Зібрання творів у семи томах. Том 6. Духовна проза

1

* «Передмова» була у складі перших розділів, надісланих П. Плетньову 30 липня 1846 р. Автор залишив після тексту дату: «1846, липень».

[Тут і далі примітки з зірочкою * взято із відповідних коментарів П.В. Михеда й Т.В. Михед].

2

* Я був тяжко хворий… — Гоголь хворів навесні — влітку 1845 р.

3

* …готуючись до дальньої подорожі до Святих Місць… — Йдеться про паломництво до Єрусалиму, здійснене Гоголем на початку 1848 р.

4

* …у випадку моєї смерті, якби вона спостигла мене в дорозі моїй… — Гоголь страждав на морську хворобу і побоювався померти від неї.

5

* «Прощальна повість» — Доля цього твору невідома. Див.: Барабаш Ю. Гоголь. Загадка «Прощальной повести» («Выбранные места из переписки с друзьями»: Опыт непредвзятого прочтения). — М., 1993; Михед П. О загадке «Прощальной повести» Н.В. Гоголя // Вопросы литературы. — 1999. — Вып. 2. — С. 330‒340; Манн Ю. О тайне «Прощальной повести» Гоголя // Вестник истории, литературы и искусства. — М., 2005. — Т. 1. — С. 108‒117.

6

«Прощальна повість» не може явитися в світ: що могло мати значення по смерті, те не має смислу за життя.

7

* VI. — Цей пункт заповіту не був уключений Гоголем до книги.

8

* …без моєї волі й дозволу опубліковано мій портрет. — М. Погодін без дозволу Гоголя в № 11 журналу «Москвитянин» за 1843 р. вмістив літографію П. Зенькова з портрету письменника, зробленого О. Івановим (1841). Про причини невдоволення Гоголя та суть його скандалу з Погодіним див.: Михед П.В. «Найближчий до Христа» (Про функцію іконографії в новій естетиці Гоголя) // Київська старовина. — 1997. — № 5. — С. 178‒183).

9

* …«Гравіював Іорданов». — Іордан Федір Іванович (1800‒1883) — відомий російський гравер, автор великої гравюри з картини Рафаеля «Преображення», над якою він працював у Римі з 1834 по 1850 р. Гоголь називав його «Рафаелем першої манери» й рекомендував його творчість своїм знайомим. Виконуючи заповіт Гоголя, Іордан гравіював його портрет (роботи Ф.А. Моллера) для виданих П. Кулішем «Сочинений и писем Н. Гоголя» (СПб., 1857. — Т. І). Автор спогадів: Записки ректора и профессора Академии художеств Федора Ивановича Иордан<а>. — М., 1918.

10

* Лист до …ої — Адресат листа невідомий.

11

* …до гр. О.П. Т…..го — Лист адресований графу Олександру Петровичу Толстому (1801‒1873).

12

* Адресат листа невідомий.

13

* За слова меня пусть гложет… — З вірша Г.Р. Державіна «Храповицкому» (1797).

14

* Приятель наш П…..н… — Погодін Михайло Петрович (1800‒1875), російський історик, письменник і журналіст.

15

* Слово гниле хай не виходить з уст ваших! — Цитата з Послання св. апостола Павла до Єфесян (4: 29).

16

* Наклади двері й замки на вуста твої… — Гоголь цитує Книгу Премудрості Ісуса Сіраха (28: 28‒29).

17

* Лист до Л** — Адресат листа невідомий.

18

* З листа до О.О. С…….ї — Лист адресований до Смирнової Олександри Осипівни (дівоче прізвище Россет, 1809‒1882), фрейліни імператриці, приятельки і співбесідниці О. Пушкіна, В. Жуковського, М. Гоголя, М. Лєрмонтова, яка залишила спогади про життя російського суспільства першої половини XIX ст. (див.: Смирнова-Россет А.О. Воспоминания. Письма. — М., 1990. — 544 с.).

19

* …щоб насолодитися співом Рубіні… — Рубіні Джованні-Батиста (1794‒1854), відомий італійський співак-тенор, який виступав з концертами у Росії в 1843‒1845 та у 1847 рр.

20

* …до М.М. Я….ва — Лист адресований Язикову Миколі Михайловичу (1803‒1846), відомому російському поету, слов’янофілу.

21

* …в образі Посейдонів, Кроніонів, Гефестів, Геліосів, Кіприд… — Йдеться про персонажів давньогрецької міфології. Посейдон — один з головних олімпійських богів, володар світових вод; син титана Кроноса (Крона) і Реї, брат Зевса і Аїда. Кроніони — діти Кроноса, що оголосили війну титанам і перемогли їх. Гефест — бог вогню і ковальського ремесла, син Зевса і Гери. Геліос — бог сонця, син титанів Гіперіона і Тейї. Кіприда (Афродіта) — богиня кохання і краси, донька Зевса (варіант: Урана) і океаніди Діони. У Гомера вона з’являється з морської піни біля острова Кіпр, звідси — Кіприда, «кіпронароджена».

22

* …відомі всевидющему сліпцеві…— Тобто Гомеру, легендарному давньогрецькому поету, який вважається автором «Іліади» та «Одіссеї», двох славетних грецьких епічних поем, що започаткували європейську літературу; за переказами, був сліпим.

23

* …німецькі розумники, що вигадали, буцімто Гомер — міф… — Йдеться про науковців, які належали до школи Ф. Вольфа і К. Лахманна й обстоювали думку, що «Іліада» та «Одіссея» не могли належати одному авторові, а були результатом творчості багатьох поетів і рапсодів.

24

* Критера (кратер) — у древніх греків велика посудина для змішування рідини, переважно вина з водою.

25

…викопаній із землі Помпеї. — Йдеться про давньоримське місто у Південній Італії, що загинуло під вулканічним попелом унаслідок виверження Везувію 24 серпня 79 р.; сьогодні — музей під відкритим небом. Уявлення про його вигляд Гоголю навіяла картина К. Брюллова «Останній день Помпеї», якій він присвятив статтю, надруковану в «Арабесках» (1835).

26

* З листа до гр. О.П. Т…..го — Лист адресований графу О.П. Толстому.

27

* З листа до гр. О.П Т…..го — Лист адресований графу О.П. Толстому.

28

* Рококо (фр. rococo, від фр. rocaille — декоративна мушля, рокайль) — стиль в архітектурі та декоративному мистецтві (в основному в дизайні інтер’єрів), який виник у Франції в першій половині XVIII ст. і якому притаманні вишуканість, декоративність, орнаментальність. Загальну характеристику цього стилю див. у статті Гоголя «Про архітектуру нинішнього часу» (1834).

