Збірник«Неправильний» погляд на війну

Пауль Зіберт- радянський ПАРТИЗАН-шпигун Никанор Кузнєцов

Герой Радянського Союзу Микола Кузнєцов, він же Колоніст, Грачов, Пух, Пауль Зіберт, увійшов в історію таємних операцій як професіонал розшуку, як щасливий розвідник і холоднокровний терорист.

Микола Кузнєцов – типовий представник російського селянства, яке постраждало від більшовиків, але з певних мотивів вірою та правдою їм служило. Його батька Івана Кузнєцова було «розкулачено» в 30-ті роки минулого століття в с. Зирянка Єкатеринбурзького повіту Пермської обл., а юнака згодом кілька місяців протримали в тюрмі як запідозреного в приналежності до «ворогів народу». Але згодом молодій людині, яка добре вивчила німецьку мову запропонували стати… агентом НКГБ СССР!

Никанор Кузнєцов – це Микола Кузнєцов (ім’я з Никанора на Миколу змінив у 1931 р., – авт.), кадровий співробітник НКГБ СССР, який діяв у гітлерівському тилу під прикриттям обер-лейтенанта вермахту Пауля Зіберта.

Із початком Великої Вітчизняної Миколу Кузнєцова почали готувати для роботи в тилу ворога, через що він кілька місяців навіть перебував у таборі для німецьких військовополонених. Після закінчення спецпідготовки його визнали придатним для діяльності по лінії «Т» – терору. А вже влітку 1942 р. разом з іншими товаришами по зброї Миколу Кузнєцова скинули з парашутом на Волинь. А в листопаді 1942 р. під виглядом «обер-лейтенанта Пауля Зіберта» він вперше з’являється в окупованому Рівному – тодішній столиці «Райхскомісаріату Україна», який очолював гауляйтер Еріх Кох.

Перша поява вмісті ледь не закінчилася провалом: на голові «офіцер вермахту» мав польову пілотку, що було повсякденною справою на фронті, тоді як у тилу носили кашкет, якого в радянського агента не було… Від рук Миколи Кузнєцова в Рівному та Львові загинуло понад десять високопоставлених представників гітлерівського режиму. Серед них убито заступника гауляйтера з фінансових питань Ганса Геля, керівника юридичного відділу Альфреда Функа, генерала Германа Кнута.

А от внаслідок вибуху кинутої «обер-лейтенантом» протитанкової гранати керівник адміністрації «Райхскомісаріату Україна» Пауль Даргель хоча й втратив обидві ноги, але залишився живим.Але виконати найголовніше завдання ¬ – ліквідувати гауляйтера Коха – не вдалося навіть із двох спроб. 20 квітня 1943 р. під час військового параду в Рівному Еріх Кох взагалі не з’явився на трибуні.

А влітку в кабінеті гітлерівського високопосадовця, куди «обер-лейтенант» прибув за дозволом одружитися на дівчині/партизанці Валі Довгер/ мов би німецького походження, виявилося забагато охорони. Не зміг він розстріляти й імперського міністра в справах окупованих територій Альфреда Розенберга. Той був надто далеко від місця розташування «Пауля Зіберта»…

Зате радянський шпигун блискуче спровокував розстріл оуновців.

Зазвичай він вибудовував помилковий слід для гестапо. У випадку з Гелем ним став гаманець, який нібито випадково випав з кишені терориста. Гаманець той належав відомому емісарові українських

націоналістів. Розрахунок був вірний. Гестапо схопило тридцять вісім відомих діячів з організації Бандери і розстріляло їх,

Досі суперечливою залишається версія обставин загибелі «Пауля Зіберта» та двох його супутників – росіянина Івана Бєлова та поляка Яна Камінського. За офіційною, в січні 1941 р. «обер-лейтенант» отримав від Дмитра Медведєва наказ відправитися в Галичину, слідом за німцями, що відступали. Дивно, але ні командир загону, ні сам Микола Кузнєцов не взяли до уваги головну обставину: гітлерівці вже добре знали прикмети радянського спецагента та автомобіля, що він використовує. Тим не менше, «обер-лейтенант» чомусь таки виїхав у бік Львова, де встиг убити керівника „дистрикту Галіція” польського «генерал-губернаторства» Отто Вехтера та його начальника канцелярії Генріха Шнайдера. Коли ж трійцю спробував затримати патруль, вона кинула автомобіль і розчинилася в лісі…Що сталося далі, не знає ніхто. В усякому випадку, у лютому 1944 р. полковника Медведєва усунули від командування загоном та відправили на Луб’янку.

А згодом з’явилася повідомлення, яке й досі є офіційною російською версією; “Відірвавшись від польової жандармерії, проблукавши кілька діб у лісі, Кузнецов, Камінський і їхній водій Бєлов вийшли до села Боратин – гнізда бандерівських банд. Фатальною помилкою Медведєва було те, що саме біля цього села він визначив місце знаходження розвідгрупи для зв’язку з Кузнєцовим.Виснажені, знесилені розвідники зупинилися в хаті селянина Голубовича. Там їх і накрили бандерівці. Сотник Чорнигора швидко зметикував, з ким має справу. Але Кузнєцов до останньої миті керував ситуацією. На столі під кашкетом гауптмана лежала граната. І настала та мить у переговорах, коли Кузнєцов підірвав себе…Понівечене тіло Кузнєцова бандерівці закопали в рівчаку біля села. Через тиждень відступаючі частини німецьких військ почали тут копати окопи, зводити лінію оборони. Ось тоді і виявили свежезакопанную яму і в ній труп у формі капітана вермахту. Розлючений німецький командир віддав наказ спалити село…

Хоча заслуговує на увагу й інша версія: «Пауль Зіберт», прекрасно розуміючи, що за невиконання наказу вбити Еріха Коха та Альфреда Розенберга його по голівці в Москві не гладитимуть, використавши інші фальшиві документи, просто розчинився в німецькому тилу серед маси військових частин та натовпу цивільного населення…