Том на фермі

Картина 9

День 9. Сара сидить за столом на кухні перед Аґатою, нервується. Сара говорить приблизною англійською.

АҐАТА: Вибачте, у нас брудно. Останнім часом ми трохи не в собі. Його смерть, її ж ніхто не передбачав. Правда, з вашого великого міста сюди — то шмат дороги. І все автобусом. Якби знаття, що ви приїдете, я б приготувала макарони. Ви дуже гарна. Не знаю чому, але коли я вас побачила, то чомусь не скрикнула. А повинна була б. Жінка входить до себе в хату і бачить чужинку. Чужинку, яка жодного слова не розуміє з того, що їй кажуть. Том трохи розказував про вас. (Входить Франсіс). Ходи-но, поглянь. Ти впізнаєш її?

ФРАНСІС: Йопересете.

САРА: Oh, my God.

ФРАНСІС: Йопересете!

АҐАТА: Ти збентежений, еге ж.

ФРАНСІС: Йопересете!

САРА: You are the same.

АҐАТА: Вона приїхала.

ФРАНСІС: Йопересете!

АҐАТА: Ну все, досить лаятись.

САРА: It’s a choc.

АҐАТА: Це Франсіс — мій старшенький.

САРА: You are a perfect copy of your brother.

АҐАТА: Познайомся, Франсісе, це Еллен.

САРА, протягує йому руку: My sincere condoleances.

ФРАНСІС: Чи можна поцікавитись, чого вона тут і що збирається робити?

АҐАТА: Це ж подруга твого брата!

ФРАНСІС: Вона повинна хоч дещо розуміти з того, що ми кажемо?

САРА: No. Believe me. I don’t understand a word.

ФРАНСІС, до Сари: Нічого?

САРА: Sweet nothing.

АҐАТА: Вона ще не палила. Може, в неї закінчились сигарети.

ФРАНСІС: А в нього був смак, у мого меншого братика.

САРА: I really don’t understand a word.

АҐАТА: Піди поклич Тома.

САРА: Oh, yes! Please, Tom. I want to see Tom. «Поклич Тома».

ФРАНСІС: Він якраз годує корів.

САРА: Tom? Feeding the animals? (Сміється). Tom? The fancy Tom?

АҐАТА, намагається зрозуміти: Я піду покличу його.

Аґата користується нагодою й обіймає Сару, але зі спини. Відчувається, наскільки ці обійми сповнені суму.

АҐАТА: Thank you. Thank you.

Аґата виходить.

САРА, знервовано: Your mother, she nice. I like be on a farme. This one is so typical. Few authentical point of view. That remind me when I was a little girl. On upon a time, I went to my uncle to visit his farme in the really ortn. My uncle was a really reach farmer with lot of lands... lot of equipmenté I was afraid by the beef... you know the big one, the king of the cow.

ФРАНСІС: А ти ще спокусливіша, ніж на фото.

САРА: Oh!

ФРАНСІС: Том казав мені, що в тебе жаб’ячі очі.

САРА: Oh!

ФРАНСІС: Не можна довіряти смаку таких чоловіків, як він. Щоб не збрехати, думаю, що мій менший брат зробив гарний вибір.

САРА: I don’t understand.

Франсіс загрозливо бере в свою долоню волосся Сари і міцно його тримає.

ФРАНСІС: Не знаю, в чому мета твоїх коротких відвідин моєї матері, та вона рада, що ти приїхала. (Він ще міцніше стискає волосся). А це значить, що ти зробиш усе, щоб моя мати і далі раділа твоїм відвідинам.

САРА, серйозно: Якщо ти хочеш, щоб твоя мати і далі раділа, ти відпустиш мене! Зараз же відпусти!

ФРАНСІС: Чому ти тут?

САРА: Том сказав, що це порадує твою матір. Том, він такий. Він любить приносити радість. Він сказав, що треба лише сказати, що я Еллен, говорю англійською, все інше — то його турбота. І щоб розставити крапки над «І» — це ненормальний план.

ФРАНСІС, звільняє її: Видно, ти йому багато завинила.

САРА: Його друг тільки-но загинув. Це не борг, це — співчуття.

ФРАНСІС: Скільки ти йому винна?

САРА: Кілька тисяч. Він сказав, що забуде про борг.

