Я обслуговував англійського короля

Авторова післямова

Ця книга написана під яскравим літнім сонцем, яке розжарювало друкарську машинку так, що по кілька разів на хвилину щось заїдало, ніби вона загикувалася. Неможливо було дивитися на сліпучо-білі чвертки паперу, отже я не міг контролювати написане, а писав я, сп’янілий світлом, не дивлячись, як автомат, світло сонця так сліпило мене, що я бачив лише контури іскристої машинки, бляшаний дах за кілька годин так розпікся, що списані сторінки згорталися від спеки у рурку. І до того ж, події, які за останній рік навалилися на мене так, що я навіть не мав часу зареєструвати смерть матері, ось ці події і змушують мене залишити книжку такою, якою вона вийшла з першого разу, і сподіватися, що колись у мене буде час і мужність знову і знову взятися за цей текст і переробляти його заради справжньої класичності, або ж під впливом хвилини й припущення, що можна й зберегти ці перші спонтанні образи, узяти ножиці і вистригати ті образи, які навіть з часом ще збережуть свою свіжість.

А якщо мене вже не буде на світі, то хай це зробить хтось із моїх друзів. Хай настрижуть маленький роман або велику оповідь. Так!

Р. S. Той літній місяць, коли я писав цю книжку, я прожив у розчуленні від «художнього спогаду» Сальвадора Далі і фрейдівського «ущемленого афекту, який знаходить вихід у мові».