Спогади. Том 1 - читать бесплатно онлайн полную версию книги автора Карл Ґустав Маннергейм (ч. notes)

Примітки

1

Солодка великодня страва із сиру, традиційна зокрема для півночі Росії. — Прим. пер.

2

Хунхузи — звичайні розбійники. Сотня — стара назва козацького ескадрону.

3

Зараз — латвійське місто Лієпая. — Прим. пер.

4

Ідеться про Германа Антелля, фінського поціновувача мистецтва й колекціонера, з чиїх колекцій було створено «Атенеум» — музей мистецтва в Гельсінкі. — Прим. пер.

5

Кан — зроблена з глини або мурувального розчину лежанка, яка нагрівається теплом з устя печі.

6

Закуски. — Прим. пер.

7

Аксакал — тут: представник чужої влади, що належить до корінного населення краю.

8

Білікту Бакші — то був мій співвітчизник доктор Рамстедт, згодом професор алтайських мов у Гельсінському університеті; за кілька років до того він навідувався до торгутів.

9

Бурхан — монгольська назва зображення Будди.

10

Хаджі — мусульманин, що здійснює паломництво до Мекки та Медіни.

11

Міен — борошняна страва у формі довгих плескатих стрічок, основна пожива населення в північному Китаї.

12

Молитовні млинки — мідні, часто надзвичайно гарні циліндри, на які накручено аркуші з молитвами. Поки людина несе млинок і обертає його в один бік, вона захищена від лихих духів.

13

Хадак — шовковий стрічковий пояс, який дарують на знак пошани.

14

Вежа-субурган — конічний мурований пам’ятник із реліквіями, часом споруджений на спомин про якусь церковну подію.

15

A visit to the Sarö and Shera Yögurs. Suom.-ugr. Seuran aikakausikirja 27:2, Helsinki 1911.

16

G. J. Ramstedt: «Ein Fragment mongolischer Quadratschrift», SUSA 27:3, Helsinki 1911.

17

У ті часи легка батарея складалася з 6 гармат.

18

Рокада — дорога в прифронтовій смузі, паралельна лінії фронту.

19

Франція, Швеція, Німеччина і Австро-Угорщина — 4.1.1918; Греція — 5.1.1918; Норвегія й Данія — 10.1.1918; Швейцарія — 11.1.1918.

20

Шуцкори — первісно загони самооборони, а згодом «білі» військові частини, які після перемоги в громадянській війні увійшли до складу збройних сил Фінляндії й проіснували до 1944 року. — Прим. пер.

21

Генерал-майор Пауль фон Ґеріх зробив кар’єру у російській армії, зокрема командував полком і бригадою на Першій світовій війні, а останнім часом працював у великих центрах вишколу й поповнення в Петербурзі та його околицях.

22

Генерал-майор Ернст Левстрем (згаданий у третьому розділі під час розповіді про бої в Польщі 1914 року), який під час визвольної війни використовував прізвище Толль, на початку Першої світової війни командував російським піхотним полком, а після того просувався від звання до звання. До речі, він був моїм «опікуном» у Фінляндському кадетському корпусі, й це означало, що він як старший кадет наглядав за навчанням молодшого товариша. Дізнавшись, що генерал-майор Левстрем повернувся до Гельсінкі, я конче хотів, щоб цей досвідчений офіцер долучився до нас, і доклав багато зусиль, щоб зв’язатися з ним і підготувати для нього можливість в останній момент виїхати до Вааси.

23

Голові уряду Свінгувуду і сенатору Й. Кастрену згодом вдалося через Таллінн, Берлін і Стокгольм дістатися на початку березня до Вааси, після чого Свінгувуд знову став головою сенату; доти цю посаду тимчасово обіймав сенатор Ренвалль.

24

Моє бажання полегшити долю військовополонених оприявнювалося і в циркулярах, нарозсланих начальникам округів. Я хотів уникнути поширення ненависті серед російського загалу внаслідок того, що нам довелося знезброїти російські частини, щоб захиститися від революційної інфекції.

25

Полковник М. С. Свєчников, командир 106-ї піхотної дивізії зі штабом у Тампере, був важливим фігурантом співпраці росіян і червоних гвардій, а згодом працював начальником штабу Ставки червоних. У його виданому 1923 року в Москві творі «Революция и гражданская война в Финляндии 1917–1918» міститься цінна інформація про те, коли почалися спільні дії і як активно росіяни брали участь в організуванні червоних гвардій.

26

З’ясувалося, що застереження насправді було не викинуто, а змінено на пояснювальне обґрунтування, але заміна слова якщо на через те що мала такий самий ефект: порада набула категоричного характеру замість умовного. — Прим. видавця.