ФРАНСІС: А ти дійсно спокуслива.

САРА: Думаю, ми почули всі твої компліменти на сьогодні. І так, для довідки, я не палю.

ТОМ, входить разом з Аґатою. Він дійсно радий бачити її. Він тримає велику склянку вершків: Еллен!

САРА, вражена тим, в якому стані його побачила: Tom! Good morning... Afternoon... Evening! Hi!

ТОМ: I appreciate enormously what you do. I shall always be grateful to you. (Він пропонує їй склянку вершків і широко усміхається). Test it! Please them.

Сара куштує вершки.

САРА: It’s really, really, really creamy.

ФРАНСІС: Це свіжі вершки.

САРА, стурбована виглядом Тома, але все ж усміхається: What happen to you?

ТОМ: Nothing.

САРА: You look terrible.

АҐАТА: Давно вже не було у нас в хаті стільки народу.

ТОМ: Тільки нічого не розморожуйте, мамцю. Вона ненадовго.

САРА: How you call her?

АҐАТА: Як це — ненадовго! Вона залишиться на ніч. Дивно якось це, ви тут сама, без нього.

ФРАНСІС, до Сари: Чекай! Чекай! Не рухайся.

Франсіс витирає пальцем залишки вершків з кінчиків губ Сари. Облизує пальця.

АҐАТА, закликає його до порядку: Франсісе!

ФРАНСІС: Скажи їй, у мого брата дійсно був добрий смак.

АҐАТА: Думаєш, саме час для цього?

ФРАНСІС: А що, вже й комплімент не можна зробити?

ТОМ: Вона вдячна тобі за комплімент, Франсісе.

АҐАТА: Вона нічого не сказала, а ти переклав? (Пауза. Почувається незручно). Томе, скажи їй, що я дуже засмутилася, що її не було на похороні.

САРА: The broher is fucking mad dog.

ТОМ, робить вигляд, що перекладає: Well... Вона не могла приїхати. В неї не було сил.

САРА, говорячи про Франсіса: He’s scare me.

ТОМ, продовжує гру в переклад: Надто боляче.

АҐАТА: Коли надто болить, ми тримаємо це в собі? Мені здається, що якраз це мають на увазі, коли кажуть — бути сучасним?

САРА, до Тома: What’ up with you? Your neck, your face, your poignets?

ТОМ: Nothing serios.

АҐАТА: Що вона каже?

ТОМ: Вона каже, що їй шкода.

АҐАТА: Це правда, що він помер на місці?

САРА: I think that will cost you more than a thousand. You already own me few taxis. The one for the bus until here.

TOM: Don’t worry.

САРА: Do you have a idiа the number the stop this bus had to make before here? The taxi for this local locality to this house...

ТОМ: Так, він помер відразу.

АҐАТА: Вона сказала «таксі». Я чула «таксі».

ТОМ: Вона приїхала на місце аварії на таксі.

АҐАТА: Ти нам казав, що вона бігла! На таксі не бігають!

ТОМ: Help me a bit, Ellen!

САРА: You said to his brother that I was ugly?

ТОМ: Їй було дуже важко, бо вона не мала змоги опізнати тіло на власні очі.

АҐАТА: Спитай, чи вона хоче чогось випити.

САРА: Yes. I have to kill this creamy taste in my mouth.

ТОМ: Вона не п’є.

САРА: Just a drink.

АҐАТА: Вона хоче випити.

ТОМ: Вона не п’є.

АҐАТА: Ми ще не розучились приймати гостей! Ми вип’ємо вина за пам’ять про нього.

САРА: The last bus will be tonight at nine.

ТОМ: Вона вдячна вам.

АҐАТА: У мене в спальні є коньяк. Франсісе, принеси стакани. Оті, гарні.

Франсіс і Аґата виходять.

ТОМ: Вони працюють зранку до ночі. Навіть по неділях. А ще вони ходять на месу. Зараз я познайомлю тебе з Фіфочкою. Це моє теля. Його назвали «Фіфочка» в мою честь. У нього найлагідніші очі на Землі. Франсіс працював п’ять годин, щоб дати йому народитися. Приїздив ветеринар, оглянув його ногу. Це при народженні. Корова стояла. Воно впало з висоти. Його треба підносити до матері для кожного годування. Досить важке. А вночі я ставлю будильник. Франсіс вважає, що я трохи одержимий.

