Шлях Аріїв: Україна в духовній історії людства

ЗЛОВІСНА СИМЕТРІЯ

Торкаючись ще однієї доленосної події у житті українського народу — Чорнобильської катастрофи, Гуру зазначив:

— Справжнє зло походить від людського розуму, який відірвався від духу, став неначе єдиним вільно діючим чинником у природі. Тут я всупереч нашій домовленості залишатися в полі раціоналізму змушений торкнутися езотеричних аспектів людської еволюції. Інакше Чорнобиля й долі України не зрозуміти, а без цього буде неповною характеристика всієї арійської доби.

— То це правда, що Чорнобильська катастрофа визначена Біблією? — перебив я. — І зірка Полин з Апокаліпсису — це та сама зірка, що впала з неба?

— Це земна драма, але відбулася вона за участю космічних режисерів і виконавців. У світі діють закони полярності й симетрії. За вашою народною приказкою, «як поведеться — так і відгукнеться». Близько 4200 років тому в Ар'я-Варті повелося, тепер в Україні відгукнулося — страшна, сатанинська симетрія.

І в країні Куш у 2168 році до н. е., і в Україні 1986 року ядерні катастрофи потрібно оцінювати з позиції кари людству за збочення з Божого шляху, за потурання чорним силам. І в той же час ці катастрофи зіграли роль своєрідного каталізатора формування нового мислення, визначення нових станів людської історії.

Тема ця велика, але я говоритиму коротко. Те, що стародавні арії (сини Адиті й Вайя) опанували атомну енергію, широко відомо з Махабхарати. У країні Куш було кілька надпотужних установок «холодного термояду», які використовували не просто грубу енергію атома, а його інформаційний потенціал. Вони давали в надлишку електрику (вайд'юту). На найбільшої з них — Чит-Шакті [Чит-Шакті — божественна енергія. Щось подібне до сучасної АЕС] 2168 року до н. е. сталася пожежа, що перетворила станцію у величезну «шмашану» (крематорій).

У Махабхараті йдеться про «вибух», що спричинив «сліпуче світло, вогонь без диму». При цьому «води закипіли, а риби обвуглилися», й далеко поширилося «дихання смерті». Електрики (вайд'юто-манава), котрі вступили в боротьбу з катастрофою, всі загинули. Радіаційний фон швидко зростав. Завислі над місцем катастрофи НЛО (використовую сучасну термінологію), викликані молитвами ар'я-пашні (дружин аріїв), були відігнані асурами (титанами пітьми).

Я переказую стародавній документ на санскриті, що був у нашому розпорядженні в монастирі Ас'я-Риші. Невдовзі стало зрозуміло, що квітуча країна Куш приречена. Люди кинулися на південь, захід і схід.

— А які причини трагедії? — запитав я.

— Якщо у двох словах, то причини ті самі, що й вашої Чорнобильської катастрофи: априкаша (пітьма, невігластво), нехтування адеш (вказівок «згори», Вищого Розуму), вишада (занепад духу), дурітам (дурість, гріх). Дійшло до того, що бханг (наркотик з коноплі) став товаром першої необхідності навіть для тих, хто в Ар'я-Варті відповідав за експлуатацію потужних станцій.

Як я вже говорив, катастрофа зіграла роль суспільного каталізатора… Почався великий рух аріїв, ера їхніх походів на південь (до Тибету, Індії) і на захід (до Припонтиди). Інакше кажучи, наступила ера Вікрам — «баражування» аріями земних просторів від Тибету до Альбіону. Зараз іде 4158 рік ери Вікрам [1990 рік], «Чорнобиль» стався 4154 року ери Вікрам.

Арійська ера Вікрам, особливо якщо її структуру розглядати в містичних числах, нагадує іудейські великі епохи і віщі ери. В іудейській астрології епоха (25 920 років) поділяється на 12 (за числом знаків Зодіаку) віщих ер, кожна тривалістю 2160 років. Чотири тисячоліття (від часів Авраама до наших днів) — це дві зістиковані віщі ери (Овна й Риб). Події другої ери, за прадавнім ученням, відбиваються в подіях першої ери, як світ у краплі води (симетрія!).

