На байдарці - за снагою

ДЕЩО ПРО БЕЗПЕКУ

Психологія байдарочника-початківця запрограмована на два абсолютно полярних стани.

Перший з них можна визначити як веселу приреченість. Характеризується він прискореним пульсом, нервовим сміхом і якоюсь стоїчною метушливістю. Не солідно? Але, погодьтеся, чого доброго можна чекати від цієї вутлої шкарлупини, що загрозливо коливається навіть від кашлю пенсіонера, який, стоячи неподалік, зловтішно й зацікавлено спостерігає за вашими спробами втиснутися в байдарку.

Людина, яка ніколи не сідала в байдарку, впевнена, що потрапити туди можна лише по частинах. Кепкуючи, вона навіть питає, чи не входить до байдаркового комплекту ключ для відгвинчування кінцівок. Але проходить деякий час і новачок з подивом переконується, що - ні, ви тільки погляньте! - він сидить у байдарці. Правда, ворухнутися не наважується. Дихати - теж. Намагається також і не кліпати очима...

Але сувора необхідність змушує-таки дебютанта обережно втягти повітря, і він переконується, що нічого страшного не трапилося: байдарка не перекинулася. Зміцнівши духом, він вирішує ворухнути кінчиками пальців. І цього разу не падає у воду. Тільки тепер новачок помічає, що ті, які залишилися на березі, окликами й жестами переконують його триматися сміливіше.

У голові новачка починає звучати музика Глінки, і під її нечутні звуки дебютант робить перший гребок. Перший гребок - і все! Все! З цієї миті любов, ні, не любов, а пристрасть до байдарки пронизує все його єство.

Він, який до цього часу звик пов'язувати рух по воді з каторжною працею гребця, що взяв напрокат човна на міському ставку, вперше відчув незрівняне ні з чим відчуття польоту. А байдарка справді летить, і несуть її чудесні й слухняні крила-весла, до яких звикаєш миттєво.

І ось тут-то відразу, без найменшої розкачки, байдарочник-початківець входить в другий психологічний стан, що визначається одним словом: море по коліно! Ще кілька хвилин тому він, ніби цуценя, повискував при самій лише думці, що прийдеться лізти в байдарку, а тепер починає виписувати по воді хвацькі вісімки і цілком серйозно збирається здійснити «оверкіль» - одну з фігур вищого байдаркового пілотажу.

Але тієї миті, коли початківець повірив у свою байдаркову невразливість, байдарка перекидається і сідок приймає перше хрещення.

Подальша доля байдарочника вже залежить від його психологічної реакції на першу купіль. Якщо він упаде в початковий стан космічного страху - кінець, байдарочником йому ніколи не стати. Він може навіть, за достатньої сили волі, загнати страх десь на саме дно душі. Та задоволення від байдарки вже ніколи не одержить.

Трапляються й такі, яких купання не виводить з ейфоричного стану: виловивши байдарку і знову осідлавши її, вони залишаються безхмарно переконаними, що трапилось прикре непорозуміння, що байдарка не може перекинутися і взагалі – море по коліно! Радимо триматися від таких лихачів якомога дальше.

Психологічний настрій вашого супутника, як і ваш власний, повинен бути десь посередині між цими двома станами. А посередині міститься розумна і вдало дозована обережність, а також невимушеність і впевненість, що базуються на майстерності й розумінні конкретної ситуації.

Правила техніки безпеки просування по воді повинні підпорядковуватися головному і природному законові походу: все має бути організовано так, щоб з походу повернулися всі учасники і максимум речей.

Основне правило техніки безпеки звучить приблизно так: навіть знання всіх ста дев'яносто шести правил поведінки на воді виявляється марним, якщо в тебе немає хоча б одного здорового глузду. Так, саме здоровий глузд повинен бути вашою основною лоцією. Саме він допоможе вам приборкати гординю і, несучи байдарки, обійти берегом зруйнований млин, а не йти навпростець. Цей самий здоровий глузд не дозволить вам під час вітру йти через озеро (навпростець усього два кілометри і будеш у Вишеньках). І, звичайно, здоровий глузд примусить вас, усупереч емоціям, тричі перевірити прохід через пороги, хоча й вода висока, і течія слабенька, і прохід широкий, немовби твій Хрещатик. Так, краще вже йти в похід без спорядження, та тільки не без здорового глузду!

Досить грунтовний досвід байдарочників зі стажем виробив ряд мудрих правил техніки безпеки, і жодним з них ми б не радили нехтувати.

Перш за все слід запам'ятати, що гуртом добре робити безліч хороших речей, крім однієї: йти на перешкоду.

Навіть якщо відстань між биками під мостами, що чекає попереду, досить пристойна, все одно три байдарки, які кинулися в прохід одночасно, неминуче зачепляться одна за одну і добре буде, коли цим все й обмежиться.

Отже, будь-яка перешкода повинна долатися кожною байдаркою по черзі.

