Сонети. Світовий сонет

ДОВІДКИ ПРО АВТОРІВ

Данте Аліг'єрі

(1265-1321)

Великий італійський поет. Автор «Божественної комедії» (1307—1321), в якій відображено прикметні риси перехідної доби від середньовіччя до Відродження.

Франческо Петрарка

(1304-1374)

Великий італійський поет, один із найвидатніших представників гуманізму епохи Відродження. Родоначальник нової європейської поезії. Автор «Канцоньєре» (остання редакція — 1366), книги інтимної лірики, де звучать і політичні мотиви.

Мікеланджело Буонарроті

(1475-1564)

Великий італійський скульптор, живописець, архітектор і поет, один із найбільших митців епохи Відродження. Сонети Мікеланджело, як і його малярські твори та скульптури, вражають красою та монументалізмом.

Торквато Тассо

(1544-1595)

Великий італійський поет. Автор поеми «Звільнений Єрусалим» (1580), в якій відображено кризу ідеалів Відродження. З його іменем пов’язаний відхід від традицій петраркізму й анакреонтичної поезії, перехід від Ренесансу до бароко.

Умберто Саба

(справжнє прізвище — Полі, 1883—1957)

Видатний італійський поет. Його творчість відзначається філософськими мотивами, багатством ритміки римованого та білого вірша. Останні книжки Саби сповнені громадянського звучання, в них викривається фашизм, звучить антивоєнний протест.

Расул Гамзатов

(1923-2003)

Видатний аварський поет і прозаїк. Співець любові до матері й до рідної землі. Захоплено писав про Україну, високо цінував творчість Т. Шевченка. «Сонети» — одна з численних його поетичних книжок.

Едмунд Спенсер

(бл. 1552-1599)

Визначний англійський поет епохи Відродження. Автор численних сонетів, елегій, гімнів. Найвидатніший твір — незакінчена романтично-алегорична поема «Королева фей» (1590— 1596).

Джон Донн

(1573-1631)

Один із найвидатніших поетів англійського бароко. Його творчість відзначається ідейною суперечливістю та ускладненою образністю. Багато віршів присвячено релігійним проблемам.

Джон Мілтон

(1608-1674)

Великий англійський поет. Учасник і видатний публіцист англійської буржуазної революції. Його творчість пройнята громадянським пафосом, напруженим драматизмом. Найвідоміші твори — епічні поеми «Втрачений рай» (1667), «Повернений рай» (1671).

Вільям Вордсворт

(1770-1850)

Видатний англійський поет-романтик старшого покоління. Належав до так званої «озерної школи» англійського романтизму. Рішуче відкидав умовності в тогочасній поезії, обстоював її зближення з фольклором. Мав значний вплив на творчість сучасних йому поетів та на розвиток англійської літератури. Його суспільно-філософські, релігійні, естетичні погляди складні та суперечливі.

Семюел Тейлор Колрідж

(1772-1834)

Видатний англійський поет, драматург, перекладач, філософ, романтик. Новатор у галузі поетичної форми. Замолоду був прихильником ідеї революційного перетворення світу (вірш «Взяття Бастилії»), але згодом виступив проти такої ідеї («Падіння Робесп'єра», 1795). Автор книжки «Сонети про відомих діячів» (1795).

Джордж Гордон Байрон

(1788-1824)

Великий англійський поет, один із найпослідовніших виразників романтичного світовідчуття. Вплинув на розвиток усієї європейської поезії XIX ст.

Джон Кітс

(1795-1821)

Видатний англійський поет-романтик. Розвивав жанр сонета в англійській ліриці.

Генрі Лонгфелло

(1807-1882)

Видатний американський поет-романтик, філолог, перекладач. Розвинув жанр великої епічної поеми. Найкраща з його поем — «Пісня про Гайявату» (1855) — принесла йому світову славу. В американську поезію ввів нові для неї віршові розміри — гекзаметр і чотиристопний хорей з жіночою римою, запозичений з карело-фінського епосу «Калевала», який він переклав.

