Правосуддя: філософське та теоретичне осмислення: колективна монографія

1

«Із року в рік зростає кількість звернень громадян до суду. Той рік по першій інстанції суди загальної юрисдикції розглянули 8,9 мільйонів справ. Це на 3,5 мільйони більше, ніж у 2004 році. Зростання кількості звернень до суду свідчить, з одного боку, про поглиблення суспільних проблем, з іншого, про зростання довіри до суду як правового арбітра». Із виступу Голови Верховного Суду України В. Онопенка під час парламентських слухань «Про стан правосуддя в Україні» (18 березня 2009 року).

2

Деталі за лінком сайту Центру Разумкова (http://www.uceps.org/ukr/poll.php?poll id=l69). Дослідження проведене соціологічною службою Українського центру економічних і політичних досліджень імені О. Разумкова 27 лютого — 5 березня 2009 року. Опитано 2012 респондентів віком від 18 років у всіх областях України, Києві та АРК за вибіркою, що репрезентує доросле населення України за основними соціально-демографічними показниками. Вибірка опитування будувалася як стратифікована, багатоступенева, випадкова із квотним відбором респондентів на останньому етапі. Опитування здійснювалося у 129 населених пунктах (із них 75 міських та 54 сільських поселень). Теоретична похибка вибірки (без врахування дизайн-ефекту) не перевищує 2,3 % з імовірністю 0,95.

3

Автор присвячує цей виклад науковому вчителеві — професору В. Д. Бабкіну — із вдячності та з нагоди 85-річчя від дня його народження (18 червня 2009 року).

4

Маляренко В. Т. Правосуддя // Юридична енциклопедія. — К., 2003. — Т. 5. — С. 50.

5

Сірий М. L, Тертишник В. М. Судочинство // Юридична енциклопедія. — К., 2003. — Т. 5. — С. 718.

6

Положення про те, що філософія правосуддя є окремими елементом філософії права, відповідає системі філософії права як юридичної науки. Див.: Паспорт спеціальності «12.00.12 — філософія права», затверджений постановою Президії БАК України від 21.05.2008 № 38–06/6.

7

Шемшученко Ю. С. Праворозуміння // Юридична енциклопедія. — К, 2003. — Т. 5. — С. 48–49.

8

Теорія держави і права / За заг. ред. С. Л. Лисенкова, В. В. Копєйчикова. — К, 2002. — С. 120.

9

Теорія держави і права України / А. Ю. Олійник та ін. — К., 2001. — С. 62.

10

Див., напр.: Дудаш Т. І. Праворозуміння: герменевтичне дослідження: автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.01 / Львів, нац. ун-т ім. І.Франка. — Л., 2008. — 16 с.

11

Теория государства и права: Курс лекций / Под ред. Н. И. Матузова и А. В. Малько. — 2-е изд. — М., 2001. -С. 130.

12

Теорія держави і права / За заг. ред. С. Л. Лисенкова, В. В. Копєйчикова. — К, 2002. — С. 120. Див. також за підходами, напр., «етико-нормативний підхід»: Мельничук О. С. Право і держава в концепції правосвідомості І. О. Ільїна: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.01 / Одес. нац. юрид. акад. — О., 2005. — 18 с.

13

Комаров С.А., Малько А. В. Теория государства и права: Учебно-методическое пособие. — М., 2003. — С. 257. Див. також за концепціями, напр., проаналізовано еволюцію праворозуміння неотомізму у XX ст.: Рабінович С. П. Права людини у природно-правовій думці неотомізму: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.01 / Одес. нац. юрид. акад. — О., 2003. — 19 с.

14

Див., напр.: Алаіс С. І. Проблема праворозуміння в основних школах права: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.01 / Національна академія внутрішніх справ України. — К., 2003. — 20 с.

15

Див., напр.: Кравець В. М. Типи праворозуміння як методології основних філософсько-правових дискурсів: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.12 / НАВСУ МВС України. — К., 2003. — 16 с.

16

Див., напр.: Токарська А. С. Правова комунікація в контексті посткласичного праворозуміння: автореф. дис… д-ра юрид. наук: 12.00.12 /КНУВС. — К., 2008. — 35 с. («посткласичне праворозуміння» як таке, що ґрунтується на «сучасній — посткласичній — науці [, яка] заснована на зовсім іншій парадигмі раціональності»).

17

Див., напр.: Оніщенко Н. М. Теоретико-методологічні засади формування та розвитку правової системи: Автореф. дис… д-ра юрид. наук: 12.00.01 / НАН України. Ін-т держави і права ім. В. М. Корець- кого. — К, 2002. — 32 с. (з-поміж іншого «з’ясовано значення нового праворозуміння для формування та розвитку правової системи, яке базується на визначенні права як всезагальної необхідної форми та рівної міри свободи індивіда»).

18

Див., напр., правовий реалізм характеризовано, як філософсько-правову течію: Копоть В. О. Концептуальні основи правового реалізму: автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.12 / Київ. нац. ун- т внутр. справ. — К, 2008. — 15 с.

19

Філософія права: проблеми і підходи (за заг. ред. П. М. Рабіновича). — Лввів, 2005. — С. 14.

20

Рабінович П. М. Конституційне судочинство як інструмент тлумачення законодавства відповідно до соціальних потреб і змін // Вісник Конституційного Суду України. — 2007. — № 1. — С. 37.

21

Нерсесянц В. С. Философия права. — М., 1998. — С. 11.

22

«Впровадженню правових уявлень про справедливість у діюче право та правозастосовчу практику значною мірою сприяли преторські едикти, преторські вказівки суддям [у Давньому Римі] в конкретних справах, що часто вимагали дотримання bonum et aequum (блага і справедливості). У всіх цих випадках суддя, що розглядав справу, зобов'язувався вирішувати суперечку відповідно до формул преторської директиви, що вимагала дотримання справедливості. «У справах, які становили широку групу так званих actiones bonae fidei, — відзначав [дослідник римського права] Т. Кіпп, — суддя, підкоряючись вимогам aequitas, присуджував відповідача до сплати відповідачу ex fide bona (добросовісно) відомої грошової суми, при цьому тут малося на увазі, звичайно, bonum et aequum… Те, у чому можна було побачити відповідність bona fides і aequum, фіксувалося практикою і безперервною роботою юристів як правова норма». Нерсесянц В. С. Философия права. — М., 1998. — С. 435–436.

23

Нерсесянц В. С. Философія права. — М., — С. 445.

24

«Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуєтеся на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом» (стаття 62 ЦПК України 1963 р.).

25

Поширена в англосаксонсвкому праві та юридичній літературі термінологія «питання факту» («суд факту» — court of fact) і «питання права» («суд права» — court of law) увійшла й до процесуального права і юридичної літератури України. Див., напр.: ч. 2 п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 р. № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку».

26

Див., напр., Чернушенко Є. А. Апеляційне оскарження в цивільному процесі України: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.03 / Одес. нац. юрид. акад. — О., 2004. — С. 7, 12.

27

Наприклад, суддя Верховного Суду України в одному із інтерв’ю назвав себе «законником»: [Запитання: ] «… а законним ви це вважаєте? [Відповідає] — Не можу це коментувати. Але як законник наведу приклад. Я зараз пишу статтю про судові доручення в кримінальній справі. Спочатку, коли я тільки почав знайомитися з цією нормою, мені здалося, що вона не зовсім відповідає Конституції та духу закону. Але коли я почав заглиблюватися в цю тему, побачив, що не все так однозначно, як здаєтеся на перший погляд. Тепер я вбачаю в цій нормі і позитивні, і негативні моменти. Примаченко О. Василь Маляренко: «Чутки про тотальну корупцію в судах дещо перебільшені» //Дзеркало тижня [Електронний ресурс]. — 2005. — № 22 (550). — 11–17 червня. — Режим доступу: http://www.dt.ua/1000/1050/50294.

28

Нерсесянц В. С. Философія права. — М., — С. 36.

29

Радбрух Г. Законне неправо та надзаконне право: Пер. з нім. // Проблеми філософії права. — 2004. — Том II. — С. 83–94. Дет.: Бігун В. С. Густав Радбрух — видатний німецький філософ права // Проблеми філософії права. — 2004. — Том II. — С. 33–48; Його ж: Неправове та правове законодавство: філософсько-правові аспекти // Законодавство України: проблеми та перспективи розвитку. Збірник матеріалів міжвузівської наукової конференції (м. Косів, 24–29 січня 2005). Випуск VI. — К.: Київський університет права НАН України, 2005. — С. 31–37.

30

Малахов В. П. Философия права: Учебное пособие. — М., 2002. — С. 233.

31

Див., напр., положення Кодексу адміністративного судочинства щодо верховенства права; праці: Головатий С. П. Верховенство права: ідея, доктрина, принцип: автореф. дне… д-ра юрид. наук: 12.00.01 / Інститут законодавства Верховної Ради України. — К., 2008. — 44 с.

32

Філософія права: Навчальний посібник / О. Г. Данільян, Л. Д. Байрачна, С. І. Максимов та ін.; За заг. ред. О. Г. Данільяна. — К., 2002. — С. 14.

33

Філософія права: проблеми і підходи. Навчальний посібник / За заг. ред. П. М. Рабіновича. — Л., 2005. -С. 13.

34

Там само. — С. 14–15.

35

Бабкін В.Д. Взаємозв’язки філософії права та загальної теорії держави і права // Проблеми філософії права. — 2003. — Том І. — С. 56.

36

Оборотов Ю. Н. Традиции и обновление в правовой сфере: вопросы теории (от познания к постижению права): Монография. — Одесса: Юридична література, 2002. — С. 36–37.

37

Сірий М. І., Тертишник В. М. Судочинство // Юридична енциклопедія. — К., 2003. — Т. 5. — С. 718.

38

Малышев Б. В. Судовий прецедент у правовій системі Англії. — К., 2008. — С. 50.

39

Концепція вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів, схвалена Указом Президента України від 10.05.2006 № 361/2006.

40

Футей Б. Становлення правової держави в Україні: 1991–2005. 2-е вид. — К., 2005. — С. 48.

41

Конституція незалежної України: Кн. 1. — К., 1995. — С. 75.

42

Там само. — С. 168–169.

43

Там само. — С. 235.

44

Там само. — С. 302.

45

1. Конституція Естонії (1996) у статті 146 проголошує: «правосуддя здійснюється тільки судом» (англійською мовою: «Justice shall be administered solely by the courts»; естонською мовою: «Oigust moistab ainult kohus»). Вживається і термін судочинство («До системи судочинства» («The court system», «Kohtustisteem») (ст. 148)). Подібне положення міститься і в Конституції Литви (1992): «Правосуддя… здійснюється лише судами» («…justice shall be administered only by courts»; «Teisinguma… vykdo tik teismai») (ст. 109). Конституція Латвії (1992) зазначає у статті 86 про «здійснення правосуддя» («Decisions in court proceedings»; «Tiesu var spriest»). Цит. за: Конституція незалежної України: у 3 кн. — К., 1995. — Книга 1. — С. 47. Цит. мовою оригіналу за лінками: http://www.saeima.lv/Likumdosana/likumdosana_satversme.html (латинською мовою), http://www.saeima.lv/Likumdosana_eng/likumdosana_satversme.html (англійською мовою).

46

2. Конституція Республіки Білорусь, зокрема, встановлює: «Судебная власть в Республике Беларусь принадлежит судам… Судоустройство в Республике Беларусь определяется законом («The courts shall exercise judicial power in the Republic of Belarus… The judicial system in the Republic of Belarus shall be determined by the law») (ct. 109). Говориться, що «Суды осуществляют правосудие на основе Конституции и принятых в соответствии с ней иных нормативных актов» («Justice shall be administered on the basis of the adversarial proceedings and equality of the parties involved in the trial») (ct. 115). Цит. мовою оригіналу за лінком офіційного сайту Президента Республіки Білорусь (http://www.president.gov.by/pressl9332.litml#doc).

47

3. Конституція РФ (1993) регламентує (розділ 7: Судова влада; Judiciary): «1. Правосудие в Российской Федерации осуществляется только судом. 2. Судебная власть осуществляется посредством конституционного, гражданского, административного и уголовного судопроизводства» («1. Justice in the Russian Federation shall be administered only by law courts. 2. Judiciary power shall be exercised to constitutional, civil, administrative and criminal process») (ч.ч. 1, 2 ст. 118). «3. Судопроизводство осуществляется на основе состязательности и равноправия сторон. 4. В случаях, предусмотренных федеральным законом, судопроизводство осуществляется с участием присяжных заседателей» («The trial shall be conducted on an adversarial and equal basis. In cases stipulated by federal law trials shall be held by jury») (ч.ч. 3, 4 ст. 123). Цит. переклад за лінком Університету Бакнел (|bttp://www.departments.bucknell.edu/russian/const/ch7.html).

48

Коментар до Конституції України / 2-е вид., випр. та доп. — К: Інститут законодавства ВР України, 1998. — 412 с. — С. 289.

49

Абзац перший пункту 3 Ухвали Конституційного Суду України № 44-з від 14 жовтня 1997 року про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним зверненням державного зовнішньоекономічного підприємства «Славутич-Сталь» щодо тлумачення статті 124 Конституції України і Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж».

50

Абзац третій пункту 4 Рішення Конституційного Суду України № 1-рп/2008 від 10 січня 2008 року (справа про завдання третейського суду).

51

Абзаци 6–8 пункту 2.1 Висновку Конституційного Суду України № 3-в/2001 від 11 липня 2001 |)оку (справа про Римський Статут).

52

Абзац другий пункту 3 Ухвали Конституційного Суду України № 44-з від 14 жовтня 1997 року про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним зверненням державного зовнішньоекономічного підприємства «Славутич-Сталь» щодо тлумачення статті 124 Конституції України і Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж».

53

Абзац п’ятий пункту 4 Рішення Конституційного Суду України № 1-рп/2008 від 10 січня 2008 року (справа про завдання третейського суду).

54

Абзац третій пункту 7 Висновку Конституційного Суду України № 1-в/2002 від 16 жовтня 2002 року у справі за зверненням Верховної Ради України про надання висновку щодо відповідності проекту Закону України «Про внесення змін і доповнень до Конституції України» вимогам статей 157 і 158 Конституції України (справа щодо внесення змін до статей 81, 82, 85, 87, 89, 90, 94, 97, 98, 106, 111, 112, 113, 114, 115, 116, 118, 122 Конституції України та доповнення її статтею 89-1).

55

Абзац шостий пункту 9 Рішення Конституційного Суду України № 3-рп/2003 від 30 січня 2003 року (справа про розгляд судом окремих постанов слідчого і прокурора).

56

Абзац другий пункту 3 Рішення Конституційного Суду України № 8-рп/2002 від 07 травня 2002 року (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб).

57

Малышев Б. В. Судовий прецедент у правовій системі Англії. — К., 2008. — С. 24.

58

Там само. — С. 26.

59

Там само. — С. 26, 304.

60

Там само. — С. 26–28.

61

Максимов С. И. Правовая реальность: опыт философского осмысления. — X., 2002. — С. 186.

62

Вступ до теорії правових систем. — К., 2006. — С. 11.

63

Абзац перший пункту 3 Ухвали Конституційного Суду України № 44-з від 14 жовтня 1997 року про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним зверненням державного зовнішньоекономічного підприємства «Славутич-Сталь» щодо тлумачення статті 124 Конституції України і Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж».

64

Маляренко В. Т. Суд // Юридична енциклопедія: В 6 т. / Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) та ін. — К., 2003. — Т. 5. — С. 386.

65

Гегель Г. В. Ф. Основи філософії права, або Природне право і державознавство: Пер. з нім. — К., 2000. — С. 199.

