Щоденник Лоли

Квітень

Часом буває, нема чого ні в блог запостити, ні в щоденник записати — дні йдуть один за одним, нудьга страшна. Усі дні однакові: навчання, Паша, дівчата, хлопці, малі, бабуся, робота. Ніби комусь розкажеш — усе круто, а самій якось так… Мабуть, авітаміноз. Ну, і ця весна ніяк не настане.

Я вже суто з відчуття протесту ношу короткі спіднички й легкий піджак, хоч бабуся дивиться на мене й засуджує. Вона думає, що я відморожу собі яєчники чи нирки й ніколи не матиму дітей. Типу вони мені дуже треба в 15 років! Ніби в мене й так немає трьох дітей удома, які часом плутаються і називають мене спросоння «мамою». Не знаю чому, але це мене дуже дратує. Я виправляю їх, а вони ще більше називають, особливо Єва. Ну що Єва? Вона ж маму майже не пам'ятає, не те що Вадик і я. Але я до чого? Звісно, я не повна дурепа, я вдягаю під піджак тоненький светрик, він усе мені зігріває. У школі його знімаю, бо весна — не для светриків!

Запишу тут коротко все, що сталося за ці десять днів, упродовж яких мені було ліньки розгортати щоденник.

1. Ледь не завалила свій блог через Тоху та Назара. Ці ідіоти додумалися пожартувати з Олени Семенівни, яка й так уже на ладан дише (так каже моя бабуся, я запаху ладану не переношу!). Намазалися червоною фарбою і припхалися в клас, наче в них усе в кров’яці. Ну не придурки?

Я вирішила зробити з цього включення — не пропадати ж контенту! — і виклала все наживо в блог. А наша англійка додумалася повалитися на підлогу з інфарктом! (Про таке бабуся каже, що її грець побив, чи не про таке? Треба уточнити, бо я вічно плутаюся.) Цей момент я теж зняла, ясна річ.

Усі спершу ржали, бо це було реально смішно. Оце падіння — як у кіно, тільки кадру сповільненого бракувало! Так ось, я все це виклала, а виявилося, що Семенівні й справді погано. Приїхала швидка, її забрали, Тоха і Назар ні в сих, ні в тих. Ледь не спровадили англійку на той світ. Директор сказав, що в неї слабке серце — от бляха! Знайшли, з кого поржати! Придурки. Весь відос мені запороли!

Коротше, я запостила це все у блог під тегом #1квітня — ну видно ж, що жарт! — а всі почали коментити, що я безсердечна ідіотка і що ржу, а людина мало дуба не врізала. Ну нічого, коментів боятися — блогером не бути. Перегляди ж ідуть! Тим паче, це ж просто гроші — нічого особистого.

Але тут дзвонить чувак із «Оріями» (це той, що напарив був косметику, яка ледь не зробила мене потворою!) і каже, що вони відмовляються співпрацювати, якщо я поститиму «сцени жорстокості та знущання з людей»!!! Ну капець! Що «контент на сторінці не відповідає їхнім корпоративним цінностям», і якщо я не приберу відос, вони припинять зі мною співпрацювати. Я в шоці, це ж усе в школі!!! І Паша замість того, щоб підтримати, починає мені розказувати, що можна ВИДАЛИТИ пост! Я й раніше знала, що він нічого не тямить у блогерстві, але щоб настільки!

2. Відос я все-таки мусила видалити. Хоча частина фоловерів пішла й гримнула дверима. Ну і хай, їм же гірше. Нас тут 200 тисяч усе одно. Але рекламодавці, падлюки, поставили ультиматум: треба повернути «лояльність підписників» (погуглила — типу, щоб мене знову полюбили) і чимскоріше, бо вони перестануть платити мені за рекламу і па-па, зарплата.

3. Паша, мабуть, зрозумів, що був неправий, і запропонував мені допомогу з блогом. Зробив пару трюків із паркуру, щоб я зняла з цього відос. В останній момент так стрибнув, що мало не потрапив під машину! Я спершу страшно злякалася… але камеру не опустила — в мене чуйка на хайповий контент! Ну і як його можуть переїхати?! Він же крутий, спортсмен!

Із Пашею, звісно, все ок, але якби його тро-о-о-ошечки збила машина, було б іще ефектніше. Жартую, звісно. Хоча коли я сказала це при Асі й Наті, вони, здається, вирішили, що не жартую. Не всім дано розуміти чорний гумор.

4. Антон Володимирович прочитав нам лекцію про те, які ми пропащі й звалив сам із уроку в лікарню, щоб провідати Семенівну. А ця вискочка Лєра з якогось дива сказала, що ми з ним. Ну капець! Ладно Лєрка староста, але ж учителі повинні ДУМАТИ ГОЛОВОЮ! Чи вони її реально хотіли доконати?! Може, щоб зарплатню не платити? Але скільки там тієї зарплатні — я й то більше заробляю!

Ну, ми не пішли — я, Паша і Назар. Сказали, що буде урок інглішу.

Пізніше.

Новина дня — у нас новий учитель інглішу! Симпатичний такий. Олександр Ігорович. Насправді він МЕГА! Навіть не дуже старий, може, трохи за тридцять. Ще не пенсіонер))) Може, витримає наші нестерпні десяті класи? До речі, це саме той мачо, який мало не переїхав Пашу. Кажуть, що синочок Ігоря Сергійовича. Ну так, логічно: Ігорович же!

А Назар чогось зірвався з уроку й подався в лікарню. Совість у нього заграла чи що?! Пізно! Але Дарина сказала, щоб ми всі виміталися. От вони й пішли. У лікарню. Я не пішла. Домовилися, що почекаю їх на «цвинтарі довгобудів» (це одне з давніх «наших місць»). Трохи моторошне місце, якщо самій гуляти. Але для компанії — саме те. Тоді й нарики, які пачками розкидають там шприци, не дуже страшні.

Після всього ми хотіли взяти по пиву (дякуючи Асі та її «дорослому вигляду») і скинути напругу. Але подзвонила Ната. Назар із Тохою розіграли мелодраму: «Оленочко Семенівно, вибачте нас, ми такі придурки, ми так налажали, можна ми вашого котика пригріємо-нагодуємо!» Не думала, що Семенівна така наївна. Видати їм КЛЮЧІ ВІД СВОЄЇ КВАРТИРИ!!! Назарові й Антону! Хоча...

Паша написав, що втомився й збирається додому. Решта теж. Ну ок.

Пізніше.

Прямо новина на новині цього тижня! Нова училка з економіки! Не знаю, чи вдасться їй переплюнути у стервозності стару, але передчуваю, що з нею буде тяжко домовлятися. Ще б якби вчитель — йому можна всміхатися, кліпати очима і вдавати саму невинність… Але ВЧИТЕЛЬКИ, до того ж нові — це просто ЖАХ!!! Іще й на кінець року… Добре, якщо не хабарниця… Бо тоді всім, крім Назара, капець.

Пізніше.

Вишенька на торті — поверталася додому й зустріла на сходах упоротого Дімона. Фу, мерзота яка. Наче й не перший раз, а щоразу блювати хочеться. Валяється, наче якийсь непотріб, а не людина. Смердить. Морда побита, уся в кров’яці. Згадую про тарганів і попускає. Зазвичай я пробігаю повз нього, не дивлячись, просто щоб швидше пройти. А цього разу він так на мене глянув, наче має до мене діло, — аж захотілося помитися. Яке в мене до чорта діло може бути з нариками?!!