29

* Лист до В.А. Ж…….го — адресований до Жуковського Василя Андрійовича (1783‒1852), російського поета, фундатора романтизму в російській поезії, перекладача і критика.

30

* …Плетньову у «Современник»… — Плетньов Петро Олександрович (1791‒1865), поет, критик, професор російської словесності, пізніше — ректор Петербурзького університету, видавець журналу «Современник» (1838‒1846).

31

* …до пастиря Церкви… — Йдеться про вірш О. Пушкіна «В часы забав иль праздной скуки…» (1830).

32

* …ця таємнича втеча з міста… — Йдеться про вірш О. Пушкіна «Странник» (1835), уперше надрукований у т. 9 посмертного Зібрання творів Пушкіна в 1841 р. під назвою «Отрывок».

33

* Єлисей — один з біблійних пророків Древнього Ізраїлю.

34

* Баторій — Стефан Баторій (1533‒1586), польський король (з 1575) і Великий князь Литовський (1576‒1586), взяв у облогу Псков (1581‒1582), «навів жах і на нашого Грізного» (уривок з «Пригоди на Півночі» — лекції Гоголя 1832‒1833 рр. у Патріотичному інституті).

35

* …Повелительный Стефан… — Уривок з вірша М. Язикова «Тригорское» (1826).

36

* І у єврейського народу чотириста пророків пророкували разом… — Див. Третю книгу Царств (22: 6).

37

* Что пел я россов ту царицу… — Цитата з вірша Г. Державіна «Мой истукан» (1794).

38

* Холодна старость дух, у лиры глас отъемлет… — Уривок з вірша Г. Державіна «Гимн лиро-эпический на прогнание французов из Отечества» (1812).

39

* Тулумбас — старовинний ударний музичний інструмент, подібний до барабана або литавр; у XVII—XVIII ст. застосовувався козаками Запорозької Січі як сигнальний інструмент.

40

* Хоч у Наполеоновому стовпі винен, звісно, ти… — Під час першої публікації вірша О. Пушкіна «Я памятник себе воздвиг нерукотворный…» (т. 9 посмертного Зібрання творів) у ньому були зроблені виправлення, зокрема «Александрийского столпа» на «Наполеонова столпа», що, ймовірно, належали В. Жуковському.

41

* …щоб один був у силах здійснити цей знаменний переворот усього в державі… — Йдеться про Петра І.

42

* …так незвичайно, як почався дім Романових. — Перший російський цар з династії Романових, Михайло Федорович (1596‒1645), був обраний на царство 1613 р. Серед інших, згадуваних Гоголем, претендентів на престол були князь Дмитро Михайлович Пожарський (1578‒1642) і князь Дмитро Тимофійович Трубецькой (?‒1625).

43

* Останній і найнижчий підданий у державі… — Тут говориться про Івана Осиповича Сусаніна, селянина, який взимку 1613 р. врятував царя, завівши загін поляків у хащі.

44

* …родичем цареві, від котрого недавній жах ходив по всій землі… — Йдеться про Івана Грозного.

45

* Ще недавно Міцкевич сказав про це на лекціях Парижу… — Міцкевич Адам (1798‒1855), видатний польський поет; у 1840‒1842 рр. посідав кафедру слов’янських літератур у Коллеж де Франс у Парижі, де прочитав чотири курси лекцій з російської культури.

46

* Факсиміле (з лат. fac simile — зроби подібне) — відтворення будь-якого графічного оригіналу: рукопису, малюнка, гравюри, підпису та ін., що передає його точно, з усіма подробицями.

47

* Небесами Клянусь: кто жизнию своей… — Слова з вірша О. Пушкіна «Герой» (1830).

48

* Пригадай вірш «Пир на Неві»… — Йдеться про вірш О. Пушкіна «Пир Петра Первого» (1835). Наведена далі Гоголем цитата не точна.

49

* З листа до Л*** — Особу адресата не встановлено.

50

* Лист до Ш….ва — Ймовірно адресований до Степана Петровича Шевирьова (1806‒1864), російського поета, критика, історика літератури, одного з найближчих друзів Гоголя.

51

* Згадай Канта… — Кант Іммануїл (1724‒1804), німецький філософ, родоначальник німецької класичної філософії, помер у стані старечого слабоумства.

52

* …як цар Соломон у свої останні дні. — Соломон, третій єврейський цар, легендарний правитель об’єднаного Ізраїльського царства в 965‒928 рр. до н. е., в старості був зваблений чужоземною наложницею до поклоніння ідолам її землі.

53

* З листа до М.М. Я….ва — Лист адресований М. Язикову.

54

* … на дані йому п’ять талантів… — Гоголь згадує притчу Спасителя про таланти (Мт. 25: 14‒21).

55

* Лист до гр. О.П. Т…..го — адресований графу О.П. Толстому.

56

* Димитрій Ростовський (в миру Туптало Данило Савич, 1651‒1709) — письменник, церковний і культурний діяч, приєднаний до святих; писав п’єси духовного змісту для шкільного театру («Успенська драма», 1680-ті роки; «Різдвяна драма», 1702 та ін.).

57

* …у лайкових штанях… — Лайка — м’яка, тонка, гладенька шкіра, виготовлена зі шкур овець, кіз, собак; звичайно використовується для виготовлення рукавичок.

58

* Реньяр Жан-Франсуа (1656‒1709) — французький комедіограф.

59

* Щепкін Михайло Семенович (1788‒1863) — визначний актор української та російської сцени.

60

* Каратигін Василь Андрійович (1802‒1853) — знаменитий російський трагік.

61

* Вершок — староруська міра довжини, 1 вершок = 4,44 см; дослівно означає верхню фалангу пальця руки.

62

* Деїст — послідовник деїзму (від лат. deus — бог), релігійно-філософського напряму, який визнає існування Бога і створення ним світу, заперечуючи більшість надприродних і містичних явищ, Божественне одкровення та релігійний догматизм.

63

* …його величні вірші до пастиря Церкви… — Йдеться про вірш О. Пушкіна «В часы забав иль праздной скуки…» (1830).

64

* Тимпан — старовинний ударний музичний інструмент, що нагадує невеликий плаский барабан; на ньому звичайно грали жінки під час вакханалій.

65

* Кімвал, кімвали — старовинний ударний музичний інструмент, утворений двома порожніми металевими півкулями, що голосно дзвеніли при ударі одна об одну.

66

* Два листи до М.М. Я…..а — В основу статті покладено листи до М. Язикова від 2 і 26 грудня (н. ст.) 1844 р.

67

* …накреслені на повітрі літери, що з’явилися на банкеті Валтасара… — Йдеться про епізод з біблійної Книги пророка Даниїла (5: 1‒8).