САРА: Іди за валізою.

ТОМ: Що?

САРА: Візьмемо твою машину. Я поведу.

ТОМ: Для чого?

САРА: На тобі повно синців. Ти не можеш поворухнути долонями. Ти говориш зі мною про теля і витираєш очі. Ти дав мені спробувати вершків з усмішкою, позиченою на сільськогосподарській ярмарці? Страх господній! Ти сказав їй «мамцьо»!

ТОМ: Щоб порадувати її.

САРА: Ніхто нікому не каже «мамця» просто так, щоб порадувати. Там, біля автобусу, коли я сідала у єдине таксі на площі, я почула: «На розвилці четвертої дороги біля єдиного освітленого будинку!», — я сказала собі: якби це було в кіно, то якраз такій дурепі, як я, з останніми тактами музики відірвали б голову?

ТОМ: Якщо я поїду звідси, Франсіс змушений буде продати ферму. Ти знаєш, скільки тут роботи, треба ж доглядати сорок вісім корів. Франсіс буде змушений відправити свою матір до старечого будинку, бо вона все більше й більше зациклюється на релігії. Франсіс завжди один, тому що він порвав обличчя! А ще ж є дівчина, якій він хотів зробити подарунок. І так і не зміг його віддати. Я куплю лазерну доїльню.

САРА, не розуміє, про що він говорить: Насправді, ми з тобою не такі вже й друзі, та я налаштована зробити саме так.

ТОМ: Це як сім’я.

САРА: Ще дев’ять днів тому ти про них навіть не знав!

ТОМ: Не знаю, як тобі це пояснити. Тут, це все справжнє. Є собака, який гавкає, і його чути. Є священик, який говорить, і його слухають. Є теля, яке народжується, і є кров.

САРА: Ти змусив мене приїхати сюди, щоб зіграти роль подруги мерця, і ти мені розказуєш про правдивість? О’кей. Твій дружок брехав своїй матері. Правда! Твій дружок брехав тобі. Правда! Також правда, що твій дружок брехав усім і всюди. Багато хто все життя прагне розвити таку здатність, а для твого дружка змінювати правду було лише частиною його хисту. (Пауза). Я спала з ним. Я кажу тобі, і це було так банально. Настільки нічого особливого, бо він з усіма це робив, твій дружок. Якщо він тебе підвозить, — влітку на мотоциклі, взимку на машині, — це був код. Спати з ним — це як сходити в лавку. Як з хлопцями, так і з дівчатами. З дівчатами також, Томе, бо твоєму дружку вдавалось брехати й самому собі. І у спадок він залишив тобі те, що вмів робити найкраще!

Пауза.

ТОМ: Скільки разів?

САРА: Чого?

ТОМ: З тобою?

САРА: Збирай валізу!

Том не рухається протягом деякого часу, як наче увесь сум світу поселився в ньому. Франсіс повертається зі стаканами.

ФРАНСІС: Ось і стакани!

ТОМ, серйозно: Ми зараз же відвеземо її на станцію.

ФРАНСІС: Вона тільки-но приїхала.

САРА, саркастично: На станцію?

ФРАНСІС: Що тут відбувається?

САРА: На станцію? Як би не помилитись платформою! Це ж просто вивіска біля таверни, станція!

ТОМ: Не так голосно!

САРА: Я не сидітиму в тій дірі протягом трьох годин в очікуванні автобуса.

ТОМ: Говори англійською!

САРА: І все це тому, що... (Ненав’язливо, з натяком): «Франсіс! Франсіс! Франсіс!»

ФРАНСІС, до Сари: Що там він тобі розказав? (З силою хапає Тома за шию). То що він там тобі сказав? Що сказав?

САРА, втручається: Агов! Відпусти його! Так потовкти його, як ти потовк, і при цьому він шукає можливостей, щоб залишитись, йому взагалі не треба нічого казати.

ТОМ, майже кричить: Заговориш ти нарешті англійською, йоханий бабай!

САРА, кричить в далечінь, з англійським акцентом: Коньяк!

ФРАНСІС, до Тома: Я з тобою ще не закінчив.

САРА: Коньяк!

ФРАНСІС: Скажемо матері, що вона хоче піти на могилу мого меншого брата, а потім відвеземо її на автобус.

