Наближення. Наркотики і сп'яніння - читать бесплатно онлайн полную версию книги автора Ернст Юнґер (ч. notes)

Примітки

1

Іпполіто І д'Есте (1479–1520) — італійський церковний діяч, якому Лодовіко Аріосто (1454–1533) присвятив свою поему «Несамовитий Роланд». (Тут і далі — примітки перекладача.)

2

Позиція Зіґфріда — частина Лінії Гінденбурґа, оборонних укріплень, споруджених німцями на північному сході Франції під час Першої світової війни, а саме в 1916–1917 роках.

3

Тобто смерть. Від латинського вислову «Mors ultima linea rerum» — смерть стоїть у кінці всіх речей (лат.).

4

Конрад Вайс (1536–1575) — німецький гуманіст.

5

Асклепій — давньогрецький бог лікування; півень, поряд зі змією та собакою — один із його атрибутів.

6

Цитата з «Фауста» Ґете (укр. переклад Миколи Лукаша).

7

Авл Віталлій Германік Август (15–69) — римський імператор.

8

Антоній Великий (251–357) — засновник християнського відлюдницького чернецтва.

9

«Спокуса Святого Антонія» — тут поема у прозі Ґюстава Флобера, опублікована 1874 року.

10

Див. роман Ернста Юнґера «Геліополіс».

11

Відома картина німецького художника Арнодьда Бекліна (1827–1901).

12

Ще одна картина Арнольда Бекліна. Існує чотири варіанти цієї картини у різних музеях.

13

Серп — атрибут німецької персоніфікації смерті у вигляді чоловіка-женця, на відміну він нашої жінки з косою.

14

Великий перехід — зміна епох в термінології Ернста Юнґера. Сам термін «перехід» нерідко означає в нього смерть.

15

Йдеться про есеїстичну збірку Ернста Юнґера «Перед стіною часу» (An der Zeitmauer, 1959).

16

Вибілення — один із важливих термінів Ернста Юнґера, який слід розуміти як відмирання, спрощення (за аналогією до однорідних крейдяних скель, утворених з мікроскопічних кістяків прадавніх організмів), але також очищення (початок з чистого аркуша).

17

Йдеться про діатомові водорості, які вирізняються своєю будовою клітинної стінки, що має вигляд кремнеземового панцира.

18

Натяк на «Левіафана» Томаса Гоббса.

19

Ремінісценція з «Фауста» Ґете: «…все життя — лиш відсвіт кольоровий» (укр. переклад Миколи Лукаша).

20

Цитата з поезії Фрідріха Гельдерліна «До богинь долі», що використовується Ернстом Юнґером як своєрідний лейтмотив (укр. переклад Миколи Бажана).

21

Мірча Еліаде (1907–1986) — румунський релігієзнавець і письменник. В українському перекладі виходили його вибрані праці «Священне і мирське» (Основи, 2001) та «Трактат з історії релігій (Дух і Літера, 2016).

22

Для власного вживання (лат.) — фраза, що часто використовувалася на лікарських рецептах.

23

Байдуже, зібрана для «добра» чи для «зла», мандрагора викликає страх і пошанування як дивовижна рослина… В ній криються надзвичайні сили, які можуть подовжити життя або принести смерть. Тож певною мірою мандрагора є «травою життя і смерті» (фр.).

24

Залмоксис — божество ґетів, яке дарує померлим вічне життя.

25

Німецьке слово «Genuß» означає як «вживання», так і «задоволення».

26

«Штучні раї» — назва збірки есеїв Шарля Бодлера про вплив на людину гашишу та опію, який проявляється у вигляді фантастичних візій.

27

Геометричним чином (лат.) — філософський метод дедукції за принципами математики.

28

Самюель Ганеманн (1755–1843) — німецький лікар, засновник гомеопатії, нині визнаної науковою спільнотою як псевдонаука. Юнґер, як людина свого покоління, очевидно, мав певний сентимент до неї.

29

Обігрування однокореневих слів рецепт (досл. прийом) та рецептивний (приймальний).

30

Див. оповідання Жуля Верна «Фантазія доктора Окса» (1874).

31

«Сама доза робить отруйним» (лат.).

32

Потенція — тут ступінь дієвості певної речовини в фармакології.

33

Александер фон Гумбольдт (1769–1859) — німецький природознавець, брат мовознавця Вільгельма фон Гумбольдта. У 1799 році він здійснив подорож до Південної Америки, яку й описав у згаданій вище книжці.

34

Франц Антон Месмер (1734–1815) — німецько-австрійський лікар, автор теорії тваринного магнетизму (месмеризму).

35

Повна назва «De planetarum influxu in corpus humanum» — «Про планетарний вплив на людське тіло» (лат.).

36

Новаліс, власне Фрідріх фон Гайденберг (1772–1801) — німецький поет і містик. Один з найяскравіших представників німецького романтизму.

37

«Атенеум» — німецький літературний часопис, що з 1798 до 1800 року публікували в Берліні Авґуст і Фрідріх Шлеґелі. Найважливіше періодичне видання раннього німецького романтизму.

38

Карл Людвіг фон Райхенбах (1788–1869) — німецький природознавець, хімік, філософ і підприємець. Автор псевдонаукової теорії про життєву силу «од», яку він порівнював із магнетизмом.

39

Ґустав Фехнер (1801–1887) — німецький фізик і філософ, засновник психофізики, найдавнішої психологічної дисципліни в історії науки.

40

Фіванські картини — за назвою єгипетського міста Фіви, де в ранньохристиянські часи оселилося чимало пустельників. Згодом фіванськими картинами стали називати сюжети в образотворчому мистецтві, присвячені життю та візіям пустельників і схимників.

41

Йоганн Гайнріх Юнґ-Штіллінґ (1740–1817) — німецький письменник, містик і теософ, лікар за освітою.

42

Замість «психоделіків» Е. Юнґер вживає застарілий термін «фантастикуми» («Phantastica»), який був у обігу на початку XX століття. У подальшому викладі ми перекладаємо «Phantastica» як «психоделіки».

43

Хасан ібн Саббах (1050-ті—1124) — шиїтський проповідник, ватажок повстання ісмаїлітів проти сельджуків у Ірані.

44

Я п'ю; п'яний (лат.).

45

Досл. напідпитку, тут — готовий до парування.

46

Гайстербахський монастир розташований у місцевості Зібенґебірґе (Семигір'я), неподалік від Обердоллендорфу (земля Північний Райн — Вестфалія), заснований 1189 року. «Чернець з Гайстербаха» — балада Фольфґанґа Мюллера фон Кеніґсвінтера, німецького поета і збирача фольклору.

47

Погріб Ауербаха — шинок у Ляйпциґу, заснований в XVI сторіччі. Саме тут відбувається одна зі сцен «Фауста» Йоганна Вольфґанґа Ґете.

48

Жак Казотт (1719–1792) — французький письменник, автор містичної збірки новел «Закоханий диявол».

49

Альфред Кубін (1877–1959) — австрійський письменник, графік та ілюстратор, автор фантастичного роману «Інший бік» (1909).

50

Томас Де Квінсі (1785–1859) — англійський письменник, автор автобіографічної «Сповіді англійського пожирача опію» (український переклад Гєника Белякова. Київ: Комубук, 2017).

51

Зітхання з глибин (лат.).

52

Жан Кокто (1889–1963) — французький письменник-авангардист.

53

«Усе, що робиться в житті, навіть любов, робиться у швидкому потязі, який прямує до смерті. Курити опій — це вийти з потяга, що рухається, зайнятися чимось іншим, ніж життям, зайнятися смертю» (фр.).

54

Фрідріх Зертюрнер (1783–1841) — німецький аптекар і фармацевт. Піонер хімії алкалоїдів. У 1804 році вперше виокремив морфій з опію.

55

Ейдетичний — який уможливлює надзвичайно точний, переважно зоровий, спогад.

56

Входження (das Eintretende) — важливий термін в концепції Ернста Юнґера, власне «те, що входить», тобто сутність за межами себе, в яку занурюється суб’єкт. Отже, акцент тут не на русі, а на змісті. Варіант перекладу «входження» здався нам найадекватнішим, оскільки створює пару протиставлення «наближення»/»входження».

57

Фрідріх Велер (1800–1882) — німецький хімік, професор, завідувач хімічної лабораторії при Ґеттинґенському університеті. У 1860 році в інституті Велера німецький хімік Альберт Німан (1834–1861) ізолював кокаїн.

58

Йоахімсталь, зараз Яхімов — місто в Чехії неподалік від Карлових Вар, відоме родовищем уранініту та експериментами Марії Склодовської-Кюрі з цим матеріалом.

59

Леон Блуа (1846–1917) — французький католицький письменник-містик.

60

Крістіан Конрад Шпренґель (1750–1816) — німецький ботанік.

61

Аннетте фон Дросте-Гюльсгоф (1797–1848) — німецька поетеса.

62

Сонет Шарля Бодлера «Альбатрос».

63

Див. прим. 3 на стор. 36 [В електронній версії — прим. 55.]

64

Отель Пімодан, також отель Лозен — особняк XVII ст. на острові Святого Людовіка, де мешкали Шарль Бодлер та Теофіль Ґотьє. Місце заснування «Клубу гашишинів» (1840-ті роки).

