Весь світ у кишені

І

Морґан підійшов до верстата й сів на нього.

— Якщо це рішення колективне, — мовив він, зиркнувши на чотирьох спільників, — тоді обговорімо, що нам ще потрібно зробити.

Усі вмостилися на різноманітних ящиках, якими повнилася майстерня Джипо. Атмосфера враз стала напруженою.

— Потрібно роздобути машину для Джинні, — сказав Морґан. — Нам треба двомісне відкрите спортивне авто. Цим займуться Ед із Кітсоном, — він поглянув на чоловіків. — Коли знайдете таке, підженіть його сюди. Джипо пофарбує машину і змінить номери. Вона має перевернутися в «пляшковому горлі». З одного боку вздовж дороги тягнеться яр. Знадобляться два десятифутові ломи, якими ми зможемо без зусиль перекинути машину в яр. Дістань ці ломи, Джипо.

— Звісно, — кивнув той. — Також я підготував дорожні знаки.

— Дай подивитися на них.

Італієць дістав два знаки на палицях. Морґан схвально кивнув.

— Добре. А тепер пробіжімося всім планом, — вів далі бос. — Може, хтось би робив нотатки? Я хочу, щоб кожному було все зрозуміло щодо його обов'язків. Джинні, записуватимеш?

— Так, — відповіла дівчина. — Якщо даси папір і чим писати.

Настала пауза: Джипо пішов до своєї хижки, щоб принести блокнот і олівець.

Щойно італієць вийшов із сараю, Блек мовив:

— Якийсь він дриґаний, Френку. Я хвилююся через нього.

Вираз Морґанового обличчя посуворішав.

— Ми впораємося з Джипо. Доведеться трохи попідбадьорювати його, поки не роздобудемо броньовика. А якщо він почне рачкувати назад — натиснемо на нього. Усе буде добре.

— Сподіваюся, ти маєш рацію, — сказав Блек.

Френк поглянув на Кітсона.

— Ну що, малий? Як ти почуваєшся? Уже почав планувати, як витратиш свої грошенята?

— Я ще їх не отримав, — похмуро відказав Алекс. — Коли заберу свою частку, то матиму вдосталь часу на планування.

Морґан уважно подивився до нього, а тоді зиркнув на Джинні.

— Усе гаразд, Джинні?

Байдужий вираз її бірюзових очей не змінився, коли вона відказала:

— Звісно.

Джипо повернувся з блокнотом і олівцем, які вручив дівчині.

— Проженімо весь план, — сказав бос. — Якщо хтось із вас не впевнений, що має робити, перебийте мене. Це важливо. Кожен має чудово розуміти, в чому полягає його робота, тож не бійтеся питати, — Морґан змовк, щоб запалити цигарку, а тоді продовжив: — Зустрічаємося тут, у п'ятницю, о восьмій ранку. Джинні й Кітсон одягнуться так, як і мають виглядати люди у відпустці. Алекс керуватиме «б'юіком», Джинні — спортивним авто. Усі решта їхатимуть у фургоні непомітними. Джинні приїде до Агентства броньованих автомобілів і зачекає, доки з'явиться наш броньовик. Кітсон на «б'юіку» підтягне фургон до початку ґрунтової дороги. Там ми висадимо Джипо з одним зі знаків, — він вказав пальцем на Джинні: — Запиши: потрібно два молоти, щоб установити знаки, — він поглянув на Джипо: — Залишаємо тебе на початку дороги. Там є де сховатися, тож ти без проблем лишишся непоміченим. Твоє завдання — чекати, доки проїде броньовик, а щойно він промчить повз тебе — встановлюєш знак, який спрямує весь потік машин на іншу дорогу, тоді повертаєшся назад, щоб ми могли тебе забрати. Зрозумів?

Очі Джипо розширилися, а обличчя — напружилося. Зрештою він кивнув.

