Почни з Чому

Подяки

Ніщо не приносить мені більшої радості й щастя у цьому світі, як чітке розуміння свого ЧОМУ щоранку, коли я прокидаюся,— надихати людей робити те, що надихає їх. Мені це не складно, адже навколо стільки дивовижних людей, які мене надихають.

Є чимало людей, які вірять у мене і протягом багатьох років допомагають. Я хочу подякувати всім, хто допоміг мені збудувати мій мегафон за допомогою цієї книжки. Еймі Херц, яка першою наполегливо переконувала мене в необхідності написати цю книжку і познайомила з Ричардом Пайном, неймовірним аґентом з публікацій. Ричард вірить у те, що в цьому світі треба творити добро, і займається тим, що допомагає людям, які мають якийсь позитивний меседж, стати авторами книжок. Його терпіння і поради просто безцінні. Хочу подякувати Рассу Едельману, який люб’язно познайомив мене зі своїм редактором Джеффрі Креймсом, який, своєю чергою, побачив у мені перспективного автора і погоджувався діяти так, як я просив його.

Я вдячний Адріану Закхейму, який прагне змінити усталений спосіб ведення видавничого бізнесу і є лідером еволюції у цій галузі.

Хочу висловити вдячність Марку Рубіну, який бачить ті кольори, які бачу я, і в цокольному приміщенні якого я почав писати цю книжку; Тому та Алісії Рипма, у чиєму будинку я продовжив свою роботу над книжкою, а також авіакомпанії Delta Airlines за приязне ставлення до мене, коли я писав свої сторінки на висоті 35 тисяч футів. Я вдячний Джулії Герлі, яка ретельно перевірила весь текст. Усій команді Portfolio, які так багато зробили для того, щоб ця книжка побачила світ. І, що найважливіше, я вдячний Лорі Флінн, яка усіляко допомагала мені у написанні цієї книжки (і не лише вона, а й її сім’я).

Я мав велику честь зустрічатися з дивовижними людьми, які надихнули мене так, що силу цього натхнення годі оцінити. Рон Брудер змінив моє бачення світу. Завдяки бригадному генералу Лорі Робінсон я побачив, яким є смирення великого лідера. Кім Гаррісон, яка живе за своїм ЧОМУ,— радіти і бути вдячною за все добре, що є навколо неї — і невтомно працює для того, щоб усі цінували добрі ідеї та добрих людей. Завдяки їй я навчився бачити і цінувати справжнє партнерство. Я вдячний усім тим, хто ділився зі мною своїми знаннями та ідеями, щоб втілити у життя моє ЧОМУ,— це Коллін Баррет, Ґордон Бетьюн, Бен Комен, Ренді Фаулер, Кристина Гарбрідж, Двайн Оноре, Говард Єрушимовіц, Гай Кавасакі, Говард Патнем, Джеймс Тобін,

Акакія Салатті, Джефф Сампер, Col. «Cruiser» Вілсбах та Стів Возняк.

Задовго до того, як з’явилася сама ідея цієї книжки, були всі ці люди та інші «любителі новинок», які хотіли дізнатися про ЧОМУ та за допомогою Золотого Кола побудувати свої підприємства. Ці спрямовані у майбутнє люди прагнули збагнути нову ідею і дуже допомогли мені в тому, щоб окреслити і сформулювати чимало деталей і нюансів цієї концепції. Я дуже вдячний Джеффрі Дзіковскі, Джену Подмору, Полу Ґаю, Калу Чену, Віктору Де Оліверія, Бену Роснеру, Крістоферу Бейтсу, Віктору Чану, Кену Табачнику, Ричарду Балтімору, Ріку Зіммерману, Рассу Наточе, Міссі Шорі, Морісу Стемпу, Ґейбу Соломону, Едді Ессесу та Елізабет Хеар, яка усвідомила цінність ЧОМУ у будівництві найціннішої організації з усіх — своєї родини. Дуже дякую Френ Бідерман-Ґросс, яка не лише є «любителем новинок» — вона змінила усе своє життя, щоб утілювати своє ЧОМУ в усіх його аспектах та спонукати інших до розуміння свого призначення, свого ЧОМУ. Дякую члену Конґресу США Херсет Сандлін, конґресмену Полу Гоудсу, та також члену Конґресу Елісон Шварц, від яких отримав чимало знань і підтримки, і вони так само пристрасно підтримують інших.

Протягом кількох років поруч зі мною були люди, які давали мені змогу перепочити і допомагали рухати мою справу вперед. Дякую Труді Болдвін, директору докторантури у сфері стратегічної комунікації в Колумбійському університеті (прекрасна програма), Джиму Бер’єну, який повірив у мене, та невтомному Джеку Дейлі, який навчав мене, П’єру Фоксу, Денісу Ґленнону, який підштовхував мене, Кевіну Ґьотсу, Тоні Ґомсу, Полу Ґамбіннеру, який власне «подав мені мою професію на срібній тарілочці», Памелі Моффа, Ріку Сапіо, який і зараз робить для мене багато доброго, Алані Вінтер та Метту

Вайсу за прохання поділитися своїми думками з широкою авдиторією, а також Діреку Вердмолдеру, який повірив у мене вже з самого початку.

