Вибрані твори

Анотований покажчик імен

Антонич Богдан Ігор (5 жовтня 1909 р., с. Новиця, Лемків-щина — 6 липня 1937 р., Львів). Навчався у Львівському університеті. Поет, редактор журналу «Дажбог», автор поетичних збірок «Привітання життя» (1931), «Три перстені» (1934), «Книга лева» (1936), «Зелена Євангелія», «Ротації» (1938).

Антонович Марко (7 липня 1916 р., Київ — 28 січня 2005 р., Монреаль, Канада). Історик, студентський і громадський діяч, член підпілля ОУН під час Другої світової війни, 1941 року — співробітник часопису «Українське слово» у Києві, в’язень німецьких концтаборів. Побратим О. Теліги.

Бабій Олесь (17 березня 1897р., с. Середня, тепер Калусько-го р-ну Івано-Франківської обл. — 2 березня 1975 р., Чикаґо, США). Поет, прозаїк, літературний критик, громадський діяч. Воїн Українських Січових Стрільців. Політв’язень польських тюрем. Член літературної символістської групи «Митуса», автор новел і повістей «Гнів» (1922), «Перші стежі», «Останні», «Дві сестри», поетичних збірок «Поезії» (1923), «За щастя оманою» (1930), «Жнива» (1946), «Світ і людина» (1947), поеми «Гуцульський курінь» (1927). Автор поеми «Пісня про Олену Телігу».

Білас Василь (17 вересня 1911 р., м. Трускавець Львівської обл. — 23 грудня 1932 р., м. Львів, страчений польською владою). Учасник революційних дій УВО і ОУН. Йому і його побратимові Д. Данилишину О. Теліга присвятила вірш «Засудженим».

Бойко Юрій, справжнє прізвище — Блохин Юрій (25 березня 1909 р., Миколаїв — 17 травня 2002 р., Мюнхен, Німеччина). Вчений, професор, літературознавець, діяч ОУН. Автор статті «Олена Теліга як публіцистка і поетка».

Гайвас Ярослав (8 січня 1912 р., с. Соснівка Львівської обл. — 15 червня 2004 р., Норт Порт, США). Журналіст, громадський і політичний діяч, у 1943-45 рр. — керівник підпілля ОУН в Україні. Співробітник О. Теліги.

Гайович Федір (15 січня 1919 р., с. Данилове, тепер Хустського р-ну Закарпатської обл. — 11 вересня 1942 р., Прага). Журналіст, громадський і політичний діяч, у 1941 р. — спів-засновник часопису «Українське слово» у Києві. Побратим О. Теліги.

Гординський Святослав (30 грудня 1906 р., Коломия Івано-Франківської обл. — 8 травня 1993 р., Верона, США). Поет, художник, літературний критик. Навчався у Берліні і Парижі. Автор поетичних збірок «Барви і лінії» (1933), «Буруни» (1936), «Слова на каменях» (1937), «Вітер над полями» (1938), поеми «Сновидів» (1938). Редактор у Львові літературного часопису «Назустріч» (1934-1939). Автор спогаду «Зустріч з Оленою Телігою».

Гупало Кость (1907 р., с. Гупалівка, тепер Магдалинівського р-ну Дніпропетровської обл. — 1942 р., Київ, розстріляний німцями у Бабиному Яру). Філолог, професор, письменник, член українського підпілля ОУН у Києві у 1941 р. Співробітник О. Теліги.

Данилишин Дмитро (2 квітня 1907 р., Трускавець, тепер Львівської обл. — 23 грудня 1932 р., Львів, страчений поляками). Учасник революційних дій УВО і ОУН. Йому і його побратимові В. Біласові О. Теліга присвятила вірш «Засудженим».

Державин Володимир (1899 р., Санкт-Петербурґ, Росія — 1964 р., Ауґсбурґ, Німечина). Вчений, професор, літературний критик, перекладач, дослідник творчості київських неокласиків. Автор статті «Поетична творчість Олени Теліги».

