На байдарці - за снагою

БАЙДАРОЧНИК НА ЛІКАРНЯНОМУ

Усього якихось 70-100 років тому зустріч на туристському маршруті з чумою, холерою або чорною віспою було явищем звичайним. Це, як правило, ускладнювало подорож. Сорокаденний чумний карантин майже повністю поглинав відпустку, а перенесена віспа лишала на обличчі туриста такі сліди, що після повернення найближчі родичі відмовлялися впізнавати його.

Нині ж мандрівники можуть сміливо плисти по річках навіть без протичумних респіраторів, гумових рукавичок і чобіт-бахил.

Але ті, хто гадає, що лише чума здатна зіпсувати похід, глибоко помиляються. Тому до медичного забезпечення експедиції варто поставитись досить серйозно і приступити до нього заздалегідь.

Починати можна ще до вибору маршруту, бо за Полярним колом і у вологих субтропіках Закавказзя набір хвороб, які сміливо можна назвати туристськими, приблизно однаковий.

Перш за все це хвороби брудних рук, що породжують нездоланне бажання причалювати до берега через кожні 12 хвилин. Профілактика: миття рук, до якого не завадить звикнути ще до походу, і дуже популярний у туристів фталазол (який би великий запас не був, він не вважатиметься надмірним).

Коли весь фталазол буде з'їдено, а потреба в ньому не зменшиться, варто вдатися до заготівлі й використання підручних засобів, які рекомендує народна медицина. Перше місце серед них посідає дубова кора (Cortex quercus). Спосіб її вживання має бути відомим кожному туристові, бо траплялися випадки, коли ті, хто знав про неї з чуток, геть об'їдали трьохсотлітні дуби, чим наносили значну шкоду лісонасадженням, не даючи власному здоров'ю ніякої користі. Тому повідомляємо: вживати дубову кору варто виключно у вигляді відвару (суха подрібнена кора заливається окропом), пити замість чаю, компоту, супу, лимонаду, оранжаду і всього того, що п'ється при доброму здоров'ї.

Корисні й відвари з чорниць. Але цю ягоду можна вживати лише тоді, коли ви цілком певні, що відрізняєте її від пасльону або (ще важливіше!) - від блекоти. Інакше від чорничного відвару краще відмовитися, бо відвар блекоти надто сильний засіб, щоб випробовувати його в туристському поході.

У наступному розділі туристських хвороб наведені такі, як риніт, отит, ларингіт, бронхіт, трахеїт, фарингіт і тонзиліт. Це все рідні брати і кожний з них залюбки відгукується на кличку «катар верхніх дихальних шляхів». За похідних умов лікувати їх складно, бо інколи лікування небезпечніше за саму хворобу. Найбезпечніший вид лікування - спиртове розтирання. Воно, як правило, корисне на початку походу і зовсім неефективне в кінці. Пов'язане це з тим, що спирт з аптечки має властивість з часом, не зменшуючись кількісно, катастрофічно втрачати свої градуси. На кінець походу він за цілком загадкових обставин перетворюється в річкову воду, геть позбавлену лікувальних властивостей.

Але реальна небезпека для здоров'я хворого виникає, коли на загальних зборах експедиції вирішують застосувати банки. Ставити їх ніхто не вміє, тому екзекутора визначає жереб. Медичних банок, звичайно, теж немає.

Але ж є банки з-під тушонки!

Однієї буває досить. Якщо її вдається розпекти на вогні і приставити до спини хворого, то він легко скидає чотирьох чоловіків, які навалилися на його руки й ноги, ї з криком: «Я вже здоровий!» - щодуху біжить до річки. Після цього він клянеться, що цілком одужав. Кахикати він тікає у віддалені кущі, а чхнувши, нервово сміється і переконує, що йому в ніс потрапила мошка (не дай бог хтось ще подумає, що це продовжується катар верхніх дихальних шляхів!).

Певні ускладнення в поході може викликати й радикуліт. Власникам цієї хвороби, що збираються подорожувати, радимо залишити її вдома. Якщо ж зробити це неможливо, то в поході варто дотримуватися таких правил: а) не купатися; б) не нахилятися; в) не веслувати; г) не вудити; д) не піднімати нічого, що важче за спальний мішок; е) не спати в наметі; є) не сидіти біля багаття; ж) не стояти біля берега... тощо, до безкінечності.

Недотримання хоча б одного пункту може призвести до наслідків катастрофічних, бо спроби загальними зусиллями розігнути зігнутого приступом витискають з бідолахи такі звуки, яким позаздрив би репетуючий віслюк.

Якщо ви не захопили радикуліт із собою, не впадайте в розпач - його дуже легко придбати в поході. Для цього досить ретельно намочити свій спальник, а намет на стоянці встановити таким чином, щоб вода під час дощу широкою смугою лилася прямо під ваш матрац.

У туристській аптечці крім фталазолу, спирту, аспірину і кальцексу мають бути такі предмети:

1. Бинт (для упаковки вантажів, коли призначені для цього мотузки будуть загублені).

2. Лейкопластир (для заклеювання зсадин, дірок у наметі й костюмі).

3. Спринцівка (для відсмоктування води з байдарки).

4. Губка (для тієї ж мети).

5. Скальпель (для відкривання консервних банок).

6. Пінцет (для витягання печеної картоплі з багаття),

7. Зеленка (для надання зеленої плямуватості речам, що зберігаються в одному рюкзаку з аптечкою).

Це малий медичний набір. Існує ще й більший, до якого можна включати ваги медичні, спірометр, комплект інструментів для трепанації черепа, набір реактивів для визначення кількості цукру в крові, мікроскоп, апарат для одержання ультрафіолетового проміння і портативну рентгенустановку. Що з цього набору вам пригодиться, стане відомо лише в поході. Не виключається, що деякі предмети виявлять властивості несподівані: серед трепанаційних інструментів знайдеться гачок, який ніби спеціально виготовили для підвішування казанка, а в наборі реактивів доречною буде виявлена кухонна сіль... Похідні шляхи і потреби незбагненні.