Полювання на Золотий кубок

Глава 4 Покарання

Цікавих із появою вчителів одразу стало набагато менше.

Ті, що залишилися, завбачливо відійшли подалі, аби під чиюсь гарячу руку не перепало і їм. Бо зазвичай Олексій Валерійович полюбляв дати комусь прочухана. Тільки не тепер, не в цьому випадку.

Бо вчитель фізкультури, розтягнувши бійців, не знав, що з ними робити далі. Адже порушником спокою виявився Дениско Черненко, один із його улюбленців, хлопчина з серйозним спортивним майбутнім. А поруч — Максим Білан, який бігає крос гірше за всіх, на турніку звивається черв'яком, і взагалі — частіше приносить довідки про звільнення, ніж ходить на уроки фізкультури. Одне слово, цей першим бійку не почне. Отже, почав спортсмен Черненко. Завинив його улюбленець, як не крути. Але карати Дениска не хочеться, а Максима нема за що.

І тут на виручку прийшла Ганна Павлівна:

— Що тут сталося, півні? Тільки не кажи, Черненку, що Білан першим почав!

— А я взагалі нічого не кажу, — буркнув Денис.

— Максиме, в чому справа? — тепер керівничка класу дивилася крізь скельця своїх елегантних окулярів на Білана.

— Я, звичайно, міг би поскаржитися на цього, — Максим тицьнув на ворога пальцем. — Але тоді вийде, що я — ябеда і слабак, не здатний постояти за себе. Ви не примусите мене поскаржитися на однокласника, — він зітхнув. — Непедагогічно.

Педагоги здивовано перезирнулися.

— Отже, ти почав цю гидку бійку? — з надією запитав Олексій Валерійович.

— Я міг би взяти провину на себе, — погодився Максим, — лише в тому разі, коли треба було б рятувати товариша. Цей тип мені не товариш. Раз так, то і брехати потреби нема.

— Значить, бійку почав Черненко? — Ганна Павлівна нетерпляче смикнула Максима за рукав.

— Скаржитися не буду, — вперто гнув своє хлопець.

— Може, ти щось скажеш? — скельця блимнули на Дениса.

Той вирішив узагалі промовчати. Він ненавидів цього розумаку, проте так само не хотів уплутувати в їхні справи вчителів. До того ж, треба буде пояснити, з чого все почалося. А тут, як не крути, а не викрутишся: мало того, що сам не вивчив уроку, та іще й поліз битися до того, хто вирішив пожартувати і підказав відверту дурницю.

— Та-а-к. Бачите, Олексію Валерійовичу, цим двом просто робити нічого, — підсумувала класна керівничка.

— Одному з них — так точно, — погодився з нею фізрук.

— А якщо їм нема чого робити, я їм зайняття знайду. По-перше…

Тут Ганна Павлівна на мить зам'ялася. Вона хотіла викликати батьків обох забіяк до школи. Але вчасно згадала: мама Черненка навряд чи зможе прийти, в цій родині й без старшого сина клопоту вистачає. А батьків Білика вона просто не ризикне турбувати після того, як Максимів тато через свою фірму закупив для школи кілька нових комп'ютерів, а його мама організувала всьому 7-А безкоштовні квитки в театр на «Острів скарбів». Усе це блискавкою пронеслося в її голові, і вона швиденько передумала:

— Залишаєтеся сьогодні після уроків. Хто черговий у класі — відчергує завтра. А ви з такою ж енергією, як оце зараз боксували, зробите вологе прибирання. Ось так.

Максим Білан знизав плечима. Могло бути гірше.

Денис Черненко примружив очі й закусив губу. Після уроків нікого не буде, і йому точно ніхто не заважатиме цього розумаку приперти до нігтя.