66

Там само. — С. 198.

67

Нерсесянц В. С. Философия права Гегеля. — М., 1998. — С. 17.

68

Гегель Г В. Ф. Основи філософії права, або Природне право і державознавство. — К., 2000. — С. 169.

69

Див.: Баев В. Г. Генезис и развитие германского конституционализма в начале XIX-первой трети XX вв.: Автореферат дис… док. юрид. наук: 12.00.01 / Академия экономической безопасности МВД России. — М., 2008. — 42 с.

70

Див., напр.: Шартье Р. Культурные истоки Французской революции. — М., 2001. — С. 79–80.

71

Ціцерон Марк Тулій. Про державу // Ціцерон Марк Тулій. Про державу; Про закони; Про природу богів: Пер. з латин. — К., 1998. — С. 30.

72

Див.: Історія вчень про державу і право: Підручник / За ред. проф. Г. Г. Демиденка, проф. О. В. Петришина. — X., 2008. — С. 7–9.

73

Антология мировой правовой мысли: В 5 т. / Нац. обществ. — науч. фонд; Рук. науч. проекта Г. Ю. Семигин. — М., 1999. — Т. 1. — С. 29.

74

Там само.

75

Див.: там само. — С. 30–35.

76

Там само. — С. 35.

77

Там само. — С. 36.

78

Там само.

79

Есхіл. Евменіди: Пер. з давньогрецьк. //Давньогрецька трагедія. Есхіл. Софокл. Евріпід. — Харків, 2006. — С. 194.

80

Платон. Соч. в 3 т.: Пер. с древнегреч. — М., 1971. — Т.З. 4.2. — С. 89.

81

Там само. — С. 242.

82

Там само.

83

Там само. — С. 243–244.

84

Там само. — С. 403.

85

Там само.

86

Там само. — С. 379.

87

Там само. — С. 441.

88

Аристотель. Сочинения в 4 т.: Пер. с древнегреч. — М., 1983. — Т. 4. — С. 441.

89

Арістотель. Політика: Пер. з давньогрецьк. — К., 2005. — С. 67.

90

Там само. — С. 127.

91

Там само. — С. 127–128.

92

Тома Аквінський. Коментарі до Арістотелевої «Політики»: Пер. з латини. — К., 2000. — С. 334.

93

Цит. за: Себайн Дж. Г, Торсон Т. Л. Історія політичної думки: Пер. з англ. — К., 1997. — С. 403–404.

94

Антология мировой правовой мысли: В 5 т. — Т. 2. — М., 1997. — С. 754.

95

Там само. — С. 759.

96

Енциклопедія політичної думки: Пер. з англ. / За ред. Д. Міллера, Дж. Коулмен, В. Конноллі, А. Райана. — К, 2000. — С. 192.

97

Тэтчер М. Искусство управления государством. Стратегии для меняющегося мира: Пер. с англ. — М., 2003. -С. 46.

98

Гроций Г. О праве войны и мира: Три книги, в которых объясняются естественное право и право народов, а также принципы публичного права: Пер. с лат. — М., 1956. — С. 119.

99

Там само. — С. 460.

100

Там само. — С. 515.

101

Там само. — С. 607.

102

Монтескье Ш. Избранные произведения: Пер. с фр. — М., 1955. — С. 290.

103

Там само. — С. 226.

104

История политических и правовых учений: Хрестоматия для юрид. вузов и фак-тов / Сост. и общ. ред. Г. Г. Демиденко. — X., 1999. — С. 251.

105

Федераліст: Коментар до Конституції Сполучених Штатів / А. Гамільтон, Д. Медісон, Д. Джей: Пер. з англ. — К., 2002. — С. 392.

106

Там само.

107

Там само.

108

Там само.

109

Там само. — С. 394.

110

Там само. — С. 395.

111

Токвіль А. де. Про демократію в Америці: Пер. з фр. — К., 1999. — С. 94.

112

Там само. — С. 97.

113

Там само. — С. 223.

114

Там само. — С. 223–224.

115

Там само. — С. 225.

116

Там само.

117

Там само. — С. 226.

118

Кант И. Основы метафизики нравственности: Пер. с нем. — М., 1999. — С. 690.

119

Гегель Г. В. Ф. Основи філософії права, або Природне право і державознавство: Пер. з нім. — К., 2000. — С. 194.

120

Там само.

121

Там само. — С. 196.

122

Там само. — С. 198.

123

Див.: Гегель Г В. Ф. Философия права: Пер. с нем. — М., 1990. — С. 447.

124

Там само. — С. 446.

125

Там само.

126

Иеринг Р. Избранные труды: В 2 т.: Пер. с нем. — СПб., 2006. — Т. 1. — С. 327.

127

Там само. — С. 329.

128

Там само. — С. 338.

129

Там само. — С. 346.

130

Боботов С. В. Конституционная юстиция (сравнительный анализ). — М., 1994. — С. 54.

131

Шевчук С. Основи конституційної юриспруденції. — К., 2001. — С. 236.

132

Кельзен Г. Судебная гарантия Конституции (Конституционная юстиция): Пер. с фр. // Право и политика. — 2006. — № 9. — С. 16.

133

Шевчук С. Там само. — С. 244.

134

Кельзен Г. Там само. — С. 17.

135

Радбрух Г. Законне неправо та надзаконне право: Пер. з нім. // Проблеми філософії права. — 2004. — Том II. — С. 83–94.

136

Див.: Шевчук С. Судова правотворчіств. — К., 2008. — С. 63–64.

137

Антологія лібералізму: Політико-правові вчення та верховенство права / Упоряд. С. Головатий, М. Козюбра, О. Сироїд. — К, 2008. — С. 515.

138

Там само. — С. 519.

139

Там само. — С. 520–521.

140

Філософія права / За ред. Дж. Фейнберга, Дж. Коулмена: Пер. з англ. — К., 2007. — С. 174.

141

Цит. за: Боботов С. В. Назв, праця. — С. 14–15.

142

Цит. за: История политических и правовых учений: Учебник / И. Ю. Козлихин, А. В. Поляков, Е. В. Тимошина. — СПб., 2007. — С. 427.

143

Там само. — С. 428.

144

Філософія права / За ред. Дж. Фейнберга, Дж. Коулмена. — С. 182.

145

Там само.

146

Історія вчень про державу і право: Підручник / За ред. проф. Г. Г. Демиденка, проф. О. В. Петришина. — С. 225–226.

147

Боботов С. В. Назв, праця. — С. 15.

148

Hart H. The Concept of Law. — 2nd ed. — Oxford, 1997. — P. 91–99.

149

Ibid. - P. 124–135.

150

Дворкін P. Серйозний погляд на права: Пер. з англ. — К., 2000. — С. 23.

151

Філософія права / За ред. Дж. Фейнберга, Дж. Коулмена. — С. 192–193.

152

Дворкін Р. Там само. — С. 159.

153

Філософія права / За ред. Дж. Фейнберга, Дж. Коулмена. — С. 186.

154

Там само.

155

Дворкін Р. Там само. — С. 126–193.

156

Філософія права / За ред. Дж. Фейнберга, Дж. Коулмена. — С. 198.

157

Dworkin R. Law’s Empire. — L., 1986. —P. 95–96.

158

Ibid. - P. 227.

159

Ролз Дж. Політичний лібералізм: Пер. з англ. — К., 2000. — С. 229.

160

Там само. — С. 227.

161

Хайєк Ф. А. Право, законодавство та свобода: Нове викладення широких принципів справедливості та політичної економії: В 3 т.: Пер. з англ. — К., 1999. — Т. 1. Правила та порядок. — С. 164.

162

Антология мировой правовой мысли: В 5 т. — Т. 3. — М., 1997. — С. 733.

163

Там само. — С. 734.

164

Там само. — С. 742.

165

96 Цит. за: Азаркин Н. М. История юридической мысли России: Курс лекций. — М., 1999. — С. 146.

166

97 Антология мировой правовой мысли: В 5 т. — Т. 4. — М., 1997. — С. 289.

167

98 Україна: антологія пам’яток державотворення, Х-ХХ ст.: У 10 т. — К., 2008. — Т. 4: Спроби реанімації Козацької держави / Упоряд. В. Шевчук. — С. 158.

168

Там само. — С. 160, 165.

169

Там само. — С. 380.

170

Там само. — С. 379.

171

Шершеневич Г. Ф. Общая теория права: Учеб. пособие: В 2 т. — М., 1995. — Т. 1. — С. 208.

172

Коркунов Н. М. Русское государственное право. В 2 т. — СПб., 1909. — Т. 1. — С. 377–378.

173

Там само. — С. 44.

174

Там само. — С. 18.

175

Филиппов М. А. Судебная реформа в России: Судоустройство. В 2 т. — СПб., 1871. — Т. 1. — С. 45.

176

Там само. — С. 11.

177

Фойницкий И. Я. Курс уголовного судопроизводства: В 2 т. — СПб., 1996. — Т. 1. — С. 159.

178

Там само. — С. 158.

179

Див.: там само. — С. 194–195.

180

Див.: Українське державотворення: невитребуваний потенціал / О. Мироненко, Ю. Римаренко, І. Усенко, В. Чехович. — К, 1997,- С. 41–42.

181

Див.: Конституційні акти України: 1917–1920. Невідомі конституції України. — К, 1992. — С. 149–150.

182

Див.: Бігун В. С. Євген Ерліх: життя і правознавча спадщина (Актуальний наукознавчий нарис) // Проблеми філософії права. — 2005. — Том III. — № 1–2. — С. 111–112.

183

Антология мировой правовой мысли: В 5 т. — М., 1997. — Т. 3. — С. 622.

184

Див.: Ерліх Є. Вільне правознаходження та вільне правознавство // Проблеми філософії права. — 2005. — Том III. - № 1–2. — С. 168–184.

185

Антологія української юридичної думки: В 6 т. / Редкол.: Ю. С. Шемшученко (голова) та ін. — К., 2002. — Т. 1: Загальна теорія держави і права, філософія та енциклопедія права / Упоряд.: В. Д. Бабкін, І. Б. Усенко, Н. М. Пархоменко. — С. 405.

186

Там само. — С. 405–406.

187

Там само. — С. 407.

188

Там само.

189

Соловьев В. С. Литературная критика. — М., 1990. — С. 294–295.

190

Радбрух Г. Философия права: Пер. с нем. — М., 2004. — С. 42.

191

Козеллек Р. Часові пласти. Дослідження з теорії історії: Пер. з нім. — К, 2006. — С. 366.

192

П’ята книга Мойсеева: Повторення закону 1:16,17.

193

Аристотель. Никомахова этика // Аристотель. Соч.: В 4-х т.: Пер. с древнегреч. — М., 1983. — Т. 4. — С. 153.

194

Хеффе О. Справедливость: Философское введение: Пер. с нем. — М., 2007. — С. 77.

195

Офіційний вісник України. — 2006. — № 19. — Ст. 1376.

196

Концепція пов’язує право на справедливий судовий розгляд із забезпеченням доступності правосуддя, справедливої судової процедури, незалежності, безсторонності та професіоналізму суддів, юридичної визначеності, однаковості судової практики і відкритості судових рішень, ефективності судового захисту та ін.

197

Офіційний вісник України. — 2003. — № 6. — Ст. 245.

198

Хеффе О. Справедливость: Философское введение. — С. 41.

199

У неспеціальному значенні прикметник «соціальний» лише вказує на те, що мова йде про щось громадське. Тому соціальною можна вважати або справедливість, що стосується основної структури суспільства (саме так розумів соціальну справедливість Дж. Ролз (Ролз Дж. Теорія справедливості: Пер. з англ. — К., 2001. — С. 31), або взагалі будь-яку справедливість, що реалізується в суспільних інституціях та практиках.

У спеціальному значенні соціальна справедливість має справу з так званим «соціальним питанням» (безробіттям, соціальним захистом, бідністю, тощо) або стосується проблеми соціально-економічного розподілу (див.: Хеффе О. Справедливость: Философское введение. — С. 125–126, 128; Прокофьев А. В. Социальная справедливость: нормативное содержание и история становления понятия [Электронный ресурс]. — Режим доступа: http://ethics.iph.ras.ru/research/prokofiev_l.html). У цьому спеціальному значенні вона асоціюється із соціальною державою, що має забезпечити кожному існування, гідне людини.

200

Хеффе О. Справедливость: Философское введение. — С. 41.

201

Там само. — С. 71.

202

Бэкон Ф. Опыты или наставления нравственные и политические //Бэкон Ф. Сочинения в 2-х т. — Изд. 2-е, испр. и доп. — М., 1978. — Т. 2. — С. 473.

203

Иеринг Р. фон. Борьба за право // Иеринг Р. фон. Избранные труды: В 2 т.: Пер. с нем. — СПб., 2006. — Т. 1.-С. 63–64.

204

Речицький В. Відповідь Всеволода Речицького Мирославу Мариновичу // Права людини (ХПГ-інформ). - 2007. - № 11 (447). — С. И.

205

Ролз Дж. Теорія справедливості. — С. 99.

206

Хеффе О. Политика. Право. Справедливость. Основоположения критической философии права и государства: Пер. с нем. — М., 1994. — С. 22.

207

Шевченко А. А. Моральные и политические контексты справедливости. — Новосибирск, 2007. — С. 6.

208

Хеффе О. Политика. Право. Справедливость. Основоположения критической философии права и государства. — С. 21.

209

Ллойд Д. Идея права: Пер. с англ. — М., 2000. — С. 138.

210

Гьофе О. Справедливість і субсидіарність. Виступи в Україні: Пер. з нім. — К, 2004. — С. 71.

211

Шевчук С. Судова правотворчість: Світовий досвід і перспективи в Україні. — К., 2007. — С. 33.

212

Офіційний вісник України. — 2004. — № 45. — Ст. 2975.

213

Рикер 17. Справедливое: Пер. с фр. — М., 2005. — С. 17.

Нагадаємо, що третьою (незацікавленою) особою в першому ступені є саме право.

214

Дигесты Юстиниана: Пер. с лат. / Отв. ред. Л. Л. Кофанов. — М., 2002. — Т. 1. Книги I–IV. — С. 86–87.

215

Історія європейської ментальності / За ред. П. Дінцельбахера: Пер. з нім. — Львів, 2004. — С. 553.

216

Ролз Дж. Теорія справедливості. — С. 100.

217

Харт Г. Л. А. Концепція права: Пер. з англ. — К., 1998. — С. 203.

218

Фуллер Лон Л. Мораль права: Пер. з англ. — К., 1999. — С. 186.

219

Циппеліус Р Філософія права: Пер. з нім. — К., 2000. — С. 110.

220

Аристотель. Никомахова этика. — С. 150.

221

Хеффе О. Справедливость: Философское введение. — С. 13.

222

Офіційний вісник України. — 2007. — № 48. — Ст. 1991.

223

Офіційний вісник України. — 2005. — № 13. — Ст. 674.

224

Иеринг Р. фон. Цель в праве // Иеринг Р. фон. Избранные труды: В 2 т. / Пер. с нем. — СПб., 2006. — Т. l.-C. 179.

225

Радбрух Г. Елементарний курс філософії права // Радбрух Г. Філософія права: Пер. з нім. — К., 2006. — С. 156.

226

Хофмайстер X. Что значит мыслить философски: Пер. с нем. — СПб., 2006. — С. 323.

227

Радбрух Г. Елементарний курс філософії права. — С. 156.

228

Гьофнер Й. Християнське суспільне вчення: Пер. з нім. — Львів, 2002. — С. 80.

229

Циппеліус Р. Юридична методологія: Пер. з нім. — К., 2004. — С. 20.