Так от, ера Вікрам теж становить 4320 років, і її перша половина — адришта (доля) другої половини. І ми знали (на підставі ретельних розрахунків і «адеш» [Адеші — вказівки, передречення] Агарті), що наприкінці XX століття повториться Чит-Шакті (катастрофа країни Куш). Скажу відверто: до останнього часу я й мої колеги з Ас'я-Риші не знали точно місця й характеру цієї катастрофи. Я вважав, що вона охопить усі слов'янські країни й виллється у третю світову війну, в ракетно-ядерний удар. І лише в 1980 році зрозумів, що фізичні масштаби катастрофи не будуть такими згубними для всього людства.

Удар асурів, скерованих темною силою Шамбали, припав на слов'янство та його серцевину — український народ. Але тут активно діяла Агарті. В результаті Чорнобильський удар загалом вдалося пом'якшити разів у 5, хоча глобальний характер наслідків Натхі [Інша назва великих махатм Агарті] відвернути не змогли. Під час вибуху над Прип'яттю зависли кілька НЛО. Один із них, відігнавши інших (я висловлююся спрощено, але в небі над Чорнобилем було протистояння «білих» і «чорних»), у критичний момент почав своїм променем прочісувати довколишній простір. У результаті радіація зменшилася вп'ятеро.

Подібне повторилося 9 і 15 травня 1986 року й кілька разів у 1989-му. То були критичні моменти, коли могли «спрацювати» всі 190 тонн закладеного в АЕС урану. Але найстрашнішого не сталося, і це робота не лише космічних, а й земних сил, координованих з Агарті. Йшлося про порядок і продовження все тієї ж арійської місії, уособленням якої стала ваша нація. Незабаром ви це усвідомите.

ПЕРЕДРЕЧЕННЯ ЗІРКИ ПОЛИН І ДОЛЯ УКРАЇНИ

— Незвичайність історичної долі українців та України доводить уже те, що про них багато говориться у священних книгах (Біблії і Ведичних текстах), а також в езотеричній літературі. Але потрібно правильно розуміти ці тексти. Про Біблію я вже говорив. А ось вам великий пророк середньовіччя Нострадамус. У нього цілий ряд катренів присвячено Україні.

Заки скінчиться цикл солярний віковий. Велика варварська імперія загине.

В результаті Україна, пише Нострадамус, одна із «п'ятнадцяти друзів», здобуде незалежність. Та «довго ще гіперборейці гоїтимуть свої рани, і їм непросто буде вийти із глухого кута». Антихрист не відмовився від України, й можуть статися нові лиха: квітуча земля може обернутися на пустелю. Та Бог буде до неї милостивий, і хоча люди сатани спробують керувати нею, це їм не вдасться».

Справді, чимало лих звалилось на вашу голову. Але найбільше — Чорнобиль.

Хвіст страшної комети

зачепить Землю:

Люди, що втрачають волосся,

шкіру і очі,

Біжать у божевільному стресі

Із надр Борисфена.

Це лише невелика частина із того, що є в Нострадамуса про Україну.

А візьміть російського астролога XV століття В. Нємчина, його попередження стосовно Чорнобиля. Однак найбільш цікаві віщування долі України, зокрема чорнобильських подій, містяться в езотеричних джерелах Сходу. Назву лише окремі. Уже перебуваючи в Улан-Уде, я знайшов в тибетських рукописах цікавий розлогий документ з архіву одного з володарів Тибету VTII століття н. е. на ім'я Бимбасаран. Ось виписки з нього:

«Утраяна, володар міста-фортеці Равана, шле своєму другові й доброзичливцю Бимбасарану, цареві Магадхі, коштовний обладунок і тринадцятирічну геніку [Геніка — гетера, сексуальна рабиня] південної крові… Для насолоди твого розуму надсилаю справжній список стародавнього сувою з описом Дайви (долі) Ар'я-Варти з пророцтвом

