Патетична соната

18

Пероцький на порозі:

— Вибачте, але мене шукають повстанці. Я тікаю. Можна?

Ступай (сердито). Тікайте! Давно пора!

Пероцький. До вас.

Ступай. До мене?

Десь вдарились двері. Брязнуло рушницею.

Голос Одноокого. Невже ж утік? Генеральний ваш ворог? Шукай! На небо лізь, під землю — шукай!

Голос Шапчин. Постав на всіх дверях до самого моря сторожу!

Пероцький. Од смерті, од судьби можна?

Ступай (повагавшись). Будь ласка.

Марина (до Пероцького). Де Андре?

Пероцький. Не знаю! Все пропало!

Марина збирається йти. Напинається простенькою хусткою. Дивиться в люстро.