Німби на здачу

КВІТИ, ВАЗОНИ, ОБМАН

Сонячним днем на порозі у літа

Я пересаджував в горщиках квіти

Й раптом подумалось у ту хвилину

Що я обманюю бідні рослини

Я їм даю з чорноземом вазони

І підливаю чотири сезони

Ставлю на сонце, бур’ян переполю –

Але це тільки ілюзія поля

Замість родючого пишного лану

Я їх саджу в керамічну оману

І за турботу у них вимагаю

Щедрого на кольори урожаю

Квітніть! Ростіть! Розпускайте пелюстки!

Це підвіконня позбавте від пустки!

Дайте краси і буяйте до краю!

Квіти ж ростуть. І про мене не знають.

Їм все одно де пускати коріння

Ґрунт під ногами – уже батьківщина!

Їхня свобода – це сонячне світло

Й крапля води – і нехай буде літо

******

Ми, мов поцуплені квіти з городу

Віримо теж, що в вазоні – свобода

Але насправді це просто чужина,

Щоб у теплі пересидіти зиму...