Після війни. Історія Європи від 1945 року

Примітки

1

У подальших розділах посилання здебільшого традиційного характеру: у них подано коментар до тексту, а не вказано на джерело. Щоб не збільшувати обсяг і так вже дуже великої книжки, розрахованої на широку аудиторію, увесь корпус посилань у неї не увійшов. Натомість джерела і повна бібліографія до цієї праці невдовзі будуть доступні для перегляду на сайті Інституту Ремарка: nyu.edu/pages/remarque/.

2

Український переклад книжки опубліковано у Видавничому домі «Альтернативи» у 2001 році. — Прим. ред.

3

Український переклад книжки опубліковано у видавництві «Дух і літера» у 2007 році. — Прим. ред.

4

Остполітік («Нова східна політика») — період нормалізації відносин між Федеративною Респуб­лікою Німеччина та Східною Європою, насамперед Німецькою Демократичною Республікою, з 1969 по 1974 рік. — Прим. наук. ред.

5

Відповідь Гарольда Макміллана на запитання журналіста, чого він найбільше боїться для свого правління. — Прим. пер.

6

Болгарія стала членом Європейського Союзу у 2007 році. — Прим. пер.

7

Цитата з промови Вінстона Черчилля «Це був їхній зоряний час», яку він виголосив 18 червня 1940 року перед Палатою громад. — Прим. пер.

8

Мається на увазі радянських; тут і далі автор вживає російський / радянський і Росія / СРСР як синоніми, що загалом відповідає західному підходу, який передбачає ототожнення Росії з Радянським Союзом. На підміну цих понять союзниками вказує і Тоні Джадт: «Як і Черчилль, де Ґолль думав і говорив “Росія” замість СРСР». — Прим. наук. ред.

9

Або Сталін, який наказав розстріляти 23 тисячі польських офіцерів у Катинському лісі в 1940 році, а потім поклав провину на німців.

10

УНРРА — від англ. United Nations Relief and Rehabilitation Administration. — Прим. наук. ред.

11

До порівняння: денне споживання у Франції в 1990 році становило 3618 ккал.

12

Byford-Jones, William. Berlin Twilight. New York: Hutchinson, 1947, p. 16. — Прим. наук. ред.

13

Вони боялися недаремно. Британська армія в Австрії пізніше видала їх югославській адміністрації (згідно з домовленостями союзників про повернення таких полонених до країн, проти влад яких вони воювали), і щонайменше 40 тисяч із них було страчено.

14

Насправді в них майже не було вибору: у роки Великої депресії кожен нідерландець, який відмовлявся від пропозиції працювати в Німеччині, втрачав державну допомогу з безробіття.

15

У своїй промові 9 травня в Братиславі Бенеш заявив, що чехи та словаки більше не бажають жити з угорцями й німцями в одній державі. Ці настрої та дії, які вони спровокували, відтоді захмарюють чесько-німецькі та словацько-угорські відносини.

16

За суттєвим винятком греків і турків згідно з Лозаннським мирним договором 1923 року.

17

IRO — International Refugee Organization (англ.). — Прим. наук. ред.

18

Наприкінці травня 1945 року британська армія передала владі Югославії 10 тисяч словенських солдатів та цивільних осіб, які втекли до Австрії. Більшість із них вивезли вантажівками до лісу під Кочев’є та масово стратили.

19

Ді-пі — «displaced persons» (англ.), переміщені особи. Термін вживається також і в українській мові, зокрема в романі Уласа Самчука «Плянета Ді-Пі» 1979 року. — Прим. пер.

20

«Галичина», або Галицька дивізія Ваффен-СС, складалася з українців, які були громадянами міжвоєнної Польщі. Після війни регіон їхнього походження ввійшов до складу СРСР. Тому, незважаючи на те, що вони воювали на боці Вермахту, їх не відправили назад до Радянського Союзу, а ставилися до них як до осіб без громадянства.

21

Окремі партизанські загони руху Опору у Франції під час Другої світової війни, які діяли на південному сході Франції, де поширені чагарники (від фр. «мaquis»). — Прим. наук. ред.

22

Республіка Сало́ (1943‒1945) — неофіційна назва Італійської соціальної республіки, маріонеткової держави нацистської Німеччини на півночі Італії. — Прим. наук. ред.

23

«Четники» запозичили свою назву від загонів горців-партизанів, які боролися проти османських правителів Сербії у XVIII столітті.

24

Комуністична партія Греції. — Прим. ред.

25

Але бували і винятки: опортуністична підтримка анексії комуністичною Болгарією етнічних слов’янських регіонів Північної Греції з боку грецьких комуністів мало допомогла їм досягти своєї мети.

26

Водночас зверніть увагу, що в 1942 році протекторатом Богемії керували тільки 1900 німецьких чиновників. У цьому сенсі, як і в багатьох інших, Чехословаччина була, принаймні частково, західною державою.

27

У Нідерландах так називали жінок, які мали інтимні стосунки з німецькими солдатами чи яких у цьому підозрювали. — Прим. наук. ред.

28

Навіть у 1960 році 62 з 64 префектів, які очолювали місцеві адміністрації італійських провінцій, а також усі 135 начальників поліції обіймали посади ще за часів фашизму.

29

Філіпп Петен (1856–1951) — лідер режиму Віші в 1940–1944 роках. П’єр Лаваль (1883–1945) — активний діяч колабораційного режиму Віші під час Другої світової війни та його голова (прем’єр-міністр) в 1942–1944 роках. Після звільнення Франції Петена і Лаваля звинуватили в державній зраді й засудили до смертної кари, яку у випадку Петена замінили на довічне ув’язнення. — Прим. пер., прим. наук. ред.

30

П’єтро Карузо (1899–1944) — керівник фашистської поліції в Римі, один з організаторів масової страти 335 осіб 24 березня 1944 року в Ардеатинських печерах. Це була відплатна акція проти членів італійського руху Опору, які здійснили напад на німецьких солдатів у Римі за день до того. Після звільнення Італії Карузо засудили до смертної кари і стратили. — Прим. наук. ред.

31

У 1998 році папа Іоанн Павло II оголосив Степінаца мучеником і зарахував до лику блаженних. — Прим. пер.

32

Домобранство за воєнного часу було хорватським внутрішнім військом. Звичайно, партизани-комуністи Тіто нерідко поводилися не краще, але вони перемогли.

33

L’uomo qualunque (італ.) — звичайна людина. — Прим. пер.

34

У 1946 році західнонімецька Länderrat (Рада регіонів) порекомендувала союзницькій адміністрації зменшити раціон для переміщених осіб з огляду на нестачу продуктів харчування в Німеччині. У відповідь на це генерал Луцій Клей обмежився нагадуванням, що ці самі продукти постачали з інших європейських країн — власне, жертв німецької агресії.

35

Stephan Hermlin, Bestimmungsorte (Berlin, 1985), p. 46, цит. за: Frank Stern, The Whitewashing of the Yellow Badge (1992), p. xvi.

36

Заснований у 1925 році, концерн шести найбільших хімічних компаній (BASF, Bayer, Agfa, Hoechst, Weiler-ter-Meer і Griesheim-Elektron) спеціалізувався на виготовленні хімікатів для виробництва вибухових речовин, а також виробляв газ «Циклон Б», який використовували для масових убивств у концтаборах. — Прим. наук. ред.

37

Німецький промисловий концерн, створений у 1860 році, — основний постачальник танків, артилерії, військових машин під час Другої світової війни. — Прим. наук. ред.

38

Непевна пригода (фр.). — Прим. пер.

39

Останніх озброєних італійських партизанів затримали під час військових операцій біля Болоньї восени 1948 року.

40

Товариство Фабіана (англ. Fabian Society) — організація англійської інтелігенції, заснована в 1883 році. Як і римський полководець Квінт Фабій у боротьбі з Ганнібалом, Товариство обрало вичікувальну й поступову тактику в досягненні соціалізму — за допомогою поступових реформ, а не революції. Товариство згодом увійшло до складу Лейбористської партії. — Прим. наук ред.

41

Жан Монне народився в 1888 році в Коньяку, у родині виробника алкогольних напоїв. Після навчання багато років жив та працював за кордоном, зокрема в Лондоні; після Першої світової війни обійняв посаду генерального секретаря новоствореної Ліги Націй. Упродовж Другої світової війни він здебільшого перебував у Штатах, де від імені уряду Британії та руху «Вільна Франція» [рух «Вільна Франція» боровся проти німецької окупації та режиму Віші. — Прим. пер.] домовлявся про постачання зброї. Отож в основі його відданості ідеям планової економіки та його внеску в План Шумана для європейської економічної кооперації лежала його обізнаність з великомасштабною інституційною міждержавною співпрацею, яка була дуже невластива для французів, їхнього соціального становища та часу.

42

Цитата з роботи «Chartism» Томаса Карлайла 1840 року. — Прим. наук. ред.

43

«Звіт Беверіджа», або «Соціальне страхування та інші види соціального обслуговування». — Прим. наук. ред.

44

«Дорога на Віган-Пірс» — дослідження умов життя робітничого класу в Йоркширі та Ланкаширі, на індустріальній півночі Великої Британії в 1930-х роках. — Прим. наук. ред.

45

Під час політичного мітингу 1959 року. — Прим. пер.

46

Пальміро Тольятті (1893‒1964) — політик, лідер Комуністичної партії Італії з часу її створення в 1927 році. Упродовж Другої світової війни перебував у Радянському Союзі, до Італії повернувся лише 1944 року; спершу був віцепрем’єр-міністром, а згодом — міністром юстиції. У Росії його іменем назване місто — Тольятті. — Прим. наук. ред.

47

Цит. за: Maureen Waller, London 1945 (2004), p. 150.

48

«Закон про ленд-ліз», ухвалений Конгресом США в 1941 році, дозволяв Сполученим Штатам допомагати під час Другої світової війни будь-якій країні, чию оборону США визнавали життєво важливою для себе. — Прим. пер.

49

Утім зауважте, що 4 з 10 виборців Комуністичної партії у Франції були за те, щоб прийняти допомогу Маршалла, незважаючи на позицію партії. Недовіра французів до Плану Маршалла була не так політичною, як культурною; здається, чимало людей сприйняли як особливу образу те, що вони називали des questionnaires insipides et nombreux, «численні нудні папірці», якими їх закидали американські бюрократи, — особливо дражливе нагадування про те, що вони виконують вказівки представників культури, яка поступається їхній власній.

50

Кордон між Польщею й радянською Росією, запропонований британським міністром закордонних справ після Першої світової війни.

51

Повна назва — Польський комітет національного визволення. — Прим. пер.

52

Сталін розірвав відносини з польським урядом в екзилі в Лондоні 1943 року після того, як останній завимагав міжнародного розслідування Катинського розстрілу. Німці, які виявили місце страти, обґрунтовано стверджували, що саме там совєти масово розстрілювали польських офіцерів. Радянська влада та її західні прибічники і тоді, і ще впродовж пів століття це агресивно заперечували.

53

«Joint Chiefs of Staff directive 1067», або JCS 1067. — Прим. наук. ред.

54

Верховний комісар США Джон Макклой, міністр оборони в часи правління Трумена Роберт Ловетт, державний секретар в адміністрації Трумена Дін Ачесон, а також Джордж Кеннан, Чарльз Болен та Вільям Гарріман — дипломати, які по черзі служили послами США в СРСР, відомі як «Мудреці» за назвою однойменної книжки 1986 року Волтера Айзексона та Евана Томасона. Ця група радників та дипломатів розробила зовнішню політику США під час «холодної війни», зокрема вони мали безпосередній вплив на формування доктрини Трумена, Плану Маршалла та політики стримування щодо Радянського Союзу. — Прим. наук. ред.

55

Статті договору про Міжнародний валютний фонд, ухвалені на Конференції ООН із валютно-фінансових питань 1944 року. — Прим. наук. ред.

56

Індія та деякі інші британські заокеанські колонії мали чималі заощадження в стерлінгах, які нагромадилися у формі кредиту, особливо за воєнного часу. Якби фунт підлягав вільній конвертації до долара одразу ж після завершення війни, значна частина цих заощаджень скоротилася б, таким чином ще більше зменшивши і так ненадійний британський запас іноземної валюти. Саме тому після катастрофічного експерименту з конвертацією, нав’язаного Вашингтоном як умова для отримання американської позики, Британія знову запровадила контроль над стерлінгом у 1947 році.

57

Кольбертизм – економічна доктрина XVII століття, названа за ім’ям її творця Жана-Батиста Кольбера, інтенданта фінансів при дворі Людовика XIV. Кольбер виступав за сильне державне втручання в економіку і розподіл ресурсів, був прихильником політики протекціонізму. — Прим. наук. ред.

58

За словами Кеннана, «наші державні керівники у Вашингтоні й гадки не мали та, мабуть, навіть не могли собі уявити, що означає радянська окупація вкупі з російськими спецслужбами часів Берії для людей, які під нею перебувають».

59

Акт про нейтралітет — закон США, який забороняв постачання зброї та товарів військового призначення сторонам, що воюють. — Прим. пер.

60

«Спосіб співіснування» (лат.). — Прим. ред.

61

Урія Гіпп та Білл Сайкс — герої роману Чарльза Діккенса «Девід Копперфілд». — Прим. пер.

62

У лютому 1945 року на запитання, хто міг би найбільше допомогти відновленню Франції, 25% опитаних називали СРСР, а 24% — США.

63

Маршалла, напевно, не дуже заспокоїло запевнення Бідо, що німецьку загрозу в публічному дискурсі підкреслювали суто для внутрішньої аудиторії.

64

Згідно з таємною чесько-радянською угодою, укладеною в березні 1945 року, СРСР отримав право видобувати уран з родовища Яхимів у Західній Богемії. — Прим. наук. ред.

65

Червону армію було перейменовано в Радянську армію в 1946 році. — Прим. наук. ред.

66

У Польщі західноукраїнські землі називали Східними кресами (Галичина, Західна Волинь, Холмщина, Підляшшя, Західне Полісся). Після включення цих земель до складу УРСР у 1939 році назва «Західна Україна» закріпилася за областями, що утворилися: Волинська, Дрогобицька, Львівська, Рівненська, Станіславська та Тернопільська області. — Прим. наук. ред.

67

У Польщі це, певна річ, мало який завгодно, тільки не обнадійливий вигляд — просто тому, що поляки це вже бачили.

68

Едуард Шеварднадзе, міністр закордонних справ СРСР, зауважував, що коли в 1990 році після сорокарічної «холодної війни» зі Сполученими Штатами його онуки гралися у війну, «ворогами» все ще були німці.

69

Італія втратила всі свої колонії, виплатила 360 мільйонів доларів репарацій США, Югославії, Греції, Албанії та Ефіопії, а також поступилася Югославії півостровом Істрія. Суперечка через належність прикордонного міста Трієст тривала ще вісім років.

70

Це виявилося легким компромісом. Один американський військовий, приємно здивований тим, як його приймали в Німеччині після довгого прохолодного прийому визволителів, який їм влаштували французи, зауважував: «Трясця його матері, та ці люди охайніші і, чорт забирай, приязніші, аніж французи. Це ж свої люди». Цит. за: Earl Ziemke, The U.S. Army in the Occupation of Germany, 1944‒46 (Washington DC, 1985), p. 142.

71

У вересні 1947 року Андрій Жданов, як завжди говорячи від імені свого шефа, довів до відома делегатів на інавгураційному Конгресі Комінформу, що Доктрина Трумена спрямована як проти СРСР, так і проти Британії, тому що «означає виключення Британії з її сфери впливу в Середземномор’ї та на Близькому Сході».

72

Мабуть, найвідоміша книжка Мілована Джиласа, через яку його в 1962 році було вкотре ув’язнено. У цій книжці Джилас розповідає про зустрічі зі Сталіним та з іншими представниками радянської влади під час своїх трьох візитів до СРСР у 1944, 1945 і 1948 роках. — Прим. наук. ред.

73

Анна Паукер (1893–1960) — лідерка Комуністичної партії Румунії. У 1947 році вона очолила Міністерство закордонних справ, ставши першою жінкою в історії на цій посаді. Переконана сталіністка, вона уособлювала альтернативу жорсткому курсу Сталіна. Усунення її від влади в 1952 році означало кінець реформістським тенденціям, а в перспективі призвело до встановлення режиму Чаушеску. — Прим. наук. ред.

74

До речі, упродовж певного часу настрої болгарського населення дуже виразно похитнулися від пронімецьких до ультраслов’янофільських. Ні те, ні те не пішло їм на користь. Тодішній місцевий очевидець зауважував: «Болгарія завжди бере не ту карту… та одразу ж нею ходить!».

75

Дві основні субетнічні групи албанців — геги (до них належать і косовські албанці) і тоски. — Прим. наук. ред.

76

Це був не перший випадок, коли росіяни керували важливими польськими виборами: під час парламентських виборів у Польщі в 1772 році поляків змушували обрати тих кандидатів, які б підтримали розділення їхньої країни, а для забезпечення потрібного результату виборчий процес відбувався в присутності грізної іноземної армії. (Ідеться про перший поділ Польщі Росією, Пруссією та Австрією. Польський сейм під дипломатичним та військовим тиском цих держав затвердив територіальні зміни своїм рішенням у 1773 році). — Прим. наук. ред.

77

Аграрна партія в Чехії та її словацька союзниця Народна партія були заборонені після війни за потурання нацистам.

78

На західну громадську думку також вплинула смерть Масарика 10 березня 1948 року; повідомлялося, що він «випав» з вікна свого кабінету у дворі Міністерства закордонних справ. Точні обставини його смерті ніколи не були з’ясовані.

79

Леон Блюм (1872‒1950) — соціаліст, тричі обіймав посаду прем’єр-міністра Франції до Другої світової війни. Під час режиму Віші заарештований та відправлений до концтабору Бухенвальд. Після війни Леон Блюм залишався одним із найавторитетніших політиків у Європі. — Прим. наук. ред.

80

Коли в липні 1949 року після розриву зі Сталіним Тіто закрив наземний кордон із Грецією, грецький комуністичний опір практично одразу вщух.

81

ІКП насправді отримала дещо кращий результат на виборах 1948 року, але тільки за рахунок соціалістів, які зазнали жорсткої поразки. Переможні християнські демократи взяли на 4 мільйони голосів більше, ніж об’єднана лівиця.

82

Невипадково радянських радників відкликали з Югославії 18 березня 1948 року, за сорок вісім годин до того моменту, коли генерал Соколовський залишив засідання Союзницької контрольної ради в Німеччині.

83

Аеропорт Темпельгоф було офіційно закрито у 2008 році, а на його території облаштували парк. Навпроти головного терміналу встановлено пам’ятник повітряному мосту з іменами 39 британських і 31 американського пілотів, які загинули під час операції з підтримки населення Західного Берліна під час блокади. — Прим. наук. ред.

84

Якби він цього хотів, мало що могло йому справді завадити. Навесні 1948 року триста дивізій Радянського Союзу дислокувалися неподалік від Берліна. США в усій Європі мали 60 тисяч солдатів, з них у Берліні — менше семи тисяч.

85

Основний закон був умисне тимчасовим — «щоб по-новому впорядкувати політичне життя в перехідний період», тобто до об’єднання країни.

86

«I Got Plenty o’ Nuttin’» — пісня, написана в 1934 році композитором Джорджем Ґершвином для опери «Поргі та Бесс». — Прим. пер.

87

Вальтер Беделл Сміт (1895‒1961) — американський воєначальник, генерал армії США та дипломат. У 1946‒1949 роках — посол США в Радянському Союзі. — Прим. пер.

88

Чарльз Болен (1904‒1974) — американський дипломат. Брав участь у роботі делегації США під час Кримської та Потсдамської конференцій. — Прим. пер.

89

Війну в Кореї (1950–1953) з огляду на невелику увагу медіа і громадськості називали «забутою», або «невідомою», хоча, як показує Тоні Джадт, вона мала неабиякий вплив на європейську політику. Унаслідок Російсько-японської війни (1904‒1905 років) Корейський півострів опинився під владою Японії. У 1943 році на зустрічі в Каїрі лідери Китаю, США і Великої Британії постановили, що Корея має бути незалежною державою. 9 серпня 1945 року радянські війська почали наступ на Японію, зокрема в Кореї; американці просувалися з півдня. 38-му паралель було визначено лінією розподілу між радянською та американською окупаційними зонами. Домовитися про спільні вибори на півострові не вдалося, тому американська адміністрація провела вибори 10 травня 1948 року, а вже 15 серпня було проголошено Республіку Корею. Натомість 25 серпня радянська адміністрація приводить до влади комуністичний уряд на чолі з Кім Ір Сеном на Півночі. Того самого року війська СРСР залишили півострів, американці — наступного. 25 червня 1950 року Кім Ір Сен за підтримки Сталіна та комуністичного Китаю вторгся на територію Республіки Корея. Військові сили США під егідою ООН у липні розпочали наступ у відповідь. Угоду про перемир’я підписали в 1953 році; відповідно до неї було утворено демілітаризовану зону між Північною і Південною Кореєю. — Прим. наук. ред.

