Месія Дюни

***

— Превелебна Матір, я тремчу, побачивши вас за таких обставин, — сказала Ірулан.

Вона стояла у дверях камери, оцінюючи за методикою Бене Ґессерит різні аспекти приміщення. То був триметровий куб, спеціальними інструментами вирізаний у жилкуватій коричневій скелі під імператорською Твердинею. Що ж до вмеблювання, то воно зводилося до одного благенького плетеного крісла, зайнятого зараз Превелебною Матір’ю Ґаєм Єленою Могіям, ліжка з коричневим покривалом, на якому було розкладено нову колоду карт Таро Дюни, та ще крана з лічильником води над умивальником і влаштованого по-фрименському туалету з ущільнювачами для утримування вологи. Усе було скромним і примітивним. Чотири заґратовані світлокулі, прикріплені на стелі по кутках камери, випромінювали жовте сяйво

— Ти послала звістку леді Джессіці? — спитала Превелебна Матір.

— Так, хоча я не сподіваюся, що вона бодай пальцем ворухне проти свого первістка, — відповіла Ірулан, а відтак глянула на карти. Вони сповіщали, що вищі сили повернулися до прохачів спиною. Карта Великого Хробака лежала під Безлюдними Пісками. Карти радили набратися терпіння. «Невже потрібне аж Таро, щоб це зрозуміти?» — спитала вона себе.

Охоронець стояв зовні, заглядаючи крізь метаскляне віконце у дверях. Ірулан знала, що були там ще й інші спостерігачі. Вона довго все обдумувала й планувала, перш ніж зважилася прийти сюди. Однак вирішила, що в тому, аби залишитися осторонь, крилася своя небезпека.

Превелебна Матір занурилася в праджня-медитацію[13], водночас розкладаючи й аналізуючи Таро. Завдяки цьому заспокоїлася, хоча й відчувала, що не залишить Арракіс живою. Може, її провидчі сили невеликі, але каламутна вода — це каламутна вода. Окрім того, завжди зоставалася літанія проти страху.

Вона все ще обдумувала послідовності дій, що привели її до цієї камери. У свідомості клубочилися темні підозри (а Таро натякало на їхню обґрунтованість). Невже це все запланувала Гільдія?

У приймальному приміщенні гайлайнера її чекав Квізара: жовта риза, на голомозій голові тюрбан, цілковито сині очі-намистини, улесливе кругле обличчя, видублене вітром і сонцем Арракіса. Він глянув із-над цибулеподібного кухлика накритої стюардом пряної кави, якусь мить придивлявся до неї, а тоді поклав кухлик із кавою.

— Ви Превелебна Матір Ґай Єлена Могіям?

Повторивши подумки ці слова, вона оживила ту мить у своїй пам’яті. Горло їй стис неприємний спазм страху. Як один з улюбленців Імператора довідався про її присутність на гайлайнері?

— Дійшло до нашого відома, що ви на борту корабля, — сказав Квізара. — Невже ви забули, що вам заборонено ступити ногою на святу планету?

— Я не на Арракісі, — відповіла вона. — Я пасажирка гайлайнера Гільдії у вільному космосі.

— Мадам, такого поняття, як вільний космос, не існує.

Вона читала в його голосі ненависть, змішану з глибокою підозрою.

— Муад’Діб править усюди, — сказав він.

— Але ж моя мета не Арракіс, — заперечила вона.

— Арракіс — це мета всіх, — відповів Квізара. На якусь мить вона злякалася, що зараз він почне декламувати їй містичний путівник пілігрима, призначений для прочан (на цьому кораблі їх було кілька тисяч).

Але Квізара витяг з-під ризи золотий амулет, поцілував його, торкнувся ним свого чола й підніс до правого вуха, слухаючи. Потім знову сховав амулет у давньому місці.

— Вам наказано зібрати ваш багаж і супроводжувати мене на Арракіс.

— Але ж у мене справи деінде!

Вона вже запідозрила підступи Гільдії… чи, може, усе відкрилося завдяки якимсь трансцендентним силам Імператора або його сестри. Можливо, Стерновий усе-таки не зумів приховати змову. Алія, ота гидь, безперечно мала здібності Превелебної Матері Бене Ґессерит. Що відбувається, коли ці здібності поєднуються із силами, які працюють у її братові?

— Негайно! — гримнув Квізара.

Усе в ній аж кричало, забороняючи робити бодай крок на цю кляту пустельну планету. Саме тут леді Джессіка повстала проти Сестринства. Тут вони втратили Пола Атріда, Квізац Хадераха, якого намагалися створити впродовж багатьох віків ретельної селекції.

— Негайно, — погодилася вона.