Едгар Аллан По

(1809-1849)

Видатний американський письменник. Один із творців психологічного жанру, детективного, гостросюжетного оповідання. Його поетична творчість — вершинне досягнення американського романтизму; її особливості — потяг до фантастичного, незвичайного, де панує трагічний мотив розладу між людиною та дійсністю.

Роберт Фрост

(1874-1963)

Класик американської поезії XX ст. Поет-філософ, пейзажист. Головна тема його творчості — природа і життя простих людей Нової Англії.

Максим Богданович

(1891-1917)

Видатний білоруський поет, літературознавець, перекладач. Перекладав зі слов'янських мов, написав ряд статей, зокрема про Т. Шевченка та

І.Франка.

Ригор Барадулін

(нар. 1935 р.)

Видатний білоруський поет, перекладач, редактор. Один із найцікавіших пейзажистів та філософів у поколінні білоруських «шістдесятників». Його книжка «Коли за руку вітаються душі» (2000) присвячена постаті Василя Викова. Барадулін — блискучий майстер класичного та вільного вірша. В його перекладах публікувалися вірші багатьох українських поетів.

Кирил Христов

(1875-1944)

Болгарський поет і перекладач. Тривалий час перебував у еміграції, був викладачем Лейпцизького університету (1923-1930) і Карлового університету в Празі (1930— 1938). Його найкращі твори написані на рубежі XIX і XX ст.

Димитр Пантелеєв

(1901-1993)

Болгарський поет. Провідний мотив його творчості — захоплення красою рідної землі. Автор сатиричних портретів кар'єристів, пристосуванців, нікчем.

Атанас Далчев

(1904-1978)

Визначний болгарський поет. Кількісно невелика, але надзвичайно відшліфована та глибока, його творчість здобула широке визнання на батьківщині і за межами Болгарії.

Димитр Методієв

(1922-1990)

Визначний болгарський поет. Його творчість філософська, злободенна за змістом, мужня за темпераментом. За переклад «Кобзаря» Т. Шевченка йому присуджена премія імені Максима Рильського (1974).

Іван Давидков

(1926-1991)

Видатний болгарський поет і прозаїк. Перша збірка — «Українець з білою гармонією» (1951). Повісті і романи Давидкова відзначаються поетичністю, вірші вражають свіжістю образів і глибиною проникнення в людські почування. Має поважні заслуги перед Україною як популяризатор та блискучий перекладач української поезії.

Ваан Тер'ян

(справжнє прізвище — Тер-Григор'ян, 1885-1920)

Вірменський письменник і громадський діяч. Патріотичний мотив — провідний для його творчості.

Єгіше Чаренц

(1897-1937)

Видатний вірменський поет, один із зачинателів модерної вірменської літератури.

Маріє Ундер

(1883-1980)

Естонська поетеса і перекладачка. Жила в Швеції. Туга за батьківщиною — основний мотив її творчості.

Айн Каалеп

(нар. 1926 р.)

Відомий естонський поет, перекладач, драматург і літературознавець. Серед його численних перекладів з багатьох мов — твори Т. Шевченка.

Мате Траат

(нар. 1936 р.)

Відомий естонський письменник. Автор широко знаного роману «Танець навкруг парового котла» (1976) та багатьох поетичних збірок. Один із найяскравіших талантів у сучасній естонській літературі.

Ханан Вайнерман

(1902-1980)

Відомий єврейський поет. Народився і прожив життя в Україні. Три книжки Вайнермана вийшли в перекладі українською мовою.

Мігель де Сервантес

(Мігель де Сервантес Сааведра, 1547-1616)

Великий іспанський письменник. Автор славетного роману «Дон Кіхот» (перша частина — 1602, друга — 1615). Творчість Сервантеса належить до вершинних досягнень літератури епохи Відродження.

Франсіско де Кеведо

(Франсіско де Кеведо-і-Вільєгас, 1580-1645)

Великий іспанський прозаїк і поет. Автор сатиричного роману «Історія життя пройдисвіта Пабло» (1636). Творчість Кеведо за основними мотивами й настроями належить до бароко.