Я дуже вдячний усім напрочуд розумним людям, з якими я познайомився у ВВС США, які не побоялися вийти за межі звичного і спробувати щось інше. Вони втілюють ЧОМУ ВВС США, а саме: знайти і реалізувати кращий спосіб робити те чи те. Я вдячний генерал-майору Ервіну Лесселу (який уперше представив мене у цьому відомстві), генерал-майору Вільяму Чемберсу, бригадному генералу Волтеру Ґівану, бригадному генералу Дешу Ямісону (який ніколи не припиняв вірити), генерал-майору Деррену Мак Дью, бригадному генералу (з призову) Мартіну Небауеру (який знає стільки, скільки я ніколи не знатиму), Крісті Нолта, бригадному генералу Жанет Теріаноста підполковнику Деде Голфілу (ви мені винні одну річ, ДеДе).

Я безмірно вдячний усім видатним людям, з якими мав відверті розмови, що стали поштовхом для багатьох ідей і зрештою сформували концепцію Золотого Кола та його складників. Дякую Кендрі Куппі, яка допомогла мені вийти із скрути наприкінці 2005 року, та Марку Куппі, який вказав мені правильний напрямок. Я вдячний Пітеру Вайбрау, який побачив проблему, що назріла в Америці, й допоміг мені зрозуміти нейрологію загалом. Я вдячний Кірту Ґанну, який завдяки своєму фантастичному вмінню розповідати наштовхнув мене на поняття розриву. Кожна розмова з Браяном Колінзом відкривала щось нове. Дякую Жорель Лааско, яка навчила мене досягати того, у що я вірю. Вільяму Урі, який показав мені шлях, яким я йду, а також генерал-лейтенанту Дейвіду Дептулі, який, очевидно, найрозумніший з усіх людей, яких я зустрічав, і який відкрив мені новий погляд на вирішення дуже складних проблем.

Моє розуміння ЧОМУ було б неповним без розмов, допомоги і підтримки Ніка Аскью, Ричарда Балтімора, Крістофера Беннетта, Крістін Беттс, Аріан де Бонвуазен, Скота Борнстайна, Тоні Конза, Вімала Дуггала, Дугласа Ферстіна, Натана Френкеля, Джі Нан Ґлазґоу, Камерона Геролда, Джона Гіллера, Моріса Каспі, Пітера Лафера, Кевіна Ленґлі, Нікі Лемон, Сета Ллойда, Брюса Лоуї,

Кори Лакер, Карла та Еґі Меллорі, Пітера Мартенса, Бреда Мелтзера, Нелла Мерліно, Ейлі Міллер, Джефа Морґана, Алана Ремера, Памели і Ніка Родіті, Елен Рор, Ланса Платта, Джефа Ротстайна, Браяна Скудамора, Енді Сіґела, Джона Степлтона, Руді Відала, учасників Зібрання Титанів 2007 та 2008 років, а також учасників єдиного проведеного Балу-містерії.

Я вдячний своєму старенькому дідусеві Імре Клаберу, завдяки якому зрозумів, що набагато цікавіше бути трішечки ексцентричним, аніж повністю нормальним. Вдячний моїм батькам, Стіву і Сьюзан Сінекам, які завжди казали мені: «Йди туди, куди тебе кличе твій барабан». Я вдячний Сарі — моїй дивовижній, чудесній сестрі, яка схвально ставиться до того, що моя голова десь у захмарній височині, й робить усе, щоб ногами я міцно стояв на землі.

Є кілька книжок і авторів, які роками надихають мене, дають поштовх новим ідеям і відкривають для мене нові перспективи: роботи Кена Бленчарда, Тома Фрідмана і Сета Ґодіна, «Морська зірка і павук» Орі Брафмана і Рода Бекстрома, «Спершу, треба діяти не за правилами» Маркуса Бакінема, «Good to Great» Джима Коллінза, «Сім звичок високоефективних людей» Стівена Коуві, «4-годинний робочий тиждень» Тіма Феррісса, «Ніколи не їжте на самоті» Кейт Ферраззі, «Е-міф» Майкла Ґербера, «Підказка» та «Не такі, як усі» Малколма Ґледвелла, «Хаос»Джейма Ґліка, «Емоційний інтелект» Деніела Ґоулмена, «Madeto Stick» Чіпа і Дена Хітів, «Хто чіпав мій сир?» Спенсера Джонсона, M.D., «Монах і загадка» Ренді Комісара,

«П’ять дисфункцій команди» Патріка Ленчіоні, «Наука про божевільні ідеї» Стівена Д. Левітта та Стівена Дж. Дабнера, «FISH!» Стівена Ландіна, Гаррі Пола, Джона Крістенсена та Кена Бленчарда, «Оголений розум» Ричарда Рестака, «Істинне щастя» Мартіна Селігмана, «Мудрість натовпу» Джейма Суровєцкі, «Чорний лебідь» Ніколаса Талеба, «Американська манія» Пітера Вайбрау, M.D., і одній найважливішій книжці, яку має прочитати кожен, книжці, яка вчить нас тому, що ми не можемо контролювати обставини, які складаються навколо нас, але єдине, що ми можемо контролювати, це наше ставлення до них,— книжці «Людина у пошуку смислу» Віктора Френкеля.

Я хочу висловити особливу вдячність усім тим, хто долучився до цієї справи і робить усе можливе, щоб надихати всіх, хто поруч. Вдячний за всі електронні листи і зауваження, надіслані вами, я зберіг їх усі як нагадування про те, що для отримання реального результату потрібно багато-багато людей, які стоять пліч-о-пліч і діють суголосно.

І насамкінець дякую всім, хто прочитав цю книжку і передав її тому, кому, на їхню думку, вона дасть натхнення. Я знаю: якщо якомога більше людей дізнається про існування ЧОМУ і докладе зусиль для того, щоб усе починати з ЧОМУ, ми зможемо змінити світ — і змінимо його.