68

* «Царські виходи» — Йдеться про видану П. Строєвим книгу «Выходы Государей Царей и Великих Князей, Михаила Феодоровича, Алексия Михайловича, Феодора Алексиевича, Всея Русии Самодержцев (с 1632 по 1682 год)» (М., 1844).

69

* Лист до Ш……ва — Адресат листа, ймовірно, С. Шевирьов.

70

* Лист до В.А. Ж……..го — адресований до В. Жуковського.

71

* …одній — подібно до скромної Марії… другій же — подібно до турботливої хазяйки Марфи… — Згадується євангельська оповідь про відвідини Спасителем дому Марії та Марфи (Лк. 10: 38‒42).

72

* Трисвічник — три свічки, закріплені на свічнику, який архієрей тримає у правій руці, коли благословляє вірних під час служби; символізує Пресвяту Трійцю.

73

* Двосвічник — дві невеликі свічки, закріплені на свічнику, який архієрей тримає у лівій руці, коли благословляє вірних під час служби; символізують дві природи в Ісусі Христі.

74

* Адресати листів невідомі.

75

* Булгарін Тадей Венедиктович (1789‒1859) — російський письменник, журналіст, видавець газети «Северная пчела».

76

* Сеньковський Осип-Юліан Іванович (псевдонім Барон Брамбеус; 1800‒1858) — російський журналіст, критик, сходознавець, видавець журналу «Библиотека для чтения».

77

* Полевой Микола Олексійович (1796‒1846) — російський письменник, драматург, літературний та театральний критик, журналіст, історик.

78

* «Не оживе, поки не помре»… — Слова св. апостола Павла з 1 Послання до Коринтян (15: 36).

79

* З листа до гр. О.П. Т…..го — Лист адресовано до графа О.П. Толстого.

80

* З листа до гр. О.П. Т…..го — Лист адресований О.П. Толстому.

81

* Ченці Ослябя й Пересвіт, з благословення самого настоятеля… — Монахи Свято-Троїцької Сергієвої лаври Родіон Ослябя й Олександр Пересвіт з благословення преподобного Сергія Радонезького (бл. 1321‒1392) брали участь у Куликовській битві (1380).

82

* …щоб забезпечити хлібом теслю Гамбса… — Гамбс Ернст (1805‒1849), власник модного магазину меблів у Петербурзі; згадується у другому томі «Мертвих душ».

83

* Лист до О.О. С…….ї — адресовано О. Смирновій.

84

* Попередниця ваша Ж***… — Йдеться про Єлизавету Миколаївну Жуковську (1803‒1856), дружину калузького губернатора М.В. Жуковського.

85

* …в К***… — Тобто у місті Калузі; на посаду калузького губернатора був призначений чоловік О. Смирнової Микола ; Михайлович Смирнов (1807‒1870).

86

* …княгиня ж О***… — Йдеться про княгиню Аграфену Юріївну Оболенську (1789‒1828), дружину князя А.П. Оболенського, який був губернатором у Калузі в 1825‒1831 рр.

87

* …point d'honneur… — Питання честі (фр.).

88

* Лист до Б.Н. Б…...го — Адресат не встановлений.

89

* …тому що немає влади, котра б не була від Бога. — Йдеться про слова св. апостола Павла з Послання до Римлян: «…бо немає влади, як не від Бога» (Рим. 13: 1).

90

* …Богом велено людині трудом і потом здобувати собі хліб… — Йдеться про вираз із Біблії: «У поті свойого лиця ти їстимеш хліб…» (Бут. 3: 19).

91

* Христос недарма сказав: «Все це вам додасться». — Йдеться про слова з Євангелія: «Шукайте ж найперш Царства Божого й правди Його, а все це вам додасться» (Мт. 6: 33); «Шукайте отож Його Царства, а це вам додасться!» (Лк. 12: 31).

92

* Іванов Олександр Андрійович (1806‒1858) — російський художник, автор творів на біблійні та антично-міфологічні сюжети; творець грандіозного полотна «Явлення Христа народу», для одного з персонажів якого, відомого під назвою «найближчий до Христа», позував Гоголь.

93

* Лист до гр. Матв. Ю. В………..го — Лист адресований до графа Матвія Юрійовича Вієльгорського (1794‒1866), відомого віолончеліста й музичного діяча.

94

* …вона більше картин Брюллова і Бруні… — Йдеться про «Останній день Помпеї» (1827‒1833) Карла Павловича Брюллова (1799‒1852) та «Мідний змій» (1827‒1833) Федора Антоновича Бруні (1799‒1875).

95

* «Оце Агнець, що на себе гріх світу бере!» — вислів із Євангелія від Іоанна (1:29).

96

* …«З Назарета пророк не приходить». — Контамінація слів апостола Нафанаїла: «Та хіба ж може бути з Назарету що добре?» (Ін. 1: 46); і фарисеїв: «…не прийде Пророк із Галілеї» (Ін. 7: 52).

97

* Адресат не встановлений.

98

* …comme il faut… — Комільфо — дослівно: як слід, пристойно, у відповідності зі світськими правилами поведінки (фр.).

99

* …мадам Сихлер. — Йдеться про сестер Сихлер, або Циклер (Sichler), кравчинь, власниць модних магазинів у Петербурзі та Москві.

100

* …один мій приятель, котрого… знає вся Росія…. — Йдеться про В.А. Жуковського.

101

* З листа до М. — Адресат не встановлений.

102

* Лист до графині …….ої — Лист звернений до графині Луїзи Карлівни Вієльгорської (1791‒1853), дружини графа Михайла Юрієвича Вієльгорського.

103

…sauve qui peut… — Рятуйся, хто може (фр.).

104

* Згадайте Єгипетські тьми, які з такою силою передав цар Соломон… — Йдеться про Книгу Премудрості Соломона (гл. 17), де розповідається про одне з покарань єгипетських — темряву, що була наслана на Єгипет через непокору фараона богові: «і сталася густа темрява по всій єгипетській землі три дні» (Вих. 10: 22). Віршований переклад цієї глави В.А. Жуковський назвав «Египетская тьма» (1846).

105

* Адресат не встановлений.

106

* Лист адресовано до графа О.П. Толстого.

107

* …розпитаєте і цициановців, і єрмоловців… — Йдеться про офіцерів, які воювали на Кавказі під командуванням генералів Павла Дмитровича Цицианова (1754‒1806) і Олексія Петровича Єрмолова (1777‒1861).

108

* Совісний суд — губернський суд у Росії в 1775‒1862 рр., у віданні якого були цивільні та окремі карні (неповнолітніх, інших неосудних) справи, в яких суддя судив не тільки за законом, а й за совістю.