Педро Кальдерон

(Педро Кальдерон де ла Барка Енао де ла Барреда-і-Ріаньйо, 1600-1681)

Великий іспанський драматург і поет. Творчість Кальдерона — довершене втілення іспанського бароко. Ренесансна віра в людину поєднується в нього з поглядом на людське єство як на вічне джерело зла й жорстокості.

Антоніо Мачадо

(Антоніо Мачадо-і-Руїс( 1875-1939)

Видатний іспанський поет. Писав також прозові й драматичні твори. Активний прибічник республіканської Іспанії.

Федеріко Гарсіа Лорка

(1898-1936)

Великий іспанський поет і драматург. Один із найпопулярніших поетів XX ст. Найвідоміші твори — збірка «Циганський романсеро» (1928), драми «Криваве весілля» (1933), «Єрма» (1934), «Дім Бернарди Альби» (1936). Розстріляний фашистами.

Хосе Марія Ередіа

(1803-1899)

Видатний кубинський поет-романтик, один з основоположників національної поезії Куби. Учасник боротьби проти іспанського колоніального панування.

Хосе Марті

(1853-1895)

Великий кубинський поет, прозаїк, публіцист, політичний діяч, керівник національно-визвольної боротьби народу Куби проти іспанського поневолення. В творчості — провісник і натхненник сучасних світових досягнень латиноамериканської літератури. Видатний стиліст і реформатор іспанської літературної мови.

Ніколас Гільєн

(1902-1989)

Видатний кубинський поет і громадський діяч. В творчості помітні впливи афрокубинського фольклору.

Педро де Ораа

(нар. 1931 р.)

Кубинський поет і перекладач, громадський діяч.

Габріела Містраль

(справжнє ім'я та прізвище — Лусіла Годой Алькаяга, 1889-1957)

Видатна чилійська поетеса і громадська діячка. Одна з перших книжок — «Сонети смерті» (1914). Глибоко закорінена в індіанський фольклор, поезія Містраль — сповідь бунтарського духу, що виявляє думки й почування споконвічних жителів Латинської Америки, покликаних до історичної діяльності. Лауреат Нобелівської премії (1945).

Пабло Неруда

(справжнє ім'я та прізвище — Нефталі Рікардо Рейєс, 1904-1973)

Великий чилійський поет. Його творчість — одне з найоригінальніших явищ світової літератури XX ст. Лауреат премії Нобелівської премії (1971).

Сесар Вальєхо

(1892-1938)

Видатний перуанський письменник. Трагічна за своєю суттю поезія Вальєхо — одне з найяскравіших явищ літератур Латинської Америки.

Рубен Даріо

(справжнє ім'я та прізвище — Фелікс Рубен Гарсіа Сарм'єнто, 1867—1916)

Видатний нікарагуанський поет. Вихований на традиціях романтизму й французького парнасизму. Відіграв помітну роль в історії іспаномовної поезії як творець, що відобразив складні й болісні духовні шукання своєї доби. Реформатор поетичної мови.

Мірдза Кемпе

(1907-1974)

Відома латвійська поетеса й перекладачка. Щирість почуттів і неповторність образного малюнку — характерні ознаки її творчості.

Юстінас Марцінкявічюс

(нар. 1930 р.)

Видатний литовський письменник. Основна для його творчості проблема — духовне формування людини. Публіцистичність, ліризм і філософські роздуми в його творах зливаються в єдине ціле. Автор п'єс і поем на історичні теми, блискучий майстер поетичної форми.

Альфонсас Малдоніс

(нар. 1929 р.)

Видатний литовський поет. Його творчості властива несподівана, свіжа образність, оригінальний підхід до проблем духовності.

Лівіу Деляну

(справжнє ім'я та прізвище — Ліпа Клігман, 1911-1967)

Відомий молдавський поет.

Павел Боцу

(1933-1987)

Відомий молдавський письменник. Його лірика належить до високих досягнень молдавської літератури XX ст.