90

Вальтер Ульбріхт (1893‒1973) — Перший секретар ЦК Соціалістичної єдиної партії Німеччини з 1950 по 1971 рік, по суті, керівник НДР; був одним з ініціаторів спорудження Берлінського муру. — Прим. наук. ред.

91

Протягом Другої світової війни Джордж Кеннан працював у Празі, Берліні, Лісабоні та Лондоні. — Прим. пер.

92

Мається на увазі не нинішня організація Рада Європи, заснована в 1949 році, а потенційна структура, якої на той час ще не існувало (в оригіналі — «a Council of Europe»). — Прим. пер.

93

Це частина торгового балансу, яка складається з послуг і товарів без передання фізичних об’єктів. Наприклад, прибуток від туризму, надання страхових послуг, доходи від патентів тощо. — Прим. наук. ред.

94

Французький міністр фінансів Анрі Кейль поскаржився послу США у Франції на «цілковиту відсутність солідарності» у британців.

95

Це ставлення вдало ілюструють рядки невідомого автора, написані під час післявоєнних переговорів щодо позики для Британії: У Вашингтоні чув лорд Кейнс / Від лорда Галіфакса: / «Насправді клепку маєм ми, / Вони — всього лиш бакси».

96

Зі зрозумілих причин німці пам’ятали війну інакше, тому ще протягом багатьох десятиліть вони бували спантеличені, коли в кричалках англійських футбольних вболівальників і британських таблоїдах їх називали «гунами», «фріцами» тощо.

97

У назві цього розділу обіграно назву книжки спогадів Євгенії Гінзбург про сталінські репресії «Крутий маршрут», перекладеної англійською мовою як «Journey into the Whirlwind». — Прим. пер.

98

Професор Кеннет Джовет з Університету Берклі.

99

Інститути Німецької Демократичної Республіки дещо відрізнялися, що відображало їхній тимчасовий статус в очах совєтів. Але дух цих законів та практик був непомильно доктринальним.

100

Означення «непмани» та «куркулі» з’явилися на позначення категорій населення Радянського Союзу в міжвоєнний період, тому їх застосування в контексті Східної Європи дещо умовне. — Прим. наук. ред.

101

Ситуація в Балтійських державах, які повністю поглинув Радянський Союз, була ще гіршою, ніж у решті Східної Європи. У 1949 році від колгоспів у Північній Естонії вимагали розпочати постачання зерна навіть до початку врожаю, щоб не відставати від Латвії, яка розташована на чотириста кілометрів південніше. Станом на 1953 рік становище в дотепер успішній Естонії погіршилося настільки, що корови, яких збивало з ніг вітром, не могли самостійно підвестися від слабкості.

102

Спочатку учасниками Комекону були Болгарія, Чехословаччина, Угорщина, Польща, Румунія та СРСР, до яких невдовзі приєдналися Албанія й НДР. Пізніше його членами також стали Югославія, Монголія, Китай, Північна Корея і Північний В’єтнам. У 1963 році частка країн Комекону в міжнародній торгівлі становила 12%; у 1979 році — 9% і продовжувала скорочуватись.

103

За Конституцією 1946 року республіки, які входили до складу Югославії — Сербія, Хорватія, Словенія, Боснія, Македонія та Чорногорія, — мали право вийти з федерації. Через сім років їх цього права позбавили.

104

Важливо, що Сталін дав спокій фізикам-ядерникам і ніколи не дозволяв собі ставити під сумнів їхні розрахунки. Цілком можливо, Сталін був божевільним, але аж ніяк не дурнем.

105

Їх усе одно стратили. Через три тижні після смерті Петкова влада опублікувала його посмертне «зізнання». Але воно було настільки очевидно сфабриковане, що інцидент швидко перетворився на конфуз навіть для комуністичної Болгарії. Уряд припинив про нього згадувати, а начальника болгарської таємної поліції, який нерозсудливо розпорядився зробити цю публікацію, розстріляли.

106

У 1966 році четверо з п’яти польських держслужбовців мали освіту тільки на рівні початкової школи. Країною керував дивовижно неосвічений адміністративний клас.

107

У 1924 році 27-річного Костова заарештувала й катувала болгарська поліція. Боячись, що може зрадити комуністичне підпілля, він вистрибнув з вікна четвертого поверху поліцейського відділку в Софії та зламав собі обидві ноги.

108

Ноєль Філд (1904–1970) — у 1930-х роках працював на Держдепартамент США, а під час Другої світової війни — у Швейцарії, де допомагав антифашистським силам та біженцям. Його заарештували в 1949 році в Празі й передали до Угорщини; після звільнення в 1954 році він залишився в Будапешті. — Прим. наук. ред.

109

«Бунд» — єврейський робітничий рух, започаткований у довоєнній царській Росії. У міжвоєнний час діяв на території Польщі.

110

Див.: Heda Margolius Kovaly, Under a Cruel Star (1986). Упродовж вісімнадцяти місяців після закінчення Другої світової в Польщі, Угорщині та Чехословаччині було вбито більше євреїв, ніж за десять років до війни.

111

Рош га-Шана (івр. «голова року») — свято початку нового року в юдеїв; Йом-Кіпур (івр. «День очищення») — День спокути, який святкують на десятий день сьомого місяця; вважається, що тоді оцінюються діяння людини за минулий рік та визначається її доля на рік прийдешній. — Прим. пер.

112

Ритуальні слова, якими завершується єврейське свято Йом-Кіпур. — Прим. ред.

113

Ілля Еренбург (1891–1967) працював військовим журналістом під час двох світових війн і війни в Іспанії. Його роман «Відлига» дав назву періоду в радянській історії. Еренбург разом з Василем Гроссманом був редактором «Чорної книги» про злочини нацистів проти євреїв та безпосередньо про Голокост. — Прим. наук. ред.

114

Цит. за: Stalin’s Secret Pogrom: The Postwar Inquisition of the Jewish Anti-Fascist Committee (Yale University Press, 2002), за редакцією Джошуа Рубенштейна та Володимира Наумова, с. 52. За знайомим сценарієм Комаров і сам пізніше був ув’язнений і страчений, проте до кінця відстоював свої антисемітські погляди.

115

Ліна Штерн (1878–1968) — біохімікиня, авторка роботи про гематоенцефалічний бар’єр; очолювала Інститут фізіології Академії Наук СРСР; у 1939 році стала першою жінкою — дійсною членкинею Академії Наук СРСР. — Прим. наук. ред.

116

Усіх, хто вижив, пізніше випустили на свободу, хоча їх повністю реабілітували й виправдали лише в 1968 році разом з іншими жертвами.

117

У 1948 році лікарка Лідія Тимашук у листі до ЦК Компартії вказувала на неправильне лікування як причину смерті Андрія Жданова. У 1952 році її лист використали як одну з підстав кампанії проти «лікарів-шкідників». — Прим. наук. ред.

118

Сценарій був дуже точний. Коли Андре Марті неофіційно «судив» Центральний комітет Французької комуністичної партії, його «прокурор» Леон Мове звинуватив його в тому, що він сказав «троцькістський інтернаціонал», а не «троцькістська наволоч» чи «група троцькістських поліцейських шпигунів», що було для комуністів «природним та звичним способом» говорити про троцькістів. Через саму лишень цю обмовку Марті опинився під тяжкою підозрою.

119

Catherine Merridale, Night of Stone: Death and Memory in 20th-Century Russia (2000), p. 249.

120

Ян Амос Коменський (1592‒1670) — чеський теолог, мислитель, педагог, письменник. — Прим. пер.

121

Переклад [із чеської на англійську мову, — прим. пер.] професора Марсі Шор з Університету Індіани, з невеликими змінами автора. Я також вдячний професору Шор за цитату Лудека Пахмана.

122

Zdeněk Mlynář, Night Frost in Prague (London, 1980), p. 2.

123

Ждановщина — доктрина, яку розробив секретар ЦК Андрій Жданов. Оскільки світ поділявся на «імперіалістичний» на чолі зі США та «демократичний» — із СРСР, культуру оцінювали відповідно до її здатності відображати цінності ладу СРСР, утіленого в лінії Комуністичної партії. — Прим. наук. ред.

124

Прикметно, що Брехт підстрахувався, заливши свій австрійський паспорт.

125

Найвідоміший із них, певна річ, — Артур Кестлер, але з тим самим успіхом його можна було вважати і угорцем, і австрійцем, і французом, і євреєм.

126

У ті роки ІСП відрізнялась від західноєвропейських соціалістичних партій тим, що була наближеною до комуністів та їм підпорядковувалась — модель, що була більш знайома для Східної Європи.

127

Партія дії (італ. Partito d’Azione) — італійська ліберально-соціалістична антифашистська партія, заснована в 1942 році. — Прим. пер.

128

У фільмі де Сіки «Шуша» (який був знятий і вийшов у прокат у 1946 році) начальник дитячої колонії не лише салютує по-фашистськи (бо не може позбутися цієї звички), а й із неприхованою ностальгією згадує часи Муссоліні, коли рівень злочинності був нижчий.

129

Prima facie (лат.) — на перший погляд. — Прим. пер.

130

Попри свої занепокоєння щодо радянської культурної політики, Поль Елюар відмовився критикувати ждановізм перед товаришами-робітниками з його власного партійного осередку. Як він пояснював Клоду Рою, «це розчарувало б їх, бідолах. Не треба засмучувати тих, хто бере участь у цій боротьбі; вони б не зрозуміли».

131

«Дивна війна» (англ. Phony War) — період Другої світової війни з 3 вересня 1939 року по 10 травня 1940 року на Західному фронті. Для неї була характерна майже повна відсутність бойових дій між ворожими сторонами. — Прим. пер.

132

Проживши в Парижі декілька років, Франсуа Фейто зауважив, що тимчасом як італійські комуністи тепло, хоч і обережно, сприйняли його історію Східної Європи, ФКП засудила її як працю ще одного віровідступника. François Fejtö, A History of the People’s Democracies: Eastern Europe Since Stalin (1971).

133

У книжці, зокрема, згадано про голод 1932‒1933 років в Україні. — Прим. наук. ред.

134

Дійові особи (лат.). — Прим. пер.

135

Зокрема, Еммануель Муньє писав в Esprit у лютому 1946 року: «Антикомунізм… це необхідна та достатня формотворча сила для повернення фашизму».

136

Аналогічно культ Мао на Заході досяг піка в розпал Культурної революції — саме тоді й саме тому, що Мао переслідував письменників, митців і вчителів.

137

У ті роки «прогресивізм», як в’їдливо зауважив Реймон Арон, полягав у тому, щоб «представляти тези комуністів так, ніби вони раптово постали із самостійних роздумів». Ferenc Fejtő, Behind the Rape of Hungary (1957).

138

Соліпсизм (лат. solus ipse — «тільки сам») — теоретична настанова, крізь призму якої весь світ уявляється як породження свідомості. — Прим. пер.

139

Young fogeys (англ.) — гумористичне означення молодих людей консервативних поглядів у Британії 1980-х років; часто вони виділялися візуально завдяки старомодним костюмам 1930-х років, яким віддавали перевагу в одязі. — Прим. наук. ред.

140

Перший ПЕН-клуб був заснований у Лондоні в 1921 році. Назва клубу — це абревіатура від англійських слів «Poets, Playwrights, Essayists and Novelists», які складаються в слово «pen» — ручка для писання. Сьогодні ця неурядова організація об’єднує поетів, драматургів, редакторів, есеїстів, новелістів, а також журналістів та істориків. Її мета — налагоджувати співпрацю між авторами, сприяти розвитку літератури й захищати свободу слова. Асоціація діє також і в Україні. — Прим. наук. ред.

141

Ці настрої були випадково гротескно відтворені у звіті, підготовленому вчителем молодших класів у Празі у квітні 1948 року: «Діти, усі ви знаєте, що в Америці люди живуть у ямах, викопаних у землі, і є рабами кількох капіталістів, які все забирають собі. Але в Росії всі щасливі, і ми в Празі також дуже щасливі завдяки уряду Клемента Ґоттвальда. Тепер, діти, голосно повторюйте за мною: “Ми всі дуже задоволені й підтримуємо уряд Ґоттвальда”».

142

Очевидно, маємо відсилку до «підривного» статусу Гданська в міжвоєнний період. У результаті Версальських домовленостей його не передали Польщі, і він отримав статус вільного міста під мандатом Ліги Націй, при цьому більшість населення становили німці. У 1933 році Нацистська партія, зігравши на почуттях місцевої німецької спільноти, перемогла на місцевих виборах. Місто стало осередком нацистського впливу, а в 1939 році Гітлер використав статус міста як підставу до вторгнення в Польщу, вимагаючи повернути Гданськ Німеччині. — Прим. наук. ред.

143

«Попутник» (рос. «Попутчик») — радянський політичний жаргон, стосується людини, яка співчуває організації чи партії, можливо, співпрацює з ними, але не має формального членства. — Прим. пер.

144

Роман «Ніч ополудні» (1940) був написаний Кестлером, коли він остаточно розчарувався в Радянській державі. Це розповідь про старого більшовика Рубашова, засудженого за державну зраду. — Прим. наук. ред.

145

«Ми не терпіли ідіотизму в царинах, на яких ми добре розумілися, — писав французький поет Клод Рой, який приєднався до Компартії через рік після попередніх загравань з ультраправою «Аксьон Франсез», — але пробачали злочини в тих питаннях, про які знали мало».

146

Урочисте причастя (фр.) — Прим. пер.

147

Luc Sante, The Factory of Facts (1998), p. 27.

148

Посилатися на вікторіанську добу полюбляла не лише вона. Тодішній прем’єр-міністр Вінстон Черчилль часто нагадував слухачам, що брав участь в останньому кавалерійському штурмі британської армії — у суданському Омдурмані — у вересні 1898 року.

149

Друга найбільша мережа супермаркетів у Великій Британії. Заснована в 1869 році. — Прим. пер.

150

Едвардіанська епоха історії Британії — період правління Короля Едуарда VII з 1901 по 1910 рік. Часом так позначають також період до Першої світової війни. — Прим. пер.

151

Кав’ярня миру (фр.). — Прим. пер.

152

У підручниках з історії значення сходження Франко до влади було викладене недвозначно: «Майбутнє Іспанії нарешті, після трьох століть, поєдналося з покликанням минулого!.. Прадавня хода не припинилася… Її слідами ідуть мертві та живі, захоплені християнством, у якому світ, що збився з дороги, у жахливих судомах знаходить свій центр і гавань… Це та велика місія, яку Господь зберіг для сьогоднішньої Іспанії… Винятковий жереб… Крізь Імперію — до Бога!». Feliciano Cereceda, Historia del imperio espanol y de la hispanidad (Madrid, 1943), pp. 273–274, цит. за: Carolyn Boyd, Historia Patria: Politics, History and National Identity in Spain, 1875–1975 (Princeton, 1997), p. 252.

153

Старий режим (фр.). — Прим. пер.

154

Освітня війна (фр.). — Прим. пер.

155

У тексті обіграно абревіатуру «B. C.» («Before Сhrist» — до Різдва Христового), яка в контексті також означає «Before Crosby», тобто «до Кросбі». Бінґ Кросбі (1903–1977) — американський актор, а також один із найпопулярніших співаків ХХ століття, чиїх платівок продалося понад пів мільярда. — Прим. пер.

156

Військовий гумор у Британії зазвичай стосувався браку матеріальних речей, містив у міру грубі сороміцькі двозначності та приховану зневагу до американських солдатів, які мали надмірні привілеї. Інколи жарти поєднували всі три теми: «Ти чув про нові народні труси? Смик — і зняв! [в оригіналі обігрується слово «yank», яке в англійській розмовній мові означає «американець» і «смикати». — Прим. пер.].

157

Однак зауважте, що у Франції про кінематограф писали більше, ніж у Британії та Італії разом узятих.

158

«Ніночка» — романтична комедія 1939 року студії Metro-Goldwyn-Mayer, у якій критично зображено Радянську державу й показано її відсталість порівняно з капіталістичним Заходом. У кінострічці комуністка Ніночка, яку грає Ґрета Ґарбо, закохується в графа Леона д’Альґу і залишає Радянський Союз. — Прим. пер.

159

Гамфрі Боґарт (1899‒1957) — знаковий американський кіноактор, один із провідних представників кіножанру «нуар». — Прим. пер.

160

Підписаний державним секретарем США Джеймсом Бірнсом та представником французького уряду Леоном Блюмом, договір мав на меті зменшити борг Франції перед США й отримати нові кредити в обмін на відкриття французького ринку для американських товарів, зокрема кінофільмів. Через різку критику всередині Франції у 1948 році договір переглянули. — Прим. наук. ред.

161

Film noir (фр.) — «чорне кіно» — напрям в американському кінематографі 1940–1950-х років. — Прим. пер.

162

Розкіш і задоволення (фр.). — Прим. пер.

163

Так називали хлопчиків — чистильників взуття в післявоєнній Італії. — Прим. пер.

164

Trevor Grundy, Memoir of a Fascist Childhood (1998), p. 19. (Переклад — К. Зарембо.)

165

Нормування в Східній Європі скасували лише в 1953 році — у Чехословаччині, Угорщині, Польщі та Болгарії; у 1954 році — у Румунії; у 1957 році — в Албанії та у 1958 році — у Східній Німеччині. Але через те що комуністична економіка систематично стимулювала дефіцит, паралелі із Західною Європою недоречні.

166

J. H. Plumb, The Growth of Political Stability in Early Eighteenth-Century England 1675–1725 (London, 1967), p. xvii.

167

У березні 1951 року під тиском США Нідерланди, усупереч значним нейтралістським настроям усередині країни, неохоче погодилися подвоїти свій оборонний бюджет і до 1954 року підготувати для розгортання п’ять дивізій.

168

За словами Ідена, ці ідеї спали йому на думку під час ранкової ванни.

169

Єдиним експліцитним обмеженням щодо переозброєння Німеччини була абсолютна заборона будь-якої програми ядерного озброєння — тоді чи будь-коли.

170

В оригінальному тексті не було згадки про нейтралітет; цей пункт додав австрійський парламент під час обговорення Декларації.

171

Демонстрація радянських бойових потужностей сполохала не лише американців. У 1960 році британський прем’єр-міністр від консерваторів Гарольд Макміллан непублічно поділився таким висновком: «Вони [СРСР] більше не бояться нападу. Їхня ядерна зброя щонайменше така ж потужна, як і західна. Вони мають внутрішні мережі [зв’язку]. Їхня економіка процвітає, і незабаром капіталістичне суспільство програє їм у суперництві за матеріальне благополуччя».

172

Чи матимуть британці вплив на їх застосування, і якщо так, то який саме, залишилося незрозумілим. У спільному комюніке Черчилля — Трумена, виданому в той період (у 1952 році), було доволі туманно зазначено, що «у світлі поточних обставин… застосування цих баз у надзвичайному випадку відбуватиметься за спільним рішенням».

173

Тиск Америки на Британію та Францію, щоб ті пішли із Суецу в листопаді 1956 року (див. розділ 9), викликав серед держав — членів НАТО занепокоєння тим, що у разі війни США можуть відступити на свою півкулю й залишать незахищених європейців самих. Через це у Вашингтоні вважали за необхідне «обстоювати тверду позицію» — спершу щодо Берліна, а пізніше щодо Куби, — щоб надати гарантії своїм вразливим союзникам.

174

16 червня 1953 року будівельники Східного Берліна розпочали страйк після заяви керівництва про скорочення заробітної плати. Уже наступного дня він набув національного масштабу та переріс у політичний мітинг проти комуністичної влади НДР. Виступ жорстоко придушили радянські війська, застосувавши проти протестувальників зброю. — Прим. наук. ред.

175

Репліку Кеннеді було засекречено не лише в той час; її навіть не містили офіційні документи щодо саміту, вперше оприлюднені тридцять років по тому.

176

У 1990 році вони дізналися, що їхні страхи небезпідставні.

177

Я з Берліна (нім.). — Прим. пер.

178

Anatoly Dobrynin, In Confidence (Times Books, 1995), p. 46. [Видання російською мовою: Добрынин А. Ф. Сугубо доверительно. Посол в Вашингтоне при шести президентах США (1962‒1986). М.: Автор, 1996. — Прим. пер.]. Відраза Хрущова до війни була справжньою. Як він написав до Кеннеді 26 жовтня, на піку Карибської кризи, «якщо війна справді почнеться, нам не до снаги буде її зупинити, бо така вже логіка війни. Я брав участь у двох війнах, і я знаю, що війна закінчується, коли прокотиться містами й селами, сіючи повсюди смерть і руїни».