— Кітсон їде до «пляшкового горла» й зупиняється. Тут ми з Едом виходимо з машини й ховаємося збоку від дороги. Кітсон їде далі, — Морґан поглянув на Алекса: — Ти від'єднуєш трейлер у лісі й залишаєш його. Тоді швидко їдеш у кінець дороги й встановлюєш інший знак. Після цього повертаєшся, чіпляєш фургон і повертаєш авто обличчям до місця дії. Ґрунт обабіч дороги достатньо твердий, тож ти зможеш розвернутися. Коли повернешся до «пляшкового горла», то натрапиш на такий самий ґрунт, а тому зможеш розвернути машину й фургон так, щоб задня частина трейлера опинилася навпроти броньовика. Не забудь: щойно почуєш сигнал, рухайся швидко. І якщо я кажу «швидко», то ти, чорт забирай, маєш мчати, як вітер!

Кітсон запитав:

— А яким буде сигнал? Тобто як я дізнаюся, що ви вже чекаєте на мене?

Морґан витягнув із рота цигарку, зиркнув на розжарений кінчик і насупився.

— Ну, гадаю, ти почуєш постріли. Але на випадок, якщо їх не буде, я матиму при собі свисток. Тож дій за свистком. Один гучний свист — і ти вже мчиш.

Обличчя Алекса напружилося.

— Гадаєш, таки буде стрілянина?

Френк знизав плечима.

— Не знаю. Я так не думаю, але ж усе може бути.

Він зиркнув на Блека, а тоді знову на Кітсона.

— У будь-якому разі, їдь, коли я засвищу, — він повернувся до Джипо: — На початку тобі дістанеться найлегша робота, але не забувай: потім буде найскладніше.

Джипо тривожно кивнув. Йому було трішки легше від думки, що він не братиме участі у насиллі. Він же технічний спеціаліст, його справа — відчинити броньовик. Тому італійцю здавалося справедливим і правильним, що від нього й не очікували якихось дій у захопленні панцерника.

— Ти розумієш, що маєш зробити? — запитав Морґан, знову зосередившись на Кітсоні.

— Так, — кивнув той.

Молодик також відчував полегшення, що на його долю випало саме водіння авто. Він принаймні не братиме участі в стрілянині, якщо вона буде.

— А ти, Джинні, — Френк розвернувся й поглянув на дівчину, яка байдуже слухала, — ти у спортивній машині чекатимеш біля Агентства, доки не виїде броньовик. Стеж за ним, але тримайся на віддалі. Водій не має тебе побачити. Ти кермуватимеш маленьким авто, тож заховатися буде нескладно. Коли броньовик виїде на додаткову дорогу, втулися одразу за ним. Натисни на клаксон. Водій притулиться до краю дороги, щоб пропустити твою машину. Мусиш привернути увагу водія, аби він тебе запам'ятав. Тож натисни на клаксон, проїжджаючи повз, і мчи так швидко, як зможеш. Нехай він думає, що ти поспішаєш і тому наражаєшся на небезпеку. Помахай рукою, проїжджаючи, і мчи щодуху. Якщо все правильно прорахуєш, тобі лишатиметься ще миля прямої дороги. Машина, яку ми для тебе роздобудемо, зможе витискати понад сто миль на годину, і ти мусиш гнати на цій швидкості, аби ті двоє мовили: «Ця дівчина летить так, наче квапиться на той світ». На повороті вони втратять тебе з виду, але продовжуй їхати настільки швидко, наскільки зможеш. Головне, сама не вскоч у халепу. Про зустрічний рух хвилюватися не доведеться: Кітсон установить знак і спрямує машини на іншу дорогу, тож їдь якнайшвидше. Тільки заради бога, не розбийся насправді. Ми чекатимемо на тебе з ломами у «пляшковому горлі». Ед і я перекинемо машину в яр. У нас має бути хвилин п'ятнадцять, щоб добре обставити сцену до приїзду броньовика. Все залежатиме від того, як швидко ти їхатимеш. Щоб усе видавалося переконливішим, ми підпалимо твоє авто. Знадобиться довга ганчірка, щоб підпалити бак із бензином. Запиши це, — Френк перевів погляд на Кітсона: — Ти підеш на бойню в Дьюкасі й придбаєш кілька пінт свинячої крові. Скажеш, що вона тобі потрібна для садівництва. Джинні, ти повинна мати з собою ще одну сукню. Та, що буде на тобі, повністю вимаститься. Потрібно вразити цих хлопців, змусити їх думати, буцімто ти стікаєш кров'ю, коли вони побачать тебе посеред дороги, — Френк змовк, а тоді запитав: — Запитання є?

