Таємне життя розуму : як ми мислимо, відчуваємо й вирішуємо

Подяка

Ця книжка — розповідь про подорож у найвіддаленіші закутки нашого мозку й мислення, багаторічне плавання, яке я розділив із друзями, колегами, супутниками на науковому й життєвому шляху.

Я безмежно вдячний усім колегам з Аргентини, які були поруч, коли ці ідеї зароджувалися, і допомогли створити справді інтердисциплінарний, вільний і плюралістичний осередок: усім аспірантам, молодим докторам наук і дослідникам Інтегрованої лабораторії нейродосліджень на факультеті природничих і точних наук Університету Буенос-Айреса й лабораторії нейродосліджень Університету Торквато-Ді-Телья. Також хочу подякувати колегам і компаньйонам із Нью-Йорка й Парижа, завдяки яким ці ідеї продовжували розростатися. Концепції, описані в цій книжці, уперше сформулювали Ґабріель Міндлін, Марсело Маґнаско, Чарльз Ґілберт, Торстен Візел, Ґільєрмо Сеччі, Майкл Познер, Леопольдо Петреану, Пабло Меєр Рохас, Евґенія Чіаппе, Раміро Фреуденталь, Лукас Сіґман, Мартін Берон-де-Астрада, Станіслас Дехан, Жізлен Дуен-Ламбертц, Трістан Бекінштейн, Інес Саменґо, Марсело Рубінштейн, Дієґо Ґоломбек, Драуліо Араухо, Катінка Еверс, Андреа П. Ґолдін, Сесілія Інес Калеро, Дієґо Шалом, Дієґо Фернандез Слезак, Марія Хуліана Леоне, Карлос Д’юк, Аріель Зільберберґ, Хуан Френкель, Пабло Барттфельд, Андрес Бабіно, Сідарта Рібейро, Марсела Пена, Девід Клар, Алехандро Майче, Хуан Вальє Лісбоа, Жак Мелер, Марина Неспор, Антоніо Баттро, Андреа Моро, Сідні Штраус, Джон Брюе, Сьюзен Фіцпатрік, Маркос Тревісан, Себастіян Ліпіна, Бруно Меш, Маріано Сардон, Гораціо Сбаралья, Альберт Коста, Сільвія Бунґе, Джакобо Сітт, Андрес Рєзнік, Ґуставо Файґенбаум, Рафаель ді Телья, Іван Рейдел, Елізабет Спелкі, Сьюзен Ґолден-Мідоу, Ендрю Мельтцофф, Мануель Каррейрас і Майкл Шедлен. Я вдячний своєму батькові, який ділився зі мною любов’ю до психіатрії, пристрасним бажанням вивчати й збагнути людський розум. Наріжним каменем цього проекту стали праці Фройда, які я читав із написаними татовою рукою коментарями й підкресленнями.

Ідея цієї книжки жила в моєму мозку (до речі, етимологія іспанського слова cerebro (мозок) — «те, що міститься в голові») роками. Але її втілення виявилося неймовірною пригодою, яка принесла ще більше викликів і захвату, ніж я очікував. Безперечно, без підтримки багатьох людей упродовж усього шляху нічого б не вийшло. І тепер я, стоячи на фінішній прямій, хочу всім їм подякувати. Перш за все моїм видавцям — Флоренсії Уре й Роберто Монтесу, які були поруч від самого початку. Роберто, я досі пам’ятаю твою фразу, сказану мимохідь під час першої зустрічі (здається, мільйон років тому), що головне — написати щиру книгу. Ці слова, вимовлені буденним тоном, іще довго резонували зі мною й зачепили, наче якір, поки розгортався цей проект. Сподіваюся, що в мене вийшло. Флоренсія Ґрієсо крокувала пліч-о-пліч і прикривала тил у редагуванні тексту. Постійні зустрічі, повідомлення, підказки й кава, багато дискусій, які навчили мене формулювати свої ідеї. Маркос Тревісан, мій побратим у багатьох пригодах, із невичерпним терпінням пережив зі мною й цю. Він навчив мене читати вголос, замислюватися про історію слів і, найголовніше, поліпшував настрій у найвиснажливіші періоди писання. Наприкінці безмежну великодушність проявила Андре Ґолдін, яка витримала шалені дні й безсонні ночі, упродовж яких ми пройшлися науковою й формальною сторонами книги. Крістіан Карман вивірив історичні й філософські пасажі. А ще я щиро вдячний хлопцям із El Gato y La Caja: Хуану Мануелю Ґаррідо, Факундо Альваресу Едуану й Пабло Ґонсалесу, а ще Андресу Рєзніку, Сесілії Калеро, Пабло Полосескі, Мерседес д’Алессандро, Г’юго Сіґману, Сільвії Ґолд, Хуану Сіґману й Клер Лендман, які читали ці сторінки й ділилися своїми нотатками, спостереженнями й дружніми обіймами, що спонукали мене продовжувати плавання, навіть коли вітри не були попутними.

У цій книжці я висловив думки і точки зору багатьох науковців та філософів, які стверджують, що мова — це не тільки інструмент для висловлення думок, а й засіб їх формування. Навіть наші думки залежать від мови. Ця книжка спочатку вийшла друком іспанською, а потім була перекладена англійською. Я пережив цей досвід як справжній перекладач: це було повторення, завдяки якому я зміг повністю переосмислити текст.

Подорож з Іспанії та Латинської Америки в інші країни світу почалася з Нью-Йорка й стала можлива завдяки моєму агенту Максу Брокмену, якому я безмежно вдячний. Мені випало неймовірне щастя працювати з Марою Фейє Летем, яка переклала книжку англійською і разом із Бетіною Ґонзалез, якою я безмежно захоплююсь і яка допомогла мені. Я дуже пишаюсь тим, що книжка була надрукована у Сполучених Штатах видавництвом Little, Brown and Company, і щиро вдячний Трейсі Беар, моєму американському видавцеві, а також Ієну Стросу.

Від Нью-Йорка та Буенос-Айреса до Лондона — дякую всім моїм британським колегам у HarperCollins. Дякую Лотті Фіф, Кетрін Патрік, Марку Гендслею; особлива подяка Арабеллі Пайк, моєму фантастичному видавцеві, яка дала мені зрозуміти — або ж відчути, — що «завжди можу розраховувати на підтримку».