230

Позик Р. Анархия, государство и утопия: Пер. с англ. — М., 2008. — С. 205.

231

Кашников Б. Н. Либеральные теории справедливости и политическая практика России / НовГУ имени Ярослава Мудрого. — Великий Новгород, 2004. — С. 34–37.

232

Циппеліус Р Юридична методологія. — С. 9, 28–29.

233

Хемпшир С. Справедливость — это конфликт: душа и государство // Логос. — 2007. — № 5 (62). — С. 92.

234

Ролз Дж. Теорія справедливості. — С. 133.

235

Там само. — С. 133.

236

Там само. — С. 101.

237

Гьофе О. Справедливість і субсидіарність. Виступи в Україні. — С. 30.

238

Зорькин В. Д. Конституция и права человека в XXI веке. К 15-летию Конституции Российской Федерации и 60-летию Всеобщей декларации прав человека. — М., 2008. — С. 117.

239

Морщакова Т. Конституционная защита прав и свобод граждан судами Российской Федерации // Сравнительное конституционное обозрение. — 2004. — № 4 (49). — С. 125–126.

240

Цицерон Марк Туллий. Об обязанностях // Цицерон Марк Туллий. О старости. О дружбе. Об обязанностях: Пер. с лат. — М., 1975. — С. 66.

241

Аристотель. Никомахова этика. — С. 168.

242

Юркевич П. Історія філософії права (1868) // Юркевич П. Історія філософії права. Філософія п^рава. Філософський щоденник: Пер. з рос. та нім. — К, 1999. — С. 91.

243

Хофмайстер X. Что значит мыслить философски. — С. 324.

244

Виноградов П. Очерки теории права. — М., 1915. — С. 131, 136.

245

Цит. за: Дворкін Р Серйозний погляд на права: Пер. з англ. — К, 2000. — С. 49.

246

Радбрух Г. Философия права. — С. 226.

247

Офіційний вісник України. — 2005. — № 13. — Ст. 674.

248

Див. з цвого приводу: Гердеген М. Європейсвке право: Пер. з нім. — К., 2008. — С. 219.

249

Шевчук С. Основи конституційної юриспруденції. — К., 2001. — С. 61.

250

Миллер Д. Политические учения. Краткое введение: Пер. с англ. — М., 2007. — С. 107.

251

Офіційний вісник України. — 2004. — № 49. — Ст. 3220.

252

Докладніше про ці елементи див.: Энтин М. Справедливое разбирательство по праву Совета Европы и Европейского Союза // Конституционное право: Восточноевропейское обозрение. — 2003. — № 3 (44). — С. 86–88.

В цілому погоджуючись з цією класифікацією, ми вважали б за доцільне тлумачити неупередженість суддів, публічний характер діяльності суду, обґрунтованість і вмотивованість рішень не як інституціональні, а як процесуальні гарантії.

253

Докладніше про цю класифікацію див.: Рабцевич О. И. Право на справедливое судебное разбирательство: международное и внутригосударственное правовое регулирование. — М., 2005. — С 91-142.

254

Відповідний ґрунтовний аналіз здійснено, наприклад, М. де Сальвіа і С. Шевчуком. Див.: Де Сальвиа М. Прецеденты Европейского Суда по правам человека. Руководящие принципы судебной практики, относящейся к Европейской конвенции о защите прав человека и основных свобод. Судебная практика с 1960 по 2002 г.: Пер. с франц. — СПб., 2004. — С. 275–512; Шевчук С. Судовий захист прав людини: практика Європейського Суду з прав людини у контексті західної правової традиції. — К., 2006. — С. 231–348.

255

Гарапон А. Хранитель обещаний: суд и демократия: Пер. с франц. — М., 2004. — С. 80–81.

256

Шайо А. Самоограничение власти (краткий курс конституционализма): Пер. с венг. — М., 2001. — С. 207.

257

Наприклад, англійська концепція природної справедливості отримує своє відображення у доктрині належної правової процедури (due process of law) в конституційному праві США та Канади. Вимога належної правової процедури, яка вперше була офіційно сформульована в ст. 39

258

Абросимова Е. Судебная власть в Российской Федерации: система и принципы. — М., 2002. — С. 120–121.

259

Позик Р. Анархия, государство и утопия. — С. 137.

260

Шевчук С. Основи конституційної юриспруденції. — С. 67.

261

Циппеліус Р. Філософія права. — С. 82.

262

Миллер Д. Политические учения. — С 107–108.

263

Аллан Т. Р С. Конституційна справедливість. Ліберальна теорія верховенства права: Пер. з англ. — К., 2008. — С. 95.

264

Там само. — С. 97.

265

Наведемо лише один фрагмент з цього роману, який дає можливість оцінити всю несправедливість правил процесу, описаного Ф. Кафкою: «…судові засідання закриті від громадськості, проте, якщо суд визнає таку необхідність, можуть бути і відкриті, — хай там як, закон не зобов’язує до відкритих слухань. Через те й судові документи, передусім обвинувальний висновок, неприступні для звинуваченого та його захистників, отже, загалом невідомо або принаймні відомо дуже мало, проти чого має бути спрямована перша заява, тому в ній, власне, лише випадково можуть міститися твердження, що мають якесь значення до справи. <…> Звичайно, за таких обставин сторона захисту опиняється в дуже несприятливому й важкому становищі. Але на те є певні причини. Закон, власне, про захист нічого не каже, він його лише терпить, і саме про те, чи в тих або тих рядках закону можна добачити стерпне ставлення до судового захисту, й точиться суперечка. <…>

<…> Розгляд справи в різних судових палатах загалом зостається таємницею навіть для нижчих су- довців, на певному етапі вони беруть участь в розгляді, проте за дальшим ходом процесу навіть не можуть простежити як слід, тож судова справа потрапляє до їхньої судової ланки, а вони часто й не знають, звідки вона прийшла; справа йде потім далі, а їм несила довідатись, куди саме. Отже, ця судова дрібнота навіть не має змоги вивчити окремі стадії процесу і виснувати, яким буде остаточний вирок та його причини». Див.: Кафка Ф. Процес: Пер. з нім. — Харків, 2005. — С. 104, 107–108.

266

Барак Л. Судейское усмотрение: Пер. с англ. — М., 1999. — С. 287.

267

Арістотель. Політика: Пер. з давньогр. — К., 2003. — С. 78.

268

Гоббс Т. Левіафан: Пер. з англ. — К., 2000. — С. 176.

269

Локк Дж. Два трактата про врядування: Пер. з англ. — К, 2001. — С. 135–136.

270

Циппеліус Р. Філософія права. — С. 239.

271

Викладення обставин цієї справи див.: Шевчук С. Основи конституційної юриспруденції. — С. 167; Четверний В. А. Введение в курс общей теории права и государства. — М., 2003. — С. 178.

272

Гьофе О. Розум і право. Складові інтеркультурного правового дискурсу: Пер. з нім. — К, 2003. — С. 32.

273

Хартли Т К. Основы права Европейского сообщества: Пер. с англ. — М., 1998. — С. 165.

274

Циппеліус Р. Філософія права. — С. 242.

275

Хемпшир С. Справедливость — это конфликт: душа и государство. — С. 93–94, 97.

276

Карбонъе Ж. Юридическая социология: Пер. с фр. — М., 1986. — С. 216.

277

Мотивуючи своє рішення, Суд посилався, зокрема, на те, що «до встановлення результатів повторного голосування у день виборів Президента України Центральна виборча комісія не розглянула заяви та скарги про порушення територіальними виборчими комісіями порядку встановлення підсумків голосування в межах територіальних виборчих округів і рішення, прийняті територіальними виборчими комісіями за результатами їх розгляду». Див.: Урядовий кур’єр. — 2004. — 8 грудня. — № 234.

278

Гоббс Т. Левіафан. — С. 175.

279

Згідно з даною статтею, «кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов’язків або при висуненні проти неї будь-якого кримінального обвинувачення має право на справедливий і відкритий розгляд впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону…».

280

Барак А. Судейское усмотрение. — С. 252.

281

Иеринг Р. фон. Цель в праве. — С. 333.

282

Хейзинга Й. Homo ludens / Человек играющий: Пер. с нидерланд. — СПб., 2007. — С. 115–116.

283

Вильдхабер Л. Европейская конвенция о правах человека и беспристрастность судей [Электронный ресурс]. — Режим доступа: http://www.concourt.am/hr/ccl/vestnik/2.12-2001/wildhaber_rus.htm.

284

Так, судова практика визнає, що такі сумніви можуть з’явитися у розумного стороннього спостерігача у випадках: (1) виконання однією особою різних судових функцій на різних стадіях судового розгляду; (2) виконання суддею несудових функцій, які могли б вплинути на виконання ним обов’язків судді; (3) підтримання суддею позасудових відносин з однією зі сторін, підкореного становища судді щодо однієї зі сторін або існування у судді особистого інтересу в справі; (4) наявності у присяжних певних специфічних рис тощо.

285

У рішенні Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004 у справі про незалежність суддів як складову їхнього статусу підкреслюється, що гарантована Конституцією України незалежність суддів забезпечується насамперед особливим порядком їх обрання або призначення на посаду та звільнення з посади; забороною будь-якого впливу на суддів; захистом їх професійних інтересів; особливим порядком притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності; забезпеченням державою особистої безпеки суддів та їхніх сімей; гарантуванням фінансування та належних умов для функціонування судів і діяльності суддів, їх правового і соціального захисту; забороною суддям належати до політичних партій та профспілок, брати участь у будь-якій політичній діяльності, мати представницький мандат, займатися за сумісництвом певними видами діяльності; притягненням до юридичної відповідальності винних осіб за неповагу до суддів і суду; суддівським самоврядуванням (Офіційний вісник України. — 2004. — № 49. — Ст. 3220).

286

Зокрема, в Основних принципах незалежності судових органів, ухвалених резолюціями 40/32 від 29 листопада 1985 року та 40/146 від 13 грудня 1985 року Генеральної Асамблеї ООН, Процедурах ефективного здійснення Основних принципів незалежності судових органів, затверджених 24 травня 1989 року Резолюцією 1989/60 Економічної і Соціальної Ради ООН, Європейській хартії «Про статус суддів» від 10 липня 1998 року, Рекомендаціях № (94) 12 Комітету Міністрів Ради Європи «Незалежність, дієвість та роль суддів» від 13 жовтня 1994 року та інших. Цей підхід також підтверджується практикою Європейського суду з прав людини.

287

Гарапон А. Хранитель обещаний: суд и демократия. — С. 196.

288

Конвенція зазначає, що «судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або — тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, — коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя».

289

Докладніше про цю вимогу див.: Абросимова Е. Судебная власть в Российской Федерации: система и принципы. — С. 119–44.

290

Циппеліус Р. Філософія права. — С. 242.

291

Дет. аналіз цієї проблеми див. Cohn G. Existentialism and Legal Science. — New-York., 1967. — 148 p.

292

Рішення Конституційного суду України № 1-33/2004 // Урядовий кур’єр. — 17.11.2004. — № 219.

293

Вісник Верховного Суду України. — 2004. — № 11.

294

Див., напр., Вісник Верховного суду України. — 2007. — № 11; Вісник Верховного суду України. — 2007. - № 12.

295

Нерсесянц В. С. Философия права: либертарно-юридическая концепция // Вопросы философии. — 2002. - № 3,- С. 3–16.

296

Навряд чи таким рішенням можна вважати мотивувальну частину рішення КСУ від 02.11.2004 р. Більш детальний аналіз зазначеного рішення див. далі.

297

Вісник Верховного Суду України. — 2007. — № 6.

298

Копєйчиков В. В. Основи конституційного права України. — К, 1997. — С. 116–118; Тодыка Ю. Н. Конституция Украины: проблемы теории и практики. — X., 2000. — С. 312–313.

299

Речицкий В. Конституционализм: украинский опыт. — X., 1998. — С. 120–121.

300

Копейчиков В. В. Основи конституційного права України. — К., 1997. — С. 8–9.

301

Бюлетень законодавства і юридичної практики України. — 2002. — № 8.Бігун В. С. Філософія правосуддя (до постановки проблеми) // Проблеми філософії права. — 2006–2007. — Т. IV–V. — С. 113.

302

Бігун В. С. Філософія правосуддя (до постановки проблеми) // Проблеми філософії права. — 2006–2007. — Т. IV–V. — C. 113.

303

Там само.

304

Тодыка Ю. Н. Конституция Украины: проблемы теории и практики. — X., 2000. — С. 55.

305

Копейчиков В. В. Основи конституційного права України. — К., 1997. — С. 33.

306

Головатий С. «Верховенство закону» versus «верховенства права»: філологічна помилка, професійна недбалість чи науковий догматизм? // Вісник Академії правових наук України. — 2003. — № 2 — № 3. — С. 105 і далі.

307

Козюбра М. Правовий закон: проблема критеріїв // Вісник Академії правових наук України. — 2003. - № 2 — № 3. — С. 85.

308

Бігун В. С. Філософія правосуддя (до постановки проблеми) // Проблеми філософії права. — 2006–2007. — Т. IV–V. — С. 116.

309

Див., напр.: Cohn G. Existentialism and Legal Science. — New-York, 1967. — 148 p.; Fechner E. Rechtsphilosophie. — Tubingen, 1956. — S. 179–294; Hamrick William S. An Existential Phenomenology of Law: Maurice Merleau-Ponty. — Dordrecht, 1987. — 246 p.; Heinemann W. Die Relevanz der Philosophie Martin Heideggers fuer das Rechtsdenken. — Freiburg im Breisgau, 1970. — 425 S.; Husserl G. Recht und Zeit. 5 Rechtphilosophisches Essays. — Frankfurt am Main, 1955. — 225 S.; Kaufmann A. Preliminary Remarks on a Legal Logic and Ontology of Relations // Law, Interpretation and Reality. — Dordrecht, 1990. — P. 104–123; Kaufmann A. Ontologische Struktur des Rechts // Rechtsphilosophie im Wandel. — Frankfurt am Maine, 1972. — S. 104–134; Maihofer W. Recht und Sein. Prolegomena zu einer Rechtsontologie. — Frankfurt am Main, 1954. — 125 S.; Marcic R. Rechtsphilosophie. Eine Einfuehrung. — Freiburg, 1968. - 294 S.

310

Рішення Конституційного суду України № 1-33/2004 // Урядовий кур’єр. — 17.11.2004. — № 219.

311

Див., напр.: Речицкий В. Свобода и государство. — X., 1998. — С. 25 і далі.

312

Відповідно до діючого законодавства України, народ бере участь у здійсненні правосуддя лише у вигляді народних засідателів при розгляді кримінальних справ по злочинах, за які за законом може бути призначено покарання у вигляді довічного позбавлення волі. Але при цьому засідателі відправляють правосуддя не самостійно, а у складі колегії суддів, а тому фактично лише погоджуються з їх рішеннями.

313

Один з можливих варіантів вирішення проблеми див.: Стовба О. В. «Право-суддя»: філософсько-правові аспекти реалізації деяких конституційних положень // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наук, праць. Вип. 427: Правознавство. — Чернівці, 2007. — С. 22–26.

314

Максимов С. И. Правовая реальность: опыт философского осмысления. — X., 2002. — С. 143 і далі.

315

Те, що Гуссерль називав «аналогічною аперцепцією». Див: Гуссерль Э. Картезианские медитации // Логические исследования. Картезианские медитации. — М., 2000. — С. 289–524.

316

Див.: Husserl G. Recht und Zeit. 5 Rechtphilosophisches Essays. — Frankfurt am Main, 1955. — 225 S. і критику: Maihofer W. Recht und Sein. Prolegomena zu einer Rechtsontologie. — Frankfurt am Main, 1954. — Примітки на С. 13.