27

Після від’їзду з Вааси Ставка розмістилася в потязі, який стояв на пристанційній ділянці в Сейняйокі, й лише наприкінці війни переїхала до Міккелі.

28

Коли я прибув до Вааси, поряд, на жаль, не було жодного досвідченого політика. У Гельсінкі я домовився з колишнім сенатором Каарло Кастреном, що він поїде слідом за мною і стане моїм політичним помічником, але з якоїсь причини він передумав.

29

Рудольф Вальден закінчив Фінляндський кадетський корпус відмінником у званні фельдфебеля, однак, дослужившись до лейтенанта, перервав перспективну офіцерську кар’єру через незаконні призови на військову службу, які сталися на зламі століть. Його було занесено до армійських списків у званні майора.

30

Почесне звання в Фінляндії. — Прим. пер.

31

44 000 гвинтівок, 63 кулемети, 9 мільйонів гвинтівкових набоїв та кілька гармат.

32

Підполковник Вільгельм Теслев, колишній офіцер російської армії, в Ризі потрапив у полон до німців, а після того виконував функції зв’язкового в 27-му батальйоні.

33

W. Thesleff. Upplevelser under krigsåren 1914–1918. Helsinki 1919.

34

Так і було зроблено, і небезрезультатно. Для прикладу можна зазначити, що Вінстон Черчилль у своїй історії Першої світової війни описує все визволення Фінляндії як досягнення Німеччини. Коли я звернув увагу Черчилля на помилковість його викладу, він попросив надати правдиву інформацію і в наступному виданні скорегував однобоку версію, надану німецьким джерелом. Ще й понині в світі існує досить поширене уявлення, що 1918 року Німеччина окупувала Фінляндію.

35

Наскільки я знаю, так і не вдалося з певністю визначити, як саме з’явилася ця телеграма. У своїй книжці «Фельдмаршал барон Маннергейм» доктор Доннер зазначає, що його прохання показати оригінал знехтували і шведська влада повідомила, що «телеграму не покажуть ні йому, ні будь-кому іншому».

36

Сенатор Свінгувуд ув адресованому безпосередньо державному радникові Г’єльту листі від 15 лютого теж попросив його подати запит щодо інтервенції. Лист потрапив до рук Г’єльта аж після висадження німецького десанту.

37

Підполковник Теслев був тепер зв’язковим командувача очікуваної німецької експедиції.

38

Г. О. Ялмарсон, шведський підполковник, узятий до фінляндської армії в званні полковника, служив раніше в жандармерії Персії і мав репутацію гарного організатора.

39

Як стало відомо згодом, полковник Свєчников і справді розробив широкомасштабний план контрнаступу, що його військове керівництво червоних, власне, й намагалося втілити в життя. Відповідно до нього, військо треба було перше зосередити на межі Тойяла — Рійгімякі — Гельсінкі, а потім, якщо не вистоїть, на річці Кюмійокі. Свєчников сподівався, що зможе за цією межею реорганізувати армію за допомогою росіян, а далі перейти в наступ.

40

Німеччина й Росія уклали мир у Бересті 3 березня.

41

Єдиний, хто лишився на місці, був уповноважений у фінансових справах д-р Е. Ґюллінґ, згодом найвищий урядовець Карельської радянської республіки. Після втечі решти керманичів він намагався розпочати перемовини щодо капітуляції на умовах, які командувач Східної армії не міг прийняти.

42

На жаль, кривавим лиходійствам не вдалося запобігти, попри швидкі дії. Лише в районі Коуволи було брутально вбито кількасот осіб, серед них п’ятьох священиків.

43

Th. Svedlin: Frihetskriget i översikt. — Helsinki, 1938.

44

Лотти — членкині жіночої організації «Лотта Свярд», названої на честь персонажа «Оповідок хорунжого Стооля» Ю. Л. Рунеберґа, яка діяла паралельно з шуцкором. — Прим. пер.

45

1864 року Фінляндії було обіцяно компенсацію в Петсамо за прикордонну територію, віддану Росії на Карельському перешийку, однак цієї обіцянки не було виконано.

46

Відзнаки цього нещодавно впровадженого ордена було затверджено в січні 1919 року. Їх було виготовлено за ескізами професора Акселі Ґаллен-Каллели, творця нашого елегантного Хреста свободи. Ланцюжок ордена складався первісно з 8 геральдичних троянд, з’єднаних давньофінською свастикою. Троянди символізували 8 фінляндських ґуберній. Але перед тим як їхати до скандинавських столиць, я вирішив, що троянди насправді мають символізувати 9 історичних провінцій, герби яких від часів Югана ІІІ входили до герба Фінляндії. Отож я звелів додати до ланцюжка ордена дев’яту троянду, яка представляє Аландську провінцію.