Андреас Гріфіус

(1616-1664)

Німецький поет і драматург. Його поезія пройнята песимістичними мотивами, викликаними занепадом Німеччини після Тридцятилітньої війни (1618-1648). Автор історичних трагедій в дусі літератури бароко. Ввів у німецьку драматургію героїв третього стану, засновник «міщанської» драми.

Йоганн Вольфганг Гете

(1749-1832)

Великий німецький письменник і мислитель, видатний представник епохи Просвітництва. Його творчість, яка вражає ідейно-тематичним багатством, жанрово-стильовою розмаїтістю, відіграла виняткову роль у розвитку німецької і всієї європейської літератури. Найбільше художнє досягнення Гете — драматична поема «Фауст» (1773-1831).

Генріх Гейне

(1797-1856)

Великий німецький поет і публіцист, борець проти реакції. Викривав шовінізм та мілітаризм як ворогів демократії. Вплинув на розвиток революційних тенденцій в європейській літературі.

Стефан Георге

(1863-1933)

Німецький поет, видатний представник символізму. Розвинув музичні можливості німецького вірша. Поезії Георге властивий культ краси, пошук абсолютних моральних цінностей. Його поетика відзначається особливою складністю, мова — деякою архаїчністю.

Йоганнес Бехер

(1891-1958)

Видатний німецький письменник, літературознавець, громадський діяч. Рання творчість позначена впливом експресіонізму. Активний антифашист, викривач мілітаризму. Бехер вважав сонет головною формою поезії, часто звертався до нього. Захищав класичні форми вірша, протиставляючи їх авангардистській поезії.

Бертольт Брехт

(1898-1956)

Видатний німецький поет, драматург, прозаїк, публіцист, теоретик мистецтва. Створив теорію «епічного театру», який апелює не до почуття, а до розуму глядачів. У своїй поезії довів форму до високої досконалості, поєднуючи традиції фольклору та класичної літератури.

Гуго фон Гофмансталь

(1874-1929)

Австрійський письменник, найвидатніший представник неоромантизму і символізму в австрійській літературі. Особливості творів — звернення до світу «чистого мистецтва», культ краси, проповідь гедонізму.

Райнер Марія Рільке

(1875-1926)

Видатний австрійський поет. Поезія Рільке відзначається глибиною думок, емоційною силою, ритмічною та інтонаційною розкованістю, музичністю. Серед його найкращих книжок — «Сонети до Орфея» (1923), де підноситься мистецтво як один із найсильніших чинників, які облагороджують світ і людину. Переклав «Слово про Ігорів похід».

Георг Тракль

(1887-1914)

Австрійський поет. Був майже невідомий за життя; інтерес до його творчості зріс у 60-х роках XX ст. Лірика Тракля сповнена драматизму, напруженості, постійного бажання подолати страх, самотність, смерть.

Готфрід Келлер

(1819-1890)

Видатний швейцарський письменник. Один із поетів, що брали участь у революції 1848 р. Романи та оповідання Келлера написані в реалістичній манері, сповнені демократичного пафосу.

Генрік Ібсен

(1828-1906)

Великий норвезький драматург, чия творчість належить до вершин реалістичної драматургії XIX ст. Драматургія Ібсена вплинула на формування світового театру. Автор політичних та історико-філософських віршів.

Інгер Гагеруп

(1905-1985)

Норвезька поетеса, активний борець проти фашизму.

Олав Г. Гауге

(1908-1996)

Один із найсвоєрідніших ліриків у сучасній норвезькій літературі. Його улюблена тема — сувора північна природа й життя селян. Перекладав поезію з німецької, французької та англійської мов.

Миколай Семп-Шажинський

(1550-1581)

Польський поет, автор книжки «Ритми, або Польські вірші» (видана посмертно 1601 p.). Для його творів характерне поєднання життєлюбних настроїв з містичними.

Ян Анджей Морштин

(1613-1693)

Один із яскравих представників поезії польського бароко. Його творчості властиві ефектність образної мови, урочистий стиль.

