим, що саме у той час встановлювалися тісні дипломатичні відносини з імператорським двором.

Герби Австро-Угорщини (Габсбурґів) та Російської імперії (Романових)

Великий князь московський, виходячи на міжнародну арену, хотів у всьому бути схожим на першого монарха тодішньої Європи. Це позначилося не лише в гербі, а й також у запозиченні придворних ритуалів, системи діловодства тощо. Таким чином, московський господар претендував на становище, рівне германському імператорові, що було дуже сміливим і рішучим зовнішньополітичним кроком.

Спадок Золотої Орди

Існують також й інші версії походження російського герба. До прикладу, татаро-монгольська. Вона полягає в тому, що поява двоголового орла на печатці Івана III є результатом ординського впливу.

У Середньовіччі цей символ був поширений на Сході, зокрема в Персії як символ перемоги, а також в арабів, турків-сельджуків і в Золотій Орді.

Відомо, що Золота Орда ще в середині XIV століття за Великого хана Джанібека карбувала зображення двоголового орла на своїх мідних монетах. Зрозуміло, що Іван III тримав у руках “татарську валюту”, орел цілком міг бути запозичений звідти.

За правління Івана III Московію було остаточно звільнено з-під влади ординських ханів. Трапилося це 1480 року, після так званого стояння на річці Угра між Великим ханом Золотої Орди Ахматом і Великим князем московським Іваном III у союзі з Кримським ханством.

На думку більшості істориків, саме стояння на Угрі поклало край монголо-татарській окупації півночі та північного сходу Русі, де вона тривала найдовше (майже два з половиною століття).

Незважаючи на це, деякі дослідники, наприклад американський історик Чарлз Ґальперін, вважає, що відсутність у літописах спогадів, що фіксують точну дату припинення виплати данини, не дозволяє довести, що данину припинили сплачувати в 1476 році. Дата і справжність ярлика Ахмата Іванові III, що містить відомості про припинення сплати данини, до сьогодні залишається темою для дискусій серед науковців.

Ґальперін не вбачає в джерелах ні до, ні після стояння на Угрі прямих свідчень того, що влада Чингизідів заперечувалася в Московському князівстві, посилаючись також на те, що в одному з переказів про стояння на Угрі сам Іван III напередодні протистояння просить Ахмата відмовитися від намірів “ваш улус воювати”.

За царювання Івана III Золота Орда переживала період розпаду внаслідок смути й політичної анархії, поки в 1483 році остаточно не припинила свого існування.

Можливо, Великий князь московський хотів розіграти карту спадкоємності колись могутньої держави, тому і поставив на печатці символ, який був знайомий іншим татарським ханствам, що утворилися після розпаду Золотої Орди.

Як змінювався орлиний вигляд

Варто зазначити, що в Росії чужоземний орел зазнавав доволі істотних, часом комічних, видозмін. З моменту появи найпершого герба, за Івана III, він змінювався кожні декілька років. Деякі зміни “залишалися” надовго, а деякі швидко “зникали” і замість них з’являлися інші.

З XVI століття російський двоголовий орел поступово почав “обростати пір’ям” — на гербі з’явилися нові деталі-символи. Так, за правління Великого князя Васілія III на обидві голови орла наділи ще одну загальну самодержавну “шапку Мономаха”, а двоголового орла зображено уже із розкритими дзьобами, з яких висунуті язички. На золотих буллах Васілія III 1514 і 1517 років уперше з’являється титул “цар”. Булли були підвішені на червоно-золотих шнурах. Таке поєднання кольорів використовували останні візантійські імператори.

Спершу московський герб (вершник зі списом, що вражає дракона) символізував зворотний бік Великої державної печатки, оскільки печатка тоді була двосторонньою, звислою, тобто її підвішували до документа. З появою прикладної печатки за правління царя Івана IV Ґрозного московський герб з’явився у спеціальному щиті на грудях орла, при цьому вершник на коні був обернений ліворуч.

