Міфи Давньої Греції

КОРОТКИЙ МІФОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК

АДОНІС — син красуні Мирри, яку боги перетворили на миррове дерево. Адоніс був таким вродливим, що через нього посперечалися богині АФРОДИТА Й ПЕРСЕФОНА — У переносному сенсі вживається для означення напрочуд вродливого чоловіка.

АЇД — володар підземного царства мертвих, син Кроноса та Реї. Аїд володів шоломом — невидимкою. Зображувався як зрілий, суворий чоловік, що сидить на троні з двозубцем або берлом у руках, біля ніг його лежить пес Цербер.

АМАЗОНКИ — міфічний народ войовничих жінок, який мешкав на берегах Меотиди (теперішнього Азовського моря). Для продовження роду амазонки одружувалися з чоловіками з сусідніх племен, а згодом відсилали чоловіків додому. Якщо в амазонок народжувалися сини, їх відправляли до батьків, а дочок готували до війни.

АПОЛЛОН — син Зевса, брат — близнюк Артеміди. Аполлон — покровитель доріг і мандрівників, а також бог сонячного світла, такого важливого для землеробства. Аполлон володів золотими сонячними стрілами, якими поціляв ворогів. Зображувався як високий, гарний, стрункий юнак із кітарою (лірою) та луком і стрілами в руках.

АРГОНАВТИ — герої, які здійснили похід у Колхіду по золоте руно — вовну чарівного барана, який народився від бога Посейдона. Герої отримали наймення аргонавтів, оскільки плавали на кораблі «Арго». Очільником аргонавтів був герой Язон.

АРЕС (АРЕЙ) — бог війни, син Гери та Зевса. Арес був уособленням жорстокої войовничості. Вважався батьком амазонок, а також деяких героїв.

АРТЕМІДА — богиня мисливства, дочка Зевса, сестра — близнючка Аполлона. Атрибутами Артеміди були лань і ведмедиця. Зображувалася як юна мисливиця в короткому хітоні, з сагайдаком стріл за спиною, поруч із нею — лань.

АТЕНА (АФІНА, АФІНА — ПАЛЛАДА) — одне з головних божеств Греції, дочка Зевса, яка народилася з його голови, одразу вдягнена у військові обладунки. Вона навчила людей майструвати колісниці та будувати кораблі, подарувала рало й борону, веретено і ткацький верстат і тому вважалася покровителькою ремесел, особливо ж ткацтва. Крім того, Атена — покровителька мудрості та наук.

АФРОДИТА — богиня кохання та краси, дочка Зевса й океаніди Діони. Народилася з морської піни. Атрибутом богині Афродити був її чарівний пояс, у якому була схована таємниця її привабливості. Була дружиною бога — коваля Гефеста, але зраджувала чоловікові з богом війни Аресом, від якого мала сина Ерота й інших дітей. Зображувалася молодою вродливою жінкою, здебільшого оголеною.

АХІЛЛ — герой Троянської війни, син морської богині Тетиди. Щоб зробити сина безсмертним, нереїда Тетида занурила немовля у води річки Стикс, через що його тіло не могла вразити жодна зброя. Тільки п’ятка залишилася вразливою, оскільки саме за неї тримала мати немовля. Ахілл загинув від стріли троянця Париса, яка поцілила саме в п’ятку. Тепер вираз «ахіллесова п’ята» означає слабке, вразливе місце.

ГАРПІЇ — крилаті чудовиська, птахи з дівочими головами. У легенді про аргонавтів мучили голодом сліпого Фінея, відбираючи в нього їжу. Тепер гарпіями називають злих жінок.

ГЕБА — богиня юності, дочка Гери та Зевса. На Олімпі вона підносила богам нектар і амброзію — їжу богів. Геба була небесною дружиною героя Геракла. Зображувалася вона як чарівна юнка з золотою чашею в руці.

Гера — найстарша дочка Кроноса й Реї, сестра та сьома дружина Зевса. Гера — богиня шлюбу й подружнього кохання, мати Геби, Гефеста, Ареса. Гера зображувалася як висока, струнка жінка з величною поставою і суворим поглядом, з діадемою на чолі.