179

Загострення у відносинах між США та СРСР у жовтні 1962 році спровокувало таємне розміщення ядерних ракет на Кубі Радянським Союзом. — Прим. наук. ред.

180

У 1978 році спогади Нормана Льюїса були опубліковані під назвою «Неаполь’44: розвідник в італійському лабіринті» («Naples’44: An Intelligence Officer in the Italian Labyrinth»). — Прим. наук. ред.

181

Навіть у 1975 році початок кар’єри 95% італійських державних службовців старших рангів припадав на часи до повалення фашизму.

182

Хоча у світлі попередньої історії Італії покладати всю провину за інституційну корупцію в країні на американську зовнішню політику було б не зовсім справедливо. Див.: Eric J. Hobsbawm, The Age of Extremes. A History of the World, 1914‒1991 (New York, 1994), p. 238‒239.

183

На виборах 1945 року австрійські комуністи отримали лише 174 тисячі голосів (тобто 5%) та чотири місця в парламенті. Після цього вони не відігравали жодної ролі в австрійській політиці.

184

Сенс існування (фр.). — Прим. пер.

185

Напередодні Аншлюсу 1938 року у Відні було 189 тисяч євреїв. Коли в 1945 році місто звільнили, їх залишилося менше тисячі.

186

У Бельгії колишня Католицька партія змінила назву на «Християнська», щоб підкреслити свій міжконфесійний характер та сучасніші реформаційні прагнення. У Нідерландах, де міжхристиянські розбіжності справді мали значення, Католицька партія зберегла старе найменування.

187

Культурна боротьба (нім.). — Прим. пер.

188

Переміщені (нім.). — Прим. пер.

189

Вільгельм Франц Канаріс (1887‒1945) — німецький військовий та державний діяч, адмірал, учасник змови проти Гітлера. — Прим. пер.

190

У короткометражному документальному фільмі Алена Рене «Ніч і туман» зображено нацистські концтабори. — Прим. пер.

191

На що Рене відповів: «Звичайно, я не усвідомлював, що в Каннах буде представлений режим націонал-соціалістів. Але тепер я це, безперечно, розумію».

192

«Ніхто не може врятувати нас від цієї ганьби» (нім.). — Прим. пер.

193

Метью Ріджвей (1895‒1993) під час війни в Кореї був Верховним головнокомандувачем об’єднаних сил ООН та США. — Прим. наук. ред.

194

Ненавмисне вдаючись до красномовного перебільшення, він назвав Договір про ядерне нерозповсюдження «Планом Морґентау у квадраті». (Щоб підкреслити несправедливість цих угод з обмеження потенціалу Німеччини, Аденавер порівняв їх з обурливим у свій час «Планом Морґентау» щодо післявоєнного врегулювання, згідно з яким Німеччина мала стати аграрною поділеною країною без важкої промисловості. — Прим. наук. Ред.).

195

Багато впливових публічних осіб сьогодення (зокрема федеральний канцлер та міністр закордонних справ на час написання книжки — 2005 рік) були дітьми цього часу, яких виховували самотні матері, що працювали.

196

Із 1989 року — Республіка Союз М’янма. — Прим. наук. ред.

197

У 1968 році (коли повстання в Анголі, що розпочалося в лютому 1961 року, тривало вже сім років) португальського диктатора, вченого Антоніу ді Олівейра Салазара запитали, коли він прогнозує незалежність Анголи та Мозамбіку, португальських колоній в Африці. «Це проблема на століття, — відповів він. — Через п’ятсот років. А тим часом вони мусять і далі брати участь у процесі власного розвитку» (Див.: Tom Gallagher, Portugal. A Twentieth-Century Interpretation, 1983, p. 200). Принципове несприйняття сучасного світу з боку Салазара ввійшло в історію: йому вдалося не пускати «кока-колу» в країну впродовж більшої частини 1950-х років — на це не спромоглися навіть французи.

198

Юліана (1909–2004) зійшла на престол королеви Нідерландів 6 вересня 1948 року. — Прим. наук. ред.

199

Центральні держави — військово-політичний блок у Європі в час Першої світової війни, до якого належали Австро-Угорщина, Німецька імперія, Османська імперія та Болгарське царство. — Прим. пер.

200

Час від часу французькі заяви мали підстави: Фелікс Ебуе, генерал-губернатор Французької Екваторіальної Африки в 1945 році, був високопоставленим французьким колоніальним адміністратором, до того ж чорношкірим.

201

Метою Браззавільської конференції губернаторів французьких колоніальних володінь (30 січня — 8 лютого 1944 року) була модернізація французької колоніальної системи. Де Ґолль прагнув зберегти політичне панування Франції над колоніями, навіть шляхом поступок. — Прим. наук. ред.

202

Деякі джерела свідчать про те, що де Ґолль не підтримував відкритих дискусій про колоніальне самоврядування, щоб європейські переселенці, зокрема в Алжирі, не скористалися цією нагодою, аби відокремитися від Франції та створити сегреговану державу за зразком Південноафриканської. Як показали подальші події, таке занепокоєння було небезпідставним.

203

«В’єтмінь» — організація, створена Хо Ші Міном для боротьби за незалежність В’єтнаму від Франції та Японії. — Прим. пер.

204

І для друзів, і для ворогів утвердження Хо Ші Міна в ролі ікони міжнародного комунізму остаточно відбулося 14 січня 1950 року, коли Мао і Сталін першими визнали щойно проголошену Демократичну Республіку В’єтнам.

205

Ці події незабутньо закарбовані в кінодрамі італійського режисера Джилло Понтекорво «Битва за Алжир» 1965 року.

206

Референдум встановлював нову, П’яту республіку. Через три місяці де Ґолля обрали її першим президентом.

207

Коли в 1960 році бельгійці пішли з Конго, то залишили тільки 30 конголезьких випускників університетів для заміщення 4 тисяч адміністративних посад вищої ланки.

208

Упродовж 1954–1962 років в Алжирі служили 2 мільйони французьких солдатів. З них 1,2 мільйона були призовниками.

209

Старий порядок (фр. Ancien Régime) — політичний і соціально-економічний режим, що існував у Франції приблизно з кінця XVI — початку XVII ст. до Великої французької революції. — Прим. пер.

210

Національний інтерес (фр.). — Прим. пер.

211

Цит. за: Fernand L’Huillier, Dialogues Franco-Allemandes 1925–1933 (Strasbourg, 1971), p. 35–36.

212

Сам канал завжди належав до єгипетської території та був беззаперечною частиною Єгипту. Але більша частина його прибутків відходила компанії, яка була власністю іншої держави.

213

Тепер Зімбабве. — Прим. пер.

214

Повстання Мау-Мау вибухнуло в 1952 році як реакція на захоплення земель європейцями. Протистояння, яким була властива надзвичайна жорстокість, тривали до 1956 року. — Прим. наук. ред.

215

29 травня 1953 року Едмунд Гілларі та Тенцінґ Норґей уперше підкорили вершину Евересту. Новина про цю перемогу британської експедиції досягла Сполученого Королівства в день коронації Єлизавети ІІ — 2 червня. — Прим. наук. ред.

216

Цит. за: Alan Milward, The European Rescue of the Nation-State (Berkeley and Los Angeles, U of California Press, 1992), p. 429.

217

Andrew Moravscik, The Choice for Europe. Social Purpose and State Power from Messina to Maastricht (Ithaca, Cornell University Press, 1998), p. 137.

218

Європейська Франція (фр.). — Прим. пер.

219

Микола Булганін обійняв посаду голови Ради міністрів СРСР у лютому 1955 року після усунення Георгія Маленкова. — Прим. наук. ред.

220

Керівництво, призначене Сталіним, непорушно залишалося на місцях, процеси непублічно тривали ще два роки, а 1 травня 1955 року гротескний, завеликий пам’ятник Сталіна було зведено на пагорбі з видом на Прагу. Десталінізація докотилася до Чехословаччини лише через десять років і мала приголомшливі наслідки.

221

Кадар, якого Надь за три роки до того випустив із в’язниці, був призначений першим секретарем угорської Компартії 25 жовтня. Він заступив на місце Ґере, який того самого ранку наказав службі безпеки відкрити вогонь по мирних протестувальниках на Парламентській площі.

222

Те, що радянський лідер знав про це вже 28 жовтня, за три дні до початку англо-французького вторгнення, свідчить про те, що радянська розвідка тоді працювала навіть краще, ніж побоювалися західні союзники.

223

Навіть Гомулка в Польщі доволі швидко погодився з радянськими аргументами. У Польщі відмова Надя від Варшавського договору справді стала приводом для занепокоєння — через свій страх німецького територіального реваншизму поляки були особливо зацікавлені в гарантіях безпеки, які надавала радянська зброя. Утім варто зауважити, що під час зустрічі з Хрущовим у травні 1957 року Гомулка наполегливо, хоч і безрезультатно, намагався вмовити радянського лідера не віддавати Надя під суд.

224

З 1947 по 1979 рік літня резиденція Тіто розташовувалась на острові Великий Бріюн. — Прим. наук. ред.

225

В особливо відсталих організаціях на кшталт французької Компартії (яка тривалий час заперечувала будь-яку інформацію про засудження Сталіна Хрущовим) чимало членів вийшли з партії не через те, що відбувалося в Радянському блоці, а тому що місцеве керівництво взагалі забороняло про це говорити.

226

Admass (англ.) — реклама, розрахована на маси. — Прим. ред.

227

«Три славетні десятиліття, або Невидима революція 1946‒1975 років» (фр.). — Прим. пер.

228

Англійський економіст Томас Мальтус (1766–1834) прагнув привернути увагу до обмеженості земних ресурсів і виступав за врегулювання народжуваності. Він вказував, що збільшення населення відбувається експоненційно (1→2→4→8), тоді як харчові ресурси зростають в арифметичній прогресії (1→2→3→4), а тому не зможуть задовольнити потреби, що зростають. У цих умовах спалахне голод, хвороби і війни («мальтузіанська катастрофа»), які скоротять населення Землі до оптимального рівня. — Прим. пер.

229

Не варто, утім, переоцінювати швидкість, з якою змінювалися старі правила. Наприклад, аж до середини 60-х років ХХ століття італійський уряд вважав політично доцільним зберігати тарифи та квоти фашистської доби для імпортних автомобілів, щоб захистити національного виробника (насамперед FIAT). Схожих заходів уживала і Британія.

230

Чималу частину яких конвертували в позики для того самого «третього світу», уже нав’юченого непідйомними боргами.

231

Велика Британія, як завжди, вирізнялася. У 1956 році 74% експорту Сполученого Королівства йшло за межі Європи, здебільшого до її колоній та країн Співдружності. Навіть у 1973 році, коли Велика Британія нарешті увійшла до ЄЕС, лише одна третина її експорту припадала на ті 12 країн, які в 1992 році утворили Європейський Союз.

232

Задля порівняння варто зауважити, що в 1950 році в аграрному секторі США працювало 12% населення.

233

Частковий виняток становить Швеція. Рецептом шведського післявоєнного процвітання було створення унікального виробництва товарів із високою доданою вартістю. Але шведи могли користуватися ресурсом дешевої та легкодоступної робочої сили (фінських) іммігрантів, а також гідроелектростанціями, які захищали країну від потрясінь, пов’язаних із коливаннями цін на нафту. Як і Швейцарія, Швеція становить окремий випадок (зі схожих причин).

234

До «Альпійських держав» належать вісім країн Альпійського регіону: Австрія, Франція, Німеччина, Італія, Ліхтенштейн, Монако, Словенія та Швейцарія. — Прим. пер.

235

Показова різниця з практиками в минулому. На перших етапах французької індустріалізації навіть паризьким інвестиційним банкам бракувало ресурсів, щоб підтримати модернізацію промислової інфраструктури країни, а від уряду вони не отримували ані допомоги, ані підтримки. Занедбаний стан французьких заводів, доріг, залізниць і комунальних споруд у 1945 році був красномовним свідченням цього.

236

Станом на 1950 рік Югославія, Польща, Румунія та Албанія були єдиними європейськими країнами, де більше ніж кожна десята дитина не доживала до однорічного віку. У Західній Європі найгірші показники були в Португалії — там рівень дитячої смертності в 1950 році становив 94,1 дитини на тисячу.

237

Наступного року, у березні 1956-го, це право було поширене на всіх французьких робітників. Працівники «Рено» отримали четвертий тиждень оплачуваної відпустки в 1962 році, але оця норма вже була поширена на решту країни аж через сім років.

238

Оскільки наприкінці 1960-х років у Греції почав розвиватися туризм, виявилося, що країні самій бракує робочих рук, особливо у сфері послуг.

239

Тільки за п’ятнадцять років до того, у 1958 році, у Західній Німеччині згідно з офіційним переписом проживало 25 тисяч італійців, 4 тисячі югославів, а турків так мало, що вони навіть не потрапили до реєстру.

240

Дада Уме Іді Амін (1925‒2003) — президент Уганди в 1971–1979 роках, встановив надзвичайно жорстокий і кривавий авторитарний режим, який означився екстремістським націоналізмом і трайбалізмом. — Прим. пер.

241

Ці драконівські обмеження колоніальної імміграції відповідали позиціям обох найбільших партій. Утім, менше ніж за одне покоління до того та за інших обставин, прем’єр-міністр від лейбористів Клемент Еттлі в липні 1948 року писав: «Британські піддані, чи то з домініону, чи то колоніального походження (і будь-якої раси й кольору шкіри) повинні мати право вільного в’їзду до Сполученого Королівства; це традиція. Я вважаю, що цією традицією не можна просто знехтувати, особливо тоді, коли ми у великій кількості завозимо іноземну робочу силу».

242

Винятком була Італія, де в 1971 році в 538 наявних у країні супермаркетах здійснювали менш ніж 5% усіх покупок, а майже всі продовжували віддавати перевагу місцевим спеціалізованим крамницям. Через двадцять років ситуація не змінилася: у 1991 році, коли кількість продуктових крамниць у Західній Німеччині впала до 37 тисяч, а у Франції їх залишилося тільки 21,5 тисячі, в Італії їх налічувалось аж 182 432. Тільки в Польщі було більше магазинів на душу населення.

243

«Культурний» опір також мав місце. У 1952 році французький комуністичний письменник Роже Ваян стверджував, що «в такій країні, як Франція, увесь рік, окрім двох місяців, та й то не завжди, повсякчас так холодно, що печеню в продуктовому контейнері на підвіконні можна зберігати всі вихідні; до того ж холодильник — це “символ”, (американська) “містифікація”».

244

Лише в 1963 році Електроенергетична компанія Франції почала оновлювати міські електромережі, щоб вони змогли витримати навантаження від декількох одночасно увімкнених приладів. Зміни в сільській місцевості настали на кілька років пізніше.

245

Цю геометричну прогресію вдало відтворив Фелліні у вступній сцені фільму «8 ½» (1963). Навіть за власними стандартами Фелліні такий міський затор було б напрочуд складно собі уявити буквально за кілька років до того.

246

Одразу після історичного рекорду з’явилася й місцева відповідь на цю новацію: англійські автомобілісти вважали паркомати незаконним оподаткуванням і не платили, а французькі демонстрували незгоду тим, що псували пристрої в Парижі.

247

Перші європейські гіпермаркети, які вважалися такими, якщо мали щонайменше 7,5 тисяч квадратних метрів площі на одному поверсі та зазвичай були розташовані не менш ніж за три кілометри від центру міста, почали з’являтися наприкінці 1960-х років. До 1973 року в Західній Європі налічувалось близько 750 таких гігантських магазинів, з них 620 — тільки у Франції та Західній Німеччині. В Італії станом на той самий рік їх функціонувало лише 3. Двадцять років по тому у Франції було повних 8 тисяч гіпер- та супермаркетів… а в Італії і тоді лише 118.

248

Шарабан (фр. char à bancs — «віз із лавами») — 4-колісний кінний екіпаж із кількома поперечними сидіннями. — Прим. пер.

249

«Червоними мундирами» (англ. «redcoats») називали службовців армії Британської імперії через колір їхніх одностроїв. У пансіонатах Батліна аніматори також мали форму червоного кольору. — Прим. пер.

250

«Клуб Мед» — скорочено від Club Méditerranée — туристична компанія, заснована в 1950 році. — Прим. наук. ред.

251

Упродовж 1959‒1973 років кількість туристів в Іспанії зросла від 3 до 34 мільйонів. Уже в 1966 році річна кількість туристів — 17,3 мільйона — в Іспанії набагато перевищила аналогічні показники у Франції чи в Італії. Подекуди на північному сході Іспанії та на її Середземноморському узбережжі перехід від доіндустріальної економіки до доби кредитних карток відбувся за пів покоління. Естетичні й психологічні наслідки були позитивні не завжди.

252

За винятком Піренейського півострова та Південних Балкан, де поширення радіо в 1960 році було дещо подібним до ситуації в Західній Європі тридцять п’ять років тому і де люди все ще збиралися в кав’ярнях, щоб послухати новини та музику.

253

Paul Ginsborg, A History of Contemporary Italy. Society and Politics 1943‒1988 (1990), p. 240.

254

Мабуть, варто підкреслити маргінальність джазу. Як і американське етно в 60-х роках ХХ століття, у Західній Європі джаз поціновувала та купувала лише вузька аудиторія — зазвичай освічена буржуазія чи богема (або здебільшого ті, хто належав до обох категорій) — і переважно старша за віком, ніж типовий шанувальник рок-н-ролу. У Східній Європі ситуація дещо відрізнялася. Там джаз був американською (і чорношкірою) музикою, а отже, екзотичною і підривною, західною і водночас радикальною, тому мав там заряд іншого типу, якого не було на Заході.

255

Феномен 1930-х років, коли в кіно показували дві стрічки за ціною однієї, щоб привабити відвідувачів у роки Депресії. — Прим. пер.

256

Американський письменник Вільям Стід видав свою книжку «Американізація світу» в 1902 році, можливо, дещо випередивши час із її тематикою, але не сильно.

257

Фредерік Тейлор (1856‒1915) — американський інженер, основоположник наукової організації праці й менеджменту. — Прим. пер.

258

Обіграно вислів «Parlais-vous francais?» — «Чи говорите Ви французькою?». «Franglais» — слово-макаронізм, яке складається з двох частин — «francais» («французька») та «anglais» («англійська»), тобто позначає суміш двох мов. — Прим. пер.

259

«Таблиця Сполучених Штатів». — Прим. наук. ред.

260

У 1960 році зростання економіки Німеччини становило 9% на рік, а Британії — 2,6%. Це був найменший показник серед розвинутих країн, за винятком Ірландії, яка на той час усе ще була зовсім не «розвинутою».

261

Цит. за: Peter Hennessy, Never Again. Britain 1945–1951 (1993), p. 117.

262

Ліберальні партії та інтелектуали в Німеччині й Італії, як і маленьке крило поборників вільного ринку британської Консервативної партії, не поділяли цього консенсусу. Але на той час — і частково з цієї причини — вони були не дуже впливові.

263

Порівняйте з Італією, де в той самий час було 13 різних урядів та 11 різних прем’єр-міністрів, або з Францією, де з 1945 по 1968 рік змінилося 23 уряди й 17 прем’єр-міністрів. Лідери партій, які довго перебували на посаді, були шведською «родзинкою»: попередник Ерландера Пер Альбін Ганссон очолював Шведську соціал-демократичну партію з 1926 по 1946 рік.

264

Сальтшебаденський пакт у певних аспектах був подібний до Arbeitsfrieden (Трудового миру), укладеного попереднього року в Швейцарії. За умовами цього договору, працівники й працедавці домовилися запровадити систему неконфліктного ведення колективних переговорів, яка виявилася тривалим фундаментом стабільності та процвітання країни в майбутньому. Однак різниця між цими двома договорами полягала в тому, що тимчасом як швейцарський Arbeitsfrieden мав на меті виключити уряд з процесу економічних переговорів, Сальтшебаденський пакт зобов’язував уряд гармонійно співпрацювати з працедавцями і працівниками заради спільного інтересу.

265

Рівень самогубств у Західній Європі станом на 1973 рік справді був найвищий серед найбільш розвинутих і заможних країн — Данії, Австрії, Фінляндії та Західної Німеччини. А найнижчим він був у бідніших регіонах: рівень самогубств у Данії в шість разів перевищував цей показник в Італії та в чотирнадцять разів — в Ірландії. Що саме це говорить про депресивні наслідки процвітання, клімату, географії, харчування, релігії, сімейних зв’язків чи держави добробуту, було неясно ані тоді, ані сьогодні.

