На байдарці - за снагою

ПЕРЕШКОДИ НА РІЧЦІ

Що важче: подолати перешкоду чи кваліфікувати її? На це питання нетурист не замислюючись відповість: «Звичайно, подолати!» І помилиться. Бо немає перешкод, яких не можна подолати, а ось із класифікацією значно складніше. Як назвати пороги, повз які вас пронесло раніше, ніж ви встигли збагнути, що з вами трапилося? Небаченими? Нечуваними? Фантастичними? Колосальними? Всі ці слова бліді, невиразні й затаскані. А де знайти інші?

Тому на самому початку розділу ми пропонуємо коротку класифікацію, що охоплює всі можливі варіанти річкових перешкод.

Отже, перешкоди можуть бути:

І. Міфічні. Йдеться не про Сціллу і Харібду, але про перешкоди такого ж типу і ступеня ймовірності. Частіше всього туристські чутки переповідають про страшні вири і вирви, які здатні втягти байдарку з усім скарбом і туристами, щоб викинути її через п'ять кілометрів «на брег песчаный и пустой» без вантажу і без екіпажу. Трапляються іноді й живі туристи, що, з їхніх слів, пережили цю пікантну пригоду. Розповідають вони про це з подробицями, від яких аж серце холоне. Проте ніхто з них не може достеменно пояснити, як вони провели час під водою протягом тих 20-30 хвилин, які були необхідні, щоб підводна течія доставила їх до берега.

ІІ. Фантастичні. Якщо на туристській схемі є позначка: «Гребля. Висота 100 метрів», то можете сміливо віднести цю перешкоду до ряду фантастичних. І не лише тому, що таких гребель просто не існує, але й тому, що якби на річці Тетюшці й існувала стометрова гребля, то на туристській схемі стояло б: «Гребля. Висота 1000 метрів».

ІІІ. Ірреальні. Перешкоди цього типу, на відміну від попередніх, ви спостерігаєте і надалі описуєте самі. Ось такий загальний типовий опис, почерпнутий з туристського щоденника:

«...Стоянку почали шукати о 20-й годині. Звичайно, більш-менш придатні місця миттєво зникали.

Марні пошуки продовжували до 22-ї години 30 хвилин. Навіть у непроглядній пітьмі було ясно, що як правий, так і лівий берег абсолютно непридатні для стоянки. Особливо це ясно було Адміралу.

Невідомо, як довго ми продовжували б пошуки, якби головна байдарка, що таки далеченько відірвалась, не повернулась і її екіпаж не повідомив: вони вперлися в стіну, яка тяглася від берега до берега. На дотик стіна була кам'яна, в каміння вмонтовані металеві конструкції типу протитанкових їжаків. У центрі стіни, очевидно, є підводний отвір, куди з шаленою силою йде вода.

На екстреній нараді вирішили огляд, оцінку та подолання перешкоди відкласти до ранку і негайно розбити табір, що й було зроблено о 22-й годині 50 хвилин.

Берег несподівано виявився зручним. Дров було досить. Місця для наметів - прекрасні. Мабуть, саме тому підйом, який призначили на сьому годину, не відбувся. Адмірал прокинувся о 8-й годині 30 хвилин і відразу відправився обстежувати нічну перешкоду. Він пройшов уздовж берега шість-вісім кілометрів, але ніякої стіни не знайшов і вирішив повернутись.

Після загального підйому і сніданку відправились в дорогу. Йшли до 12-ї години 30 хвилин, поки спека не змусила зупинитися. Протягом всього шляху ніяких слідів нічної перешкоди виявити не вдалося.

Екіпаж головної байдарки клявся, що власними руками мацав стіну. Доказом цього були досить брудні руки. Висунули кілька версій дивної події. Найімовірнішою визнали космічну (інопланетний корабель зупинився на ночівлю просто в річці). Місця впродовж усього шляху були прекрасні, для стоянки цілком придатні».

Цей опис типовий, бо основною властивістю ірреальних перешкод є їхня здатність таємно зникати після виявлення. Зникають стіни, греблі, провалля, надовби тощо. Очевидці в більшості випадків залишаються в живих і з незмінною жвавістю детально змальовують властивості перешкод.

ІV. Реальні. Це найбільш численна група перешкод. Характеризуються вони тим, що, щойно віднайдені, ці перешкоди вже нікуди не зникають, як би ви того не бажали.

Всі перешкоди цієї групи, звичайно, перерахувати неможливо. Та й не варто, бо турист зобов'язаний до деяких з них підібрати ключі самостійно, без попередніх інструкцій. Тому лише про найважливіші.

