Золоті Ворота

Хтось там базіка, що Січ зруйнували

І розгромили козацьку потугу,

Що Катеринині пси-генерали

Волю навіки припнули до плуга,

Хтось там доводить, що Казки Твердиня —

То сміховинна луна історична,

Запахи Дикого Поля полинні

Та сентименти дідів романтичні,

Хтось запевняє, що диво-герої

Закам’яніли у скіфській подобі,

Й стала їх слава дитячою грою

На архаїчному спогадів гробі!..

Все те — неправда, кохані братове!

Я оповім нині правду велику,

Тільки не слухайте ницого слова

Від звироднілих, од без’язиких…

Сталося так… Генерал Текелія

Взяв у облогу притулок орлиний.

А отамани в останній надії

Раду зібрали в ніч горобину.

Палахкотіла козацька колиска…

Та характерник — мудрий, старезний —

У ореолі перунових блисків

В душу братерства дивився столезну.

— Правда проста, як щоденне світання,

Правда гірка, ніби путо п неволі:

Марні покиньмо тепер сподівання —

Одвоювати полегкість у долі!

Є дві дороги — одна до покори,

Інша — у Зоряні Вічні Хороми.

Перша — то муки, зневага і горе,

Друга — стежина небесного грому!

Гей, вибирайте, діти кохані:

Долю приземлену, долю крилату!

Ці — хай ідуть у одвічне блукання,

Ці — вирушають до Нової Хати!

Ну-бо! паліте вогнище яре!

Так, мої лицарі! Станьте у коло!

Хай нині вражої сили примара

Нас пожене у Небесному Полі!

…Бачили ті, що лишалися жити,

Бачили ніби й солдати ворожі,

Як у вінку із волошок та жита

З неба спускалася Матінка Божа.

Прямо до Неї з пломінної Січі

Йшли непокірні, йшли вогнеликі,

Ніжно дивилися н зоряні Вічі

І… пропадали в безмір’ї великім…

……………………………………..

Так промайнули віки невимірні.

Хортиця нижня в тумані розтала.

Лицарі ж Волі у Краї Зазірнім

Січ Небувалу вже збудували.

Гляньте ночами на ясне склепіння —

То палять вогнища лицарські лави,

То променистих щабель миготіння,

То мерехтіння грядущої слави.

Диво зростає в серці народу,

З неба злітає крилате насіння.

Будьте готові до нових походів —

Довбиші б’ють у литаври сумління!

І не зупинять звитягу небесну

Інші Потьомкіни чи Текелії!

Браття, виходьте з полонів облесних

В Січ Полум’яну великім мрії!..