109

* …не має національної цілизни… — «Цілизна, чилізна — непахане місце» (записна книжка Гоголя 1841‒1845 рр.); згідно з Тлумачним словником B.І. Даля, те саме, що «цілина», а також «моральна цілісність і непорочність».

110

* …кілька пустунів могли збурити цілу державу. — Йдеться про декабристів.

111

* З листа до У……го — Адресат не встановлений.

112

* «Багато осель у домі Мого Отця». — Євангеліє від Іоанна (14: 2).

113

* Адресат невідомий.

114

* …захват від нашої нової перемоги змусив його накидати першу оду. — Йдеться про твір М. Ломоносова «Ода блаженныя памяти Государыне Императрице Анне Иоанновне на победу над турками и татарами и на взятие Хотина 1739 года» (надрукована 1751).

115

* Похапцем запозичив він у сусідів німців розмір і форму…— Йдеться про систему силаботонічного віршування, викладену М. Ломоносовим у «Письме о правилах российского стихотворства» (1739).

116

* Божественный пророк Давид… — Уривок з оди М. Ломоносова «Ея Императорскому Величеству… Императрице Елисавете Петровне на пресветлый и торжественный праздник рождения Ея Величества… декабря 18 дня 1757 года».

117

* …одного Петрова… — Йдеться про поета й перекладача Петрова Василя Петровича (1736‒1799).

118

* Встает в упор ее волнам… — Цитата з оди Г. Державіна «На возвращение графа Зубова из Персии» (1797).

119

* И смерть как гостью ожидает… — Наведено цитату з вірша Г. Державіна «Аристиппова баня».

120

* Дмитрієв Іван Іванович (1760‒1837) — російський поет; листувався з Гоголем.

121

* Хемніцер Іван Іванович (1745‒1784) — російський поет-байкар.

122

* Богданович Іполит Федорович (1743‒1803) — російський поет.

123

* Капніст Василь Васильович (1758‒1823) — російський політичний діяч, поет, драматург. Капністи були близько знайомі з родиною Гоголів.

124

* …в герої його балади Вадимі… — Вадим — дійова особа однойменної балади В. Жуковського.

125

* Уланд Людвиг (1787‒1862) — німецький поет і драматург, цілу низку балад якого переклав В. Жуковський.

126

* Под надзирание ты предан… — Цитата з вірша Г. Державіна «Победителю» (1785).

127

* «Звіт про сонце» — вірш В. Жуковського «Летний вечер» (1818).

128

* «Звіт про місяць» — послання В. Жуковського «Государыне Императрице Марии Федоровне. Первый отчет о луне, в июне 1819 года», а також «Подробный отчет о луне, представленный Ее Императорскому Величеству Государыне Императрице Марии Федоровне 1820, июня 18, в Павловске».

129

* Його «Слов’янка» з краєвидами Павловська… — Йдеться про елегію В. Жуковського «Славянка» (1815). Слов’янка — річка у Павловську, неподалік від Петербурга, де знаходилась літня резиденція царя.

130

* «Ундина» — твір «Ундина, старинная повесть, рассказанная на немецком языке в прозе бароном Ф. Ламотт Фуке, на русском в стихах В. Жуковским» (СПб., 1837).

131

* Батюшков Костянтин Миколайович (1787‒1855) — російський поет.

132

* …«стихов и мыслей сладострастье». — Гоголь помилково приписує К. Батюшкову слова з послання О. Пушкіна «Жуковскому» (1818): «Блажен, кто знает сладострастье Высоких мыслей и стихов!»

133

* Парні Еварист-Дезіре де Форж (1753‒1814) — граф, французький поет, член Французької академії.

134

* Далекий, вожделенный брег!.. — З вірша О. Пушкіна «Монастырь на Казбеке» (1829).

135

* Протей (грец. Πρωτενς) — син Океана (варіант: Посейдона) і Фетіди, морське божество, яке мало здатність віщування і дар перетворюватись у різних тварин і речі. У переносному значенні — гнучка, багатогранна, здатна до швидких і несподіваних змін людина.

136

* Не для житейского волненья… — Слова з вірша О. Пушкіна «Поэт и толпа» (1828).

137

* Ніби сяючі зуби красуні, котрі уподібнює цар Соломон до овець-юнок… — Біблійний вираз із Соломонової «Пісні над піснями»: «Твої зубки немов та отара овець пообстриганих, що з купелю вийшли…» (4: 2).

138

* Герой іспанський Дон-Жуан… дав йому раптом ідею зосередити все діло у невеликій власній драматичній картині… — Йдеться про «маленьку трагедію» О. Пушкіна «Каменный гость» (1830).

139

* Фауст Гете навів його раптом на ідею втиснути у дві-три сторіночки головну думку германського поета… — Йдеться про «Сцену из Фауста» (1825) О. Пушкіна.

140

* …терцини Данта навіяли йому думку… — Йдеться про вірш О. Пушкіна «В начале жизни помню школу я…» (1830). Данте Аліг’єрі (1265‒1321) — видатний поет часів італійського Відродження, письменник і політик, «батько італійської літератури», автор поеми «Божественна комедія». Терцина (іт. terzina, від terza rima — третя рима) — строфа з трьох рядків п’ятистопного ямба, в якій середній рядок римується з крайнім — першим і третім — у наступній строфі (аба бвб вгв гдг і т. д.), завершуючись окремим рядком, римованим з другим рядком попередньої строфи; вперше застосована в «Божественній комедії» Данте; широко вживається в українській поезії.

141

* «Рукопис села Горюхіна» — тобто пушкінська «История села Горюхина» (1830).

142

* «Царський арап» — незавершений роман О. Пушкіна, який після смерті автора отримав назву «Арап Петра Великого» (1827).

143

* …у виданому вже по смерті його вірші… — Йдеться про вірш О. Пушкіна «Странник» (1835).

144

* Дельвіг Антон Антонович (1798‒1831) — барон, російський поет, видавець альманаху «Северные цветы» (1825‒1830) та «Литературной газеты» (1830), друг і однокласник О. Пушкіна.

145

* Сибарит (від назви давньогр. колонії Сібарис, відомої багатством і розкошами) — розбещена розкошами і задоволеннями людина.

146

* Козлов Іван Іванович (1779‒1840) — російський поет, перекладач, творчості якого Гоголь присвятив статтю «Про поеми Козлова» (1831‒1833, надрукована після смерті).

147

* Баратинський (Боратинський) Євген Абрамович (1800‒1844) — один з найвизначніших російських поетів першої половини XIX ст., друг О. Пушкіна.

148

* Варто назвати обох Туманських… — Йдеться про російських поетів Василя Івановича Туманського (1800‒1860) та його двоюрідного брата Федора Антоновича Туманського (1801‒1853).

