З матір'ю на самоті

Як тобі ведеться там, Василю?

Під землею, під ріллею — там…

По якому цвинтарному стилю

Нам ростити крила телеграм?

Та й на думи стільки того попиту,

На задуми стільки того потопту,

Що погіркли молоді меди.

Смерте, чорну руку одведи!

Що тобі там чути під землею,

Вухами припавши — на цей світ…

Що тобі від нашого єлею

Юних привілейних гірколіт!

Та й на брови впали зорі чорні,

Та й зчорнили думи в ілюзорні,

Та й зчорніли золоті меди.

Смерте, чорну руку одведи!

Син мужицький. Золоте коріння.

Одчайдушна блискавка брови.

Спалах — і холуйське павутиння

Запалив пожаром голови,

На пожежі — стільки тих пожежників,

Скільки обережних обережників,

Скільки безголосої води.

Смерте, чорну руку одведи!

Пахне сонцем наше грішне небо,

В сонці — твоє полум’я руде.

Ми всі прийдем на той світ до тебе,

Тільки Україна хай не йде!

Хай на думи завжди стільки попиту,

Завжди стільки тупоту і потопту,

Та не згіркнуть молоді меди,

Вічно пахнуть золоті меди.

Смерте, чорну руку одведи!