про кінець ери Вікрам. Воно з віхари [Храм, монастир] Маноса Буддхі, авторитет котрого для нас, поклонників Сонячного Мітри, незаперечний… Те, що віщували маниші [Мислителі], трапилося в рік Червоної Мавпи (2168 р. до н. е. за сучасним календарем) [Пророчий список, датований V століттям н. е]… Сліпуче світло, потім наростаючий гул, оглушливий гуркіт і вогненна хвиля перетворили Чит-Шакті (АЕС) на крематорій, а весь довколишній бихишта (рай) — на кладовище.

Водойми випарувалися. Вода стала смертоносною. Невидимі промені пронизали величезні простори. Тисячі вад'ю-то-макава (фахівці-електрики), одягнувши ацзаре (респіратори), кинулися на ліквідацію катастрофи і скоро загинули. Вже на третій день вакили (правителі), брахмани, бхикшети-(нижчі ченці), валасья-гомата (скотовласники), криштайї (селяни), гопи (пастухи) кинулися на північ, південь, схід і захід. Усюди лунало: «Бхутва, бхутва!» (В дорогу, в дорогу!). Значна частина адиті та вайя померла на місці або трохи пізніше…»

Далі (опускаю докладний опис лих) вказувалися причини катастрофи. У країні Куш гору взяли «ліві» — поклонники чорного (захованого) Сонця й Індри, озброєного перуном (блискавкою). «Валахан (інше ім'я Індри) убив Валу (розпорядника світла) і перебрав його обов'язок зберігати світло для себе і ховати його від інших… Закони Рами були порушені. На головному майдані замість сонячного диска з хрестоподібними променями і тримурті (тризуб) були встановлені величезні хрести із заломленими променями (свастики) та знак перуна (ламані стріли блискавок)…

Чесні брахмани та кшатрії були знищені або кинуті до в'язниць, заслані до засніжених просторів півночі (Сибір). Ат-харвани (жерці, котрі здійснюють вогненні обряди) були повішені на майданах. А хто хотів жити — перетворилися у брахманвішей (руйнівників світу)… Кшатрії-угодовці вбралися в коричневі тоги. Всім було наказано співати, танцювати і славити нових володарів-асурів… Усюди з'явилися наглядачі — асур'я (позбавлені Сонця, темні) зі свастикою на рукавах… Почала культивуватися авидья (невігластво). Зілля бханг (наркотик з коноплі) подешевшало, його вживали у величезних кількостях… Кулавадху (жінок з хороших сімей) жорстокі асур'я робили своїми сексуальними рабинями, вбиваючи їхніх чоловіків. Багато ар'япат (дружини аріїв) самі віддавалися державцям, бажаючи уникнути в'язниці. В монастирях з явилися ваври (таємні в'язниці), де тримали наложниць».

Одне слово, Вішну, Мітра (хранителі світла, любові й гармонії), тримурті були відкинуті, замінені на Індру з його Перуном. Люди «захованого полум'я і ламаних променів» всюди сіяли вайру (ненависть) і поширювали дурітам (дурість, гріх). Надійшло ряд адеш (вказівок «згори»), та до них не прислухалися. Ар'я-Варті була уготована жахлива адришта (доля). Бхагаван (бог) направив до Землі хвостату комету, яка прискорила й посилила лиха «грішної країни».

Далі йшло пророцтво на далеке майбутнє: «Видхі!» [Знай!] Це пророцтво стосовно кінця ери Вікрам — пророцтво самого Джагат-Гуру, вселенського вчителя, — збіглося з передбаченням усіх п'яти Виджняна (ідеальних інтелектуалів, усевидячих махатм) — мешканців Сумару [Міфічна гора в «центрі світу»] в центрі Агарті, оточеної сімома золотими горами. їх зібрав Джагат-Гуру в себе на горі «Бичаче ярмо». І вони, володарі Дхі, розуміючи закони еволюції, почали розмовляти з Вьома (Небом). І ось про що вони дізналися.