317

Максимов С. И. Правовая реальность: опыт философского осмысления. — X., 2002. — С.186.

318

Висловлено суддею КСУ Ю. В. Бауліним під час дискусії на засіданні Харківського юридичного товариства.

319

Попередньо це може бути зроблено і, наприклад, в адміністративному порядку.

320

Стовба А. В. Правовая ситуация как исток бытия права. — X., 2006 — С. 73 й далі.

321

Там само. — С. 122 і далі.

322

Див. більш детально з цього приводу: Стовба О. В. Деконструкція поняття права: постановка проблеми // Проблеми філософії права. — 2006–2007. — Т. IV–V. — С. 120–125; Правосудие в эпоху постмодерна: след, восполнение, differance // Сучасний правопорядок: національний, інтегративний та міжнародний виміри: Тези міжнародної науково-практичної конференції. — Одеса, 2008. — С. 33–35; Правовая ситуация как исток бытия права. — X., 2006 — С. 83 й далі.

323

Словарь терминов по теории государства и права // Под ред. Н. И. Панова. — X., 1997. — С. 119–120.

324

Там само.

325

Див., напр.: Калиновський Ю. Ю. Правосвідомість українського суспільства: генеза та сучасність. — X., 2008. — 288 с.; Цимбалюк М. М. Онтологія правосвідомості: теорія та реальність. — К., 2008. — 288 с.

326

У таких випадках несумлінні дослідники часто посилаються на «принцип додатковості» або на т. зв. «інтегральну» чи «комплексну» методологію, що свідчить, швидше, про еклектику та фактичну відсутність чіткої методологічної бази.

327

Зазначені положення феноменології див.: Гуссерль Э. Идеи к чистой феноменологии и феноменологической философии. — М., 1999. — 336 с., а також: Свасъян К. А. Феноменологическое познание. Пропедевтика и критика. — Ереван, 1987. — 199 с.

Про застосування феноменологічного підходу до права та більш детальні посилання на Гуссерля та іншу критичну літературу з цього приводу див.: Стовба А. В. Правовая ситуация как исток бытия права. — X., 2006. — С. 41 і далі.

328

Гадамер Г.-Г. Істина і метод: В 4 т. — К., 2000. — Т.2: Герменевтика II. — С. 203.

329

Там само. — Т.1: Герменевтика І: Основи філософ, герменевтики. — С. 302.

330

Максимов С. І. Згадана праця. — С. 250.

331

Більш детальний аналіз літератури з цього питання див.: Maihofer W. Recht und Sein. Prolegomena zu einer Rechtsontologie. — Frankfurt am Main, 1954. — C. 24 й далі.

332

Хайдеггер M. Бытие и время. — М., 1997. — С. И. (Там, де посилання робиться на російськомовне видання, мається на увазі переклад В. В. Бібіхіна, де на німецьке — переклад авторський).

333

Хайдеггер М. Письмо о гуманизме// Хайдеггер М. Время и бытие. — М., 1993. — С. 199.

334

Гадамер Г. Г. Пути Хайдеггера: исследования позднего творчества. — Минск, 2007. — С. 20.

335

Хайдеггер М. Бытие и время. — М., 1997. — С. 120.

336

Досвід такого пошуку див., напр.: Fechner Е. Rechtsphilosophie. — Tuebingen, 1956. — S. 179–294; Heinemann W. Die Relevanz der Philosophie Martin Heideggers fuer das Rechtsdenken. — Freiburg im Breisgau, 1970. — 425 S.; Husserl G. Recht und Zeit. 5 Rechtphilosophisches Essays. — Frankfurt am Main, 1955. — 225 S.; Maihofer W. Recht und Sein. Prolegomena zu einer Rechtsontologie. — Frankfurt am Main, 1954. — 125 S.; Marcic R. Rechtsphilosophie. Eine Einfuehrung. — Freiburg, 1968. — 294 S.; Minkkinen P. Thinking without Desire. — Portland, 1999. — 205 p.; Sprenger G. Ueber den Ort des Rechts in der Fundamentalontologie Martin Heideggers // Rechtsstaat und Menschenwuerde / Festschrift fuer W. Maihofer zum 70 Geburstag. — Frankfurt am Main, 1988. — S.549–569; TonttiJ. Right and Prejudice. Prolegomena to a Hermeneutical Philosophy of Law. — Burlington, 2004. — 204 p.

337

Heidegger M. Sein und Zeit. — Tuebingen, 2001. — S. 282.

338

Heidegger M. Sein und Zeit. — Tuebingen: Max Niemeyer Verlag, 2001. — S. 282.

339

Maihofer W. Recht und Sein. Prolegomena zu einer Rechtsontologie. — Frankfurt am Main, 1954. — C. 32 й далі.

340

Стовба А. В. Правовая ситуация как исток бытия права. — X., 2006. — С. 69 й далі.

341

Хайдеггер М. Бытие и время. — М., 1997. — С. 52.

342

Там само. — С. 134.

343

Там само. — С. 143.

344

Там само. — С. 142.

345

Там само. — С. 161.

346

Там само.

347

Більш детально про це див. також: Стовба А. В. Правовая ситуация как исток бытия права. — X., 2006. — С. 134 і далі.

348

Яскравим прикладом цього є картина існування Родіона Розкольникова, намальована Ф. М. Достоєвським у «Злочині й покаранні».

349

Рікер П. Право і справедливість. — К., 2002. — С. 11.

350

Мамардашвили М. К. Эстетика мышления // Философские чтения. — СПб.: Азбука-классика, 2002. — С. 330.

351

Хайдеггер М. Что зовется мышлением? // Хайдеггер М. Что зовется мышлением? — М., 2006. — С. 149.

352

Алексеев С. С. Право: азбука — теория — философия: Опыт комплексного исследования. — М., 1999. — С. 411.

353

Там само. — С. 421–422.

354

Стовба А. В. Правовая ситуация как исток бытия права. — X., 2006. — С. 23.

355

Там само. — С. 23.

356

Там само. — С. 111.

357

ершиц А. И. Проблемы нормативной этнографии // Першиц А. И. Исследования по общей этнографии. — Институт этнографии им. И.И. Миклухо-Маклая, АН СССР. — М., 1979. — С. 224–225.

358

Там само. — С. 225.

359

Там само. — С. 227.

360

Венгеров А. Б., Куббелъ Л. Е., Першиц А. И. Этнография и науки о государстве и праве // Вестник Академии наук СССР. — 1984. — № 10. — С. 94.

361

Этнография и смежные дисциплины. Этнографические субдисциплины. Школы и направления. Методы. — М., 1988. — С. 77.

362

Этнография: Учебник / Под ред. Ю. В. Бромлея, Г. Е. Маркова. — М., 1982. — С. 112.

363

Степико М. Т. Буття етносу: витоки, сучасність, перспективи (філософсько-методологічний аналіз) — К, 1998. — С. 42.

364

Иванишев Н. Д. Сочинения / Н. Д. Иванишев; под ред. А.В. Романовича-Славатинского, К. А. Царевского. — К., 1876. — С. 231.

365

Там само. — С. 236–237.

366

Чубинскій П. Очеркъ народныхъ юридическихъ обычаевъ и понятій въ Малороссіи. — СПб: Типография Майкова, 1869. [Печатано по распоряженію Императорскаго Русскаго Географическаго Общества (Изъ Записокъ Имп. Руск. Геогр. Общества по Отделенію Этнографіи, Т.П, 1868 г.)] — С. 38.

367

Там само. — С. 39.

368

Лозовий В. С. Селянська правосвідомість у добу Української революції (1917–1921 рр.) // Український історичний журнал. — 2005. — № 6. — С. 88.

369

Там само.

370

Там само. — С. 88.

371

Там само. — С. 88–89.

372

Там само. — С. 89.

373

Там само. — С. 91.

374

Там само.

375

Там само.

376

Там само.

377

Там само.

378

Там само. — С. 93–94.

379

Дровозюк С. Селянський самосуд 1917-1930-х рр. XX ст. як соціально-психологічний феномен (історіографічні нотатки) // Проблеми історії України: Факти, судження, пошуки. Міжвідомчий зб. наук, праць. — 2004. — Вип. 10. — С. 284.

380

Там само.-С. 284–285.

381

Там само. — С. 285.

382

Лозовий В. С. Селянська правосвідомість у добу Української революції (1917–1921 рр.) // Український історичний журнал. — 2005. — № 6. — С. 285.

383

Там само. — С. 287–288.

384

Там само. — С. 291.

385

Там само.

386

Петрушенко Л. Філософія: Курс лекцій. Навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти I–IV рівнів акредитації. — Львів, 2008. — С. 27.

387

Погребняк С. П. Основоположні принципи права (змістовна характеристика): Монографія. — X., 2008. — С. 62.

388

Там само. — С. 50.

389

Магновський І. Формування внутрішньодержавного права в умовах інтеграційних правових процесів сучасності // Право України. — 2005. — № 3. — С. 120.

390

Рабінович П. М., Раданович Н. М. Європейська конвенція з прав людини: проблеми національної імплементації (загальнотеоретичні аспекти) // Праці Львівської лабораторії прав людини і громадянина Науково-дослідного інституту державного будівництва та місцевого самоврядування Академії правових наук України / Редкол.: П.М. Рабінович (голов, ред.) та ін. — Серія І. Дослідження та реферати. Вип. 4. — Львів, 2002. — С. 41.

391

Там само. — С. 125–139, 154–155.

392

Там само. — С. 171–172.

393

Рабінович П. М., Федик С. Є. Особливості тлумачення норм щодо прав людини (за матеріалами практики Європейсвкого суду з прав людини) // Праці Львівської лабораторії прав людини і громадянина Науково-дослідного інституту державного будівництва та місцевого самоврядування Академії правових наук України / Редкол.: П. М. Рабінович (гол. ред.) та ін. — Серія І. Дослідження та реферати. Вип. 5. — Лввів, 2004. — С. 25–26.

394

Там само.

395

Там само. — С. 37.

396

Там само. — С. 40.

397

Там само. — С. 41.

398

Там само. — С. 83–85.

399

Судова практика Європейського суду з прав людини. Рішення щодо України / Відп. ред. В. В. Лутковська. — К, 2005. — С. 402.

400

Лист Голови Верховного Суду України від 31.05.2006 р. // Вісник Верховного суду України. — 2006 — № 6. — С. 7.

401

Рабінович П. М. Рішення Європейського суду з прав людини як «праволюдинні» стандарти // Європейський суд з прав людини — матеріали практики (2005–2006 рр.). Праці Львівської лабораторії прав людини і громадянина. — Серія II. Коментарі прав і законодавства. Вип. 7. — К., 2007. — С. 14.

402

Там само. — С. 16.

403

Там само.

404

Там само. — С. 17.

405

Там само.

406

Там само. — С. 18.

407

Там само. — С. 18–19.

408

Детальніше про історію герменевтики див.: Кузнецов В. Герменевтика и ее путь от конкретной методики до философского направления // Логос. — 1999. — № 10. — С. 43–88.; Бернюков А. М. Дометодологічний етап розвитку герменевтичних вчень // Університетські наукові записки (часопис Хмельницького університету управління та права). — 2006. — № 2. — С. 411–417; Бернюков А. М. Історія розвитку герменевтичної методології // Матеріали III міжнародної науково-практичної конференції «Актуальні проблеми сучасних наук: теорія та практика ‘2006»: У 20 т. / Наука і освіта. — Дніпропетровськ, 2006. — Т. 3: Історія. — С. 74–88.

409

Детальніше про обґрунтування герменевтики як універсальної методології гуманітарної галузі див.: Бернюков А. М. Герменевтика як універсальний метод гуманітарних наук // Питання літературознавства: Науковий збірник. — 2006. — Вип. 71. — С. 241–252.

410

Детальніше про юридичне мислення див.: Бернюков А. М. Юридичне мислення як гносеологічна основа правової герменевтики // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. Серія юридична. Збірник наукових праць. — 2006. — Вип. 3. — С. 385–394.; Леви Э. X. Введение в правовое мышление. — М., 1995. — 115 с.; Овчинников А. И. Правовое мышление в герменевтической парадигме. — Ростов н/Д, 2002. — 288 с.

411

Детальніше про позапроцесуальність див.: Бочаров Д. О. Потойбіччя процесуальності: гра, ритуал, міф: Матеріали для самостійної роботи. — Дніпропетровськ, 2007. — 50 с.; Бернюков А. М. Гра — онтологічна сутність судочинства //Держава і право. — 2007. — № 36. — С. 108–116.

412

При цьому судова герменевтика має становити розділ Особливої частини філософії правосуддя. Детальніше про філософію правосуддя див.: Бігун В. С. Філософія правосуддя (до постановки проблеми) // Проблеми філософії права. — 2006–2007. — Том IV–V. — С. 113–119.

Детальніше про поняття судової герменевтики див.: Бернюков А. М. Судова герменевтика — новий напрямок досліджень в юриспруденції // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матеріали XIII регіональної науково-практичної конференції. 8–9 лютого 2007 року. — Львів, 2007. — С. 5–7.; Бернюков А. М. Юридична герменевтика як методологія здійснення правосуддя // Правова держава: напрямки та тенденції її розбудови в Україні: матеріали міжнародної науково-практичної інтернет-конференції: У 3 ч. / Юрид. фак-т Терноп. нац. екон. ун-ту. — Тернопіль, 2007. Ч. 1: Теорія та історія держави і права. Історія політичних і правових вчень. Філософія права. — С. 11–15.

413

Таку позицію вже було детально обґрунтовано автором. Див.: Бернюков А. М. Юридична герменевтика як методологія здійснення правосуддя: автореф. дис… канд. юрид. наук: спец. 12.00.12 / А. М. Бернюков. — Львів, 2008. — 16 с.

414

Власов Ю. Л. Проблеми тлумачення норм права / Монографія. — К., 2001. — С. 21;

415

Черданцев А. Ф. Толкование права и договора: Учеб, пособие для вузов. — М., 2003. — С. 110.

416

Гаврилов Д. А. Правоприменительное толкование: автореф. дис…. канд. юрид. наук: спец. 12.00.01 / Д. А. Гаврилов. — Саратов, 2000. — С. 3.

417

Власов Ю. Л. Проблеми тлумачення норм права / Монографія. — К., 2001. — С. 15.

418

Черданцев А. Ф. Толкование права и договора: Учеб, пособие для вузов. — М., 2003. — С. 67.

419

Рабінович П., Савчук Н. Офіційне тлумачення законодавства: герменевтичний аспект // Право України. — 2001. - № 11. — С. 23.

420

Хабибулина Н. И. Политико-правовые проблемы семиотического анализа языка законов (Теоретико-методологическое исследование): Автореф. дис… д-ра юрид. наук: 12.00.01 / Санкт-Петербургский ун-т МВД России. — Санкт-Петербург, 2001. — С. 2.

421

Там само. — С. 7.

422

Гаврилов Д. А. Правоприменительное толкование: автореф. дис…. канд. юрид. наук: спец. 12.00.01 / Д. А. Гаврилов. — Саратов, 2000. — С. 12.

423

Циппеліус Р. Юридична методологія: Пер. з нім. — К., 2004. — С. 8.

424

Барак А. Судейское усмотрение. — М., 1999. — С. 350–351.

425

Богомолов А. С., Мельвиль К). К., Нарский И. С. Современная буржуазная философия. — М., 1972. — С. 349, 417.

426

Детальніше див.: Харт X. Л. А. Концепція права: Пер. з англ. — К., 1998. — 236 с.