Джинні похитала головою.

— Наразі все зрозуміло.

— Добре. Ти лежиш посеред дороги в калюжі крові. Недалеко у яру горить авто. Ми з Едом — в укритті. В Еда — автоматична гвинтівка. З'являється броньовик і зупиняється, — Морґан погасив цигарку. — І тут починається царина здогадів. Може, доведеться імпровізувати. Неможливо передбачити, що саме водій з охоронцем робитимуть, коли побачать Джинні посеред дороги. Розраховувати можна тільки на одне: вони точно не переїдуть її, а зупиняться. Може, обидва вийдуть із машини, але я так не думаю. Гадаю, до Джинні піде охоронець, а водій лишиться в броньовику. Коли охоронець опиниться за кілька футів від Джинні, я вийду зі сховку. Ед із гвинтівкою прикриватиме мене. Коли охоронець нахилиться над Джинні, я підійду до вікна броньовика з боку водія і тицьну пістолет шоферу в обличчя. Джинні спрямує пістолет в обличчя охоронця.

Запала тиша. Усі четверо дивилися на Морґана.

— Що трапиться далі, вгадати неможливо, — продовжив Френк. — Вони можуть здатися, а можуть і пручатися. Маємо бути готові до всіляких клопотів. Якщо охоронець чинитиме опір, Ед поранить його в плече. Я вчиню так само з водієм. Орієнтуватимемося відповідно до ситуації. Що б не трапилося, я маю не дозволити водієві натиснути на кнопки. Це не складно. Головне, щоб ніхто з вас раптом не втратив голови, — він зиркнув на Блека: — Якщо доведеться стріляти, пам'ятай: відстань усього двадцять футів. У тебе є гвинтівка, а той тип — величезний, як гора. Стріляй швидко і точно.

— Я впораюся, — сказав Ед, намагаючись не дивитися на боса.

— Добре, — продовжив Морґан. — Охоронця з водієм знешкоджено. Я свищу Кітсонові, — він перевів погляд на Апекса: — Ти стоятимеш за п'ятсот ярдів далі по дорозі. Уважно чекай на свисток. Щойно почуєш його, негайно їдь.

Кітсон кивнув. Його дихання ставало важким, і повітря почало ривками виходити з поламаного носа.

— Відтоді мусимо працювати швидко, — сказав Морґан. — «Б'юік» приїде й розвернеться, тож задня частина фургона буде саме навпроти броньовика. Я заведу панцерник по трапу всередину. Джинні, ти маєш переодягнутися. Ед забере ломи й гвинтівку і покладе їх у фургон, а тоді приєднається до мене в броньовику. Джинні з Кітсоном сядуть у «б'юік». Кітсон розверне машину з фургоном — і ми швидко поїдемо за Джипо, який уже йтиме нам назустріч. Він також сяде у панцерник. Отже, Алекс і Джинні в «б'юіку», броньовик — у фургоні, а ми троє — в кабіні броньовика, щоб нас не було видно. Маємо якомога швидше дістатися до автостради, але Кітсону ризикувати не можна. Якщо пощастить, будемо на автостраді за п'ятнадцять хвилин. За цей час Агентство вже зрозуміє, що броньовик зник з ефіру. Можливо, вони подумають, що зламалася рація, а тому зв'яжуться з дослідницькою станцією. На мою думку, ми маємо близько півгодини, перш ніж мотузок порветься й кулька злетить. Щойно опинимося на автостраді, Кітсон має їхати зі швидкістю тридцять миль на годину, не більше. До того часу рух на дорозі вже буде жвавим, тож ніхто не запідозрить молоду пару з фургоном, яка, вочевидь, їде у відпустку. Тепер запитання є?

