Золоті Ворота

Розцвілася квіточка, розцвілася,

Та багряним полум’ям зайнялася.

Полюбили квіточку буревії,

Розпалили в серці їй пісні-мрії.

Тріпотіла квіточка, пломеніла,

В сонячному промені вся згоріла…

Впало з серця квіточки сім’я-зерня

Поміж темні зарості, поміж терня.

Ой, не спіте, людоньки, ой, не спіте!

Зернятко дрібненькеє віднайдіте!

Бо Весна полум’яна як надійде —

Квіточка багряная вже не зійде…

Поміж горами хатинка,

Далі — кручі і долинка…

Тихо, тихо

Вечір лиха

В голубе вікно…

Щось мигнуло,

Спалахнуло,

Світиться вікно…

Ніби квітом

Самоцвітом

Світиться воно…

Усміхнулася хатинка.

А в хатиночці — дитинка…

Та розумно

Тиходумно

Дивиться у ніч —

Хтось там ходить,

Вічно бродить,

Не змикає віч,

Розсіває

Зерна в гаю

І відходить пріч…

Йдуть тумани у долинку,

Ніжно пахне материнка…

Поринає в сон дитинка…

Тихо, тихо

Вечір диха

В голубе вікно,

Виглядає

Із безкраю

Ще когось воно —

Хто блукає

В Диво-краї

Вже давно… давно…