— Часу обмаль, — сказав Квізара. — Коли Імператор наказує, усі його підданці підкоряються.

Отже, наказ віддав Пол!

Подумала, чи не варто поскаржитися Лоцману-Командирові Гільдії, але її стримала даремність цього жесту. Що може вдіяти Гільдія?

— Імператор проголосив, що я повинна померти, ступивши на Дюну, — спромоглася вона на останнє відчайдушне зусилля. — Ви самі про це згадували. Прирікаєте мене на смерть, забираючи туди.

— Не кажіть більше нічого, — наказав Квізара. — Усе передвизначено.

Знала, що так вони завжди говорять про імператорські накази. Передвизначено! Так сказав святий правитель, чиї очі прозрівають майбутнє. Буде те, що мусить бути. Адже він бачив це, хіба ні?

З почуттям, наче вона заплуталася у власноручно сплетеній сіті, підкорилася.

А ця сіть стала камерою, яку змогла відвідати Ірулан. Превелебна Матір побачила, що Ірулан дещо постаріла з часу їхньої зустрічі на Валасі ІХ. Від куточків її очей бігли нові лінії смутку. Ну що ж… час глянути, чи ця сестра Бене Ґессерит зуміє виконати свої обітниці.

— Мені доводилося мешкати й у гірших квартирах, — сказала Превелебна Матір. — Ти прийшла від імені Імператора? — Вона дозволила своїм пальцям рухатися, наче від хвилювання.

Ірулан прочитала рух тих пальців, і її власні пальці стрепенулися, відповідаючи, а натомість уголос вона сказала:

— Ні, я прийшла, тільки-но почула, що ви тут.

— Імператор не розсердиться? — спитала Превелебна Матір. Її пальці знову рухалися — владно, наполегливо, вимогливо.

— Нехай гнівається. Ви були моєю вчителькою в Сестринстві, як і вчителькою його власної матері. Невже він вважає, що я відвернуся від вас, як це зробила вона?

Ірулан продовжила розмову пальців, перепрошуючи й благаючи.

Превелебна Матір зітхнула. Зовні це виглядало як зітхання бранки, котра оплакує свою долю, але насправді стосувалося Ірулан. Марно було сподіватися, що це знаряддя зуміє зберегти дорогоцінний генотип Імператора Атріда. Попри свою вроду, принцеса була програшним варіантом. Під маскою сексуальної привабливості ховалася плаксива скандалістка, котра більше переймалася словами, ніж діями. Усе-таки Ірулан зоставалася бене-ґессериткою, а Сестринство тримало в резерві деякі технології, що дозволяли використовувати навіть не надто вдалі свої знаряддя як страхування під час реалізації життєво важливих планів.

Прикриваючись дріб’язковою розмовою про м’якше ліжко й кращу їжу, Превелебна Матір вдалася до всього свого арсеналу переконання й звеліла вивчити можливість братерсько-сестринського схрещення (Ірулан ледь трупом не впала, почувши цей наказ).

«Я теж мушу мати свій шанс!» — наполягала вона пальцями.

«Ти мала свій шанс», — заперечила Превелебна Матір. І дала їй чіткі вказівки. Чи Імператор сердиться колись на свою конкубіну? Його унікальні сили мусять прирікати його на самотність. З ким він може розмовляти, сподіваючись на розуміння? Очевидячки, із сестрою. Вона поділяла цю самотність. Слід використати глибину їхнього зв’язку. Необхідно створити можливості для їхнього конфіденційного спілкування. Організовувати інтимні зустрічі. Необхідно вивчити можливість ліквідації підложниці. Горе зруйнує традиційні бар’єри.

Ірулан протестувала. Якщо Чані буде вбито, підозри відразу ж упадуть на принцесу-консорта. Окрім того, були й інші проблеми. Чані почала харчуватися за давньою фрименською дієтою, що мала посприяти вагітності. Ця дієта не давала можливості домішувати контрацептиви. Усунення стримувальних засобів зробить Чані ще фертильнішою.

Превелебна Матір обурилася й заледве приховала гнів, тим часом як її пальці продовжували наказувати. Чому цю інформацію не було передано їй на початку їхньої розмови? Як Ірулан може бути такою дурепою? Якщо Чані зачне й народить сина, Імператор оголосить дитину своїм спадкоємцем!

Ірулан протестувала, запевняючи, що вона розуміє небезпеку, але таким чином гени можуть бути врятовані від цілковитого зникнення.

«До дідька таку глупоту!» — вибухнула Превелебна Матір. Хто знає, які домінанти, яку генетичну плутанину Чані може передати дитині зі свого дикого фрименського штаму? Сестринство мусить мати тільки чисту лінію! На додачу законний спадкоємець оживить амбіції Пола, спонукаючи його до нових зусиль у справі консолідації Імперії. Змовники не можуть дозволити собі такого відступу.