Кітсон стиснув кулаки й запитав:

— А що з водієм і охоронцем? Ми залишимо їх у «пляшковому горлі» чи щось зробимо?

Морґан роздратовано провів пальцями по волоссю.

— Не суши собі над цим мізків. Ми з Едом про них подбаємо.

Кітсон спітнів, усвідомивши: вони мають намір убити тих двох.

— Вони ж побачать фургон, — хрипко сказав Алекс. — І зможуть описати і його, і нас разом з ним.

— Викинь із голови, — байдуже мовив Морґан. — Це ж ми подбаємо про них, а не ти. Тож чого тобі пнутися? Ми з Едом владнаємо справу.

Кітсон поглянув на Джинні. Заціпенілий вираз на її обличчі його не втішив. Щось глибоко всередині підштовхувало юнака відступитися — як не крути, а це закінчиться убивством! Навіть сліпець би це побачив — вони не залишать водія з охоронцем живими.

Морґан мовив:

— Ну, якщо питань більше немає, я продовжу.

Джипо нервово втрутився:

— Френку, мене це хвилює, тож я хочу знати напевно. Як ти збираєшся впоратися з охоронцем і водієм? Як можеш бути впевненим, що вони не передадуть наших описів копам?

Очі Морґана враз стали похмурими, а обличчя — суворим.

— Тобі що, намалювати все схематично? — гарикнув він. — Як я можу подбати про них? Слухайте-но, ви обидва підтримали цю справу. Я попереджав: якщо облажаємося, опинимося на електричному стільці. Казав вам подумати, перш ніж голосувати. Та ви однаково висловилися «за». Тож годі мені втирати все це лайно про те, як нам змусити їх замовкнути! Ви й самі чудово знаєте, як ми це зробимо! Я ж не прошу вас братися за це. Ми з Едом владнаємо справу. Але якщо ви гадаєте, що можете зараз дати задній хід, то глибоко помиляєтеся! Ми всі в одній упряжці. Я не маю наміру завалити справу тільки через те, що ви двоє враз відчули себе порядними! Вам ясно?

Джипо зглитнув. Безжальний блиск Морґанових очей налякав його. Саме тоді він і збагнув: бос не вагаючись підстрелить його, якщо він і далі протестуватиме.

— Гаразд, — тихо відказав Джипо. — Бос ти, Френку.

— Ну звісно, що я бос, — сказав Морґан, тоді повернувся й глянув у вічі Кітсону. — А ти що скажеш?

Кітсон боявся не Морґана, а Джинні. Якщо їй вистачить мужності пройти через це, то і йому також.

— Я просто запитав, — Кітсон відповів на Морґанів погляд. — Хіба це заборонено?

— Добре, — Морґан трохи розслабився. — Відповідь ти отримав. Тепер я можу продовжувати, чи ви двоє ще хочете згайнувати трохи часу?

— Уперед, — відказав Алекс. Його обличчя аж пашіло.

— Опинившись на дорозі, — продовжив Морґан, — рушаємо до Фовн-Лейка. Там є великий табір для фургонів, тож там і зупинимося. Загубимося серед двохсот інших фургонів. До Фовн-Лейка потрібно дістатися до обіду. Навколо озера є хижки. Кітсон одну з них найме, — голос Морґана був різким і лютим. Він поглянув на юнака: — Припаркуєте трейлер біля хижки. Ви з Джинні маєте поводитися як пара, у якої медовий місяць. Ви рибалитимете, плаватимете й насолоджуватиметеся життям. Доки ви створюватимете цю ілюзію, Джипо, Ед і я будемо марудитися з броньовиком.