149

* Крилов Олександр Абрамович (1798‒1829) — російський поет.

150

* Гнєдич Микола Іванович (1784‒1833) — російський поет, знаменитий перекладач поеми Гомера «Іліада» (1829).

151

* Глинка Федір Миколайович (1786‒1880) — російський поет, публіцист, прозаїк, автор «Опыта священной поэзии» (1826) та «Духовных стихотворений» (1839).

152

* Давидов Денис Васильович (1784‒1839) — російський поет, генерал-лейтенант, партизан, герой Вітчизняної війни 1812 р.

153

* Веневітінов Дмитро Володимирович (1805‒1827) — російський поет-романтик, перекладач, прозаїк і філософ.

154

* Хомяков Олексій Степанович (1804‒1860) — російський поет, публіцист, богослов, філософ, один з фундаторів слов’янофільства.

155

* Покровы прочь! Перед челом… — Цитата з вірша М. Язикова «Тригорское» (1826).

156

* …гра в швайку… — Швайка — старовинна народна гра, учасники якої кидають великий товстий цвях (швайку) у кільце, що лежить на землі.

157

* Тяжкий гвоздь стойком и плотно… — Цитата з вірша М. Язикова «К А.Н. Вульфу» (1828).

158

* Коли з’явилися його вірші окремою книгою… — Йдеться про збірку «Стихотворения Н. Языкова» (1833).

159

* …вірш Язикова до Давидова, надрукований у журналі. — Йдеться про послання «Д.В. Давыдову», вперше надруковане у журналі «Московский наблюдатель» (1835. — Кн. 2).

160

* …сам про себе сказав у посланні до Овідія… — Мова йде про вірш О. Пушкіна «К Овидию» (1821).

161

* Чу! труба продребезжала! — Рядок зі згаданого вище послання М. Язикова «Д.В. Давыдову».

162

* На благородное служенье… — Ймовірно, Гоголь з пам’яті цитує вірш М. Язикова «Дерпт» (1825). У Язикова: «И благородное стремленье На поле славы и наук».

163

* В них лунали нудьгування серед німецьких міст… — М.М. Язиков у 1838‒1843 рр. лікувався за кордоном, переважно в Німеччині та Австрії.

164

* Когда тебе на подвиг все готово… — З вірша М. Язикова «Поэту» (1831).

165

* Вяземський Петро Андрійович (1792‒1878) — князь, російський поет і літературний критик, близький знайомий О. Пушкіна і М. Гоголя.

166

* …строкатий фараон усього разом. — Фараон — азартна гра в карти.

167

* В його книзі «Біографія Фонвізіна»… — Йдеться про твір «Фон-Визин. Сочинение князя Петра Вяземского» (СПб., 1848), уривки з якого друкувалися в газетах і журналах. Гоголь познайомився з ним за рукописом, надісланим автором М. Язикову (див. лист М. Гоголя до князя П. Вяземського від липня-вересня 1842 р.).

168

* Душа прямится, крепнет воля… — З вірша М. Язикова «К Вульфу, Тютчеву и Шепелеву» (1826).

169

* Крилов Іван Андрійович (1769‒1844) — російський поет, байкар, перекладач, письменник.

170

* …як стоокий Аргус… — У давньогрецькій міфології невсипущий сторож Аргус (Аргос) — велетень, все тіло якого було вкрите сотнями очей. За міфом, був убитий Гермесом, після чого Гера прикрасила очима Аргуса хвіст павича.

171

* Ізмайлов Олександр Юхимович (1779‒1831) — поет і прозаїк, видавець журналу «Благонамеренный».

172

* «Це осел Крилова!» — Йдеться про байку І. Крилова «Осел» (1830).

173

* Третейський суд — інститут саморегулювання громадянського суспільства, який вирішує спори на підставі взаємної згоди зацікавлених сторін, найчастіше третьою особою (особами), якій вони довіряють.

174

* …знаменитий спір гармат з вітрилами… — Йдеться про байку І. Крилова «Пушки и паруса» (1827).

175

* «Дві бритви» — байка І. Крилова «Бритва» (1828).

176

* «Хор півчих» — Йдеться про байку І. Крилова «Музыканты» (1808).

177

* …в байці «Стоячий ставок»… — Байка І. Крилова називається «Пруд и река» (1814).

178

* Властитель хочет ли народы удержать? — Гоголь помилково приписав І. Крилову аполог І.І. Дмитрієва «Узда и конь» (1826), неточно процитувавши: «Властитель! хочешь ли спокойно обладать?»

179

* Но сколь и тот почтен, кто, в низости сокрытый… — Уривок з байки І. Крилова «Орел и пчела» (1811).

180

* Долгорукий (Долгоруков) Іван Михайлович (1764‒1823) — князь, російський поет, драматург, мемуарист.

181

* Кантемір Антіох Дмитрович (1708‒1844) — знаменитий російський поет-сатирик, видатний дипломат, діяч раннього російського Просвітництва.

182

* Горчаков Дмитро Петрович (175 8‒1824) — князь, російський поет і драматург.

183

* …сатиру на літераторів Воєйкова — «Дім для божевільних»… — Йдеться про «Дом сумасшедших» — заборонений цензурою і відомий у списках сатиричний твір поета і критика Олександра Федоровича Воєйкова (1778‒1838).

184

* Дмитрієв Михайло Олександрович (1796‒1866) — російський поет, критик, мемуарист, знайомий Гоголя.

185

* Ювенал — Децим Юній Ювенал (бл. 60 — бл. 132) — римський поет-сатирик.

186

* Озеров Владислав Олександрович (1769‒1816) — популярний російський драматург і поет XIX ст.

187

* Княжнін Яків Борисович (1740‒1791) — відомий російський письменник і драматург, представник російського класицизму.

188

* Шаховськой Олександр Олександрович (1777‒1846) — князь, російський драматург і театральний діяч.

189

* Хмельницький Микола Іванович (1789‒1845) — російський драматург.

190

* Загоскін Михайло Миколайович (1789‒1852) — російський письменник, автор історичних романів.

191

* Писарев Олександр Іванович (1803‒1828) — російський драматург, автор водевілів, театральний критик.

192

* Аристофан (бл. 450 — бл. 385 до н. е.) — великий давньогрецький поет, «батько комедії», уславлений гострою політичною сатирою. У комедії «Хмари» (423) висміяв грецького філософа Сократа (бл. 470‒399 р. до н. е.).

193

* …один з них, який видав свої записки… — Йдеться про французького мандрівника і літератора, маркіза Астольфа-Луї-Леонора де Кюстіна (1790‒1857), котрий здобув світову славу виданням своїх записок про Росію, яку відвідав 1839 р. Його книжка «Росія у 1839 році» в Росії була заборонена.