Донцов Дмитро (10 вересня 1883 р., Мелітополь — 30 березня 1973 р., Монреаль, Канада). Літературний критик, публіцист, політик, ідеолог українського націоналізму, редактор «Літературно-наукового вістника» (1922-1932) і «Вістника» (1933-1939). Побратим Олени Теліги. Автор книжки «Поет-ка вогненних меж — Олена Теліга» (1953).

Донцова Марія, уродж. Бачинська (26 липня 1892 р., с. Смо-же Львівської обл. — 30 грудня 1978 р., Нью-Йорк, США). Журналістка, поетеса, суспільно-громадська діячка. Брала участь у боях Українських Січових Стрільців під час Першої світової війни, згодом жила і працювала у Берліні, з 1922 р. працювала у редакції «Літературно-Наукового Вістника» і «Вістника», які редагував Д. Донцов. Авторка спогадів «Олена Теліга такою, якою я її знала».

Жданович Олег, справжнє прізвище — Штуль Олег (1 липня 1917 р., с. Лопатичі, тепер Олеського р-ну Житомирської обл. — 4 листопада 1977 р., Торонто, Канада). Учасник бойових дій УПА, в’язень німецьких концтаборів, журналіст, літературний критик, публіцист, голова ОУН (1964-1977). У 1941-42 роках працював разом з О. Телігою у Києві, яка присвятила йому вірш «Напередодні». Упорядник збірників «Прапори духа: Життя і творчість О. Теліги» (1947), «Теліга Олена: Збірник. Твори О. Теліги і матеріяли про неї» (1977), автор статей про О. Телігу «З ритмом життя: Олена Теліга», «На зов Києва», «Література і революція».

Зінкевич Осип (нар. 4 січня 1925 р., с. Малі Микулинці Снятинського р-ну Івано-Франківської обл.). Після Другої світової війни жив у Німеччині, пізніше у Франції, з 1956 р. — оселився у США, з 1991 р. живе і працює у Києві. Навчався в Парижі, хімік за професією, літературознавець, дослідник українського правозахисного руху, засновник видавництва «Смолоскип», упорядник п’ятитомника творів М. Хвильового, книжок «Лесь Курбас», О. Ольжич «Вибрані твори», О. Теліга «Вибрані твори» автор кн. «З генерації новаторів» та інших.

Ігнатко Юрій. У 1941 р. — учасник українського підпілля ОУН у Києві, розстріляний німцями у лютому 1942 р. у Бабиному Яру.

Ірлявський Іван, справжнє прізвище — Іван Рошко (17 січня 1919 р., с. Ірлява, тепер Ужгородського р-ну Закарпатської обл. — лютий 1942 р., Київ, розстріляний німцями у Бабиному Яру). Поет, учасник підпілля ОУН, у 1941 р. — секретар київської Спілки українських письменників. Автор поетичних збірок «Моя весна» (1940), «Вересень» (1941), «Брості» (1942). Побратим О. Теліги.

Клен Юрій, справжнє прізвище Бурґгардт Освальд (22 жовтня 1891 р., с. Сербинівка, тепер Старокостянтинівського р-ну Хмельницької обл. — 30 жовтня 1947 р., Ауґсбурґ, Німеччина). Поет, перекладач, публіцист, член київської літературної групи неокласиків. Автор поеми «Прокляті роки» (1937), «Каравели» (1943), епопеї «Попіл імперій» (1957). Був знайомий з О. Телігою ще з київських часів, автор статті про неї «Ніжність і посвята».

Кобрин Василь (нар. на Закарпатті — лютий 1942 р., Київ, розстріляний німцями у Бабиному Яру). У жовтні 1941 р. разом з О. Телігою пробирався до Києва. У 1942 р. у Києві — учасник підпілля ОУН. Побратим О. Теліги.

Котенко Наталія (нар. 21 січня 1982 р., с. Синява Рокит-нянського р-ну Київської обл.). Філолог, дослідниця творчості київських неокласиків. Авторка статті «Вихор і вогонь Олени Теліги».