— Заради бога! — роздратовано вигукнув Блек. — Цьому ледарю точно дістанеться найлегша частина справи!

Кітсон підвівся й стиснув кулаки. Його обличчя почервоніло від люті.

Морґан зірвався на Блека:

— Заглохни, зрозумів? — гнів у голосі боса змусив Алекса зупинитися. — Еде, слухай сюди. Ми — одна команда. Кітсону випала частина з медовим місяцем, бо він кермує машиною краще за всіх нас. Або ти припиниш брати його на кпини, або ми з тобою серйозно поговоримо. Мене вже нудить від вашого ниття. Тільки Джинні тримає рот на замку. Якщо ми хочемо впоратися з цією справою, мусимо діяти разом. Запам'ятай це і стули пельку!

Ед знизав плечима:

— Добре, добре. Хіба вже й слова сказати не можна?

Морґан довго дивився на нього, аж доки Блек не відвів погляду, а тоді мовив:

— Коли трейлер припаркується, Джипо починає свою роботу. Буде нелегко. У фургоні гаряче й мало місця, але тобі доведеться з цим змиритися, Джипо. Ми з Едом лишимося в кабіні броньовика, щоб тобі не заважати. Якщо знадобиться допомога, ми зробимо все, що нам до снаги. Звісно, буде непереливки, адже доведеться сидіти у фургоні допізна. Коли стемніє, будемо переходити на ніч до хижки, але повертатимемся у машину на світанку. Не можна ризикувати, щоб нас хтось помітив. Мусимо бути обережними. Можливо, доведеться ще кудись поїхати, якщо, на думку Джипо, знадобиться більше часу. Якщо так, то поїдемо в гори, але я б цього не хотів. Боюся, що «б'юік» не витягне такого вантажу, а якщо застрягнемо, то матимемо ідіотський вигляд, — він поглянув на Джипо. — Запитання є?

— Хочеш сказати, що я маю працювати з броньовиком, коли він перебуватиме у фургоні? — запитав італієць. — Френку, я ж не зможу скористатися автогеном. Його буде видно крізь штори, та й небезпечно це: трейлер може зайнятися.

— Можливо, тобі й не доведеться використовувати автоген, — зауважив Морґан. — До того часу вже спрацює годинниковий механізм. Може, тобі й відразу вдасться підібрати комбінацію.

Джипо кивнув і трішки заспокоївся.

Френк зіскочив із верстата й потягнувся.

— Ось, власне, і весь план. Він хороший, але не бездоганний, як і будь-який інший план. Я впевнений, що нам вдасться заховати броньовик. Ніхто не додумається перевірити фургон серед купи інших таких же машин. Це найкраща частина плану, — він поглянув на Джинні: — Розумно, мала. Справді розумно.

— Усе спрацює, — сказала дівчина, — доки всі робитимуть те, що мусять.

Холодний, рішучий погляд її очей схвилював Кітсона. Йому пригадалося, як Джипо казав, що дівчина з таким тілом створена для кохання. Але тепер, дивлячись на її холодне обличчя й суворі очі, він вирішив, що Джипо просто щось нафантазував.

— Гадаю, це все, — Морґан глянув на годинник. — Еде, завтра разом із Кітсоном візьміть машину Джипо й проїдьтеся автомобільними стоянками. Я хочу, щоб уже ввечері була спортивна машина. Як знайдете таку, приженіть сюди. Джипо її перефарбує. А тепер ідіть, обидва.

Кітсон насупився — йому не хотілося проводити вечір у компанії Блека. Він повільно звівся на ноги й побрів до дверей.

Блек пішов за ним, щось тихо насвистуючи. Він підморгнув Джинні, проходячи повз неї. Дівчина байдуже зиркнула на нього, але Ед продовжував усміхатися й навіть зупинився біля дверей, щоб підморгнути ще раз. За кілька секунд «Лінкольн» завівся й поїхав геть.