Греблі. Бувають двох видів - діючі й зруйновані. Як перший, так і другий вид досить неприємні і для подолання непридатні. Не варто втішати себе удаваною суднохідністю старого русла, де була гребля. Коли ви переконаєтесь у підступності місця, буде вже пізно.

Єдиний метод боротьби з греблями - обноси. Метод технічно простий і відомий ще з часів першого проходження відомого маршруту «з варяг у греки». Полягає він у витяганні речей з байдарки, а власне байдарки - з води і перенесення їх вниз за течією за греблю. Ми наполягаємо саме на перенесенні, бо використання спеціальних технічних засобів (візки, тачки, ходова частина крокуючого екскаватора тощо) дуже швидко зводиться до того, що, крім байдарки і рюкзаків, ви несете на собі ще й вищеперераховані спеціальні технічні засоби.

Обнос не варто оцінювати суто математично, бо довжина його і трудність - поняття, що не завжди співпадають, а три обноси по 200 метрів зовсім не тотожні в сумі одному обносу в 600 метрів. Трудність обносу зменшується в міру віддалення від його місця.

Найзручніше нести байдарку вдвох і, як сказано у вищезгаданих «Методичних рекомендаціях...»,- «поклавши на плечі догори декою або боком. На плечі байдарка повинна лежати приблизно місцем стику кільсона і штевня. Під байдарку потрібно підкласти щось м'яке, наприклад злегка надутий рятувальний жилет. При перенесенні байдарки учотирьох на жердинах її можна розвантажувати не повністю». Слід додати, що для цього зручні й півтораметрові паси з ручками (випробувані нами неодноразово і успішно).

Взагалі обнос - справа нудна, урізноманітнити та скрасити її можна лише виконанням бадьорої пісеньки: «Нормальные герои всегда идут в обход...»

Оскільки ви вже все одно йдете в обхід, то не полінуйтеся зробити зайві 20-30 кроків (які в даному випадку можуть виявитися зовсім не зайвими). Бо ніколи не варто спускати байдарку на воду під самою греблею, хоча після вашого церемоніального походу по прибережних осипах і камінню дуже хочеться це зробити.

Головне ж, коли з полегшенням спустите судно на воду, не здумайте пересікати річку паралельно до греблі, а швидше поверніться до неї кормою. Справа в тому, що від греблі на поверхні води завжди несуться сильні потоки. І бувають вони не стільки ламінарними, скільки турбулентними.

Тому повторюємо ще раз: не курсуйте з урочистою міною на обличчі вздовж греблі, а відразу ж відходьте від неї вниз!

Заколи. Так лаконічно й нелагідно називають загорожі з дерев'яних кілків, якими рибалки полюбляють перегороджувати маленькі річки й озера.

Якщо вода вже спала, то дерев'яні гребінці вилізають на поверхню. їх видно чітко, і вам залишається тільки вирішити: перенести байдарку через закол (якщо глибина незначна) чи здійснити черговий обнос берегом.

Але навесні й восени, коли кілки приховані під водою, будьте особливо пильні! Бо зубці заколів пробивають днище байдарки так само легко, як виделка встромлюється в сардельку.

Існує безпомилковий спосіб установлення факту проколу: якщо ви раптом виявили, що сидите в байдарці по пояс у воді, це означає, що дерев'яні кілки вже зробили свою чорну справу.

Тоді якомога швидше вибирайтеся на берег, діставайте ремнабір і починайте латати ті місця судна, які найбільше цього потребують. Покладена авансом зайва латка теж ще нікому не завадила, не кажучи вже про профілактичні гумові смуги, якими кожний поважаючий себе турист обклеює днище байдарки вздовж стрингерів.

Мости. Мости бувають великі, середні й малі. Але немає мостів безпечних. Кожний міст, незалежно від його габаритів, повинен викликати до себе безмежно шанобливе ставлення. Навіть якщо перед вами залізничний велетень, ферми якого висять над водою на висоті 30 метрів, все одно чекайте від такого мосту якоїсь халепи.

Перш за все запам'ятайте, що річкове дно поблизу кожного мосту всіяне усілякими предметами, більшість з яких небезпечна для вашої байдарки. Біля великих мостів це може бути зайва або забракована і тому не використана опора, сінокосилка з кривими турецькими мечами, що стирчать в усі боки, або, скажімо, бочка, очевидно, та сама, яку залишив князь Гвідон, забувши витягти цвяхи після того, як «выбил дно и вышел вон».

Ну і, безперечно, особливої уваги до себе вимагають власне мости.