Невмолимий закон симетрії початку й кінця ери Вікрам дасться взнаки на 55-му циклі руху хвостатої комети, посланця Апрокашіти Граха (другого, невидимого Сонця), в країні за-миндарів (рільників), іменованої Рус, у надрах священного Борисфена [Тут Ґуру дав такі пояснення: 55-й цикл руху «хвостатої комети»—це 1986 рік н. е., коли комета Галлея у 55-й раз після катастрофи в Ар'я-Варті підійде до нашої планети. Надра Борисфена—так в арійських езотеричних джерелах названо Прип'ять, на якій стоїть Чорнобильська АЕС].

Видхі! Це буде останній удар Пані і Врітри (сил Дасью — пітьми), що започаткує кінець виснажливої для аріїв ери Вікрам. Народ Рус — п'яте велике коліно перших аріїв — зазнає випробувань. Але він духовно зміцніє. Ще й Вьома (Небо) змилується, і Дайва (доля) не буде такою жорстокою до нащадків Ісси й Бхавані Марії [Ісуса і його Матері Марії]. Настане час вишада (занепаду духу), що переверне свідомість Михайлу Міченому і тим, хто з ним царює, не дасть збочити з путі Вівасвана (Сонячного бога).

Видхі! Чорні сили хотіли завдати удару в самісіньке лоно арійського світу, підірвати можливості зачаття життів спадкоємців Ісси в кінці Махас-Патхи (великого шляху аріїв). Небо пом'якшило удар і кару всьому арійському світові, а натомість прискорило масове прозріння, зближення Неба й Землі. Видхі!

Що хотілося б підкреслити? І арійська, і єврейська місії розпочалися із соціальних переворотів, які спричинили національні катастрофи й великі виходи. В Ар'я-Варті — анти-мітраїстський переворот. Гору взяли «ліві», вороги «сонячного світла», на чолі з династією Тор. У Єгипті перемогли іудеї на чолі з Мойсеєм. Вони здійснили мітраїстський переворот, спробували «розкрити піраміду», визволити сонячні промені. В обох випадках все скінчилося «великим переселенням народів'' — арії і євреї почали рух до своїх «земель обітованих»: євреї — до Палестини, арії — на територію сучасної України. Розпочалися їхні всесвітньо-історичні місії. Наступила велика ера Вікрам. І важливо збагнути цей рух не як географічну, а як історичну подію. Географія перетворилася на історію.

МИ НЕ ФАТАЛІСТИ, АЛЕ…

Гуру наполегливо шукав шляхів, щоб встановити зв'язок зі своїми колегами в Тибеті, Я йому в цьому допомагав. Особливо це питання актуалізувалося під час нашого відрядження на південь Монголії для участі в археологічних розкопках гаданої столиці Ар'я-Варти (країни Куш).

Відносини СРСР і Китаю на початку 70-х були кепськими. В Монголії стояли наші війська. І все ж таки через мого аспіранта з Монголи Шаравина Чулуунбатора — родича тодішнього правителя МНР Цеденбала, — і президента АН МНР Ширендиба нам вдалося включити Гуру до складу делегації монгольських істориків, які виїздили до Китаю. В Тибет Гуру не потрапив, але в Пекіні зумів установити потрібні контакти. І з 1973 року до нього йшла інформація з Китаю і навіть із самої Лхаси.

І ось у 1982 році (я вже був у Києві) Гуру отримав листа з Тибету. Великі махатми самої Агарті інформували його про наявність чітко визначеного прогнозу щодо атомної катастрофи в Україні з точністю до конкретної АЕС і дати події. «Ми не фаталісти; — писали вони, — але знаємо, що легше передбачити важливу подію, ніж відвернути її… В даному разі мова йде про доленосну подію для всієї арійської історичної місії — про долю України». Гуру наказувалося зробити все можливе для відвернення або принаймні пом'якшення трагічних наслідків прийдешньої катастрофи.