65

Октав Мірбо (1848–1917) — французький письменник, П'єр Лоті (1850–1923) — французький письменник-мандрівник.

66

Fin de siècle (фр.) — досл. кінець століття — культурна доба кінця XIX та початку XX сторіччя (до Першої світової війни).

67

Альрауни — в середньовічному європейському фольклорі крихітні людиноподібні духи, що мешкали в коренях мандрагори.

68

Йдеться про однойменних персонажів роману Гюстава Флобера «Бувар і Пекюше».

69

Країна велетнів із «Мандрів Гулівера» Джонатана Свіфта.

70

Таємний гербарій (лат.).

71

Альберт Великий (бл. 1200–1280) — німецький теолог, філософ і природознавець.

72

Інститут гігієни при Марбурзькому університеті, який з 1895 року очолював Нобелівський лауреат з хімії Еміль фон Берінґ (1854–1917).

73

Ганс Гайнц Еверс (1871–1943) — німецький письменник, мандрівник, автор творів містичного та еротичного спрямування.

74

Кастальське джерело — священне джерело біля Дельфів, присвячене Аполлонові та музам.

75

Провідні канали, також меридіани — в традиційній китайській медицині такими каналами рухається життєва енергія ці.

76

Див. епізод з «Дій апостолів» 2.13 і далі.

77

Той, що мав ключ — перифраз апостола Петра.

78

Rauschgift (нім.) — досл. «п’янка отрута», один із синонімів наркотику в німецькій мові.

79

«Drugs and Intoxication» — «Наркотики та інтоксикація». — «Drugs and Ecstasy» — «Наркотики й екстаз» (англ).

80

Гурджієв Георгій Іванович (1866–1949) — російський містик греко-вірменського походження, який з 1920-х років мешкав у Парижі.

81

Друге обличчя, дар або вміння другого обличчя — псевдонаукова окультна здатність передбачати майбутнє.

82

Старий з гори — перифраз провідника асасинів.

83

Кассіан Римлянин (360–435) — християнський богослов і церковний діяч.

84

Див. псалом 42.

85

Симон-чарівник (пом. 62) — легендарний засновник гностицизму, вважається першим єретиком християнської церкви. Нібито намагався придбати за гроші силу, яку дав апостолам Бог (Дії 8:9-24).

86

Для використання Дофіном (лат.) — про навчальну бібліотеку грецької і латинської класики, призначену для виховання Людовіка Великого Дофіна, сина Людовіка XIV. Вираз вживається у значенні «для навчальних потреб».

87

Місти (від гр. μύστης mýstēs) — посвячені, учасники містерій.

88

Йоган Арнольд Канне (1773–1824) — німецький письменник, міфолог, сходознавець.

89

Рядки з релігійного гімну німецького поета і протестантського теолога Йоганна Тімотея Гермеса (1738–1821).

90

Сильно сумніватися (лат.).

91

Тут — «цікавинка» або «допитливий хлопець» (шваб. діалект).

92

Див. прим. 3, стор. 44. [В електронній версії — прим. 64.]

93

Ґоттфрід Бенн (1886–1956) — німецький поет і лікар, яскравий представник експресіонізму.

94

Людвіг Клаґес (1872–1956) — німецький психолог і філософ, прихильник ідей Шопенгауера. Рене Ґенон (1886–1951) — французький письменник і філософ, представник інтегрального традиціоналізму. Анрі Мішо (1899–1984) — французький поет і художник. Див. Анрі Мішо. Внутрішній простір. Упор, і пер. Олег Жупанський. — Київ: «Юніверс», 2001. Жуль Буассьєр (1863–1897) — французький письменник і журналіст, автор книжок про Індокитай, експериментував з опієм.

95

Як ми вже згадували, смерть у німецькій мові чоловічого роду; відповідно, чоловічого роду є і всі алегорії смерті (не жінка з косою, а жнець).

96

Таким є справжнє теперішнє (лат.).

97

Євангеліє від Івана 4:48–50.

98

Воскресіння Юнака з Наїну — євангельська подія, описана в Євангелії від Св. Луки. 7.11–17.

99

Філіп Блайберґ (1909–1969) — друга людина у світі, якій південноафриканський хірург Крістіан Барнард провів трансплантацію серця (1968).

100

Тут в сенсі очищення. Див. також прим. 3 на стор. 13. [В електронній версії — прим. 16.]

101

Фердінанд Марія фон Баадер (1747–1797) — німецький лікар, філософ та природознавець.

102

Йоганн Ґоттлоб Беме (1717–1780) — німецький історик.

103

«Fermenta cognitionis» — «Ферментація знань» (лат.) — праця Баадера.

104

Персонаж роману Бернарда Шоу «Професія Кашеля Байрона».

105

Фізичною культурою (фр.).

106

Пірітой — фессалійський герой з племені лапітів, соратник Тесея.

107

Гомер, «Одіссея», пісня XXI, український переклад Бориса Тена.

108

Крістіан Фрідріх Геббель (1813–1863) — німецький поет.

109

Римський імператор Веспасіан відомий своїм висловом «pecunia non olet» («гроші не пахнуть»), коли він говорив про податок на громадські вбиральні. Вислів став популярний завдяки сатирику Ювеналу.

110

Кантаридін — органічна сполука, яку добувають з тіла різних жуків, зокрема і роду Cantharis (м’якотілка). Настоянка кантаридіну нібито підвищувала чоловічу потенцію.

111

Едвард Белламі (1850–1898) — американський письменник християнсько-соціалістичних поглядів, автор утопічного роману «Погляд назад, 2000–1887».

112

Звичай з часів пізнього середньовіччя обирати напередодні дня Трьох Королів (6 січня) бобового короля.

113

Картина фламандського художника Якоба Йорданса (1593–1678).

114

Утґарда-Локі — у скандинавських міфах володар замку Утґард.

115

Фрейр — скандинавський бог літа й плодючості.

116

Везерберґланд — один із ландшафтів німецького середньогір'я, розташований на теренах сьогоднішніх земель Гессен, Нижня Саксонія та Північний Райн-Вестфалія.

117

Вандерфоґель (досл. нім. перелітний птах) — німецький культурно-освітній рух школярів і студентів, який виник на рубежі XIX і XX століть у Німеччині.

118

Порта Вестфаліка — німецьке місто в землі Північний Райн-Вестфалія.

119

Фрідріх Ґерштекер (1817–1872) — німецький письменник і мандрівник, автор пригодницьких романів, дія яких розгортається у США.

120

Нижньонімецький варіант імені Фрідріх.

121

Річниця Седану — свято в кайзерівській Німеччині на згадку про капітуляцію французької армії 2 вересня 1870 року після битви під Седаном.

122

Каппський заколот — правий реваншитський заколот, що відбувся в Німеччині 13 березня 1920 року. 17 березня заколот зазнав поразки.

123

Посланець (лат.).

124

Віттескіндсберґ — невисока гора (280 м над рівнем моря) неподалік від Порти Вестфаліки.

125

Бок (нім. Bock) — означає як «цап», так і сорт пива низового бродіння.

126

Корабельне пиво — пиво, яке могло довго зберігатися і тому продавалося на експорт в Індію та на Карибські острови. Ця назва насамперед відсилає до пива «Мумме», відомого у Брауншвайзі та за його межами з часів пізнього середньовіччя.

127

Ганс-лютніст — пісенник товариства «Вандерфоґель».

128

Під час битви в Тевтобурзькому лісі (9 н. е.). римський полководець Публій Квінтілій Вар (46 до н. е. — 9 н. е.) разом зі своїм військом зазнав поразки від германських племен.

129

Йоганн Церклас, граф Тіллі (1559–1632) — фельдмаршал Священної Римської імперії.

130

Поль Валері (1870–1944) — французький поет і філософ, автор «Юної Парки», «Надморського цвинтаря» та «Зошитів», відомий своїм інтелектуалізмом та педантичністю.

131

Латунне місто — легендарне місто з «Тисяча і однієї ночі», в Корані згадується як місто Ірам.

132

Кальдерон де ла Барка (1600–1681) — іспанський драматург, автор філософської драми «Життя — це сон» (1635).

133

У 1866 році відбувалася так звана австро-прусська війна.

134

Секунда відповідає сьогоднішнім десятому та одинадцятому класу дванадцятирічної німецької гімназії.

135

Фуксмайор — старший студент, якому доручено наглядати за молодшими, яких називали «лисицями» (нім. Fucks).

136

Студентський ритуал, який полягав у тому, щоб терти пивними кухлями по дерев'яному столу на знак вітання почесних гостей або представників іншого студентського братства.

137

Тиша (лат.).

138

Вірність (лат.).

139

Гумпен — великий кухоль для пива, відомий з XVI сторіччя спершу серед ляйпцизьких студентів.

140

Окакура Какудзо (1862–1913) — японський мистецтвознавець і письменник, відомий за межами Японії своєю «Книжкою про чай» (1906).

141

Марсель Жуандо (1888–1979) — французький католицький письменник.

142

Пісню, сповнену світла й братерства (фр.).

