Рай 2070

Частина 5

Глава 2

1

Сідней, Австралія. 31 грудня 2069 року. Поки решта людства готувалась зустрічати новий 2070-й рік, переможці шоу «Рай 2070» чекали на урочисте святкування свого «нового народження». Кожному із них уже вживили до серця «суперімплант», який почав успішно працювати. Тіла їхні преобразились, жодні недуги чи пошкодження перестали їм завдавати клопоту. Словом, вічне молоде життя стало реальністю.

І на цей обраний мільярд чекала ще одна приємна несподіванка. Глобальна комісія вирішила, що переможці шоу з назвою «Рай» гідні того, щоб і жити у справжньому раю. Для цього і був призначений цілий материк. Ту ж частину Австралії, що раніше була вкрита пустелями, — а це близько три чверті території — за рахунок новітніх технологій перетворили на справжній оазис. На додачу до вже існуючого.

Цей оазис мав усю необхідну інфраструктуру для життя. Працювати там було непотрібно. Всю роботу виконували роботи. Помешкання були шикарні, все виглядало просто фантастично. Було оголошено, що й сама Глобальна комісія переносить туди свою штаб-квартиру, щоб бути поближче до своїх «обраних» громадян. Останніх же вмовляти на переїзд не довелося.

Увесь мільярд переможців звозили до Австралії протягом півроку. Дехто їхати потреби не мав, бо він чи вона уже жили там. Решту тридцять мільйонів австралійців попросили на інші материки, що і було виконано за цей час.

Колишня столиця Глобального Союзу Новий Рим була практично вся перенесена сюди, що можна було перенести. Нову будівлю Глобальної служби безпеки побудували з нуля, хоча й виглядала вона дещо зайвою.

Але по прибуттю на місце все це не мало значення. Здавалось, ось він — земний рай. Ось воно — щастя, що люди побудували самі собі, для себе і своїм власним генієм. Мільярд обраних щасливців з трепетом дивились на свою нову землю і нове небо у цьому рукотворному оазисі. Тут вони будуть Глобальній комісії народом, а вона їм — практично богом. Адже якби не вона, нічого б цього не було.

І як добре, що наймудріші з Комісії думали про найменших, брали їх під своє крило і захищали, мов щасливих немовлят. Усе це виглядало як справжня ідилія, вершина прогресу й усього людства. Так і хотілось крикнути: «Зупинись, мить! Ти прекрасна!».

Картер дивився на це все з огидою і відчував, що дійсно починає нудити. Трансляція урочистого концерту в честь завершення шоу — на заздрість усім іншим — транслювалась у кожному кутку світу в прямому ефірі.

Ті, хто не увійшов до обраного мільярда, звичайно, залишались також громадянами Глобального Союзу. Комісія також їх любила, але вони були вже далеко. І вони не мали вічного життя, а змушені були рано чи пізно постаріти й померти. А мільярд жив би з Комісією вічно.

Джеймі уже розповів Картеру, а також Деніелу та іншим «дисидентам» про те, що чув у «Gomorrah» від Анджело. Він це зробив одразу після визволення з Анголи. Хоча тим це було вже відомо від Ахмада. Звісно, повірити у таку «участь» решти світу, що не пройшла до обраного мільярда, було складно. Як і в те, що Анджело у наркотичному дурмані взагалі міг підірвати планету разом із собою. Однак інформацію все ж почали перевіряти через весь дисидентський рух, активним учасником якого був Деніел.

Як Картер, так і Джеймі дуже здивувались, що такий дисидентський рух взагалі існував, був організованим та мав досить розгалужену мережу. І що до нього входили навіть працівники, здавалося б, форпосту режиму — Глобальної служби безпеки.

Виходило так, що картинка в телевізорі не відображала реальності, а була лише фантомом. Розмови «експертів» про силу Глобальної комісії виявились значно перебільшеними. А думаючі люди по всьому світу давно об’єднувались, кооперувались для протистояння диктатурі. Щоправда, через той спосіб життя, який Джеймі вів раніше, не дивно, що він цього не помічав. Як і Картер, зі своїм «споглядальним» ставленням до світу.

Рятування Джеймі принесло іще дещо. Шукаючи контакти товариша, Картер, ясна річ, вийшов саме на Ахмада. А коли до справи підключився Деніел, то з’ясувалось, що з Ахмадом вони уже знайомі. Власне, через нього Деніел і загримів у психлікарню. Однак тепер відкривались можливості для іншої співпраці — між мусульманською громадою Дірборна та іудейсько-християнською спільнотою, яку представляв Деніел.