Після отримання листа Гуру неначе підмінили. З тихого мислителя-самітника він перетворився на наполегливого, енергійного «правдошукача» (як його охрестили в партійно-державних інстанціях). Підозрюю, що Гуру мав регулярний контакт з Лхасою і своїм монастирем. Звідти надходила дедалі тривожніша інформація. Він звертався з листами й особисто до КДБ, ЦК КПРС, Президії Академії наук, тикав у руки чиновників переписане з тибетського рукопису і перекладене зі санскриту пророцтво махатм V століття, читав катрени Нострадамуса, говорив про свої наукові розвідки, про Шамбалу й Агарті..

Уявляю, як, слухаючи його, криво посміхалися й співчутливо похитували головами інструктори ЦК й оперуповноважені КДБ: «З тобою, старий, мовляв, усе зрозуміло».

У КДБ його дуже налякали:

— Інформація з Китаю? З самої Лхаси? З Агарті? Якої такої Агарті? Пишіть пояснювальну: як, де й за яких обставин…

Гуру згадав лексикон табірних слідчих і, як зізнавався мені потім, злякався.

У березні 1986 року з Агарті надійшло таке повідомлення: «Комета (Галлея) повернута своїм хвостом до сузір'я Стрільця, де в березні зійдеться більшість планет. Стрілець для України (Темниця) — 8-й дім смерті або перетворень. Саме в сузір'ї Стрільця 25 квітня очікується місячне затемнення. Нашого бога Ночі (Місяця) затьмарить Плутон, що максимально наблизиться до Землі, а саме Плутон зв'язаний зі стихійними силами, некерованою енергією, особливо ядерною. Ще й Сонце в цей момент перебуватиме в сузір'ї Тільця, що вказує на катастрофу в Україні 25–26 квітня 1986 року».

Гуру прилетів до мене в Київ 23 квітня 1986 року разом із вдовою академіка А. М. Будкера. Директор Інституту ядерної фізики Андрій Михайлович Будкер помер у кінці 1977-го у віці 58 років. До Новосибірська він працював разом з А. Д. Сахаровим. Здійснив знамениту термоядерну реакцію за принципом «зустрічних пучків». До переїзду в Київ я часто бував у його котеджі. Бував там і Гуру, під впливом якого спочатку дружина, а потім і він сам захопилися ведичною літературою (з деякими трактатами можна було ознайомитися в бібліотеці Сибірського відділення Академії наук СРСР). Якось А. М. Будкер повідомив нам, що на підставі вчення Платона він розвиває теорію, за якою Космос складається з «тріад», а в основі фізичного світу лежить «псіфункція».

Звичайно, А. М. Будкер не був противником АЕС. Скоріше навпаки. Коли заходила мова про «зловісну симетрію», вчений неодмінно наводив приклад Франції, де АЕС будують в горах, подалі від міст, і під ними — шурфи в кількасот метрів глибиною: «Тільки що — натиснув кнопку і спустив АЕС э усіма її ядерними тельбухами в тартарари».

Досить швидко Будкер і Гуру знайшли спільну мову. І я певен, якби Андрій Михайлович був живий, вони разом ходили б «по інстанціях» після отримання повідомлення з Агарті про можливу катастрофу. А тепер ходила його дружина, Алла Олександрівна. Вона переконувала чиновників у необхідності негайного зупинення Чорнобильської АЕС, посилаючись на думку свого чоловіка, який зажив чималого авторитету серед ядерників.

Цього разу вони з Гуру приїхали до Києва для зустрічі з Головою Ради Міністрів України О. П. Ляшком. Користуючись неофіційними зв'язками, їм вдалося записатися до нього на прийом.

— І ще одна мета нашого приїзду, — сказала Алла Олександрівна, — змусити вас, Юрію Михайловичу, терміново поїхати до Є. П. Веліхова. Не можна баритися. Я вже з ним домовилася. А ми чекатимемо прийому тут.