266

За іронією долі, саме шведські соціал-демократи довгий час більше цікавилися ідеями «австро-марксистських» теоретиків Отто Бауера та Рудольфа Гільфердінґа початку ХХ століття. А наступники цих мислителів у самій Австрії, навпаки, зазвичай були раді залишити їхні ідеї в минулому — за винятком рідкісних відлунь, як-от у програмі Австрійської соціалістичної партії 1958 року, в якій туманно стверджувалося, що «демократичний соціалізм посідає місце між капіталізмом і диктатурою»…

267

Переклад цих цитат англійською мовою подано в: Bark & Gress, From Shadow to Substance. A History of West Germany, Volume 1 (1992), розділ 16.

268

Ліквідація системи відбору до англійських державних шкіл просто призвела до того, що середній клас перейшов у сектор приватної освіти, що, зі свого боку, покращило і перспективи, і прибуток платних «публічних шкіл», які радикали-лейбористи так зневажали. Тим часом відбір нікуди не зник, але відбувався не за заслугами, а за фінансовим становищем: батьки, які могли собі це дозволити, переїжджали в район з «хорошими» школами. Відповідно, діти бідняків залишалися на милості найслабших шкіл і найгірших вчителів, а їхні перспективи отримати кращу освіту згодом значно зменшувалися. «Універсалізація» британської шкільної освіти була однією з найбільш соціально регресивних змін у післявоєнній Британії.

269

Із припиненням клерикальної політики політичні антицерковні рухи втратили свою актуальність, відповідно поклавши край протистоянням і пристрастям, які вирували впродовж майже двох століть.

270

Однак в Ірландії авторитет церкви та її постійне залучення в політику тривали значно довше — аж до 1990-х.

271

«Комедí Франсéз», відомий також як Театр-Франсе, або Французький Театр (фр. Comédie-Française) — єдиний у Франції репертуарний театр, трупу якого фінансує уряд. — Прим. пер.

272

У показовому гнівному випаді Осборн називає королівську владу в Британії «золотом, яке ллється в калюжу гнилі».

273

Зокрема, Ґодар мав особливо еклектичний смак. Кажуть, що він був «зачарований» фільмом «Джонні Гітара» Ніколаса Рея (1954) із Джоан Кроуфорд у головній ролі.

274

В американському контексті «Камелот» (замок і двір легендарного короля Артура) став позначати оточення президента США Джона Кеннеді після одного з інтерв’ю його дружини Джекі, у якому вона процитувала улюблені рядки чоловіка з однойменного мюзиклу й додала: «Ще будуть інші великі президенти, але ніколи знову не буде іншого Камелоту». — Прим. пер.

275

«Речі з Парижа» (фр.). — Прим. пер.

276

Італійці абсолютно точно вміли конструювати машини, що міг підтвердити будь-який уболівальник автоперегонів. Саме італійські розробники вперше прибрали з маленьких сімейних машин бризковики, підставки для ніг та інші непотрібні зовнішні деталі — так само як міланські кравці якраз тоді відправили в минуле підкачані штани і винайшли точні, чіткі лінії та крій сучасного італійського костюма. Що італійським виробникам автомобілів постійно не вдавалося, то це будувати машини, які уявляли їхні розробники.

277

Ле Корбюзьє (1887–1965) — швейцарсько-французький архітектор та урбаніст, прихильник архітектури модернізму, поєднання мінімалізму в дизайні та функціональності з використанням таких матеріалів, як скло, сталь і залізобетон. — Прим. пер.

278

У захопленому коментарі одного паризького критика тисячі однакових квартир, втиснутих у нові grands ensembles, були зображені як «справжні крихітні помешкання, розміщені у вертикальній споруді, ніби безліч різних пляшок на одному винному стелажі». Див.: Pierre Agard, ‘L’Unité de résidence’ in Esprit, October — November 1953. Я вдячний за це посилання доктору Ніколь Рудольф.

279

На цьому тлі разюче вирізнявся Роттердам: ущент розбомблений німцями та поетапно відбудований у пізніші десятиліття, нідерландський порт був свідомо та по-справжньому «спроєктованим» містом.

280

Джейн Джейкобс — авторка дослідження «Смерть і життя великих американських міст» (1961). Виступала за врахування потреб містян у плануванні міст і збереження своєрідності міського середовища. — Прим. наук. ред.

281

Вища нормальна школа (фр. École normale supérieure) у Парижі — один із найпрестижніших навчальних закладів Франції. — Прим. пер.

282

Звичайно, це не стосувалося маленьких елітних академій на кшталт Політехнічної школи чи Вищої нормальної школи у Франції, які приймали студентів за результатами суворого вступного іспиту й потім справді дуже добре їх навчали. Але ці випадки незвичайні й дуже нетипові.

283

У середині 1960-х років лише 44% італійських студентів отримували дипломи; упродовж 1970-х років ці цифри стали ще менші.

284

У Комуністичному блоці про «шістдесяті» як попкультуру вимушено дізнавалися не з перших рук. Але цю відмінність не варто перебільшувати. Якщо говорити про ключовий маркер доби, то кожен у Східній Європі знав, хто такі The Beatles, і багато людей чули їхню музику. І не лише The Beatles. Коли французька рокзірка Джонні Голлідей виступав у 1966 році з концертом у маленькому словацькому місті Кошиці, послухати його зібралося 24 тисячі людей.

285

Члени гурту The Beatles походили з ліверпульського робітничого класу — або ж, у випадку Пола Маккартні, на дещицю вищого соціального статусу. Інший культовий рокгурт 1960-х, The Rolling Stones, у темах своєї творчості був більш традиційно богемним, що пояснювалося походженням музикантів з лондонського середнього класу. Цей недолік виправили за рахунок навмисне грубуватого стилю та демонстративно вульгарних публічних подробиць приватного життя членів гурту.

286

Зауважте, що впродовж більшої частини шістдесятих у багатьох країнах Західної і Східної Європи поширювати інформацію про контрацепцію все ще було заборонено. Британія, яка дозволила використання протизаплідних пігулок у 1961 році, була винятком; по той бік Ла-Маншу співак Антуан продав у 1966 році мільйон платівок, жалібно мріючи про Францію, в якій такі пігулки одного дня «продаватимуть у будь-якій аптеці».

287

Однак у віддалених провінціях чорні берети, шапки з простої тканини й навіть жіночі капори все ще носили щодня. Головний убір деякий час залишався надійною традиційною ознакою регіонального походження й суспільного становища.

288

У наступному десятилітті цей одяг також швидко перетворився на типове вбрання скінхедів.

289

Річард Гоґґарт (1918‒2014) — літературознавець, член Королівського літературного товариства. Експертна думка Гоґґарта надзвичайно вплинула на рішення у справі літературного твору «Коханець Леді Чаттерлей». — Прим. наук. ред.

290

Білефельдська школа — група німецьких істориків, які зосередились на соціальній та політичній історії з фокусом на соціально-культурному розвитку суспільства на противагу вивченню ролі особи в історії. — Прим. наук. ред.

291

До 1960 року «екзистенціалізм» (так само як і «структуралізм» кілька років тому) став модним слівцем на позначення буквально будь-чого, приблизним еквівалентом означення «богемний» у попередні десятиліття: усі безробітні митці-студенти, які приходили послухати The Beatles на вулицю Репербан у Гамбурзі, називали себе «екзі». (Із 1960 по 1962 рік The Beatles грали в клубах на вулиці «червоних ліхтарів» Репербан у Гамбурзі. — Прим. наук. ред.)

292

У такому випадку може видатися дивним, що модного психоаналітика-теоретика Жака Лакана у народі теж приписували до цієї категорії. Але випадок Лакана був особливий. Навіть за недбалими стандартами паризьких шістдесятих він залишався напрочуд необізнаним щодо тогочасних надбань у медицині, біології та нейрології, що ніяким очевидним чином не нашкодило його практиці чи репутації.

293

На момент написання цієї книжки (як і на момент підготовки українського видання — прим. пер.) Соціалістична партія Великої Британії продовжує діяти. Непідвладна для змін та надто маленька, щоб її власна недоречність могла їй зашкодити, вона, напевно, існуватиме вічно.

294

Фрайкор (від нім. «freikorps») — добровольчі напіввійськові формування в Австрії та Німеччині. — Прим. пер.

295

Зокрема, майже сучасника Ґрамші, німецького марксиста Карла Корша й австро-марксистських письменників Отто Бауера й Рудольфа Гільфердінґа.

296

Теза Альтюссера спиралася на дивний структуралістський аналіз Маркса, тогочасна привабливість якого для молодих шукачів Теорії була прямо пропорційна його єзуїтській туманності (на старших науковців його праці не справляли враження). Але наголос на авторитетності був цілком чіткий: існує лише один правильний підхід до прочитання Маркса, стверджував він, і цей підхід — його. У Франції зірка Альтюссера зайшла разом із занепадом Партії, ідеї якої він підтримував. Сьогодні його хитка популярність обмежена маргінальними колами англо-саксонської наукової спільноти.

297

Вони мали рацію. У 1967 році бельгійський ситуаціоніст Рауль Ванейґем писав: «У світі екстатичних задоволень ми можемо втратити тільки нашу нудьгу». З позиції сьогодення важко збагнути, які були ці афоризми — дотепні, безневинні чи просто цинічні. У кожному разі вони практично ніяк не ставили статус-кво під загрозу.

298

Франц Фанон (1925‒1961) — франко-алжирський психіатр, філософ; у книжці «Гнані і голодні» дослідив те, як ситуація колоніалізму впливає на індивіда. (Український переклад твору опубліковано у 2016 році у видавництві «Вперед».) — Прим. пер.

299

Тривалий час це було приводом для конфліктів. У січні 1966 року, після багатомісячної полеміки в комплексі студентських гуртожитків в Антоні на півдні Парижа, новопризначений директор запровадив радикальні на той час зміни. Дівчата та хлопці, старші за двадцять один рік, відтоді могли приймати осіб протилежної статі у своїх кімнатах. Ті, кому ще не виповнилося двадцяти одного, могли робити це з письмового дозволу їхніх батьків. Ніде більше такої лібералізації не відбулося.

300

Міністр з питань молоді, якийсь Франсуа Місоф, приїхав до Нантера, щоб відкрити новий спортивний майданчик. Кон-Бендіт, місцевий студентський бунтар, запитав, чому Міністерство освіти нічого не робить, щоб розв’язати питання гуртожитків (або, за його висловом, «сексуальні проблеми»). Купившись на провокацію, міністр відповів, що, якщо Кон-Бендіт має сексуальні проблеми, він може стрибнути в чудовий новий басейн. «Саме такою, — відповів Кон-Бендіт, який був наполовину німцем, — була б відповідь Гітлер’югенду».

301

Як з’ясувалося, для того щоб з’їздити до підрозділів французької армії в Німеччині й отримати запевнення в їхній вірності та готовності діяти, якщо до цього дійде. Однак тоді про це не знали.

302

Вочевидь, це була неправда. Французька Компартія в 1968 році не мала жодної чіткої стратегії, окрім поливання брудом студентів-радикалів і спроб зберегти свій вплив у робітничому русі. Вона навіть уявити собі не могла захоплення влади, не кажучи вже про те, щоб це реалізувати.

303

Серед студентських лідерів не було жінок. На тогочасних світлинах та у випусках новин дівчат було добре видно на плечах їхніх хлопців, але в студентській армії вони в найкращому разі сиділи на лаві запасних. Протест молоді 1968 року багато в чому стосувався сексу, але його учасників мало непокоїли питання гендерної рівності.

304

На момент підготовки українського видання Алену Крівіну виповнилося 79 років. — Прим. пер.

305

Цит. за: Robert Lumley, States of Emergency. Cultures of Revolt in Italy from 1968 to 1978 (London, 1990), p. 96.

306

Пісня італійського барда Альфредо Банделлі. — Прим. пер.

307

Капо — «бригадир», наглядач у тюрмі або концтаборі, часто безпосередньо в’язень табору. — Прим. пер.

308

Національно-демократична партія Німеччини — ультраправа, неонацистська партія, діяла з 1964 року. — Прим. пер.

309

Сам Західний Берлін тоді почасти перетворився на осередок альтернативної культури. Закосніле від особливого стану ізоляції в центрі міжнародної політичної напруги, залежне від вказівок з Бонна та Вашингтона, у стані постійної невизначеності, місто зависнуло в часі та просторі. Через це воно дуже приваблювало дисидентів, радикалів й усіх тих, хто шукав політичної та культурної периферії. Іронія становища Західного Берліна, яка полягала в тому, що його виживання як богемного авангарду Заходу повністю залежало від присутності американських солдатів, залишилася непоміченою багатьма його молодими мешканцями.

310

Відлуння цієї перестановки знову можна було почути під час першої війни у Перській затоці в 1991 році, коли її критики в Німеччині не гребували називати Америку державою, яка вчинила головні воєнні злочини ХХ століття… а Німеччину — її першою жертвою.

311

«Штурмовик» (нім.) — пропагандистський журнал, який виходив у нацистській Німеччині впродовж 1923‒1945 років (з перервами). — Прим. пер.

312

Яцек Куронь (1934‒2004) — польський політик, народився у Львові. Разом із Каролем Модзелевским (1937‒2019) долучився до заснування руху «Солідарність». У демократичній Польщі був незмінним головою комісії у справах національностей, а питання польсько-українських відносин та примирення стало одним із центральних у його діяльності. — Прим. пер.

313

Хоча на зміну йому з’явилася нова міфологізована версія, у якій самому Сталіну — та його злочинам — приділяли поверхову увагу.

314

Довіра до радянської системи значною мірою залежала від її спроможності отримувати результати від землі. Упродовж більшої частини її вісімдесятилітньої історії сільське господарство так чи інакше перебувало на грані катастрофи. Європейського жителя у ХVIII столітті чи навіть африканця у ХХ столітті це не дуже здивувало б; але Радянський Союз був зобов’язаний дотримуватися набагато вищих стандартів.

315

«Новый мир» (рос.). — Прим. ред.

316

Через рік після виходу на свободу Синявський емігрував до Франції й отримав посаду викладача російської літератури в Сорбонні. Данієль залишився в Росії, де й помер у 1988 році.

317

Хоча найвідомішим економістом-реформатором 1960-х років був чех Ота Шик, саме угорська школа мала найширший вплив і найбільше практичне значення.

318

Коли «Новий клас» вийшов друком на Заході, Джиласа на чотири роки запроторили до в’язниці, а потім, невдовзі після виходу на свободу, — ще на чотири.

319

Річард Ніксон був аж ніяк не останнім американцем, який піддався чарам румунського диктатора. Під враженням від Ніколае Чаушеску під час візиту до Румунії в 1978 році сенатор Джордж Макговерн назвав його «одним із головних адвокатів контролю над озброєннями у світі»; навіть у вересні 1983 року, коли жахлива правда про режим Чаушеску вже набула широкого розголосу, віцепрезидент Джордж Буш незабутньо висловився про нього як про «одного з хороших комуністів Європи».

320

Переклад відкритого листа французькою мовою, виданий у Парижі наступного року, поширювала троцькістська організація «Революційна комуністична молодь».

321

Із близько 30 тисяч євреїв, які мешкали в Польщі у середині 1960-х років, менш ніж 7,5 тисяч були членами офіційних єврейських організацій.

322

У 1966 році польськомовне видання сфальшованих антисемітських текстів «Протоколи сіонських мудреців» неофіційно поширювали в партійних колах, університетах та армії.

323

Суспільної реакції боявся не лише Новотни. 5 квітня 1963 року лідер італійських комуністів Пальміро Тольятті звернувся до Новотни та його оточення з таємним проханням не оголошувати про реабілітацію Сланського й інших жертв судових процесів до того, як в Італії відбудуться вибори. Очільник ІКП добре розумів, що привід обуритися змовою політичної верхівки щодо прикриття великомасштабного судового вбивства, яке відбулося лише десять років тому, мали не тільки чехи.

324

Страгов — квартал Праги, назва походить від однойменного пагорба. — Прим. пер.

325

У грудні 1967 року членами Партії були 16,9% населення Чехословаччини — найвищий показник серед усіх комуністичних держав.

326

Jiří Pelikán, ed., The Czechoslovak Political Trials. The Suppressed Report of the Dubček Government’s Commisson of Inquiry, 1968 (Stanford, 1971), p. 17.

327

Ця вимога не була спонтанною. За два тижні до того, під час таємної зустрічі на озері Балатон в Угорщині, організованій Яношем Кадаром, Шелест підказав Василю Біляку (одному з опонентів Дубчека в чехословацькій партійній верхівці), що в Москві були б раді «листу-запрошенню». У листі, який не забарився, прямо йшлося про «втрату контролю» з боку партії, вірогідність «контрреволюційного перевороту» та «ризики для соціалізму», а відповідно — заклик до Москви про «втручання та всебічну підтримку». Завершувався він так: «Ми вимагаємо, щоб ви тримали наше звернення в повній таємниці, і тому звертаємося до вас особисто й російською мовою».

328

Оскільки Чаушеску відмовився брати участь у вторгненні й не дозволив військам Варшавського договору рухатися територією Румунії, болгарський контингент був змушений літаком діставатися в Україну. Їхня участь не надто виправдовувала такі зусилля; але важливість розділення відповідальності за напад серед якнайбільшої кількості братніх держав переважала інші міркування.

329

Збірні Чехословаччини й СРСР зустрілися в Стокгольмі на Чемпіонаті світу з хокею 21 березня 1969 року. Спортивне протистояння стало політичним. Збірна Чехословаччини виграла з рахунком 2:0. На наступній зустрічі 28 березня деякі з чехословацьких хокеїстів заклеїли червону зірку на одязі чорною стрічкою, демонструючи протест проти дій Москви в Празі. Цього разу чехословацька збірна також перемогла з рахунком 4:3. — Прим. наук. ред.

330

Після 1989 року з’ясувалося, що чеська таємна поліція в роки нормалізації створила особливий підрозділ, який прицільно відстежував чеське єврейство — відлуння чехословацького минулого та тогочасних подій у Польщі. У владі не лишилося непоміченим, що із провідних комуністів тогочасної верхівки відмовився підписати московську заяву та відректися від своїх дій лише Франтішек Кріґель, який серед них усіх був також єдиним євреєм.

331

Milan Šimečka, Obnovení Pořádku (The Restoration of Order) (Bratislava, 1984 — у самвидаві). Вісімдесят тисяч чехів і словаків після радянського вторгнення втекли за кордон.

332

Ілля Ріпс вижив і в 1972 році емігрував до Ізраїлю, ставши відомим математиком. — Прим. наук. ред.

333

Саме покоління бебі-бумерів ніколи не страждало від браку робочих місць. Натомість із цим зіткнулося наступне покоління — ті, хто народилися після 1953 року і вийшли на ринок праці саме тоді, коли роботи поменшало. Не дивно, що політика цього покоління кардинально відрізнялася.

334

Лише в Іспанії, де цикл соціальних протестів, перш ніж злитися з рухом за повернення парламентської демократії, тривав аж до середини 1970-х років, потрясіння 1960-х стали провісниками справжніх політичних змін. Цю історію ми розглянемо в розділі 16.

335

Справу Проф’юмо 1963 року в Британії — дивовижно багатогранний скандал навколо сексу, класу, наркотиків, раси, політики та шпигунів, який на місяці заволодів увагою всієї країни — на кілька років пізніше навіть уявити собі було неможливо. Грішки занепалих еліт, можливо, й продовжували викликати певний хтивий інтерес, але після шістдесятих уже не могли шокувати.

336

Дефіцит федерального бюджету США зріс від 1,6 мільярда в 1965 році до 25,2 мільярда в 1968-му.

337

До порівняння: імпорт нафти в США на піку кризи 1973 року становив не більше 36% внутрішнього споживання країни.

338

Титул, що означає «цар царів». В Ірані останнім монархом, який мав цей титул, був Мохаммед Реза Пахлаві. У 1979 році він залишив Іран після проголошення Ісламської Республіки. — Прим. наук. ред.

339

Звичайно, середній показник — це лише середній показник. В особливо депресивний 1976 рік, коли безробіття в Британії вперше після війни охопило понад один мільйон осіб, а щорічна інфляція сягнула 25%, темпи зростання всюди впали — в Італії національна економіка навіть скоротилася вперше після війни.

340

Національна асоціація чиновників місцевого самоврядування (National Association of Local Government Officers); Національний союз державних роботодавців (National Union of Public Employees); Асоціація науковців, технічних працівників та менеджерів (Association of Scientific, Technical and Managerial Staffs).

341

Ця абревіатура мала чітку політичну функцію: відродження назви французької монети XVIII століття допомагало Парижу впоратися із неприємними відчуттями від необхідності визнати першість Західної Німеччини, якої та набувала в європейських справах [écu — абревіатура від European Currency Unit. — Прим. пер.].