Обидві громади були незадоволені владою Глобальної комісії, тому співпраця по цій лінії була вельми доречною. Звичайно, їхні представники знали про існування одне одного і раніше, але діалог все ніяк не йшов, попри деякі спроби його зав’язати. Натомість Деніел та Ахмад змогли його поступово налагодити, а далі він якось розвинувся сам собою. Що в результаті дозволило об’єднати сили обох громад у боротьбі проти диктатури.

Однак для початку їм потрібно було врятувати Джеймі. І коли вдалося з’ясувати, де саме і в яких умовах перебуває товариш, разом планувати його порятунок було легше. А відкрите для глядачів родео давало велике поле для фантазії, особливо спеціалістам із сучасних технологій, що вміють не лише тиснути на клавіші.

Коли ж усе вдалося, увагу переключили на «Рай 2070». Проте там уже працювала вся машина підпільного руху, до якого хлопці долучились. Невдовзі від людей із ГСБ дійсно підтвердилась інформація, що на перший день нового 2070 року для «необраних» готується щось жахливе. І всі сили були кинуті на те, щоб цьому запобігти.

Утім, у Картера було ще декілька невирішених справ. Він помирився з батьками та сестрою. Остання також брала участь у «Раю 2070», але не пройшла, чому хлопець був радий. Картер провів серед рідних роз’яснювальну роботу, а також видалив з їхніх телевізорів ідеологізовані канали (тобто, майже всі). Як тільки це було зроблено, люди немов змінилися самі. Далі вже можна було переконувати про видалення ID-мікрочіпів та багато чого іншого.

Але дехто зі знайомих Картера все ж таки у шоу переміг… Це була Анжеліка. Він про це дізнався із самого шоу, де та радісно верещала на камеру, коли оголошували результати. Поки дівчину не встигли перевезти до Австралії, хлопець вирішив її надоумити. Хоча він точно і не знав, чим така перемога їй загрожує, як і решті мільярда.

2

Картер зібрався приїхати до будинку Анжеліки і прямо з нею поговорити. Він сподівався на голос її розуму. Що переконає її аргументами, логікою. Хоча хлопцю друзі і казали, що логіка тут взагалі-то ні до чого. Але Картер вирішив спробувати. Його підвіз Джеймі, взявши у Ахмада ховерджип.

Це був престижний район з дорогими будинками, і помешкання дівчини не було винятком. Картер подзвонив у двері. Коли Анжеліка відчинила, він на декілька секунд ніби втратив дар мови — чи то від хвилювання, чи то її краса справила на нього такий ефект.

— Картере? — запитала вона. — Що ти тут робиш?

— Привіт… Та в мене були справи поруч… А потім згадав, що ти тут близько живеш, і вирішив привітатися. Наче давно не бачились. Я тоді пропав трохи, ти мене вибач, у мене…

— Та нічого, я вже й забула! — посміхнулась дівчина. — Ну, привіт! Вибач, не можу тебе запросити до себе, якраз збираю речі для поїздки до Австралії. Я таки перемогла у тому шоу! Пам’ятаєш, «Рай 2070»? Ми, здається, бачили тоді його рекламу… Як давно це було!

— Так, справді давно… А я тебе бачив на шоу. Ти із хлопцем там, здається, була…

— Із яким? А, Стів… Ми уже розійшлися. Не підійшли одне одному…

Картер полегшено видихнув.

— Так ти перемогла, кажеш? Вітаю!

— Дякую! Бачиш, яка я зараз гарна? Наче знову народилась від вживлення цього імпланта! І тепер я такою буду завжди!

— А вже вживили? — збентежено запитав хлопець.

— Так, тому і речі збираю. Завтра відлітаємо на райський континент!

— Ясно… — відповів він. — А знаєш…

— Що?

— Я чув від одного знайомого, що у цьому серцевому імпланті якийсь дефект… — почав вигадувати Картер.

— Який ще дефект? Що це ти говориш?

— Ну, загалом… Анжеліко, я думаю, тобі не варто туди їхати. І імплант той треба вийняти, поки не пізно. Це все обман. Хтозна, що там воно буде…

— Картере, що ти вигадуєш? Знайдеш собі іншу дівчину!

— Та я не про це… Я серйозно кажу…

— Я розумію, ти не хочеш, щоб я їхала. Але це моя перемога і моє вічне життя. Я не винна, що ти не пройшов!

— Я й не брав участі…

— Мене це не обходить. Будь ласка, поважай мій вибір. Мені було з тобою цікаво, ти непоганий хлопчина. І я тобі бажаю успіху. Добре? — запитала дівчина.