194

* Глава написана спеціально для книги.

195

* Шепелівський палац — один з палаців у Петербурзі, де жив В.А. Жуковський.

196

* Орфей — герой давньогрецької міфології, уславлений співець і поет.

197

* Рейтерни — родина художника Євграфа Романовича Рейтерна (1794‒1865), тестя В.А. Жуковського.

198

* …великої істини слів апостола Павла, котрий сказав, що вся людина єсть олжа. — Гоголь наводить слова святого апостола Павла з Послання до Римлян (3: 4).

199

На заповіт не слід було спиратись: в ньому судиш себе суворо, тому що готуєшся постати на суд перед Тим, перед Ким жодна людина не буває права.

200

* Под небом Африки моей… — Рядки з «Євгенія Онєгіна» Пушкіна (Глава перша, строфа L).

201

* …я сів уже на корабель… — Йдеться про першу подорож Гоголя за кордон наприкінці липня 1829 р.

202

* Двічі я повертався потім до Росії… — Тобто у вересні 1839 р. і в жовтні 1841 р.

203

* Відома французька письменниця… — Йдеться про Жорж Санд (справжнє ім’я Аврора Дюдеван; 1804‒1876), популярну французьку письменницю, до творчості якої, за свідченням О. Смирнової, Гоголь ставився негативно (див.: Смирнова-Россет А. О. Воспоминания. Письма. — С. 69).

204

* …хто дав собі наймення Луганського козака… — Псевдонім Володимира Івановича Даля (1801‒1872), російського письменника і лексикографа.

205

* Літургія (гр. Λειτουργία — служіння, спільна справа) — найголов­ніше християнське богослужіння у православних, католиків та в деяких інших церквах, в котрому звершується таїнство причастя.

206

Всі інші, котрі б захотіли отримати більш утаємничені й глибокі пояснення, можуть знайти їх у творах патріарха Германа, Єремії, Ніколая Кавасили, Сімеона Солунського, у Старій та Новій Скрижалі, у поясненнях Дмитрієва і, нарешті, в деяких…

* …патріарха Германа… — Герман, патріарх Константинопольський (VII ст. ‒ 740), шанується як святитель; противник іконоборства у часи гонінь на ікони.

* Єремія — ймовірно, Єремія II, патріарх Константинопольський (XVI ст.). Його «Відповідь лютеранам», один з розділів якої називається «Про вживання Таїнств», Гоголь міг прочитати у журналі «Христианское чтение» (1842).

* …Ніколая Кавасили… — Ніколай Кавасила Хамаєт (1322‒1397), право­славний богослов та літургіст, учений-енциклопедист, філософ-містик, автор «Пояснення Божественної Літургії» та інших творів.

* …Сімеона Солунського… — Сімеон, архієпископ Солунський (? ‒ бл. 1429), візантійський богослов, церковний діяч, автор творів про православне бого­служіння, головний серед яких «Діалоги про віру, священнодійства та таїнства церковні».

* …у Старій та Новій Скрижалі… — Йдеться про видання «Нова скрижаль, або Пояснення церкви, літургії та всіх служб і начиння церковного» (1803) ар­хієпископа Веніаміна (Румовського-Краснопевкова) (1738‒1811).

* …Дмитрієва… — Помилково написане прізвище. Йшлося про відомий твір Івана Івановича Дмитревського (Дмитрієвського) (1754‒1867) «Історич­не, догматичне і таємниче пояснення літургії» (1803).

207

* Проскомідія (гр. Προσκομιδή — принесення, приноси, від Προσκομίζω — приносити) — перша частина літургії візантійського обряду, яку служать священик і диякон при зачинених Царських вратах і без участі вірних. Її мета — приготувати за допомогою особливих священнодійств принесені хліб і вино до їх переміни під час літургії на Тіло і Кров Христову; при цьому поминають усіх членів Церкви, як живих, так і спочилих.

208

Тут і далі текст Святого Письма подано у перекладі І. Огієнка. Ред.

209

* Стихар (гр. Στιχοζ — стих, рядок, пряма лінія) — богослужбовий одяг, прямий, довгий, з широкими рукавами, звичайно світлого кольору.

210

* Підризник — довгий до п’ят богослужбовий одяг священика та ар­хієрея з вузькими рукавами, білого або жовтого кольору, звичайно з шовку, який вони вдягають під час літургії.

211

* Орар (гр. όράριον) — довга вузька стрілка, якою диякон перепоясує себе через ліве плече, попід праву руку, щоб один кінець спадав ззаду, а другий — спереду.

212

* …Золотоустого… — Йдеться про Іоанна Золотоустого (бл. 347 ‒ 14 верес. 407), архієпископа Константинопольського, богослова; шанується як один з трьох Вселенських святителів і вчителів разом зі святителями Василієм Вели­ким та Григорієм Богословом.

213

* Поручі, нарукавники (гр. έπιμανίκια) — широкі смуги з цупкої тканини із зображенням хреста посередині; у православній церкві частина богослужбово­го вбрання духовенства, призначена для стягування рукавів стихаря у дияконів і підризника у священиків та єпископів.

214

* Єпитрахиль (гр. Επιτραχηλιον — те, що навколо шиї) — частина богослуж­бового одягу православного священика та архієрея — довга стрічка, яка опо­виває шию, а обома кінцями спадає на груди.

215

* Аарон — старший брат пророка Мойсея, який разом з ним очолив вихід єврейського народу з Єгипту, перший єврейський первосвященик. Тут йдеться про ритуал миропомазання Аарона Мойсеєм, посвяти його у первосвященики (див.: «І вилив з оливи помазання на Ааронову голову, та й помазав його, щоб його посвятити». — Лев. 8: 12).

216

* Фелонь (гр. Φαιλόνιο) — верхній довгий і широкий богослужбовий одяг православного священика без рукавів, який покриває все облачения. Символізує багряницю, в яку одягли Христа воїни на суді перед Пілатом.

217

* Просфора, проскура (гр. προσφορά — принесений хліб, приношення) — бо­гослужбовий, літургійний хлібець, виготовлений з квасного тіста, що скла­дається з пшеничної муки, води з домішкою дріжджів та солі. Має дві части­ни — верхню і спідню, що символізують дві природи Христа — божественну і людську. На верхній — зображення хреста з написом «ІС-ХС НИКА» («ІС ХС ΝΙΚΑ»), що означає Ісус Христос — Переможець.

