Щоденник божевільного

XII

Я більше не в стані думати.

Лише тепер я зрозумів, що роками я жив там, де впродовж чотирьох тисяч літ існувало людоїдство. Смерть моєї маленької сестри настала якраз тоді, коли мій старший брат станув на чолі нашої родини, і немає певности, що він потайки не кинув її м’яса до нашої страви.

Немає певности, чи, сам не знаючи того, я не з’їв кілька шматків м’яса моєї молодшої сестрички. А тепер надійшла черга й на мене самого...

Я, із своєю чотиритисячолітньою спадщиною людожерства, хоча спочатку й не знав того, та тепер зрозумів, як рідко зустрічаються в житті справжні люди!