День, коли скінчився світ, захопив мене зненацька на перехресті П’ятої та П’ятдесят сьомої вулиць; я саме дивився у свою мобілку. Рудоволоса дівчина зі сріблястими очима обернулася до мене й промовила:
— Чи ти відчув уже: що розумнішими стають мобілки, то дурнішими — люди?
Вона здавалася одною з дружин Дракули після спустошення якоїсь крамниці готичних товарів.
— Я чимось можу допомогти вам, панянко?
Вона відповіла, що світ наближається до свого кінця. Небесна Юридична Служба видала наказ про призупинення через неналежне функціонування; вона ж була грішним ангелом, посланим із підземного світу, аби докласти зусиль, щоб нещасні душі, як-от моя, організовано рушили до десятого кола пекла.
— А я гадав, що отам, унизу, є тільки дев’ять кіл, — заперечив їй.
— Нам довелося додати ще одне для тих, хто жив так, ніби думав, що житиме вічно.
Я ніколи не зважав занадто на препарати, що приймав, але досить було раз зазирнути в ці сріблясті очі, аби зрозуміти, що вона каже правду. Помітивши мою розгубленість, дівчина повідомила, що, оскільки я не працював у фінансовому секторі, вона дозволяє мені три бажання, перш ніж Великий вибух здійснить перемотку і Всесвіт здетонує так, що знов перетвориться на горошину.
— Обирайте, добре подумавши.
Я трохи поміркував, а тоді виголосив:
— Хочу дізнатися про сенс життя, хочу взнати, де можна знайти найкраще у світі шоколадне морозиво, і хочу закохатися.
— Відповідь на два перші твої запитання однакова.
А щодо третього, то вона поклала на мої губи цілунок, що духмянів усією істиною світу й змусив мене забажати стати пристойною людиною. Ми пішли прогулятися на прощання парком, а потім сіли в ліфт, щоб піднятися на самісінький верх солідного готелю з готичними капітелями, що височів на протилежному боці вулиці, звідки побачили, як світ прямує до грандіозного кінця.
— Я кохаю тебе, — мовив я.
— Та знаю.
Ми стояли там, узявшись за руки, споглядаючи, як всеохопна навала багряних туч затягує небеса, і тоді я заплакав, нарешті відчувши себе щасливим.