427

Детальніше див.: Кельзен Г. Чисте правознавство: Пер. з нім. — К, 2004. — 496 с.

428

Детальніше див: Дворкін Р. Серйозний погляд на права. — К., 2000. — 519 с.

429

Див.: Муромцев С. Что такое догма права? — М.: Типография А.И. Мамонтова и Ко., 1885. — 35 с.

430

Див.: Новгородцев П. И. Введение в философию права. Кризис современного правосознания. — СПБ., 2000. - 352 с.

431

24 Керимов Д. А. Методология права (предмет, функции, проблемы философии права). — М., 2000. — 560 с.

432

Черданцев А. Ф. Толкование права и договора: Учеб, пособие для вузов. — М., 2003. — С. 125.

433

Детальніше див.: Бернюков А. М. Філософсько-герменевтичні засади формування універсальної методології права // Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України. Збірник наукових статей. — 2006. — Вип. XVI. — С. 9–15.

434

Гадамер Г.-Г. Истина и метод: Основы философской герменевтики: Пер. с нем. — М., 1988. — С. 38.

435

Гаврилов Д. А. Правоприменительное толкование: автореф. дис…. канд. юрид. наук: спец. 12.00.01 / Д. А. Гаврилов. — Саратов, 2000. — С. 5.

436

Rosenfeld М. Just Interpretations: Law Between Ethics and Politics. — Berkeley: University of California Press, 1998. — P. 1.

437

Гаврилов Д. А. Правоприменительное толкование: автореф. дис…. канд. юрид. наук: спец. 12.00.01 / Д. А. Гаврилов. — Саратов, 2000. — С. 3.

438

Там само. — С. 5.

439

Див.: Марченко О., Острога С., Павленко Ж., Титов В. Юридична герменевтика з погляду сучасної формальної логіки // Вісник Академії правових наук України. — 1999. — № 1. — С. 164–179.; Мережко А. А. Юридическая герменевтика и методология права // Проблеми філософії права. — 2003. — Том І. — С. 159–162.; Рабінович П. М. Герменевтика і правове регулювання //Вісник Академії правових наук. — 1999. — № 2. — С. 61–71.; Рабінович П., Савчук Н. Офіційне тлумачення законодавства: герменевтичний аспект // Право України. — 2001. — № 11. — С. 22–25.

440

Позиція про усіченість методу правової герменевтики, наприклад, висловлюється в наступному дослідженні: Атарщикова Е. А. Герменевтика в праве (историко-правовой анализ): Дне…. д-ра юрид. наук: 12.00.01. — М., 1999. - 400 с.

441

Барак А. Судейское усмотрение. — М., 1999. — С. 353.

442

Циппеліус Р. Юридична методологія: Пер. з нім. — К., 2004. — С. 8.

443

Гаврилов Д. А. Правоприменительное толкование: автореф. дне…. канд. юрид. наук: спец. 12.00.01 / Ц. А. Гаврилов. — Саратов, 2000. — С. 7.

444

Dallmayr F. Hermeneutics and the Rule of Law // Legal Hermeneutics: History, Theory, and Practice / Edited by Leyh G. — Berkeley: University of California Press, 1991. — P. 4.

445

Bruns G. L. A Hermeneutics of the Legal Text // Legal Hermeneutics: History, Theory, and Practice / Edited by Leyh G. — Berkeley: University of California Press, 1991. — P. 23.

446

Кравец И. А. Конституция и герменевтика: Вопросы и теории // Правоведение. — 2003. - № 5. — С. 39.

447

Гаврилов Д. А. Правоприменительное толкование: автореф. дис…. канд. юрид. наук: спец. 12.00.01 / Д. А. Гаврилов. — Саратов, 2000. — С. 11.

448

Циппеліус Р. Юридична методологія: Пер. з нім. — К., 2004. — С. 24.

449

Гадамер Г.-Г. Истина и метод: Основы философской герменевтики: Пер. с нем. — М., 1988. — С. 592–593.

450

Там само. — С. 595.

451

Bruns G. L. A Hermeneutics of the Legal Text // Legal Hermeneutics: History, Theory, and Practice / Edited by Leyh G. — Berkeley: University of California Press, 1991. — P. 23.

452

Гаврилов Д. А. Правоприменительное толкование: автореф. дис…. канд. юрид. наук: спец. 12.00.01 / Д. А. Гаврилов. — Саратов, 2000. — С. 12.

453

Див. детальніше: Vining J. Generalization in Interpretive Theory // Law and the Order of Culture / Edit, by Post R. — Berkeley: University of California Press, 1991. — P. 1–12.

454

Див. детальніше: Козловський А. А. Право як пізнання: Вступ до гносеології права. — Чернівці, 1999.- 295 с.

455

Sckeppele К. L. Facing Facts in Legal Interpretation // Law and the Order of Culture / Edit, by Post R. — Berkeley: University of California Press, 1991. — P. 42.

456

Sckeppele K. L. Facing Facts in Legal Interpretation // Law and the Order of Culture / Edit, by Post R. — Berkeley: University of California Press, 1991. — P. 44.

457

Там само. — С. 55.

458

Там само. — С. 60.

459

Гаврилов Д. А. Правоприменительное толкование: автореф. дис…. канд. юрид. наук: спец. 12.00.01 / Д. А. Гаврилов. — Саратов, 2000. — С. 14–15.

460

Черданцев А. Ф. Толкование права и договора: Учеб, пособие для вузов. — М., 2003. — С. 111.

461

Там само. — С. 18.

462

Черданцев А. Ф. Толкование права и договора: Учеб. пособие для вузов. — М., 2003. — С. 101.

463

Власов Ю. Л. Проблеми тлумачення норм права / Власов Юрій Леонідович: Монографія. — К., 2001.-С. 22.

464

Бородин С. В. Квалификация преступлений против жизни. — М., 1977. — С. 25.

465

Мурадьян Э. М. Истина как проблема судебного права. — М., 2002. — С. 85.

466

Черданцев А. Ф. Толкование права и договора: Учеб. пособие для вузов. — М., 2003. — С. 6.

467

Сьогодні це відкрито визнається навіть жорсткими юрпозитивістами, зокрема Черданцевим О. Ф. Див.: Там само. — С. 59.

468

Кравец И. А. Конституция и герменевтика: Вопросы и теории // Правоведение. — 2003. — № 5. — С. 39.

469

Bruns G. L. A Hermeneutics of the Legal Text // Legal Hermeneutics: History, Theory, and Practice / Edited by Leyh G. — Berkeley: University of California Press, 1991. — P. 27.

470

Черданцев А. Ф. Толкование права и договора: Учеб. пособие для вузов. — М., 2003. — С. 14, 264–265; Гаврилов Д. А. Правоприменительное толкование: автореф. дис… канд. юрид. наук: спец. 12.00.01 / Д. А. Гаврилов. — Саратов, 2000. — С. 15.

471

Циппеліус Р. Юридична методологія: Пер. з нім. — К., 2004. — С. 20.

472

Гадамер Г.-Г Истина и метод: Основы философской герменевтики: Пер. с нем. — М., 1988. — С. 368.

473

Там само. — С. 384.

474

Детальніше див.: Ewald F. Norms, Discipline, and the Law // Law and the Order of Culture / Edit, by Post R. — Berkeley: University of California Press, 1991. — P. 138–161.

475

Черданцев А. Ф. Толкование права и договора: Учеб, пособие для вузов. — М., 2003. — С. 70.

476

Хабибулина Н. И. Политико-правовые проблемы семиотического анализа языка законов (Теоретико-методологическое исследование): Автореф. дис… д-ра юрид. наук: 12.00.01 / Санкт- Петербургский ун-т МВД России. — Санкт-Петербург, 2001. — С. 17.

477

Гаврилов Д. А. Правоприменительное толкование: автореф. дис…. канд. юрид. наук: спец. 12.00.01 / Д. А. Гаврилов. — Саратов, 2000. — С. 15.

478

Детальніше див.: Воронцов Е. А. Основоположения герменевтики Г. С. Сковороды: автореф. дис…. канд. филос. наук: спец. 09.00.03 / Е. А. Воронцов. — М., 1998. — 34 с.

479

Детальніше див.: Кистяковский Б. А. Философия и социология права. — СПб., 1999. — 800 с.

480

Муромцев С. Что такое догма права? — М.: Типография А.И. Мамонтова и Ко., 1885. — С. 31.

481

Черданцев А. Ф. Толкование права и договора: Учеб, пособие для вузов. — М., 2003. — С. 69.

482

Фогелер Я. Г. История возникновения и этапы эволюции философской герменевтики // Герменевтика: история и современность: (Критические очерки). — М., 1985. — С. 5.

483

Приклад універсальності герменевтико-юридичної проблематики продемонстровано автором у наступній статті: Бернюков А. М. Правова герменевтика в практиці юридичної клініки // Науково- практична конференція «Проблеми правового та методичного забезпечення діяльності «юридичних клінік» України: Збірник наукових праць. — Дніпропетровськ: Громадська організація «Фонд підтримки гуманітарної освіти», 2005. — С. 4–10.

484

Черданцев А. Ф. Толкование права и договора: Учеб, пособие для вузов. — М., 2003. — С. 56.

485

Там само. — С. 63.

486

Там само. — С. 177.

487

Гаврилов Д. А. Правоприменительное толкование: автореф. дне…. канд. юр ид. наук: спец. 12.00.01 / Д. А. Гаврилов. — Саратов, 2000. — С. 12.

488

Гадамер Г.-Г. Истина и метод: Основы философской герменевтики: Пер. с нем. — М., 1988. — С. 385.

489

Циппеліус Р. Юридична методологія: Пер. з нім. — К., 2004. — С. 8.

490

Leyh G. Legal Education and the Public Life // Legal Hermeneutics: History, Theory, and Practice / Edited by Leyh G. — Berkeley: University of California Press, 1991. — P. 279.

491

Барак А. Судейское усмотрение. — М., 1999. — С. 20–21.

492

Черданцев А. Ф. Толкование права и договора: Учеб, пособие для вузов. — М., 2003. — С. 237.

493

Циппеліус Р. Юридична методологія: Пер. з нім. — К., 2004. — С. 133.

494

Богословська Л. Специфіка судового пізнання в касаційній інстанції // Радянське право. — 1976. — № 7. — С. 32.

495

Мурадьян Э. М. Истина как проблема судебного права. — М., 2002. — С. 130.

496

Богомолов А. С., Мельвиль Ю. К., Нарский И. С. Современная буржуазная философия. — М., 1972. — С. 135.

497

Бессонов Б. Н. Герменевтика. История и современность: Вступительная статья // Гадамер Г.-Г. Истина и метод: Основы философской герменевтики: Пер. с нем. — М., 1988. — С. 14.

498

Гадамер Г.-Г. Истина и метод: Основы философской герменевтики: Пер. с нем. — М., 1988. — С. 109.

499

Гадамер Г.-Г. Естетика і герменевтика //Гадамер Г.-Г. Герменевтика і поетика: Вибрані твори: Пер. з нім. — К, 2001.-С. 12.

500

Богословська Л. Специфіка судового пізнання в касаційній інстанції // Радянсвке право. — 1976. - № 7. — С. 32.

501

Мурадьян Э. М. Истина как проблема судебного права. — М., 2002. — С. 253.

502

Там само. — С. 132.

503

Гадамер Г.-Г. Естетика і герменевтика // Гадамер Г.-Г. Герменевтика і поетика: Вибрані твори: Пер. з нім. — К, 2001.-С. 13.

504

Бэкон Ф. О достоинстве и приумножении наук / Ф. Бэкон. Сочинения: В 2 т.: Пер. с англ. — М., 1978. — Т. 1. — С. 436.

505

Бэкон Ф. Опыты, или наставления нравственные и политические / Бэкон Ф. Сочинения: В 2 т.: Пер. с англ. — М., 1978. — Т. 2. — С. 474.

506

Бородин С. В. Квалификация преступлений против жизни. — М., 1977. — С. 90.

507

Мурадьян Э. М. Истина как проблема судебного права. — М., 2002. — С. 90

508

Там само. — С. 97.

509

Там само. С. 201.

510

Барак А. Судейское усмотрение. — М., 1999. — С. 376.

511

Пучинский В. К. Подготовка гражданских дел к судебному разбирательству. — М., 1962. — С. 10.

512

Там само. — С. 8.

513

Мурадьян Э. М. Истина как проблема судебного права. — М., 2002. — С. 84.

514

Scheppele К. L. Facing Facts in Legal Interpretation // Law and the Order of Culture / Edit, by Post R. — Berkeley: University of California Press, 1991. — P. 55.

515

Детальніше див.: Давыденко Г. Підготовка цивільних справ до судового розгляду // Радянське право. — 1978. - № 2. — С. 35.

516

Марітчак Т. М. Помилки у кваліфікації злочинів. — К., 2004. — С. 162.

517

Костюченко О. Ревізійні засади перегляду кримінальних справ у апеляційному і касаційному порядку // Право України. — 1996. — № 9. — С. 53.

518

Циппеліус Р. Юридична методологія: Пер. з нім. — К, 2004. — С. 131.

519

Мурадьян Э. М. Истина как проблема судебного права. — М., 2002. — С. 85.

520

Барак А. Судейское усмотрение. — М., 1999. — С. 237.

521

Мурадьян Э. М. Истина как проблема судебного права. — М., 2002. — С. 130.

522

Там само. — С. 134.

523

Там само. — С. 198.

524

Там само. — С. 87.

525

Пашкевич П., Сухарев А. Наш народный суд. — М., 1986. — С. 104.

526

Мурадьян Э. М. Истина как проблема судебного права. — М., 2002. — С. 135.

527

Там само. — С. 134.

528

Там само. — С. 97.

529

Богословська Л. Специфіка судового пізнання в касаційній інстанції // Радянське право. — 1976. — № 7. — С. 34.

530

Мурадьян Э. М. Истина как проблема судебного права. — М., 2002. — С. 201.

531

Там само. — С. 89–90.

532

Мурадьян Э. М. Истина как проблема судебного права. — М., 2002. — С. 81.

533

Пашкевич П., Сухарев А. Наш народный суд. — М., 1986. — С. 106.

534

Богословська Л. Специфіка судового пізнання в касаційній інстанції // Радянське право. — 1976. — № 7. — С. 32.

535

Мурадьян Э. М. Истина как проблема судебного права. — М., 2002. — С. 114.

536

Там само. — С. 53.

537

Богословська Л. Специфіка судового пізнання в касаційній інстанції // Радянське право. — 1976. — № 7. — С. 32.

538

Пашкевич П., Сухарев А. Наш народный суд. — М., 1986. — С. 106.

539

Прилуцький П. Проблема істини в теорії кримінального судочинства // Право України. — 2004. — № 4. — С. 46.

540

Бєлоконєв В. Розподіл обов’язків по доказуванню в цивільному процесі // Право України. — 1996. — № 9. — С. 57.

541

Там само. — С. 56.

542

Мурадьян Э. М. Истина как проблема судебного права. — М., 2002. — С. 32.

543

Там само. — С. 38.

544

Там само. — С. 91–92.

545

Белоконев В. Розподіл обов’язків по доказуванню в цивільному процесі // Право України. — 1996. — № 9. — С. 57.

546

Там само. — С. 56.

547

Мурадьян Э. М. Истина как проблема судебного права. — М., 2002. — С. 47.

548

Там само. — С. 52.

549

Там само. — С. 257.

550

Там само. — С. 84.

551

Богословська Л. Специфіка судового пізнання в касаційній інстанції // Радянське право. — 1976. — № 7. — С. 33.

552

Барак А. Судейское усмотрение. — М., 1999. — С. 130.

553

Там само. — С. 21–22.