Заскочила в квартиру, наче за мною хтось гнався. Хоч Дімон був такий вгашений, що й голови повернути не встиг би, не те що гнатися за мною. Захряснула двері й зачинила на обидва замки та ланцюжок, чого зазвичай не роблю НІ-КО-ЛИ. Швидко поскидала з себе весь одяг і заскочила в душ. Добре, що є гаряча вода. Не знаю, скільки я там простояла, — мабуть, цілу вічність. Аж бабуся постукала у двері й поцікавилася, чи все ок. Тільки тоді мене наче висмикнуло з цього заціпеніння.

Бабуся спитала, чи заберу я малих із садочка. Я крикнула через двері, що заберу через годинку. Вийшла з душу, закуталася по самі вуха в халат й пішла залити собі чаю. А вода в бутлі закінчилася. Ну не капець?!

Ну от, приїхали. Олена Семенівна в лікарні невідомо на скільки, а ми ще й винні. Ну, не всі ми, ясна річ, а переважно Тоха й Назар. Але тепер усі дивляться на нас, як на вбивць. Особливо малявки. Що цікаво, вчителі, здається, нас не бояться. А дарма! Мало чого — може, вони самі не знають, що в когось із них слабке серце? Чи печінка! Чи, там, е-е-е… щитовидка якась! Перейдуть дорогу комусь із класу — і нате вам, смертельний жарт! Як гарно написала — шкода, що ніде не використаєш, бо рекламодавці теж не розуміють чорного гумору.

Ок, допишу пізніше, бо дівчата надзвонюють. Незручно все-таки писати в туалеті, треба придумати собі якесь інше місце. Часом стільки всього стається за день, що хочеться відразу ж усе записати, бо забудеться.

Пізніше.

Так і знала, що сьогодні щось станеться! Паша приніс у школу БОЙОВУ ГРАНАТУ!!! Нічого собі! Сказав, що його малий знайшов у пісочниці. Оце тема для відоса! Це ж 100% буде бомба! Тобто, хе-хе, граната. Попросила Пашу зняти відео, але він у своєму стилі: «Лола, ти нормальна?! Хочеш без рук і без ніг залишитися? Чи тобі ютуб-канал дорожчий?» Каже, що віднесе гранату після інглішу в поліцію. Блін, така тема пропадає! Усе, біжу, не хочу спізнюватися до нового англійця.

Пізніше.

Новий англієць, хоч і симпатичний, а те ще мудило. Прийшов увесь такий у костюмі та з ходу почав нас пресувати: пишемо твір, мінус бал за незнання лексики, словниками користуватися заборонено. Капець, де Ігор Сергійович таких узагалі знаходить?!! Усі, як на підбір. Ну як же я забула! Це ж його СИ-НО-ЧОК! А насправді просто лузер: хіба нормальна людина добровільно звалить зі Штатів заради задрипаної школи?

Зате мені вдалося поцупити-позичити Пашину ГРАНАТУ! Тепер тільки вибрати час — і хайповий відос готовий! Уже бачу, як сиплються лайки, перегляди й реклама. Усе-таки Паша часом молодець — от і гранату в школу приніс))).

Пізніше.

Нова вчилка з економіки явно стервозна, хоч і молода. Корчить із себе всю таку розумну, капець. Вискочка і хвалько. Усі тільки й говорять про її «методи»: «У мене багато років свій бізнес», «Я тямлю в економіці», «Те, чому вас навчають, — попереднє століття», бла-бла-бла. Ну, в чомусь я, звісно, з нею згодна. Навчають нас усякій дурні переважно. У житті ж усе не так. Не знаю, навіщо ми це все вчимо, бо ясно ж, що воно нам не згодиться. От навіть училки вже самі це визнають, а Дарина все одно виступає зі своїми пафосними промовами, що «треба вчитися», «без навчання ви в житті нічого не варті», «якщо вас виключать зі школи, вам капець». Дурня це все. Он Асіна мама взагалі в універ не вступала, відразу Асю народила, і що? Вона — успішна модель, а Дарина хто? Завучка? Ну так хто ж тепер мріє про кар’єру завучки?

Ще й цей суботник після уроків!!! Типу ми прибирати сюди прийшли! Хай прибирають спеціально навчені люди, їм за це гроші платять, між іншим! А я на таке не підписувалася й прибирати НЕ БУДУ! І взагалі: хто насмітив, той хай і прибирає, до чого тут ми? Я ж кажу: вискочка і стервоза. А прізвище яке пафосне — Білозерська!

Ввечері.

Ху-у-у-у-х, нарешті цей день закінчився! Божевілля якесь із тією гранатою… Страшно навіть подумати, що було б, якби вона виявилася справжньою. І що в Паші в голові, щоб приносити такі штуки в школу?!! Добре, що поруч був Олександр Ігорович. ЯК він ту гранату в Христі відібрав! Наче в кіно! Не здивуюся, якщо він іще каскадером підробляє… Аж дух захопило!

А Христиноїд — істеричка. Але чого ще від неї чекати?! Усі знають, що з ТАКИМИ БАТЬКАМИ нормальною їй не бути. Влаштувала спершу істерику в туалеті, коли ми з дівчатами відос записували. Настукала на нас Лесі Артемівні. Лесічка хотіла обшукати мою сумку! Ще чого! Чи я не знаю про свої права! Особисті речі, не мають права їх чіпати. Це зав­жди працює. Та Леся Артемівна, звісно ж, настукала директорові.

Ну, Ігоря Сергійовича обдурити легко, він мене дуже любить. Я його, чесно кажучи, теж. Він — один із небагатьох у школі (я про вчителів, звісно), хто мене розуміє. Хоч він теж не знає про маму. Тому мені щоразу дуже, дуже складно його обманювати. Але часом не доводиться вибирати: тут або Христя, або я. А я не можу дозволити, щоб мене поперли зі школи.

А на суботнику почалося… Христя, як завжди, образилася на наші невинні жарти. На правду! УСІ ЗНАЮТЬ, що її мати алкоголічка! А вона — обізвала мене БРЕХУХОЮ! Охрініла зовсім! Звісно, такого нахабства у свій бік я не потерпіла… Коротше, я її штовхнула. Бо як можна пропускати ТАКЕ повз вуха?!! Граната випала… а Христя… її підібрала й давай усім погрожувати. Реально в неї почалася істерика! Обіцяла всіх підірвати! Ну не ідіотка!? Хай би вже її нарешті виключили зі школи — всім би було краще! Тільки проблеми від тієї Христини…

Я так перелякалася… Думала, тут нам усім і капець.

На щастя, Олександр Ігорович утихомирив ту дурепу Христю. А Білозерська, Катерина-як-її-там, — теж істеричка, от щастить! Почала кричати, що викличе еменес (пізніше погуглю) і що «Алекс» усіх нас підірве. (АЛЕКС!!!) А він теж на неї накричав, щоб виводила «дітей» (тобто нас) із майданчика. А потім — р-р-раз — і все ок! Граната навчальна! Стільки паніки, і все дарма!

Який же він кльовий, цей Олександр… Алекс… Не те що наші пацани. Справжній чоловік. Красивий, сильний і ще й у гранатах розбирається…

Перед сном.

Паша на мене образився, чи що? Я ж йому все пояснила. Про блог, рекламодавців… Ну. Мав би зрозуміти, якщо любить. Не відповідає на дзвінки, в чаті не відписує. Ну ок, щоб я ще за хлопцями бігала! Та в мене їх може бути вагон, якщо захочу! Варто тільки очима стрельнути!