В останні роки царювання Івана IV Ґрозного (з 1583 року) на Великій державній печатці з’явився двоголовий орел, на його грудях зображували єдинорога, що був особистим символом царя. Включення особистої царської символіки до державного герба є відображенням яскраво вираженої авторитарної політики Івана IV Ґрозного. Голови нового орла були увінчані однією спільною короною вже безсумнівно західного зразка.

За правління останнього царя з династії Рюриковичів — Фьодора Івановича — на державному гербі зображено вже хрест на Голгофі, що символізував набуття церковної незалежності Росії через встановлення Московського патріархату. Водночас із цим зникає єдиноріг, але за Боріса Ґодунова він на деякий час з’являється знову.

Серед зображень російського герба особливий інтерес викликає печатка Лжедмітрія 1605 року. На ній уперше зображений орел із піднятими крилами (безсумнівний вплив орла з польського герба) під трьома коронами, а вершник на грудях орла повернутий за законами європейської геральдики праворуч, тобто на захід. Згодом вершник повернувся у споконвічне положення, тобто ліворуч, як того вимагали православні канони, а ось розправлені крила орла закріпилися аж до сьогодні.

Хистку спробу встановити нову династію в особі Васілія Шуйского царські “герольдмейстери” відобразили в орлі, що був позбавлений усіх державних атрибутів, у якого, як на глум, з місця зростання голів росла чи то квітка, чи то шишка.

За царя Владислава I Сиґізмундовича (польський королевич, який був проголошений російський царем у 1610 році) на монетах карбували його зображення, і орел набув нових форм. Так, за царя-поляка в лапах орла вперше з’являється скіпетр. Згодом цю деталь нерідко упускали, і закріпилася вона лише за Алєксєя Міхайловича, коли гербові символи розтлумачили. Так, скіпетр і держава мали означати: “Вельмишановного государя, самодержця і володаря”.

За часів перших царів Романових — Міхаіла Фьодоровича і Алєксєя Міхайловича — державний герб також зазнав істотних змін. До середини XVII століття широко використовували печатки, на яких двоголовий орел коронований двома коронами, а між головами підіймається голгофський хрест — символ православної держави. Після Андрусівського миру, який завершив російсько-польську війну 1654–1667 років і визнав приєднання до Росії земель Лівобережної України, була “учинена” нова Велика державна печатка, на якій орел уперше отримав три корони.

Ця печатка відома також тим, що її офіційний опис, внесений до Повного Зібрання законів Російської імперії, став першою постановою законодавства Московії про форму і значення державного герба: 4 грудня 1667 року з’явився перший в її історії указ “Про титул царський і про державну печатку”.

У пєтровську епоху державний герб доповнений новими символами. Передусім, вершник, який убиває дракона, перевтілюється в святого Георгія Побідоносця. Також навколо щита з московським гербом зображено ланцюг зі знаком ордена святого Андрія Первозваного, заснованого Петром I наприкінці 90-х років XVII століття.

Уже на початку XVIII століття на монетах, прапорах, барельєфах двоголовий орел увінчаний імператорськими коронами. Це була своєрідна геральдична підготовка до прийняття Пєтром I імператорського титулу в 1721 році. Бажаючи підкреслити спадкоємність імперської влади від Риму, Пьотр I змінив і герб Росії. Новий герб повторював колірну гаму герба Священної Римської імперії: чорний двоголовий орел на золотому (жовтому) полі. У XVII столітті поєднання кольорів герба найчастіше було інше: золотий орел на червоному полі.

Упродовж XVIII століття стилістика державного герба не дуже змінилася. Не виключено, що могли існувати і спрощені зображення: без московського герба з однією короною, без ланцюга зі знаком ордена святого Андрія Первозваного тощо.

Коли імператор Павєл I прийняв титул великого магістра Мальтійського ордену, зображення білого мальтійського хреста було внесено і в державний герб. На грудях орла помістили мальтійський хрест, над ним — щит із московським гербом, а вище — мальтійську корону.

Імператор Алєксандр I прибрав мальтійські символи з державного герба. За Алєксандра I крила орла опущені, в лапах він тримає не традиційні скіпетр і держава, а вінок, блискавки (перуни) і смолоскип.