342

Цит. за: Harold James, International Monetary Cooperation since Bretton Woods (NY, Oxford, 1996), p. 180.

343

Убивство Джона Кеннеді в 1963 році, його брата Роберта Кеннеді та Мартіна Лютера Кінґа — у 1968-му. — Прим. наук. ред.

344

Найбільш сумнозвісний випадок трапився 17 жовтня 1961 року, коли після маршу протесту в Парижі від дій французької поліції загинуло близько двохсот алжирців, з них багато потонули в Сені. Начальником поліції тоді був Моріс Папон, якого пізніше визнали винним у злочинах проти людяності за співпрацю в затриманні та висланні французьких євреїв в Аушвіц під час Другої світової війни. (Див. більше в післямові.).

345

Політичну кризу в США спричинило прослуховування Демократичної партії під час виборів 1972 року. Після розголосу і розслідування тих подій президент від Республіканської партії Річард Ніксон подав у відставку в 1974 році. — Прим. пер.

346

1975 року Сайгон, столиця Південного В’єтнаму, був захоплений Народною армією В’єтнаму. В’єтнамська війна завершилася встановленням комуністичного режиму. — Прим. наук. ред.

347

«Люди в човнах» — так називали біженців з В’єтнаму під час військових конфліктів в Індокитаї, починаючи з 1946 року. — Прим. пер.

348

«Тимчасова» ІРА завдячує своїй назві декларації, виданій 24 квітня 1916 року в Дубліні, якою повстанці проголошували тимчасовий уряд.

349

Щорічна хода в Деррі в пам’ять про тринадцятьох підмайстрів, які замкнули міські ворота перед армією англійського короля Якова ІІ 7 грудня 1688 року, після чого почалася облога Деррі. — Прим. пер.

350

У 1984 році ІРА здійснила замах на прем’єр-міністерку Марґарет Тетчер і членів її уряду. У результаті вибуху в готелі Брайтон п’ятеро осіб загинуло і понад тридцять було поранено, але Тетчер не постраждала. — Прим. наук. ред.

351

За тогочасними підрахунками, британська присутність у Північній Ірландії коштувала 3 мільярди фунтів на рік, коли Лондон і так ледь зводив кінці з кінцями.

352

Бездоганно законослухняна Французька соціалістична партія навіть створила «Комітет із захисту прав людини» у Федеративній Республіці, який пропонував обмін досвідом і підтримку тим підзахисним, яких держава звинувачувала в терактах.

353

Як і в Німеччині, у певний момент поліція таки затримала очільників, але потім знову їх упустила. Ренато Курчо заарештували в 1974 році, після чого він у лютому 1975 року втік із в’язниці, але згодом, через одинадцять місяців, попався знову.

354

Спочатку Неґрі відпустили, але потім у 1983 році заарештували знову. У червні 1984 року його засудили до тридцяти років позбавлення волі.

355

Одна з таких мереж, сумнозвісна P2 Lodge, була таємничим масонським плетивом з правих політиків, банкірів, військових і поліцейських, яке заснував Лічо Джеллі, колишній військовий «Соціалістичної республіки» Муссоліні в 1943‒1945 роках. Серед її 962 членів було 30 генералів, 8 адміралів, 43 депутати парламенту, 3 члени чинного уряду й значна кількість представників найвищих ланок промисловості та приватного банківського сектору.

356

Дух часу (фр.). — Прим. пер.

357

Західноєвропейський панк в останні роки комуністичної Східної Європи залишив після себе особливо бридке враження, коли в ньому запанували нігілістичні андерграундні гурти, що цинічно наживалися на спадщині політичного та музичного дисидентства заради власної вигоди. Spions, угорський панк-гурт 1980-х, записав трек «Анна Франк» — гидкий мікс порнографії та політичної некоректності: «Швиденько зґвалтую тебе, перш ніж вони прийдуть і заберуть тебе, Анно Франк! Покохайся зі мною! Анно Франк! Плач, паскудо! Анно Франк! Інакше я тебе здам! Анно Франк, хлопці чекають на тебе».

358

У Британії ця тенденція сягала корінням давнього захоплення вегетаріанством, «автентичним» будівництвом та одягом тощо, яке часто було поширеним у соціалістичних товариствах і гуртках любителів піших прогулянок, що стали відповіддю ліваків на полювання, відстріл диких тварин і риболовлю як захоплення консервативних кіл. У континентальній Європі культура і лівих, і правих рухів мала цілком іншу історію. «Путівник зі здорової їжі», створений за редакції соціалістів «Товариства Фабіана», від початку презентували як внесок у класову боротьбу на гастрономічному фронті, тоді як французький «Путівник Мішлен» завжди був виключно комерційним проєктом, хоча й мав зі своїм британським відповідником однакову аудиторію.

359

Луддитами називали робітників текстильних мануфактур, які стихійно виступили проти запровадження машин у виробництво на початку ХІХ століття. Згодом так стали називати всіх, хто протистояв автоматизації та впровадженню нових технологій. — Прим. пер.

360

«Перелітний птах» (з нім.); освітні та туристичні осередки з організації відпочинку на природі та піших мандрівок. З’явилися ще в 1896 році в Німеччині й існують досі. — Прим. пер.

361

Єрусалим, Новий Єрусалим (англ. «And did those feet in ancient time…») — вірш Вільяма Блейка, написаний під впливом легенди про відвідини Англії Ісусом Христом. Це одна з найпопулярніших патріотичних пісень Великої Британії, що увійшла до передмови епічної поеми «Мільтон» 1804 року. — Прим. пер.

362

До 1980 року Радянський Союз викидав в атмосферу майже стільки ж вуглекислого газу, як і Сполучені Штати; ця статистика для його прихильників ще донедавна була радше приводом для гордості, аніж сорому.

363

Деякою мірою протести за довкілля — через їхній начебто аполітичний характер — створювали безпечний простір для політичної діяльності та національного самовираження в умовах загалом репресивних режимів. До 1983 року проблема забруднення води об’єднала аж 10% населення радянської Литви в «Литовську асоціацію захисту природи».

364

Гайдеґґеріанський екзистенціалізм такого роду перекидав ще один місточок на Захід: французький філософ Еммануель Муньє за багато років до того стверджував, що вбачає в екзистенціалізмі своїх сучасників (на кшталт Сартра) «суб’єктивний бар’єр» для того, що він викривав як «об’єктивний матеріалізм» та «технології». У пізніші десятиліття інтелектуальні послідовники Муньє з кола дописувачів часопису Esprit були одними з перших у Західній Європі, хто надрукував праці та відзначив доробок Гавела й інших дисидентів.

365

У ті самі роки Москва надавала крихітній американській Комуністичній партії підтримку обсягом близько 42 мільйонів доларів, що красномовно свідчило про неупереджену щедрість.

366

Політичною нестабільністю, яка виникла внаслідок тривалого протистояння конгресу з президентом Альєнде, скористалися військові сили та здійснили переворот, який підтримала адміністрація президента Ніксона. Соціалістичні й комуністичні сили були заборонені, а президент Сальвадор Альєнде вчинив самогубство. У 1974 році Августо Піночет зосередив владу у своїх руках. — Прим. наук. ред.

367

13 квітня 1976 року, лише за дев’ять тижнів до італійських виборів, Кіссінджер публічно оголосив, що США «не вітатимуть» участі комуністів в італійському уряді, відповідно підтвердивши побоювання Берлінґуера.

368

Одним із перших рішень Брандта після вступу на посаду в 1969 році було перейменування «Міністерства із загальнонімецьких питань» у «Міністерство з питань внутрішньонімецьких відносин»: щоб угамувати занепокоєння східних німців, що Федеративна Республіка і надалі продовжуватиме наполягати на своєму законному праві говорити від імені всіх німців, та просигналізувати про готовність взаємодіяти з НДР як з окремим і сталим утворенням.

369

Через цю правову ілюзію, пов’язану також з емоційними питаннями, Християнсько-демократична партія спочатку не була схильна до підписання Основного договору 1973 року, який встановлював відносини зі Східною Німеччиною, а також продовжувала наполягати, що питання східних кордонів залишається відкритим, аж до 1990 року.

370

У 1973 році секретна служба Західної Німеччини отримала інформацію, що особистий помічник Брандта Ґюнтер Ґійом шпигував на користь Східної Німеччини. У квітні 1974 року він був заарештований, а наступного місяця Брандт подав у відставку з посади канцлера. Припущення, що ініціатором скандалу було керівництво НДР, що таким чином хотіло підважити владу Брандта, який став доволі популярним політиком з обох боків залізної завіси, не отримало достатнього підтвердження. Скандал спровокував, але не був основною причиною відставки Брандта, який уже давно думав залишити свій пост. У 1981 році Західна Німеччина обміняла Ґійома на свого агента, якого спіймали на території НДР. Ґійом став героєм у Східній Німеччині й навіть опублікував свої спогади. — Прим. наук. ред.

371

Від самого початку Ostpolitik особливу увага та привілеї надавали Volksdeutsche — німцям, які все ще жили поза межами німецьких кордонів, на сході чи на півдні. За походженням, сімейним або етнічним, такі люди мали право на повне громадянство, якщо їм вдавалося дістатися Федеративної Республіки. Сотні тисяч мешканців України, Росії, Румунії, Угорщини й інших країн раптом віднайшли своє німецьке коріння, яке вони з такими зусиллями заперечували протягом попереднього пів століття.

372

Першу «Гельсінську групу» заснували 12 травня 1976 року в Москві. До складу її перших одинадцяти членів увійшли Юрій Орлов, Олена Боннер та Анатолій Щаранський. Два роки по тому народилася Helsinki Watch — міжнародна парасолькова організація, створена спеціально для того, щоб робити публічною інформацію про порушення прав людини в державах — підписантах Гельсінських угод.

373

У 1977 році за статтею 62 Кримінального кодексу УРСР «Антирадянська агітація та пропаганда» були засуджені Микола Руденко, Олексій Тихий, Левко Лук’яненко, Мирослав Маринович і Микола Матусевич. У 1979-му ув’язнили ще п’ятьох членів Української Гельсінської групи. — Прим. наук. ред.

374

Звичай наглядачів Макронісосу вибивати з комуністів розкаяння, а потім братися за тих, хто відмовлявся, був напрочуд подібним до практики румунських комуністів у в’язниці в Пітешті в ті самі роки, хоч і дещо гуманнішим. Див. Розділ 6.

375

У Греції, як і загалом у Європі, США спочатку очікували знайти друзів та союзників у лівому центрі грецького політичного спектра. Невдовзі, утім, вони звільнилися від цих ілюзій і переключилися на тісну та тривалу дружбу з націоналістами і правими військовими.

376

Це також дало поштовх появі впливового фільму Коста-Гавраса «Z», в основу сюжету якого лягла справа Ламбракіса.

377

В Іспанії і Латинській Америці державний військовий переворот чи заклик до нього. — Прим. пер.

378

Офіцери, більшість яких сформувалися у військових кадетських училищах за часів довоєнної диктатури Іоанніса Метаксаса, можливо, були не такими непопулярними, як припускали їхні закордонні критики. Але припущення про те, що вони користувалися прихильністю (і, здається, не тільки) Сполучених Штатів, було правильним. Те, що, по суті, було запізнілим продовженням грецької Громадянської війни 1940-х років, швидко стало вважатися останнім проявом європейської громадянської війни тривалістю в століття. Місце «Іспанії» як головного осередка поляризації політичних настроїв посіла «Греція».

379

З 1962 року Греція мала статус асоційованого члена Європейської економічної спільноти.

380

Рух грецьких спільнот поза межами Греції за приєднання своїх територій до Грецької держави. — Прим. наук. ред.

381

Утім сама хунта не уникла покарання. Одинадцять її лідерів судили та визнали винними в серпні 1975 року. Троє отримали смертний вирок, пізніше пом’якшений до довічного ув’язнення. Пападопулос помер у в’язниці в 1999 році, до кінця так і не визнавши провини. Пізніше суд визнав винним генерал-бригадира Іоаннідіса за його дії в придушенні повстання в Політехнічному університеті. На момент написання цієї книжки він перебуває у в’язниці. (Іоаннідіс помер у 2010 році від хвороби легенів. — Прим. пер.).

382

Моррес помер у 1952 році у віці 84 років. Сам Салазар, син агента з нерухомості, народився в португальському місті Вімейру 28 квітня 1889 року, на тиждень пізніше за Гітлера. Як для людини, що керувала європейською державою наприкінці 1960-х років, він був напрочуд глибоко вкоріненим у звичаї попереднього століття — його мати народилася в 1846 році.

383

Станом на 1973 рік на Західну Європу припадало дві третини імпорту та експорту Португалії.

384

Утім молоді офіцери-пуритани та їхні союзники з лівого крила були незадоволені подальшим напливом того, що вони вважали порнографічною літературою і фільмами, коли Португалія надолужувала п’ятдесят років культурних обмежень. Якось вони навіть спробували заборонити виконання фаду, португальських народних пісень, бо вважали, що ці пісні навіюють «сум і фаталізм», а відповідно шкодять їхнім цілям просвітництва й суспільного прогресу.

385

Ідеться про період, коли Олександр Керенський був головою Тимчасового уряду в 1917 році в Росії. — Прим. наук. ред.

386

Ще в 1963 році іспанський лідер, не вагаючись, стратив захопленого комуніста, Хуана Ґрімау, усупереч широкому засудженню з боку міжнародної спільноти.

387

Іронія полягає в тому, що внаслідок ретельно відміряних свобод, які Франко дозволив активістам-студентам в останнє десятиліття свого правління, іспанські студенти покоління шістдесятих зазвичай постфактум перебільшували ту роль, яку вони відіграли в подальшій боротьбі країни за демократію.

388

Див. Розділ 7. Як наслідок, католицькі лідери, не заплямовані пов’язаним із Франко минулим, могли зіграти активну роль у демократичних перетвореннях країни, виконуючи роль «моста» між радикалами й консерваторами.

389

Грандіозний меморіальний комплекс «Долина полеглих», відкритий 1959 року, став місцем поховання (часто вимушеного) загиблих у Громадянську війну 1936‒1939 років. Незважаючи на те, що це місце, за словами Франко, мало стати національним актом спокути й примирення, воно залишалося контроверсійним, як і події війни. З демократизацією Іспанії Долина полеглих як символ диктатури продовжувала провокувати дебати в суспільстві. Суперечку було вирішено в жовтні 2019 року, коли рештки Франко, який у 1975 році також був похований у меморіалі, перенесли до сімейної усипальниці. — Прим. наук. ред.

390

Каудильйо в перекладі з іспанської означає «вождь». Із 1937 року до своєї смерті титул каудильйо носив Франциско Франко. — Прим. наук. ред.

391

Іспанська соціалістична робоча партія; ісп. Partido Socialista Obrero Español. — Прим. ред.

392

За місяць до того, як Іспанську комуністичну партію легалізували, вона провела в Мадриді публічний з’їзд єврокомуністичних партій Західної Європи.

393

Соціально-географічний розподіл виборів 1977 року моторошно нагадував розподіл 1936 року — по суті, політична культура країни була законсервована на чотири десятиліття.

394

Стаття 151 Конституції надавала можливість «самоврядування» будь-якому регіону, який би про це попросив.

395

Проти короля й парламенту в 1982 та 1985 роках сталося ще два заколоти, обидва їх легко придушили.

396

Антоніо Техеро як одного з основних керівників військового заколоту засудили на 30 років позбавлення волі в травні 1982 року. Техеро вийшов з в’язниці в 1996-му, пробувши за ґратами більше, ніж решта учасників заколоту. — Прим. наук. ред.

397

За даними офіційної статистики щодо безробіття, до середини 1980-х безробітним серед працездатного населення був більше ніж кожен п’ятий. Напевно, реальна цифра була ближча до кожного четвертого. У країні, де досі не існувало функціональної мережі соціального забезпечення і де мало хто мав приватні заощадження, ці цифри означали загальну скруту.

398

У 1982 році кампанія ІСРП відбувалася під слоганам «НАТО — “ні” вступу!». Через чотири роки на їхніх листівках було написано: «НАТО — членству “так”!».

399

Традиційна соціалістична платформа націоналізації мало стосувалася Іспанії, де авторитарна держава і так контролювала більшу частину офіційної економіки.

400

Нова іспанська Конституція 1978 року, яку було укладено таким чином, щоб примирити ворожі протилежності іспанської історії — лівих із правими, церкву з антиклерикалами, центр із периферією, — багатозначно мовчала щодо режиму, який сама запроваджувала.

401

Гра англійських слів «general elections» (загальні вибори) та «general erections» (загальні ерекції). — Прим. пер.

402

Його фільми — серед яких останній «La Mala educación» («Погане виховання», 2004) — також були підкреслено антиклерикальними; напевно, саме в цьому аспекті Альмодовар залишається послідовно вірним давній традиції іспанського культурного дисидентства.

403

Victor Perez-Diaz, Spain at the Crossroads. Civil Society, Politics and the Rule of Law (Cambridge, MA, 1999), p. 6.

404

В обох випадках столиця Осло абсолютною більшістю проголосувала «за», але противниками такого рішення була антиєвропейська коаліція радикалів, борців за довкілля, «мовних націоналістів» та фермерів з прибережних і північних провінцій країни, а також рибалок, які виступали категорично проти того, що ЄЕС обмежує прибережну зону риболовлі лише двадцятьма кілометрами. Вступ Данії також підштовхував до цього і Гренландію, яка в той час усе ще підпорядковувалася Копенгагену. Але після того, як Гренландія в 1979 році отримала самоврядування, у країні провели референдум, на якому населення проголосувало за вихід з ЄЕС — це був перший і останній вихід держави-члена зі Спільноти. (І залишається на час перекладу книжки. Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії, оголосивши про вихід з ЄС, досі не може узгодити умови виходу, що стало причиною тривалої політичної кризи, і як наслідок — дострокових виборів. — Прим. наук. ред.).

405

Утім це компенсували нові можливості для інвестицій у приватному секторі: частка закордонного капіталу в іспанських компаніях у 1983–1992 роках зросла на 374%.

406

Не один впливовий голос у Брюсселі закликав Європейську комісію перевірити, чи реалізує він свої погрози…

407

Звичайно, Спільна сільськогосподарська політика, ще одна велика стаття видатків бюджету ЄС, уже давно поглиблювала ті самі регіональні розбіжності, які структурні фонди та інші організації мали на меті усунути…

408

Багатші країни зазвичай були менш зобов’язані Брюсселю та зберігали більший контроль над власними справами. У Франції, незважаючи на те, що закони, ухвалені в 1980-х роках, проголошували «децентралізацію», Париж міцно тримав у руках важелі бюджетної політики. У результаті заможні регіони Франції дотримувались міжнародної тенденції й отримували переваги від зв’язків з ЄС, але бідніші райони продовжували залежати насамперед від державної допомоги.

409

Відтоді до «Шенгенської зони» увійшли й інші держави — члени Європейського Союзу, але Велика Британія залишилася поза нею, а Франція, як і інші учасники, зберегла за собою право відновити прикордонний контроль з міркувань безпеки.

410

Якби не відчутне зростання рівня народжуваності в іммігрантських спільнотах з Азії, Африки та країн Карибського басейну, ці цифри були б ще нижчі.

411

У Східній Європі порівняно низького рівня народжуваності в ті самі роки першою досягнула Угорщина, де «підпільна» економіка (див. розділ 18) дозволяла багатьом людям мати вищий рівень життя, ніж в інших країнах Блоку.

412

Найбільше гнівних протестів відбувалося з боку профспілок, які об’єднували працівників низькооплачуваної сфери державних послуг, від прибиральників до медсестер. Великі промислові спілки набагато оптимістичніше дивилися на урядові скорочення: допоки лейбористи дотримувались обіцянки захищати традиційних кваліфікованих робітників промислової сфери та не чіпати їхні пільги, їхні лідери спокійно ставилися до «віровідступництва» уряду. Більше їх здивувало те, що подібні домовленості не вийшло укласти з місіс Тетчер.

413

З англ. «Maggie Thatcher Milk Snatcher». — Прим. наук. ред.

414

Радянський письменник Юрій Гаврилов уперше назвав Тетчер «залізною леді» у своїй публікації від 1976 року в московській газеті «Красная звезда». Підставою став різкий антирадянський виступ Тетчер як нового лідера Консервативної партії. Тетчер узяла собі на користь цей негативний епітет під час передвиборчої кампанії 1979 року. — Прим. наук. ред.

415

Протягом десяти тижнів у 1982 році Сполучене Королівство й Аргентина перебували в стані неоголошеної війни через Південну Джорджію і Південні Сандвічеві острови. Заявляючи про повернення своїх територій, Аргентина окупувала ці британські території в Атлантичному океані. Конфлікт закінчився тим, що Аргентина відступила та повернула острови під британський контроль. — Прим. наук. ред.