Куриленко Василь (25 квітня 1903 р., смт. Короп Чернігівської обл. — 4 червня 1942 р., Косів Івано-Франківської обл.). Публіцист, журналіст, поет. Після Першої світової війни жив у Чехо-Словаччині. Побратим О. Теліги, яка присвятила йому два вірші — «Життя» і «Сонячний спогад».

Лавріненко Юрій, псевдонім Юрій Дивнич (6 травня 1905 р., с. Лисянки Київської обл. — 14 грудня 1987 р., Нью-Йорк, США). Літературознавець, літературний критик, публіцист. Навчався у Харківському університеті (1926-1930), політв’язень радянських концтаборів (1934-1939). Після Другої світової війни жив у Німеччині, а згодом оселився у США. Упорядник антології «Розстріляне відродження», автор численних літературознавчих досліджень, статті «Олена Теліга — Аглая української поезії і дійсності».

Лащенко Галина (17 листопада 1911 р., Київ — 10 листопада 1999 р., Нью-Йорк). Письменниця, громадська діячка. Після Першої світової війни жила у Чехо-Словаччині, а після Другої — у США. Подруга О. Теліги. Авторка спогадів «Перша зустріч з Оленою Телігою».

Лащенко Олег (19 січня 1914 р., Київ — 17 червня 1998 р., Нью-Йорк). Після Першої світової війни жив у Чехо-Словач-чині, а після Другої — у США. Публіцист, літератор, громадський і політичний діяч. У 1941 р. повернувся до Києва, був членом українського підпілля ОУН. Побратим О. Теліги. Редактор посмертної і першої збірки поезій О. Теліги «Душа на сторожі» (1946). Автор спогадів «На київських верхах», «Каменистий верх».

Лівицька-Холодна Наталія (15 червня 1902 р., с. Гельмязів, тепер Золотоноського р-ну Черкаської обл. — 2005 р., Торонто). Філолог, поетеса, громадська діячка. Дочка Президента УНР Андрія Лівицького. Після Першої світової війни жила у Чехо-Словаччині, пізніше у Польщі, а після Другої — у Німеччині, США і Канаді. Авторка збірок поезій «Вогонь і попіл» (1934), «Сім літер» (1937). Співпрацювала і друкувала свої вірші у «Літературно-науковому вістнику», журналі «Ми» та інших. Подруга О. Теліги, з якою листувалася у 1932-1933 роках. Авторка спогадів і вірша, присвяченого О. Телізі «Ліричний спогад».

Логвиненко Олена (нар. 20 березня 1954 р., м. Хмельницький). Кандидат філологічних наук, літературний критик, літературознавець, лауреат літературної премії ім. О. Білецького. Авторка статті «Жінка із серцем орла».

Лятуринська Оксана (1 лютого 1902 р., с. Вишнівець Тернопільської обл. — 13 червня 1970 р., Міннеаполіс, США). З 1926 р. жила і навчалася у Чехо-Словаччині і Німеччині, після Другої світової війни — у США. Поетеса, письменниця, скульптор. Авторка вірша «Олені Телізі», статті «Поезії Олени Теліги».

Маланюк Євген (2 лютого 1897 р., смт. Новоархангельськ Кіровоградської обл. — 16 лютого 1968 р., Нью-Йорк). Інженер за фахом, поет, публіцист, літературний критик. Під час Першої світової війни був мобілізований до російської армії, згодом був старшиною армії УНР, після війни жив у Польщі, навчався у Чехо-Словаччині (1923-1928), з 1929 р. жив і працював у Варшаві. Після Другої світової війни жив у Німеччині, пізніше у США. Автор поетичних збірок «Стилет і сти-лос» (1924), «Гербарій» (1925), «Земля й залізо» (1930), «Земна Мадонна» (1934), «Перстень Полікарпа» (1939) та інших. Побратим Олени Теліги. Автор вірша, присвяченого О. Телізі, «Аще забуду тебе Ієрусалиме», статей «Розповідь про О. Телі-гу», «Пам’яті Олени Теліги».