143

Так у XVIII сторіччі в англійських клубах називали людей, здатних випити за вечір шість пляшок вина або портвейну.

144

Grand cru — «великий пагін» (фр. досл.) — вино або інший продукт найвищої якості.

145

П'яниця (іт.).

146

Пневма — термін давньогрецької медицини і філософії, тут — душевна пневма, яка за античними уявленнями містилася в мозку й поширювалася у всі органи нервами.

147

«Люблю тебе, столице блуду» — рядок із заключного сонету збірки «Паризький сплін» Шарля Бодлера (укр. переклад Романа Осадчука, «Комубук», Київ, 2017, с. 137).

148

«Ваал» — назва розділу V «Зимових нотаток про літні враження» Ф. М. Достоєвського.

149

Ознака невинності.

150

Піквікці — персонажі роману Дікенса «Посмертні записки Піквікського клубу» (1836).

151

Ежен Сю (1804–1857) — французький письменник, представник масової літератури XIX сторіччя.

152

Йоганн Каспар Лаватер (1741–1801) — німецький письменник і філософ, послідовник так званої фізіогноміки.

153

Фрідріх Ґеорґ Юнґер (1898–1977) — німецький поет, есеїст; молодший брат Ернста Юнґера.

154

Велика матір, Богиня-матір — головне жіноче божество більшості міфологій світу.

155

«Від дракона до Вавилона» — апокриф до «Біблії» Лютера, додаток до Книги пророка Даниїла, розділ 14.

156

Капуа — місто на півдні Італії, відоме однойменними законами Фрідріха II Гогенштауфена. Місто є раннім прикладом муніципального управління.

157

Якоб Буркгардт (1818–1897) — швейцарський історик мистецтва, автор «Культури Ренесансу в Італії» (1860).

158

Артюр де Ґобіно (1816–1882) — французький письменник і дипломат.

159

Див. Фридрих Ніцше. Ранкова зоря. Пер. з нім. Вахтанга Кебуладзе. — Київ: Темпора, 2018.

160

Санкт-Паулі — квартал у Гамбурзі.

161

Собор, що проходив у 1414–1418 роках.

162

Вулиця Лапп в XI окрузі Парижа була відома своїми «вугільними кафе», заснованими вихідцями з Оверні, куди вчащали представники соціальних низів. Тут торгували вином, кавою та вугіллям для опалення.

163

Йоганнес Майзенгаймер (1873–1933) — німецький зоолог, з 1914 року професор Ляйпцизького університету.

164

Студент педагогічного вишу, який вже здав перший державний іспит і проходить завершальну практику в школі тривалістю 1,5–2 роки.

165

Герман Зудерманн (1857–1928) — німецький прозаїк і драматург, якийсь час носив велику чорну бороду.

166

Йдеться про гіперінфляцію 1922–1923 років у Німеччині.

167

Просценіум — передня, найближча до глядача частина сцени.

168

«Войцек» — відома п'єса німецького драматурга Ґеорґа Бюхнера (1837).

169

Пор. Альфред Деблін. Берлін Александерплац. Пер. з німецької Романа Осадчука. — Київ: Видавництво Жупанського, 2019.

170

Божественний маркіз — відоме прізвисько маркіза де Сада за аналогією до прізвиська «божественний Аретіно» італійського письменника XVI сторіччя П'єтро Аретіно.

171

Курфюрстендамм — одна з центральних вулиць Берліна в західній частині міста.

172

Ернст Людвіґ Кірхнер (1880–1938) — німецький художник-експресіоніст.

173

Ґеорґ Ґросс (1893–1959) — німецький художник, відомий своїми соціально-політичними карикатурами. Отто Дікс (1891–1969) — німецький художник-реаліст, представник «нової речевості». Гайнріх Цілле (1858–1929) — німецький художник, відомий зображенням соціальних проблем та життя низів Берліна.

174

Рудольф Шліхтер (1890–1955) — німецький художник і письменник, представник «нової речевості».

175

Оренвіль — містечко в північній Франції.

176

Середня Німеччина — частина Німеччини, розташована на сході країни, до якої зараз входять землі Саксонія, Нижня Саксонія і Тюрингія.

177

Йдеться про так звану Ніч довгих ножів, або Путч Рема — чистки в нацистській Німеччині 1934 року. Основна частина страчених належала до організації СА, очільником якої був засновник штурмових загонів Ернст Рем (1887–1934).

178

Бедекер — знаменита серія німецьких путівників, заснована Карлом Бедекером (1801–1859).

179

Карл Фрідріх фон Байме (1765–1838) — прусський міністр, державний радник. Ґустав Конрад Гайнріх фон Ґосслер (1838–1902) — прусський правник і міністр.

180

Кройццайтунґ — одна з центральних газет Прусії, а пізніше Німеччини, виходила з 1848 до 1939 року. На титулі мала емблему у вигляді хреста.

181

Цольхов — містечко у Бранденбурзі.

182

Карл Едуард Фезе (1802–1870) — німецький історик і архівар, автор 48-томної «Історії німецьких дворів».

183

«У пошуках втраченого часу» (фр.) — знаменитий роман Марселя Пруста.

184

Франк Ведекінд (1864–1918) — німецький поет і драматург. Маґґі — марка розчинних бульйонів і приправ, відома з 1886 року.

185

Жук-наривник — рід жуків, поширених в Євразії.

186

Ароза — швейцарська комуна в Ґраубундені.

187

Фрідріхсштадт — історичний район Берліна, розташований у південно-західній частині міста.

188

Фрідріх Бюлау (1805–1859) — німецький письменник, історик та економіст.

189

Фальстаф — другорядний персонаж, тип добродушного, боязкого п'янички. Виникає у трьох п'єсах Шекспіра («Генріх IV. Перша частина», «Генріх IV. Друга частина» та «Віндзорські насмішниці»).

190

Детальніше про символічне й метафоричне значення млинів та млинарства див. Ernst Jünger, Arbeiter. Herrschaft und Gestalt, Klett-Cotta, Stuttgart, 2007.

191

«Сповідь» Святого Августина є в укр. перекладі Н. Григор'євої. Грані, 1997, а також в укр. перекладі Юрія Мушака. Основи, 1999. Йоганн Ґеорґ Гаманн (1730–1788) — німецький філософ-просвітник, автор «Думок про мій перебіг життя» («Gedanken über meinen Lebenslauf», 1756). Йоганн Арнольд Канне (1773–1824) — німецький філолог-класик, автор книжки «З мого життя — самосповідь» («Aus meinem Leben — Selbstbekenntnisse»).

192

Єремія Ґоттгельф (1797–1854) — псевдонім швейцарського письменника Альберта Біціуса.

193

Чезаре Ломброзо (1835–1909) — італійський кримінолог, засновник антропологічної кримінології.

194

«Доброзичливий грубіян» (фр.) — п’єса італійського драматурга Карло Ґольдоні (1707–1793).

195

Цю новелу в українському перекладі можна знайти у 5-му томі 8-томного видання Мопассана, опублікованого в 1969–1972 роках. Український переклад Михайла Качеровського.

196

Симпліцій Симпліциссімус (1668) — німецький крутійський роман Ганса Якоба Крістофеля фон Гріммельсгаузена (1624–1676).

197

Фрідріх Віпьгельм фон Зайдліц (1721–1773) — прусський генерал-лейтенант кавалерії у війську Фрідріха Великого.

198

Тут описується один із давніх способів лікування сифілісу за допомогою ісландського моху.

199

Мухамад ан Нафзаві — автор «Парфумованого саду», посібника з сексу, написаного на початку XV сторіччя. У другій половині XIX сторіччя посібник набув великої популярності в Європі.

200

Тіволі — тут відомий кінотеатр у Берліні в районі Панко.

201

Катастрофи війни (фр., іт.).

202

Герман Поперт (1871–1932) — німецький письменник і правник. Його роман «Гельмут Гаррінґа» (1910) мав великий успіх серед німецької молоді.

203

Крепке — центральна площа Ганновера.

204

Альстер — річка в Гамбурзі, притока Ельби.

205

Юліус Ланґбен (1851–1907) — німецький письменник і філософ. Автор книжки «Рембрандт як вихователь» (1890). Намагався лікувати Ніцше за допомогою «розмовної терапії».

206

Робер-Франсуа Дам'єн (1715–1757) — француз, відомий своїм невдалим замахом на Людовіка XV. Про Дам'єна див. детальніше у виданні: Мішель Фуко, Наглядати й карати. Укр. переклад П. Таращука, видавництво Комубук, 2020.

207

Пеан — давньогрецька хорова пісня-молитва.

208

Трон Людовізі, також рельєф «Народження Афродіти» — давньогрецький мармуровий рельєф, датований V ст. до н. е., зберігається в Римі.

209

Трімальхіон — персонаж давньоримського роману Петронія «Сатирикон» (український переклад — вид. «Апріорі», 2023).

210

Аполлон Тенейський — давньогрецька скульптура юнака, створена бл. 560–550 до н. е., зберігається у Мюнхенській гліптотеці.

211

Ернст Юнґер зближує нім. розм. Köter (собака) з нім. Kot (кал).

212

Мас — літровий кухоль пива.