Адам Міцкевич

(1798-1855)

Великий польський поет і діяч національно-визвольного руху, представник революційного романтизму. За висловом Лесі Українки, його творчість — «чудовий приклад сполучення найбільш високої поезії і пристрасної публіцистики». Сонет в Україні починається з перекладу вірша Міцкевича «Акерманські степи», що його здійснив О. Шпигоцький (1830).

Ципріян Каміль Норвід

(1821-1883)

Великий польський поет, художник і скульптор. Співець людяності, свободи й братерства. Його поезія належить до найвищих досягнень польської літератури.

Марія Конопніцька

(1842-1910)

Видатна польська поетеса, високо оцінена Іваном Франком. Писала також новели. 1890 р. через переслідування з боку царських чиновників змушена була покинути Варшаву, жила в Італії, Франції та Німеччині. Авторка поеми «Пан Бальцер у Бразилії» (1910). Похована на Личаківському цвинтарі у Львові.

Ян Каспрович

(1860-1926)

Польський поет і перекладач. В 1921-1922 pp. — ректор Львівського університету. В ранній творчості — борець за демократичні ідеали.

Казимеж Пшерва-Тетмайєр

(1865-1940)

Один із представників польського модернізму. Співець природи Татр, автор оповідань і драм з життя гуральського краю.

Леопольд Стафф

(1878-1957)

Один із найвидатніших польських поетів XX ст. Розвинув класичні традиції польської літератури, зокрема тяжіння до строгої форми. Перекладав твори античних та італійських письменників.

Марія Павліковська-Ясножевська

(1893-1945)

Визначна польська поетеса. Її філософська лірика надзвичайно популярна серед студентської молоді Польщі.

Ярослав Івашкевич

(1894-1981)

Видатний польський письменник. Народився в Україні в селі Кальник (нині Вінницька обл.), навчався у Київському університеті. Працював у всіх літературних жанрах. Найсильніше його талант виявився в оповіданнях. Творчість Івашкевича — одне з найвизначніших явищ світової літератури XX ст. Писав про Україну, знав і любив українську культуру. Його пов'язували глибокі дружні стосунки з М. Бажаном.

Антоній Слонімський

(1895-1976)

Польський поет і перекладач, активний антифашист. Перша книжка — «Сонети» (1918).

Казимеж Анджей Яворський

(1897-1973)

Польський поет і перекладач. Особливо багато перекладав з російської та української поезії (зокрема твори Т. Шевченка, П. Тичини, М. Рильського).

Станіслав (Свен) Чахоровський

(нар. 1920 р.)

Польський поет і актор. В роки фашистської окупації керував у Варшаві підпільним театром «Свен» (звідси його псевдонім). Серед його книжок — «Сума сонетів» (1967).

Богдан Дроздовський

(нар. 1931 р.)

Польський поет і перекладач. В його творчому надбанні — переклади з англійської, російської та української літератур, зокрема твори Т. Шевченка, М. Зерова, М. Рильського.

Станіслав Грохов'як

(1934-1976)

Польський поет. В перших книжках відчутна авангардистська орієнтація. З часом перейшов до реалістичної, прозорої образності.

Ернест Бриль

(нар. 1935 р.)

Польський поет, прозаїк, драматург. П'єса «На склі намальоване» про карпатського опришка Яношика йшла з великим успіхом на польській та словацькій сценах у 90-і роки XX ст.

Рафал Воячек

(1945-1971)

Польський поет, якого високо цінував Я. Івашкевич. Перша збірка «Сезон» (1969), а також посмертні видання поезій «Якого не було» та «Незакінчений хрестовий похід» залишили глибокий слід у польській поезії.

Луїс де Камоенс

(справжнє ім'я та прізвище — Луїш ді Камоїнш, 1524-1580)

Великий португальський поет. Автор поеми «Лузіади» (1572), яка стала національним епосом португальського народу, сприяла розвитку реалістичного напряму в літературі епохи Відродження. В сонетах Камоенса, які здебільшого навіяні нещасливою любов'ю, панує відчуття дисгармонії світу.