Могилянська Лада (7 листопада 1899 р., м. Чернігів — 1937 р., розстріляна більшовиками). Поетеса.

Мосендз Леонід (20 серпня 1897 р., Могилів-Подільський Вінницької обл. — 13 жовтня 1948 р. — Бльоне, Швайцарія). Інженер-хімік, поет, прозаїк, перекладач, старшина армії УНР. Після Першої світової війни жив у Польщі, згодом — у Чехо-Словаччині, після Другої — в Австрії і Швайцарії. Побратим О. Теліги, присвятив їй вірш «Флягелянти», а вона йому вірш «Лист». Автор поетичної збірки «Зодіяк» (1941), роману «Останній пророк».

Олійник Петро (15 квітня 1914 р., с. Доброводи, тепер Тернопільської обл. — лютий 1942 р., Київ, розстріляний німцями у Бабиному Яру). Працівник часопису «Українське слово» у Києві (1941), співробітник О. Теліги.

Ольжич Олег, справжнє прізвище — Олег Кандиба (8 липня 1907 р., Житомир — 9 червня 1944 р., концтабір Заксенга-узен, закатований німцями). Археолог, політичний діяч, поет, публіцист. Після Першої світової війни жив у Чехо-Словач-чині. Під час Другої — керівник підпілля ОУН на окупованій німцями Україні. Побратим О. Теліги. Автор поетичних збірок «Рінь» (1935), «Вежі» (1940), «Підзамча» (1946).

Плітас Зоя, уродж. Равич (6 лютого 1903 р., с. Великі Ка-нівці Полтавської обл. — 1 лютого 1988 р., Торонто, Канада). Лікар і громадська діячка. З 1922 р. жила і навчалася у Чехо-Словаччині. Після Другої світової війни жила у США, пізніше оселилася у Канаді. Подруга О. Теліги, авторка спогадів про неї «Із юних стріч».

Рогач Іван (25 травня 1913 р., смт. Великий Березний, тепер Закарпатської обл. — лютий 1942 р., Київ, розстріляний німцями у Бабиному Яру). Журналіст, громадський і політичний діяч. Державний діяч Карпатської України (19381939). У 1941 р. — учасник українського підпілля ОУН, редактор часопису «Українське слово» у Києві у 1941 р. Побратим Олени Теліги.

Русова Софія, дівоче прізвище Ліндфорс (18 лютого 1856 р., с. Олешня, тепер Ріпкинського р-ну Чернігівської обл. — 5 лютого 1940 р., Прага). Педагог, громадська діячка, засновник жіночих організацій, учасниця революційних подій 1917-1919, член Української Центральної Ради, автор праць з педагогіки і мистецтва. Після Першої світової війни жила у Чехо-Словаччині.

Самчук Улас (20 лютого 1905 р., с. Дермань Рівненської обл. — 9 липня 1987 р., Торонто). Письменник, публіцист, журналіст. Деякий час жив у Чехо-Словаччині. У 1941 р., повернувшись на Волинь, редагував часопис «Волинь». Після Другої світової війни жив у Німеччині, а згодом — у Торонто (Канада). Автор повістей «Кулак» (1932), «Марія» (1934), трилогії «Волинь» (1932, 1936, 1937) та інших. Побратим О. Те-ліги. Автор спогадів «З Оленою Телігою на шляху до Києва».

Сверстюк Євген (нар. 13 грудня 1928 р., с. Сільце, Горохівського р-ну, Волинь). Колишній політв’язень радянських концтаборів, доктор філософських наук, літературний критик, поет, есеїст, лауреат премії ім. Т. Г. Шевченка. Автор статті «Блакитне сонце мені світило...»

