Лiкарськi рослини Прикарпаття

Звіробій звичайний

(Hypericum perforatum L.)

Родина звіробійні (Hypericaceae)

Звіробій. Чи ця рослина причетна до смерті звірів? На таке запитання є два варіанти відповіді. За першим, назва є перекрученою з мови далеких кочових племен, які в минулому вторгалися на наші землі, їхньою мовою ця рослина називалася «джерам-бай», що означає "зцілитель ран". За другим] варіантом, грізну слов'янську назву рослині дали тому, що, відповідно до! спостережень наших прапредків, тварини, з'ївши її, могли захворіти. Тоді в них на голові, вухах, навколо рота і очей з'являлася припухлість, яка при сильному отруєнні переходила у виразки. Тварини відчували сильний свербіж, від чого кидалися на землю, кусали себе, наносячи рани, що тяжко загоювалися. Для людини звіробій не становить ніякої небезпеки.

Із стародавніх часів використовувався єгиптянами. У середні віки був сировиною для виготовлення рицарських напоїв. Нещодавно знайдено акти початку XVII ст. про застосування звіробою як лікувального засобу.

Це — багаторічна трав'яниста рослина (30–60 см заввишки) 3 родини звіробійних. Стебло пряме, голе, вгорі гіллясте. Міжвузля округлі або з двома гранями, цілісні. Листки супротивні, сидячі, овальні, видовжено-яйцеподібні або видовжені, тупуваті, цілокраї, з численними залозками. Квітки правильні, зібрані в щиткоподібну волоть або нещільну китицю. Чашечки з п'яти зрослих при основі ланцетних, загострених, гладеньких по краю чашолистків. Віночок п'ятичленний, жовтий, пелюстки з численними чорно-бурими або фіолетовими крапками. Тичинок багато, маточка одна, з верхньою зав'яззю і 3–5 стовпчиками. Плід — багатонасінна тригранна коробочка.

Росте у мішаних лісах, на галявинах, лісосіках, серед чагарників, на луках, перелогах, біля доріг.

Трава містить до 12 % дубильних речовин, гіперин, гіперицин, гіперозид, азулен, ефірну олію (до 0,3 %), смолисті речовини (17 %), антоціани (до 6 %), сапоніни, вітамін С і каротин.

Препарати звіробою мають в'яжучі і протимікробні властивості, а також здатні стимулювати регенерацію тканин. Використовують усередину при колітах, зовнішньо — при опіках, гінгівітах та стоматитах.

Із звіробою виготовляють антибактеріальні препарати іманін і новоіманін, якими лікують гнійні рани, тяжкі опіки, гострі катари дихальних шляхів. Новоіманін використовують також для боротьби з бактеріозами овочевих рослин і проти вірусної мозаїки тютюну.

У народній медицині звіробій — дуже популярний лікувальний засіб. Його рекомендують при поносах, шлунково-кишкових захворюваннях, хворобах дихальних шляхів, печінки, нирок, як тонізуючий при серцево-судинних захворюваннях, як кровоспинний при маткових кровотечах, як глистогінний, при невралгіях, істерії, безсонні, епілепсії, паралічах. Ним лікують стоматити, гайморити, фарингіти. Відваром трави миють дітей при діатезах, туберкульозі шкіри, висипах, наривах, а при хворобах молочних залоз прикладають компреси. Корені рослини застосовують при дизентерії та туберкульозі кісток.

Оскільки звіробій може рости на одному місці 5 років і більше, для його вирощування слід підбирати незатінені місця. Ділянки повинні бути вільними від бур'янів. Грунт обробляють, як і під інші просапні культури. Перед сівбою його боронують (залізними граблями). Якщо внести органічні і мінеральні добрива, урожайність рослини збільшиться на 20–30 %. Рекомендується під оранку вносити 0,2 т/100 м2 торф'яного компосту і 3 кг/100 м2 азотних, фосфорних і калійних добрив.

Розмножується безпосереднім висівом насіння в грунт під зиму з міжряддями 45 см з розрахунку 30–40 г/100 м2. При весняній сівбі насіння обов'язково стратифікують: змішують з піском і витримують на холоді 2–3 міс.

Для створення оптимальних умов росту після появи сходи прополюють, а міжряддя розпушують. Такий обробіток на першому році культивування протягом літа повторюють 3–4 рази. На другий і наступні роки рано навесні з ділянки збирають відмерлі стебла, грунт боронують (залізними граблями).

Для заготівлі сировини на великих площах траву скошують, а на малих і — зрізують серпами на висоті ЗО см від поверхні землі. І

Звичайно через 1–1,5 місяця після першого укосу рослини повторюють І повну вегетацію і знову зацвітають. Тоді їх косять вдруге. Середня урожайність І становить 0,2 т/100 м2 з дворічних і 0,3 т/100 м2 з трирічних культур. І

Сировину сушать у добре провітрюваних приміщеннях при температурі 50–60 °C. При сухій погоді можна сушити на відкритому повітрі, але в тіні.