Золоті Ворота

Срібна нитка печалі, срібна нитка надії

Простяглася у даль, простяглася у світ…

Понад Шляхом Чумацьким срібний лебідь леліє

Таємниче мереживо літ…

Збережи, схорони

Серця світ серед ночі химер,

Під крилом сивини

Голос казки святої не вмер…

Ти посій на лани

Тиху радість, що зріє тепер…

Сновидіння, примари — то лиш знаки полону,

Та згадай, що не вічна й найбільша мара,

І життя самоцвіт у празорянім лоні

Пломеніє, горить — не згора!

Я тебе заколишу, як мати дитину,

Ти мужній і зростай у колисці моїй,

А як поклики сурми над світом полинуть —

Будь готовий ступити у бій!

Для сліпців є пітьма,*

А для зрячого нема.

Ширше серце розкривай —

Загорівся небокрай!

Нищаться пожарами

Тільки порохи,

Тішаться примарами

Лише дітлахи.

Ген поза туманами

Дивна глибина,

А понад обманами —

Зоряна весна!

Боягузам — страх і жах,

Шукачам — вогнений шлях!

Хто по ньому піде — знай:

У казковий прийде Край!

В лоні темряви дріма

Мати Всесвіту сама.

Хто летить без вороття —

Нове матиме життя!