218

* Агнець — верхня частина просфори, вирізуючи яку священик про­мовляє слова пророка Ісайї: «Немов ягня на заколення ведемо Його. І як аг­нець непорочний перед тим, що стриже Його, безголосий, так і Він не відкри­ває уст своїх». Позначаючи списом на вирізаному Агнці святий Хрест, свяще­ник говорить: «Жертвується Агнець Божий, що бере гріх світу, за життя світу і спасіння».

219

* Копіє, спис (гр. Λόγχη) — у православ’ї ніж із двобічним трикутним лезом, що використовується на проскомідії для виймання часточок із просфори. Символізує спис римського воїна, який, згідно з євангельською оповіддю, проколов ним бік Ісуса Христа на хресті («та один з вояків списом бока йому проколов, і зараз витекла звідти кров та вода». — Ін. 19: 34).

220

* Дискос (гр. δίσκος — кругла тарілка) — металева, золота або позолочена та­рілка з підставкою, на якій священик під час проскомідії укладає вирізані час­точки просфори.

221

* …Богоотців Йоакима та Анни… (давньогр. Θεοπάτορες) — батьки Діви Марії, матері Ісуса Христа.

222

* Василій Великий — Святий Василій (329‒379), архієпископ Кесарії Каппадокійської в Малій Азії, один з отців церкви.

223

* Звіздиця — предмет церковного знаряддя у вигляді двох металевих хресто­подібно з’єднаних дуг, який ставлять на дискос над часточками хліба; симво­лізує Віфлеємську зірку.

224

* Ладан (гр. λήδανον, λάδανον) — висушений сік, ароматична смола, часточки якої, покладені на тліючий вогник, наповнюють приміщення пахо­щами: використовується при кадінні. Разом із золотом та смирною була при­несена волхвами як дари Ісусові.

225

* Смирна, миро (гр. Μύρρη) — благовонна смола мирового дерева; викорис­товувалася для виготовлення священної оливи, якою помазували пророків, бальзамували померлих, додавали в напій засудженим на смерть для полег­шення страждань. Була дарована новонародженому Месії як Чоловікові, Кот­рому судилось померти на хресті.

226

* Відпуст — слова священика, якими він завершує службу, благословляючи молільників на вихід з храму.

227

* …до вищих горніх предметів. — Горній — це морально-піднесений, що перебуває у вишині (церк.-книжн., заст.).

228

* …трьома перстами… — Перст — палець на руці (заст., поет.).

229

* Амінь (давньогр. αμήν — так справді є) — прикінцева формула у молитвах та псалмах, що має підтверджувати істинність промовлених слів.

230

* Амвон (гр. Άμβων — підвищення) — спеціальна споруда перед святими дверима (Царськими вратами), призначена для читання Святого Письма, співу, виголошення проповідей.

231

* Оголошені, оглашенні — особи, які під проводом катехита наставлялися в основах християнства і готувалися до таїнства хрещення. Вони могли брати участь у літургії оголошених (або літургії слова), але відразу після єктенії за оголошених на заклик диякона: «Оголошені, вийдіть!» — повинні були зали­шити храм.

232

* Єктенія (гр. Εκτενής — розповсюдження) — низка молитов, які чи­тають диякон або священик при кожному богослужінні від імені віруючих; містять прохання і звернення до Бога. На кожне виголошене прохання вірні відповідають: «Господи, помилуй» або «Тобі, Господи». Найбільш уживаних єктеній п’ять: 1. Велика, або Мирна, єктенія, що починається словами: «В ми­рі Господеві помолімося» і має багато прохань. 2. Мала єктенія — скорочений варіант Великої, що починається словами: «Ще й ще в мирі Господеві помо­лімося» і має два прохання. 3. Посилена (сугуба), або Єктенія усильного бла­гання, що починається словами: «Помилуй нас, Боже, з великої милості Твоєї, молимося Тобі, вислухай і помилуй». На кожне прохання хор відповідає три­разовим «Господи, помилуй», тому єктенія і називається посиленою. 4. Блага­льна, або Прохальна, єктенія, що починається словами: «Доповнімо молитву нашу Господеві». 5. Єктенія за спочилих, або Заупокійна, складається з про­хань до Господа, щоб Він упокоїв у Царстві Небесному душі померлих, прос­тивши їм усі гріхи. Ці та інші єктенії закінчуються виголосом священика на прославу Пресвятої Трійці.

233

* Антифон (гр. Αντίφωνας — який звучить у відповідь) — діалогічний спосіб почергового співу соліста й хору (або двох частин хору), що ніби відповідають один одному. У церкві почав уживатися з II ст.

234

* Крилас (гр. κλήρος — частина) — місце на підвищенні перед іконостасом для кліру, тобто співців і читців, а також осіб священного сану, які допома­гають при читанні й співі. Криласів завжди два — правий та лівий, відповідно до їхнього розташування перед вівтарем.

235

* Блаженства — Заповіді блаженства, вимовлені Ісусом Христом у Нагірній проповіді й представлені у Новому Завіті (Мт. 5: 3‒12; Лк. 6: 20‒23), складають основу християнського морального вчення.

236

* Алілуя (євр. — досл. хваліть Ях (Яг, Яхве, Єгову)) — молитовне хва­лебне слово, звернене до Бога. Українською часто перекладається як «Хваліть Господа» або «Хваліте Господа».

237

* Тропар (гр. Τροπάριον — наспів) — короткий молитовний спів на прославу Христа, Богородиці або святих.

238

* Апостол — богослужебна книга, що містить частину книг Нового Завіту: історію первісної Церкви, науку й дії Христових апостолів.

239

* Антимінс (гр. άντι — замість і лат. mensa — стіл) — чотирикутне льняне або шовкове полотно, на якому зображено покладання у гріб Ісуса Христа після зняття з хреста, а також чотирьох євангелістів, а всередині зашиті мощі святих; обов’язковий предмет при звершенні повної літургії.

240

* Воздух — більший покрівець, виготовлений з тієї ж тканини, що й ризи, яким священик покриває чашу й дискос на проскомідії.

241

* Кустодія (гр. κουστωδία, те саме лат. custodia) — сторожа, охорона, варта.

242

* Плащаниця (гр. Επιτάφιος) — плат великого розміру із зображенням тіла мертвого Ісуса Христа, знятого з хреста.

243

* Судар — плат, покрови і, зокрема, полотно, яким пов’язали голову Христа при покладанні у гріб.

244

* Символ Віри — короткий виклад засад християнського віровчення, що складається з дванадцяти членів, кожен з яких містить особливу істину, або догмат православної віри.

245

* Єлей (гр. έλαιον — олива) — церковнослов’янська назва оливи, яку з апостольських часів уживали при таїнстві хрещення та єлеопомазання для зцілення хворих; символізує благодать, радість, оживлення.