Зранку подзвонила Ася — вона зав­жди перша про все ді­знається — і приголомшила ще однією новиною. Цього тижня просто якийсь урожай новеньких! У наш клас також прийде новенька! Ну-ну. Треба придумати їй якусь перевірку, щоб не думала, що вона в рай потрапила, і що тут усе просто. Типу міняєш школу, то будь готова, що тобі не все сподобається. Може, якщо пощастить, впишешся в клас (якщо ти, звісно, хоча б трошки така ж кльова, як Ася чи Ната), а ні — то будеш сидіти до кінця школи в лузерках із Христею та Оксаною. Усе в твоїх руках, дорогенька. Головне — не переходь дорогу Лолі, бо інакше тобі капець.

А, ще сказала, що Жана після уроків забрала швидка. Який же він усе-таки ідіот! Надумав повторити Пашин трюк! Та навіть якби він убився, Ната б НІКОЛИ, НІ-КО-ЛИ не пішла з ТАКИМ на побачення! Ася каже, що в нього струс мозку. Де, де лікарі взагалі знайшли в нього МОЗОК?!! Паша паркуром займається вже три роки, і то купу разів невдало приземлявся. А цей вирішив, що може Пашу посунути за день. І як таких ідіотів земля носить?! Коротше, навіть не смішно вже. Самі лузери навколо.

Пізніше.

Новеньку звуть Вероніка. Що за ім’я таке взагалі? Не пощастило їй, видно, з мамою. Хоча ладно, могла й гірше назвати — Ольгою чи Катериною, чи ще якось із класики. Бувають же такі мами, ну! Ніколи вони не думають, як нам житиметься з цими іменами. Добре, що моя мама розумна… була. Що значить бути Лолітою! Я одна така у школі, а може, навіть у місті.

Коротше, з новенькою доведеться попрацювати. Може, з неї ще будуть люди. Он яка вся язиката! Ледь англійцю не нагрубіянила, хоч він до неї був такий милий. Напишіть, каже нам, на дошці прикметники, якими можна описати новеньку… Тю. А ці підлизи, однокласники ж, такі всі: cool, pretty, cute. Ну нічого, ми з ними ще поговоримо на цю тему! Хай спершу з Лолою подружиться. А то прийшла вся така — пір’я у волоссі різнокольорове, під круту косить. Знаємо, плавали. Не одну таку перевчали, щоб не вийожувалася.

А ще! Вона англійцю, Алексу тобто, заявила при всьому класі, що англійської не любить, а любить МАТЕМАТИКУ! Капець! Ма-те-ма-ти-ку! Відразу ясно, що вона ще не знайома з нашою Дариною. Цікаво, що вона скаже після її уроку. Прямо жду-не-діждуся! А може, навпаки буде її улюбленицею (хоча не пригадую, щоб у Дарини взагалі були улюбленці, крім тих, які носять їй хабарі) і доноситиме на весь клас? Ні, цій Вероніці явно треба промити мізки, бо буде біда.

Пізніше.

Паша поводиться так, наче все ок. Хоч міг би й пояснити свою поведінку. Лізе цілуватися при вчителях, ну капець! Як маленький! Бачить же, що поруч стоять економічка й Олександр Ігорович! І взагалі — він що, не доганяє, що образив мене? Але що йому пояснювати, думає тільки про себе.

Придумала нову тему для блогу: хто кращий бойфренд — одноліток чи старший чоловік? Побачимо, що люди скажуть. Я особисто ще не вирішила, що краще для мене.

Паша наїхав із самого ранку. Образився через новий відос. Смішний. Ревнує! «Нових тем не було? Чи ти собі папіка підшукуєш?» — ну, навіть якщо й підшукую, то це моя справа. Теж мені мораліст знайшовся! Задовбав уже повчати. Хто-хто, а він уже точно не мій татусь, щоб виховувати. Правильний такий, аж тошно. Про що хочу, про те й говорю у блозі. Мій блог — моя фортеця. Тим паче, там такий срач розвівся! Коменти повалили, один другого кращий. «Іди до мене на утримання», «Кицю, тобі потрібен саме такий мужчина, як я» — дурня це все, звісно, але перегляди йдуть. Якісь малолітки граються, хіба до цього можна серйозно ставитися? Але що йому пояснювати? Усе одно Паша нічого не шарить у блогерстві. Люди люб­лять скандали. А мені потрібні гроші. Так що нічого особистого, just business.

Пізніше.

Ненавиджу економічку, Катерину Анатоліївну чи як її. Треться біля Алекса, зразу ж видно, що запала на нього! Спитала її сьогодні нормально, чи Оксану справді швидка забрала — усі ж бачили! — так вона мені нагрубила: «Лоліто, тобі що, нема чого робити, крім як плітки розносити?!» Злюка. Чого як Лоліта, так одразу плітки! Вона ж при всьому класі швидку сказала викликати, а потім ще машину переставили до чорного входу. Бо в Оксани вітчим — схиблений. Але чого Оксану забрали, поки ніхто не знає. Ну, але я з’ясую. Обіцяю. Недарма ж я відома блогерка, а блогери — це все одно, що журналісти, тільки 2-в-1 — журналісти-superstars.

А, до речі, про superstar. Сьогодні на уроці Алекс запропонував усім поділитися на групи. Журналісти й суперзірки. Я, звісно, сказала, що в мене на каналі 200 тисяч фоловерів. Це ж типу журналістика, але ж 200 ТИСЯЧ ФОЛОВЕРІВ! Та в мене в самої можна по сто разів на день інтерв’ю брати! Але його це не вразило. Він досі підмазується до новенької, Вероніки. Терпіти її не можу. «Май хобі із косплей» — що-о-о?!! — фігня якась. Я, звісно, сказала на весь клас, що це якесь збочення. А вона огризнулася! Точно нарвана! Нє, ну хто таке стерпить?! Коротше, не пройшла вона випробувальний термін. А я давала їй шанс! Тепер — війна. І новенька буде не рада, що вляпалася в усе це. Проситиме мамусеньку, щоб перевели її назад у стару школу. Або забрали на домашнє на­вчання. Бо ще ніхто, ніхто не переходив дорогу Лолі й не залишався після цього у виграші.

Пізніше.

Забула ще написати про Пашу. Щось у нас знову не клеїться. Сьогодні запропонував прогулятися після уроків, а йому кажу, що хочу зайти в бібліотеку. Треба було бачити його лице! «КУДИ?!!» — і сміється, типу я тупенька й навіть слова такого не знаю. Придурок. Хотіла його послати зразу. Було реально образливо, ЯК ВІН ЦЕ СКАЗАВ. Типу я що, в біб­ліотеку не можу зайти? Уже ж бачилися в бібліотеці, яка муха його вкусила? Я йому сказала все, що про нього думаю. Справді, хіба я не можу зайти й повчитися у спокої? Удома ж малі весь час виносять мозок. Помалюй із нами, пограймося, а давай зліпимо слона, а давай збудуємо халабуду, почитай нам, ми голодні, давай підемо гуляти — а-а-а-а! Від кого-кого, а від Паші я такого не чекала.

Куди поділися мої спокійні нудотні дні у школі? З цією новенькою Веронікою все значно пожвавилося! Але про все по порядку.

Ранок видався так собі. Я відразу знала, що ця вискочка — проблема. От на англійській Алекс знову до неї почав підмазуватися (тепер-то я розумію, чому!). Почав урок із того, що викликав її хвалитися своїм хобі — КОС-ПЛЕЄМ. Окей, я в курсі, як це слово пишеться, я ж не дурочка: COSPLAY. Я пожартувала, що це типу як коли перевдягаються медсестрою чи поліцейським і сексом займаються. Ну смішно ж! А ця нарвана мені НАХАМИЛА у відповідь! «Рольові ігри», «косплей» — яка нафіг різниця, як що називається? Корчить із себе тут найрозумнішу. Капець! Мало того, що вискочка, так іще й хамло, яких світ не бачив! Їй поки ніхто не пояснив просто, що Лолі в цій школі НІХТО — чуєте?! — ніхто не хамить.