— Добре… — з сумом відповів Картер.

Раптом Джеймі із машини посигналив, наче йому вже набридло так довго чекати.

— Ось тебе вже й кличуть, — сказала Анжеліка. — Ну, прощавай!

— Прощавай, — сказав сумно Картер і дістав рукавичку з кишені.

— А що це в тебе за рукавичка? — із цікавістю запитала Анжеліка.

— Та так… Ти, до речі, не знаєш, як звучить оплеск однією долонею?

3

Того ж дня Картер доставив Анжеліку до Тео, з яким він попередньо поговорив. Іншого лікаря, який міг би вийняти цей імплант, хлопець не знав. Насправді ж, окрім Тео, нікого іншого й не було, хто міг це зробити. Бо сам же він цю технологію і винайшов. Але, не випробувавши її до кінця, піддався на обман Вакха, який привласнив її собі.

Історія Тео і Вакха — зовсім окрема історія. Після неї лікар-науковець вирішив майже повністю закритись від світу, а щоб хоч якось спокутувати те, що ненароком наробив, почав лікувати бездомних людей та тварин. Яких знаходив його робот Гермес. І серед яких був сам Картер.

Однак все це лікар розповів хлопцеві лише згодом. А зараз він оглянув Анжеліку, провів її через свою діагностику та дуже здивувався, побачивши у серці дівчини «дещо». Коли Картер розповів про шоу, мільярд щасливців, Австралію і таке інше, Тео прийшов у розпач.

— Який же я дурень, — сказав він. — Їх треба всіх рятувати, усіх! Технологія до кінця не вивчена! А цей монстр міг ще й підлаштувати її під себе чи хтозна що з нею зробити…

— Рятуйте спочатку її, — сказав Картер.

Тео провів двогодинну операцію, щоб повністю відновити тіло Анжеліки від усього, що там змінив серцевий імплант. Сучасні технології дозволяли зробити це так, щоб шрамів зовсім не залишилось. І їх дійсно не було ні після вживлення, ні після видалення імпланта. Відразу по завершенні Картер посадив дівчину в таксі з автопілотом і відправив додому. У свідомість вона прийшла вже біля будинку.

Коли наступного дня Анжеліка вирушила на свій рейс, то сканер її не пропустив. Сказали, якась помилка, і вона не може бути переможцем шоу. Адже серце у неї інше. А оскільки вживлення імпланта усім переможцям відбулось одночасно, то нікуди Анжеліка так і не полетіла. Що вона думала у той момент, Картер не знав. І був недоступний для зв’язку із нею аж до останнього часу.

4

Тепер же, за декілька годин до 2070 року, і Анжеліка, і Картер, кожен у різних місцях, дивились завершальний концерт реаліті-шоу по телевізору. Анжеліка вдома, а Картер у спеціальному центрі дисидентського руху. Оскільки він не був спеціалістом із кібербезпеки, то в хакерській атаці на ГСБ участі не брав. А саме від неї зараз залежала доля і Анжеліки, і його самого з рештою «необраних».

Тим часом на екрані коїлось справжнє торжество любові до Глобальної комісії від тих, хто таки потрапив до її «раю». Біля Сіднейської опери прямо на воді звели тимчасовий майданчик, куди запросили найбільш відданих Комісії переможців. Для інших звели схожі майданчики по всій Австралії, і з кожного час від часу робили включення.

На відміну від Північної півкулі, тут зараз було літо. Люди були легко і яскраво вдягнені, що лише додавало їм почуття ейфорії. Звідки б не йшла трансляція, «обрані» всюди раділи, обнімались і дякували Глобальній комісії за «нове, щасливе життя».

На головній сцені біля Сіднейської опери почергово виступали якісь музиканти, що також потрапили до мільярда. У перервах між музикою інші знаменитості віддавали шану Комісії та особисто її голові — Ріккі Анджело, виступ якого намічався перед самим новим роком.

Усе це нагадувало якийсь семінар з мережевого маркетингу, де кожен розповідав свою «історію успіху» і дякував за все добрій компанії, чи то пак Комісії. Так воно і відбувалось до 23:00 за місцевим часом.

Але потім невідомо звідки прогримів грім. Його, як не дивно, було чути на всіх частинах материка, і глядачі у телеекранів почули його також.

Показали Сіднейську оперу. Світло на ній і навколо згасло. Усі стояли в невідомості. Раптом прожектори освітили силует незрозумілої істоти з тулубом людини на тілі коня. На голові у нього були бичачі роги. Заграла знайома мелодія від Rolling Stones — «Paint It Black». Ті, хто трохи стривожились, знову зраділи, подумавши, що це елемент шоу. Але дарма. Це вже було не їхнє шоу.