ГЕРАКЛ — грецький народний герой, син бога Зевса та смертної жінки Алкмени. За пророцтвом Дельфійського оракула мав служити царю Евристею й за час служби здійснив дванадцять подвигів. Пізніше брав участь у поході аргонавтів і Калідонських ловах. За переказами саме Геракл заснував Олімпійські ігри. Після смерті Зевс забрав героя Геракла на Олімп і дав йому за дружину богиню Гебу.

ГЄРМЄС — син Зевса та плеяди Майї. Гермес — бог скотарства і покровитель пастухів, а також купців і торгівлі. Крім того, Гермес — вісник богів, покровитель послів і хранитель недоторканості посольств. Гермес супроводжував душі померлих в підземне царство — Аїд. Своїм чарівним берлом він міг будь — кого занурити в сон або збудити зі сну. Зображувався взутим у чобітки з крильцями, із жезлом — кадуцеєм, обвитим зміями, в руках.

ГЄСТІЯ (Веста) — дочка Кроноса та Реї, богиня домашнього вогнища.

ГЕФЕСТ — бог вогню та ковальства, син Гери й Зевса. Найбільше культ Гефеста — бога підземного вогню був розповсюджений на островах із діючими вулканами. Гефест народився кульгавим, за що Гера скинула його з Олімпу, але згодом була змушена прийняти назад. Гефест викував скіпетр та егіду Зевса й інші атрибути олімпійських богів. Гефест зображувався як могутній коваль із молотом та кліщами в руках.

ГІМЕНЕЙ — бог шлюбу, син Аполлона і музи. Зображувався як юнак, оздоблений гірляндами з квітів, зі смолоскипом у руці.

ГОРГОНИ — жінки — чудовиська, які обертали на камінь кожного, хто наважиться на них глянути. Було три сестри — горгони: Стено, Евріала й Медуза. Як і сестри, Медуза могла поглядом обертати на камінь, а крім того, довкола її голови замість волосся спліталися змії. Тільки Медуза була смертною, і її зміг убити Персей.

ГОРИ — богині, які керували зміною пір року і ладом у природі.

ҐЄЯ — давнє божество, уособлення землі. Ґея була одружена з Ураном — Небом. Від цього шлюбу народилися титани, циклопи, гекантохейри. Крім того, Ґея була матір’ю Ериній та гігантів.

ДЕДАЛ — легендарний майстер, який вважався винахідником теслярського ремесла й інструментів. Побудував знаменитий критський лабіринт, у якому мешкало чудовисько Мінотавр.

ДЕМЕТРА — богиня землеробства, дочка Кроноса й Реї, сестра та дружина Зевса, мати Персефони. Деметра зображувалася у вінку з колосся, зі смолоскипом та кошиком плодів у руках.

ДІОНІС — бог виноградарства і виноробства, син Зевса, який народився з його стегна. Атрибутом Діоніса був тирс — жезл, обвитий плющем, прикрашений виноградним листям, а згори увінчаний сосновою шишкою. Супроводжували Діоніса сатири, Силен і німфи. Свята на честь Діоніса, які називалися містерії (оскільки все, що відбувалося під час обрядів, мало зберігатися учасниками в таємниці), переростали в оргії, які звільняли людину від звичних заборон. У ході на честь Діоніса брали участь жінки, які прикрашали голову вінками з плюща і вдягалися в звірині шкури; вони називалися менади.

ЕНЕЙ — син богині Афродити, герой Троянської війни. Після поразки троянців у війні змушений був утікати з Трої й оселився в Гесперії — теперішній Італії. Нащадки Енея Ромул і Рем заснували місто Рим.

ЕРИНІЇ — богині помсти, які мешкали в Аїді. Еринії невтомно переслідували людей, які порушують клятви, не дотримуються законів гостинності, а особливо зважуються на вбивство. На винного Еринії насилали божевілля.

ЕРОТ — бог кохання, син Ареса й Афродити. Ерот поціляв людей золотими стрілами, які викликають кохання. Зображувався як хлопчик із золотими крильцями, з луком і стрілами в руках.

ЗЄВС — верховне божество, цар і батько олімпійських богів і людей. Син Реї та Кроноса. Зевс правив світом з гори Олімп. Він керував усіма небесними явищами, а найперше — громом і блискавкою. Зевс розподіляв на землі добро та зло. Оскільки Зевс — найвище божество, йому було відкрите майбутнє. Священними його тваринами були орел і подекуди бик. Головні атрибути бога — скіпетр й егіда (щит зі шкіри чарівної кози Амалтеї, яка вигодувала Зевса).