А потім вона почала хвалитися своїми «образами»: я Лара Крофт, я Білосніжка, я Барбі, бла-бла-бла. Але всі побігли дивитися! Навіть Аська й Натка! Цього їм не пробачу. Я, звісно, нічого не сказала. Але я такого не забуваю.

Але головне — Алекс туди ж! Бе-бе-бе, «навіть у “Теорії Великого Вибуху” герої весь час про це говорять», «мені казали, ти найкрутіша блогерка, і не знаєш про “Теорію”?». Ну ясно, що не знаю! Звідки ж мені знати! Це ж Ніка в нас має багату мамусю, яка все за неї робить, а я… я мушу пахати й заробляти бабло. Коли я дивитимуся ці дурацькі серіали?!! Тим паче що це за назва така — «Теорія Великого Вибуху»! Взагалі не чіпляє!

Спершу я думала, ніби Алекс так поводиться тому, що він старається бути хорошим і хоче всім сподобатися. Ну і він типу новенький — і вона новенька. Але потім я дізналася всю ПРАВДУ! Новенька — дочка економічки, нашої Білозерської!!! Саме так. Якби мені хтось сказав, я б не повірила. Але я СВОЇМИ ОЧИМА бачила особову справу цієї вискочки:

Ім’я учениці: Тихонова Вероніка Анатоліївна;

Мати: Білозерська Катерина Анатоліївна.

(Цікаво, чому це в них різні прізвища?)

Після цього для мене все стало абсолютно ясно. Склалося, як пазл. І те, чому Алекс до Вероніки підмазується. І те, чому Алекс із економічкою часто тусять разом. Тепер ясно, кого всі вчителі будуть тягнути на дванадцятки. Ненавиджу таких!

Чорт! Мало не забула! Мушу бігти у спортзал знімати Пашу. Обіцяла зробити промо-ролик для їхньої з англійцем секції з паркуру.

Пізніше.

Звісно, такий день не міг бути на 100% ідеальним. Не в цьому житті, Лоло. І не з твоїм щастям.

Коротше, ми з дівчатами зняли, як Олька мала секс у медпункті з новим охоронцем. Ну як… Самого процесу ми, звісно, не бачили. Але в них точно був секс! Олька вся така в червоній сукні, сексі-пексі, з глибочезним декольте, вони вдвох у медпункті, зачинилися на замок. Ну?! Хіба я не правильно мислю? Хто б подумав інакше!

Ася й Ната запропонували ввімкнути пожежну сигналізацію (втретє за сьогодні, але працює щоразу безвідмовно), самі зробили засідку біля медпункту. Це мав бути хайповий відос! І тут — звучить сигналізація, клацає замок, вибігають розчервоніла Олька й охоронець… із РОЗСТІБНУТОЮ СОРОЧКОЮ!!! Дівчата записали суперкруте відео! Там усе ясно як день.

Але… коротше, я випадково злила відос у фейсбук… Ясна річ, Олька розлютилася, пригнала у спортзал вичитувати мене при Паші й Алексі. Я саме допомагала їм знімати промо-ролик про гурток із паркуру в школі. Так ось, Олька сказала, щоб я більше НІКОЛИ не приходила до неї «клянчити» фейкові довідки на фізру. І ще й обізвала мене жирною коровою! Нє, ну ви чули таке?!! Взагалі-то я ніколи нічого в неї не клянчила, от не треба оббріхувати! Я її, звісно, послала подалі зі своїми заявами, але так неприємно було. Особливо, що все чув Алекс.

Ну, і цим не закінчилося, звісно.

Паша знову на мене образився. І, здається, РЕВНУЄ. До англійця. (Ех, якби ж то!) Побачив, що я знімаю, як Алекс перевдягається… А що такого?! У нього й справді дуже гарний торс. Тим паче я блогерка! Я думаю про контент. А коли в мене ще буде шанс зняти напівголого вчителя англійської, ну!?

Паша як дитина мала, чесне слово. Замість того, щоб подякувати учителю за допомогу з розкруткою їхнього гуртка, мочить коней. Каже такий Алексові: «А давайте ще один трюк знімемо! Подвійне сальто!» Ну круто ж придумав, молодець! Я приготувалася знімати, а він потім англійцю: «Тільки у вашому віці не раджу такого повторювати!» А-а-а, ну як пацан якийсь! Так облажатися! Соромно за нього. Звісно, Алекс усе зробив якнайкраще. Як на мене, навіть краще, ніж Паша. Хай би Паша ще трохи потренувався перед тим, як учити дорослих мужчин.

Домовлялися з Пашею ще погуляти після тренування, але де там! Образився й пішов додому сам. Сказав, що втомився і йому малого забирати з садка. Подумаєш! Дуже треба! Лола за хлопцями не ганяється. Захоче — сам приповзе.

А, до речі! Тепер у мене є мейл Алекса!!! Він мені його сам скинув для промо. Ввечері розшарю йому відос, а він змонтує. Це так романтично. Добре зустріти нарешті чоловіка, який поділяє твої захоплення.

Пізно вночі.

Знову не можу спати. Такий день, що досі трусить. Усе остаточно заплуталося. У такі моменти я рада, що маю цей щоденник. Буває, запишеш усе — і наче по поличках розклала. Тоді хоч трохи можу спати.

Зранку все було зашибісь: я зробила мейк і вдяглася для нового сексі-образу. Хотіла кинути виклик у стилі б’юті-влогерів. І заодно втерти носа Вероніці з її косплеєм. Щоб не заривалася! Не одна вона вміє фарбуватися й виряджатися, хай попуститься. Але Вадику стало погано, і я мусила викликати швидку. Він зомлів просто в мене на руках! Це так страшно… Дуже за нього злякалася… Стільки думок пронеслося в голові за той час, що їхала швидка… Здавалося, минула ціла вічність. Іще Ілюха з Євою канючать, що їм страшно. Хотілося гримнути на них: А КОМУ НЕ СТРАШНО?!!! Як я задовбалася бути дорослою… І бабуся плаче… Ну капець.

Привезла малого в лікарню. Знову брехати про батьків у відрядженні. Знову бути за старшу. Тоді у школу. Намагаюся всміхатися, а всі думки — про Вадика. Найстрашніше: зловила себе на тому, що дуже боюся дзвінка з лікарні… Бо якщо все добре, то навряд дзвонитимуть…

Дівчата причепилися, щоб я перевдяглася, бо Дарина мене з’їсть за такий одяг. А я… я навіть не помітила, що прийшла в цьому образі, поки Ася й Ната мені не сказали. Але яка нафіг різниця, в чому я прийшла?!!

Зате Алекс зробив комплімент.

Ну, а потім почалося… Сталося те, чого я найбільше боялася. Дзвінок із лікарні. Погані новини. У малого гнійний апендицит. Термінова операція. Шість тисяч!!! Капець… Оце, називається, безплатна медицина… Де я маю взяти такі гроші? У мене за рекламу всі розраховуються тільки під кінець місяця, а тут треба вже…

Я не хотіла. Я справді не хотіла брати ті гроші... Але хіба в мене був вихід? Або вкрасти в Лєрки гроші на Кам’янець і рятувати Вадика, або дати йому померти.

