Том на фермі

Картина 6

День 5. На Томові фермерська одіж, яка сидить на ньому краще. Том і Франсіс забризкані водою і кров’ю. Вони миють руки у великих ночвах.

ФРАНСІС: Три сильніше! Я ж попереджав, що воно все забризкає.

ТОМ: Екстаз! Це просто екстаз!

ФРАНСІС: Ага, кожного разу те саме відчуття.

ТОМ: Оце так! Це було... Мені бракує слів! Це більше ніж слова.

У Тома погано виходить намилювати себе через зап’ястки, на яких ще й досі пов’язки.

ФРАНСІС: Зачекай. У тебе не вийде.

Франсіс намилює Томові руки.

ТОМ: Ми допомогли корові отелитися! Ми дали життя! Це сильно. Мені хочеться бігти полем і кричати: «Я дав життя! Агов, койоти! Я дав життя!» Ну добре, я нічого такого не зробив через зап’ястки, але я спостерігав, як то робив Франсіс. Я підбадьорював його, аж поки він не звелів мені заткнутись. Він начепив великі пластикові рукавиці. Він запхнув руку в корову, прямо в коров’ячу матку, щоб спіймати за ноги теля. За передні ноги. Він прив’язав до них мотузок. А потім, він тягнув, тягнув. Найменше протягом трьох годин. При кожних переймах він тягнув. При кожних переймах я його підбадьорював. А тоді показалась голова теляти. Саме тоді він сказав мені заткнутись. Знову перейми. А потім — все тіло майже за раз. Я закричав! Франсіс глипнув на мене, та я закричав ще голосніше. Теля гепнулось на землю, з висоти корови. Воно зламало ногу. Це круто як ласкаво просимо у світ. (Том згинається, захлинається сльозами радості). Я перерізав пуповину. Потім корова вилизала плаценту. Теля попило молозива. Франсіс сказав «colostrum»! Франсіс вжив латинське слово. А ще твоя мати розморозила пиріг. Занадто добре!

ФРАНСІС: Назвемо його: «Фіфочка»!

ТОМ: Занадто добре! Я не знаю, що стане зі мною. Вибач. Я не контролюю себе. Вибач.

ФРАНСІС: Томе, а скажи мені, для чого вона здалася, твоя сперма?

ТОМ: Га?

ФРАНСІС: Твоя сперма, для чого вона?

ТОМ: Добре. Міняєм тему.

ФРАНСІС: Для чого ти існуєш, якщо не даєш ­життя?

ТОМ: Е-е, дай мені секунду.

ФРАНСІС: Я недавно про це подумав. Після тебе не залишиться нічого! Твоя сперма, вона ж ні для чого.

ТОМ: Це спосіб бачення.

ФРАНСІС: Воно ні для чого, твоє сім’я.

ТОМ: Залиш синоніми експертам.

ФРАНСІС: Для чого ти в цьому житті?

ТОМ: Бо рвати обличчя — почесна місія?

ФРАНСІС: Знімай майку.

ТОМ: Що?

Франсіс допомагає Тому зняти майку.

ФРАНСІС: Вище руки. (Він намилює йому тіло). Покажи свої пахви.

ТОМ: У нього твій голос.

ФРАНСІС: Ти ж не збираєшся прожити життя без дітей. Старий пеньок? Без дітей? Без нікого?

ТОМ: У нього твої руки.

ФРАНСІС: Я до тебе говорю!

ТОМ: У нього така ж чорнота очей, як і в тебе.

ФРАНСІС: Я до тебе говорю.

ТОМ: У нього твої губи. Повернутися до нього.

ФРАНСІС: Я говорю до тебе.

ТОМ: Повернутися до нього. Я думаю тільки про себе, Франсісе! А ще, «моє сім’я» приносить мені багато задоволення самим процесом свого виробництва.

ФРАНСІС: Я можу тобі щось показати. (Франсіс витягає зі схованки паперовий пакет і обережно дістає з нього червону жіночу блузку.) Це було для тої дівчини.

ТОМ: Тої, зі школи танців?