КАССАНДРА — легендарна троянська царівна — віщунка, яка передбачила падіння Трої. Даром віщування її нагородив бог Аполлон, але за те, що Кассандра не відповіла на його кохання, зробив так, що люди не вірили її пророцтвам. Тепер так називають людей, які можуть передбачити біду, але не вміють переконати інших вжити заходів для її відвернення.

КЕНТАВРИ (ЦЕНТАВРИ) — напівлюди — напівконі. Кентаври, так само як сатири, були супутниками бога Діоніса. Найвідомішими кентаврами були Хірон (учитель багатьох грецьких героїв), Евритіон (який спричинився до битви лапітів із кентаврами), Фол (якого після смерті боги перетворили на сузір’я Стрільця) і Несе (якого убив Геракл і через якого сам Геракл загинув у страшних муках).

КРОНОС — наймолодший із титанів, син Урана — Неба та Ґеї — Землі, який повстав проти свого батька і покалічив його. Кронос був батьком Деметри, Гери, Аїда, Посейдона, Зевса й кентавра Хірона. Кронос ототожнювався з Хроносом — уособленням часу.

ЛЕТА — ріка забуття, яка протікала в підземному царстві мертвих. Ковток води з Лети змушував душі померлих забути землю та своє попереднє життя.

МІНОТАВР — критське чудовисько, яке мешкало в лабіринті й щороку отримувало в жертву від міста Атени сімох дівчат і сімох юнаків, допоки його не вбив герой Тезей.

МОЙРИ — богині людської долі. Клото пряла нитку людського життя, Лахесис проводила її через мінливості долі, а Атропа, перетинаючи нитку, вкорочувала людині віку.

НІМФИ — уособлення сил природи. Розрізняли німф морських (океаніди та нереїди), річкових і джерельних (наяди), гірських (ореади), німф долин (напеї), луків (лимоніади), дерев (дріяди); були також німфи окремих місцевостей та островів. Німфи жили дуже довго, але не вічно, вони смертні. Якщо зрубати дерево, в якому мешкає дріяда, то загине й ця німфа.

ОДИССЄЙ — цар острова Ітака, учасник Троянської війни, відзначався своєю хитрістю та спритністю. Після перемоги греків у Троянській війні Одиссей ще довго блукав по світу, пережив багато пригод і повернувся додому після двадцятирічної відсутності.

ОРАКУЛ — засіб спілкування людини з богами. Оракулом називалося і священне місце, де люди могли спілкуватися з богами, і ті пророцтва, які тут віщувалися. У Дельфійському оракулі волю богів вирікала віщунка — пітія, на острові Делос жерці витлумачували шелест листя священного лавра тощо.

ПАН — бог лісів, син Гермеса. Народився волохатим, з козлячими ратицями й рогами, з бородою та хвостом. Пан — веселий бог, який блукає лісами й горами, влаштовує танці з німфами, грає на винайденій ним самим сопілці.

ПАНДОРА — жінка, яку з землі зліпив Гефест у покару людям. Зевс вдихнув у неї життя і зробив їй шлюбний подарунок — посудину, яку ні в якому разі не можна було відкорковувати, проте одного разу Пандора не втерпіла — й із посудини вилетіли людські вади, біди та хвороби, всередині залишилася тільки надія. Переносно «скринька Пандори» — джерело біди й лиха.

ПЕГАС — чарівний крилатий кінь, який народився з крові убитої Персеєм горгони Медузи. Є символом поезії та конем поетів; «осідлати Пегаса» — стати поетом.

ПЕРСЕЙ — син Зевса й аргоської царівни Данаї, який подолав горгону Медузу, відрубавши їй голову, а також урятував від морського чудовиська етіопську царівну Андромеду. Персей і Андромеда мали шістьох синів, найстарший із яких, Перс, вважався родоначальником перського народу.

ПЕРСЕФОНА — богиня земної родючості, дружина Аїда. Вважалося, що коли Персефона спускається під землю до свого чоловіка, природа засинає і приходить зима, коли ж повертається, настає весна, природа оживає і розквітає. Зображувалася зі смолоскипом в одній руці та плодом граната (символом нерозривності шлюбу) в іншій.