Бляха, вони серйозно в лікарні думають, що в 15-річної дів­чини можуть бути такі гроші?!!!

Залишалося якось досидіти до кінця уроків і довезти баб­ло в лікарню.

Але тут закрутилося… Лєрка помітила, що гроші зникли. Побилася спершу з Оксаною, потім пресувала Христю, а потім Тоха — ідіот кончений — викликав свого татуся-поліцейського. Стали всіх трусити.

Я знову збрехала, що мені погано. Знаю, що тупо, але нічого не змогла більше придумати… Якби гроші знайшли в мене, це був би повний капець. Мене б посадили. Або виключили зі школи! А що з малими?..

Так сталося, що я вивалила все Катерині Анатоліївні. Про гроші, про операцію, про маму (не все, звісно, тільки про те, що вона на заробітках в Італії), про малих… Я не знала, що ще робити… Так усе навалилося… Економічка, тобто Катерина Анатоліївна, сказала, що все сама вирішить. Відіслала мене в медпункт «для алібі»… після всього… до Ольги Вік­торівни… але я була готова хоч у пекло спуститися, аби все владналося.

Не знаю, як Катерині Анатоліївні це вдалося, але все якось розрулилося. Гроші знайшли в Дарини в кабінеті, обшук припинили, в мене було залізне алібі. І з Вадиком усе добре.

Я думала, в мене стане серце, так за нього боялася.

Він дуже просив цукерок, бідненький…

І так хотів, щоб я залишилася з ним у лікарні… У мене просто серце розривалося… З усіх сил намагалася не плакати перед ним. І він, маленький, майже не плакав. Це ж йому, певне, було ще складніше сьогодні.

Паша провів додому, і там мене накрило. Сльози потоками просто… Я не хотіла плакати перед Пашею, але терпіти просто не було сил… Туш потекла, проте мені було пофіг на те, як виглядаю. А Паша… він геть не вкурив, що трапилося. Каже: «Та забий на Вероніку, мало що вона там сказала!» Капець! Яка ще Вероніка! Та я би про неї і не згадала, якби він не нагадав. Стало так гірко… у мене братик ледь не помер, а він мені про Вероніку… типу ОТАК він про мене думає? Єдине, що мене хвилює, це школа і шкільні розборки? Серйозно?!

А потім іще чіплятися почав… Знайшов час і місце, от справді. Попросила його піти. Може, трохи грубо вийшло, але ж треба хоч іноді думати головою, а не іншими органами.

Хух, трошки відпустило. Очі злипаються.

Ще пізніше.

Про Вероніку, коротше. Згадала — і знову сон відступив, прокручую все сказане в голові, аж киплю всередині. Не можу не думати про те, ЩО вона влаштувала своїй мамі. Сьогодні в коридорі ця нарвана ідіотка викинула свій обід у смітник. ПРИ ВСІХ! Їй Катерина Анатоліївна принесла. Турбується про неї. Я мало не розплакалася, коли вона той обід Ніці буквально пхала в руки. Звісно, я висказала Ніці все, що думаю. Що вона малолітнє стерво і з мами своєї знущається. Що не всім їхні мами носять обід у судочках. І трошки навіть наговорила зайвого… Сказала, що все віддала б, якби мені мама отак… Дуже шкода стало економічку...

Зранку.

Нереальна дупа з грошима. Тільки вигребла все бабло з карток, щоб віддати борг Катерині Анатоліївні, як прорвало кран — і затопило сусідку з нижнього поверху. Оту стервозну старушенцію, яка погрожує здати нас усіх у дитбудинок. Навіть не знаю, як її звати. Ненавиджу таких. Хоч би раз спитала, чи є в нас щось поїсти, чи не треба посидіти з малими. Так вічно: «Де ваші батьки?!», «Я їх уже рік не бачила...», «Здам вас соцслужбам». Уф!

Здається, я тільки те й роблю, що заробляю гроші. Усі дивляться новий серіал про школу, а я… Та я навіть не маю коли вчити уроки, не те щоб серіали дивитися. Пробувала включати ту «Теорію як-його», так де там! Зразу прибігають малі й просять їм почитати. Чи подивитися з ними мультик НА МОЄМУ КОМПІ! Ну і не вкурюю я приколів цих ботанів, якщо чесно. Невже таке справді комусь цікаво дивитися? Там одна нормальна людина, і в тієї ім’я дурацьке — Пенні.

Сьогодні треба було придумати щось для блогу, бо гроші закінчуються, і я придумала круту тему. Влаштую «дорослу» вечірку зі стрімом. Попрошу Назара притягнути алкоголь на всіх, як минулого разу. Його батько навіть не помітить. Для них купити віскі за півтищі гривень — то фігня. Дівчата всі вдягнуться в сексі-одяг. Я, звісно, буду найкрутіша. Мама зав­жди казала, що я маю бути красива й вигідно себе продавати. Чесно кажучи, я втомилася себе продавати. І вже не впевнена, що це правильно. Шкода, що мама не розказала, як бути, коли втомлюєшся.

Паша знову натякає на секс. Не знаю, скільки ще в мене вийде морозитися. Можливо, вже прийшов час? Як дізнатися, що ми вже готові?

Але ж це тільки Паша... Я б хотіла, щоб першим у мене був хтось такий, як Алекс. Досвідчений. Мужній. Красивий. Хтось, хто сам на себе заробляє і може мене забезпечити.

Пізніше.

Юху, знайшлася хата! Назар із Тохою мають ключі від квартири англійки.

Довелося запросити Андрюху. Хлопці щось там задумали. Блін, він же реально лузер. Може нам усе зіпсувати. Зануда ще той, відлякає фоловерів.

Ще позвала новеньку. Дівчата на мене ТАК подивилися, наче я щось надзвичайне зробила. Часом мені здається, що вони геть тупі. Чому мені весь час доводиться їм пояснювати очевидні речі? Це ж реальний шанс помститися й поставити Ніку на місце, ну! Напоїти її, а потім зробити все, що завгодно. Виставити на посміховисько перед усіма в ютубі! Щоб не була така розумна у школі й знала, хто головний.

Окей, мушу бігти. Ще перевдягтися, зробити мейк і все підготувати до вечірки. Це буде МЕГА! Допишу вже після. Адіос!

Хух, не знаю, з чого й почати. Учора реально не було часу не те щоб у щоденник писати — я тупо не пригадую, чи душ приймала. Зранку встала раніше за всіх і засіла в душі. Милася довго, може, з півгодини. Аж поки малі в туалет не попросилися. Помитися спокійно не дадуть!

Коротше, все повернулося не так, як ми планували. Бо все-таки я собі інакше уявляла три «С»: скандал і секс іще окей, я за, але смерть — якось стрьомно. Єдина радість — стрім дивилися тупо всі! Шкода, потім довелося його видалити, бо англієць почав читати моралі при всьому класі. Типу не світіть фотки, бо буде гірше. Ще й Назар прийшов плакатися, що його татусь по фотках вичислив. Подумаєш! Ну ок, усе одно я розумніша: накатала лонгрід про те, «як алкоголь і наркотики впливають на молодь». Як училка якась, чесне слово!

Але я ніяк не напишу, як усе було.

Спочатку туса була зашибісь. Вийшло навіть крутіше, ніж ми планували. Дівчата були офігенні, я найкрасивіша, звісно, й найсексуальніша. Бачила, як дивилися на мене Тоха з Назаром. Паша само собою очей не зводив. А дівчата, здається, навіть трохи ревнували. Але що я можу вдіяти з цією красою? Не ховати ж її від очей і камер? Я що, монашка якась?