ФРАНСІС: Продавчиня казала мені, що вона — зі справжнього шовку.

ТОМ, щиро: На перший погляд, можу сказати, так, це — справжній шовк.

ФРАНСІС: Якщо ти кажеш, то я тобі вірю.

ТОМ: Дуже гарна.

ФРАНСІС: Я ніколи не мав нагоди комусь її подарувати.

ТОМ: Як її звали?

ФРАНСІС: Вже й не згадаю. Справжній шовк. Я радий. (Франсіс натискає кнопку і по всьому корівнику звучить музика). Дванадцять гучномовців, центральний пульт, підсилювач на 2500 ватт. Автоматичний змінник на вісім дисків. Всі думають, що це самба, але це — румба. Коровам подобається. Я впевнений, що вони дають більше молока. Танцюють це з прямими руками. Треба триматися рівно! На відстані рук. Розслаблений таз. Ним треба рухати справа наліво, ось так. Тільки таз. Рух вперед і назад з тієї ж ноги. Коліна згинаються по черзі, одне за одним. Ходи сюди!

ТОМ: Ні! Ні! Візьми краще корову.

Франсіс бере його, не зважаючи на протести.

ФРАНСІС: Рівно. Руки прямі. Вірно!

ТОМ: Справа наліво. Увага на таз. Вперед. Ногу назад.

Вони починають танцювати. Вони відмінні танцюристи.

ФРАНСІС, вражений умінням Тома: Зачекай-но! Ти зашвидко вчишся.

ТОМ: Непогано, еге ж.

ФРАНСІС: Більше ніж «непогано». Ти навчився в мого меншого брата! (Жартує). Він клявся мені, що танцює тільки зі мною.

ТОМ: Ти теж, теж «непогано». (Том обіймає і цілує Франсіса. Франсіс не заперечує. Том рознімає обійми.) Вибач. Не знаю, що на мене найшло.

ФРАНСІС: Повернись!

Том повертається до Франсіса, який бере його за горло. В цьому душінні є щось заспокійливе і приємне для Франсіса.

ФРАНСІС: Скажеш, коли зупинитись! Вирішуєш ти. Ти зробиш мені знак і я зупинюсь. Коли забажаєш, чоловіче. Ще? Ти моцний, чоловіче. Ти моцний!(Том хитає головою. Франсіс відпускає його). Знаєш, я застряг тут через свою матір. Я міг би поїхати, лишити її саму. Та в мене не виходить. Прийде час, і мені доведеться відправити її до старечого будинку. Ну, зараз вона ще при своєму розумі, але все більш і більш зациклюється на цих церковних історіях. Я так думаю, пройде ще років п’ять, поки в неї повністю знесе стріху. П’ять років, не більше. Ходити за коровами, дивитися на койотів. Бачити, як сходить кукурудза, слухати, як бреше собака: п’ять років, не більше. Іноді я бажаю їй швидкої смерті. Ну, там, вранці знаходиш її на долівці в кухні. Телефон у руці, рот відкритий і очі втуплені в порожнечу. Мені було б боляче, бо я люблю її, та щонайменше, мені не треба було б віддавати її до старечого будинку.

Том і Франсіс застигнуті зненацька Аґатою, яка їх чула.

АҐАТА, яка все чула: Я вас шукала.

ФРАНСІС: Ти була тут?

АҐАТА: Я шукала вас. (З приводу червоної блузки). Ти ще не викинув цю ганчірку?

ФРАНСІС: Вона народила гарненьке теля. Ми назвали його Фіфочка.

АҐАТА: Це не кличка для теляти.

ФРАНСІС: Ти чула, про що я тільки-но казав?

АҐАТА: Вам пора їсти. Пироги якраз доспіли.

ФРАНСІС: Ти чула все, що я казав?

АҐАТА, холодно: Так, я все чула. А потім сказала: Фіфочка, ця кличка не підходить теляті! Пироги ще гарячі.

Вона виходить.

ФРАНСІС: Вона все чула. ( Том бере блузку з червоного шовку, одягає її і встає.) Тобі ще мало?