Олександр Пушкін

(1799-1837)

Великий російський поет і прозаїк, родоначальник нової російської літератури. В його творчості перепліталися класицистський, романтичний і реалістичний літературні напрями.

Інокентій Анненський

(1856-1909)

Російський поет і перекладач. Тонкий лірик, вплинув на розвиток російської поезії початку XX ст. Переклав трагедії Еврипіда, численні твори французьких парнасців і символістів.

В'ячеслав Іванов

(1866-1949)

Російський поет, перекладач, драматург, історик. Один із теоретиків російського символізму. Переклав твори Данте, Петрарки та інших італійських письменників.

Іван Бунін

(1870-1953)

Видатний російський письменник. Один із найкращих стилістів, майстер психологічної новели, вирізняється надзвичайною пластикою та метафоричністю письма. Лауреат Нобелівської премії (1933).

Валерій Брюсов

(1873-1924)

Видатний російський поет і перекладач, філолог. На рубежі століть — один із провідних діячів символізму в Росії. Серед символістів Брюсов вирізнявся раціоналізмом і ясністю письма.

Осип Мандельштам

(1891-1938)

Відомий російський поет, перекладач і літературознавець. Вихований на традиціях символізму, деякий час належав до акмеїстів. Був переконаний у високому призначенні художника, для якого творчість є «усвідомленням своєї правоти».

Арсеній Тарковський

(1907-1989)

Видатний російський поет і перекладач. Походив з українсько-польського роду. Утвердження неподільності світу, духовної єдності людини з минулим і сучасним — головні прикмети творчості Тарковського.

Михайло Дудін

(1916-1993)

Відомий російський поет і перекладач.

Михаїл Емінеску

(справжнє прізвище — Емінович, 1850-1889)

Великий румунський поет-романтик. Його творчість перейнята громадянським пафосом, роздумами про сутність історії та людського життя.

Тудор Аргезі

(справжнє ім'я та прізвище — Йон Теодореску, 1880-1967)

Видатний румунський письменник. Одна з головних тем його творчості — боротьба за утвердження гуманізму і справедливості.

Якуб Барт-Цішинський

(1855-1909)

Видатний поет і громадський діяч, класик серболужицької літератури.

Юрій Млиньк

(1927-1971)

Серболужицький поет, прозаїк, науковець, громадський діяч. Переклав «Заповіт» Т. Шевченка.

Йован Дучич

(1871-1943)

Визначний сербський поет і есеїст. Один із представників символізму в сербській літературі. Його поезії притаманний тонкий психологізм, викінченість форми.

Мілан Ракич

(1876-1938)

Видатний сербський поет, дипломат, член Сербської королівської академії. Кількісно невелика, але значуща, новаторська творчість М. Ракича належить до класичної спадщини сербської літератури. Вірш «Я — мов Мазепа, до коня прив'язаний» свідчить, що Ракич був знайомий з українською історією.

Десанка Максимович

(1898-1993)

Видатна сербська письменниця. Реалістична манера письма, простота вислову й глибина думки — характерні ознаки її поезії. За переклади творів Лесі Українки їй присуджено премію імені І. Франка (1982).

Бранко Мількович

(1934-1961)

Видатний сербський поет. Його творам притаманна ускладнена метафоричність і витончена пластика.

Іван Краско

(справжнє ім'я та прізвище — Ян Ботто, 1876-1958)

Один із найвидатніших словацьких поетів. Його вважають родоначальником сучасної словацької поезії. Писав мало, але всі його твори надзвичайно довершені, актуальні й для наших часів.

Павол Горов

(справжнє прізвище — Горовчак, 1914-1975)

Визначний словацький поет українського походження. Пізня творчість має сповідальний характер.

Войтех Мігалік

(1926-2000)

Видатний словацький поет, перекладач, громадський діяч. Переклади творів Овідія та інших поетів світового рівня становлять велику частину його творчого набутку. Глибокий поетичний аналіз людських почувань — прикметна риса однієї з найкращих його збірок «Сонети для твоєї самотності» (1966).