416

Так Едварт Гіт охарактеризував діяльність інвестиційного конгломерату Lonrho в 1973-му. — Прим. наук. ред.

417

У 1996 році (в останній рік свого існування) британська націоналізована залізнична мережа «похвалилася» найнижчим рівнем державного субсидіювання в Європі. Того самого року французи закладали рівень інвестицій у залізницю на рівні 21 фунт на душу населення, італійці — 33 фунти, тоді як британці — лише 9 фунтів.

418

І приватною бідністю теж. Розірвавши зв’язок між пенсіями й зарплатами, Тетчер різко зменшила пенсійний дохід більшості її співвітчизників. Станом на 1997 рік державні пенсії у Великій Британії становили тільки 15% від середнього заробітку — у ЄС це було найнижче співвідношення.

419

Фрідріх II (1712‒1786) прусський король і курфюрст Священної Римської імперії. Один із найвидатніших німецьких правителів, представник освіченого абсолютизму. За його правління територія держави значно розширилася, також він реформував армію та підтримував мистецтво. — Прим. наук. ред.

420

Упродовж десятиліття після відставки Марґарет Тетчер її наступники біля консервативного керма деградували від стомливого занудства (Джон Мейджор) до самовпевненої неадекватності (Вільям Гейґ) та безмежної некомпетентності (Іан Данкан Сміт). Після тривалого правління «сонячної королеви» настала злива посередності.

421

На партійному з’їзді шотландських торі 14 травня 1982 року вона пояснювала: «Дуже захопливо мати справу зі справжньою кризою, коли половину свого політичного життя ти мусиш давати раду банальним питанням на кшталт проблем довкілля».

422

Можливо, з тією лише різницею, що, поки Марґарет Тетчер вірила в приватизацію як щось на кшталт моральної чесноти, Тоні Блеру просто подобалися багатії.

423

Як показало соціологічне опитування 1979 року, передвиборча програма Соціалістичної партії Міттерана дивним чином збігалася з політичним портретом країни. Жодна інша партія не могла похвалитися таким влучанням.

424

Колишній банкір та радник прем’єр-міністра в уряді де Ґолля Жака Шабана-Дельмаса, Делор пізніше, у 1985‒1995 роках, очолюватиме Європейську комісію.

425

Ідеться про вісім проєктів: Скляна піраміда Лувру, Музей д’Орсе, Парк Ла-Віллет, Інститут арабського світу, Опера Бастилія, Велика арка Дефанс, Міністерство економіки та фінансів і Національна бібліотека Франції. Деякі з цих проєктів розпочалися ще до Міттерана, але саме за нього набули грандіозності. Крім вартості, ці проєкти критикували за те, що вони сприяли утвердженню образу імперії та суттєво трансформували міський простір Парижа. — Прим. наук. ред.

426

Навіть на піку народного невдоволення урядовою політикою під час економічної кризи середини 1980-х років 57% виборців стверджували, що задоволені зовнішньою політикою Міттерана.

427

У 1982 році IRI (Instituto per la Ricostruzione Industriale — Інститут промислової реконструкції) контролював, зокрема, усе чавунне виробництво в Італії, дві третини виробництва спеціальної сталі, чверть виробництва морозива та 18% виробництва очищених від шкірки томатів.

428

Початковою метою Treuhand було перетворити якомога більше з дев’яти тисяч східнонімецьких компаній (на яких працювало сім мільйонів чоловіків та жінок) на справжній бізнес, а решту — ліквідувати. Але через політичний тиск корпорація радше віддавала перевагу відновленню чи об’єднанню багатьох збиткових концернів, за іронією тим самим створюючи новий напівдержавний сектор, який отримував субсидії з державного бюджету. Див. Розділ 21.

429

Instituto per la Ricostruzione Industriale (Інститут промислової реконструкції), Instituto Nazionale delle Assicurazioni (Національний інститут страхування), Ente Nazionale Idrocarburi (Державне нафтопромислове об’єднання), Ente Nazionale per l’Energia Elettrica (Державне електроенергетичне об’єднання).

430

Evgenia Ginzburg, Journey into the Whirlwind (Harcourt, 1967); Margarete Buber-Neumann, Von Potsdam nach Moskau: Stationen eines Irrweges (Stuttgart: Deutsche Verlags-Anstalt, 1957); Wolfgang Leonhard, Child of the Revolution (Pathfinder Press, 1979), уперше опублікований у Кельні в 1955 році під назвою Die Revolution entlässt ihre Kinder; Victor Serge, Mémoires d’un révolutionnaire (Paris, 1951); Boris Souvarine, Stalin. A Critical Survey of Bolshevism (уперше виданий англійською в 1939 році).

431

У період між 1975 та 1981 роками лише Франція прийняла 80 тисяч біженців з Індокитаю.

432

У 1963 році, коли він уже давно втратив інтерес до своїх власних французьких комуністів, автора Les Mains Sales («Брудними руками») ще можна було почути в Празі, де він захоплено розводився про соціалістичний реалізм в аудиторії спантеличених чеських письменників й інтелектуалів.

433

Моральна казка (фр.). — Прим. пер.

434

Математик і філософ XVII століття Блез Паскаль вказував, що раціональна людина повинна прагнути віри в Бога і жити так, ніби Він справді існує. Якщо людина помиляється і Бога немає, то вона втратить лише окремі задоволення, натомість якщо Бог існує, то така людина отримає «вічність буття». — Прим. пер.

435

«La responsabilité envers l’Histoire dispense de la responsabilité envers les êtres humains».

436

«Pour ma part, je pense que s’il y a une grande cause aujourd’hui, c’est la défense des intellectuals». Див.: Le Nouvel Observateur, № 1140, вересень 1986, «Les Grandes Causes, ça existe encore?».

437

Antonino Bruno, Marxismo e Idealismo Italiano (1977), pp. 99–100.

438

Цікаво, що саме рішення чехословацького уряду в 1976 році ратифікувати Пакт ООН про права людини — коли Чехословаччина стала 35-ю державою-підписантом — зробило цей Пакт обов’язковим у рамках міжнародного права.

439

Абревіатура чеськ. «Výbor na obranu nespravedlivě stíhaných». — Прим. ред.

440

Але навіть рух за довкілля мав своїх власних внутрішніх дисидентів. Словацький письменник Мілан Шимечка застерігав своїх колег (зокрема Гавела) від недооцінювання переваг сучасності: «Я дотримуюся думки, що навіть забруднення, яке супроводжує промислові надбання, краще за хаос та жорстокість, від яких знемагають суспільства, де люди не спроможні задовольнити своїх базових потреб». Milan Šimečka, «A World With Utopias or Without Them», Cross-Currents, 3 (1984), p. 26.

441

Такія — в ісламі право приховувати релігійні переконання в разі переслідувань та загрози життю. — Прим. пер.

442

Югославія була винятком, який підкреслював правило: «Оскільки в Югославії ніколи не було офіційно встановленої культури (що не заважало офіційним фігурам бути присутніми в культурному житті країни), не могло бути і її природної протилежності — підпільної, альтернативної або паралельної культури, на кшталт тієї, яку ретельно плекали інші соціалістичні країни». Dubravka Ugresic, The Culture of Lies (1998), p. 37.

443

І недарма. Як ми вже знаємо, тогочасні британські й німецькі рухи за мир усуціль кишіли радянськими та східнонімецькими розвідниками.

444

Луїс Корвалан (1916–2010) — генеральний секретар Комуністичної партії Чилі, ув’язнений після військового путчу Піночета в 1973 році. — Прим. наук. ред.

445

Упродовж 1980-х років Польща та Чехословаччина скотилися до від’ємного економічного зростання — насправді їхні економіки зменшувалися. Уся економіка СРСР, очевидно, почала скорочуватись із 1979 року.

446

Timothy Garton Ash, The Uses of Adversity (NY, 1989), p. 9.

447

Сільське господарство Радянського Союзу, Угорщини та Румунії переважно нагадувало великі поміщицькі маєтки ХІХ століття: в умовах низької оплати праці, поганого оснащення й кепських результатів працівники виконували для своїх відсутніх на місці роботодавців необхідний мінімум, бережучи сили на справжню працю на своїх сімейних ділянках.

448

Я вдячний доктору Пауліні Брен за це посилання.

449

У брежнєвські роки виготовити пів кіло яловичини коштувало три з половиною рублі, але в магазинах її продавали за два. Європейська спільнота теж субсидувала фермерів, і приблизно в тих самих пропорціях. Різниця, звичайно, полягала в тому, що Західна Європа могла дозволити собі Спільну сільськогосподарську політику, а Радянський Союз — ні.

450

У травні 1982 року Угорщина приєдналася до Міжнародного валютного фонду, з чим вони одне одного і привітали. Тільки в 1989 році виявилося, що її уряд сильно занизив зовнішній і внутрішній борг країни за попереднє десятиліття.

451

Генерал-фельдмаршал Російської імперії, князь Григорій Потьомкін похований у Свято-Катерининському соборі в Херсоні. Тоні Джадт відсилає до так званих бутафорських сіл, створених у 1787 році за наказом Потьомкіна на шляху Катерини ІІ до Таврії, щоб вразити досягненнями імператрицю та представників іноземних держав, які її супроводжували, але насправді села такими не були. — Прим. наук. ред.

452

До того ж, як і сам Брежнєв, вони були серед найактивніших тогочасних споживачів. У ті роки ходив радянський анекдот: радянський лідер показує матері дачу, машини та мисливські будинки. «Це прекрасно, Леоніде, — каже вона. — Але що, коли до влади знову прийдуть комуністи?»

453

Звичайно, засудження матеріальних ідолів і гріха гордині належало до компетенції Католицької церкви. Але Кароль Войтила пішов значно далі. У своїх навчаннях до Посту, які він проводив у Ватикані в 1975 році, за три роки до сходження на папський престол, він відкрито оголосив, що з двох загроз Церкві, споживання та переслідування, перша становила значно серйознішу небезпеку, а тому була більшим ворогом.

454

Зверніть увагу, що спочатку він підтримав проєкт монастиря кармелітів в Аушвіці, а тоді під тиском протесту з боку міжнародної спільноти змінив думку. Його бездумне порівняння Польщі в умовах воєнного стану з «великим концентраційним табором» свідчить про аналогічну обмеженість.

455

За підтримки Ватикану США надавали «Солідарності» значну фінансову допомогу в часи її підпільної діяльності — за деякими оцінками, до 50 мільйонів доларів.

456

Утім на початку свого президентства в листопаді 1981 року Рейґан обмовився, що ядерна війна в Європі не обов’язково призведе до стратегічного зворотного удару. Західноєвропейські союзники Вашингтона розхвилювалися через цю ремарку не менше, ніж Москва. І ті, і ті висловилися категорично проти.

457

Звичайно, не могло бути й мови про те, щоб розмістити якісь Pershing чи крилаті ракети в самій Франції…

458

Після 1990 року виявилося, що не менше 25 членів Бундестагу в ті роки були агентами НДР на зарплатні.

459

13 грудня 1981 року, коли в Польщі оголосили воєнний стан, Шмідт був у НДР на «саміті» зі своїм візаві Еріхом Гонекером і дещо занепокоївся — не так через те, що сотні польських дисидентів опинилися у в’язниці, як тому, що польські події могли потенційно «дестабілізувати» процес покращення у внутрішньонімецьких відносинах.

460

Через те що ВВП США весь час зростав, частка державних витрат Сполучених Штатів на оборону у відносних цифрах стабільно зменшувалася, починаючи із середини 1950-х по 1979 рік, і навіть під час В’єтнамської війни. Пізніше вона сильно збільшилась: як відсоткова частка федеральних витрат оборонні видатки в 1987 році виросли на 24% проти 1980 року.

461

Насправді родина самого Горбачова сильно постраждала за Сталіна: обидва його діди були репресовані під час диктаторських чисток. Але новий радянський лідер не визнавав цього до листопада 1990 року.

462

«Mais c’est quoi, la dialectique?» — «C’est l’art et la manière de toujours retomber sur ses pattes, mon vieux!» (Jorge Semprún, Quel Beau Dimanche (Paris: Grasset, 1980), p. 100.)

463

У 1986 році Радянський Союз офіційно визнав 31 загиблого від радіації та інших ушкоджень в результаті аварії на ЧАЕС. Валерій Ходемчук і Володимир Шашенок загинули під час аварії, решта померли впродовж кількох тижнів у Москві, куди були госпіталізовані. — Прим. наук. ред.

464

Ця подія стала темою книжки Жореса Медведєва «Атомна катастрофа на Уралі», опублікованої в еміграції в 1979 році.

465

Згідно з опитуванням громадської думки, проведеним через кілька місяців, у січні 1990 року, за ступенем народної прихильності Горбачов ішов одразу за Петром І, однак дуже сильно відставав і від Карла Маркса, і від Володимира Леніна…

466

Саме Сахаров відкрито порушив це питання, вимагаючи — у прямому телеефірі — скасувати статтю 6 та повернути народним представникам владу, яку партія «вкрала» в 1918 році. Зрештою, Горбачов сам надав Сахарову мікрофон, але було вже пізно.

467

Ідеться про Договір про звичайні збройні сили в Європі, який підписали представники урядів і міністри закордонних справ 22 держав — учасниць НАТО й Організації Варшавського договору. — Прим. пер.

468

На похороні Черненка в березні 1985 року він також зустрівся й підкреслено привітався з Алессандро Натта, головою італійської Компартії, до якого впродовж багатьох років до того моменту Москва ставилася прохолодно.

469

За іронічною подібністю до американського фіаско у В’єтнамі маріонетковий режим у Кабулі — відтепер позбавлений збройної підтримки з-за кордону — дошкутильгав до 1992 року, а тоді пав (не зважаючи на своїх закордонних гарантів) перед силами Талібану.

470

Андрій Грачов, цит. за: Archie Brown, The Gorbachev Factor (Oxford, 1997), p. 88.

471

Щоб віднадити інших (фр.). — Прим. пер.

472

У 1986 році США зняли вето на членство Польщі в Міжнародному валютному фонді в обмін на звільнення всіх інших політичних в’язнів та загальну амністію.

473

Див.: Harold James, International Monetary Cooperation since Bretton Woods (IMF Oxford University Press, 1996), p. 567.

474

Біллі Ґрем (1918‒2018) — євангеліст-християнин, член Південної баптистської конвенції. Уперше приїхав до Угорщини з проповідями в 1977-му, згодом були візити у 1985 і 1989 роках. Кількість вірян, які відвідували його проповіді, щоразу зростала, сягнувши 90 тисяч у 1989 році. — Прим. наук. ред.

475

Офіційно місце поховання Надя впродовж тридцяти років залишалося невідомим; однак насправді всі знали, що його поховано на міському цвинтарі Будапешта в темному закапелку без позначки.

476

Я вдячний професору Тімоті Ґартону Ешу за це посилання.

477

Виявилося, що Гонекер (цілком обґрунтовано) здогадався, що Горбачов довго не протримається, а отже, можна без проблем на нього не зважати.

478

Через три дні після візиту Горбачова Гонекер прийняв із візитом китайського високопосадовця й порівняв заворушення в НДР з нещодавньою китайською «контрреволюцією». Імовірно, він таки розглядав можливість повторення в Німеччині різанини на площі Тяньаньмень: це була одна з причин, чому колеги вирішили його скинути.

479

Ніч з 9 на 10 листопада 1938 року стала кульмінацією численних цілеспрямованих і масштабних погромів синагог та єврейських крамниць, насильства і терору щодо євреїв у нацистській Німеччині. — Прим. пер.

480

Справедливості заради варто зазначити, що східнонімецькі дисиденти щиро помилилися, сприйнявши відвагу людських натовпів у листопаді 1989 року за основу для оновленої соціалістичної республіки. З іншого боку, джерелом такої хибної інтерпретації була їхня сліпота щодо того, що став означати «соціалізм» — і їхній власний внесок у його збереження.

481

Почасти аналогічні події відбувалися в Польщі в 1980‒1981 роках: політичні трансформації в країні, які мали місце десять років по тому, були справою значно більшого розрахунку та переговорів.

482

Автор, який тоді був у Празі, може засвідчити п’янке відчуття творення історії, що відбувалося на очах.

483

VPN, або Verejnosť proti násiliu (словацьк.). — Прим. ред.

484

Цей розрив поколінь чудово ілюструє карикатура в грудневому номері за 1989 рік однієї з недовговічних празьких студентських газет. Череватий дядько середнього віку в майці з огидою витріщається в люстерко для гоління на нечупарну жінку в дверях — у брудній розтягнутій нічній сорочці, бігуді та із сигаретою в зубах. «Ти не впізнаєш мене? — піддражнює вона його. — Я твоя мрія 1968 року».

485

«Якщо народ ніколи не говорив, перші слова, які він промовляє, є поезією», — Фердінандо Камон у La Stampa, «Tutto Libri», 16 грудня 1989 року.

486

Принаймні до приходу до влади Михайла Горбачова, після чого антирадянське інакодумство перестало бути для Заходу цінністю.

487

Від рум. conducător («вождь») — титул, який використовували деякі румунські лідери. — Прим. пер.

488

Суд та страту розстрільною командою зняли, щоб показати по телебаченню, але запис було оприлюднено лише через два дні.

489

Офіційно, звичайно, турків не існувало. «У Болгарії турків немає» (Дімітар Стоянов, міністр внутрішніх справ).

490

Ці застереження не завжди стосувалися віддалених сільських громад і маленьких провінційних міст, де поліція, не боячись телекамер та публічного осуду, до самого кінця продовжувала діяти безперешкодно.

491

Непрямий реверанс у бік єдиної тривкої спадщини шістдесятих — думки, що молодь за своєю природою перебуває в кращому становищі: за словами Джеррі Рубіна, «ніколи не довіряй нікому, хто старший за тридцять».

492

Таку лінію аргументації, зокрема, розвинув Вольтер у своєму елегантному роз’ясненні Ларі Вулф у книжці Inventing Eastern Europe (Stanford, 1994) (українське видання «Винайдення Східної Європи» вийшло друком у видавництві «Критика» в 2009 році. — Прим. пер.).

493

Навіть перша реакція Рейґана на оголошення воєнного стану в Польщі була очевидно млявою. Тільки після гучної публічної критики (зокрема з боку Генрі Кіссінджера) офіційний Вашингтон зайняв ту прямолінійну позицію, якою він добре запам’ятався.

494

У червні 2006 року Державний Союз Сербії та Чорногорії розпався на дві окремі держави — Сербію та Чорногорію. — Прим. пер.

495

У серпні 1989 року заступник голови Соціал-демократичної партії розкритикував уряд Коля за «поглиблення» кризи через відчинення дверей перед біженцями зі Східної Німеччини, які намагалися виїхати на Захід через щойно відкритий німецький кордон. Однак у Берліні (де СДП традиційно мала сильні позиції) партія отримала на виборах 1990 року значно кращий результат — 35% голосів.

496

Щодо цього Болей з деякою гіркотою зауважила: «Ми хотіли справедливості, а отримали Rechtstaat [конституційну державу]».

497

Друге, що зробив де Мезьєр, — нарешті визнав співпричетність Східної Німеччини до Голокосту та виділив 6,2 мільйона дойчмарок на репарації.

498

Невипадково Міттеран був єдиним провідним західноєвропейським політиком, який спокійно поставився до усунення від влади Горбачова під час невдалої спроби перевороту в Москві.

499

Неабияка іронія полягає в тому, що наступники Міттерана тепер мають давати раду бюджетним викликам і соціальним наслідкам цього самого договору.

500

Не найменшою такою поступкою було призначення поплічника Міттерана Жака Атталі очільником нової інституції — Європейського банку реконструкції та розвитку (ЄБРР), який мав інвестувати кошти у відбудову Східної Європи. Після того як він витратив мільйони на ремонт престижного будинку для себе, але дуже мало на тих, хто мав би бути його бенефіціарами, Атталі з ганьбою усунули з посади. Не схоже, щоб ця ситуація якимсь чином позначилася на його високій думці про себе.

501

Існують свідчення того, що Горбачов пішов на цю ключову поступку несвідомо: це сталося, коли в травні 1990 року він погодився на пропозицію президента Буша щодо того, що право Німеччини на самовизначення має охоплювати свободу «вибору союзів».

502

На думку Ґрасса, сучасна історія Німеччини складається з її постійних намагань роздуватися й розширятися та відчайдушних спроб інших країн континенту ці намагання стримувати — або, за його власним висловом, «кожні кілька років наш національний закреп лікують клізмою “Європа”».

503

Мільке, міністра державної безпеки в 1957‒1989 роках, у 1993 році засудили до шести років позбавлення волі за участь у вбивстві поліцейських у 1931 році. Але вже через два роки його достроково звільнили з огляду на вік: Мільке було 88 років. — Прим. наук. ред.