213

Мед поетів (скальдів) — у скандинавській міфології чарівний напій, скуштувавши якого кожен міг співати й писати вірші.

214

Постійні супутники Тора, які тягнуть його колісницю, — міфічні цапи Тангніостр і Тангріснір.

215

Мітґардський змій, також відомий як Йормунґанд — морський змій, персонаж германської міфології. Одне з трьох хтонічних чудовиськ, породжених Локі та гігантесою Анґрбодою.

216

Аси — боги в скандинавській міфології.

217

Мантика — вміння вгадувати волю богів.

218

Суртур, Сурт — у скандинавській міфології вогненний велетень, володар Муспельгейму (вогняного світу).

219

Ґлазор, Ґлазір — у скандинавській міфології гай або окреме дерево, що вважається найгарнішим у світі. Має червоно-золотисте листя.

220

Альфадур — у скандинавській міфології бог богів.

221

Торкель Блундкетільзон — персонаж скандинавської «Саги про людей з Лаксдела» (XIII ст.), відомий своїми походами проти Англії.

222

Тінґ — загальні збори у германців та скандинавів.

223

Сноррі Стурлусон (1178–1241) — ісландський політик та поет-скальд, автор «Молодшої Едди» та «Кола Земного» (історії норвезьких королів).

224

Блот — скандинавський обряд жертвопринесення, який полягав у ритуальному поїданні м'яса й питті хмільного меду.

225

Колумбан (540–615) — ірландський чернець, місіонер у Західній Європі.

226

Водан, Вотан — інший варіант імені Одіна.

227

Свеви — велика група германських племен пізнього античного часу.

228

Посудина (лат.).

229

Норни — у скандинавській міфології три жінки-чарівниці, які визначають долю світу.

230

Гробіянізм — течія в німецькій літературі, яка в сатиричній формі висміювала грубі застольні звичаї, розвинулася під впливом «Корабля дурнів» Себастіана Бранта (1457–1521), близька до стилістики Франсуа Рабле.

231

Тримальхіон — персонаж давньоримського роману Петронія «Сатирикон».

232

Ціммернська хроніка — родинна хроніка графів фон Ціммерн з XVI ст.

233

Несамовитість кількості (фр.).

234

У природі (лат.).

235

Пеналізм — відносини між молодшими та старшими студентами дещо подібні до «дідівщини» в радянській армії.

236

Фрідріх Крістіан Лаукгард (1757–1822) — німецький письменник, брав участь у Першій коаліційній війні (1792–1795), відомий як автор автобіографічних творів.

237

Мензура, також академічне фехтування — традиційний вид фехтування, поширений в студентських спілках Німеччини, Австрії та Швейцарії.

238

Німецькі суперечки (фр.).

239

Метод дії (лат.).

240

Карл Фрідріх Бардт (1740–1792) — німецький євангельський теолог і письменник доби просвітництва.

241

Найвища церковна посада в певному окрузі.

242

Валентин Зальцманн (1821–1890) — німецький лікар; Карл фон Базедов, Базедо (1799–1854) — німецький лікар.

243

Фраєрство (нім., фр.).

244

Вірність (лат.).

245

Caput Nili — Голова Нілу (лат.) — назва книжки німецького дослідника Африки Ріхарда Кандта (1867–1919) про витоки Нілу.

246

Крістіан Ройтер (1665–1712) — німецький письменник доби бароко, автор крутійського роману «Шельмуфський».

247

«Господиня на річці Лан» — німецький еротичний фільм 1967 року, знятий за мотивами еротичних куплетів «Шинок на річці Лан», відомих із XIX сторіччя.

248

Див. Таціт, Ґерманія, розділ XV.

249

Анрі де Монтерлан (1895–1972) — французький письменник, послідовник Ніцше й д'Анунціо.

250

Свобода існує завжди. Варто лише сплатити за неї ціну (фр.).

251

Луперкалії — свято в Давньому Римі на честь Луперка, якого ототожнювали з Фавном, богом отар; свято відзначали 15 лютого.

252

Я — вільний! Як сльота осіння,

До смерті ввечері нап'юсь,

На землю лагідну вкладусь

Без лютих докорів сумління.

(Ш. Бодлер, «Вино вбивці», український переклад Дмитра Павличка).

253

Західний вал, також лінія Зіґфріда — лінія фортифікаційних споруд, збудована німцями у північній Франції протягом 1916–1917 років.

254

Фрідріх Зібурґ (1893–1964) — німецький письменник, журналіст та літературний критик правого спрямування та суперечливої репутації.

255

Жульєн Ґрак (1910–2007) — французький письменник, автор прозових творів, близьких до поетики сюрреалістів. Українською публікувалися його поезії в прозі (див. часопис Світо-вид, І-ІІ (26–27), 1997, с. 118–121).

256

Йдеться про бронзову статую «Христос із безодні», споруджену Ґвідо Ґаллетті на дні Ґенуезької затоки 1948 року.

257

«Друг жуків» (нім. Käferfreund) — популярний німецький посібник для колекціонування та визначення жуків.

258

Тріарії — елітні воїни в Давньому Римі. Вислів «вже дійшло до тріаріїв» означав, що справа у битві дійшла до межі та слід використати останні резерви.

259

Туркуен — місто на півночі Франції за 220 км від Парижа.

260

Лінден — тут район у місті Ганновері.

261

Лицарський замок у Ганновері — штучні руїни замку, споруджені на замовлення ганноверського банкіра Александера Моріца Сімона.

262

Ватерлооплац, так само як і Вельфенплац, відома своїми військовими спорудами. Вельфи — одна з найстаріших європейських династій, Люнебурзька гілка якої пов'язана з Ганновером.

263

Ландштурм — німецьке ополчення, резерв збройних сил.

264

Дерен-Вульфель — 8-й міський район у Ганновері.

265

Чорний ведмідь — площа в Ганновері в районі Ліндена.

266

Луїс Левін (1850–1929) — німецький фармацевт і лікар, засновник промислової токсикології, автор книжки про снодійні та збудливі наркотичні речовини.

267

Лайнешлос — класицистичний палац у Ганновері на березі річки Лайне.

268

Тут — Вітання світові (фр.), назва гімну американського поета Волта Вітмена.

269

Субіктеричний — пов'язаний з жовтяницею.

270

Палац Ґеорґа — ресторан і театр-вар'єте в Ганновері.

271

Онґлаубліх — спотв. від unglaublich — неймовірно (нім.).

272

Ріхард Генш (1869–1918) — німецький генерал, у Першу світову війну був начальником штабу сухопутних військ та близьким соратником начальника генштабу Мольтке. Його песимістичні донесення про битву на Марні призвели до припинення запланованої операції.

273

Тут — патрон, патрон (англ.).

274

Ворошиловськ — до 1943 року назва міста Ставрополь.

275

Фрідріх Ґеорґ, брат Ернста Юнґера.

276

Пор. «…і ось кінь чалий. А той, хто на ньому сидів, на ім'я йому Смерть» — Об'явлення Івана Богослова, 6.8 (укр. переклад Івана Огієнка).

277

Гармонія світу (лат.).

278

Останній терцет сонету Шарля Бодлера «Вино самотнього» (укр. переклад Дмитра Павличка).

279

Мемель — німецька назва литовського міста Клайпеди.

280

Рембо, ти заслуговуєш на перше місце в цій моїй книжці (фр.) — з вірша «До Артюра Рембо», що увійшов до збірки Поля Верлена «Присвяти».

281

Ганс фон Зект (1866–1936) — німецький генерал, реформатор війська.

282

Макс Штірнер (1806–1856) — німецький філософ-ідеаліст, предтеча нігілізму.

283

Гельмут Мольтке Старший (1800–1891) — граф, німецький генерал-фельдмаршал. Поряд з Бісмарком та Рооном — один із засновників Німецької імперії.

284

Райнер Брамбах (1917–1983) — німецько-швейцарський письменник.

285

Конубіум — термін римського права, право для всіх громадян Риму вступати в шлюб. Конубіум не поширювався на рабів, іноземців та повій, а також забороняв інцест.

286

Ремінісценція з «Фауста» Ґете, див. сцену «Біля колодязя». Тут згадується звичай, що побутував у Німеччині, напередодні весілля насипати січеної соломи перед дверима нареченої, цнота якої була під сумнівом.

287

«Старі шведи» ще й досі існують у Німеччині у вигляді фразеологізму. Вигук «Alter Schweder («старий шведе!») популярний серед молоді на означення подиву.

288

Крістіан Дітріх Ґраббе (1801–1836) — німецький драматург Доберезневого періоду (тобто до революції 1848 року).

289

«Історія Англії» англійського філософа й історика Девіда Г'юма складається з шести грубих томів.

290

Валеріу Марку (1899–1942) — румунський письменник та історик консервативного спрямування.

291

Соціальне дно (фр.).

292

Каєнн — тут столиця Французької Гвіани, місце заслання.

293

Шарль Бенуа — головний персонаж автобіографічного роману Ернста Юнґера «Африканські ігри» (1937).

294

На авеню Фош у Парижі під час нацистської окупації розташовувалося гестапо.

295

Ернст Удет (1896–1941) — німецький пілот, генерал авіації під час Другої світової війни.

