Смаки раю. Соціальна історія прянощів, збудників та дурманів - читать бесплатно онлайн полную версию книги автора Вольфґанґ Шивельбуш (ч. notes)

Примітки

1

Німецьке слово Genußmittel (дослівно — «засоби задоволення») позначає групу речовин, що їх люди їдять, п’ють або вдихають, аби дістати задоволення, на противагу тим харчам і напоям, які споживають із необхідності. До цієї групи належать усі прянощі та приправи, а також збудники, сп’янювачі та дурмани, як-от тютюн, кава, чай, алкоголь та опій. Відтак слово Genußmittel, крім усього, передбачає, що ці речовини є також розкошами для сибаритської насолоди, засобами епікурейських утіх і стану чуттєвого блаженства. — Тут і далі, крім зазначених окремо, примітки наукового редактора.

2

Сіль у Біблії має безліч символічних значень. У Старому Завіті її віднесено до царини божественного: все, що посипають сіллю, не псується і не загниває. Тому з сіллю пов’язано уявлення про силу, яка підтримує, оберігає та продовжує життя (звідси «сіль життя»). Скажімо, немовлят обтирали сіллю (Єзекіїл, 16:4), жодне жертвоприношення не відбувалося без неї (Левітів, 2:13), а Єлисей зробив здоровою «недобру» воду, що раніше несла смерть і непліддя, кинувши в неї солі (2 Царів, 2:19—22). Водночас сіль наділяє їжу приємним смаком, тому під нею також розуміють чисте й святе життя і діяльність. Сіль позначає моральні якості душі. Як сіль оберігає їжу від псування, робить її здоровою та приємною, так і християни, а надто апостоли покликані духовними чеснотами, просвітленою душею, поведінкою та прикладом уберегти світ від морального псування, гріховності й розтління. Тому вони — «сіль землі»: «Ви сіль землі, — повчає Спаситель учнів, — коли ж сіль звітріє, то чим солити? Нінащо не годиться тоді вона, тільки щоб викинути геть і щоб топтали її люде» (Матей, 5:13, переклад Пантелеймона Куліша).

3

Дрібні родзинки.

4

1 фунт = 453,59 г = 16 унцій; 1 унція = 28,3 г.

5

Було б незайве колись дослідити, скільки часу потребували іспанці, щоб оговтатися від розчарування, що вони досягли не Індії, а Америки, країни не перцю, а золота (Ельдорадо); а також вивчити, скільки протривав процес, так би мовити, «переорієнтації», під час якого їхня пожадливість до перцю обернулась у жадання коштовних металів. — Прим. автора.

6

Автор звертається до Геґелевої концепції лукавства розуму (der List der Vernunft), згідно з якою світовий дух дозволяє людині діяти замість себе в історії. Дбаючи про особисті інтереси, люди роблять набагато більше, ніж задумали. Не усвідомлюючи цього, вони зреалізовують закономірності історії, штовхаючи її хід уперед.

7

За леґендою, Аллах відіслав архангела Джебраїла із горням чорного напою до хворого пророка. Цей напій не лише пробудив Магомета зі сну, а й повернув йому життєву снагу.

8

«Синіми понеділками» називають понеділки після свят, коли після розваг доводиться братися до роботи в стані важкого похмілля.

9

Переклад з англійської.

10

«Нові й повчальні трактати про каву, чай і шоколад» (фр.).

11

Англійські каварні подарували Новому часові не тільки Ллойдову страхову компанію, а й чимало важливих інституцій громадського життя. Скажімо, скринька для голосування та ідея розв’язання дискусійних питань через голосування вперше виникли в каварні «Голова турка» [Turk’s Head] у Вестмінстері, де її називали «нашим дерев’яним оракулом» і зверталися до неї, коли дискусію могло розв’язати тільки голосування. Так само в каварнях постали знамениті аукціони «Сотбі» й «Кристі». Нарешті, славетне Королівське товариство, що досі виконує роль Британської Академії Наук, розвинулося із «Хімічного клубу», або «Оксфордського кавового клубу», — гуртка студентів і викладачів Оксфордського університету, що збирався на «засідання» у каварні Тильярда. Тож можна сказати, що каварня дала початок тому, що нині називаємо «науковою спільнотою», та її методам діяльності. Поступ громадянської самоорганізації в каварнях так занепокоїв урядових чиновників, що вони 1675 року напоумили Карла ІІ заборонити каварні. Однак члени різних угруповань зчинили такий одностайний галас на захист своїх улюблених місць, що король за одинадцять днів відкликав своє рішення. Так на політичну арену вийшла нова сила — громадськість, викристалізувана й злютована в запалі каварняних дебатів, аби потіснити владу монарха.

12

Переклад з англійської.

13

Назва газети означає «пліткар», «базікало» (англ.).

14

Сенс існування (фр.).

15

Близько 82,56 тонни.

16

Близько 18 144 тонн.

17

Контрабанда чаю набула таки справді небаченого розмаху: йдеться, можливо, про дві третини всього чаю, який споживали в Англії, перевозячи ночами з континенту через Північне море. В ній брали участь усі порти, всі індійські компанії, а також великі фінансисти Амстердама й інших міст. До змови були причетні всі аж до англійського споживача. В масових масштабах контрабанда почалася 1680 року, коли уряд запровадив мито на чай, яке призвело до дисбалансу цін між Англією та континентом, і пішла на спад після 1784 року, коли мито скасували.

