Сонети. Світовий сонет

ПРИМІТКИ

с. 155. «Vita nova» — «Нове життя» (лат.).Це перша книжка Данте (1292), яку можна вважати й першою автобіографічною повістю в європейській літе­ратурі. Написана віршами й прозою. Тут оспіваний ідеал жінки — Беатріче, об­раз якої в світовій літературі став символом цнотливої скромності і вроди.

с. 159.А м у р або Купідон (Ерот) — в античній міфології син Афродіти, бог кохання.

с. 162. «Цезар дав мені свободу— не руш мене!» —«Не чіпай мене, я — власність Цезаря» — було написано на нашийнику оленя, знайденого по смерті Цезаря. Петрарка згадує цю легенду, щоб передати чистоту своєї дон­ни. Лаура померла в 34 роки — «сяйнуло сонце полудня»; зникнення сарни — це смерть Лаури. Падіння у воду — образ поетичних плачів за коханою. (Примітка з італійського видання).

с. 166. «Забувши матері своєї храми у Пафосі і Кнідосі…» — Мова йде про Афродіту, богиню кохання, чиї храми були в містечку Пафосі на Кіпрі і в ста­родавньому місті Кнідосі в Малій Азії. За античною міфологією, Афродіта на­родилася з морської піни біля Пафоса.

с. 169. «Аморетті» (від італ. amoretto — хвилинне захоплення) — книжка любовних поезій Едмунда Спенсера.

с. 171. «З приводу недавньої різні в П'ємонті». — Різню в П'ємонті (1655) вчинили війська герцога Савойського. Вони вирізали членів секти вальденців, котрі своїм релігійним ученням імпонували діячам англійської Реформації, ідео­логом якої був Джон Мілтон.

«Потрійний тиран»— натяк на тіару папи римського, яка складається з трьох корон.

«Вавилонська блудниця» — так називали католицьку церкву памфлетисти англійської Реформації.

с. 172. «Про свою сліпоту» — Джон Мілтон осліп 1652 р.

с. 173. П р о т е й — за грецькою міфологією, морське божество, що могло обертатися в будь-яку істоту.

Т р и т о н — син бога моря Посейдона.

с. 174.«Сонет до Шільйону». — Цей сонет Байрон написав як поетичну пе­редмову до поеми «Шільйонський в'язень». Прототипом ліричного героя пое­ми послужила конкретна історична особа — Франсуа Бонівар (1493 — 1570), бо­рець за незалежність міста Женеви. Першу строфу «Сонета до Шільйону» Ле­ся Українка взяла епіграфом до своїх «Невольничих пісень».

с. 176. «…як з гробу вогняного Фаріната…» — Йдеться про Фаріната дельї Уберті (жив на початку XIII ст.), главу флорентійських гібелінів (прибічників імперії). Данте змалював його в палаючій могилі («Божественна комедія», «Пекло», пісня десята).

Ш а р л е м а н ь — імператор франків Карл Великий (742 — 814).

с. 188. Б л о ш и н и й б а з а р — так називається базар мотлоху в Парижі.

В а т е р л о о — селище за 20 км від Брюсселя, де 18 червня 1815 р. у битві з об'єднаними англо-голландсько-прусськими збройними силами зазнали по­разки війська Наполеона.

с. 190. Н а ї р і — стародавня назва Вірменії.

с. 194. Р а я м е т с Гаральд — відомий естонський письменник і перекладач. Перекладає з багатьох мов, зокрема з української.

с. 200. С о р і я — провінція в Іспанії.

Д у е р о — річка в Іспанії.

с. 203. Ф і л о м е л а — в грецькій міфології дочка афінського царя Пандіона. Чоловік її сестри Прокни Терей збезчестив Філомелу і відрізав їй язик. Боги обернули її в солов'я.

с. 205. А л ь б е н і с Ісаак (1860-1909) — іспанський композитор.

с. 206. А п о л л о н (Феб) — в античній міфології син Зевса й богині Лето (Латони), один із найважливіших богів, опікун мистецтва.

с. 208. «10 жовтня» — один із перших творів молодого Хосе Марті, яким він привітав початок національно-визвольної війни на Кубі (10 жовтня 1868 p.).

с. 210. Б а р а л ь т Аделаїда — кубинська емігрантка, сподвижниця Хосе Марті.

С і к е й р о с Давид-Альваро (1896-1974) — мексиканський художник, один із основоположників монументального малярства.

с. 212. Е р а з м із Роттердама (Роттердамський Еразм, 1466 або 1469 — 1536) — учений-гуманіст епохи Відродження.

с. 217. «Європа на божественнім бику» — за античною міфологією, фінікійська царівна, в яку закохався Зевс; обернувшись у бика, він перевіз її через море на острів Крит.

Я с о н — за грецькою міфологією, син царя Есона; щоб повернути батькові його втрачені багатства, плавав на кораблі «Арго» по золоте руно до Колхиди.

с. 218. В е н е р а М і л о с ь ка — статуя Афродіти, знайдена в містечку Мілосі 1820 р.