Ян Бузаші

(нар. 1935 р.)

Визначний словацький поет і перекладач. Відзначився книжками «Рік» та «Сонетар», в яких по-новому осмислив найбуденніші та найнеобхідніші для людського життя речі.

Любомир Фелдек

(нар. 1936 р.)

Словацький поет, прозаїк, перекладач, літературознавець, громадський діяч. Великою популярністю користуються твори Фелдека для дітей. Цікаві його статті з теорії й практики художнього перекладу. Серед багатьох перекладних книжок видав, зокрема, вибрані твори Б.-І. Антонича («Зачарований поганин», 1976).

Франце Прешерн

(1800-1849)

Видатний словенський поет-романтик. Має величезні заслуги в розвитку словенської літературної мови. Його сонети відображають трагедію людяної душі в несправедливому суспільстві.

Мігай Бабіч

(1883-1941)

Видатний угорський поет, романіст, перекладач, критик, видавець, одна з центральних постатей угорського духовного життя міжвоєнного двадцятиріччя. У пізній творчості захищав гуманістичні ідеали від наступу тоталітаризму, «нового варварства» у вигляді фашизму.

Дюла Югас

(1883-1937)

Видатний угорський поет, представник блискучої плеяди «першого покоління» журналу «Нюгат» («Захід»). У творчості Югаса переважає інтимна та пейзажна лірика.

Аттіла Йожеф

(1905-1937)

Видатний угорський поет. Гостра політична лірика Йожефа належить до значних явищ світової поезії. Символіка віршів Йожефа пов'язана з національним фольклором.

Дюла Ійєш

(1902-1983)

Видатний угорський письменник, автор багатьох романів, п'єс, поетичних збірок. Його поезія вражає відчуттям кревного зв'язку людини з природою і космосом.

П'єр де Ронсар

(1524-1585)

Видатний французький поет епохи Відродження. Глава літературної групи «Плеяда», відіграв виняткову роль у формуванні французької літературної мови. Його любовна лірика вплинула на розвиток усієї європейської поезії.

Жоашен дю Белле

(1522-1560)

Видатний французький поет епохи Відродження. Один із керівників і членів «Плеяди», автор її маніфесту «Оборона й прославлення французької мови» (1549). Поміж найвідоміших творів — цикл сонетів «Жалі», в якому відтворено італійські враження поета, звучить туга за батьківщиною.

Жерар де Нерваль

(справжнє прізвище — Лабрюні, 1808-1855)

Французький поет-романтик. Автор ліричних новел, фантастичних оповідань, оперних лібрето, численних перекладів з німецької літератури.

Шарль Леконт де Ліль

(1818-1894)

Видатний французький поет і громадський діяч. Учасник революції 1848 р. Лідер парнаської групи поетів, для яких програмною була його книжка «Античні вірші» (1852). Стояв на позиціях «чистого мистецтва».

Жозе Марія де Ередіа

(1842-1905)

Видатний французький поет іспано-кубинського походження. Представник парнаської школи, учень Леконта де Ліля, званий «королем сонета». Єдина його книжка «Трофеї» (1893) містить 118 сонетів і досконало втілює «парнаські» принципи скульптурно точної, живописно пластичної поезії.

Артюр Рембо

(1854-1891)

Видатний французький поет. Мав значний вплив на становлення поезії символізму.

Гійом Аполлінер

(справжнє ім'я та прізвище — Гійом Аполлінарій Костровицький, 1880-1918)

Видатний французький поет. Формальне експериментаторство у творах Аполлінера дозволяє вважати його одним із засновників різних модерністських течій у мистецтві — кубізму, футуризму, сюрреалізму. Однак творчість Аполлінера глибша й складніша за будь-яку течію модернізму. Їй притаманні сатиричні, реалістичні мотиви. Вона мала значний вплив на західноєвропейську поезію XX ст.