— Джинні, я хочу, щоб ти подбала про їжу, — сказав Морґан. — Візьми кілька кошиків для пікніка і купи консервів, — він витягнув з кишені трохи грошей і дав дівчині. — Бери таке, що довго зберігається, і прихопи кілька пляшок скотчу. Більше тобі нічого робити не потрібно. Побачимося тут у п'ятницю зранку, добре?

— Так.

Вона вирвала з блокнота дві сторінки нотаток і віддала їх Морґанові.

— Тебе кудись підкинути? — запитав він, знаючи наперед, якою буде відповідь. — Досі дощить.

Джинні накинула дощовик і похитала головою.

— Ні, дякую. Я поїду на автобусі, — вона поглянула на боса. — Ти впевнений, що все спрацює добре, правда?

— Ага, — відказав Френк. — Ти ж також такої думки?

— Так, — вона трохи повагалася, а тоді сказала: — До зустрічі, — дівчина кивнула Джипо і швидко вийшла в дощ.

Джипо почувався доволі наляканим. Лише думка про двісті тисяч доларів і мовчазна погроза Морґана не давали йому розклеїтися. Тепер він боявся цієї справи. А коли щось піде не так? Якщо копи впіймають його? Санта Марія! Що ж подумає його ненька?

Морґан поплескав італійця по плечу.

— Розслабся, — мовив бос. — Наступного тижня у твоїй кишені буде цілий світ. Заради цього варто ризикнути, правда ж? Я приїду сюди завтра зранку. Ти чудово попрацював над фургоном, Джипо. До зустрічі.

Легенько штовхнувши Джипо в груди, Морґан пішов геть.

II

Під'їжджаючи до великої парковки за кінотеатром «Ґомон», Кітсон почувався дуже збентеженим. Він нітрохи не вірив, що справа завершиться вдало. Просто зараз він накликає на себе звинувачення у вбивстві. Алекс, певно, дуже б злякався, якби не Морґанові слова, що вони із Джинні мають вдавати молодят, плавати, танцювати і проводити разом час. Знаючи, наскільки Джинні старанна у всьому, Кітсон міг не сумніватися: свою роль вона відіграє бездоганно.

Думка про перспективу провести два чи три дні так близько до неї значно переважувала страх поразки й подальшого арешту.

Блек, примостившись у «Лінкольні» біля Алекса, краєм ока спостерігав за водієм.

— Слухай-но, малий, — різко сказав Ед. — Певно, мені слід попередити. Тобі не варто щось вигадувати стосовно Джинні. Ми з нею чудово ладнаємо. Щойно справу буде зроблено, ми чкурнемо звідси разом. Я обіцяв показати їй Париж і Лондон. Тож вирішив тебе повідомити, щоб ти марно собі не фантазував.

Кітсон ледь не в'їхав у вантажівку, що сповільнювалася перед світлофором, щойно загорілося червоне світло. Він почувався так, наче хтось завдав йому болючого удару під дих. Хлопець зумів пригальмувати й зиркнув на Блека.

— Ти брешеш! — розлючено гарикнув юнак. — Вона нікуди з тобою не поїде, покидьку! Це все брехня!

Блеку приємно було спостерігати, як закипав Кітсон, перетворюючись на розлюченого бика.

— Невже? — розсміявся Ед. — Тут ти помиляєшся, дурнику. Вона радше зустрічатиметься з хлопцем, схожим на мене, а не таким, як ти. Зрештою, в мене є освіта. А ти... Матимеш доволі тупуватий вигляд, коли спробуєш замовити для неї їжу в Парижі. Чи якщо взагалі з'явишся в пристойному закладі зі своїм розплющеним рилом. Ти ж навіть читати не вмієш, правда?

— Стули писок, — гарикнув Кітсон, — бо я можу добряче тебе відгамселити.

