Німби на здачу

КОЛА

Плюнули в душу – розбіглося колами.

Дзеркало чисте спотворило хвилями, –

Мого обурення хвилями кволими,

Болю мого мерехтіннями білими

Чи розумієте ви що накоїли?!

Запам’ятайте, якщо не осягнете,

Бо ще не раз зі своєю недолею

Ви до моєї криниці потягнетесь

Станете в чергу з цеберками срібними,

Хоч джерелу вже не бути прозорому, –

Але чомусь не почуєтесь винними

Й не зачерпнете хоч крапельку сорому

Здіймете шквал філософської критики,

Зборкавши лють аргументами голими,

І, наостанок, ще раз, про всяк випадок,

Плюнете в душу. Побавитесь колами...