До віце-президента АН СРСР Є. П. Веліхова я й сам міг легко потрапити. Ми були знайомі ще з Ради молодих учених при ЦК ВЛКСМ. Крім того, Веліхов тривалий час опікував відділення інформатики Академії, до якого я був безпосередньо причетний по роботі.

Поїхав я до Москви з тяжким серцем, боячись образити моїх гостей. Чесно кажучи, мені не вірилося в реальність похмурого пророцтва. Ходіння Гуру по кабінетах здавалися мені якщо не дивацтвами старого, то, в крайньому випадку, зайвими зусиллями чергового «правдолюбця» (тоді їх у нас було чимало). Проте я поїхав і повіз із собою «Записку про очікувану серйозну аварію на Чорнобильській АЕС.

…І ось 25 квітня під кінець робочого дня я у кабінеті Веліхова. Розмова тривала вже близько години, та все — про інформатику. Мені навіть вдалося домовитися про виступ на засіданні відділення, де я хотів викласти свої погляди на проблеми нової науки. Нарешті я зважився:

— Є в мене, Євгене Павловичу, один цікавий документ. Чи не могли б ви ознайомитися?

Кинувши погляд на мою «Записку», Веліхов тут-таки дістав із сейфа копію.

— Учора мені Анатолій Петрович паоедав з резолюцією «Ознайомитися».

Я згадав: Гуру говорив, що послав листа Президенту АН СРСР.

Цієї миті (читач може не повірити) увійшов А. П. Александров — свіжий, бадьорий. Як з'ясувалося, заїхав до Президії АН випадково (день був для нього неслужбовий) за якимись паперами, щоб з ними попрацювати у вихідні дні на дачі, куди й прямував.

Помітивши ідентичні «Записки…» — привезену мною і раніше надіслану Гуру, — Анатолій Петрович накинувся на мене:

— Давайте аргументи! Тут лише погрози. Висока концентрація йоду в атмосфері… Гарячі частки в сотні мікронів. Забрудненість десь 10⁶ Ки.» Це вже фахівець писав!

— Записку» дивилися в Інституті ядерної фізики Сибірського відділення, — сказав я.

— А! Це дружина Будкера влаштувала! Але звідки ви взяли (Александров звертався до мене, думаючи, що я — один з авторів «Записки»), що забрудненість в 10⁶ небезпечна? Під Воронежем усі гриби мають таку кількість. І я їх їв не раз. Далі читаю: «Реактор Чорнобиля запущений без випробування, щоб вчасно відрапортувати з'їздові»… Гм… Сумнівно. Але такі випадки я знаю. Ми Берії не раз рапортували достроково, а потім тремтіли за своє життя. Далі дивіться, що написано: «Разом з голосом німоти отримані прямі імпульси з Космосу». Ха-ха! Такого навіть академік Сидоров, приятель Алли Олександрівни, не міг написати!

Ми з Веліховим мовчали.

Не буду продовжувати. Висміяний Анатолієм Петровичем я поїхав додому.

Якби я вірив у те, що написав Гуру, а тим більше знав, що станеться через добу, в ніч з 26 на 27 квітня, повівся б по-іншому. І Веліхов, напевно, не усміхався, коли б знав, що через 2 дні житиме в приміщенні райкому партії у Прип яті й, ризикуючи власним здоров'ям, докладатиме героїчних зусиль до зменшення наслідків жахливої катастрофи. Не знаю, чи згадував академік у ті дні лист Гуру, з якого ми посміювалися в його московському кабінеті 25 квітня.

— Згадував, — сказав він при нашій зустрічі приблизно через рік, — причому найбільше мене вразили масштаби катастрофи, що були зазначені в листі цього Самдена: третина води. І ще дуже точно було сказано про Прип'ять: надра Борисфена. Подальші міркування привели нас, спеціалістів, до висновку: Чорнобильський удар був дійсно якимсь сатанинським — уразив чи не найважливіше місце України.