Камера показала незнайомця за ді-джейським пультом зблизька. Картер, Джеймі та всі ті, хто дивився концерт-відкриття із Детройта, його впізнали.

— Нарешті я вас всіх зібрав, — холодно сказав Вакх й увімкнув щось на ді-джейському пульті.

Як тільки він це зробив, люди попадали на землю та почали корчитися від болю. Камери це показали, і «необрані» з інших материків буквально втупились у телевізори з жахом. Екран відображав кожну деталь, кожен жест, кожен крик і стогін. Rolling Stones тим часом співали про те, що «немає більше кольорів, крім чорного».

Камери знову показали Вакха, який із методичністю м’ясника крутив щось на своєму пульті. Здавалось, кожен його рух додавав болю людям з екрана. Вони перекочувались по землі, кричали і здригались. На це було неможливо дивитись, але й вимкнути це сил не було.

«Я заглядаю всередину себе і бачу, що моє серце чорне», — співалось у пісні.

Вакх проревів своїм шаленим ревом і ще з більшою силою почав щось крутити на ді-джейському пульті. Люди з «раю» волали через біль про допомогу, але поруч нікого не було, крім таких же, як вони самі. Допомогти з-за телевізора їм не могли. А океаном вони самі відділились від решти.

«Нелегко прийняти факт, що увесь твій світ став чорним», — констатували Rolling Stones.

Дехто пробував себе убити ножем чи ще чимось, але не міг. Клітини регенерували. Ці люди самі хотіли вічного земного життя і отримали його. А тепер вони шукали смерті, але не знаходили. Анжеліка сиділа перед екраном і плакала. Вона зараз могла б бути там.

— Щось же треба робити! — прокричав Картер. — Як на це можна спокійно дивитись?

— А що ми зробимо? — відповів хтось.

— Ми скоро можемо приєднатись до них, якщо не зламаємо систему ГСБ, — сказав третій.

— А які у нас шанси її зламати?

— Краще моліться.

Картер почав молитись, згадуючи про те, як він уже двічі це робив на Центральному вокзалі Мічигана в Детройті. Тоді Бог його почув.

Rolling Stones тим часом продовжували:

«Я хочу бачити все пофарбованим, пофарбованим в чорний колір,

Чорний, як ніч, чорний, як вугілля.

Я хочу бачити сонце стертим з неба,

Я хочу бачити все пофарбованим, пофарбованим, пофарбованим, пофарбованим в чорний колір...»⁹

5

Джеймі цієї ночі спав, мов убитий. Йому снилось, що навколо дуже світло, яскраво, і серед цього світла лише одна дівчинка років п’яти кудись ішла. Він впізнав у її рисах Лію, яку вже колись бачив уві сні разом з Латіфою. Більше нікого й нічого не було. Тільки маленька дівчинка в охайненькому платтячку з капелюшком та море світла.

Раптом Джеймі почув шалений гуркіт копит і побачив бика, що несеться в сторону дівчинки. Це був той самий бик, якого Джеймі уже бачив в Анголі на родео перед самим своїм звільненням. Хлопець його запам’ятав. Вигляд живого скаженого бика часто потім переслідував його в думках. І, звичайно, серед причин цього було не лише родео.

Тепер же Джеймі хотів зупинити цього бика, який з шаленою швидкістю наближався до дівчинки, але не міг, бо у сні був лише спостерігачем. Наче мав щось саме побачити. Серце його, однак, стиснулось від болю. На цю картину було важко дивитись. Бик був геть розлючений, навіжений. Він летів, як снаряд, несамовито б’ючи копитами й випускаючи неймовірний рев.

«Чому вона його не бачить?» — подумалось Джеймі. Але дівчинка обернулась в сторону бика, і замість того, щоб злякатись, радісно побігла назустріч. «Що вона робить?!» — з жахом промовив хлопець. Бик же лише прискорився і ось уже мав налетіти на цю маленьку охайну дівчинку. Але в самий момент зіткнення він різко заревів уже по-іншому, немов від болю, і зупинився. Лія ж стояла біля нього.

Тварина, мучаючись і скулячи, опустила голову. Лія поклала на неї руки й почала гладити бика по голові. Вона робила це так безпосередньо, наче давно гралась із ним та любила його. Навіть коли той скаженів. Джеймі побачив, що і сам бик перемінився. Особливо очі тварини стали іншими — у чомусь винуваті, присоромлені, але водночас чисті і невинні. На цьому його сон закінчився.