Донато Каррізі Ловець невинних душ

Немає страшніших свідків та невблаганніших обвинувачів за нашу совість.

Полібій

7:37

Мертвий розплющив очі.

Він лежав навзнак на ліжку. Кімната була біла, залита денним світлом. На стіні просто перед ним висів дерев’яний хрест. Чоловік придивився до своїх рук, що лежали вздовж тіла на чистому простирадлі.

Здавалося, вони належать не йому, а комусь іншому. Він підвів одну — праву — і підніс до очей, щоб краще її роздивитися. Відтак торкнувся бинтів на своїй голові. Він усвідомив, що поранений, але не відчував болю. Тоді повернувся й поглянув у вікно. Побачив нечітке відображення свого обличчя на склі. Цієї миті його охопив страх. Він поставив собі запитання, яке його засмутило. Навіть гірше — він усвідомив, що не в змозі дати на нього відповідь.

«Хто я?»

Загрузка...