Німби на здачу

ПОРОЖНЕЧА

Надто сильно тиснула у плечі

Звідусіль, зусибіч порожнеча

І не було в ній точки опори

Аби землю звернути і гори

Лиш провалля в любому керунку

У чужу невдоволену думку

Що натомість не має своєї

Ні жаги, ні мети, ні ідеї

І над прірвою, наче в тумані

Із байдужості, цвілі, омани –

Я відчув із острáхом і щемом

Що вона проникає у мене

Заливає, заповнює діри,

Кольорове затягує сірим –

І за мить почуття з пеленою

Як належне сприймаються мною

У рядках забагато дефісів

Та пульсують курсивом девізи:

«Ні про що хвилюватись не варто –

Все колись перетвориться в нафту»

Може й так. Але якось з безодні

Нафта вирветься словом назовні

І згорить у серцях і моторах

Тих, хто знайде в ній точку опори

******

Досить слів. Час вертатись до бою –

Порожнечу

тиснути

собою