САРА: Ого! І куди це я йду?

ФРАНСІС: На кладовище.

ТОМ, з погрозою: Це кладовище чи могильник для корів?

САРА: Для кого?

ФРАНСІС: Можеш довіряти йому, він знає дорогу.

ТОМ: Одним скелетом більше — одним менше, ніхто не помітить!

ФРАНСІС: Як я тебе люблю, чоловіче, якби ти знав!

Сара перелякана. Аґата повертається з коробкою з-під взуття і пляшкою коньяку.

АҐАТА: Ви про що тут говорите?

ФРАНСІС: Вона говорила про оздоблення кухні.

Всі здивовано дивляться на Франсіса.

САРА, знов входить в роль Еллен, але без ентузіазму: I don’t think than this kind of кухня, I mean kitchen still existed. We have to make a shooting here. All the details are so good, so real. The oven, the fridge, the prelart... Still seventies. Wow. Wallpaper fashion. Really hot.

ФРАНСІС: Це оздоблення, воно видається їй ­гарним.

Аґата церемонно ставить коробку на стіл.

САРА: Shoes! I like shoes!

АҐАТА: Я знаю, що це значить — «взуття». Ні, Еллен, це не взуття. (Вона відкриває коробку, дістає різні предмети). Його перший шкільний табель. Його перший чоловічий годинник. Його перші блокнотики. Думаю, в них малюнки і особисті записи.

ФРАНСІС, стурбовано: Він не забрав їх з собою?

АҐАТА: Ні, він їх залишив тут.

ФРАНСІС: Ти їх не відкривала?

АҐАТА: Я завжди ставилась з повагою до вашого особистого життя. Я завжди казала, що якщо у моїх хлопчиків є що мені сказати, то вони скажуть. Якщо у них є секрети, то хай про них мовчать. Бо якщо ті секрети спонукають їх до брехні, то це вже будуть не мої хлопчики. Хочеш відкрити якийсь із них, Томе?

ТОМ: Ні.

АҐАТА: Прочитаємо дещо. Для Еллен.

ТОМ: Вона ж не розуміє французької.

АҐАТА: Просто, щоб почути його голос. Ми всі ­разом.

ФРАНСІС, серйозно: Читати — погана ідея, мамцю.

АҐАТА: Томе, ти теж так думаєш, що це — погана ідея?

ТОМ: В мене не лежить серце до читання цього.

АҐАТА, продовжує перебирати речі в коробці: Тут ще його перша краватка. Прядка його волосся. У вісімнадцять років у нього було довге волосся. Дуже гарне. Ти не перекладаєш, Томе? (Вона наче слідує ритуалу, церемонно закриває кришку і пропонує коробку Сарі). Це вам, Еллен. Все це тепер ваше. Ти знов не перекладаєш, Томе? Чому вона не бере коробку? Чому не робить нічого з того, що повинна була б зробити? Чому вона не приїхала на похорон? Чому в неї нема ніяких емоцій? Чому нема нічого траурного в її одязі? Чому не питає дороги до цвинтаря? Чому вона не привезла квіти? Чому є щось, чого я не відчуваю? Чому Том не захотів сказати кілька слів у церкві? Чому щось пішло не так? Що було не так із моїм сином? Ким він був? Він більше не приїздив до нас. Що ми йому зробили? Він більше не телефонував. І не писав. Яка аварія з ним трапилась? В двадцять п’ять років не вмирають. Чому я почуваюсь зайвою? Зайвою.

ФРАНСІС: Досить, мамо!

АҐАТА: У мене таке враження, що Еллен, її ніколи не існувало.

САРА: I have to aske a bus. Right now. There will have just one bus and I have to take it!

ФРАНСІС: Зараз, тільки візьму сигарети!

САРА: Я не палю!

Пауза.

ТОМ: Мова стала льодом, мармуром, бетоном.

САРА: Пані, я ніколи не палила.

ТОМ: Гарячкувати, кричати, вибухати.

ФРАНСІС, до Тома: Зараз же веземо її на станцію.

АҐАТА: В яку гру ви граєте?

Франсіс бере пляшку коньяку і виходить з Сарою і Томом. Аґата відкриває один із блокнотів Ґійома і починає його гортати.