554

Хабибулина Н. И. Политико-правовые проблемы семиотического анализа языка законов (Теоретико-методологическое исследование): Автореф. дне… д-ра юрид. наук: 12.00.01 / Санкт-Петербургский ун-т МВД России. — Санкт-Петербург, 2001. — С. 8.

555

Scheppele К. L. Facing Facts in Legal Interpretation // Law and the Order of Culture / Edit, by Post R. — Berkeley: University of California Press, 1991. — P. 61.

556

Rosenfeld M. Just Interpretations: Law Between Ethics and Politics. — Berkeley: University of California Press, 1998. — P. 1.

557

Гадамер Г.-Г. Истина и метод: Основы философской герменевтики: Пер. с нем. — М., 1988. — С. 386.

558

Дроздов Г. В. Правовая природа разъяснений закона высшими органами судебной власти // Советское государство и право. — 1992. — № 1. — С. 74.

559

Барак А. Судейское усмотрение. — М., 1999. — С. 352–353.

560

Луспеник Д. Де закінчується суддівський розсуд і починається суддівське свавілля // Закон і бізнес. — 2004. - № 19–20. — С. 13.

561

Мурадьян Э. М. Истина как проблема судебного права. — М., 2002. — С. 122.

562

Черданцев А. Ф. Толкование права и договора: Учеб, пособие для вузов. — М., 2003. — С. 18.

563

Пучинский В. К. Подготовка гражданских дел к судебному разбирательству. — М., 1962. — С. 10.

564

Черданцев А. Ф. Толкование права и договора: Учеб. пособие для вузов. — М., 2003. — С. 237.

565

Циппеліус Р. Юридична методологія: Пер. з нім. — К., 2004. — С. 126.

566

Черданцев А. Ф. Толкование права и договора: Учеб. пособие для вузов. — М., 2003. — С. 177.

567

Там само. С. 219.

568

Циппеліус Р. Юридична методологія: Пер. з нім. — К., 2004. — С. 126.

569

Колошин В. Логічна структура норми права (деякі практичні аспекти) // Право України. — 1995. — № 7. — С. 44.

570

Там само. — С. 44–45.

571

Пучинский В. К. Подготовка гражданских дел к судебному разбирательству. — М., 1962. — С. 10.

572

Циппеліус Р. Юридична методологія: Пер. з нім. — К, 2004. — С. 129.

573

Гадамер Г.-Г. Истина и метод: Основы философской герменевтики: Пер. с нем. — М., 1988. — С. 365–366.

574

Черданцев А. Ф. Толкование права и договора: Учеб, пособие для вузов. — М., 2003. — С. 107.

575

Детальніше див.: Головатий С. «Верховенство закону» versus «верховенства права»: філологічна помилка, професійна недбалість чи науковий догматизм? // Вісник Академії правових наук України. — 2003. - № 2–3. — С. 96–114.

576

Гадамер Г.-Г. Истина и метод: Основы философской герменевтики: Пер. с нем. — М., 1988. — С. 594.

577

Мурадьян Э. М. Истина как проблема судебного права. — М., 2002. — С. 123.

578

Власов Ю. Л. Проблеми тлумачення норм права / Власов Юрій Леонідович: Монографія. — К, 2001.-С. 38.

579

Гадамер Г.-Г. Истина и метод: Основы философской герменевтики: Пер. с нем. — М., 1988. — С. 376.

580

Циппеліус Р. Юридична методологія: Пер. з нім. — К, 2004. — С. 41.

581

Там само. — 67–69.

582

Гадамер Г.-Г. Истина и метод: Основы философской герменевтики: Пер. с нем. — М., 1988. — С. 387.

583

Маляренко В. Актуальні проблеми становлення судової влади в Україні // Право України. — 1996. — № 1.-C.36.

584

Гадамєр Г.-Г. Истина и метод: Основы философской герменевтики: Пер. с нем. — М., 1988. — С. 81–82.

585

Власов Ю. Л. Проблеми тлумачення норм права / Власов Юрій Леонідович: Монографія. — К, 2001.-С. 40.

586

Циппеліус Р. Юридична методологія: Пер. з нім. — К., 2004. — С. 187.

587

Бэкон Ф. О достоинстве и приумножении наук / Ф. Бэкон. Сочинения: В 2 т.: Пер. с англ. — М., 1978. -Т. 1.-С. 485–486.

588

Kress К. Legal Indeterminacy and Legitimacy // Legal Hermeneutics: History, Theory, and Practice / Edited by Leyh G. — Berkeley: University of California Press, 1991. — P. 207.

589

Барак А. Судейское усмотрение. — M., 1999. — С. 187.

590

Детальніше про цей судовий випадок див.: Sckeppele К. L. Facing Facts in Legal Interpretation // Law and the Order of Culture / Edit, by Post R. — Berkeley: University of California Press, 1991. — P. 45–48.

591

Шпет Г. Г. Эстетические фрагменты // Шпет Г. Г. Сочинения. — М., 1989. — С. 347.

592

Барак А. Судейское усмотрение. — М., 1999. — С. 81.

593

Там само. — С. 77.

594

Там само. — С. 135–136.

595

Бахтин М. М. К методологии гуманитарных наук // Эстетика словесного творчества. — М., 1979. — С. 364–365.

596

Гадамер Г.-Г. Про істинність слова // Гадамер Г.-Г. Герменевтика і поетика: Вибрані твори: Пер. з нім. — К.,2001. — С. 34.

597

Там само. — С. 35–36.

598

Власов Ю. Л. Проблеми тлумачення норм права / Власов Юрій Леонідович: Монографія. — К, 2001. — С. 10.

599

Черданцев А. Ф. Толкование права и договора: Учеб. пособие для вузов. — М., 2003. — С. 132.

600

Гадамер Г.-Г. Истина и метод: Основы философской герменевтики: Пер. с нем. — М., 1988. — С. 367.

601

Барак А. Судейское усмотрение. — М., 1999. — С. 314.

602

Власов Ю. Л. Проблеми тлумачення норм права /Монографія. — К, 2001. — С. 15.; Черданцев А. Ф. Толкование права и договора: Учеб. пособие для вузов. — М., 2003. — С. 87, 143–149.

603

Власов Ю. Л. Проблеми тлумачення норм права / Монографія. — К., 2001. — С. 16.; Черданцев А. Ф. Толкование права и договора: Учеб. пособие для вузов. — М., 2003. — С. 14, 30, 70,134, 138–139,142, 153–154, 213.

604

Черданцев А. Ф. Толкование права и договора: Учеб, пособие для вузов. — М., 2003. — С. 70.

605

Детальніше див.: Шлейермахер Ф. Герменевтика. — СПб., 2004. — 242 с.

606

Детальніше див.: Габитова Р. М. «Универсальная» герменевтика Фридриха Шлейермахера // Герменевтика: история и современность: Критические очерки. — М., 1985. — С. 61–96.

607

Черданцев А. Ф. Толкование права и договора: Учеб. пособие для вузов. — М., 2003. — С. 296.

608

Дроздов Г. В. Правовая природа разъяснений закона высшими органами судебной власти // Советское государство и право. — 1992. — № 1. — С. 74.

609

Федоренко Г. Деякі питання законодавчої діяльності (про так званий «поділ праці між законодавцем і суддею») // Право України. — 1996. — № 6. — С. 39.

610

Бэкон Ф. Опыты, или наставления нравственные и политические / Бэкон Ф. Сочинения: В 2 т.: Пер. с англ. — М., 1978. — Т. 2. — С. 473.

611

Барак А. Судейское усмотрение. — М., 1999. — С. 137.

612

Там само. — С. 234.

613

Дроздов Г. В. Правовая природа разъяснений закона высшими органами судебной власти // Советское государство и право. — 1992. — № 1. — С. 70.

614

Циппеліус Р. Юридична методологія: Пер. з нім. — К, 2004. — С. 21.

615

Гадамер Г.-Г. Истина и метод: Основы философской герменевтики: Пер. с нем. — М., 1988. — С. 388–389.

616

Мурадьян Э. М. Истина как проблема судебного права. — М., 2002. — С. 116.

617

Черданцев А. Ф. Толкование права и договора: Учеб, пособие для вузов. — М., 2003. — С. 106.

618

Гадамер Г.-Г. Про істинність слова // Гадамер Г.-Г. Герменевтика і поетика: Вибрані твори: Пер. з нім. — К., 2001. — С. 34.

619

Фогелер Я. Г. История возникновения и этапы эволюции философской герменевтики // Герменевтика: история и современность: (Критические очерки). — М., 1985. — С. 36.

620

Маляренко В. Т. Про стан здійснення судочинства судами загальної юрисдикції та реформування судової системи України // Вісник Верховного Суду України. — 2005. — № 11. — С. 8.

621

Бэкон Ф. О достоинстве и приумножении наук / Бэкон Ф. Сочинения: В 2 т.: Пер. с англ. — М., 1978. — Т. 1. — С. 495.

622

Там само. — С. 493.

623

Гадамер Г.-Г Истина и метод: Основы философской герменевтики: Пер. с нем. — М., 1988. — С. 401.

624

Scheppele К. L. Facing Facts in Legal Interpretation // Law and the Order of Culture / Edit, by Post R. — Berkeley: University of California Press, 1991. — P. 61.

625

Михайленко A. P. Составление процессуальных актов по уголовным делам: Теория, методика, примерные образцы документов. — К., 1989. — С. 8.

626

Черданцев А Ф. Толкование права и договора: Учеб, пособие для вузов. — М., 2003. — С. 268.

627

Там само. — С. 237.

628

Маляренко В. Актуальні проблеми становлення судової влади в Україні // Право України. — 1996. — № 1. — С. 35.

629

Циппеліус Р. Юридична методологія: Пер. з нім. — К, 2004. — С. 129–130.

630

Черданцев А. Ф. Толкование права и договора: Учеб. пособие для вузов. — М., 2003. — С. 241.

631

Циппеліус Р. Юридична методологія: Пер. з нім. — К., 2004. — С. 23.

632

Гадамер Г.-Г. Истина и метод: Основы философской герменевтики: Пер. с нем. — М., 1988. — С. 388–389.

633

Scheppele К. L. Facing Facts in Legal Interpretation // Law and the Order of Culture / Edit, by Post R. — Berkeley: University of California Press, 1991. — P. 62.

634

Циппеліус P. Юридична методологія: Пер. з нім. — К., 2004. — С. 23.

635

Бэкон Ф. О достоинстве и приумножении наук / Бэкон Ф. Сочинения: В 2 т.: Пер. с англ. — М., 1978. — Т. 1. — С. 439.

636

Барак А. Судейское усмотрение. — М., 1999. — С. 2.

637

Мурадьян Э. М. Истина как проблема судебного права. — М., 2002. — С. 134.

638

Бессонов Б. Н. Герменевтика. История и современность: Вступительная статья // Гадамер Г.-Г. Истина и метод: Основы философской герменевтики: Пер. с нем. — М., 1988. — С. 15.

639

Мурадьян Э. М. Истина как проблема судебного права. — М., 2002. — С. 119.

640

Там само. — С. 116.

641

Годецький І. Найбрудніші анекдоти ходять про адвокатів // Український юрист. — 2006. — № 1. — С. 23.

642

Богословська Л. Специфіка судового пізнання в касаційній інстанції // Радянське право. — 1976. — № 7. — С. 31.

643

Барак А. Судейское усмотрение. — М., 1999. — С. 14.

644

Хейзинга Й. Homo Ludens // Хейзинга Й. Homo Ludens; Статьи по истории культуры: Пер. с нидерл. — М., 1997. — С. 86.

645

Барак А. Судейское усмотрение. — М., 1999. — С. 2–3.

646

Там само. — С. 172–173.

647

Мурадьян Э. М. Истина как проблема судебного права. — М., 2002. — С. 128.

648

Там само. — С. 99.

649

Власов Ю. Л. Проблеми тлумачення норм права / Власов Юрій Леонідович: Монографія. — К., 2001.-С. 26.

650

Циппеліус Р. Юридична методологія: Пер. з нім. — К., 2004. — С. 25.

651

Михайленко А. Р. Составление процессуальных актов по уголовным делам: Теория, методика, примерные образцы документов. — К., 1989. — С. 8.

652

Мурадьян Э. М. Истина как проблема судебного права. — М., 2002. — С. 135.

653

Гадамер Г.-Г. Про істинність слова // Гадамер Г.-Г. Герменевтика і поетика: Вибрані твори: Пер. з нім. — К, 2001.-С. 38–39.

654

Михайленко А. Р. Составление процессуальных актов по уголовным делам: Теория, методика, примерные образцы документов. — К., 1989. — С. 32.

655

Мурадьян Э. М. Истина как проблема судебного права. — М., 2002. — С. 266.

656

Гадамер Г.-Г. Истина и метод: Основы философской герменевтики: Пер. с нем. — М., 1988. — С. 389.

657

Там само. — С. 390.

658

Циппеліус Р. Юридична методологія: Пер. з нім. — К, 2004. — С. 9, 25, 28–30.

659

Барак А. Судейское усмотрение. — М., 1999. — С. 17.

660

Маляренко В. Т. Про стан здійснення судочинства судами загальної юрисдикції та реформування судової системи України // Вісник Верховного Суду України. — 2005. — № 11. — С. 7.; Селіванов М. П. Проблемні питання формування суддівського корпусу та можливі шляхи їх вирішення // Право України. — № 2. — 2005. — С. 5.; Федоров М. В. О судебной реформе в России // Государство и право. — 1992. -№ 6. -С. 9.

661

Cornell D. From the Lighthouse: The Promise of Redemption and the Possibility of Legal Interpretation // Legal Hermeneutics: History, Theory, and Practice / Edited by Leyh G. — Berkeley: University of California Press, 1991. - P. 170.

662

Власов Ю. Л. Проблеми тлумачення норм права / Власов Юрій Леонідович: Монографія. — К, 2001. — С. 22.

663

Маляренко В. Про рівень правосуддя в державі та повагу до суду // Голос України. — 2004. — № 202. — С. 7.

664

Промова Президента України Ющенка В. А. // Вісник Верховного Суду України. — 2005. — № 11. — С. 10.

665

Детальніше див.: Горский Г. Ф., Кокорев Л. Д., Котов Д. П. Судебная этика — Воронеж, 1973. — 271 с.; Ликас А.Л. Культура судебного процеса. — М., 1971. — 80 с.; Сливка С. С. Професійна культура юриста (теоретико-методологічний аспект). — Львів, 2000. — 336 с.

666

Мурадьян Э. М. Истина как проблема судебного права. — М., 2002. — С. 108.

667

Гадамер Г.-Г. Истина и метод: Основы философской герменевтики: Пер. с нем. — М., 1988. — С. 55.

668

Барак А. Судейское усмотрение. — М., 1999. — С. 355.

669

Мурадьян Э. М. Истина как проблема судебного права. — М., 2002. — С. 81.

670

Теребилов В. И. Законность и правосудие в СССР. — М., 1987. — С. 49.

671

Втім, як і будь-яка інша діяльність, що претендує на статус правової. З урахуванням того, що поняття права і правового мають як формально-функціональний (право — інші форми соціонормативної регуляції), так і змістовно-оцінювіальний (право — неправо, правовий — неправовий) аспекти, надалі функціональний аспект відображатиметься переважно поняттям юридичного, а оцінювальний — поняттям правового. Проте, з огляду на існуючі традиції професійного терміновживання, зберігати в цьому питанні послідовність не завжди видається можливим. У таких випадках розрізнення значень цих термінів залежатиме від загального контексту.

672

Рабінович П. М. Верховенство права в інтерпретації Страсбурзького суду та Конституційного Суду України // Вісник Конституційного Суду України. — 2006. — № 1. — С. 37–46.