Дівчата напилися, хлопці теж. Я пила найменше, бо мені ще треба було відос знімати. У блогерстві головне правило — це тверезість. Бо інакше можна викласти зайвого. Тут обережність не завадить. Усе-таки я не настільки готова світити особистим життям, як усі думають.

Прийшла Вероніка. Ну, нормальний такий прикид і мейк. Хоч я була все одно красивіша. Почала з порогу ламатися: я тільки сік, бла-бла-бла. Але наші підлили їй у сік дві чарки віскаря й умовили те все випити. Думали, її розвезе й буде з чого посміятися. Та де там! Зануда й донька вчилки вона й п’яною — зануда. Розпласталася на дивані й відрубилася. Усе проспала. Це ми так спершу думали.

О! Ржачно було, як Ася і Ната почали вішатися на хлопців, щоб ті на мене не витріщалися. Ми гралися в «правду чи бажання» (на роздягання, звісно), і Паша попросив, щоб я не знімала одягу при всіх, бо він хоче тільки сам на мене дивитися. Весь час цілував і натякав на те, щоб ми звалили в сусідню кімнату. Блін, ну реально. Невже він не розуміє, що я не так планувала свій перший раз? Але якщо не розуміє, то треба хоча б зробити з цього суперпрем’єру у блозі. Ну, я хотіла зробити селфі про те, як стаю дорослішою, а Паша чогось образився. Вирішив, що я погодилася з ним переспати тільки через блог. А що тут такого? Хіба йому не все одно?

А тоді у двері подзвонили… Ми думали, що це нарешті припхався Андрюха. Але то були… якісь стрьомні чуваки, знайомі чи то Андрюхи, чи то Назара й Антона. Пізніше виявилося, що пацики замовили в тих чуваків КОНОПЛЮ!!! Ну бляха! Так і знала, що все зіпсують! Ті ввірвалися й почали вимагати бабла, а Назар жував соплі. Так по-дурацьки вляпатися! І тут почалося… ті бариги полізли битися, дівчата кричать, я стрімлю. Ніхто навіть уваги на Ніку не звертав. Лежить собі й лежить, подумаєш — відрубилася.

Але в якийсь момент залетіли поліцейські, а з ними Алекс, Андрюха і хто б міг подумати — наша економічка! Так і знала, що не треба запрошувати її ненаглядну донечку! Підбігає зразу ж до своєї маленької квіточки: «Ніка! Ніка! Прокинься! Що з тобою?!» Я стрімлю. А потім економічка каже, що Вероніка НЕ ДИХАЄ. Викликає швидку, і все остаточно йде не по плану. Я відрубила стрім, бо трьох «С» було вже предостатньо.

Іще поліція… Добре, що з нами був Тоха. Його татусь відмазав, ну і нас заодно. Хоча я свої права знаю: до шістнадцяти вони мені нічого не зроблять! Так що хай свої залякування засунуть собі в… блокнот.

Ввечері.

Коротше, з цією намаханою Веронікою краще не зв’язуватися. Тільки вечірку нам зіпсувала. Ну, хоч поржали. Усе з нею ок, хто б сумнівався. Припхалася у школу свіженька й рум’яна, уся така виспана, не те що решта. Задрихла на диванчику, а її мамка-панікерка вже всіх на вуха поставила. Швидка! Швидка! Моя донечка не дихає! Хто дав їй алкоголь?! Аякже, в усьому Лола винувата. А її Нікуся, звісно, сама не може напитися. Хто ж знав, що вона таблетки приймає? Хіба мама винувата, як дитина дурнувата, — це явно не про неї. Яблучко від яблуні — оце воно. Ненавиджу обох.

Добре хоч Дарина Петрівна відразу бачить, хто є хто в цій школі. Поставила на місце новеньку при всіх. Вліпила одиницю за контрольну. Оце крута! Сказала, що Вероніка списала в Назара. Звісно, всі знають, який із Назара математик… Але Дарині в нашій школі ніхто сміє суперечити! Хіба що Паша нервово совався на стільці, правдолюб наш нещасний!

Інколи ця його любов до всіх злиденних, скривджених і несправедливо ображених життям істот просто вбиває. Я ще терпіла, коли він за Христину заступався, але за Вероніку — то занадто! Застукала їх удвох біля чорного входу. Не знаю, про що вони там шепотілися, але мене це дико вибісило. Я Паші зразу сказала, що приб’ю його в разі чого. А він, звичайно, весь такий: «Лолка, я тільки тебе люблю!» Ну-ну, побачимо. Нікуди ти від мене не втечеш. Особливо після того, як у нас УСЕ БУДЕ.

Отримала дивну есемеску:

Unknown: «Послуга за послугу. З тебе побачення».

Думала стерти відразу, але вирішила, що це може бути… а раптом це А.? Натякає на те, що врятував нас усіх від тих бариг. Відписала, що люблю білі лілії (набридли троянди!). А завтра підійду на перерві до А. і перевірю, чи правильно здогадуюся. Так і знала, що він не встоїть проти моєї краси!

Хоча якщо дізнаюся, що якесь мудило роздає всім мій номер — по стінці розмажу.

Здається, я вже навіть звикаю писати сюди зі шкільного туалету. Прямо туалетні хроніки якісь! Якби ще постійно не рипалися у двері! Подумаєш, пісяти вони хочуть! На уроці сходять, а то як маленькі!

Яка ж я злюща! Ната показала мені профіль Ніки в інстаграмі. Хотіла помститися за те, що я підколюю її через Назара. Ну, через ті лизання на вечірці. Ната тепер на нього так запала — видно ж, що мучиться. А він на неї — нуль уваги. Але що з того Щербаня візьмеш! Знайшла в кого втюритися! Ще б у Тоху закохалася, тоді б вони удвох із Аською страждали. Може, якось би дійшло до того, що повидряпували б одна одній очі. Було б із чого відос зняти — за мною ще помста через той урок із косплею.

Коротше, мені пофіг, що Ната лайкає Ніку, хай хоч дружить із нею, якщо усвідомлює наслідки. Сама ж пошкодує. Але Паша! Паша лайкає всі фотки тієї примаханої! Так і знала, що мені не привиділося. Значить, він на неї запав. Ну й придурок! Піду й негайно його кину. Усе одно ми з ним не пара. Тим паче, якщо сам А. набивається на побачення.

Пізніше.

Висказала Паші все, що думаю про нього і про те, що він лайкає інстаграм Тихонової. Як хлопці не доганяють таких простих речей, от чесно?!!

Прогнала його зі своєї парти. Ото було видовище! Паша тепер як побитий пес. Думати треба перед тим, як примазуватися до інших, ще й таких, як Ніка!

Здається, я таки правильно здогадуюся щодо А. Пересадив Пашу до Ніки. Знає ж, що ми з ним разом, але придумав, як усунути конкурента! Молодець! Після уроку підійшла перевірити. Пофліртували з ним так мило. А-а-а, яка я щаслива! Давно в мене в животі так не лоскотало, як сьогодні після англійської! Добре, що в нас із Пашею тоді так нічого й не вийшло. Тепер є шанс мати все по-дорослому, зі зрілим і досвідченим мужчиною. А. такий сексі!

Пізніше.

Як смішно виглядають Пашині спроби помиритися. Притарабанив карамельки — це так по-дитячому! Іще би булочку притяг! Точно, треба зав’язувати з цими малолітками. Я вже Пашу переросла. Нам не по дорозі.