Робер Деснос

(1900-1945)

Один із найвидатніших французьких поетів, який від сюрреалізму перейшов до класичної традиції. Під час гітлерівської окупації працював у підпільній пресі, був активним учасником Руху Опору. Помер невдовзі після виходу з фашистського концтабору.

Біраго Діоп

(1906-1989)

Сенегальський поет і прозаїк, один з організаторів мистецького напряму «негритюд», що об'єднував африканських інтелектуалів. Писав французькою мовою. Автор фантастичних і сатиричних казок, створених за фольклорними мотивами.

Тін Уєвич

(1891-1955)

Один із найвидатніших хорватських поетів і критиків. Серед його численних книжок вирізняється «Спраглий камінь на бистрині» (1934).

Весна Парун

(нар. 1922 р.)

Видатна хорватська поетеса. Майстер ліричного вірша. Серед її численних книжок — збірка «Сто сонетів» (1972). Автор п'єс, критичних статей, творів для дітей.

Мілівой Славічек

(нар. 1929 р.)

Хорватський поет, перекладач, дипломат. Перекладає зі слов'янських мов. Його твори видавалися польською, англійською, італійською мовами.

Ян Коллар

(1793-1852)

Визначний чеський та словацький поет, вчений, діяч культури. Для його творчості характерне пристрасне прагнення братерства між слов'янськими народами.

Карел Гінек Маха

(1810-1836)

Визначний чеський поет-романтик. Ліризм, елегійність — прикметні риси його поезії.

Ярослав Врхліцький

(справжнє ім'я та прізвище — Еміль Фріда, 1853-1912)

Визначний чеський письменник. Видав понад вісімдесят поетичних збірок. Про його творчість І. Франко 1899 р. написав статтю, яка закінчується словами: «Чеська нація справедливо може бути горда за такого поета».

Антонін Сова

(1864-1928)

Видатний чеський письменник. Майстер пейзажної лірики. Ввів у чеську поезію вільний вірш. Його творчості притаманні філософські роздуми про суть життя і смерті.

Їржі Волькер

(1900-1924)

Видатний чеський поет. Вплинув на розвиток чеської літератури як один із творців модерної естетики.

Вітезслав Незвал

(1900-1958)

Поруч із Франтішеком Галасом (1901-1949) — найвидатніший чеський поет XX ст. Писав також прозу й п'єси. Постійно звертався до класичних форм, модернізував сонет, про що свідчить і книжка «100 сонетів рятівниці вічного студента Роберта Давида» (1937).

Олдржіх Виглідал

(нар. 1921 р.)

Відомий чеський поет. Провідна тема його творчості — звеличення людини.

Вільям Шекспір

(1564-1616)

Великий англійський драматург і поет. Його творчість — одна з вершин літератури епохи Відродження. Сонети Шекспіра належать до найвидатніших творінь цього жанру.

Шарль Бодлер

(1821-1867)

Видатний французький поет, автор книжки «Квіти зла» (1857). В деяких своїх поезіях та публіцистичних творах виступав з антибуржуазних бунтарських позицій. Визнаючи нездоланність потворності й зла, Бодлер певною мірою естетизує виразки сучасного йому міста. Викриваючи жорстокість, бездушність, апелює до людської шляхетності, прагне бути нещадно відвертим саме для того, щоб утверджувати добро і людяність.

Гвєздослав

(справжнє ім'я та прізвище — Павол Орсаг, 1849-1921)

Один із найбільших поетів Словаччини. Його лірика розширила ідейно-тематичні обрії словацької літератури до європейських масштабів. «Криваві сонети», написані 1914 p., — це і сьогодні актуальне викриття національного егоїзму як однієї з причин війни, затаврування «світової бойні» як злочину проти людства.

Янка Купала

(справжнє ім'я та прізвище — Іван Луцевич, 1882-1942)

Один із основоположників нової білоруської літератури. Демократична поезія Янки Купали сформувалася на ґрунті художніх традицій білоруського народу, а також певною мірою на творчості Т. Шевченка та А. Міцкевича.