«Цікаво, як же я можу стримати Чані від цієї дієти?» — захищалася Ірулан.

Але Превелебна Матір не мала настрою вислуховувати виправдання. Ірулан негайно ж дістала вичерпні інструкції, що протиставити цій новій загрозі. Якщо Чані зачне, до її їжі чи напою слід ввести абортив. Або це, або вона мусить бути вбита. Жодним чином не можна допустити появи спадкоємця трону такого походження.

«Абортивний засіб такий же небезпечний, як і відкритий напад на конкубіну», — опиралася Ірулан, тремтячи від самої думки про спробу вбивства Чані.

То Ірулан боїться небезпеки? Превелебна Матір хотіла знати це напевне, її пальцемова виражала глибоку зневагу.

Розлючена Ірулан просигналізувала, що знає свою ціну як представниці королівської родини. Невже змовники хочуть даремно втратити такого цінного агента? Невже її викинуть геть? А як інакше зможуть так зблизька стежити за Імператором? А може, вони вже впровадили до імператорського дому нового агента? Якщо це так, то тепер її можна використати востаннє, хай навіть не надіючись на успіх?

«На війні ціни змінюються, як і сфери застосування», — заперечувала Превелебна Матір. Найбільшою загрозою для них зараз є те, що Дім Атрідів зміцнить свою імператорську лінію. Сестринство не може допустити такого ризику. І ця загроза висить не над самим лише генотипом Атрідів. Якщо Пол закріпить престол за своєю родиною, Сестринство на кілька сотень років може забути свої програми.

Ірулан зрозуміла цей аргумент, але не могла відкараскатися від думки, що принцесу-консорта вирішено виміняти на щось значніше. «Чи пов’язане це якимось чином із гхолою?» — ризикнула запитати вона

«Невже Ірулан вважає, що Сестринство складається з ідіоток? Коли це їй не казали того, що вона має знати?» — поцікавилася Превелебна Матір.

«Це не відповідь, а зізнання в тому, що від мене щось приховують», — відмітила Ірулан. І це означає: вона знатиме лише те, що мусить знати, і нічого більше.

«Наскільки вони впевнені, що гхола спроможний знищити Імператора?» — спитала Ірулан.

«З таким самим успіхом можна питати, чи спроможний на знищення меланж», — відбила закид Превелебна Матір.

Ірулан зрозуміла, що в цій різкій відповіді міститься тонкий натяк. Цей бене-ґессеритський «дидактичний батіг» проінформував її, що вона мусила давно вже збагнути зв’язок між прянощами й гхолою. Меланж був цінним, але до його ціни входило також узалежнення. Меланж продовжував життя на роки чи навіть десятиліття, але все це було лише іншим різновидом смерті.

Гхола теж має смертоносну цінність.

«Очевидним способом уникнення небажаного народження є вбивство майбутньої матері ще до зачаття», — просигналізувала Превелебна Матір, знову переходячи в наступ.

«Звичайно, — подумала Ірулан. — Якщо зважишся витратити певну суму, здобудь за неї якомога більше».

Очі Превелебної Матері, темні із синім блиском меланжевої залежності, вдивлялися в Ірулан, оцінюючи, вичікуючи, спостерігаючи за найменшими дрібницями.

«Вона читає мої думки, — збентежено подумала Ірулан. — Вона навчала мене й спостерігала за мною під час навчання. Вона знає: я розумію, що тут вирішено. А зараз лише спостерігає, аби побачити, як я відреагую на це розуміння. Що ж, я прийму його як принцеса й бене-ґессеритка».

Ірулан змусила себе всміхнутися, а відтак підвелася й подумки повторила промовистий вступний абзац із літанії проти страху: «Я не повинна боятися. Страх убиває розум. Страх — це маленька смерть, що веде до повного самозабуття. Я зазирну в очі своєму страху».

Коли спокій повернувся, подумала: «Нехай спробують мене викинути. Я покажу їм, чого варта принцеса. Можливо, вони придбають за мене більше, ніж сподіваються».

Після кількох незначущих слів, які мали закінчити розмову, Ірулан пішла.

Коли вона вийшла, Превелебна Матір повернулася до своїх карт Таро, розклавши їх «вогненним вихором». У Великому Аркані відразу ж отримала Квізац Хадераха. Карта лежала поруч із Вісімкою Кораблів: ошукана й зраджена сивіла. Недобрий знак — карти сповіщали про таємні ресурси її ворогів.

Відвернувшись від карт, вона просто сиділа й з тривогою питала себе, чи, бува, Ірулан не згубить їх?