с. 228. «Vanitas vanitatum et omnia vanitas» — біблійний вислів, що означає: «Марнота марнот — геть усе марнота».

с. 229. Н е м е з і д а — в грецькій міфології богиня помсти.

с. 230. І н д р а — в древньоіндійській міфології бог блискавки, грому, глава богів.

с. 232. А н д ж е л і к о — Фра Джованні да П'єзоле, званий Беато Анджеліко (1400-1455) — великий італійський художник раннього Відродження, в його творчості відчутний вплив готики.

М е д у з и — мова йде про трьох сестер Горгон, що, за грецькою міфологією, були потворними породженнями морських божеств. Наймолодша з них звалася Медуза.

X а р и т и (грації) — в грецькій міфології три Зевсові дочки, вічномолоді богині краси й жіночності.

с. 233. Б а х Йоганн Себастьян (1685-1750) — великий німецький композитор і органіст.

Г е л ь д е р л і н Йоганн Хрістіан Фрідріх (1770— 1843) — великий німецький поет-романтик.

Ш в а р ц в а л ь д — гірський масив у південно-західній частині Федеративної Республіки Німеччина.

Н е к к а р — річка у ФРН, права притока Рейну.

с. 256. «Я місто, здвигнене високо над рікою, побачу сто разів…» — Йдеться про Київ.

с. 259. Ч е л л і н і Бенвенуто (1500-1571) — італійський скульптор, ювелір, письменник.

К а р р а р с ь к а п і є т а — скульптурне зображення Богоматері над тілом Ісуса, знятого з хреста.

V i a А р р і а — Аппієва дорога (лат.), перша римська брукована дорога, збудована в II ст. до н. е.

Ф р ом б о р г (Фромборк) — місто в Польщі, де працював і помер Миколай Коперник.

с. 260—261. Епіграфи трьох віршів Богдана Дроздовського, писаних за мотивами 106-го, 115-го і 152-го сонетів В. Шекспіра, взяті відповідно зі згаданих поезій. Переклади епіграфів — перші рядки сонетів польського автора.

с. 263. «Слова високі й ніжні, мов блакить…» — Цей сонет — іронічна відповідь на твір маловідомого португальського поета (можливо, Жоана Лопеса Лейтана), в якому вихваляється талант Камоенса.

І п о к р е н а — в грецькій міфології — джерело натхнення, яке виникло від удару копита крилатого коня Пегаса на горі муз Геліконі.

Т е ж у (ісп. Тахо) — найбільша ріка Португалії.

М а н т у я — місто в Північній Італії, де народився Вергілій.

М н е м о з і н а — в античній міфології богиня пам'яті, мати дев'яти муз.

с. 272. P o p u l u s-r e x — народ-цар (лат.).

с. 283. С и в і л л а — у давніх народів — пророчиця, яка провіщає волю богів.

с. 291. Е в р і д і к а — в грецькій міфології лісова німфа, дружина співака Орфея. Коли вона померла, Орфей спустився в Аїд і, піснями зачарувавши його володарів, дістав право повернути Еврідіку на землю. Цього зробити, однак, йому не вдалося, бо він порушив умову, за якою йому не можна було розмовляти з тінню дружини по дорозі з Аїду.

с. 292. «Могила на Ловчені».— Мова йде про могилу великого сербського поета, правителя Чорногорії Петра Нєгоша (справжнє ім'я та прізвище — Радивой Томов, 1813-1853) на горі Ловчені.

с. 295. П а л а х Ян— чеський студент, який спалив себе на знак протесту проти окупації Чехословаччини військами країн Варшавського Договору 1968 р. Не знаю, чи цей вірш Горова був опублікований у словацькій пресі. У машинописі з підписом поета мені передав його Михайло Мольнар у Братиславі 1995 р.

с. 303. «Як відбивав Октавіана Метулум древній…» — Метулум — стародавнє місто-фортеця яподів десь на території нинішньої Словенії або Хорватії. Проте вважати фактом словенської історії оборону Метулума від війська Августа Октавіана (63 р. до н. е. — 14 р. н. е.) немає жодних підстав.

«Як для Христа щитом була Словенія…» — Словенці й хорвати заступали шлях турецькій експансії в Західну Європу.

«Як гинула орда, від Колпи п'яна…» — 1593 р. словенці й хорвати перемогли під Сисаком турецьке військо, турків загнали в річку Колпу.

с. 304. Д і о с к у р и — сузір'я Близнят.

Е о л — в грецькій міфології бог вітрів. При світлі Діоскурів він ховає вітри у мішок.

с. 305. П а р к а — в римській міфології богиня народження, яку ототожнювали з грецькими богинями мойрами. Парки прядуть нитку життя, а коли приходить смерть, обтинають її.

«Я з позовів куватиму динари…» — тобто «зароблятиму гроші за адвокатські послуги».

с. 306. «Святий Марко — найближчий мій сусід». — Хата Прешернів стояла біля церкви святого Марка.

