Німби на здачу

7 ♠

Скрегоче під ногами білий сніг

Під тягарем моїх думок і кроків,

І в плутаній мозаїці доріг

Морським вузлом затягується спокій

У награних усмішках – довгий шлях

До відповіді на одне питання:

Чому все те, що грію на грудях

Завжди стає для мене покаянням?

Останні козирі – і ті віддав тобі...

Й застигли в рукавах трефові жарти, –

Мабуть, їм теж стає не по собі

Як легко часом ставиш ти на карту

Мою любов. Хай буде що будé!

Бо нагорі комусь все ж краще знати

Що нам на плечі ніжно упаде –

Пікове сім чи переможна карта...