296

Зустрічі німецького кола знайомих Ернста Юнґера в паризькому готелі «Ґеорґ V» 1940 року.

297

Маєток Екебю — місце дії роману Сельми Лаґерлеф «Саґа про Єсту Берлінґа» (1891).

298

Відукінд Саксонський (VIII ст.) — знаменитий вождь саксів, який під час саксонських воєн боровся з Карлом Великим.

299

Варіант написання імені Одіна, Вотана, верховного божества германо-скандинавської міфології.

300

Так звана німецька війна 1866 року, або пруссько-австрійська війна.

301

Йдеться про одне з особливо нищівних бомбардувань Ганновера в ніч з 8 на 9 жовтня 1943 року.

302

Марк, тобто Марк Бранденбурґ — тут зародилася Бранденбурсько-Прусська гілка династії Гогенцоллернів, тоді як сама династія походить із Швабії.

303

Готель Кастена — готель у Ганновері, заснований 1856 року підприємцем Гайнріхом Кастеном, повністю зруйнований під час бомбардування в 1945 році.

304

Герренгаузен — один із районів Ганновера.

305

Власне Ad omnes partes (лат.) — на всі боки.

306

Вальтер Зернер (1889–1942) — німецький прозаїк та есеїст, близький до дадаїзму.

307

Сама доза отруює (лат.).

308

Йоганн Якоб фон Чуді (1818–1889) — швейцарський натураліст, мандрівник, дипломат; посол Швейцарії в Бразилії у 1860–1869 роках.

309

Гра слів Feldmarschall (фельдмаршал) / Weltmarschall (маршал світу) (нім.). —Прізвисько Альфреда фон Вальдерзее (1832–1904), прусського генерала-фельдмаршала. У 1873 році фон Вальдерзее командував у Ганновері десятим армійським корпусом.

310

Площа брами Святого Еґідія — одна з центральних площ Ганновера.

311

Німецьке жаргонне слово на позначення кокаїну.

312

Гарпагон — головний герой п'єси Мольєра «Скупий».

313

Див. прим. ст. 20. Тут як парафраз наркотичного стану. [В електронній версії — прим. 26.]

314

Вічний двигун (лат.).

315

Еваріст Редіс Гюк (1813–1860) — французький місіонер, мандрівник та сходознавець.

316

Фріц Гаарманн (1879–1925) — серійний вбивця і канібал, відомий під прізвиськом «Ганноверський вампір».

317

Міцелій — грибниця.

318

Нематоди — двобічно-симетричні червоподібні тварини.

319

Дещо змінений вислів Ніцше з його твору «Так казав Заратустра».

320

Слова, що приписуються Ґете на смертному ложі.

321

Bau (нім.) — тут барліг, нора, від «bauen» — будувати.

322

Погана сторона (досл. лат.) — назва нори Райнеке з байки Ґете про хитрого лиса.

323

Підозра (фр.).

324

Герман Ленс (1866–1914) — німецький журналіст і письменник, відомий як поет природи. Не плутати з німецьким письменником Германом Ленцем (1913–1998).

325

Айленріде — міський ліс Ганновера, який займає площу 640 га.

326

Ейдетика — всеосяжний спогад, здатність згадувати або відтворювати зображення, звуки, запахи, тактильні властивості об'єктів з граничною точністю.

327

Тобто вживати «Koks» (нім. розм.) — кокаїн.

328

Сарідон — торгівельна марка пропіфеназону, лікарського препарату з групи анальгетиків та антипіретиків, який використовували як протизапальний та жарознижувальний засіб.

329

Людвіг Август фон Бенедек (1804–1881) — австрійський військовик, зазнав поразки, але врятував військо від остаточного розгрому в битві під Кеніґґретцем (1866).

330

Нині Градець-Кралове — місто в Чехії.

331

Луцій Ліциній Лукулл (117 до н. е. — 56 до н. е.) — давньоримський аристократ і полководець. Відомий тим, що полюбляв пишні бенкети, навіть коли їв наодинці.

332

Вільям Прескотт (1796–1859) — американський історик, автор «Історії завоювання Мексики» (1843) та «Історії завоювання Перу» (1847).

333

Едуард Штукен (1865–1936) — німецький письменник. Дія чотиритомного роману Штукена «Білі боги» (1918–1922) відбувається в державі ацтеків.

334

Другий провінційний консиліум католицької церкви у Лімі проходив у 1567–1568 роках.

335

«Подорож австрійського фрегата «Новара» навколо світу в 1857, 1858, 1859 роках» — 21-томна праця, опублікована Віденською академією наук. Опис самої подорожі зайняв 3 томи та був укладений Карлом фон Шерцером у 1861–1862 роках.

336

Херуски — союз германських племен в античності.

337

Вільгельмінізм — епоха правління кайзера Вільгельма II (1890–1918).

338

Медична суперечка між лікарями Ернстом фон Берґманном (1836–1909) та Мореллем Маккензі (1837–1892) про природу пухлини горла Фрідріха III. У той час як Берґманн та інші діагностували рак, Маккензі наполягав на консервативному лікуванні, яке врешті коштувало Фрідріху III життя.

339

Еміль Лубе (1838–1929) — восьмий президент Французької республіки.

340

Полк Самбри і Мааса — патріотична французька пісня, яка набула особливої популярності як марш в аранжуванні французького композитора Франсуа Жозефа Роскі (1837–1910).

341

Моріс Баррес (1862–1923) — французький письменник, політик правого спрямування.

342

Арміній, вождь херусків, очолював племена германців у битві під Тевтобурзьким лісом (9 рік). Маршал Мішель Ней (1769–1815) відбив під Березіною наступ армії адмірала Чичагова, чим дозволив здійснити відступ значної частини армії Наполеона.

343

Гойнебурґ — велике кельтське поселення VI ст. до н. е., розташоване неподалік від теперішнього містечка Зіґмаринґен (земля Баден-Вюртемберґ).

344

Конрадін (1243–1258) — король Єрусалиму у 1254–1268 роках (як Конрад III), король Сицилії у 1254–1258, 1268 роках (як Конрад II), герцог Швабський у 1254–1258 роках. Був засуджений в Неаполі до смертної кари як зрадник та страчений 29 жовтня 1258 року.

345

Цитата з «Фауста» Ґете. В укр. перекладі Миколи Лукаша тут «І їж хоч просто, та доволі».

346

Карцер (фр.).

347

Див. прим. на с. 193. [В електронній версії — прим. 293.]

348

Симпатичні зв'язки — магічні зв'язки взаємодії.

349

Людина тяжкої праці (фр.).

350

Цитата з вірша Ґете «Рибалка».

351

Кодеїн — природний опійний наркотик, використовувався як лікарський засіб проти кашлю.

352

Растр — важливий термін в концепції Юнґера, своєрідний візерунчастий фільтр або сито, яке відсіває, відсортовує елементи природи, сягаючи нероздільного. Растр нагадує дитячий калейдоскоп, коли з розрізнених фрагментів вибудовується візерунок. Пор.: «Вплив растру можна радше відчути, ніж довести, — в матеріальному світі він вимагає такої ж свободи сприйняття, як розпізнавання метафізичних елементів у елементах духовних» (розділ 190). Див. також розділ 256.

353

Ночосвітка — вид одноклітинних організмів, найпростіша джгутикова морська тварина.

354

Цит. за виданням: Томас де Квінсі. Сповідь пожирача опію. Укр. переклад Гєника Белякова, видавництво Комубук, 2017, с. 121.

355

Уявні в'язниці — знаменита серія естампів Джованні Батісти Піранезі (1720–1778), вперше опублікована 1750 року.

356

Ледь змінена Ернстом Юнґером цитата зі «Сповіді» де Квінсі подається в українському перекладі Гєника Бєлякова, всі незначні зміни перекладу зроблено відповідно до німецького оригіналу.

357

Йоганн Яків Шойхцер (1672–1733) — швейцарський науковець, який досліджував викопну флору і фауну Швейцарії.

358

Останній рядок з балади Ґете «Бог і баядерка».

359

Персефона — дружина бога потойбіччя Аїда.

360

Скарданеллі — таємничий гетеронім німецького поета Фрідріха Гельдерліна.

361

Жедеон Таллеман де Рео (1619–1692) — французький письменник, автор «Історійок», в яких оповів про придворне життя за часів Генріха IV.

362

Див. прим. на с. 34. [В електронній версії прим. 46.]

363

Жеронт — французький комедійний персонаж, якого постійно обдурюють, фігурує в одній п'єсі Корнеля та кількох п'єсах Мольєра.

364

Аґадир — місто в Марокко на узбережжі Атлантичного океану.

365

Нероздільне — важливий термін Юнґера, близький до поняття квінтесенції. Наближення та входження відбувається через фільтрування нероздільного через растр.

366

Ґея — давньогрецька богиня Землі.

367

«Вогонь свічки» (фр.).

368

Щоденник перекладача в Китаї (фр.) Моріс д’Іріссон граф Еріссон (1839–1893) — французький публіцист, офіцер і перекладач.

369

Шарль Кузен-Монтабан (1796–1878) — французький військовик, командувач французько-британських військ у війні з Китаєм.