673

Мироненко О. М. Історія вітчизняної конституційної юстиції (рукопис). — 2008. — С. 270–273,1806–1808.

674

Шевчук С. Способи тлумачення Конституції: порівняльний досвід // Конституція і конституціоналізм в Україні: вибіркові проблеми: 36. наук, праць. — К, 2007. — С. 46, 52–53.

675

Дудаш Т. І. Конституційна правоінтерпретація Верховного Суду США: спроба герменевтичного дослідження // Вісник Конституційного Суду України. — 2007. — № 3. — С. 71–80.

676

Черкасова Е. В. Роль понимания права в формировании прецедентной практики: теоретико-правовое исследование: дис… канд. юрид. наук: 12.00.01. — М., 2006.

677

Див.: Оль П. А. Правопонимание: от плюрализма к двуединству. — С.Пб., 2005. — С. 51.

678

Тарасов Н. Н. Метод и методологический подход в правоведении (попытка проблемного анализа) // Правоведение. — 2001. — № 1. — С. 36–37.

679

Блауберг И. В., Юдин Э. Г. Становление и сущность системного подхода. — М., 1973. — С. 74; Див. також: Скакун О. Ф. Принцип единства логического и исторического методов в сравнительном правоведении: Открытая лекція. — К. — Симферополь, 2007. — Вып. 5. — С. 6.

680

Гравитц М., Пэнто Р. Методы социальных наук. — М., 1972. — С. 228.

681

Козлов В. А. Проблемы предмета и методологии общей теории права. — Л., 1989. — С. 88.

682

Кресін О. В., Луць Л. А., Мережко О. О., Лисенко О. М., Савчук С. В. Порівняльне правознавство у системі юридичних наук: проблеми методології. — К., 2006. — С. 9.

683

Рабінович П. М. Наука філософії права: до характеристики предмета та методології // Проблеми філософії права. — Київ — Чернівці, 2003. — Т. І. — С. 24.

684

Максимов С. И. Правовая реальность: опыт философского осмысления. — X., 2002. — С. 34.

685

Сердюк О. В. Соціологічний підхід у сучасному правознавстві: пізнання соціальності права. — X., 2007.-С. 111.

686

Там само.

687

Там само. — С. 88, 99, 105–106.

688

Див., напр.: Нерсесянц В. С. Философия права. — М., 2000. — С. 17–26.; Рабінович П. М. Основи загальної теорії права та держави. Вид. 10-е. — Львів, 2008. — С. 15.

689

Див., напр: Лейст. Э. О. Три концепции права // Советское государство и право. — 1991. — № 12. — С. 3–6.

690

Оль П. А. Правопонимание: от плюрализма к двуединству. — С.Пб., 2005. — С. 55.

691

Мережко А. А. Введение в философию международного права. Гносеология международного права. — К., 2002. — С. 30.

692

Мальцев Г. В. Понимание права. Подходы и проблемы. — М., 1999. — С. 109.

693

Спроби відмежування соціології права від юридичної соціології (див., напр.: Савчук С. В. Юридична соціологія: предмет та місце в системі юридичних наук. — Чернівці, 2003) видаються досить цікавими, однак дискусійними.

694

Савчук С. В. Вказ. праця. — С. 181–182.

695

Зауважимо, що нині протилежність ідеалізму й матеріалізму не має того антагоністичного характеру який відтворювався в суспільствознавстві радянського періоду. Достатньо вказати, що в сучасній філософії існує чотири (!) підходи до розуміння природи ідеального. Див.: Красиков В.И. Философия как концептуальная рефлексия (Философская пропедевтика). — Кемерово, 1999. — С. 248; Також див.: Ивакин А. А. Диалектическая философия. — Одесса; Сумы; М., 2007. — С. 69–81.

696

Сердюк О. В. Соціологічний підхід у сучасному правознавстві: пізнання соціальності права. — X., 2007. — С. 84.

697

Там само. — С. 112.

698

Там само.

699

Зорькин В.Д. Позитивистская теория права в России. — М., 1978. — С. 8–191.

700

Проблемы ценностного подхода в праве: традиции и обновление / Редкол.: Графский В. Г., Мамут Л. С., Нерсесянц В. С. — М., 1996. — С. 19.

701

Карбонье Ж. Юридическая социология. — М., 1986. — С. 299–301.

702

Савчук С. В. Юридична соціологія: предмет та місце в системі юридичних наук. — Чернівці, 2003. — С. 148.

703

Баскин Ю. Я. Очерки философии права. — Сыктывкар, 1996. — С. 4. Цит. за: Бернацкий Г. Г. Естественное право в истории правовых учений. — СПб, 2001. — С. 10.

704

Бернацкий Г. Г. Указ. соч. — С. 20.

705

Гегель Г. В. Ф. Политические произведения. — М., 1978. — С. 185–275.

706

RyffelH. Grundprobleme der Rechts- und Staatsphilosophie. — Neuwied; B., 1969. — S. 207–208. Цит. за: Четверти В. А. Современные концепции естественного права. — М., 1988. — С. 31.

707

Wolf Erik. Das Problem der Naturrechtsiehre. Karlsrue, 1959. Цит. за: Четверти В. А. Указ. соч. — С. 32.

708

Четверний В. А. Указ. соч. — С. 35.

709

Бернацкий Г. Г. Естественное право в истории правовых учений. — СПб, 2001. — С. 21.

710

Мальцев Г. В. Указ. соч. — С. 107–109, 59.

711

Максимов С. И. Правовая реальность: опыт философского осмысления. — X., 2002. — С. 82.

712

Там само. — С. 111–113.

713

Окрема думка судді Конституційного Суду України Мироненка О. М. стосовно Рішення Конституційного Суду України № 10-рп/99 від 14 грудня 1999 // Офіційний вісник України. — 2000. - № 4. — Ст. 125.

714

EngishK. Auf der Suche nach der Gerechtigleit. — Muenchen, 1971. — S. 207–231. Цит. за: Четверти В. А. Современные концепции естественного права. — М., 1988. — С. 31.

715

Ллойд Д. Идея права. — М., 2002. — С. 98.

716

Костенко О. М. Культура і закон у протидії злу. — К., 2008.

717

Рабінович П. М. Загальносоціальна («природна») правова система: поняття і структура // Вісник Академії правових наук України. — 2008. — № 4. — С. 3–12.

718

Костенко О. М. Культура і закон у протидії злу. — К., 2008.

719

Стовба А. В. Правовая ситуация как исток бытия права. — X., 2006. — С. 25.

720

Права людини: соціально-антропологічний вимір / Рабінович П. М., Добрянський С. П., Гудима Д. А. та ін. — Львів, 2006. — С. 38. (Автор глави — Д. А. Гудима). Пор.: Бігун В. С. Людина в праві: аксіологічний підхід: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.12. — К., 2004. — 19 с. — С. 5.

721

Мальцев Г. В. Указ. соч. — С. 150.

722

Права людини: соціально-антропологічний вимір. — С. 141.

723

Див.: Максимов С. И. Правовая реальность: опыт философского осмысления. — X., 2002. — С. 117.

724

Мальцев Г. В. Понимание права. Подходы и проблемы. — М., 1999. — С. 110.

725

Див., напр.: Четверти В. А. Современные концепции естественного права. — М., 1988. — С. 115.

726

Див.: Рабинович П. М. Социалистическое право как ценность. Изд. 2-е. — Одесса, 2006. — С. 8–13; Соціальна сутність прав людини: у світлі потребового підходу // Вісник Академії правових наук України. — 2005. - № 1. — С. 3–14.

727

Olivecrona К. Law as Fact. — Copehhagen, 1939. — P. 75. Цит. за: Мальцев Г. В. Указ. соч. — С. 191, 169.

728

Мальцев Г. В. Указ. соч. — С. 218.

729

Там само.

730

Варламова Н. В. Аксиологический аспект правопонимания // Проблемы ценностного подхода в праве: традиции и обновление. — С. 12; Нерсесянц В. С. Философия права. — М., 2000. — С. 49–51.

731

Мамут Л. С. Вступительная статья // Кленнер Г. От права природы к природе права. — М., 1988. — С. 10.

732

Радбрух Г. Природа речі як юридична форма мислення // Радбрух Г. Філософія права. — К, 2006. — С. 249–250.

733

Желтова В. П. Философия и буржуазное правосознание. Историко-философский очерк. — М., 1977. — С. 69, Туманов В. А. Буржуазная правовая идеология. К критике учений о праве. — М., 1971. — С. 354; Пешка В. Экзистенциалистская философия права права // Против современной правовой идеологии империализма. — М., 1962. — С. 171, 179.

734

За станом на 01.06.2009 р.

735

КСУ, наприклад, прямо визнав, що природа сім’ї як правового інституту задається низкою соціологічних факторів у Рішенні № 5-рп/99 від 3 червня 1999 року в справі про офіційне тлумачення терміна «член сім’ї». Див.: Офіційний вісник України. — 1999. — № 24. — Ст. 180.

736

Рішення Конституційного Суду України № 2-зп від 23 червня 1997 року // Офіційний вісник України. — 1997 р. — № 27. — Ст. 155.

737

Рішення Конституційного Суду України № 1-рп/2009 від 13 січня 2009 року // Офіційний вісник України. — 2009. - № 7. — Ст. 222.

738

Рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2000 від 19 квітня 2000 року // Офіційний вісник України. — 2000. — № 39. — Ст. 1662.

739

Рішення Конституційного Суду України № 4-рп/2009 від 3 лютого 2009 року // Офіційний вісник України. — 2009. — № 11. — Ст. 342.

740

Рішення Конституційного Суду України № З-рп/99 від 8 квітня 1999 року // Офіційний вісник України. — 1999 р. — № 15. — Ст. 35.

741

Рішення Конституційного Суду України № 19-рп/2003 від 10 грудня 2003 року // Офіційний вісник України. — 2003. — № 51. — Т. 1. — Ст. 2704.

742

Рішення Конституційного Суду України № 6-рп/99 від 24 червня 1999 року // Офіційний вісник України. — 1999 р. — № 28. — Ст. 169.

743

Рішення Конституційного Суду України № 9-рп/99 від 27 жовтня 1999 року // Офіційний вісник України. — 1999 р., — № 44. — Ст. 71.

744

Рішення Конституційного Суду України № 19-рп/2004 від 1 грудня 2004 року // Офіційний вісник України. — № 49. — Ст. 3220.

745

Рішення Конституційного Суду України № 19-рп/2003 від 10 грудня 2003 року // Офіційний вісник України. 2003. — № 51. — Т. 1. — Ст. 2704.

746

Рішення Конституційного Суду України № 26-рп/2008 від 27 листопада 2008 року // Офіційний вісник України. — 2008. — № 93. — Ст. 3088.

747

Рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2002 від 26 березня 2002 року // Офіційний вісник України. — 2002. — № 14. — Ст. 767.

748

Рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2002 від 26 березня 2002 року // Офіційний вісник України. — 2002. — № 14. — Ст. 767.

749

Рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2007 від 20 червня 2007 року // Офіційний вісник України. — 2007. — № 48. — Ст. 1991.

750

Рішення Конституційного Суду України № 15-рп/2004 від 2 листопада 2004 року // Офіційний вісник України. — 2004. — № 45. — Ст. 2975.

751

Рішення Конституційного Суду України № 4-зп від 3 жовтня 1997 року // Офіційний вісник України. — № 42. — Ст. 59.

752

Рішення Конституційного Суду України № 18-рп/2004 від 1 грудня 2004 року // Офіційний вісник України. — 2004. — № 50. — Ст. 3288.

753

Вважаємо за необхідне уточнити свою попередню позицію з цього питання (див.: Право України. — 2008.-№ 10.-С.29).

754

Рішення Конституційного Суду України № 2-рп/2008 від 29 січня 2008 року // Офіційний вісник України. — 2008. - № 80. — Ст. 2697.

755

Селіванов А. О. Конституційна юрисдикція: поняття, зміст, верховенство права, правові позиції по справах прав людини і конституційних конфліктів у сфері публічної влади. — К., 2008. — С. 13–15.

756

Тут і далі, якщо не зазначено інше, вказуються номер пункту (підпункту) мотивувальної частини рішення (висновку) КСУ.

757

Рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2001 від 23 травня 2001 року // Офіційний вісник України. — 2001. — № 22. — Ст. 1004; Рішення Конституційного Суду України № 15-рп/2004 від 2 листопада 2004 року // Офіційний вісник України. — 2004. — № 45. — Ст. 2975.

758

Рішення Конституційного Суду України № 4-рп/2001 від 19 квітня 2001 року // Офіційний вісник України. — 2003. — № 28. — Ст. 1379.

759

Рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2005 від 22 вересня 2005 року // Офіційний вісник України. — 2005. — № 39. — Ст. 2490.

760

Селіванов А. О. Конституційна юрисдикція: поняття, зміст, верховенство права, правові позиції по справах прав людини і конституційних конфліктів у сфері публічної влади. — К., 2008. — С. 13.

761

Див. п. 5.2 Рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2005 від 22 вересня 2005 року // Офіційний вісник України. — 2005. — № 39. — Ст. 2490.

762

Рішення Конституційного Суду України № 11 — рп/99 від 29 грудня 1999 року // Офіційний вісник України. — 2000. — № 4. — Ст. 126.

763

Офіційний вісник України. — 2003. — № 28. — Ст. 1379.

764

Рішення Конституційного Суду України № 15-рп/2001 від 14 листопада 2001 року // Вісник Конституційного Суду України. — 2001. — № 5.

765

Офіційний вісник України. — 2000. — № 4. — Ст. 125.

766

Див. Окрему думку судді Конституційного Суду України Мироненка О. М. стосовно Рішення Конституційного Суду України № 10-рп/99 від 14 грудня 1999 // Офіційний вісник України. — 2000. - № 4. — Ст. 125.

767

Офіційний вісник України. — 2003. — № 6. — Ст. 245.

768

Офіційний вісник України. — 2004. — № 45. — Ст. 2975.

769

Офіційний вісник України. — 2004. — № 50. — Ст. 3288.

770

Офіційний вісник України. — 2005. — № 13. — Ст. 674.

771

Див., напр.: Стовба А. В. Правовая ситуация как исток бытия права. — X., 2006. — С. 105–107.

772

Тут і далі, якщо не зазначено інше, вказуютвся номер пункту (підпункту) мотивувалвної частини рішення (висновку) КСУ.

773

Офіційний вісник України. — 2005. — № 13. — Ст. 675.

774

Офіційний вісник України. — 2004. — № 45. — Ст. 2975.

775

Офіційний вісник України. — 2007. — № 48. — Ст. 1991.

776

Офіційний вісник України. — 2000. — № 4. — Ст. 126.

777

Офіційний вісник України. — 2004. — № 28. — Ст. 1909.

778

Офіційний вісник України. — 2004. — № 45. — Ст. 2975.

779

Офіційний вісник України. — 2005. — № 13. — Ст. 674.

780

Офіційний вісник України. — 2007. — № 48. — Ст. 1991.

781

Див.: Погребняк С. П. Основоположні принципи права (змістовна характеристика): Монография. — X., 2008. — С. 192–203.

782

Аристотель. Никомахова этика, 1130в 30 — 1132а 10 // Аристотель. Сочинения в 4-х т. — М., 1983.-Т. 4,-С. 53-295.