А яке в нього було обличчя, коли він побачив МОЇ ЛІЛІЇ! Розкішний букет! Так приємно, що А. їх приніс. Треба ж було ще непомітно підкласти, щоб ніхто нічого не запідозрив! Усе-таки він УЧИТЕЛЬ! Як лілії гарно пахнуть… Мамині улюб­лені, білі. Паша відразу так посерйознішав, ледь карамельки не впустив. Вирішив погратися в допит, строгий такий: «Від кого квіти?» А йому яке діло? Я ж ясно дала зрозуміти, що між нами все скінчено. Довелося відразу поставити на місце: не твоє, кажу, діло. Образився. Ну і хай тепер чеше до своєї Нікусі!

Пізніше.

Паша з Назаром прогуляли фізику. Цікаво, де вони тусять? Може, вирішили понапиватися десь із горя? І тепер Паша заливає сльозами плечі свого дружочка? Знайшов кому поплакатися. Та Назар у коханні тямить десь так, як і в математиці.

Ще пізніше.

Ніяк не можу зловити в коридорі А., щоб подякувати за квіти. Ходжу вся всміхаюся.

А Ната сохне за Назаром. Навіть після того, як він її при всіх принизив! Назвав малоліткою і відшив! Ну капець. Я б на її місці йому в мордяку гаряче капучіно вилила! Хоча… Мені її аж трохи шкода. Ну, але ж сама винувата: треба краще вибирати, в кого закохуватися.

У коридорі стикнулася з Пашею. Знову хотів вибачитися, але я була непохитна. Питав, звідки квіти. Я не сказала, звісно. «А ти скажи, де фізику прогулював?» — хай не думає, що має право при всіх влаштовувати мені допит.

Паша зам’явся, і я тепер розумію чому. Тоха проговорився. Каже, що вони всі ходили до проституток! Ну не ідіот! Не встиг розійтися з дівчиною, а вже побіг наліво! Мудило! А ще вчора клявся, що кохає. Добре, що ми все-таки розійшлися. Ненавиджу!

Ввечері.

Ну от, що не день, то якийсь лютий триндець. Я вже нічого не розумію у своєму житті. Ще зранку все здавалося одним, а тепер, виявляється, все геть інакше.

Коротше, квіти прислав не А. Ми говорили в коридорі, я подякувала за квіти. А він — це капець сором! — сказав, що нічого не присилав. Як я могла бути такою ідіоткою?!!! З чого я взагалі взяла, що подобаюся Алексу? Він же ВЧИТЕЛЬ!!! Так облажалася… Не знаю, як тепер ходити на його уроки… Тепер він мене зневажатиме. Тепер я завжди буду тією малоліткою, яка на нього вішалася.

Я була така прибита, що відразу після уроків поперлася додому. Дуже спати хотілося. Вирубилася й ледь не завтикала забрати малих із садочка. Добре, що бабуся розбудила.

А потім випадково визирнула у вікно, а там — крейдою написано «Я ЧЕКАЮ». Відразу зрозуміла, хто це.

Паша сидів на каруселі й читав. Який же він усе-таки буває ботан!

Ми помирилися. Паша розказав таку історію — вмерти можна! У нашої біологічки, виявляється, є сестра-близнючка. І працює вона в ескорті, капець! Так ось, Андрюха зняв її на відос з коханцем, а всі подумали, що це перевдягнута Лесічка. І тут закрутилося! Назар усім розтриндів, що наша біологічка шльондра. Дарина забрала в нього телефон із відосом. Леся Артемівна пішла звільнятися, але хлопці, Назар і Андрюха, вчасно все виправили. От придурки! Але й вони часом уміють бути нормальними. Усе-таки Леся хороша вчилка, не те що Дарина чи економічка.

А потім Паша спитав мене про квіти. Я ж йому раніше не казала, що люблю білі лілії. Тільки про червоні троянди. Останнім часом я йому все більше брешу. І знову збрехала. Сказала, що сама собі купила, щоб він приревнував. Щоб не пішов від мене до Ніки. А він мені тоді поклявся, як завжди: «Я тебе кохаю і ніколи від тебе не піду».

Звісно, так і буде.

І все ж цікаво: хто приніс лілії?

Зранку Паша подарував мені підвіску-сердечко. Таке мімімі! Ніколи його не зніматиму! Знову натякає на секс. Каже, що закохані після кожної сварки мають робити одне одному подарунки. Свій він мені типу вже подарував. Е-е-е, а нічого, що срібне сердечко і секс — то трохи нерівноцінний обмін? Ну, але я, звісно, жартую. Насправді я не проти. Тим паче, що всі мої фоловери ждуть-не-діждуться, коли я нарешті розповім їм про свій перший раз. Щоправда, досі не вирішила, як це зробити — записати відос чи фотку скинути? Треба про це подумати, щоб була інтрига і матеріалу на кілька постів.

Пізніше.

Цілий день думаю тільки про ЦЕ. Я вже точно знаю, що ГОТОВА. Усе-таки ми з Пашею давно разом. Нам уже час пере­йти на інший рівень. Але дівчат послухати — такі діти ще! Натка мріє про перший секс із Назаром, а він її ігнорить. От ідіот! Ася загадково мовчить. Але ж я знаю, що вона на Тоху запала. Тільки Тоха до неї байдужий, це ж ОЧЕВИДНО! Як вона не помічає? Шкода дівчат.

Погуглила тут, як підготуватися до першого сексу. Блін, як вони вміють усе ускладнювати! Коротше, склала топ найпридурастіших порад для тих, хто хоче «втратити невинність». (А гарно звучить, правда? Треба десь використати. Ще можна поржати зі слова «цнота», тільки не придумала, як це зробити.)

Номер 1. Підготуйтеся до сексу заздалегідь. Попросіть партнера чи партнерку пройти огляд у профільних лікарів (гінеколог, венеролог, дерматолог, уролог) і здати необхідні аналізи на хвороби, що передаються статевим шляхом.

(Я собі уявляю, як ми з Пашею бігаємо по поліклініці й здаємо аналізи, як приносимо одне одному довідки, завірені печатками!!!)

Номер 2. Потурбуйтеся про контрацепцію. Не залишайте це питання на совісті партнера / партнерки. Найкращий захист — це презерватив. Майте при собі кілька штук, адже час від часу презервативи рвуться. Особливо в недосвідчених пар. Тому найкраще перед першим сексом потренуватися вдягати презерватив на банан. Саме так і роблять у багатьох американських школах.

(Нє, ну це тупо ржака! Треба якось замутити з цього прикольний відос!)

Номер 3. Пам’ятайте, що під час сексу ви з партнером / партнеркою довіряєте одне одному свою безпеку і здоров’я. Тому наполегливо радимо вступати в інтимні стосунки з тими, хто вам близький і кого ви добре знаєте. Утім, навіть якщо ви на 100% довіряєте партнерові / партнерці, не забувайте, що ніхто не подбає про вашу безпеку так, як ви самі. Тому ще раз: не забудьте про презерватив.

(Нащо це повторювати? Поради для тупих. Звісно, Паша про все подбає. Нам навіть обговорювати цього не треба.)

Ще натрапила на цікаве: міфи про секс. Зберегла в закладках, щоб потім повернутися. Усе-таки краще такі штуки читати, коли вже маєш досвід.