370

Тайпінське повстання — національно-визвольне повстання китайців у Південному Китаї в 1850–1864 роках проти манчжурської династії Цін.

371

Зараз — місто Карпові Вари.

372

Ансельм Фоєрбах (1829–1880) — німецький художник, представник академізму.

373

Традиційна кнайпа у броварні Шнайдера в Мюнхені.

374

Будинок XV сторіччя в старому місті, що є своєрідною візитівкою Інсбрука.

375

Ресторан «Поштова таверна» в баварському курортному містечку Ґарміш-Партенкірхен.

376

Кафе Луїтпольд — кав'ярня в Мюнхені, заснована 1911 року Василем Кандинським та Паулем Клее.

377

Лілі Браун (1865–1916) — німецька письменниця, соціалістка, феміністка, діячка Соціал-демократичної партії Німеччини.

378

Фанні цу Ревентло (1871–1918) — німецька письменниця, відома представниця мюнхенської богеми.

379

Еммелін Панкгерст (1858–1928) — англійська політична діячка та лідерка суфражистського руху в Британії.

380

Цитата з Фрідріха Шіллера «Хочете подобатися дітям усього світу й також набожним, змалюйте насолоду ще й чорта на додачу».

381

Зарастро і Папаґено — персонажі опери Моцарта «Чарівна флейта» (1791).

382

Короп по-єврейському (фр.).

383

Брюль — давня торгова вулиця в Ляйпциґу, до Другої світової війни — європейський центр торгівлі хутрами.

384

Погріб Ауербаха — історичний ляйпцизький ресторан, в якому Ґете писав свого «Фауста». Ресторан діє донині.

385

Кафе Фельше — історична ляйпцизька кав'ярня, що працювала в місті з 1835 до 1943 року.

386

Екстракт коноплі (лат.).

387

Бад-Мерґентгайм — містечко в Баден-Вюртенберзі, засноване 1058 року.

388

Аптека «Сванен» в Осло — історична аптека, заснована 1628 року.

389

Ляйсніґ — містечко в Саксонії за 50 кілометрів від Ляйпцига.

390

Авґуст Сильний (1670–1733) — саксонський курфюрст з династії Веттинів.

391

Тер'як — відома з античних часів протиотрута, що виготовлялася на медовій основі переважно з додаванням опію, вважалася панацеєю від багатьох хвороб.

392

«Земний рай» (лат.) — праця англійського лікаря й ботаніка Джона Паркінсона (1567–1650).

393

Ютландська битва — наймасштабніша морська битва між німецьким та британським флотами, що відбувалася з 31 травня до 1 червня 1916 року.

394

Чудо мангового дерева — одне з чудес, продемонстрованих Буддою.

395

Тут — руйнівний вплив часу.

396

Цитата з «Фауста» Ґете, сцена V, «Авербахів склеп у Ляйпцигу».

397

Див. прим. 2 на стор. 141. [В електронній версії прим. 206.]

398

Синій короп — короп, зварений зі спеціями.

399

Карл Гау (1881–1926) — німецький правник. У 1907 році засуджений до пожиттєвого ув'язнення за вбивство тещі, звільнений через 17 років. Автор автобіографічних книжок «Смертна кара. Історія мого процесу» (1925) та «Пожиттєво. Пережите й перетерплене (1925). Наклав на себе руки на руїнах вілли Адріана в Тіволі.

400

На чолі армії (спотвор. фр.).

401

Пері Бану — крилатий персонаж перської міфології, схожий на фею, згадується в одній з казок «Тисяча й одної ночі». Пері захищає від злих духів та відповідає за все добре й чисте у світі.

402

Тобто «Штучні раї».

403

«Шукач скарбів» — балада, написана 1797 року.

404

Люк де Клап'є де Вовенарґ (1815–1847) — французький філософ-мораліст.

405

Сольфатара — вулкан в Італії, на заході від Неаполя; має висоту 458 м, останнє виверження — в 1198 році.

406

Скинія — переносний тимчасовий храм у давніх юдеїв.

407

Давній порядок — режим часів дореволюційної Франції.

408

Жан Франсуа де Ла Арп (1739–1803) — французький драматург і журналіст, член Французької академії.

409

«Ми винні півня Асклепію» — передсмертні слова, що приписуються Сократу.

410

Гомер, Одіссея, пісня XX, український переклад Бориса Тена.

411

Гомер, Одіссея, пісня XXI, український переклад Бориса Тена.

412

Гергард Маркс (1889–1981) — визначний німецький скульптор і графік, ілюстрував «Одіссею».

413

Йоганн Томас Бекманн — німецький філолог.

414

Книга Еклезіаста 7:17 (український переклад Івана Огієнка).

415

Нікола Шамфор (1741–1794) — французький письменник-мораліст часів Просвітництва та Французької революції. Підтримав революцію, зазнав репресій, був ув'язнений та спробував накласти на себе руки.

416

Втеча у Варенн 20–21 червня 1791 року — епізод Французької революції, невдала спроба короля Людовіка XVI та його родини втекти з Парижа.

417

Йоганн Гайнріх Юнґ-Штіллінґ (1740–1817) — німецький письменник-містик.

418

Історія гауптмана з Кепеніка — реальна історія самозванця, яку описав у своїй трагікомедії німецький драматург Карл Цукмаєр.

419

Оскар Ґолдберґ (1885–1953) — німецько-єврейський релігійний філософ.

420

(…) зостав мертвим ховати мерців своїх! (укр. переклад Івана Огієнка).

421

Асенізатори (фр.).

422

Шуліка: годується переважно мертвою плоттю та нутрощами, ніж плоттю живою (фр.).

423

Жорж Луї Леклерк де Бюффон (1707–1788) — французький природознавець, автор «Природничої історії» (36 томів).

424

Часто можна бачити святих людей, які роблять велике випорожнення екскрементів, не маючи до цього жодної безпосередньої потреби (фр.).

425

Вітання світу (фр.) — одна з поезій Болта Вітмена.

426

Аркольський міст у Парижі пов'язаний з кривавими подіями Липневої революції 1830 року та Паризької комуни в січні 1871 року.

427

«Випадок Ваґнера» — назва пізнього твору Фрідріха Ніцше, опублікованого 1888 року.

428

Зала італійців (фр.) — театр італійської комедії.

429

Ерда — ім'я богині Землі в тетралогії Ваґнера «Перстень Нібелунга».

430

В оригіналі «entartet» — термін із вокабуляру наіцонал-соціалістів на позначення «декадентного, дегенеративного мистецтва». Ернст Юнґер намагається надати цьому слову нового значення та обіграти його корінь «-art-» (від «мистецтво»).

431

Тобто однойменна опера Ваґнера, в якій поєднуються германські та християнські мотиви.

432

Норни — в германо-скандинавській міфології три жінки-чарівниці, наділені пророчим даром. Аналогічними до них є парки з римської міфології.

433

Гра слів: нім. Schirm — екран; нім. Abschirmung — затінення.

434

Тобто випромінюванням Землі.

435

Ганс Блюгер (1888–1955) — німецький письменник реакційного спрямування.

436

Битва під Єною та Ауерштадтом — два бої, що відбулися 14 жовтня 1806 року між наполеонівською Великою армією та прусським військом на чолі з князем Гогенлое.

437

Ґебгард-Леберехт фон Блюхер (1742–1819) — прусський офіцер, генерал-фельдмаршал.

438

Битва на річці Кацбах — битва 26 серпня 1813 року на річці Кацбах французької армії під командуванням маршала Макдональда та російсько-прусської сілезької армії під керівництвом прусського генерала Блюхера.

439

У стані народження (лат.).

440

У фантастичному романі Ернста Юнґера «Геоліополіс» (1949) Великий пунктамт є таємним мозковим центром міста-держави, розташованим під землею та оснащеним «надзвичайно розумними машинами», які живляться архівною інформацією та здатні віднайти найпотаємніші зв'язки «всього, що має форму в системі координат».

441

Ергард Ґепель (1906–1965) — німецький історик мистецтва. В часи націонал-соціалізму брав участь у вилученні творів мистецтва на окупованих нацистами територіях для так званого «музею фюрера», водночас таємно надавав підтримку німецькому художнику-експресіоністу Максу Бекманну (1884–1950), який під час третього райху зазнав репресій та втік до Нідерландів.

442

За давньогрецькою міфологією, Зевс з'явився перед Данаєю у вигляді золотого дощу.

443

Нево — гора в Йорданії. За біблійними переказами, Мойсей піднявся на вершину Нево, аби оглянути землю Ханаан.

444

Лініатура — щільність растру.

445

Джеймс Вістлер (1834–1903) — американський художник, тут згадується його картина «Вістлер у своїй майстерні» (1865).

446

Ларош-Ґійон — містечко в регіоні Іль-де-Франс, яке має умовний статус найгарнішого містечка Франції.

447

Фовізм — стилістична течія в малярстві початку XX сторіччя, перший мистецький рух класичного модерну.

448

Хуан Ґріс (1887–1927) — іспанський художник-кубіст. Льюїс Віндем (1882–1957) — британський письменник і художник.

449

Йоганн Вінкельманн (1717–1768) — німецький мистецтвознавець і антиквар, дослідник античного мистецтва.