У 1857 році під час геральдичної реформи, що її провів придворний герольдмейстер Б. Кьоне, державний герб зазнав чергових змін. За тих часів російський герб набув вигляду, який не змінювався до останніх днів імперії. Згодом виробилися три варіанти державного герба: Великий, Середній і Малий. Великий державний герб, затверджений у 1882 році, був надзвичайно складним за малюнком: золотий щит із чорним орлом підтримували архангели, над ним — “покров” (своєрідне шатро); крім звичайних емблем царств і земель, які розміщені на крилах орла, навколо центрального щита розташовані численні щити з іншими земельними і династичними емблемами. Герби спрощеного малюнка — Середній і Малий — використовували частіше.

Після Лютневої революції Тимчасовий уряд вніс зміни до державного герба. Газета “Речь” 29 квітня 1917 писала: “Юридичне зібрання, розглянувши питання про подальше використання знака державного герба, визнало, що двоголовий орел не пов’язаний ні з династією Романових, ні з будь-яким визначеним державним ладом ..., а тому із вилученням із нього титульних гербів, а однаково емблем монархічного характеру ... орел може бути прийнятий для використання як герб вільної Російської держави”. На державній печатці був поміщений малюнок державного герба художника-графіка І. Білібіна. За зразок було взято орла з печатки Івана III. Корони, скіпетр і держава, герби царств і земель (зокрема і московський), орденський ланцюг, що прикрашали імперський герб, були вилучені.

До речі, це зображення деякий час зберігалося і в післяжовтневі дні. Його можна побачити на перших банкнотах, випущених уже від імені Раднаркому. Лише у квітні 1918 року двоголовий орел надовго припинив існування в російській геральдиці.

Дзеркало держави

Двоголовий орел як символ здавна був відомий багатьом народам як східним, так і європейським. Проте спочатку він з’явився у давньому Шумері, колисці семітських народів.

Офіційна “візантійська” версія походження російського двоголового орла не зовсім відповідає істині, хоча б тому, що Візантійська імперія не мала державного герба.

Найімовірніше, прийняття двоголового орла як державного символу, Великим князем московським відбулося під впливом символіки Священної Римської імперії. Причому герб Московії був запозичений у Священної Римської імперії двічі — перший раз наприкінці XV століття, а другий — наприкінці XVII століття!

Пьотр I ввів у Росії нову геральдичну систему, взявши за основу європейську символіку. Вигадуючи прапори для Росії, він запозичував кольори прапорів найпередовіших держав того часу. Так, прапор Голландії перетворився на біло-синьо-червоний торговий прапор, прапор Шотландії став військово-морським Андріївським прапором, а прапор Священної Римської імперії став біло-жовто-чорним державним прапором Росії. Те саме відбулося і з гербом. Про це красномовно свідчить розташування гербів підвладних Москві царств і земель на крилах орла, так само як і на австрійському гербі.

Однак незрозуміло, який стосунок має герб, запозичений Іваном III і Петром I, до сучасної Росії? До прикладу, трьох царств — Казанського, Астраханського і Сибірського — які символізують три корони над орлом, уже не існує. І що взагалі означає імперський орел з імперськими коронами у гербі демократичної держави? Чи Росія хоче всім показати, що такою себе не вважає? Запитань можна поставити безліч і, очевидно, на більшість із них не буде відповідей, оскільки нинішній герб Росії є бездумним змішанням символів різних часів і народів.

Безумовно, важко створити герб держави, тим паче, такої як Росія, з такою складною, неоднозначною та суперечливою історією, з таким розмаїттям культур, релігій, національностей і народностей, які в ній перебувають.

Герб держави має бути обґрунтованим, історично достовірним, він покликаний виховувати почуття патріотизму і громадянськості, оскільки герб — це дзеркало держави.

Однак у Росії не в захопленні від історичних знань, зокрема і про походження, сутність та значення державних символів, а тому над нею, як і раніше, продовжує ширяти чужоземний імперський орел.