— Не стулю, — з несподіваним скреготом відказав Блек. — Того разу ти заскочив мене зненацька, але вдруге — навіть не намагайся, довбню. На тобі живого місця не залишиться.

Кітсон саме розвернувся, ладний зацідити нахабі кулаком в обличчя, коли позаду заревів клаксон, приводячи Алекса до тями. Молодик побачив, що світлофор вже загорівся зеленим, і машини, що стояли попереду, практично зникли з поля зору. Важко дихаючи й тихо лаючись, Кітсон натиснув на педаль газу.

— Так, — вів далі Блек, задоволений можливістю подіставати Алекса. — Ми з нею вже поговорили й домовилися майнути в Париж. Я там був кілька років тому, тож добре знаю місто. Вона сказала, що завжди хотіла туди потрапити.

— Замовкни нарешті! — вигукнув Кітсон. — А то я зупиню машину й змушу тебе прикусити язика!

— Добре, добре, — поблажливо гмикнув Блек. — Я хочу лише попередити: коли вдаватимеш закоханого до безтями новоженця, не забувай, що я першим подав заявку. А як забудеш, то нарвешся на проблеми.

Вони доїхали до парковки ще до того, як Кітсон встиг придумати доречну відповідь. Раптом молодик відчув себе дуже пригніченим. Така дівчина, як Джинні, справді могла вподобати охайного типа на кшталт Блека. Він умів себе тримати, мав освіту й, можливо, справді знав Париж, як він каже. Цей аргумент остаточно добив Кітсона. Він також дуже сумнівався, що зможе перемогти Блека в бійці. Ед важив на чотирнадцять фунтів більше за нього і був у гарній формі. Кітсон якось бачив, як той бився під час сварки в шинку. Тоді боксера вразила потужність Блекового удару: він був диким, безжальним типом, що не гребував брудними трюками, аби нейтралізувати ворогів.

Прибувши на парковку, чоловіки зауважили, що охоронця, який би наглядав за припаркованими в два ряди авто, не було.

Коли вони вискочили з «Лінкольна», Блек сказав:

— Подивися перший ряд, а я гляну другий. Як щось помітиш — свисти.

Спільники розділилися. Кітсон квапливо пішов уздовж довгого ряду машин. У нього в голові все аж вирувало. Він намагався переконати себе, що Блек збрехав, буцімто Джинні приєднається до нього, але ця думка ніяк не покидала молодика. Принаймні, казав він сам собі, у нього буде кілька днів — три, якщо пощастить — на самоті з дівчиною. Він матиме шанс її завоювати, якщо це взагалі можливо. Та Кітсон у цьому дуже сумнівався. Іноді Джинні видавалася такою суворою і холодною, що Алекс запитував себе, а чи до снаги хоч якомусь чоловікові її підкорити.

Підійшовши до двомісної спортивної машини «ем-джі»[10], припаркованої між «кадилаком» і «ягуаром», він спинився. «Саме те, що потрібно», — подумав Кітсон. Швидко роззирнувшись, він переконався, що близько нікого немає, а тоді наблизився до машини й оглянув її.

В Алекса був із собою маленький ліхтар, яким він освітив салон машини. У бардачку юнак знайшов ключ запалювання. Він свиснув Блекові, який саме прогулювався вздовж іншого ряду.

Ед приєднався до нього.

— Виглядає непогано, — сказав Кітсон. — І ключ запалювання на місці.

Блек оглянув авто й кивнув.

— Ага. А ти вчишся не по роках, а по днях, селючку, — глумливо посміхнувся Блек. — Що ж, вези авто до Джипо, якщо ти вже такий вправний водій. Тобі дісталася найлегша частина справи, тож доведеться трішки поризикувати, перш ніж ти закоханим бараном витріщатимешся на Джинні.

