держава не любить поетів –
їй треба побільше мармиз,
щоб руки тримали багнети,
над натовпом несли портрети,
а очі дивилися вниз
суспільство не любить поетів –
мовляв, всі вони диваки
і їх романтичні сонети
(часом ще й такі некоректні!)
цінують хіба смітники
родина не любить поетів –
ніякої ж користі з них!
у шані лиш срібло й карети
й плетуться з докорів тенета
для їхніх сердець молодих
ніхто не полюбить поетів,
бо вірш жалить гірше змії
та все ж неупинно і вперто
вкладає думки у куплети
цвіт нації, сором сім’ї
******
та з досвіду років минулих
іще невідомо хто з нас
підніме на ноги поснулих
і з піснею піде під кулі,
а хто з білим стягом продасть...