783

Це дає підстави не погодитись із трактуванням саме формальної рівності як однієї з визначальних засад права. У лібертарній концепції справедливість права полягає лише в його всезагальності як формі загальнозначущості, як єдиного і рівного (для того чи іншого кола відносин) масштабу і міри. За В. С. Нерсесянцем, вимоги так званої «соціальної справедливості», з правової точки зору, можуть бути визнані й задоволені лише остільки, оскільки вони узгоджуються із правовою всезагальністю й рівністю і їх, отже, можна виразити у вигляді вимог власне правової справедливості у відповідних сферах соціального життя. Див.: Нерсесянц В. С. Философия права. — М., 2000. — С. 33. Тут залишається відкритим питання про правовий (чи неправовий) характер законодавства, яке встановлює спеціальний юридичний статус тих чи інших суб’єктів права (наприклад, державних службовців, працівників правоохоронних органів, громадян, які потребують соціального захисту, тощо). Якщо виходити з того, що «в цілому всезагальність права як єдиного і рівного (для того чи іншого кола відносин (!) масштабу й міри означає заперечення свавілля і привілеїв (у рамках цього правового кола)» (курсив мій — С. Р.), то вищезгадані спеціальні правові норми, які встановлюють привілеї для певного кола спеціальних суб’єктів, є справедливими вже з огляду на їхню «всезагальність для того чи іншого кола відносин». Очевидно, що такий суто формальний підхід до справедливості й права є неприйнятним з огляду на те, що поняття справедливості тут ототожнюється з іншим поняттям — всезагальності і формальної рівності. При цьому етичний зміст правових норм ігнорується, а справедливість постає не сутністю права, а лише його формальною ознакою. Такий підхід, на наш погляд, власне, і відкриває шлях до «свавілля і привілеїв», запереченням яких, за визначенням, повинна бути справедливість. Якщо ж звернутися до «загальнозначущої правильності», яка повинна бути втілена у справедливості, то і в цьому випадку виявляються відсутніми змістовні ознаки справедливості, оскільки критеріїв такої «правильності» лібертарна концепція не подає.

784

Офіційний вісник України. — 1998. — № 1. — Ст. 151.

785

Офіційний вісник України. — 2004. — № 49 — Ст. 3220.

786

Офіційний вісник України. — 2003. — № 51 — Т. 1. — Ст. 2704.

787

Див.: Офіційний вісник України. — 2004. — № 45. — Ст. 2975; Офіційний вісник України. — 2009. — № 11. — Ст. 341.

788

Там само.

789

Офіційний вісник України. — 2005. — № 39. — Ст. 2490.

790

Офіційний вісник України. — 2008. — № 80. — Ст. 2697.

791

Див.: Рабінович С. П. Природно-правова очевидність та її юридична позитивація // Юридична Україна. — 2009. - № 1. — С. 15–21.

792

Тут відтворено зміст аналогічних правових позицій Європейського суду з прав людини (див., напр.: рішення у справах «Сайді Тайме проти Об’єднаного королівства» («The Sunday Times v. the United Kingdom», no. 6538/74, §§ 46–49, 26 April 1979) [Електронний ресурс] — Режим доступу: http://cmiskp.echr.coe.int/tkp197/portal.asp?sessionId=24547317&skin=hudoc-en&action=request

793

Див. також Рішення КСУ № З-рп/2001 від 5 квітня 2001 року (Офіційний вісник України. — 2001. — № 43. — Ст. 1933), № 5-рп/2002 від 20 березня 2002 року (Офіційний вісник України. — 2002. — № 13. — Ст. 669), № 9-рп/2009 від 28 квітня 2009 року (Офіційний вісник України. — 2009. — № 35. Ст. 1210).

794

Офіційний вісник України. — 2007. — № 52. — Ст. 2132.

795

Васильев А. М. Правовые категории. Методологические аспекты разработки системы категорий теории права. — М., 1976. — С. 85.

796

Недбайло П. Е. Введение в общую теорию государства и права. Предмет, система и функции науки. — К., 1971.-С. 38.

797

Скитович В. В. Судебная власть как системное образование // Правоведение. — 1997. — № 1.

798

Вступ до теорії правових систем / За ред. О. В. Зайчука., Н. М. Оніщенко. — К., 2006. — С. 217.

799

Проблемы общей теории права и государства: Учебник для вузов / Под ред. В. С. Нерсесянца. — М., 2002.-С.152.

800

Глухарева Л. И. Права человека в современном мире (социально-философские основы и государственно-правовое регулирование). — М., 2003. — С. 116.

801

Калиновсъкий Ю. Ю. Правосвідомість українського суспільства: генеза та сучасність. — X., 2008. — С. 77.

802

Закомлистов А. Ф. Юридическая философия. — СПб, 2003. — С. 494.

803

Лейст О. Э. Сущность права. Проблемы теории и философии права. — М., 2002. — С. 81

804

Цит. за: Брынцев В.Д. Судебная властв (правосудие). Итоги реформ 1992–2003 г.г. в Украине. — X, 2004. — С. 199.

805

Цихоцкий А. В. Личностные качества судьи в системе обеспечения эффективности гражданского судопроизводства // Актуальные проблемы процессуальной цивилистической науки. Материалы науч. — практ. конференции. — Саратов, 2003. — С. 20.

806

Ярославцев В. Г. Нравственное правосудие и судейское правотворчество. — М., 2007. — С. 11.

807

Малько А. В. Правовые средства как общетеоретическая проблема // Правоведение. — 1999. — № 2. — С. 4.

808

Бачинин В. А. Морально-правовая философия. — X., 2000. — С. 180–181.

809

Пионтковский А. А. К методологии изучения действующего права // Ученые записки ВИЮН. — 1946. -Вып. 6. -С. 25.

810

Телегина В. А. Правосудие как социально-правовая ценность (вопросы теории): Автореф. дне… канд. юрид. наук. — Саратов, 2006. — С. 8–9, 23.

811

Погребняк С. П. Основоположні принципи права (змістовна характеристика). — X., 2008. — С. 63.

812

Герасіна Л. М., Панов М. І. Проблеми правової конфліктології: феноменологічний, гносеологічний та праксеологічний аналіз. — X., 2004. — С. 10, 16.

813

Максимов С. И. Правовая реальность: опыт философского осмысления. — X., 2002. — С. 186.

814

Занадто точне виконання норм права породжує найвищу несправедливість (латин.).

815

Смородинський В. С. Судова влада в Україні (загальнотеоретичні проблеми): Автореф. дис… канд. юрид. наук. — X., 2001. — С. 11.

816

Цихоцкий А. В. Личностные качества судьи в системе обеспечения эффективности гражданского судопроизводства // Актуальные проблемы процессуальной цивилистической науки. Материалы науч. — практ. конференции. — Саратов, 2003. — С. 20.

817

Суд, правоохоронні та правозахисні органи України: Підручник. — К, 2007. — С. 70.

818

Мамина О. И. Правосудие в механизме правового государства: концепции и реальность: Автореф. дис…. канд. юрид. наук. — Тамбов, 2007. — С. 8.

819

Брынцев В. Д. Судебная власть (правосудие). Итоги реформ 1992–2003 г.г. в Украине. — X., 2004. — С. 20.

820

Скомороха В. Є. Конституційна юрисдикція в Україні: проблеми теорії, методології і практики. — К., 2007.-С. 141.

821

Смородинський В. С. Судова влада в Україні (загальнотеоретичні проблеми): Автореф. дис… канд. юрид. наук. — X., 2001. — С. 12.

822

Загайнова С. К. Судебный прецедент: проблемы правоприменения. — М, 2002. — С. 58–59.

823

Брынцев В.Д. Судебная власть (правосудие). Итоги реформ 1992–2003 г.г. в Украине. — X., 2004. — С. 86.

824

Марченко М. Н. Судебное правотворчество и судейское право. — М., 2007.

825

Див., напр.: Малышев Б. В. Судова правотворчіств як об’єкт наукового пізнання // Держава і право. — 2003. — Вип. 22; Малышев Б. В. Судовий прецедент у правовій системі Англії. — К, 2008.

826

Шевчук С. Судова правотворчіств: світовий досвід і перспективи в Україні. — К., 2007.

827

Див., напр.: Лазарев В. В., Липень С. В. Теория государства и права: Учебник. — М., 2000. — С. 277; Матузов Н. И., Малько А. В. Теория государства и права: Учебник. — М., 2001. — С. 297.

828

Див., напр.: Евстигнеева Г. Б. Судебные решения как источник права: Автореф. дне… канд. юрид. наук. — М, 2007. — С. 7.

829

Скакин О. Конституційний Суд як учасник правотворчості (законотворчості) в Україні // Юридична Україна. — 2003. - № 1. — С. 31.

830

До джерел (форм) права у формально-юридичному сенсі належать: нормативно-правовий акт, судовий прецедент, правовий звичай, нормативний договір, правова доктрина; у матеріальному сенсі: матеріальні умови життя суспільства, інтереси і потреби людей, тощо; в ідеологічному сенсі: правосвідомість, пам’ятки права, тощо.

831

Абушенко Д. Б. Судебное усмотрение в гражданском процессе: Автореф. дисс… канд. юрид. наук. — Екатеринбург, 1998. — С. 9–10.

832

Правотворчество в СССР / Под ред. А. В. Мицкевича. — М, 1974. — С. 138.

833

Нелогічність її полягає у тому, що відповідно до неї загалвнообов’язковими є положення, які не мають статусу норми права. Власне кажучи, в основі обґрунтування такої позиції лежить теза про те, що судова влада має право лише вирішувати правові суперечки, в інакшому випадку вона починає підміняти законодавчу владу, яка і повинна займатися правотворчістю. Втім, зазначена теза не витримує жодної критики, оскільки вона має суто ідеологічно-політологічний зміст, що практично повністю відірваний від реалій практики, в тому числі від сучасного розуміння принципу поділу влади. Нижче ми докладніше зупинимось на тому, чому судова правотворчіств не суперечити принципу поділу влади.

834

Попов О. В. Теоретико-правовые вопросы судебного правотворчества в РФ: Дис…. канд. юрид. наук. — Тольятти, 2004. — С. 20.

835

Там само. — С. 110.

836

Там само. — С. 64, 90.

837

Див., напр.: Чередниченко С. П. Судебное правотворчество (сравнительно-правовое исследование): Дис…. канд. юрид. наук. — М., 2005. — С. 6.

838

Сємьянов Е. В. Судебное правотворчество (вопросы общей теории права): Дис…. канд. юрид. наук. — М., 2005.-С. 162.

839

Марченко М. Н. Судебное правотворчество и судейское право. — М., 2007. — С. 107–108.

840

Марченко М. Н. Правовые системы современного мира. Учебное пособие. — М., 2001. — С. 301.

841

Шевчук С. Судова правотворчість: світовий досвід і перспективи в Україні. — К., 2007. (Огляд положень вказаної праці див.: Малышев Б. В. Про співвідношення судової правотворчості, судового прецеденту та судової практики // Бюлетень Міністерства Юстиції України. — 2008. — № 10. — С. 152–156).

842

З точки зору теорії права результатом правоутворення є усвідомлення суб'єктом правотворчості потреби у створенні норм права для врегулювання певних відносин. Натомість правотворчість є завершальною стадією процесу правоутворення, яка виражається у створенні суб’єктом правотворчості відповідних норм права. Серед факторів, які впливають на правоутворення, розрізняють соціальні, економічні, історичні, ідеологічні та юридичні. Судова практика як результат правозастосування (але не правотворчості) належить до складу юридичних факторів правоутворення.

843

Марченко М. Н. Судебное правотворчество и судейское право. — М., 2007. — С. 99.

844

Евстигнеева Г. Б. Судебные решения как источник права: Автореф. дис… канд. юрид. наук. — М., 2007. — С. 7.

845

Василенко О. Н. Проблемы онтологии и эволюции правосудия и форм права: Дис… канд. юрид. наук. — Ростов-на-Дону, 2000. — С. 146–147.

846

Див., напр.: Алексеев С. С. Право: Азбука. Теория. Философия. Опыт комплексного исследования. — М., 1999. — С. 50; Телегина В. А. Правосудие как социально-правовая ценность (вопросы теории): Автореф. дис…. канд. юрид. наук. — Саратов, 2006. — С. 24.

847

Ідея справедливості була відома вже давнім цивілізаціям (Стародавній Єгипет, Месопотамія, Давній Ізраїль, Давня Греція), а першими відомими дослідниками справедливості стали Платон і Арістотель (докладніше див.: Погребняк С. П. Основоположні принципи права (змістовна характеристика). - X., 2008. — С. 39–41).

848

Погребняк С. П. Вказана праця. — С. 63.

849

Див.: Папкова О. А. Усмотрение суда. — М., 2005. — С. 94.; Погребняк С. П. Вказана праця. — С. 63, 66–74.

850

Рабцевич О. И. Право на справедливое судебное разбирательство: международное и внутригосударственное правовое регулирование. — М., 2005. — С. 91–42.

851

Погребняк С. П. Вказана праця. — С. 68, 69; Циппеліус Р. Філософія права: Пер. з нім. — К., 2000. — С. 82.

852

Юридическая процессуальная форма. Теория и практика / Под ред.: Горшенев В. М., Недбайло П. Е. — М., 1976. — С. 34.

853

Лукьянова Е. Г. Теория процессуального права. — М., 2003. — С. 77.

854

Погребняк С. П. Вказана праця. — С. 68.

855

Папкова О. А. Вказана праця. — С. 93.

856

Baker J. Н. An Introduction to English Legal History. — L., 1995. — P. 127.

857

Барак А. Судебное усмотрение. — М., 1999. — С. 121.

858

Попов О. В. Теоретико-правовые вопросы судебного правотворчества в РФ: Дис… канд. юрид. наук. — Тольятти, 2004. — С. 49.

859

Семьянов Е. В. Судебное правотворчество (вопросы общей теории права): Дис… канд. юрид. наук. — М, 2005. — С. 170.

860

Барак А. Вказана праця. — С. 13; Рісний М. Б. Правозастосувалвний розсуд (загальнотеоретичні аспекти): Автореф. дис… канд. юрид. наук. — Л., 2006. — С. 10.

861

Детальніше про прецедентну норму права див.: Малышев Б. В. Судовий прецедент у правовій системі Англії. — К, 2008. — С. 94–126.

862

Розгляд конфліктності у взаємовідносинах між правосуддям і судовою правотворчістю не входить до предмету цього дослідження.

863

Демченко Г. В. Судебный прецеденти. — Варшава, 1903. — С. 167.

864

Лозовская С. В. Правовой прецедент: вопросы теории и практики: Автореф. дис… канд. юрид. наук. — Екатеринбург, 2005. — С. 22; Максимов С. И. Правовая реальность: опыт философского осмысления. — X., 2002. — С. 186.

865

Лукьянова Е. Г. Теория процессуального права. — М., 2003. — С. 214.

866

Судебная власть / Отв. ред. Петрухин И. Л. — М., 2003. — С. 211.

867

Смородинський В. С. Судова влада в Україні (загальнотеоретичні проблеми): Автореф. дис… канд. юрид. наук. — X., 2001. — С. 12.

868

Демченко Г. В. Судебный прецеденти. — Варшава, 1903. — С. 83, 84.

869

Рекецька І. Р. Судова влада в контексті демократичної трансформації українського суспільства: Автореф. дис… канд. політ, наук. — Одеса, 2003.

870

Див., напр.: Ладиченко В. В. Теоретико-правові засади поділу влади: Автореф. дис… канд. юрид. наук. — К, 1998.

871

Шишко В. В. Культурологічні проблеми правотворчості: Автореф. дис… канд. юрид. наук. — К., 2004. -С. 13.

872

Бігун В. С. Євген Ерліх: життя і правознавча спадщина (актуальний науковознавчий нарис) // Проблеми філософії права. — Т. ІІІ. — № 1–2. — 2005. — С. 113.