Залізничний міст належить проходити під самим широким прогоном.

Дерев'яний місток краще проходити «під». Якщо прогони дуже низькі і явно не розраховані на вашу голову, не варто перевіряти міцність мосту. Численні спостереження встановили, що найстаріший міст міцніший за голову. Краще вийти з байдарки і провести її під мостом без пасажирів, управляючи нею за допомогою мотузок, прив'язаних до носу і корми. Можна також провести байдарку вплав, лежачи на дні горілиць і перебираючи руками по низу настилу.

Інша тактика на мостах понтонних. їх потрібно проходити «над». Це не означає, звичайно, що потрібно зробити дірку в одному з понтонів і затопити його. Просто треба переносити байдарку через них або повз них (обнос). Усі інші методи (таран, підпірнання тощо) одразу ж відкидайте, бо в кращому випадку вони закінчуються затопленням байдарки.

Перекати. Це ще не пороги, але вже дещо. Тому при подоланні перекатів бажано мати байдарковий фартух (з окремим люком для кожного члена екіпажу), бо зайва вода в судні вам ні до чого.

Ідеальний перекат завжди дозволить вам скотитися з нього на байдарці так, як ви з'їжджали в дитинстві на санках із снігової гірки: приємно, захоплює дух і в міру безпечно. Але про всяк випадок тримайте напоготові весло, щоб своєчасно відштовхнутися від ледь помітного каменя або допомогти рулю в потрібну мить змінити напрямок байдарки.

Про перекати відомо, що їх доречно було б «послати за адресою». Правда, адресу не зазначено. Але якщо б навіть вона була відома, легше від цього б не стало. Бо від таких посилань перекати не зникнуть, так само, як і очеретяні хащі, коров'ячі броди і дерева, що невдало впали упоперек річки.

Для подолання водозливів, перекатів і тим більш порогів фартух потрібен обов'язково! Причому майже під кожним водозливом на вас може чекати зворотний вал, що здатен не тільки зупинити байдарку, а й навіть відкинути її під водозлив. Тому запам'ятайте головне: всі водозливи слід проходити на максимальній швидкості. Плигаючи з водозливу-водоспаду, потрібно полегшити ніс байдарки і навіть переднього гребця пересадити якомога ближче до корми.

При цьому будьте спостережливі: намагайтеся визначити характер хвиль за водозливом і в залежності від цього вибирайтеся на них або «пронизуйте» хвилю своєю байдаркою.

Пороги. Це завжди серйозно, особливо для людей нервових. Тому є кілька правил.

1.Форма приборкувача порогів при різноманітних варіаціях повинна включати обов'язкові деталі: надувний жилет, шолом.

2. Новачок може проходити пороги тільки з досвідченим напарником.

3. Коли немає детального і вірогідного опису порожистого відрізка, варто зробити практичний експеримент: простежити шлях, яким пливе пущений вами за течією предмет.

4. Якщо немає можливості виконати перші три правила, подолання порогів треба замінити обносом.

Ну, а більш спеціальні вказівки щодо техніки подолання порогів, перекатів і водозливів шукайте в методичній літературі, списком якої закінчується наша книжка.

Інші неприємності. «Вот мельница... Она уж развалилась...» - ці слова з відомої опери можуть зачарувати будь-кого і навіяти елегійний настрій на кого завгодно, тільки не на туриста. Бо зруйнований водяний млин (а незруйнованих майже не залишилось) може бути серйозною перешкодою на річці.

Гірше за все, коли надводна його частина зруйнована, а десь під водою криються напівзогнилі стовпи, до яких так і лине течія. Коли будете проходити повз них (або над ними), краще максимально розвантажте байдарку, зменшіть її осадку. Можна висадити й пасажирів. Нехай ідуть берегом і співають....

Мандрують байдарочники й річками, по яких колись сплавляли ліс. Дно там устелене сотнями затонулих або напівзатонулих колод. Такими маршрутами найбезпечніше проходити туристам, які вміють бачити хоча б на півметра під водою. Цього, як правило, досить для того, щоб не пошкодити байдарку.

Не дивуйтеся, коли помітите серед річки покинутий трактор-утопленик. На ньому, очевидно, повертався з весілля занадто веселий тракторист. Оскільки покинутий сільгоспмеханізм нерухомий, то його з успіхом можна обійти і справа, і зліва, і спереду, і ззаду.

На закінчення, перефразуючи відомий вираз, можемо сказати: не зустрінеш перешкоду - не подолаєш її, не подолаєш - не пізнаєш радощів перемоги.