с. 316. Е к з и с т е н ц і а л і с т и — прибічники екзистенціалізму (від лат. слова «existentia» — існування), напряму в сучасній буржуазній філософії, який первинним щодо буття оголошує поняття існування і ототожнює його з суб'єктивними переживаннями людини.

с. 322. С т і к с — за грецькою міфологією, найбільша ріка підземного царства померлих.

Т и т а н и — за грецькою міфологією, божества старшого покоління, діти Урана і Геї (Землі).

У р а н — уособлення неба, одне із найдавніших божеств грецької міфології.

А р т е м і д а (Діана) — в античній міфології богиня мисливства, покровителька звірів.

с. 323. Р е я — за грецькою міфологією, Кроносова дружина, мати Зевса.

Е р е б — за грецькою міфологією, найтемніша частина в підземному царстві померлих Аїді.

Г і б л а — назва кількох стародавніх міст на Сицилії, а також південного схилу гори Етни.

С и р а к у з и — місто на Сицилії.

с. 324. С е к с т і й К в і н т (І ст. до н. е.) — римський філософ-стоїк, піфагорієць, заснував філософську школу в Римі.

Ф а в н — за грецькою міфологією, козлонога істота, що живе в лісі. «Антоній і Клеопатра» — Марк Антоній (82-30 pp. до н. е.), римський політичний і військовий діяч, сподвижник Цезаря. 37 р. до н. е. одружився з Клеопатрою (69-30 до н. е.), останньою царицею Єгипту з династії Птоломеїв.

Флот Антонія був розбитий армією Августа Октавіана.

с. 329. «Перстінчику, ти був іще хвилину тому…» — Цей анонімний твір можна, мабуть, вважати першим слов'янським сонетом. Він узятий з найстарішого рукописного збірника хорватської лірики, укладеного переписувачем літературних творів Нікшею Ранією (1490-1577). Нікша Ранія заніс цей сонет без прізвища автора до своєї книги. Можна припустити, що сонет був створений десь у першій половині XVI ст.

с. 330. К р и ж а н и ч Юрій (біля 1618-1683) — філолог і мислитель, за національністю хорват. Прихильник ідеї єдності слов'ян. Перебуваючи в Росії (1659-1676), написав «Руську граматику» та інші праці.

Є р и х о н — за біблійною легендою, місто в ханаанській землі, мури якого впали від звуку труб ізраїльтян, що прийшли туди з Єгипту.

с. 336. «А nos amours!» — «За нашу любов!» (Фр.)

с. 338. «Ще раз повернемось». — Це, мабуть, перший у світовій поезії сонет, написаний вільним, неримованим віршем (1912).

с. 339. М е т е р л і н к Моріс (1862-1949) — бельгійський письменник, один із основоположників символістичної драматургії.

с. 342. «Stabat mater» — «Скорбна мати» (лат.) — католицький молитовний спів.

с. 429. С у к у б а — за середньовічною демонологією, нечистий дух в жіночій подобі.

М і н т у р н с ь к і б о л о т а — болота в Лаціумі на березі річки Ліріс.

с. 432. К і б е л а — фрігійська богиня, володарка гір і лісів, покровителька плодючості; ввійшла пізніше в грецьку міфологію.

с. 433. Г а в а р н і Поль (1804-1866) — французький художник.

Л е д і М а к б е т — героїня трагедії Шекспіра «Макбет», уособлення жорстокості й владолюбства.

Е с х і л (бл. 525 — 456 pp. до н. е.) — давньогрецький драматург, «батько трагедії».

«…дитя Буонарроті, Ноче…» — Мова йде про статую Мікеланджело, яка символізує ніч.

с. 435. «Sed non satiata» — «Але не вдоволена» (лат.). Слова римського поета-сатирика про розпусну імператрицю Мессаліну, що віддавалася всім охочим і вранці йшла від чоловіків «втомлена, але не вдоволена».

с. 436. «De profundis clamavi [ad Те, Domine]…» — «Із глибин покликаю [до Тебе, Господи]…» (лат.). Початок покаянного псалма (читають як відхідну молитву над тим, хто вмирає).

с. 438. D u e l l u m — двобій (лат.).

с. 441. «Semper eadem» — завжди та сама (лат.).

с. 453. «Diva! Supplicem exaudi!» — «Богине, почуй молящого!» (Лат.)

с. 462. А с т а р о т (Астарта) — у древніх вавилонян богиня смерті; у фінікійців — покровителька шлюбу й любові; греки ототожнювали її з Афродітою.

с. 468. Л е в і а ф а н — за Біблією — морське чудовисько.

с. 470. «Край Йосафата» — Йосафатова долина, яка розташована недалеко від Єрусалима і на якій, за християнським віруванням, зійдуться всі померлі на Страшний Суд.

с. 474. «…чи Коллар помилився?..» — Мова йде про висловлені Яном Колларом у поемі «Дочка Слави» думки щодо великої майбутності слов'янських народів.

с. 481. «Білорус» — єдиний сонет Янки Купали, написаний польською мовою (1906).