504

Зверніть увагу, що лише за вісім тижнів до того Горбачов уперто відмовлявся розглянути будь-які зміни такого штибу.

505

Валентин Варенников, який у той час очолював Сухопутні війська, та Дмитро Язов, міністр оборони СРСР. — Прим. наук. ред.

506

На п’ять центральноазійських республік — Казахстан, Киргизія, Таджикистан, Туркменія та Узбекистан — разом припадало більше територій (18% усієї площі Радянського Союзу), аніж на будь-яку іншу республіку, окрім самої Росії, але їхній сукупний валовий національний продукт у вересні 1991 року становив лише 9,9%. Водночас їхня історія виходить за межі цієї книжки.

507

Але це мало хто передбачав. Дивовижний виняток — есеї Романа Шпорлюка, написані в 1970‒1980 роках та зібрані у виданні Ukraine and the Break-Up of the Soviet Union (Hoover Institution, Stanford, 2000).

508

Не плутати з історичною областю Молдова на західному березі річки Прут у Румунії.

509

Через тюркське походження азербайджанців причини цієї напруги частково можна простежити до винищення вірмен під час Першої світової війни в османській Туреччині.

510

У січні 1990 року в Баку відбулася низка погромів вірменського населення столиці, за різними даними, загинуло до кількох десятків вірмен. Це ще більше загострило конфлікт, і вірмени Нагірного Карабаху продовжували вимагати його приєднання до Вірменії. — Прим. наук. ред.

511

Характерний для Росії погляд на себе — хитке поєднання невпевненості й гордині — влучно описав ліберальний філософ Петро Чаадаєв у «Філософських листах» 1836 року: «Про нас можна сказати, що ми становимо, так би мовити, виняток серед народів. Ми належимо до тих із них, які ніби не входять складовою частиною до роду людського, а існують лише для того, щоб стати великою наукою для світу. Звичайно, не мине безслідно і те напучення, яке нам судилося дати, але хто знає день, коли ми знову віднайдемо себе серед людства, і скількох лих ми зазнаємо до звершення нашої долі?».

512

Це одна з причин, чому кінець Радянського Союзу був та залишається приводом для щирого жалю серед багатьох росіян. Для будь-кого іншого «незалежність» — це щось здобуте, тоді як для Росії незалежність означала очевидну втрату.

513

Єльцин отримав 57% голосів при явці в 74%.

514

Винятком був французький президент Франсуа Міттеран, який усе ще не міг прийняти дестабілізацію Східної Європи і трохи поквапився визнати успіх змовників у відновленні колишнього ладу.

515

Навіть в Україні, де багато російськомовних насторожено ставилися до розмов про державну незалежність, серпневий переворот кардинально вплинув на народні настрої: 24 серпня Верховна Рада України проголосувала за незалежність 346 голосами проти 1. Коли 1 грудня відбувся всенародний референдум, 90,3% електорату (за явки у 84%) проголосували за вихід з Радянського Союзу.

516

Бажання, але не засобів. Якби Горбачов — або серпневі заколотники — вирішили залучити армію, щоб придушити опозицію, немає жодної певності, що їм би це не вдалося.

517

Промова стала відома як «Chicken Kiev speech», саме так її назвав Вільям Сафайр у своїй колонці в New York Times у серпні 1991 року. Промову, яку написала Кондоліза Райс, що тоді відповідала за регіон Східної Європи в адміністрації Буша, різко розкритикували за нездатність президента реально оцінити виклики, з якими зіткнувся СРСР. — Прим. наук. ред.

518

Це викликало певну ворожість з боку чехів. Під час візиту до Праги в 1985 році ліберальні чехи частували автора цих рядків описами привілеїв, які режим надавав словацькій меншині. Причиною особливого обурення були шкільні вчителі зі Словаччини: їх наймали для викладання в початкових школах Праги, тоді як батьки вважали їх безнадійно провінційними та неспроможними впоратися з цим завданням.

519

Поява окремої угорської партії відображає наявність на словацькій території близько пів мільйона угорців, що становить 10% населення Словаччини.

520

Цит. за: Mladá Fronta dnes, 12 березня 1991 року. Див.: Abby Innes, Czechoslovakia: The Short Goodbye (Yale U.P., Newhaven, 2001), p. 97.

521

Виявилося, що роз’єднатися політично було простіше, ніж економічно: угоди щодо федерального майна Чехословаччини нарешті було досягнуто лише в 1999 році.

522

Вуковар — місто в Хорватії. Мостар — місто в Боснії і Герцеговині. — Прим. пер.

523

Загреб, Белград та Скоп’є (столиця Македонії) належали до міст Центральної Європи, які в 1910‒1990 роках зростали найшвидше.

524

Ідеться про рефлекси праслов’янської фонеми ě. — Прим. ред.

525

«Одних сербів ми вб’ємо, інших — вишлемо за кордон, а решту — змусимо прийняти католицизм», — проголошував устаський міністр з питань релігії в Загребі 22 липня 1941 року.

526

Під час «дослідницького» візиту до Скоп’є одразу після косівської війни 1999 року македонський прем’єр-міністр «по секрету» повідомив автору цих рядків, що албанцям (зокрема його колезі-міністру, який щойно вийшов з приміщення) довіряти не можна: «Не можна вірити всьому, що вони говорять. Просто вони не такі, як ми, — вони не християни».

527

Звичайно, хорвати й інші національності так не вважали; вони могли б згадати про перевагу сербів у державній армії (60% офіцерського складу станом на 1984 рік були сербами, що більш-менш пропорційно відповідало кількості сербів серед населення країни, але від того іншим національностям було не легше) та непропорційно велику частку інвестицій і федеративного бюджету, яку отримував Белград.

528

«Косово — це ваш Алжир усередині Орлеана» (фр.). — Прим. пер.

529

Оскільки етнічне походження в Югославії не можна було визначити за зовнішнім виглядом чи мовою, бойовики в пошуках жертв покладалися на селян, які «здавали» своїх сусідів — сім’ї, з якими вони часто жили мирно, а часом і дружно впродовж років і навіть десятиліть.

530

Між 1992 та 1994 роками агенції ООН на Балканах були мало не співучасниками боснійських сербів: наприклад, вони дозволяли їм мати право вето щодо того, хто міг в’їжджати і виїжджати з міста Сараєва, що перебувало в облозі.

531

Майже 16 років Младич переховувався від арешту й лише 2011 року був затриманий; це стало однією з передумов отримання Сербією статусу кандидата в члени ЄС. У 2017 році Міжнародний трибунал щодо колишньої Югославії визнав Ратка Младича винним у воєнних злочинах, злочинах проти гуманності та геноциді. — Прим. наук. ред.

532

Орадур-сюр-Глан (Франція), Лідице (Чехія) — селища, які були повністю знищені нацистами в 1944 та 1942 роках відповідно. — Прим. пер.

533

Саме французи наполягали на тому, щоб церемонія підписання відбувалася в Парижі: то було способом символічної спокути, який лише підкреслював небажання Франції виступити проти сербів у минулому.

534

Завданням Високого представника був нагляд за імплементацією Дейтонських домовленостей у цивільній сфері. Першим Високим представником став колишній прем’єр-міністр Швеції (1995‒1997) Карл Більдт. — Прим. наук. ред.

535

Сили стабілізації під егідою НАТО замінили на операцію Європейського Союзу «Алтея» 2 грудня 2004 року.

536

Уже немолодий грецький прем’єр-міністр Андреас Папандреу, граючи на національних почуттях заради підняття власного рейтингу, стверджував, що термін «Македонія» був частиною давньої спадщини його країни і його можна застосовувати лише до північного регіону Греції. Якщо слов’янська держава, відтята від Південної Югославії, називала себе так, то мусила мати іредентистські амбіції. Чого не міг визнати Папандреу, то це того, що багато «греків» грецької Македонії і самі мали слов’янське походження, хоч офіційно й були еллінізовані з патріотичною метою. (У лютому 2019 року Македонія офіційно змінила назву на «Республіка Північна Македонія», що стало результатом домовленостей з Грецією від 2018 року. З 2005 року Македонія — кандидат на вступ до ЄС, також країна подала заявку на членство в НАТО, тож залагодження конфлікту з Грецією мало посприяти вступу країни до цих організацій. — Прим. наук. ред.).

537

Узимку 1996 року після очевидно сфальсифікованих результатів місцевих виборів сербські студенти три місяці протестували на вулицях Белграда проти диктатури Мілошевича та вимагали змін. Однак вони не отримали ані підтримки, ані схвалення від західних держав, які в роки після підписання Дейтонської угоди вважали Мілошевича чинником стабілізації і не робили нічого, що могло б його послабити.

538

Український контингент з 1995 по 1999 рік брав участь в операціях з підтримки миру і безпеки в Боснії і Герцеговині; чисельність постійного контингенту становила 400 осіб, від 1999 року до сьогодні українські військові входять до складу сил з підтримки миру та стабільності в Косові. — Прим. наук. ред.

539

Як і у випадку сараєвських звірств, Белград та його прихильники наполягали або на тому, що нічого такого не сталося, або ж, коли це вже не працювало, що це була постановочна «провокація», підлаштована жертвами.

540

Після програшу на виборах 2001 року Мілошевича заарештували за підозрою в корупції, розтраті державних коштів та зловживанні владою, але його вина не була доведена. Тоді влада Сербії видала його Міжнародному трибуналу щодо колишньої Югославії в Гаазі, який ще в 1999 році висунув йому звинувачення у воєнних злочинах. Мілошевич відмовся від послуг адвоката і захищав себе сам. 2006 року, ще до завершення судового процесу, Мілошевич помер від серцевого нападу. — Прим. наук. ред.

541

Через поведінку Жанв’є Франція та інші країни вимагали визнати його відповідальним за подальшу різанину.

542

Серед молодшого покоління, орієнтованого на бізнес та спраглого вирватися з обтяжливого минулого країни, це навіть призвело до нового конформізму, який замінив дерев’яну комуністичну публічну мову комунізму: некритичне низькопоклонство перед мантрами неокласичної економічної науки, блаженно не затьмарене обізнаністю щодо їхньої суспільної ціни.

543

І цим викликали занепокоєння серед націоналістів, що Прагу знову буде втягнуто у Велику німецьку сферу співпроцвітання, і появу нового анекдоту: «Я маю дві новини щодо посткомуністичних перспектив Чехословаччини — хорошу і погану». — «Яка хороша новина?» — «Німці йдуть!» — «А погана?» — «Німці йдуть».

544

Важливим винятком з цього правила є Естонія, яка надзвичайно виграла від того, що її практично взяли на утримання її скандинавські сусіди. У 1992 році, коли вона вийшла із зони рубля, 92% торгівлі країни припадало на країни колишнього Радянського Союзу. Через п’ять років понад три чверті її торгівлі припадало на Захід, великою мірою — по той бік Балтійського моря.

545

Та неефективності — іронія шаблонних приватизацій у Східній Європі почасти полягала в тому, що щойно колективні господарства розділили на крихітні ділянки, їх стало неможливо обробляти трактором, тільки вручну.

546

За підрахунками, у 1993 році інфляція в посткомуністичній Україні впродовж року сягнула 5371%.

547

Відсилання до стилю англійського письменника Семюєла Джонсона (1709‒1784), якому були властиві довгі слова та протиставлення в реченнях. — Прим. пер.

548

Але Румунія — це, мабуть, унікальний випадок. На виборах мера в Бухаресті в 1998 році Румунська робітнича партія обвішала місто плакатами із зображенням Ніколае Чаушеску. На них було написано: «Вони мене вбили. Хіба вам тепер краще живеться? Пам’ятайте: усе, що я робив, я робив для румунського народу».

549

І навіть інколи з невиправними фашистами, які сумували за кращими часами Другої світової війни, — зокрема в Хорватії.

550

Але, мабуть, усе ж таки не егоїстичні дії деяких популярних письменників, які мало чим ризикували б, якби відмовилися від їхніх послуг: наприклад, Кріста Вольф, розхвалена літературна амбівалентність якої здається дещо менш принадливою у світлі пізніших свідчень про її співпрацю зі Штазі.

551

Для порівняння: гестапо в 1941 році мало менше 15 тисяч штату, щоб тримати під наглядом усю велику Німеччину.

552

У чеській мові lustrace означає «виводити на світло», хоча слово також має конотацію спокути.

553

За це посилання я вдячний доктору Жаку Рупніку.

554

Під час передвиборчої кампанії у 2018 році партія почала вживати назву «Ліга», щоб охопити й електорат з Півдня. — Прим. пер.

555

Валлійською Plaid Cymru, що в перекладі означає «Партія Уельсу». — Прим. пер.

556

Виникла в 1969 році після розколу Ірландської республіканської армії. Тимчасова ІРА відповідальна за більшість терактів на території Великої Британії з 1972 по 1998 рік. — Прим. наук. ред.

557

З ірл. Eire — «Ірландія». — Прим. пер.

558

Помаранчевий орден — протестантське братство в Північній Ірландії та Шотландії. — Прим. пер.

559

Провінція Белгіка Юлія Цезаря була розташована вздовж лінії, яка мала відокремлювати галло-романські території від франкських і позначати кордон між латинізованою Європою, де панували франки, та германською Північчю.

560

Головні газети Le Soir і De Standaard практично не мають читачів поза межами франкомовної аудиторії та мовців нідерландської відповідно. Як наслідок, жодна з них сильно не переймається тим, щоб подавати новини з іншої частини країни. Коментарі нідерландською на валлонському телебаченні (і навпаки) супроводжують субтитри. Навіть автоматичні інформаційні табло в міжрегіональних поїздах весь час перемикаються з нідерландської на французьку і назад (або подають інформацію обома мовами, як-от у Брюсселі), коли переїжджають з одного регіону в інший. У жарті, що тепер спільна мова Бельгії — це англійська, тільки частина жарту.

561

Тим, хто більше цікавиться історією, напевно, спав на думку уривок з «Меморіалу Святої Єлени» графа де Лас Каза (ідеться про спогади картографа й письменника графа де Лас Каза, який супроводжував Наполеона в його засланні на острів Святої Єлени. — Прим. наук. ред.), у якому Наполеон Бонапарт у засланні уявляє майбутню «європейську асоціацію» з «одним кодексом, одним судом, однією валютою».

562

Польща, Угорщина та Чеська Республіка приєдналися до НАТО в 1999 році, саме встигнувши (без особливого на те бажання) взяти участь в операції НАТО в Косові. Болгарія, Румунія, Естонія, Латвія, Литва, Словаччина та Словенія стали членами Альянсу в 2004 році.

563

Цьому також сприяв економічний занепад початку дев’яностих, який підживлював поширену у Швеції думку, що шведські експортери дуже залежні від необмеженого доступу до європейського ринку.

564

Див. Розділ 21. Труднощі були цілком справжніми. Після 1989 року східноєвропейські країни втратили від 30 до 40% національного доходу. Першою країною, яка в 1997 році повернулася до рівня 1989 року, була Польща; іншим знадобився час до 2000 року чи навіть більше.

565

Це припущення надзвичайно оптимістичне. Після приєднання до ЄС Іспанії та Португалії в 1986 році їхні економіки зростали в середньому на 1‒1,5% швидше, ніж в інших країнах Спільноти.

566

Від англ. «big-bang enlargement». — Прим. пер.

567

У 2007 році до ЄС приєдналися Болгарія та Румунія, у 2013-му — Хорватія. — Прим. пер.

568

1 січня 2002 року 600 мільярдів євро готівкою були бездоганно запроваджені та поширені в країнах єврозони, що стало значним технічним досягненням.

569

«Везіння та доброчесності» (італ.). — Прим. пер.

570

Сенсімонізм — течія соціального утопізму, заснована графом Анрі де Сен-Сімоном. На думку її прихильників, індустріалізація та наукові відкриття стануть поштовхом до радикальних змін у суспільстві, формування продуктивного суспільства. — Прим. пер.

571

Якщо ця система й досі працювала так бездоганно, то принаймні частково тому, що федеральний механізм було дуже добре змащено, не в останню чергу грошима: у 1990-х Швейцарія все ще була, за більшістю оцінок, найбагатшою країною світу.

572

Європейська Конституція так і не була ратифікована, оскільки на відповідних референдумах у 2005 році громадяни Франції та Нідерландів проголосували проти. Альтернативою Європейській Конституції став Лісабонський договір, ратифікований усіма державами-членами; він набув чинності у 2009 році. — Прим. пер.

573

Цит. за: Kenneth Harris, Attlee (London, 1984), p. 63.

574

Особливо загрозливим було зниження явки в Нідерландах. Ця країна, яка колись була світочем європейського завзяття й робила щедрі внески у фонди Європейської спільноти та Союзу, в останні роки почала замикатися в собі: цю тенденцію підкреслило і пришвидшило зростання популярності Піма Фортейна (нідерландського політичного діяча — відкритого гомосексуала, який виступав за припинення імміграції мусульман до Нідерландів. — Прим. пер.) та його подальше вбивство.

575

На виборах до Європейського парламенту в 2019 році явка стала найвищою за двадцять років (з 1979 року), склавши 50,66% в середньому по ЄС. — Прим. пер.

576

Очевидно, варто додати, що в січні 2004 року лише один дорослий француз із п’ятдесяти міг назвати десять нових держав-членів.

577

«Євробарометр» — опитування громадської думки, здійснюване під егідою Єврокомісії. — Прим. пер.

578

Утім не всюди: у Сполученому Королівстві — як і в США — розбіжність у доходах між багатими та рештою людей постійно зростала, починаючи з кінця 1970-х років.

579

Не плутати Європейський суд з Європейським судом з прав людини, створеним під егідою Ради Європи задля застосування Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ухваленої в 1953 році.

580

Стаття 3 (I) «Конституції для Європи» Жискара визначає цілі Союзу як «просування миру, його цінностей та добробуту його народів».

581

Цит. за: Andrew Moravscik, The Choice for Europe (New York, 1998), p. 265.

582

Її саркастично передбачив тодішній держсекретар США Ловренс Іґлберґер, який спрогнозував, що європейці «напартачать, і це буде їм уроком».

583

Не тільки ЄС надавав своїм фермерам субсидії на шкоду іншим. Він був навіть не найбільшим порушником: Норвегія, Швейцарія, Японія та США роблять більші виплати в перерахунку на душу населення. Але ЄС здавався лицемірнішим. Тимчасом як Брюссель проповідує чесноти всьому світу, його власні дії часто доволі вибіркові. Східні європейці, яким наказали прийняти й ухвалити цілу бібліотеку правил ЄС, навряд чи могли не помітити, як часто уряди західноєвропейських країн звільняли себе від цих самих правил.

584

На Уельському саміті НАТО у 2014 році держави-члени зобов’язалися зупинити скорочення витрат на оборону й намагатися досягнути (або підтримувати) витрати на рівні 2% від ВВП (як того вимагає Альянс) до 2024 року. З 2014 року витрати більшості європейських держав — членів НАТО на оборону зросли. — Прим. пер.

585

Щоб уникнути цього дублювання, Лісабонським договором було введено нову посаду — верховного представника Європейського Союзу з питань закордонних справ та політики безпеки, який очолював Європейську службу зовнішньої дії (European External Action Service) і водночас був віце-президентом Єврокомісії. Посаду комісара із зовнішніх відносин було скасовано. — Прим. пер.

586

У 1995 році згідно з дослідженням ЮНІСЕФ кожна п’ята британська дитина жила в бідності, порівняно з кожною десятою в Німеччині та кожною двадцятою в Данії.

587

Кембриджський політолог-теоретик Джон Дан, посилаючись на дещо відмінні критерії для аналогічного твердження, розділяє робочу силу багатих країни на «тих, хто може самостійно дуже добре подбати про себе на ринку… тих, хто може відстояти свої інтереси лише тому, що вони належать до останніх одиниць колективної дії, які мають надзвичайну перевагу порівняно з вартістю праці їхніх окремих членів, і тих, хто вже йде на дно, оскільки ніхто не хоче багато платити за їхню працю». Dunn, The Cunning of Unreason. Making Sense of Politics (London, 2000), p. 333.

588

Ґорз, який був людиною свого часу, припускав, що цей новий клас, зі свого боку, стане стимулом появи радикальних суспільних рухів нового покоління. Наразі мало що про це свідчить.

589

Тільки в 1992 році Федеративна Республіка відчинила двері для майже чверті мільйона югославських біженців. Британія прийняла 4 тисячі, а Франція — лише тисячу.

590

Наприкінці ХХ століття в Європі було приблизно 5 мільйонів ромів: близько 50 тисяч — у Польщі, 60 тисяч — в Албанії, пів мільйона — в Угорщині, десь по 600 тисяч — у Болгарії, на території колишньої Югославії та в Чеській Республіці, а також щонайменше 2 мільйони в Румунії. У кожній країні, де жили роми, вони стикалися з упередженнями й поганим ставленням (уже не кажучи про такі країни, як Британія, куди в’їзд їм було заборонено).