О, згадала смішне! Говорили з дівчатами про перший раз, і Ната сказала, що від першого сексу не можна завагітніти. 100% інфа. Каже, що скрізь таке пишуть. Аська підтвердила, що теж таке чула. Тоді нафіг мені купувати презики? Тим паче, ну як, як я маю їх купити?! Що, в супермаркеті? Та в мені касирка очима дірок наробить! Від заздрощів, ха-ха! Чи в аптеці попросити? «Здрастуйте. Е-е-е, а у вас є презервативи? Які? Ну ось ці, з полуничками. Ага, ребристі. Супертонкі. Дякую». Ні, краще вже хай Паша цим морочить голову. Усе-таки він хлопець. Його причандалля — його проблеми. Він же мені труси й ліфчики не купує! А це теж потрібне для сексу! Тобто, може, й не потрібне))).

Пізніше.

Після того, як запостила у блозі опитування про інтим, стільки збоченців у коменти прибилося! Капець! Їхня кількість реально лякає! Але це добре, бо секс продає. Це всі знають. Хоча деякі коменти хочеться стерти. Погрози пишуть. Начебто вистежать мене біля дому. А ще — ржака! — пропонують гроші за те, щоб я з ними дорослішала, а не з Пашею!

Алекс тупо зарвався. Вирішив мені замість татуся бути чи що? Прочитати лекцію про сексуальне виховання? Ну ні, дякую. Я пропонувала йому іншу роль, сам винен, що відморозився.

Знімали з дівчатами «проморолик» до мого першого сексу. Таке собі, нічого унікального: просто лижу чупа-чупс, дуже сексі вийшло. Так Алекс побачив і підізвав мене на два слова. Почав читати моралі! Сказав, щоб я не знімала таких відосів, бо мало що може бути. Ага, ще чого! Так я й послухалася. Каже, цитую: «Моя тобі порада: не викладай це відео. А якщо виклала — видали». Розбіглася! І не треба мене залякувати! Я сама можу про себе подбати, що успішно й роблю вже два роки.

Після уроків.

Дорогою купила собі новенькі труси, мереживні. Мусила повернутися у школу, щоб випрати, бо раптом удома немає води! Переживаю, щоб висохли. Принесла додому — були ще трохи вологі. Хотіла їх випрасувати, але вчасно згадала, що це ж МЕРЕЖИВО! Так і вдягла вологі. Ну але що, вони швидко висохнуть на такій гарячій дівчині, як я.

Страшно чогось. Добре, що вода все-таки є. Бо я весь час бігаю в туалет. Навіть по-великому вже двічі! Де ж того Пашу носить?!

Перед сном.

Так і думала, що з сексом нічого не вийде. Точно не в моїй кімнаті… Тільки ми з Пашею підготувалися й налаштувалися на романтику… Навіть перевірили, чи двері зачинено (добре, що Паша перед тим полагодив замок). Аж тут — Ілля обпікся… Хотів собі пельменів зварити, дурбецало мале. Так його шкода! Дуже плакав… Довелося всю руку йому запшикати цим, як його — пантенолом. Вічно плутаю з бепантеном! Добре, що трохи ще залишалося. До речі, треба купити новий в аптеці. Паша ще трохи потусив у нас, поскладав із малими конструктор, а потім ми пішли прогулятися на майданчик перед сном, і він пішов. Так коротко поцілував, наче сердився. А я що, хіба я винна? Хай би сам придумав, де цим займатися! А то все я маю влаштовувати…

Божевільний день. Хоча, якщо подумати, то весь місяць — суцільне божевілля! Треба подивитися, чи не ретроградний меркурій часом? А може, це просто кінець року і всі показилися?

Коротко про все, що сьогодні трапилося, бо мушу бігти ще знімати хайповий відос. Гроші треба шокапець, а гроші в моєму випадку — це тільки скандали, інтриги й розслідування у блозі.

1. Зранку дівчата почали наганяти паніки, щоб я прибрала відос із чупсом, бо пішли стрьомні коменти. Хтось навіть написав, що стежить за мною. Я, звісно, поржала. Але яке в Нати було обличчя! Вона реально за мене переживає! Коротше, той інтернет-маніяк написав, що бачив мене у блуз­ці в горошок. Ну, цій, що я сьогодні у школу вдягла. Але ж я днями селфач у ній робила, так що нічого дивного. Життя популярних влогерів — суцільний ризик. Мені не звикати. Ще й Тоха прийшов і такий увесь «я хвилююся за тебе, видали той відос». Ще його мені не вистачало! Але відос усе-­таки видалила.

2. Ні дня без сварки з Пашею. Я вже реально втомилася від цього. Може, нам краще все ж розійтися? Сварки втомлюють, не так я собі уявляла стосунки.

Паша думає тільки про одне. Правду кажуть про хлопців: їм сперма в голову вдаряє, особливо навесні. От я йому й висказала все, що думаю: не при моїх обставинах, не в мене вдома і взагалі — хай сам хоч раз подумає про те, щоб зробити нам романтік. А то все я та я! А в мене й так голова пухне від проблем! Тільки комуналку заплатила, як бабуся дзвонить — світло відключили. Ну не триндець?!

Паша наїхав у відповідь: ти мене морозиш, та ти взагалі мене не любиш і не хочеш зі мною сексу, бла-бла-бла. Що і треба було довести. Потім прийшов миритися зі своїми булочками миру, але я його відшила. Не до нього.

3. Змусила Натку зняти відос із Назаром. Типу заманити в підсобку, де технічка тримає швабри й ганчірки, і виставити повним ідіотом. Це ж я для неї старалася, придумувала! Не можна було попустити Назарові те, як він із Натою обійшовся. Я ж для неї, для подруги старалася! Ну, і для блогу теж, бо мені дуже, дуже потрібні перегляди. Особливо після того, як забрала відос із облизуванням чупса.

Назар, коротше, образився. Так йому й треба! Ще його жаліти! Але Натка його, мабуть, справді любить, бо прийшла просити мене, щоб я видалила відос… Совість її замучила. А Назара, між іншим, совість не мучила, коли він її малоліткою при всіх назвав і відшив!

Стараєшся для них, стараєшся, а вони потім тебе ще й винною роблять. Каже мені Ната: «Ти виставила, а я вигрібаю!» Окей, як хочеш — відео з Назаром я теж прибрала. Тепер треба щось інше придумати. Задовбали всі!

А Паша! Зрадник! Не заступився за мене, коли той ботан Гера почав наїжджати, що «дівчачої дружби не буває», «от ми з Борею найкращі друзі», «Боря мене ніколи не підставить». Придурок. Типу тебе хтось питає. Сиди у своїх підручниках і не лізь у чужі справи.

4. Попросила поради щодо блогу в Алекса, тобто в Олександра Ігоровича. Який він тепер став зі мною офіційний! Цікаво, чому так? Що я йому зробила? Це тому, що я не донька вчилки чи що? Сказав, що йому набрид мій «панібратський стиль спілкування». Тю.

Коротше, Олександр Ігорович сказав, що у блозі найголовніше — це сторітелінг. Типу розповідати історії. Потрібно вибрати якусь тему і в кожному пості поступово її розкривати й поглиблювати. Порадив почати з історій на один пост. Типу це допоможе мені знайти якусь велику й цікаву тему.

Хотіла порадитися з дівчатами, але, здається, вони тупі. У них у головах тільки косметика й шопінг. А мені треба щось розумне! Натка хоч і розумна, але ж вона закохана, а закохані всі тупішають.

І тут — бінго! — придумала! Моєму блогу треба ГОРОР! Щось дуже страшне. Страшне — це навіть краще, ніж секс, скандал і смерть. Це три С в одному флаконі! Є одна ідея, запишу вже завтра, бо мушу бігти.

ПС: з Пашею помирилися. Домовилися ввечері піти в кіно на — та-дам! — горор! Треба вивчити жанр.