450

Віцилопочтлі — верховний вождь ацтеків. В нім. мові також синонім чорта.

451

Див. прим. 1, стор. 213. [В електронній версії прим. 333.]

452

Карнакський храм — комплекс давньоєгипетських храмових споруд неподалік від Луксора.

453

Адвокат диявола (лат.).

454

Форамініфери — тип або клас корененіжок, найпростіших морських і прісноводних організмів.

455

Образ наближення, проте вже в топографічно-військовому сенсі, Ернст Юнґер розвиває в автобіографічній книжці «В сталевих грозах» (укр. переклад Юрка Прохаська, вид. Книги-ХХІ, 2014).

456

В зародковому стані (лат.).

457

Озеберзький корабель — дерев'яний корабель вікінгів, що датується початком IX сторіччя.

458

Алюзія на епізод «На митній заставі», присвячений наближенню смерті, з книжки Ернста Юнґера «Авантюрне серце» (1938).

459

Ангелус Сілезіус (1624–1677) — німецький бароковий поет.

460

Малий капрал (фр.) — зневажливе прізвисько Наполеона.

461

Крістіан Фрідріх Даніель Шубарт (1739–1791) — німецький поет, органіст, композитор. З початком Французької революції пророкував катастрофу та майбутнє відродження Європи.

462

Джудар — персонаж «Тисяча і однієї ночі».

463

Віланд-коваль, також Велюнд, Воланд — персонаж германської міфології, напівбог, споріднений за функцією з Гефестом, Ерихтонієм (сином Гефеста), Дедалом. З приходом християнства набув негативних, бісівських рис.

464

Тобто трюки. В оригіналі: Kunst і Kunststücke.

465

Псевдоморфоз — поява мінералу в кристалічній формі іншого мінералу.

466

Тобто бурові вежі.

467

Джорджо де Кіріко (1888–1978) — італійський художник і графік, близький до сюрреалізму.

468

Метафізичний живопис (іт.) — стилістика живопису, розроблена Джорджо де Кіріко.

469

«Мінотавр» — французький часопис, який видавав з 1933 до 1939 року Альбер Скіра. Один із головних форумів сюрреалістичного руху.

470

Приклеєні папірці (фр. досл.) — рання техніка колажу, вигадана німецьким художником Максом Ернстом (1891–1976).

471

Тарквінія — містечко в італійському регіоні Лаціо. Ернст Юнґер має на увазі давні етруські поховання, розташовані там.

472

Пауль Гаманн (1891–1973) — німецький скульптор і графік, який після приходу до влади нацистів емігрував до Лондона.

473

Поетапна хвороба (фр.).

474

Див. розділ про польських коропів.

475

Моріс де Ґерен (1810–1839) — французький поет.

476

Прокляті поети (фр.).

477

Ріжки пурпурові — паразитний гриб класу сумчастих, паразитує здебільшого на житі. Тіла ріжків містять алкалоїди.

478

Альберт Гофманн (1906–2008) — швейцарський хімік і літератор, відомий як «батько» ЛСД.

479

Ололікві — наркотик з насіння берізкових.

480

Бернардіно де Сааґун (1499–1590) — іспанський священник-францисканець, історик доколумбової Мексики.

481

Яка ясність (фр.).

482

З дрібкою солі (досл. лат.) — тут означає «не сприймати дослівно».

483

Гея — богиня Землі.

484

Геріберт Концетт (1912–2004) — австрійський фармаколог.

485

Симпозіарх — той, хто очолює симпозіон, давньогрецький бенкет.

486

Лінґам і йоні — фалос і вагіна в індуїзмі.

487

У піднесеному стані (англ.).

488

Глобігерини — рід планктонних організмів класу корененіжок.

489

Укр. переклад Івана Огієнка.

490

Рудольф Ґельпке (1928–1972) — німецький перекладач, ісламознавець, дослідник наркотиків.

491

Баб-ель-Мандеб — морська протока між Африкою та Аравійським півостровом Азії. З’єднує Червоне море з Аравійським.

492

Вільгельм Фуртвенглер (1886–1954) — німецький диригент і композитор.

493

Антоніо Пері — персонаж Ернста Юнґера з його роману «Геліополіс».

494

Ґеорґ Ґалланд (1857–1915) — німецький історик мистецтва. Йозеф фон Гаммер-Пурґшталь (1774–1856) — австрійський дипломат і сходознавець. Фрідріх Рюкерт (1788–1866) — німецький поет і сходознавець.

495

Український переклад Василя Мисика. В оригіналі подано переспів Ґеорґа Якоба в «Unio mystica», Ганновер, 1922.

496

Ґете, Фауст, частина перша, дія перша, укр. переклад Миколи Лукаша.

497

«Бувар і Пекюше» — сатиричний роман Ґюстава Флобера про двох химерних дослідників, надрукований посмертно.

498

Актеон — персонаж давньогрецької міфології, міфічний мисливець. За підглядання за Артемідою, що купалася з німфами, богиня обернула Актеона на оленя, й того роздерли власні пси.

499

Орплід — фантастична країна на самотньому острові, вигадана німецькими письменниками Едуардом Моріке та Людвігом Амандусом Бауером.

500

Ріксдорф — район у Берліні, згадується в поезії «Пролог» Ґоттфріда Бенна.

501

Берлінський мур, який розділяв Східний і Західний Берлін, був споруджений 1961 року.

502

Зона — тут Східна Німеччина, окупована радянськими військами.

503

Ернст Нікіш (1889–1967) — німецький політик, ідеолог націонал-більшовизму, противник гітлеризму.

504

Ґрюндерство — час масового заснування акціонерних товариств і банків, а також архітектурний стиль в Німеччині другої половини XIX сторіччя з елементами неоготики та необароко.

505

Марі Лорансен (1883–1956) — французька художниця і графік, художниця театру.

506

«Птолемеї та мавританці» — есей німецького філософа Макса Бенсе (1910–1990).

507

Вежі у середземноморському містечку Антиб, увічнені на картині французького художника-постімпресіоніста Поля Сіньяка (1863–1935).

508

Едіт Кавел (1865–1915) — британська медсестра, страчена німцями під час Першої світової війни, яка допомогла бійцям союзників втекти з окупованої Бельгії до Нідерландів.

509

Війка — органела з тонкою волоскоподібною структурою на поверхні еукаріотичної клітини.

510

Середа першого дня великого посту.

511

Закуска (фр.).

512

Вінтіла Оріа (1915–1992) — румунський письменник, 1946 року заочно засуджений румунським судом до довічного ув'язнення за поширення фашистських ідей в Румунії, жив у вигнанні, 1960 року став лауреатом Гонкурівської премії.

513

Домінік де Ру передав мені книжку «Відвідини Ґоденгольма». Я вже прочитав її тричі, й під час кожного читання знаходжу в ній все нові принади. Сам заголовок, очевидно, має на увазі дім Богів чи вершину Богів, якщо я не помиляюся, а йдеться тут про останню ініціацію, ініціацію смерті, на що натикається і що передчувається з першої сторінки (…) (фр.).

514

Андре Альмуро (1927–2009) — французький композитор, режисер і автор радіоп'єс.

515

Вольфґанґ Кордан (1909–1966) — німецький письменник, дослідник цивілізації мая.

516

Вольфґанґ Фроммель (1902–1986) — німецький письменник, з 1937 року перебував у екзилі в Швейцарії, Франції, врешті в Нідерландах.

517

Подібний за духом до зустрічей в паризькому готелі «Ґеорґ V».

518

Від нім. Pfalz, германізований латинізм palatium (палац) — тут в іронічному значенні «резиденція, двір».

519

Вернер фон Тротт цу Зольц (1902–1965) — німецький письменник і публіцист.

520

Натяк на вітрильник-привид «Летючий Голландець».

521

Тобто як пішохід.

522

Ї-Цзін, або Книга змін — китайський філософсько-окультний трактат доби династії Чжоу (кінець II тис. до н. е.).

523

Ернст Вільгельм Ешманн (1904–1987) — німецький письменник, філософ, соціолог.

524

Карл Вольфскель (1868–1948) — німецький письменник.

525

Квіткові діти — учасники фестивалю у Вудстоку 1969 року, який проходив на лугу.

526

Тут — пересторога, від біблійного епізоду про напис під час бенкету Валтасара «Мене, мене, текел, упарсін».

527

Alice-D звучить як відоме скорочення психоделічного препарату ЛСД. Термін «психоделічний» був вигаданий британським психіатром Гамфрі Осмондом (1917–2004) під час спілкування з письменником Олдосом Гакслі.

528

Тепостлан — містечко в мексиканському штаті Морелос, засноване на місці ацтекського поселення.

529

Життя зводиться до вибору зла (англ.). Цитата з есею Фрідріха Ґеорґа Юнґера, молодшого брата письменника.

530

Для чого це? (спотв. англ.).

531

LKW — нім. вантажівка від Lastkraftwagen, тут жартівливе розшифрування цього скорочення, як «машина сили любові».

532

Ґете, Фауст, Частина Перша, Дія Перша, Ніч (укр. переклад Миколи Лукаша).

533

Вид кактуса Lophophora lutea.

534

Ритуали переходу (фр.).