При цьому має виконуватися неухильно ще одне правило: першим проходить перешкоду найдосвідченіший екіпаж. Решта повинні розташовуватися в цей час так, щоб траєкторія першопрохідців проглядалася з максимальною ясністю. Якщо авангард подолав перешкоду вдало, решта екіпажів повинні йти тим самим шляхом, якими б комфортабельними і привабливими не були інші траси. Бо ось вона - квінтесенція цього правила просування по воді: кращого від кращого не шукай!

Наступне правило також належить до тих, що мають неухильно виконуватися: рухаючись, усі байдарки повинні знаходитися в межах прямої видимості або хоча б чутності. У поході не повинно бути тих, хто вирвався вперед, а також і тих, хто відстає. Ось чому бажано, щоб кавалькаду замикав досить досвідчений екіпаж, члени якого аж геть позбавлені спокуси вириватися вперед.

Звичайно, що ремнабір при такому просуванні має бути в байдарці, яка замикає. Лише це гарантує колективові, що судно, яке зазнає аварії, буде приголублене, залатане і знову поставлене на воду.

Просуваючись по воді, бажано (ні, просто необхідно!) надягти рятувальні жилети, які інколи іменують «панікерками». Гадаємо, що, попри цю назву, зневажливе ставлення до випробуваного рятувального засобу має кваліфікуватися як негідне справжнього туриста.

До речі, рятувальний жилет є одним з універсальних предметів туристського спорядження. Окрім свого прямого призначення, жилет - надзвичайна за зручністю подушка, сидіння біля багаття, матрац, вітрило (на спокійних ділянках річки), кошик для яблук і абрикосів (на суші). Придбайте рятувальні жилети - не пошкодуєте!

Для підвищення плавучості вашої байдарки в кормовий і носовий відсіки можна вкласти надуті баскетбольні камери. У крайньому разі - волейбольні. Корму варто завантажувати більше, ніж ніс. У цьому певну роль відіграє і солідна вага капітана (як фізична, так і громадська).

Причалювати і відчалювати рекомендується лише проти течії: швидкість тут ні до чого.

При відчалюванні першим сідає капітан, потім - матрос. Але порядок висадки має бути зворотним. Як бачите, за будь-якої ситуації капітан лишає своє судно останнім.

Наступне правило, яке повинно виконуватися неухильно і яке ой як не хочеться виконувати, але треба, треба, треба: прив'язуйте все, крім себе. Прив'язувати потрібно спальники і рюкзаки, казанки і кеди, палатку і тушонку з яловичини. Байдарочна прив'язаність повинна бути понад усе!

Якщо ваша байдарка під час руху одержала щонайменше пошкодження, негайно приставайте до берега. Те ж саме має робити і вся група, щоб надати допомогу тому, хто постраждав.

Від душі бажаємо вам уникнути «килювання», тобто перевернення байдарки. І щоб ніколи не відчули ви гіркоти байдарочника, що спостерігає, як раптово його рідне суденце, одержавши солідну дірку, пішло на дно. Але забувати про таку ймовірність було б злочином, злочином по відношенню до самого себе і особливо - до свого спорядження. Ось чому слід прив'язувати до кільсонів і сидінь все, що можна прив'язати. Це буде гарантією того, що при раптовому переверненні або зануренні ваші речі залишаться на плаву або в байдарці і вам не доведеться виловлювати їх по всій річці аж до Чорного моря.

Найвичерпніші рекомендації щодо правил безпеки на воді взагалі і вашої поведінки при оверкілях зокрема можете знайти, наприклад, у двох брошурах: «Методические рекомендации по проведению водных путешествий» (Москва, «Турист», 1977) та «Обеспечение безопасности в водных путешествиях» (Москва, «Турист», 1960). Дозволимо собі закінчити цей розділ уривком з першої брошури: «Дуже важливо засвоїти правила поведінки при переверненні байдарки. Після перевернення необхідно відштовхнутись ногами від дна байдарки і виплисти збоку від неї. Слід пам'ятати, що в переверненій байдарці багато повітря і вона, зберігаючи значну долю плавучості, є додатковим колективним рятувальним засобом. Тому після перевернення байдарки не варто поспішати відпливати від неї. Пливучи разом із байдаркою і тримаючись за її обв'язку, легше уникнути ударів об каміння в потоці, а також самостійно причалити разом з нею до берега. Головне при переверненні - не занепадати духом. Той, хто вже виплив, має відразу ж переконатися, чи виплив і другий член екіпажу. Якщо він не з'явився на поверхні води, варто пірнути і допомогти йому вибратись... При переверненні екіпаж може заплутатися в мотузках, - щоб уникнути цього, кожен гребець повинен завжди мати при собі нескладаний ніж у піхвах.

Коли переконалися, що весь екіпаж тримається на воді, можна починати самостійно прибиватися до берега».