246

* Рипіда (гр. ριπιδιον — опахало, віяло) — своєрідне богослужбове знаряддя у вигляді металевого або дерев’яного кола, ромба чи зірки з образом серафи­ма, що прикріплений до довгої ручки.

247

* Саваоф (івр. — досл. Господь Військ) — один з епітетів Бога в юдей­ській та християнській традиціях, в якому акцентується Його всемогутність.

248

* Осанна (з гр. ώσαννά від давньоєвр. — допоможи ж!) — молитовний вигук, уславлення.

249

* Потир (гр. Ποτήρ — чаша, кубок) — сосуд для християнського бо­гослужіння, який використовують при освяченні вина й прийнятті причастя.

250

* Авраам — перший з трьох біблійних патріархів після Потопу; перший єв­рей і родоначальник усього єврейського народу (Бут. 17: 4).

251

* Любити Бога означає любити Його у кілька разів більше… — Перефразування слів із Святого Письма: «Хто більш як Мене, любить батька чи матір, той мене недостойний. І хто більш як Мене, любить сина чи дочку, той Мене недостойний» (Мт. 10: 37).

252

* «Хто витерпить до кінця, той спасеться»… — Див.: «А хто витерпить аж до кінця, той буде спасенний» ( Мт. 10: 22; 24: 13).

253

* Тексти написані під час перебування М. Гоголя в Ніцці. Про цей період гоголівської біографії див.: Шик А. Гоголь в Ницце // Новый журнал. — 1946. — № 12. — С. 179‒192.

Уперше надруковано Б. Бессоновим (див.: Бессонов Б. Новые автографы русских писателей // Русская литература. — 1965. — № 3. — С. 193‒208).

Українською перекладено вперше.

254

* «Сила моя в немощах звершується» — вислів апостола Павла (2 Кор. 12: 9).

255

* Імовірно написана в 1840-х роках і є фрагментом твору, який залишився невідомим (див.: Неизданный Гоголь / Изд. подгот. И А. Виноградов. — М., 2001. — С. 515).

Уперше надруковано І. Виноградовим (див.: Литературная учеба. — 2001. — № 3).

Українською перекладено вперше.

256

* Українською перекладено вперше.

257

* Уперше надруковано у вид.: Сочинения Н.В. Гоголя. — 10-е изд. — М.; СПб., 1896. — Т. 6.

Українською перекладено вперше.

258

* «У поті лиця здобуватимеш хліб свій»… — Біблійний вислів із Книги Буття (13: 19).

259

* Уперше надруковано В.І. Шенроком за копією Н.П. Трушковського, небожа Гоголя, у вид.: Сочинения Н.В. Гоголя. — 10-е изд. — М.; СПб., 1896. — Т. 6. — С. 426.

260

* Схиляй мене до Себе, Боже мій…

Молитва міститься у листі до О.А. Іванова від 12 листопада 1847 р. з настановою: «Читайте її вранці кожного дня. А якщо запримітите за собою, що перебуваєте в тривожному і особливо неспокійному стані духу, тоді читайте її завжди і ніколи не забувайте це робити».Була написана під час роботи над «Мертвими душами».

Уперше надруковано П. Кулішем (Современник. — 1858. — № 11. — С. 159‒160).

261

* Боже, благослови!..

Молитва пов’язана з роботою над «Мертвими душами».

Уперше надрукована Г.П. Георгієвським (див.: Памяти В.А. Жуковского и Н.В. Гоголя. — СПб., 1909. — Вып. 3. — С. 11).

262

* Господи, дай мені пам’ятати вічно моє…

Уперше надруковано Г.П. Георгієвським (див.: Памяти В.А. Жуковского и Н.В. Гоголя. — С. 114).

263

* Боже, зроби безпечним шлях його…

Молитва була пов’язана з паломництвом Гоголя до Святих місць. Текст її Гоголь надіслав у листі до матері від 15 січня 1848 р. з проханням «відправити молебен і, якщо можна, навіть не раз (в усіх місцях, де вміють краще молитись), про благополучну мою подорож».

Уперше надруковано П. Кулішем у вид.: Сочинения и письма Н.В. Гоголя. — СПб., 1857. — Т. 6. — С. 445‒446.

264

* Господи! спаси й помилуй бідних людей!..

Мотив цей зустрічається у «Вибраних місцях» (див. розділ VI. «Про допомогу бідним»).

Уперше надрукована Г.П. Георгієвським (див.: Памяти В.А. Жуковского и Н.В. Гоголя. — С. 114‒115).

265

* Молюся за друзів моїх…

Написана перед смертю автора.

Уперше опублікована у вид.: Отчет Императорской Публичной библиотеки за 1892 г. — СПб А 1895.

266

* Уперше надруковано: Русская мысль. — 1896. — № 5. — С. 178. Вступне слово І. Линиченка.

267

* «Паси вівці Моя!» — Вислів із Євангелія від Іоанна (21: 16, 17).

268

* Якима відпустити на волю. — Йдеться про Якима Німченка (бл. 1803‒1885) — кріпака Гоголів, який разом з письменником перебував у Петербурзі з 1829 по 1836 р.

269

* Семена також… — Семен Григор’єв — кріпак Гоголя, хлопчиком прислужував йому в 1848‒1852 рр. у помешканні графа О.П. Толстого на Нікітському бульварі. Семен був біля письменника у трагічну ніч спалення рукописів.

270

* Написана в останні місяці життя М. Гоголя.

Уперше надруковано І. Линниченком (див.: Русская мысль. — 1896. — № 5. — С. 179).

271

* Уперше надруковано П. Кулішем у вид.: Опыт биографии Н.В. Гоголя, со включением до сорока его писем. — СПб., 1854. — С. 130.

272

* Уперше надруковано І. Линниченком (див.: Русская мысль. — 1896. — № 5. — С. 178).

273

* …всякий, хто пролазить інакше, є тать і розбійник. — Вислів з Біблії: «Поправді, поправді кажу вам: Хто не проходить дверима в кошару, але перелазить деінде, — той злодій і розбійник» (Ін. 10: 1).

274

* Аще не будете малими, яко діти…

Уперше надруковано П. Кулішем у вид.: Опыт биографии Н.В. Гоголя, со включением до сорока его писем. — СПб., 1854. — С. 53.

Решта записів уперше надрукована А. Тарасенковим (див.: Тарасенков А. Последние дни жизни Николая Васильевича Гоголя // Отечественные записки. — 1856. — № 12. — С. 397‒427).

275

Тут і далі у тексті [бібліографічні] посилання подаються за вид.: Гоголь Н.В. Полное собрание сочинений: В 14 т. — [М., Л.]: Изд-во АН СССР, [1937‒1952]. Римська цифра — том, арабська — сторінка. Переклад листів здійснено Т. Михед.