18

Європа познайомилася з чаєм іще нібито 1610 року, коли перший вантаж чаю привезли до Амстердама за ініціативи голландської Ост-Індської компанії. Англійська ж Ост-Індська компанія почала імпортувати цей товар з Азії тільки 1669 року, проте споживання нового напою стане помітним в Європі лише в 1720—1730-х роках, коли почалася пряма торгівля з Китаєм, що доти провадилася через Батавію. Втім, Європа дуже довго не могла заволодіти чайним деревом, яке тоді називали «чайницею». На Яві перші чайні кущі висадили тільки 1827 року, а на Цейлоні — 1877 року після ураганів, які винищили кавові плантації на острові. Тим часом кавові дерева на Яві почали садити ще з 1712 року, а до середини ХVІІІ сторіччя кавові плантації вже вкривали обшири багатьох європейських колоній. Отже, з погляду меркантилізму чай завдавав збитків національному багатству країн-імпортерів набагато довше, ніж кава (див. детальніше у кн.: Бродель Ф. Матеріальна цивілізація, економіка і капіталізм, ХV—ХVІІІ ст. Т. 1. Структури повсякденності: можливе і неможливе. К.: Основи, 1995. С. 207—217).

19

1 фунт = 453,59 г.

20

Букв. «напівсвіт» (фр.) — кола сумнівної репутації, зокрема жінки, котрих утримували як коханок, але не повії.

21

«Правильне вживання порошкового тютюну» (фр.).

22

«Передберезень» (нім.) — період німецької історії між 1815 та 1848 роками.

23

«Застереження від непомірного вживання табаки» (англ.).

24

Енгельс Ф. Становище робітничого класу в Англії. З власних спостережень і достовірних джерел // Маркс К., Енгельс Ф. Твори в п’ятдесяти томах. Т. 2. — К.: Державне видавництво політичної літератури УРСР, 1958. С. 343—345.

25

Радість життя (фр.).

26

Енгельс Ф. Становище робітничого класу в Англії... С. 322—323.

27

Цей медикамент зіграв поганий жарт із горезвісним наварським королем Карлом ІІ Лихим (1332—1387). Коли король занедужав, лікарі загорнули його в сукно, просякле горілкою, яке до того ж для більшого ефекту зашили великими стібками. Служник, бажаючи розірвати одну з цих ниток, підніс до неї свічку — сукно й хворого охопило полум’я. Служників учинок свідчить про кепську обізнаність простого люду із цією речовиною та її хімічними властивостями. Цікаво, що у Середні віки горілку, як і згодом каву й тютюн, також уважали за своєрідну панацею. Приміром, у мандрівного аптекаря Арно де Вільнева (помер 1313 року) читаємо: «Aqua vitae здійснює справжнє диво, виводячи зайву вологу, оживлюючи серце, виліковуючи кольки, водянку, параліч, переміжну пропасницю. Вона погамовує зубний біль, береже від чуми». Можна здогадуватися, що поширенню цієї панацеї серед населення та призвичаєнню до неї запобігла достоту відсутність потреби в такому інтенсивному захмелінні, а також висока технологічна вартість виготовлення нової речовини (винайдений близько ХІІ століття перегінний куб вимагав знань, матеріалів і технічної майстерності, доступних не кожному).

28

1 англ. галон = 4,546 л.

29

22,73 млн л.

30

50 млн л.

31

До цього слід додати відсутність звичок і традицій пиття міцного алкоголю, адже північна Європа доти не знала нічого міцнішого за пиво. Споживання вина було узвичаєним лише в межах невеликого радіусу від європейського винного поясу на південь від Альп через брак адекватних технологій зберігання й транспортування цього трунку. Зокрема, вино погано зберігається від року до року — воно прокисає, а зціджування, розливання в пляшки й використання корків у ХVІ—ХVІІ століттях були ще невідомі. Тож коло 1500 року бочка старого бордо коштувала тільки 6 турських ліврів, тоді як бочка доброго молодого вина — 50. Тим-то й читаємо в «Енциклопедії» Дидро, що «вина чотири- або п’ятирічної давності [...] — це зіпсуті вина». Дерев’яні бочки (що прийшли на зміну амфорам античності) не завжди добре зберігали вино під час транспортування. Але в середині ХVІІІ століття все вже було навпаки, і збирання порожніх пляшок перетворилося на вигідний промисел для лондонських злидарів. Ясна річ, що культурна зміна — пристосування питних звичок і традицій північноєвропейців до трунку вищої міцності — не поспіла за цим технологічним проґресом.

32

Енгельс Ф. Прусська горілка в німецькому рейхстазі // Маркс К., Енгельс Ф. Твори в п’ятдесяти томах. Т. 19. К.: Видавництво політичної літератури України, 1964. С. 43—44.

33

Ідеться про те, що 1878 року канцлер Отто фон Бісмарк провів через райхстаґ закон, який забороняв діяльність соціалістичних організацій і обмежував свободу зібрань. Дію закону поновлювали щодва-щотри роки. Однак 1890 року райхстаґ відмовився продовжити чинність закону, а Бісмарк пішов у відставку. Ось так відкрився простір для розгортання робітничого руху (зокрема простір для зібрань).