535

Арнольд ван Ґеннеп (1873–1957) — французький та швейцарський фольклорист і етнограф. Гайнріх Шурц (1863–1903) — німецький етнограф та історик.

536

Тобто ЛСД.

537

Головний філософський твір А. Шопенгауера.

538

Прово — контркультурний молодіжний рух в 1960-х роках у Нідерландах.

539

Я забалдів (англ.).

540

Я під кайфом (англ.).

541

Диявольська справа (фр.).

542

Роже Ейм (1900–1979) — французький ботанік-міколог. Роберт Гордон Вассон (1898–1986) — британський вчений-самоук, дослідник галюциногенних грибів.

543

Галюциногенні гриби Мексики (фр.).

544

Тут — залежність від грибів (фр.).

545

Шараф ад-дін Язді (пом. 1454) — перський науковець і поет.

546

Джелаба — національний одяг в Північній і Центральній Африці, довга чоловіча сорочка без коміра, з широкими рукавами.

547

Лізелотта Юнґер (1917–2010) — німецька філологиня, дружина Ернста Юнґера, який називав її Телятком (нім. Stierlein).

548

Тут — Фрідріх Ніцше, так Ернст Юнґер називає його в своїх романах «На мармурових скелях» та «Геліополіс».

549

Йозеф Ґеррес (1776–1848) — німецький філософ і письменник, автор чотиритомної «Християнської містики».

550

Людський голос (лат.).

551

Гном-жнець із серпиками на ногах, дух урожаю — міфологічна істота з німецьких легенд.

552

Цитата з поеми Гайнріха Гайне «Німеччина. Зимова казка».

553

Субура — низинний район давнього Рима.

554

Перший рядок арії Таміно в першому акті опери «Чарівна флейта» (укр. переклад Євгена Дроб'язка).

555

Гарна жінка має інші способи вчинити добродійництво (фр.).

556

Відсутня ланка (англ.).

557

Окрема кабінка (фр.).

558

Фрідріх Зібурґ (1893–1964) — німецький журналіст і письменник.

559

Фушль-ам-Зее — містечко в австрійській землі Зальцбурґ.

560

Фон Ріббентроп — неідентифікований представник німецького роду Ріббентропів.

561

Аналітичного центру (англ.).

562

Замах на Гітлера.

563

Герман фон Кайзерлінґ (1880–1946) — німецький філософ і письменник.

564

Бенно Ціґлер (1894–1949) — німецький видавець.

565

Екстрасенсорне сприйняття — термін парапсихології, яка вважається псевдонаукою.

566

Курт Берінґер (1893–1949) — німецький психіатр, невролог, дослідник наркотиків. Юнґер має на увазі його габілітаційну дисертацію «Мескалінове сп'яніння» (Берлін, 1927).

567

Ернст Клетт (1911–1998) — німецький видавець, син засновника видавництва «Ернст Клетт».

568

Енграма — біохімічний слід пам'яті.

569

Банін (1905–1992) — французька письменниця й мемуаристка азербайджанського походження.

570

Перпетуа — так Ернст Юнґер називав свою першу дружину Ґрету Юнґер (1906–1960).

571

Фріц Ліндеманн (1894–1944) — німецький офіцер вермахту, учасник змови проти Гітлера.

572

Теодор Гойс (1884–1963) — німецький політик-ліберал, журналіст і політолог.

573

Матіас Віман (1902–1969) — німецький актор театру і кіно.

574

Натяк на одноіменну баладу Ґете (1797).

575

Цитата з «Фауста» Ґете, розділ «Цісарський палац» (укр. переклад Миколи Лукаша).

576

Жахлива таємниця (лат.).

577

Петер Рінґґер (1923–1998) — швейцарський германіст і парапсихолог.

578

У сумі (лат.).

579

Сират — в Корані міст, яким праведники проходять до раю зі швидкістю блискавки, а грішники падають з нього у пекло.

580

Петер Шлеміль — персонаж одноіменної книги німецького письменника Адельберта фон Шаміссо (1781–1838). Подібно до Фауста, Петер Шлеміль уклав угоду з дияволом.

581

Фірн — сніг, який внаслідок частого замерзання й розмерзання набув форми льодяних крупинок.

582

Парерґа (гр.) — додаткові тексти. Термін використовував А. Шопенгауер у своїй праці «Парерґа і параліпомена» («Додаткові тексти й доповнення», 1851).

583

Шляхетність (фр.).

584

Шарль Бодлер. Коти (укр. переклад Дмитра Павличка).

585

Граф Германн фон Пюклер-Мускау (1785–1871) — німецький латифундист, письменник та мандрівник Сходом.

586

Діргаунд — шотландська порода хортів.

587

Відвар, бульйон (досл. фр.) — тут «концентрований зміст».

588

Людина гри, людина роботи (лат.).

589

Поль Леото (1872–1956) — французький письменник і театральний критик.

590

Альбрехт Еріх Ґюнтер (1893–1942) — німецький публіцист консервативного спрямування.

591

Через заперечення (лат.).

592

Тобто з дружиною Лізелоттою Юнґер (1917–2010).

593

Ліболо — муніципалітет в Анголі.

594

Генета — рід хижих ссавців з родини віверових.

595

Альфред Брем (1829–1884) — німецький зоолог, автор десятитомного ілюстрованого видання «Життя тварин».

596

«За заслуги» (фр.) — орден, який свого часу був найвищою нагородою Пруссії.

597

Карл Едуард Везе (1802–1870) — німецький історик і архівар.

598

Ганс Йоахім фон Цітен (1699–1786) — прусський генерал кавалерії, учасник Семилітньої війни. Вирізнявся грубими рисами обличчя.

599

Ґебгарт-Лебрехт фон Блюхер (1742–1819) — прусський офіцер, головнокомандувач прусських військ у війні проти Наполеона.

600

Дикі Лови — міфологічний сюжет у народів Північної Європи і Британії. Група вбраних у чорне мисливців-привидів, що проносяться небом, вважалася ознакою майбутніх бід і катастроф.

601

Фрідріх Вільгельм фон Зайдліц (1721–1773) — прусський офіцер, командувач кавалерії війська Фрідріха Великого.

602

Людвіг фон Борстель (1773–1844) — прусський генерал кавалерії.

603

Ґастон де Галіфе (1830–1909) — французький генерал і воєнний міністр.

604

Юнґер натякає на корінь «Гал» у прізвищі, який нагадує Ґаллію та півня як її символ. Ґаліфе знаменитий зокрема тим, що в битві під Седаном після загибелі на полі бою генерала Марґерита перебрав на себе командування кавалерією і провів блискучу атаку на прусську піхоту.

605

Ось перед вами убивця! (фр.)

606

Гастон де Ґаліфе брав участь у поході на Мексику 1863 року.

607

Анрі Рошфор (1831–1913) — французький журналіст, драматург, політик консервативного спрямування. У справі Дрейфуса був на боці антидрейфусарів.

608

Гра слів — нестерпні спрощувані; спрощувані, які вселяють жах (фр.).

609

Антуан Пен (1683–1757) — французький художник, придворний живописець Фрідріха Великого.

610

Друга частина вислову з «Моральних листів Луцилію» Сенеки «Ducunt volentem fata, nolentem trahunt»: «того, хто має бажання, доля веде, а того, хто не має — тягне» (лат.).

611

Людвіґ Йорк фон Вартенбурґ (1759–1830) — прусський офіцер, генерал-фельдмаршал.

612

Модель вирішення так званого німецького питання щодо об'єднання німецьких земель в одну державу. Великонімецьке питання дискутувалося на Франкфуртських національних зборах 1848 року, але було відхилене.

613

Крафт цу Гогенлое-Інґельфінґер (1827–1892) — прусський генерал артилерії.

614

Битва під Сен-Пріва 18 серпня 1870 року між французькими і пруськими військами.

615

Аби Ісайя припинив (діал. нім.).

616

Альфред фон Вальдерзее (1832–1904) — прусський генерал. — Карл Адольф фон Бюло (1837–1907) — прусський генерал кавалерії. — Гельмут Мольтке (молодший) (1848–1916) — прусський генерал.

617

Король Ґунтер — король Бургундії, персонаж епічної поеми «Пісня про Нібелунгів».

618

Теодор Фонтане (1819–1898) — німецький письменник-реаліст.

619

Ґустав Вайль (1808–1889) — німецький сходознавець, автор перекладу німецькою «Тисячі і одної ночі».

620

Енно Літтманн (1875–1958) — німецький сходознавець, також переклав німецькою «Тисячу і одну ніч».

621

Гомер. Одіссея, IX, 82-104. Український переклад Бориса Тена.

622

Етіольований — зблідлий від браку світла.

623

Найжаркіші дні в серпні.

624

Ульріх Краффт (1455–1516) — німецький священник і правник.

625

Йдеться про сифіліс.

626

Ульріх фон Гуттен (1488–1523) — німецький письменник-гуманіст.

627

Рубіж XIX і XX століть.

628

Фелісьєн Ропс (1833–1898) — бельгійський художник-символіст. Анрі Мюрже (1822–1861) — французький прозаїк, поет. Ріхард Демель (1863–1920) — німецький поет і прозаїк.