ПОСЄЙДОН — володар морів, син Кроноса та Реї. Батько Тритона, циклопа Поліфема та інших. За дружину Посейдон мав Амфітриту, з якою мешкав у палаці на дні моря, в оточенні почту з нереїд і тритонів. Ударом свого тризуба Посейдон міг розколювати скелі та здіймати бурі на морі.

ПРОКРУСТ — легендарний розбійник, який вкладав своїх гостей спати на особливому ліжку. Якщо людина виявлялася замалою для ліжка, Прокруст її витягував, якщо ж задовгою, Прокруст обрубував їй ноги. Розбійника подолав герой Тезей. Тепер вираз «прокрустове ложе» вживається для позначення штучної мірки, під яку намагаються підігнати факти.

ПРОМЕТЕЙ — титан, син Феміди, богоборець і захисник людей. Прометей украв з Олімпу вогонь і приніс його людям у тростині та навчив людей ним користуватися, за що Зевс прикував його ланцюгами в горах Кавказу, пробив йому груди списом, і щоранку великий орел прилітав та клював печінку титана, допоки герой Геракл не вбив орла та не визволив Прометея.

ПСИХЄЯ — уособлення людської душі, дружина Ерота. Зображувалась у вигляді метелика або дівчини з крильцями метелика.

САТИРИ — лісові боги, демони плодючості, які складали почет бога Діоніса. Сатири були ліниві, найбільше полюбляли пиячити й танцювати. Це були напівлюди — напівцапи з гострими козлячими вухами, з конячим хвостом, з кирпатим носом — рилом. Сатири завжди носили з собою сопілки та бурдюки з вином.

СИЛЕН — супутник, учитель і вихователь бога Діоніса, син бога Пана. Силен — веселий напівп'яний голомозий старий, товстий, як винний бурдюк, із яким ніколи не розлучався. Силен умів бачити майбутнє, тож якщо людині вдавалося захопити його сплячим і зв'язати, то в нагороду за визволення Силен провіщав їй майбутнє. Найстарший Силен був батьком численних силенів і сатирів.

СИРЕНИ — напівптахи — напівжінки, які своїм чарівним співом заманювали мореплавців, а потім убивали. Зараз сиренами називають звабливих красунь, які чарують своїм голосом.

СТИКС — річка, яка оточувала царство мертвих. Називалася так на честь німфи Стикс, що мешкала в цій річці. Клятва водою річки Стикс — священна і для богів, і для людей, а якщо бог неправдиво заприсягався водою Стиксу, він на рік занурювався у мертвий сон, а потім іще на дев’ять років виключався з Ради безсмертних.

СЦИЛЛА І ХАРИБДА — легендарні чудовиська, які мешкали по два боки протоки між Сицилією та Італією й убивали мореплавців. Тепер вислів «бути між Сциллою і Харибдою» означає перебувати в подвійній небезпеці.

Тартар — найглибші надра землі, які розташовані так глибоко, як високо від землі міститься небо, й оточені потрійним шаром мороку та залізною стіною.

Тезей — герой Аттики, син атенського царя Егея. Подібно до героя Геракла, здійснив декілька славетних подвигів. Крім того, брав участь у поході аргонавтів і в Калідонських ловах. В Аттиці Тезея пошановували як творця Атенської держави, на честь Тезея влаштовувалися святкування — тезеї.

ТРОЯНСЬКИЙ КІНЬ — величезний дерев’яний кінь, якого за порадою хитрого Одиссея спорудили греки й заховалися всередині. Коли троянці затягли коня в місто, греки вночі вилізли назовні та зруйнували Трою, що поклало край десятирічній Троянській війні. Тепер вираз «троянський кінь» означає лживий хід із метою перехитрити ворога; дарунок ворогу, що зрештою його погубить.

УРАН — давнє божество, яке уособлювало небо. Уран був одружений із Ґеєю — Землею. Від цього шлюбу народилися титани, циклопи, гекантохейри, серед них і титан Кронос — Час, який згодом повстав проти власного батька.

ФЕМІДА (ТЕМІДА) — богиня права, законного порядку та передбачень. Одна з дружин Зевса, мати гор і мойр. Феміда зображувалася з зав'язаними очима (символ неупередженості правосуддя), з рогом достатку й терезами в руках.

