У площині дотичності двох душ
Немає часу й не існує болю...
Там в бур’янах цвітуть гірлянди руж –
У площині дотичності двох душ
Дорога з жовтих витертих цеглин
Веде мене попри сади і хмари
Я до інакших не зверну площин,
Дорого з жовтих витертих цеглин!
Моя фортеця і моя тюрма,
Де спокій мій захований за грати
Навчіть нас, люди добрі, вибачати,
Щоб крапкою не стала площина