591

Квартали червоних ліхтарів (фр.). — Прим. пер.

592

У 2018 році Ліга на чолі з Маттео Сальвіні сформувала уряд разом із Рухом «5 зірок». Уряд пропрацював трохи більше року. — Прим. пер.

593

Данська народна партія утворилася, відколовшись від Данської партії прогресу, яка сама була результатом руху проти податків початку 1970-х років (див. розділ 14), проте нове покоління радикалів вважало її надто «м’якою» щодо ЄС і недостатньо антиімміграційною.

594

У Швейцарії, де антиіммігрантські упередження були особливо поширені в німецькомовних кантонах, расизм був не завжди прихованим: один передвиборчий плакат зображав кілька темношкірих облич під заголовком «Швейцарці стають неграми».

595

Розслідування підкупу в Мілані розкрило масштабність корупції в країні й запустило операцію «чисті руки» — наймасштабніший процес боротьби з політичною корупцією в Італії в 1990-х роках. Розслідування торкнулося близько 5 тисяч публічних фігур, зокрема половини членів парламенту та численних представників місцевої влади. — Прим. наук. ред.

596

У Бельгії немає життя, але є корупція (фр.). — Прим. пер.

597

За одним винятком: Едіт Крессон — французька політикиня і представниця соціалістів, колишня прем’єр-міністерка, яка згодом стала комісаром ЄС, — сприяла дискредитації всієї Комісії, коли в 1999 році виявилося, що вона використала свою владу в Брюсселі, щоб створити добре оплачувану посаду консультанта для свого колишнього стоматолога.

598

Навіть враховуючи війни в Югославії в 1990-х, кількість загиблих у зв’язку з воєнними діями в Європі в другій половині століття не перевищувала мільйона.

599

Прекрасна епоха (фр.) — період європейської історії між 1890 і 1914 роками. — Прим. ред.

600

Реймон Арон (який народився в 1905 році) поділяв деякі із сумовитих спогадів Цвайґа, якщо й не його відчай: «Відтоді, як під липневим сонцем буржуазна Європа ступила у століття воєн, люди втратили контроль над своєю історією».

601

Варто відзначити, що багато поляків також стверджують, що їхня країна розташована в центрі Європі: ця плутанина багато про що говорить.

602

Майже те саме стосується албанських косоварів. Звільнені НАТО від сербської тиранії, вони прагнуть незалежної державності не так через націоналістичні амбіції, а як заради того, щоб напевне уникнути ризику залишитися в Сербії — та поза Європою. (У 2008 році Косово в односторонньому порядку проголосило незалежність. Наразі його визнали 100 держав зі 193 держав — членів ООН. Україна не визнає незалежності Косова. — Прим. пер.).

603

Anna Reid, Borderland. A Journey through the history of Ukraine (2000), p. 20. Це пояснює місце «Європи» в лозунгах і прагненнях української революції в грудні 2004 року.

604

Див.: Tony Judt, ‘Romania: Bottom of the Heap’, New York Review, 1 листопада 2001 року.

605

Ганзейський союз був створений з метою налагодження співпраці між торговими гільдіями і містами Північно-Західної та Центральної Європи у сфері торгівлі й оборони. Найбільш потужним союз був у XIV‒XV століттях, коли фактично контролював торгівлю в Балтійському морі. — Прим. наук. ред.

606

Оскільки іспанська була спільною для багатьох десятків мільйонів людей в Америках від Сантьяго до Сан-Франциско, її міжнародні позиції усе ж таки були добре захищені. Те саме стосувалося португальської, принаймні її доволі особливого бразильського варіанта.

607

За винятком Румунії, де все було навпаки і більш поширеною була французька.

608

Виняток у цьому випадку становить Болгарія, де до Росії та її мови завжди ставилися приязніше.

609

Французькі, німецькі й італійські основні експреси відповідно.

610

У червні 2004 року автор цих рядків отримав від співрозмовника в Міністерстві закордонних справ у Загребі таке повідомлення: «Тут усе добре. Хорватія одержала запрошення стати членом ЄС. Це змінить багато ментальних мап».

611

Угорці, які у ХХІ столітті жили в Румунії, Словаччині та Сербії, були іншою, дрібнішою меншиною, яку залишила по собі імперія: колись панівною, а тепер вразливою. У регіоні Воєводина на півночі Сербії сербська молодь час від часу скоювала напади та нівечила майно угорців, які жили там століттями. Реакція влади в Белграді, яка, здавалося, нічого не навчилася і нічого не забула з катастрофи дев’яностих, була гнітюче передбачуваною: напади були «несерйозні», і в будь-якому разі «вони» почали перші.

612

Навпаки. Низкою заходів навесні та влітку 2004 року російська влада значно урізала і права преси, і вже й так обмежені можливості для громадянського протесту. Вузьке вікно свободи в Росії — а насправді більше безладдя та відсутність стримування, ніж дійсно конституційно захищена свобода — швидко зачинялося. У 2004 році деякі російські оглядачі підрахували, що кожну четверту цивільну адміністративну посаду в країні обіймали вихідці з КДБ.

613

Почуття образи (фр.). — Прим. пер.

614

До них також належали внутрішньополітичні розрахунки грецьких політиків, які впродовж багатьох років використовували свій голос у Брюсселі, щоб перешкоджати та блокувати будь-який прогрес щодо членства Туреччини.

615

Окрім того, вони часто вважали «європейським» ідеалізований вільний ринок, який протиставляли економіці Туреччини, де панували корупція та кумівство.

616

Християнсько-демократичний союз у Німеччині офіційно виступав проти приєднання Туреччини до ЄС.

617

На час підготовки українського видання цієї книжки (2020 рік) Туреччина так само далека від членства в ЄС, як і в 2004 році (якщо не далі). — Прим. пер.

618

Французький політик і революціонер граф де Мірабо (1749‒1791) свого часу заявив про те, що, якщо інші держави володіють армією, то Пруссія — це армія, яка володіє державою. — Прим. наук. ред.

619

У демократичній Іспанії справді розвинулась офіційна індустрія спадщини, підтримувана Patrimonio Nacional, але ця організація свідомо наголошувала на далекій Золотій добі країни, а не на її нещодавній історії.

620

Тедді-бої (від англ. «teddy» — іграшковий та «boy» — хлопець) — молодіжна субкультура в Британії, популярна серед робітничого класу. Прикметною рисою цієї субкультури було те, що її прихильники орієнтувалися в одязі на моду епохи Едуарда VII. — Прим. пер.

621

Страх, тривога (нім.). — Прим. пер.

622

Станом на 2020 рік аборти в Польщі заборонені, за винятком випадків, коли життя жінки перебуває під загрозою через продовження вагітності, якщо вагітність стала результатом зґвалтування та якщо плід має серйозні вади розвитку. — Прим. пер.

623

Цит. за: T. R. Reid, The United States of Europe. The New Superpower and the End of American Supremacy (NY, 2004), p. 131.

624

Кінець століття (фр.). — Прим. ред.

625

Британія була в цьому не унікальна. За один тиждень у вересні 2004 року іспанська національна лотерея El Gordo зібрала 5 920 293 євро.

626

Хоча в Європі ще не мусили, як в Америці, поєднувати білого ведучого (основні новини) з чорним ведучим (новини спорту), білу жінку (розважальна частина або глибинний репортаж) із диктором прогнозу погоди чоловічої статі (будь-який варіант гендеру та кольору шкіри).

627

Загибель принцеси Діани та хворобливі плітки після її смерті можуть здатися винятком із цього правила. Але навіть попри те, що багато інших європейців дивилися її похорон по телебаченню, вони досить швидко втратили до цього інтерес. Химерний вилив народної скорботи був обмежений лише Британією.

628

Сумнозвісним винятком було крихітне, але дуже міцне ядро німецьких й (особливо) британських шанувальників, які їздили на міжнародні ігри в пошуках бійки, чим повністю спантеличували всіх інших.

629

У січні 2003 року, за ініціативи прем’єр-міністрів Іспанії та Британії, вісім європейських урядів (Британія, Іспанія, Португалія, Данія, Італія, Польща, Угорщина та Чеська Республіка) підписали спільну декларацію солідарності із США. Через декілька місяців угорці й чехи в приватних розмовах висловлювали жаль і прикрість щодо того, що іспанський прем’єр-міністр Хосе Марія Аснар «примусив» їх до підписання. Через рік іспанські виборці скинули з посади вже самого Аснара, великою мірою за те, що він увів Іспанію в «коаліцію», яка вторглася в Ірак: щодо цього питання населення виступало категорично проти.

630

Від англ. «born again», що означає духовне переродження, народження від Святого Духа. — Прим. пер.

631

«Так, американці встановлюють величезні рекламні щити, на яких написано «Люби свого ближнього»; але вони вбивають та ґвалтують своїх ближніх у таких кількостях, які б приголомшили будь-яку європейську країну». T. R. Reid, The United States of Europe (NY, 2004), p. 218.

632

Варто зауважити, що новий клас бізнесменів Східної Європи їв, одягався, телефонував і водив машину по-європейськи. Для того щоб бути сучасним, більше не треба було наслідувати американців. Навпаки, американські споживчі товари часто відкидалися як «немодні» та «прісні».

633

У Франції в 1960 році на кожного пенсіонера припадало четверо працевлаштованих осіб. У 2000 році — двоє. До 2020 року, за нинішньої тенденції, залишиться тільки одна.

634

У 2004 році витрати на охорону здоров’я поглинали 8% ВВП у Швеції, а в США — 14%. Чотири п’яті цієї вартості брав на себе шведський уряд, федеральний уряд у США — менше 45%. Решта витрат лягали на плечі безпосередньо американського бізнесу та його працівників. Сорок п’ять мільйонів американців не мали медичного страхування.

635

За наступників Делора маховик хитнувся в інший бік: Комісія й досі активна, як і раніше, але тепер її зусилля спрямовані на дерегуляцію ринків.

636

У Європі, але не в Америці. У міжнародних опитуваннях наприкінці ХХ століття кількість американців, які «дуже пишалися» своєю країною, перевищувала 75%. У Європі лише ірландці й поляки виявляли подібний патріотичний запал; в інших країнах кількість «дуже гордих» респондентів коливалася між 49% (у Латвії) і 17% (у колишній Західній Німеччині).

637

Саул Фрідлендер (1932) — історик, спеціалізується на вивченні Голокосту. Лауреат Пулітцерівської премії 2008 року за книжку «Роки винищення: нацистська Німеччина та євреї, 1939‒1945». — Прим. наук. ред.

638

Франція для французів (фр.). — Прим. пер.

639

Американський прокурор Телфорд Тейлор пізніше був вражений цим фактом, але визнав, що під час процесу навіть не звернув на це уваги — красномовне зізнання. Див.: Telford Taylor, The Anatomy of the Nuremberg Trials (NY, 1992), p. 296.

640

У місті Пітів’є поблизу Орлеана, де тримали заарештованих у Парижі єврейських дітей перед тим, як відправити на Схід, у 1957 році був зведений пам’ятник із написом «A nos déportés morts pour la France» («Нашим депортованим, які померли за Францію». — Прим. пер.). Тільки в 1992 році місцевий муніципалітет установив іншу табличку з точнішим, хоч і менш натхненним змістом. На ній зазначено: «Пам’яті 2300 єврейських дітей, яких тримали в таборі в Пітів’є з 19 липня по 6 вересня 1942 року, перш ніж депортувати до Аушвіцу і там знищити».

641

Джуліану Тедескі цитує Нікола Караччоло (Nicola Caracciolo) в Uncertain Refuge: Italy and the Jews During the Holocaust (University of Illinois Press, 1995), p. 121.

642

У післявоєнній Британії про незвичайно худу чи хворобливу людину могли сказати «як із Бельзену вийшов». У Франції кімнати жахів на ярмарках називали «бухенвальдами», підіграючи збоченому інтересу покупців.

643

Британський офіцер Бернард Монтгомері (1887–1976), псевдонім — Монті, воював у Першій та Другій світовій війні. Під час кампанії в лівійській пустелі, основному театрі бойових дій у Північній Африці, Монті із серпня 1942 року по травень 1943-го командував 8-ю Британською армією. — Прим. наук. ред.

644

Див.: The Times Literary Supplement від 4 жовтня 1996 року. У Британії євреї були не перші, хто вирішив діяти обережно в тому, що стосувалося Голокосту. Під час війни уряд Черчилля вирішив не використовувати інформацію про табори смерті в антинімецькій пропаганді, щоб не посилювати антисемітських настроїв, що, як засвідчували звіти військової розвідки, уже й так були доволі потужними в деяких частинах Лондона.

645

Особливо в Америці. У 1950 році Комісія з питань переміщених осіб Конгресу США заявила, що «Балтійські формування Ваффен-СС необхідно вважати окремими та відмінними за своїми цілями, ідеологією, діяльністю і характеристиками від німецького СС. З огляду на це, Комісія не вважає їх рухом, ворожим до уряду Сполучених Штатів». Балтійські Ваффен-СС — одні з найжорстокіших і найзавзятіших формувань, які катували та вбивали євреїв на Східному фронті; але за нових обставин «холодної війни» вони, звичайно, були «нашими» нацистами. Я вдячний професору Данієлю Коену з Університету Райса за цю інформацію.

646

Певна річ, хіба що в Ізраїлі.

647

У жовтні 1991 року, після плюндрування могил на віденському єврейському цвинтарі, компанія Gallup опитала австрійців щодо їхнього ставлення до євреїв: 20% вважали, що євреям мають бути недоступні «владні посади»; 31% оголосив, що вони «не хотіли б, щоб євреї були їхніми сусідами»; аж 50% були готові погодитися з твердженням, що «євреї самі відповідальні за їх переслідування в минулому».

648

Поляки радісно погодилися: заради такого Варшава навіть не бачила проблеми в тому, щоб вважати євреїв поляками…

649

Англійською мовою Ondergang було опубліковано в 1968 році під назвою «Знищення нідерландських євреїв» («The Destruction of the Dutch Jews»).

650

Див.: Sonia Combe, Archives interdites: Les peurs françaises face à l’histoire contemporaine (Paris: Albin Michel, 1994), p. 14.

651

Професор Пакстон з Колумбійського університету, який майже на чверть століття раніше розпочав історичне розслідування злочинів Віші (коли більшість його французьких колег мали інші справи), не так аскетично тлумачив своє професійне покликання і дав важливі свідчення.

652

Коли президенту США Рональду Рейґану під час візиту до Західної Німеччини в 1985 році порадили не відвідувати воєнний цвинтар у Бітбурзі (місце поховання, зокрема, есесівців) і натомість вшанувати якийсь концентраційний табір, канцлер Коль надіслав йому попередження, що це «матиме серйозні психологічні наслідки для дружнього ставлення німецького народу до Сполучених Штатів Америки». Американці радо капітулювали: Рейґан відвідав і Бельзен, і Бітбург…

653

Цит. за: Ian Buruma, «Buchenwald», Granta 42, 1992.

654

Одна з найбільш давніх синагог у Празі, нині — музей. У синагозі вшановано понад 78 000 євреїв Чехії, які загинули в Голокост. — Прим. наук. ред.

655

Коли чехословацький парламент у 1991 році проголосував за повернення захопленого після війни майна, то підкреслено обмежив бенефіціарів тими, чиє майно експропріювали після 1948 року, щоб на компенсацію не могли претендувати судетські німці, вислані в 1945‒1946 роках — раніше, ніж комуністи захопили владу.

656

За президента Путіна Росія продовжує стверджувати, що Червона армія звільнила країни Балтії, після чого вони добровільно приєдналися до Союзу Радянських Соціалістичних Республік.

657

Рейнгард Гедріх (1904‒1942) очолював Головне управління імперської безпеки в Райху; вважається одним з архітекторів Голокосту. Був смертельно поранений англійськими диверсантами у Празі в 1942 році. — Прим. наук. ред.

658

Цьому меморіалу також не бракувало неоднозначності: окрім тих, кому не подобалася його абстрактна ідея, були ще й ті (серед них — мер міста, християнський демократ Ебергард Діпґен), хто критикував меморіал за те, що, зокрема, завдяки йому Берлін перетворюється на «столицю каяття».

659

У березні 2004 року 84 угорські письменники, зокрема Петер Естергазі та Дьйордь Конрад, вийшли зі Спілки письменників країни на знак протесту проти її толерантності до антисемітизму. Приводом для демаршу стали коментарі поета Корнела Добрентея щодо присудження Нобелівської премії з літератури Імре Кертесу, який пережив Голокост. Добрентей вважав, що премія була «відкупом сумління» для письменника, який просто потурав «смаку до терору» «його меншини».

660

У Сигіті в 1950‒1960-х роках діяла в’язниця Секурітате, де відбували ув’язнення так звані «класові вороги». Нині це музей, складова Меморіалу жертв комунізму й антикомуністичного опору. — Прим. наук. ред.

661

Останню статую Франко в Мадриді нишком демонтували на світанку, перед очима сотні спостерігачів, 17 березня 2005 року.

662

«Ми, ті, хто вижив, — несправжні свідки… Ми… аномальна меншість: ті, хто завдяки ухилянню, особистим якостям чи везінню не досяг дна. Ті, хто досяг, хто побачив Горгону, не повернулися, щоб розказати про неї, або повернулися німими». Primo Levi, The Drowned and the Saved (NY, 1988), p. 83‒84.

663

Yosef Hayim Yerushalmi, Zakhor: Jewish History and Jewish Memory (Seattle, 1982), p. 116.

664

У виносках подаємо інформацію про джерела, які, наскільки нам відомо, вийшли в українських видавництвах. — Прим. ред.

665

Гобсбаум Е. Вік екстремізму. Коротка історія ХХ віку, 1914‒1991 / Пер. з англ. О. Мокровольский. К.: Вид. дім «Альтернативи», 2001. 543 с.

666

Гобсбаум Е. Нації і націоналізм, починаючи з 1780 року: програма, міфи, реальність / Пер. з англ. та примітки Т. Корпало. К.: Український Центр духовної культури, 2010. 288 с.

667

Снайдер Т. Перетворення націй. Польща, Україна, Литва, Білорусь. 1569–1999. К.: Дух і Літера, 2012. 624 с.

668

Вулф Л. Винайдення Східної Европи: Мапа цивілізації у свідомості епохи Просвітництва / Пер. з англ. С. Біленький. К.: Критика, 2009. 592 с.

669

Патнам Р. Д. Творення демократії: Традиції громадянської активності в сучасній Італії / Р. Д. Патнам, Р. Леонарді, Р. Й. Нанетті; пер. з англ. В. Ющенко. К.: Основи, 2001. 302 с.

670

Перевидання книжки: Heart of Europe: The Past in Poland’s Present; new edition. Oxford: Oxford University Press, U.S.A., 2001. Дейвіс Н. Боже ігрище: історія Польщі / пер. з англ. П. Таращук. К.: Вид-во Соломії Павличко «Основи», 2008.

671

Історія ГУЛАГу / Е. Епплбом; пер. з англ. А. Іщенко. К.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2006. 512 с.

672

Ліотар Ж.-Ф. Ситуація постмодерну. Філософська і соціологічна думка, 1995, № 5–6. С. 15–38.

673

Мілош Ч. Поневолений розум / Пер. з пол. Б. Струмінський. Вид-во «Сучасність», 1985.

674

Монне Ж. Спогади / Пер. з фр. Л. Прусік. Харків: Фоліо, 2017. 567 с.

675

Куртуа С., Верт Н., Панне Ж.-Л. Та ін. Чорна книга комунізму: Злочини, терор і репресії / Пер. з фр. Я. Кравець. Львів: Афіша, 2008. 712 с.

676

Гроссман В. Жизнь и судьба. Харків: КСД, 2016.

677

Арон Р. Опій інтелектуалів / Пер. з фр. Г. Філіпчук. К.: Юніверс, 2006. 271 с.

678

Фанон Ф. Гнані і голодні / Пер. з фр. І. Ковальська, І. Цюпа, К. Шепетюк. К.: Вперед, LAT & K, 2016. 227 с.

679

Гавел В. Сила безсилих / Пер. з чеськ. Т. Окопна. К.: Чеська бібліотека, 2016.

680

Солженицын А. Архипелаг ГУЛаг: роман / Под ред. Н. Солженицыной. Харків: КСД, 2014. 1280 с.

681

Сорос Дж. Утвердження демократії / Перекл. з англ. О. Коваленко. К.: Основи, 1994. 224 с.

682

Леві П. Чи це людина / Пер. з італ. М. Прокопович. Львів: Видавництво Старого Лева, 2017. 272 c.