ХАОС — порожня безодня, яка існувала до початку світу і в якій змішані були всі стихії. У сучасному розумінні хаос — цілковитий безлад, гармидер.

ХАРИТИ — богині краси, радості, жіночої зваби. Харити — це втілення жіночої грації та досконалої краси.

ЦЕРБЕР (КЕРБЕР) — злий триголовий пес, який стеріг вихід із царства мертвих Аїду, син Тифона та Єхидни. В Аїд він пропускав усіх, але не випускав нікого. Щоб уласкавити Цербера, греки клали в домовину померлих медовий пряник.

ЦИКЛОПИ (КІКЛОПИ) — одноокі велети, які мешкали у великих печерах на далекому заході, діти Урана — Неба та Ґеї — Землі. Потому як Кронос закував їх у ланцюги, а Зевс звільнив, циклопи стали товаришами Гефеста й допомагали йому кувати громи та блискавки для Зевса.

ЯБЛУКО РОЗБРАТУ — золоте яблуко, яке богиня розбрату Ерида підкинула богиням Гері, Атені й Афродиті. На яблуку був напис «Найчарівнішій». Богині попрохали троянського царевича Париса розсудити їх, і Парис віддав яблуко Афродиті, що згодом призвело до Троянської війни.

ЯЗОН — тессалійський герой, учасник походу аргонавтів. Здобув золоте руно за допомоги чарівниці Медеї.

ПЕРЕЛІК ІЛЮСТРАЦІЙ

Для створення ілюстрацій були використані такі джерела.

Обкладинка. Діоніс у човні. Фрагмент розпису кіліка. Бл. 540 р. до н. е. Мюнхенський музей античного ужиткового мистецтва, Німеччина.

Викрадення Європи. Фрагмент розпису кратера. Дата не відома. Таркінійський національний музей, Італія.

Аїд і Персефона. Фрагмент розпису келіки. Дата не відома. Атенський національний музей, Греція.

Зевс, Гера та Геба. Фрагмент розпису амфори. Бл. 500 р. до н. е. Мюнхенський музей античного ужиткового мистецтва, Німеччина.

Посейдон і Амфітрита. Фрагмент розпису кратера. Бл. 475 — 470 рр. до н. е. Художня галерея Йельського університету, Нью — Гевен, Коннектикут, США.

Персей і горгона Медуза. Фрагмент розпису кратера. Бл. 400 — 385 рр. до н. е. Бостонський художній музей, США.

Аполлон. Фрагмент розпису кратера. Бл. 405 — 385 рр. до н. е. Тарантський національний археологічний музей, Італія.

Гермес. Фрагмент розпису стамноса. Бл. 480 — 470 рр. до н. е. Лувр, Париж, Франція.

Перший подвиг Геракла — Немейський лев. Фрагмент розпису кіліка. Бл. 515 — 505 рр. до н. е. Тампський художній музей, Флорида, США.

Восьмий подвиг Геракла — Критський бик. Фрагмент розпису кіліка. Бл. 515 — 505 рр. до н. е. Тампський художній музей, Флорида, США.

Тезей і Мінотавр. Фрагмент розпису стам

носа. Бл. 500 — 450 рр. до н. е. Британський музей, Лондон, Великобританія.

Сцилла. Фрагмент розпису кратера. Бл. 340 р. до н. е. Пол — Гетті музей, Малібу, Каліфорнія, США.

Язон, Колхідський дракон і Атена. Фрагмент розпису кіліка. Бл. 500 — 450 рр. до н. е. Григоріанський Етруський музей, Ватикан.

Битва Ахілла та Мемнона. Фрагмент розпису кратера. Бл. 490 — 480 рр. до н. е. Бостонський художній музей, США.

Ахілл і Тетида. Фрагмент розпису амфори. Бл. 450 р. до н. е. Музей М. Вагнера, Вюрцбург, Німеччина.

Одиссей і Поліфем. Фрагмент розпису стамноса. Бл. 490 р. до н. е. Колекція Ш. Байта і Л. Леві, Нью — Йорк, США.

Одиссей і сирени. Фрагмент розпису стамноса. Бл. 500 — 480 рр. до н. е. Британський музей, Лондон, Великобританія.

Еней та Анхіз. Фрагмент розпису глечика. Бл. 520 — 510 р. до н. е. Лувр, Париж, Франція.