Соняшнi кларнети

І

Проходила по полю

Обніжками, межами.

Біль серце опромінив

Блискучими ножами!

Поглянула — скрізь тихо.

Чийсь труп в житах чорніє…

Спросоння колосочки:

Ой радуйся, Маріє!

Спросоння колосочки:

Побудь, побудь із нами!

Спинилась Божа Мати,

Заплакала сльозами.

Не місяць, І не зорі,

І дніти мов не дніло,

Як страшно!…людське серце

До краю обідніло.

II

Проходила по полю —

Зелене зеленіє…

Назустріч Учні Сина:

Возрадуйся, Маріє!

Возрадуйся, Маріє:

Шукаємо Ісуса

Скажи, як нам простіше

Пройти до Еммауса?

Звела Марія руки,

Безкровні, як лілеї:

Не до Юдеї шлях вам,

Вертайте й з Галілеї.

Ідіте на Вкраїну,

Заходьте в кожну хату ~

Ачей вам там покажуть

Хоч тінь Його розп'яту

III

Проходила по полю,

В могилах поле мріє —

Назустріч вітер віє —

Христос воскрес, Маріє!

Христос воскрес? — не чула,

Не відаю, не знаю.

Не буть ніколи раю

У цім кривавім краю.

Христос воскрес, Маріє!

Ми — квіти звіробою,

їз крові тут юрбою

Зросли на полі бою.

Мовчать далекі села.

В могилах поле мріє.

А квітка лебедіє;

О згляньсь хоч Ти, Маріє!

IV

Проходила по полю…

— І цій країні вмерти? —

Де він родився вдруге, —

Яку любив до смерти?

Поглянула — скрізь тихо.

Буяє дике жито.

— За що Тебе розп'ято?

За що Тебе убито?

Не витримала суму,

Не витримала муки, —

Упала на обніжок,

Хрестом розп'явши руки!..

Над Нею колосочки

"Ой радуйся!" — шептали.

А янголи на небі —

Не чули і не знали.