Семків Ростислав (нар. 6 червня 1975 р., м. Тернопіль). Кандидат філологічних наук, літературний критик, викладач. Автор «Вступного слова» до «Вибраних творів» О. Теліги.

Ситник Михайло (6 червня 1919 р., Васильків Київської обл. — 21 серпня 1959 р., трагічно загинув у Чикаґо, США). Поет, письменник. У 1941 р. співредактор київського журналу «Літаври», співробітник О. Теліги, автор спогаду про неї «Кров на квітах», віршів «Олена Теліга», «Іван Ірлявський».

Теліга Михайло (21 листопада 1900 р., станиця Охтирська, Кубань— лютий 1942 р., Київ, розстріляний німцями у Бабиному Яру). Чоловік Олени Теліги, одружені з 1 серпня 1926 р. Бандурист, інженер-лісівник, громадський діяч, боровся за самостійність України у складі армії УНР. Після Першої світової війни жив у Чехо-Словаччині, а згодом — у Польщі. У 1941 р. повернувся до Києва.

Чемеринський Орест, псевд. — Ярослав Оршан (1910 р., м. Золочів, тепер Львівської обл. — лютий 1942 р., Київ, розстріляний німцями разом з дружиною Дарією Гузар-Чемеринською у Бабиному Яру). Публіцист, політичний діяч, член провідних органів ОУН. 1941 р. — учасник українського націоналістичного підпілля у Києві, співробітник часопису «Українське слово».

Черінь Галина (нар. 29 квітня 1924 р., Київщина). Перед Другою світовою війною навчалася у Київському університеті, після війни жила у Німеччині, а згодом оселилася у США. Українська письменниця, поетеса. Авторка поетичних збірок «Кресцендо» (1949), «Чорнозем» (1962), «Вагонетки» (1969), «Травневі мрії» (1970), «Небесні вірші» (1973) та інших. Авторка вірша, присвяченого О. Телізі, «Айстри з Твоїх сонетів».

Чирський Микола (5 серпня 1903 р., м. Кам’янець-Поділь-ський, тепер Хмельницької обл., — 26 лютого 1942 р., Кам’я-нець-Подільський). Боровся за незалежність України у складі армії УНР. Після Першої світової війни жив у Польщі, а згодом — у Чехо-Словаччині. Побратим О. Теліги.

Шевчук Григорій, справжнє прізвище Шевельов Юрій ( 17 грудня 1908 р., Ломжа, Польща — 12 квітня 2002 р., Нью-Йорк, США). Навчався у Харківському університеті. Після Другої світової війни жив у Німеччині, а згодом оселився у США. Літературознавець, літературний критик, славіст, мовознавець. Автор статті про творчість О. Теліги «Без металевих слів і без зідхань даремних».

Шекерик-Доників Андрій (1912 р., с. Жаб’є Івано-Франківської обл. — 1986 р. Філадельфія, США). Громадський і культурний діяч. Учасник підпілля ОУН. 1940 р. засуджений більшовиками до страти. Утік з ув’язнення. У 1941 р. вивісив синьо-жовтий прапор на дзвіниці Печерської лаври. Після Другої світової війни жив у США. Співробітник О. Теліги.

Шовгенів Іван (25 вересня 1874 р., с. Кам’янка, Харківщина — 13 квітня 1943 р., м. Олива, Польща). Батько Олени Теліги. Громадський і політичний діяч, вчений, гідролог, педагог, працював у Петербурзі (1900-ті роки), у державних установах УНР (1918-20), ректор Української господарської академії (1922-1928, Подєбради, Чехо-Словаччина), згодом оселився і працював за професією у Польщі.

Шовгенів Юлія, уродж. Нальянч-Качковська (1875 р., м. Старокостянтинів, тепер Хмельницької обл. — 2 червня 1929 р., Варшава). Мати Олени Теліги. Учителька, суспільно-громадська діячка. До 1922 р. жила в Україні з дочкою Оленою і сином Андрієм. Жила разом з родиною у Чехо-Словаччині, а з 1928 р. у Польщі.