Більше Кітсон витримати не міг. Не роздумуючи, він зацідив кулаком Блеку в голову. Однак Ед саме на це й сподівався, а тому був готовий. Він ледь повернув голову ліворуч, тож кулак Кітсона пролетів у Блека над плечем. Втративши рівновагу, Алекс нахилився вперед, а Ед натомість добряче зацідив йому у живіт — вся його вага і сила зосередилися в тому швидкому ударі.

Кітсон не тренувався уже кілька місяців, тож його м'язи втратили пружність. Удар паралізував тіло юнака. Він упав на коліна, втративши дар мови. Біле полум'я болю пронизало його.

Блек відступив назад із жорстокою посмішкою.

— Тепер ми квити, довбню. Не розпускай зі мною рук, а то ще більше шкодуватимеш. Вези машину до Джипо, і то швидко.

Він пішов до «Лінкольна», лишивши Кітсона стояти на колінах. Голова молодика звисала, доки він силкувався вдихнути легенями хоч трохи повітря.

Йому знадобилося кілька хвилин, аби відійти від наслідків удару. Зрештою юнак підвівся й рушив до «ем-джі». Кожен крок давався йому з болем. Мозок палав від приниження й поразки.

«Сам напросився, — подумав він, їдучи темними провулками до майстерні Джипо. — Але наступного разу все буде інакше». Він не сумнівався: на них із Блеком ще чекає остання сутичка. Ось уже кілька місяців Блек постійно бере його на кпини. А якщо Ед вважає, що зможе вкрасти Джинні, то йому доведеться подумати про це ще раз. Блек чекав на удар від Кітсона, а тому й переміг. Потрібно буде триматися на віддалі від його руйнівної правиці. Вони заскочили одне одного зненацька, але тепер будуть напоготові.

Поки Кітсон їхав до Джипо, Морґан повертався додому на головну вулицю містечка. Він думав тільки про майбутню справу. Френк знову і знову обмірковував план, ставлячись до роботи куди серйозніше, ніж троє інших. «Це буде моєю останньою справою», — вирішив він, втискаючи авто в насичений трафік.

Дощ уже припинився, але дороги ще були слизькими й виблискували у світлі фар, тож Морґан кермував обережно.

Щойно вони загребуть гроші, банді доведеться розділитися. Френк уже підготував собі шлях до відступу: у нього в гаманці лежав квиток на літак до прикордонного міста між Мексикою і Каліфорнією. Особливий квиток, без фіксованої дати, який давав змогу сісти на будь-який літак й у будь-який час. Морґан уже забронював там сейф, куди збирався покласти свою частку грошей. Потім він перетне мексиканський кордон і чекатиме. Коли відчує себе у безпеці, почне скуповувати облігації на пред'явника. А щойно переведе двісті тисяч в облігації, то весь світ буде не лише у нього в кишені, а й біля ніг.

Рожевих окулярів щодо цієї справ Морґан не мав: він знав, що його шанси на виживання — п'ятдесят на п'ятдесят. Опір буде жорстким. Поліція та армія залучать достобіса людей і використають усю свою хитрість, аби повернути гроші. Морґан недовіряв ні Блеку, ні Кітсону, ні Джипо. Доки він керує ними, ті поводяться як слід, але варто спустити повідець — і їхні шанси втекти знизяться до мінімуму. Френка дратувала думка, що, організовуючи викрадення мільйона доларів, він отримає лише п'яту частину. Він не сумнівався: решту грошей поліція таки поверне собі. Можливо, лише за винятком частки Джинні.

Дівчина інтригувала його, але водночас і непокоїла. Її план із пограбуванням броньовика був чудовим і навіть бездоганним. Морґан повірити не міг, що вона сама його розробила. Якщо ні, то хто ж тоді стояв за нею? Може, вона надурила когось? Френк вирішив, що це не його справа. Джинні принесла йому план, а він ним скористається. До того ж вона взяла на себе найскладнішу частину роботи.

Морґан знизав плечима й насупився. А тоді, викинувши Джинні з голови, знову зосередився на плані.